Ухвала

від 01.05.2025 по справі 357/3579/25

ТАРАЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 357/3579/25

Провадження № 2-о/379/38/25

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження у справі

01 травня 2025 рокум.Тараща

Таращанський районний суд Київської області в складі судді Невгада О.В., ознайомившись із заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: 1) Служба у справах дітей та сім`ї Таращанської міської ради Білоцерківського району Київської області, 2) ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту самостійного виховання та утримання доньки,

У С Т А Н О В И В:

29.04.2025 до Таращанського районного суду Київської області з Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересовані особи: 1) Служба у справах дітей та сім`ї Таращанської міської ради Білоцерківського району Київської області, 2) ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , своєї доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з ухвалою від 21.03.2025 про направлення цивільної справи за підсудністю.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.04.2025 головуючим суддею в цій судовій справі визначено суддю Невгада О.В..

Дослідивши подану заяву та доданідо неїматеріали,суд дійшоввисновку пронеобхідність відмовиу відкриттіпровадження уданій справі з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 08 серпня 2004 року виконавчим комітетом Кирданівської сільської ради Таращанського району Київської області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про що зроблено актовий запис № 4. В період шлюбу народилася дитина - донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 .

Проте, шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не склався, внаслідок чого 13.03.2018 року рішенням Таращанського районного суду Київської області шлюб було розірвано.

Спорів стосовно місця проживання дитини не було, мати не заперечувала, щоб дитина проживала разом з батьком. Починаючи з 2022 року ОСОБА_2 виїхала за кордон, до цього часу знаходиться за кордоном, участі в утриманні та вихованні дитини не бере, не телефонує їй.

Дитина проживає разом із батьком, за адресою: АДРЕСА_1 . Дитині забезпечені гідні умови проживання та гармонійна атмосфера оточення. Між батьком і донькою склалися усталені доброзичливі стосунки, які сприяють належному вихованню дитини, її повноцінному світосприйманню життя та оточуючих людей.

Разом з тим суд бере до уваги, що відповідно до частини 1 статей 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, який здійснюється судом у спосіб, визначений законами України.

Статтею 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають справи, визначені у частині першій цієї статті, в порядку позовного, наказного та окремого провадження.

Відповідно до ч. 7 ст.19ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з ч. 1 ст.293ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 5 ч. 2 ст.293ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з ч. 3 ст.294ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Частиною шостою статті 294 ЦПК України встановлено, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Відповідно до ч. 2 ст.315ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право і метою яких є встановлення юридичного факту або стану.

Згідно з роз`ясненнями, наведеними в Постанові Пленуму Верховного суду України за №5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення юридичних фактів, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки. Тобто, від встановлення такого факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян та встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 18.07.2022 у справі №755/9100/18, - наявність спору про право повинна встановлюватися за ознакою можливого заперечення суб`єктивного права особи, щодо якого виникає спір.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, поняття «спір про право» пов`язане виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. При відсутності цих елементів не може бути й спору про право.

З матеріалів заяви вбачається, що метою звернення ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту перебування неповнолітньої дитини на особистому вихованні заявника потрібно з метою встановлення соціальних пільг та гарантій стосовно дітей, для реалізації різних соціальних цілей без необхідності щоразу звертатися до матері для отримання її згоди, в тому числі щодо переміщення, на здійснення за потреби медичних втручань (зокрема щеплень, відповідно до медичного календаря) у медичних закладах та, у майбутньому, закладах освіти.

Крім того, встановлення даного факту має юридичне значення, оскільки, з метою облаштування життя та розвитку дитини в безпечних умовах, заявнику необхідно оформити відстрочку від призову на військову службу.

Заявник стверджує, що чинним законодавством не передбачений інший порядок його встановлення, він не пов`язаний з вирішенням спору про право та встановлення його іншим шляхом неможливе.

При цьому суд виходить з того, що факт одноосібного виховання дитини одним із батьків не підлягає з`ясуванню в порядку окремого провадження та може бути встановлений судом як одна з обставин, що становить предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

Такі правові висновки зробила Велика Палата Верховного Суду у справі за позовом батька про встановлення факту самостійного виховання дитини у Постанові від 11.09.2024 у справі №201/5972/22 (провадження №14-132цс23).

Велика Палата ВС виснувала, що в цій справі наявний спір про право, зокрема спір щодо участі одного з батьків у вихованні дитини та/або ухилення від участі у вихованні, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження з обов`язковим залученням органу опіки та піклування.

Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та, безумовно, впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Такий факт одноосібного виховання дитини одним із батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена ч. 1 ст. 15 СК України невідчужуваність сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що становить предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

Таким чином, подана заява про встановлення факту, який має юридичне значення, не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні, оскільки за встановлених у цій справі обставин існує спір про право щодо участі одного з батьків у вихованні й утриманні дитини.

З урахуванням закріпленого в сімейному законодавстві принципу невідчужуваності сімейних обов`язків, неможливості відмови від них, у тому числі від обов`язків виховання дитини, питання, заявлене батьком у цій справі, не може з`ясовуватися безвідносно до дій другого з батьків та може вирішуватись у межах спору про право між батьками дитини в позовному провадженні.

Враховуючи мету, з якою заявник просить встановити факт, що має юридичне значення встановлення соціальних пільг та гарантій стосовно дитини, для реалізації різних соціальних цілей без необхідності щоразу звертатися до матері для отримання її згоди, в тому числі щодо переміщення, на здійснення за потреби медичних втручань (зокрема щеплень, відповідно до медичного календаря) у медичних закладах та, у майбутньому, закладах освіти, а також, з метою облаштування життя та розвитку дитини в безпечних умовах, для оформлення відстрочки від призову на військову службу, - суд доходить висновку про наявність у даному випадку спору про право щодо участі одного з батьків у вихованні й утриманні дитини.

Згідно з ч. 4 ст.315ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись положеннями ст.ст. 15 СК України, ст.ст. 19, 258-261, 293, 315, 353 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: 1) Служба у справах дітей та сім`ї Таращанської міської ради Білоцерківського району Київської області, 2) ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту самостійного виховання та утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Роз`яснити заявнику ОСОБА_1 право подати позов на загальних підставах.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Повний текст ухвали складено та підписано 01.05.2025.

Суддя Таращанського районного суду

Київської області Олександр НЕВГАД