Ухвала від 01.05.2025 по справі 127/13408/25

Справа № 127/13408/25

Провадження 2/127/2642/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2025 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Борисюк І.Е., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернулась ОСОБА_1 з позовом до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Голден Хаус» про визнання майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва.

Разом із позовною заявою, 30.04.2024, позивачка подала до суду заяву про забезпечення позову в порядку і на підставі положень ст.ст. 149 та 152 ЦПК України.

Станом на 01.05.2025 позовна заява до розгляду судом не прийнята і провадження у цивільній справі не відкрито.

Однак, згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, встановлених законом.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що між ОСОБА_1 та ОК «ЖБК «Голден Хаус» було укладено 16.08.2020 договір № 8 про внесення пайових внесків в ОК «ЖБК «Голден Хаус», який зобов`язався організувати будівництво об`єкта нерухомого майна та здачу його в експлуатацію орієнтовно у строк до кінця 4 кварталу 2021 року при умові дотримання пайовиком порядку та строків сплати внесків. 16.08.2020 ОК «ЖБК «Голден Хаус» ОСОБА_1 було видано довідку № 08 про те, що на виконання умов договору № 8 від 16.08.2020 нею повністю внесено пайовий внесок за будівництво офісного приміщення № 8, загальною площею 35, 56 кв.м. на 3 поверсі торгово-офісного центру «RiverRoad» по АДРЕСА_1 . У відповідності до п. 2.8 договору № 8 від 16.08.2020 майнові права на об`єкт нерухомості закріплюються за пайовиком у момент видачі довідки про здійснення 100% оплати майнових прав. Пайовиком були виконані необхідні дії для отримання та закріплення майнових прав за останнім. Відповідно до п. 8.2 договору № 8 від 16.08.2020 пайовик самостійно та за власний рахунок оформлює право власності на об`єкт нерухомості в порядку встановленому чинним законодавством України. Проте, здійснити вищевказану дію не представляється можливим у зв`язку із відсутністю необхідних документів у позивача, що передбачені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». ОК «ЖБК «Голден Хаус» своїх зобов`язань щодо передачі об`єкта не виконав, не ввів його в експлуатацію, не надав позивачу документів, необхідних для державної реєстрації права власності, що свідчить про порушення взятих зобов`язань. З огляду на це, на думку заявниці, існує загроза порушення її майнових прав. Крім того, заявниця вважає, що оскільки її майнові права не зареєстровані в реєстрі речових прав, вони є вразливими до недобросовісних дій відповідача, зокрема відчуження цього об`єкта іншим особам. Також заявниці вказала, що їй невідомий фактичний стан об`єкта, а відсутність сертифікату про готовність до експлуатації унеможливлює будь-які реєстраційні дії; поведінка представників відповідача, які уникають спілкування, підтверджує ймовірність спроб виведення активів, зокрема, відчуження прав на об`єкт, що перебуває на стадії незавершеного будівництва.

Вищевикладене й стало підставою для звернення заявниці до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкт незавершеного будівництва, а саме нежитлове приміщення № 8 на 3 поверсі, загальною площею 35, 56 кв.м. за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 0510100000:02:057:0039.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, судом не встановлено необхідності у виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням, а також не встановлено необхідності призначення заяви про забезпечення позову до розгляду у судовому засіданні з викликом сторін.

Судом встановлено, що вимога про забезпечення позову подана з додержання вимог встановлених ст. 151 ЦПК України.

При цьомусудом враховано,що хочазаява прозабезпечення позовуне містить пропозиції щодо зустрічного забезпечення, однак це не суперечить вимогам ч. 1 ст. 151 ЦПК України, з огляду на те, що ч. 1 ст. 154 ЦПК України передбачено право суду, а не обов`язок вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Згідно із ч. 5 ст. 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Положеннями ч. 1 ст. 150 ЦПК України визначено види забезпечення позову.

Суд, розглянувши вищезазначену заяву, враховуючи обґрунтування заявниці, приходить до висновку про відсутність підстав для забезпечення позову у обраний нею спосіб, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Так, відповідність забезпечувальних заходів заявленій вимозі полягає у відповідності майнового інтересу заявника заходам, про застосування яких він клопоче перед судом.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. При цьому, судом враховується чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивачка не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за її позовом, без нових звернень до суду.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майновими наслідками накладення арешту.

Суд враховує, що метою забезпечення позову є вжиття судом тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявників від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками накладення арешту.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 зазначено, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Судом перевірено аргументованість вимоги про забезпечення позову щодо застосовування заходів забезпечення позову, враховано те, що між сторонами дійсно виник спір щодо майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва, а саме нежитлове приміщення № 8 на 3 поверсі, загальною площею 35, 56 кв.м. за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , які на думку заявниці не визнаються відповідачем. Однак, судом не встановлена наявність реальної загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Судом прийнято до уваги, що майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому. Водночас, у відповідності до ч. 3 і ч. 5 ст. 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність» виключно за рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження інвестиціями, а також результатами їх здійснення можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів. Інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктом і результатом інвестицій (об`єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, а також майнові права). При цьому такий спосіб обтяження, як арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.

У відповідності до ст. 20 Закону України «Про інвестиційну діяльність» при недодержанні договірних зобов`язань суб`єкти інвестиційної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, передбачену законодавством України і укладеними договорами.

Суд звертає увагу на те, що вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд не з`ясовує фактичні обставин справи, а також не оцінює належності, допустимості і достовірності доказів щодо суті спору. Лише під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, які правовідносини випливають із встановлених обставин, чи слід задовольнити позов або в позові відмовити, тощо.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заходи забезпечення позову, про які клопоче заявниця, не є співмірними, адекватними і необхідними для забезпечення виконання судового рішення, невжиття таких заходів не може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачки, за захистом яких вона звернулась до суду.

Судом також враховується охорона прав і інтересів інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Цивільний процесуальний кодекс України враховує принцип рівноправ`я сторін у процесі і забезпечує захист інтересів, в тому числі, відповідача.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 149-154, 157, 258-261, 353-355 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Вінницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя