Постанова

від 30.04.2025 по справі 695/3571/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/91/25 Справа № 695/3571/23 Категорія: 307000000 Головуючий по 1 інстанції Ушакова К.М. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2025 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.

секретар Івануса А.Д.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

представник ОСОБА_1 - адвокат Дон Віктор Олександрович

відповідач - Новодмитрівська сільська рада Золотоніського району Черкаської області

треті особи - приватний нотаріус Золотоніського районного нотаріального округу Черкаської області Шипович Яна Іванівна, ОСОБА_2

представник ОСОБА_2 - адвокат Міщенко Сергій Валентинович

особа, що подала апеляційну скаргу: представник ОСОБА_1 - адвокат Дон Віктор Олександрович

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дон Віктора Олександровича на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 04 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Новодмитрівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, треті особи: приватний нотаріус Золотоніського районного нотаріального округу Черкаської області Шипович Яна Іванівна, ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Новодмитрівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, треті особи: приватний нотаріус Золотоніського районного нотаріального округу Черкаської області Шипович Я.І., ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування, в якому просила суд визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на земельні ділянки:

площею 2,8501 га та 5,7883 га, що розташовані на території Ковтунівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та належали померлому ОСОБА_3 на підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 червня 2021 року та від 29 травня 2015 року;

площею 0,1324 га та 0,2563 га, що розташовані в с. Ковтуни Золотоніського району Черкаської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського господарства та належали померлому ОСОБА_3 на підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29 травня 2015 року.

Крім того, просить визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер брат позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_3 залишилося п`ять об`єктів нерухомого майна, чотири земельні ділянки та житловий будинок.

01 липня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Золотоніського районного нотаріального округу Черкаської області Шипович Я.І. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину. Нотаріус надав письмову відповідь щодо порядку отримання свідоцтва про право спадщину, яка залишилася після смерті ОСОБА_3 та повідомив, що заяву про прийняття спадщини подав також брат померлого ОСОБА_2 , який на час подачі заяви мав неповний пакет документів, що підтверджують родинні стосунки. Крім того, нотаріус повідомив, що ОСОБА_2 документи на спадкове майно не бажає надавати іншим спадкоємцям.

08 вересня 2023 року ОСОБА_1 повторно звернулася до приватного нотаріуса Золотоніського районного нотаріального округу Черкаської області Шипович Я.І. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті брата ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . 08 вересня 2023 року позивачкою отримано постанову нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії в зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів щодо належності спадкового майна спадкодавцеві.

ОСОБА_1 зазначила, що ОСОБА_2 не є братом померлого ОСОБА_3 , а є сином позивачки, після одруження взяв прізвище дружини « ОСОБА_4 », таким чином ввів в оману нотаріуса, вказавши, що він є братом померлого та з метою спадкування в порядку ч. 1 ст. 1262 ЦК України (начебто як спадкоємець другої черги) та подав заяву про прийняття спадщини після смерті свого дядька ОСОБА_3 , але документів, що підтверджують родинні відносини не надав, а також відмовився надавати нотаріусу документи на спадкове майно, щоб позивач не змогла прийняти спадщину після смерті свого брата.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 04 жовтня 2024 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що пред`явлені у справі позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов`язків ОСОБА_2 та не можуть бути розглянуті судом у спорі, в якому останнього не було залучено до участі у справі в якості відповідача.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Дон В.О. просить скасувати рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 04 жовтня 2024 року як незаконне та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що під час розгляду справи, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що у ОСОБА_2 виникли права особи, що має право на спадкування. Суд дослідив спадкову справу, згідно якої спадкоємцями другої черги на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 є його рідна сестра ОСОБА_1 та ОСОБА_2 після усиновлення батьками померлого. Позивач під час розгляду справи ставила під сумнів сам факт усиновлення та наявності підстав для такого усиновлення. У наданому третьою особою ОСОБА_2 витязі з Державного реєстру актів цивільного стану громадян як підставу усиновлення вказано рішення виконкому Смілянської міської ради депутатів трудящихся Черкаської області від 04 жовтня 1979 року № 557, що не могло слугувати підставою для усиновлення в 1979 році. Районний суд поклав на позивача надмірний тягар доказування та доведення тієї обставини, що ОСОБА_2 не є спадкоємцем другої черги після смерті ОСОБА_3 , що свідчить про надмірний формалізм рішення суду, оскільки саме ОСОБА_2 мав подати належні докази на підтвердження факту усиновлення, однак таких доказів суду не надав. Вважає висновок суду незаконним і таким, що підлягає скасуванню.

У поясненнях третьої особи ОСОБА_2 , що надійшли на адресу апеляційного суду зазначено, що матір`ю ОСОБА_2 дійсно є ОСОБА_1 . Однак, після народження ОСОБА_2 мати відмовилася від нього, передавши до Смілянського будинку дитини, де він перебував до того моменту, поки його не усиновили його рідні дід ОСОБА_5 та баба ОСОБА_6 , які також є батьками ОСОБА_1 та померлого спадкодавця ОСОБА_3 . Під час усиновлення, ОСОБА_1 надала свою згоду на дану процедуру, самостійно обравши свій юридичний статус по відношенню до ОСОБА_2 .

Оскільки усиновлення в установленому законом порядку недійсним не визнавалося та не скасовувалося, тому на момент смерті спадкодавця ОСОБА_3 він вважався братом третьої особи у справі ОСОБА_2 . Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позов пред`явлено до неналежної особи, тому рішення суду є законним, а доводи апеляційної скарги безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню. В поясненні заявлено попередній орієнтовний розмір понесених ОСОБА_2 судових витрат на правничу допомогу, який складає 10 000 грн.. Зазначено, що докази понесених судових витрат на правничу допомогу будуть надані суду у визначений законом строк.

