Рішення від 30.04.2025 по справі 345/1070/25

Справа №345/1070/25

Провадження № 2/345/705/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.04.2025 р. м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Якиміва Р.В.

за участю секретаря судового засідання Гладенької Л.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Калуші в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Войнилівської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позицій сторін:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати за нею у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на завершення приватизації та здійснення державної реєстрації речових прав на земельну ділянку площею 1.52 га, місце розташування якої с.Діброва Войнилівська селищна рада Калуського району Івано-Франківської області.

Свої вимогимотивує тим,що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина на земельну ділянку площею 1.52 га, місце розташування якої с.Діброва Войнилівська селищна рада Калуського району Івано-Франківської області. За життя, 06.02.1989 року, вона посвідчила на ім`я позивачки заповіт, яким все своє майно заповіла позивачці. Позивачка прийняла спадщину та звернулася до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, однак отримав відмову у видачі даного документа у звязку із відсутністю правовстановлюючого документа на земельну ділянку. Тому змушена звернутися в суд з даним позовом та просить визнати за нею у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на завершення приватизації та здійснення державної реєстрації речових прав на земельну ділянку площею 1.52 га, місце розташування якої с.Діброва Войнилівська селищна рада Калуського району Івано-Франківської області.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

Ухвалою суду від 12.03.2025 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче відкрите судове засідання, встановлено відповідачам строк п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов.

Ухвалою суду від 27.03.2025 підготовче судове засідання закрито, справу призначено до судового розгляду.

29.04.2025 від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи у їх відсутності, просять прийняти рішення у відповідності до чинного законодавства. Заперечень відносно задоволення позову не надав.

30.04.2025 представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без їх участі, позов підтримує та просить суд його задоволити.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, виходячи з поданих заяв, судом розглядається справа за наявними доказами у відсутності сторін без фіксування звукозаписувальним технічним засобом.

Згідно із ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

Судом встановлено,що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією повторного свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.12) .

06.02.1989 року, ОСОБА_2 посвідчила на ім`я позивачки заповіт, яким все своє майно заповіла позивачці.

Згідно довідки Луківського старостинського округу від 11.09.2005 ОСОБА_2 та ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є однією і тією ж особою, проживала в с.Діброва Калуського району Івано-Франківської області (а.с.20).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію шлюбу позивачка ОСОБА_3 зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 17.07.1993 та взяла його прізвище (а.с.18).

Позивач звернулася до приватного нотаріуса Калуського районного нотаріального округу Лесик В.Б. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на земельну ділянку. Однак, отримала відмову у видачі такого свідоцтва у зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документа на земельну ділянку ( а.с.9).

Відповідно до довідки ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 03.03.2025 сертифікат на право на земельну ділянку за ОСОБА_2 зареєстровано в Книзі реєстрації 21.09.1999. Вартість земельної ділянки складає 5726,72 грн. (а.с.29).

Відповідно до довідки ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 21.04.2025 сертифікат на право на земельну ділянку за ОСОБА_2 зареєстровано в Книзі реєстрації 21.09.1999. Вартість земельної ділянки складає 5726,72 грн.. Дублікат даного сертифікату видати неможливо через відсутність процедури отримання дублікатів сертифікатів.

Таким чином, між сторонами виник спір з приводу визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 ..

Оцінка суду:

Дослідивши письмові докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 116 ЗК України, громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

В силу ст. 80 ЗК України, суб`єктами права власності на землю є, зокрема, громадяни.

Згідно ст. 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до ч. 2 ст. 116 ЗК України,набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно ч. 3 ст. 116 ЗК України,безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 118 ЗК України, процедура приватизації розпочинається після надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органом державної влади або місцевого самоврядування, який надає відповідні дозволи.

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та після його смерті відкрилась спадщина на належне їй майно, а саме: на земельну ділянку площею 1.52 га, місце розташування якої с.Діброва Войнилівська селищна рада Калуського району Івано-Франківської області.

При цьому, ОСОБА_2 залишила заповіт, який посвідчений 06.02.1989 року, відповідно до якого всі належні їй майнові права, а також все майно, що буде належати йому на момент смерті, де б воно не знаходилося, і з чого б воно не складалося і взагалі все те, на що заповідач за законом буде мати право на день смерті, заповіла позивачці.

Відповідно до ч. 1 ст.1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ст.ст.1216-2018ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Позивач є спадкоємцем за заповітом всього майна померлої ОСОБА_2 , в тому числі і спірної земельної ділянки, яка фактично належала спадкодавцю.

Будь-які інші особи, які мали б претензії до спадкового майна, відсутні, а позивач являється спадкоємцем за заповітом в розумінні ст.1223 ЦК України.

Позивач звернулася з заявою про прийняття спадщини, на підставі якої зареєстрована спадкова справа.

Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до приписів частини першої статті 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачою йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Також, встановлено, що позивачка звернулася до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, однак отримала відмову у видачі даного документа у звязку із відсутністю правовстановлюючого документа на земельну ділянку.

Положеннями ст. 152 ЗК України, передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013, № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» роз`яснено наступне. Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку. Не підлягають задоволенню позовні вимоги спадкоємців про визнання права власності на земельну ділянку, щодо якої спадкодавцем розпочато, але не завершено процедуру приватизації.

Верховний Суд в Постанові від 21 березня 2018 року по справі № 623/633/17, провадження № 61-6243св18, зазначив, що якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу X «Перехідні положення» Земельного Кодексу України.

У Перехідних положенняхЗемельного КодексуУкраїни визначено, у разі коли спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно дост. 125 Земельного кодексу України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено у завершені процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовом про визнання права на завершення приватизації та одержання державного акту про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

За життя спадкодавцем розпочато процедуру приватизації земельної ділянки, однак, спадкодавець помер, а Державний акт на право приватної власності на землю не виданий, тобто він так і не набув права власності.

У такому випадку така земельна ділянка входять до складу спадщини, а спадкоємець померлого набуває право на завершення приватизації.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 померла до видачі державного акта, до позивача, як його спадкоємця в порядку спадкування перейшло право на завершення приватизації, оскільки право власності на земельну ділянку у спадкодпвця не виникло, що унеможливлює видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ім`я позивачки.

Таким чином, зібрані по справі докази та належна їх оцінка вказують на наявність підстав для задоволення позову.

На підставі наведеного ст.1220-1223,1268,1269 ЦК України, керуючись ст.206,258-259,263-265 ЦПК Українисуд,-

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на завершення приватизації та здійснення державної реєстрації речових прав на земельну ділянку площею 1.52 га, місце розташування якої с.Діброва Войнилівська селищна рада Калуського району Івано-Франківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя