Ухвала від 23.04.2025 по справі 127/11950/25

Справа №127/11950/25

Провадження №1-кс/127/5093/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2025 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника ВМР ОСОБА_4 ,

розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора Вінницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_3 про накладення арешту,-

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Вінницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_3 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з клопотанням про арешт майна.

Клопотання мотивовано тим, що проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025022110000080 від 14.02.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що до Вінницької окружної прокуратури Вінницької області 14.02.2025 звернувся заступник Вінницького міського голови ОСОБА_5 з повідомленням про виготовлення посадовими (особами Бохоницької сільської ради та ТОВ «Вінницький департамент технічної документації» підроблених правовстановлюючих документів на нежитлову будівлю торгівельного павільйону «Зупинкамагазин СПД ОСОБА_6 на автошляху Вінниця-Тиврів, км 5+200 (праворуч) Бохоницької сільської ради».

Згідно відомостей акту технічної комісії про прийняття стаціонарної малої архітектурної форми в експлуатацію від 17.08.2006, затвердженого розпорядженням Вінницької районної державної адміністрації № 1482 від 14.09.2006, мала архітектурна форма «Зупинка-магазин СПД ОСОБА_6 на автошляху Вінниця-Тиврів, км 5+ 200 (праворуч) Бохоницької сільської ради», встановлена згідно з дозволом на розміщення архітектурної форми, виданим інспекцією архітектурно-будівельного контролю відділу архітектури, містобудування та житлово-комунального господарства Вінницької райдержадміністрації від 05.07.2004 № 6, паспортом прив?язки та виданими технічними умовами на проектування. Рішенням технічної комісії:стаціонарну малу архітектурну форму «Зупинку-магазин СПД ОСОБА_6 на автошляху Вінниця-Тиврів, км 5+200 (праворуч) Бохоницької сільської ради» прийнято в експлуатацію.

В подальшому, 19.09.2008 розглянувши звернення ПП ОСОБА_6 - Бохоницька сільська рада Вінницького району Вінницької області прийняла рішення № 160, про оформлення права власності на торгівельний павільйон, зблокований з автобусною зупинкою СПД ОСОБА_6 , яка знаходиться на автошляху Вінниця-Гнівань-Тиврів км 5+200 (праворуч) Бохоницької сільської ради на підставі акту прийомки, затвердженого розпорядженням Вінницької РДА за № 1482 від 14.09.2006.

25.12.2008 Бохоницькою сільською радою на підставі рішення №160 від 19.09.2008 видано ОСОБА_6 свідоцтво про право власності на нерухоме майно нежитлову будівлю, торгівельний павільйон (серія НОМЕР_1 ).

Після чого, 30.12.2008 посадовими особами Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницький департамент технічної документації» здійснено реєстрацію права приватної власності на нежитлову будівлю, торгівельний павільйон за ОСОБА_6 (реєстраційний номер 25951956).

Прийняття в експлуатацію технічною комісією, призначеною Вінницькою районною державною адміністрацією розпорядженням № 750 від 18.05.2006, здійснювалось на підставі п. 23 Типових правил розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності (чинних на той час), затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 227 від 13.10.2000.

Зокрема, як в акті технічної комісії від 17.08.2006 чітко визначено показники стаціонарної малої архітектурної форми: павільйон площею 30.0 кв. м. блокований з автобусною зупинкою, так і в рішенні Бохоницької сільської ради № 160 від 19.09.2008, яке видане на торгівельний павільйон, зблокований з автобусною зупинкою.

Водночас, згідно відомостей свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане Бохоницькою сільською радою 25.12.2008 визначено тип об?єкта: нежитлова будівля.

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 30.12.2008 виданого ТОВ «Вінницький департамент технічної документації», визначено тип об?єкта: нежитлова будівля, торгівельний павільйон.

Відповідно до абз. 6 п. 2 наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 227 від 13.10.2000, стаціонарна мала архітектурна форма - одноповерхова споруда площею до 30 кв. м, яка має закрите приміщення для тимчасового перебування людей, - кіоск, одноповерховий павільйон тощо.

За приписами Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації № 507 від 17.08.2000 (діючого на той час) визначено, що будівлі - це споруди, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несучо-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів.

При обстеженні земель Вінницької міської територіальної громади, встановлено, що ОСОБА_6 використовує комунальну земельну ділянку площею 0,02 га (кадастровий номер: 0520680500:01:001:0028), за адресою: м. Вінниця, вул. Гніванськешосе, б/н.

Відповідно до інформації, яка міститься в системі Національної інфраструктури геопросторовихданих, відомості щодо вказаної земельної ділянки внесені на відстані 289,18 м відмісця її фактичного розташування.

На земельній ділянці розташовані належні ОСОБА_6 блоковані стаціонарніспоруди для провадженняпідприємницькоїдіяльності (магазин «Продукти») із навісом для очікування громадського транспорту такожаквамат питної води «Долина плюс», металевий кіоск, стільці на металевих стовпчиках, урни та контейнер для сміття.

Документом, якийпідтверджувавстроковеплатнекористування земельною ділянкою був договірорендиукладений з Вінницькою районною державною адміністрацією, зареєстрований в УправлінніДержкомзему у Вінницькому районі№ 052060004000681 від 29.03.2011, терміндії до 29.03.2021.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про зміну і встановлення меж міста Вінниця і Вінницького району Вінницькоїобласті» від 13.05.2015 № 401-VIII до меж м. Вінниці увійшла частина земель Вінницької районної адміністрації, в тому числі і дана земельнаділянка.

Враховуючивищевикладене, у ході досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на майно, а саме на земельну ділянку з кадастровим номером 052068500:01:001:0028, яку ОСОБА_6 , орендував до 29.03.2021, тому прокурор просив клопотання задовольнити.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні вимоги клопотання підтримав.

Представник ВМР ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання.

Слідчий суддя, заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.

Слідчим відділенням відділення поліції №1 Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 42025022110000080 від 14.02.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

На підставі вимог ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

Так, у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст.94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Як зазналось вище, згідно зі ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до п. 2 ч. 3. ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Отже, процесуальний закон ставить в чітку залежність застосування заходів забезпечення кримінального провадження з обов`язком слідчого довести слідчому судді, що такі заходи виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який слідчий зазначає у своєму клопотанні.

Разом з тим, матеріалами клопотання не доведено існування правових підстав для накладення арешту на вказане у клопотанні майно та не надано доказів, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 та меті зазначеній у ст. 170 КПК України.

Як зазначено вище, відповідно до вимог КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.

Однак земельна ділянка (кадастровий номер: 0520680500:01:001:0028) не належить ОСОБА_6 та використовувалась останнім лише на підставі договору оренди укладеного з Вінницькою районною державною адміністрацією, зареєстрованого в УправлінніДержкомзему у Вінницькомурайоні№ 052060004000681 від 29.03.2011, терміндії до 29.03.2021.

Крім того, суд звертає увагу, що вказане провадження відкрито за фактом порушення вимог законодавства посадовими особами Бохоницької сільської ради та ТОВ «Вінницький департамент технічної документації», які виражені у виготовленні та використанні завідомо неправдивих офіційних документів під час реєстрації права власності на нежитлову будівлю на автошляху Вінниця-Тиврів, км 5+200 (праворуч) Бохоницької сільської ради. Таким чином, сама земельна ділянка не має відношення до вчиненого правопорушення, не може бути предметом конфіскації, спецконфіскації чи речовим доказом.

Сторона обвинувачення просить накласти арешт на майно особи яка не має процесуального статусу у кримінальному провадженні та прокурором не враховано, що накладення арешту на земельну ділянку буде порушувати права власника.

Таким чином, матеріалами клопотання не підтверджено наявності підстав, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України для можливості накладення арешту на майно.

Згідно ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Враховуючи, що прокурором не надано доказів, що вказана у клопотанні земельна ділянка відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, не доведено наявності обставин та мети, передбаченої ч. 2 статті 170 КПК України, слідчий суддя вважає, що клопотання не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 131, 132, 170, 171, 172, 173, 309 КПК України, слідчий суддя -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання прокурора Вінницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_3 про накладення арешту на земельнуділянку зкадастровим номером052068500:01:001:0028,що перебуваєу комунальнійвласності Вінницькоїміської територіальноїгромади- відмовити.

На ухвалу судді може бути подана апеляція протягом п`яти діб з дня її винесення до Вінницького апеляційного суду.

Слідчий суддя