Рішення

від 24.03.2025 по справі 596/1560/22

ЗАЛІЩИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2025 р. Справа № 596/1560/22

Провадження № 2/596/5/2025 Гусятинський районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді Митражик Е.М.

при секретарі судового засідання Кузик М.Я.

представника позивача адвоката Печінки П.В.

представника відповідача адвоката Гудими Л.Р.

представника третьої особи Якушевої Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Гусятин за правилами загального позовного провадження в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки і піклування Хоростківської міської ради Чортківського району Тернопільської області про відібрання дитини, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Печінка П.В. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки і піклування Хоростківської міської ради Чортківського району Тернопільської області про відібрання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відповідача ОСОБА_2 , який проживає в с.Сорока, Чортківського району Тернопільської області та просить передати дитину на утримання та виховання її матері ОСОБА_1 . В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що між сторонами 18 липня 2015 року був укладений шлюб, від якого ІНФОРМАЦІЯ_2 у подружжя народився син ОСОБА_4 . Внаслідок погіршення стосунків через застосування щодо позивачки домашнього насильства з боку ОСОБА_2 та з метою разом із дитиною проживати окремо, позивачка звернулась до суду, який 29.11.2019 року виніс рішення про стягнення із ОСОБА_2 аліментів на малолітнього сина. У середині грудня 2020 року позивачка подала до суду позовну заяву про розірвання шлюбу, а 27 грудня 2020 року мала намір забрати із собою сина із будинку відповідача до місця проживання своїх батьків. Проте, ОСОБА_2 разом із своїм батьком ОСОБА_5 , з метою перешкодити забрати дитину застосували до позивачки фізичне насильство спричинивши тілесні ушкодження у вигляді закритої, черепно-мозкової травми, струсу головного мозку та інше, внаслідок чого ОСОБА_2 та ОСОБА_5 були притягнуті до кримінальної відповідальності за ч.1, ч.2 ст.125 КК України. За зверненням позивачки, комісія з питань захисту прав дитини при Гусятинській РДА провівши перевірку 30.12.2020 року прийняла рішення №1, на підставі якого, голова Гусятинської РДА виніс розпорядження №4/02-34 від 16.01.2021 року, яким визначив місце проживання малолітнього сина із мамою. Рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 16.01.2021 року шлюб між сторонами було розірвано. Оскільки 27.01.2021 року ОСОБА_2 відмовився виконати рішення органу опіки і піклування щодо передачі сина матері, позивачка звернулась із позовом до суду про визначення місця проживання дитини разом із матір`ю. 11 серпня 2022 року Гусятинський районний суд Тернопільської області ухвалив рішення про задоволення позову ОСОБА_1 та визначив місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , 2017 року народження, з матір`ю. Постановою Тернопільського апеляційного суду від 17 листопада 2022 року рішення суду від 11.08.2022 року залишено без змін. У зв`язку із цим позивачка 23 листопада 2022 року звернулась до голови Хоростківської міської ради із письмовою заявою з вимогою доручити органу опіки та піклування Хоростківської міської ради вжити заходів до передачі дитини під опіку позивачки, проте, станом на 14 грудня 2022 року заява залишилась без розгляду, що спонукало позивачку звернутись до суду із даною позовною заявою.

Ухвалою судді від 02.01.2023 року відкрито провадження у цивільній справі та визначено загальний позовний порядок її розгляду, а також дату, час та місце проведення підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 17.07.2023 року підготовче провадження по справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Від сторони відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що фактичні і правові підстави для задоволення позову відсутні. Позивач доказів порушення відповідачем її прав, свобод чи інтересів не навела, що являється самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Вважає, що положення ст.163 СК України не релевантна до даних правовідносин, а докази наявності фактичних підстав для вирішення також і питання про відібрання дитини від батька дитини без позбавлення батьківських прав у порядку ст. 170 СК України у справі відсутні. Дитина зростає з батьком, дідусем і бабусею у сталому сімейному середовищі, яке не є для дитини неблагополучним. Дитина має стале місце проживання, стійкий емоційний зв`язок з батьком, дідусем і бабусею, друзями у дошкільному закладі освіти, який відвідує і в якому соціалізована. Складні взаємини між дитиною та матір`ю, а також між позивачкою і відповідачем не повинні відображатися на дитині. Обставини зростання дитини, зміни її психоемоційного стану, природні зміни унаслідок її дорослішання мають бути обов`язково враховані судом при вирішенні спору про відібрання дитини.

