Рішення

від 01.05.2025 по справі 462/2169/25

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 462/2169/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

01 травня 2025 року м.Львів

Залізничний районний суд м.Львова в складі головуючого судді Колодяжного С.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунальної 3-ої стоматологічної поліклініки м.Львова про стягнення невиплаченої заробітної плати,

встановив:

ОСОБА_1 27.03.2025 року звернулася в суд з позовом до Комунальної 3-ої стоматологічної поліклініки м.Львова про стягнення невиплаченої заробітної плати у розмірі 169600 грн. за період з квітня 2023 року по лютий 2025 року.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що перебуває у трудових відносинах з Комунальною 3-ою стоматологічною поліклінікою м. Львова і працює на посаді статистика медичного. З 01 серпня 2017 року та по даний час заробітна плата працівникам поліклініки не нараховується та не виплачується, що унеможливлює отримати довідку про нараховану, але не виплачену заробітну плату. Відсутність нарахувань заробітної плати тривалий час та факт перебування у трудових відносинах підтверджуються доданими копіями рішень Залізничного районного суду м.Львова щодо стягнення на її користь заборгованості по заробітній платі, які не були оскаржені та набрали законної сили. У зв?язку з наведеним, просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Залізничного районного суду м.Львова від 31.03.2025 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії такої ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, а тому суд на підставі ч.8 ст.178ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч.2 ст.281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими главою 11 Заочний розгляд справи.

За таких обставин, відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, дослідивши подані у справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступних висновків.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, дослідивши подані докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з Комунальною 3-ою стоматологічною поліклінікою м. Львова, з 09.12.2010 року прийнятий на посаду медичної сестри терапевтичного відділення, та згідно наказу №219-КПР від 31.10.2016 року - вважається працюючою на посаді статистика медичного (повна ставка), що підтверджується записами у трудовій книжці. У трудовій книжці відсутні записи, які б свідчили, що позивач припинила перебувати у трудових відносинах з відповідачем (а.с.4-5).

З виписки Пенсійного фонду України з індивідуальних відомостей про застраховану особу вбачається, що за період з квітня 2023 року по лютий 2025 року відсутнє нарахування та виплата заробітної плати ОСОБА_1 (а.с.6-9).

Рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 13.04.2018 року, яке набрало законної сили, у справі № 462/66/18 позов задоволено, стягнуто з Комунальної 3-ої стоматологічної поліклініки м.Львова на користь ОСОБА_1 16000 грн. заборгованості по заробітній платі за період з серпня по грудень 2017 року (а.с.18-19).

Рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 25.10.2018 року, яке набрало законної сили, у справі № 462/5319/18 позов задоволено, стягнуто з Комунальної 3-ої стоматологічної поліклініки м. Львова на користь ОСОБА_1 29784 грн. заборгованості по заробітній платі за період з січня 2018 року по серпень 2018 року (а.с. 16-17).

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 27.11.2020 року, яке набрало законної сили, у справі №462/2251/10 позов задоволено, стягнуто з Комунальної 3-ої стоматологічної поліклініки м. Львова на користь ОСОБА_1 83 860 грн. заборгованості по заробітній платі за період з вересня 2018 року по квітень 2020 року (а.с. 14-15).

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 16.10.2023 року, яке набрало законної сили, у справі №462/2473/23 позов задоволено, стягнуто з Комунальної 3-ої стоматологічної поліклініки м. Львова на користь ОСОБА_1 4723 грн. заборгованості по заробітній платі за травень 2020 року (а.с. 10-13).

Відповідно до ч.5 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, вказані чотири рішень суду мають преюдиційний характер при вирішенні даного спору.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 570/60/16-ц зазначив, що преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який набрав законної сили. Суть преюдиції полягає і в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Вказаними рішеннями Залізничного районного суду м.Львова було встановлено, що з серпня 2017 року відповідач не проводив нарахування та виплату позивачу заробітної плати у мінімальному розмірі, а також те, що у Комунальній 3-ій стоматологічній поліклініці м.Львова не були прийняті та затверджені штатні розписи на 2018 2020 роки.

Під час розгляду судом даної справи відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів які б свідчили про те, що з квітня 2023 року по лютий 2025 року позивачу ОСОБА_1 проводилося нарахування та виплата заробітної плати, а також, не надано доказів того, що у Комунальній 3-ій стоматологічній поліклініці м.Львова були прийняті та затверджені штатні розписи на 2023 - 2025 роки.

Крім цього, матеріали справи не містять жодних спростувань твердження позивача, що вона продовжує працювати у Комунальній 3-ій стоматологічній поліклініці м.Львова та належним чином виконує свої посадові обов?язки статистика медичного.

Відповідно до ст.43Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з ч.1 ст.94КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

У ч.1 ст.1 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року, який є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини у сфері оплати праці, міститься аналогічне визначення поняття заробітна плата.

Згідно з ст.2Закону України«Про оплатупраці» основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Статтею 115КЗпП України визначено, що заробітна плата повинна виплачуватися робітнику регулярно у робочі дні у строки, встановлені колективною угодою, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, не перевищуючий шістнадцяти календарних днів.

Згідно з ст.2КЗпП України право громадян на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Відповідно до ст.3Закону України«Про заробітнуплату» мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.

За вимогами ч.1, 4 ст.95КЗпП України мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов?язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

У пункті 20 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №13від 24.12.1999року «Пропрактику застосуваннясудами законодавствапро оплатупраці» роз?яснено, що у будь-якому випадку оплата праці при виконанні працівником місячної (годинної) норми праці (обсягу робіт) не може бути нижчою від встановленої законом мінімальної заробітної плати. При визначенні, чи не є заробітна плата нижчою від мінімальної, до неї не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати.

Згідно з ст.8Закону України«Про Державнийбюджет Українина 2023рік» мінімальна заробітна плата на 2023 рік установлена у місячному розмірі з 1 січня - 6700 грн.

Згідно з ст.8Закону України«Про Державнийбюджет Українина 2024рік» мінімальна заробітна плата на 2024 рік установлена у місячному розмірі з 1 січня 7100 грн., з 1 квітня - 8000 грн.

Згідно з ст.8Закону України«Про Державнийбюджет Українина 2025рік» мінімальна заробітна плата на 2025 рік установлена у місячному розмірі з 1 січня - 8000 грн.

Суд приймає поданий позивачем розрахунок суми невиплаченої заробітної плати за період з 01 квітня 2023 року по 28 лютого 2025 року у розмірі 169600 грн., оскільки такий відповідає встановленому державою мінімальному розміру заробітної плати.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення і з відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованість із заробітної плати за період з 01 червня 2020 року по 31 березня 2023 року у розмірі 205369 грн., провівши з цієї суми стягнення податків та обов?язкових зборів, які підлягають стягненню при виплаті заробітної плати

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір в розмірі 1696 грн., від сплати якого позивач був звільнений, підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.2, 4, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити.

Стягнути із Комунальної 3-ої стоматологічної поліклініки м.Львова на користь ОСОБА_1 169600 грн. невиплаченої заробітної плати за період з 01 квітня 2023 року по 28 лютого 2025 року, провівши з цієї суми стягнення податків та обов?язкових зборів, які підлягають стягненню при виплаті заробітної плати.

Стягнути із Комунальної 3-ої стоматологічної поліклініки м.Львова на користь держави 1696 грн. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення повного судового рішення.

Позивач,якому повнерішення судуне буловручено вдень йогопроголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання якої за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач Комунальна 3-я стоматологічна поліклініка м.Львова, ЄДРПОУ 01984317, місцезнаходження: м.Львів, вул. С.Петлюри,17.

Текст рішення складено 01.05.2025 року.

Суддя (підпис)

Згідно з оригіналом.

Суддя: С.Ю. Колодяжний