Від приватного нотаріуса Золотоніського районного нотаріального округу Черкаської області Шипович Я.І. до апеляційного суду надійшов лист, в якому приватний нотаріус просить розглядати цивільну справу у її відсутність та ухвалити рішення у відповідності до вимог чинного законодавства.

Заслухавши доповідь головуючого, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

Після його смерті відкрилася спадщина на нерухоме майно, яке складається з чотирьох земельних ділянок та житлового будинку.

Після смерті померлого ОСОБА_3 із заявами про прийняття спадщини 21 січня 2022 року звернулася сестра померлого ОСОБА_1 та ІНФОРМАЦІЯ_3 брат померлого ОСОБА_2 .

Постановою приватного нотаріуса Золотоніського районного нотаріального округу Шипович Я.І. від 08 вересня 2023 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , оскільки заяву про прийняття спадщини подав брат померлого ОСОБА_2 , який на час подачі заяви мав неповний пакет документів, що підтверджують родинні стосунки. Після смерті ОСОБА_3 залишилося спадкове майно, на яке у ОСОБА_1 відсутні правові документи. Зі слів ОСОБА_2 документи на спадкове майно знаходяться у нього та він не бажає їх надавати іншим спадкоємцям для оформлення спадщини.

ОСОБА_7 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , її батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 .

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого повторно, ІНФОРМАЦІЯ_5 у с. Ковтуни Золотоніського р-ну Черкаської обл. народився ОСОБА_9 , батьками якого є ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .

Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію усиновлення (удочеріння) № 00034191101 від 14 грудня 2021 року, виданого Золотоніським відділом ДРАЦС у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), 05 жовтня 1979 року складено актовий запис № 12 Відділом ДРАЦС по м. Смілі Смілянського міськрайонного управління юстиції у Черкаській області. Відомості про усиновлюваного: прізвище, ім`я, по батькові до усиновлення - ОСОБА_9 ; прізвище, ім`я, по батькові після усиновлення - ОСОБА_12 ; дата народження до усиновлення - ІНФОРМАЦІЯ_5 ; дата народження після усиновлення - ІНФОРМАЦІЯ_5 ; місце народження до усиновлення - с. Ковтуни Золотоніського р-ну Черкаської обл.; місце народження після усиновлення - с. Ковтуни Золотоніського р-ну Черкаської обл.. Відомості про усиновителя - ОСОБА_5 . Відомості про усиновительку - ОСОБА_6 . Відомості про підставу усиновлення: рішення виконкому Смілянської міської Ради депутатів трудящих Черкаської області від 04 жовтня 1979 року № 557.

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу № 00043309558 від 26 січня 2024 року, виданого Обухівським відділом ДРАЦС в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), 07 квітня 2015 року складено актовий запис № 52 відділом ДРАЦС по місту Золотоноші реєстраційної служби Золотоніського міськрайонного управління юстиції у Черкаській області. Відомості про одного з подружжя: прізвище до державної реєстрації - ОСОБА_13 ; прізвище після реєстрації шлюбу - ОСОБА_4 ; власне ім`я, по батькові - ОСОБА_14 . Відомості про одного з подружжя: прізвище до державної реєстрації - ОСОБА_4 ; прізвище після реєстрації шлюбу - ОСОБА_4 ; власне ім`я, по батькові - ОСОБА_15 .

Судом першої інстанції також встановлено, що спадкоємці першої черги після смерті ОСОБА_3 відсутні. Заяви про прийняття спадщини подані ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Ч.ч. 3-5 ст. 232 СК України передбачено, що з моменту усиновлення виникають взаємні особисті немайнові та майнові права і обов`язки між особою, яка усиновлена та усиновлювачем і його родичами за походженням. Усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обв`язки щодо дитини, яку він усиновив у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини. Усиновлення надає особі, яку усиновлено, права і накладає на неї обов`язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

За загальними положеннями про спадкування, право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Як роз`яснено у п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Отже, питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

При розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати: місце відкриття спадщини, коло спадкоємців, які прийняли спадщину, законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини. Обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.

Як роз`яснено у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявлені позивачем позовні вимоги стосуються прав та обов`язків ОСОБА_2 , який не був залучений у справі відповідачем.

Колегія суддів не може прийняти до уваги доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , в яких вона ставить під сумнів факт усиновлення та наявність підстав для такого усиновлення, оскільки вони спростовуються витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію усиновлення (удочеріння) та копією рішення виконавчого комітету Смілянської міської ради народних депутатів № 557-20/10 від 04 жовтня 1979 року про усиновлення неповнолітнього ОСОБА_9 , дані про скасування яких в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до положень ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідачем є особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси.

Згідно ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Після спливу строків, зазначених у ч.ч. 1, 2 ст. 51 ЦПК України суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Отже, за змістом норм процесуального права з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, саме на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому, суд під час розгляду справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України, п. 1 ч. 1 ст. 189 ЦПК України, суд зберігаючи об`єктивність і неупередженість, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій.

Суд не може примушувати сторін до вчинення тих чи інших процесуальних дій, оскільки це суперечить принципу диспозитивності цивільного судочинства.

Частиною 4 ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову.

Таким чином, суд у силу покладених на нього процесуальним законом повноважень, позбавлений можливості самостійно визначити суб`єктний склад учасників справи, проте, встановивши, що у справі не залучено усіх суб`єктів, які мають відповідати за позовом у межах заявлених позовних вимог як відповідачі, суд відмовляє у позові з цих підстав.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц міститься правовий висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.

Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в позові з підстав пред`явлення його до неналежного відповідача.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дон В.О. слід залишити без задоволення, а рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 04 жовтня 2024 року без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дон Віктора Олександровича залишити без задоволення.

Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 04 жовтня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 01 травня 2025 року.

Судді