Із письмових пояснень органу опіки і піклування Хоростківської міської ради Чортківського району слідує що 10.04.2023 року комісія з захисту прав дитини вирішила за доцільне відібрання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від ОСОБА_2 , який проживає в с.Сорока, Чортківського району Тернопільської області та передачу дитину його матері ОСОБА_1 . Згідно рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області в справі № 596/302/21 судом визначено місце проживання дитини з матір`ю. За зверненням ОСОБА_1 про вжиття заходів до передачі малолітнього ОСОБА_6 їй, було встановлено, що станом на 09.02.2023 року дитина проживала з бабою і дідом, а батько відбував покарання за вироком Гусятинського районного суду Тернопільської області від 27.01.2022 року. Відповідно до встановлених обставин батько - ОСОБА_2 та його родина, а саме, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 протягом тривалого часу створювали перешкоди для матері у вихованні та спілкуванні з сином руйнуючи його зв`язки із своєю сім`єю. На час коли ОСОБА_2 відбував покарання за вироком суду, ОСОБА_1 неодноразово намагалася забрати свого сина ОСОБА_3 , проте безуспішно. На засіданні комісії з захисту прав дитини яке відбулося 16.02.2023 року ОСОБА_5 членами комісії та головуючим комісії було роз`яснено неправомірність його дій, яка полягає у незаконному утриманні дитини - ОСОБА_3 . Під час чергового побачення матері з дитиною, яке відбувалося 09.03.2023 року у приміщенні дошкільного навчального закладу, який відвідує Володя у присутності начальника ССД Хоростківської міської ради - Якушевої Л.В., спеціаліста 1 категорії ССД Хоростківської міської ради - Кочмар О.І., представника районної служби у справах дітей Паравійчук Л.Й. в приміщення увірвався дідусь, поводив себе агресивно та під час розмови працівників служби повідомив, що ніколи не віддасть онука матері, ображав її нецензурною лайкою, в тому числі і у присутності дитини.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, представник позивача ОСОБА_1 адвокат Печінка П.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить їх задоволити. Зазначив, що судове рішення по даний час відповідачем не виконується, іншого способу як звернення до суду для захисту своїх прав із вказаним позовом, в позивачки немає.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Гудима Л.Р. в судовому засіданні просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник третьої особи Органу опіки і піклування Хоростківської міської ради Чортківського району Тернопільської області Якушева Л.В. в судовому засіданні вважає, що позов підлягає до задоволення. Висновок органу опіки та піклування Хоростківської міської ради щодо розв`язання спору про відібрання дитини, затверджений рішенням №45 від 09 квітня 2024 року виконавчого комітету Хоростківської міської ради підтримує.

Суд, вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши в судовому засіданні докази, вважає, що позов підлягає до задоволення виходячи з наступного. Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способом захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено ст. 16 ЦК України.

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно зі ст.141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Частини 1, 2 ст.155 СК України вказують, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Статтею 157СК Українипередбачено,що питаннявиховання дитинивирішується батькамиспільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті.

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.

Той із батьків, з яким за рішенням суду визначено або висновком органів опіки та піклування підтверджено місце проживання дитини, крім того з батьків, до якого застосовуються заходи примусового виконання рішення про встановлення побачення з дитиною та про усунення перешкод у побаченні з дитиною, самостійно вирішує питання тимчасового виїзду за межі України на строк, що не перевищує одного місяця, з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі у складі організованої групи дітей, та у разі, якщо йому відомо місце проживання іншого з батьків, який не ухиляється та належно виконує батьківські обов`язки, інформує його шляхом надсилання рекомендованого листа про тимчасовий виїзд дитини за межі України, мету виїзду, державу прямування та відповідний часовий проміжок перебування у цій державі.

Згідно вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні.

Згідно з частиною першою статті 18, частиною першою статті 27 Конвенції про права дитини Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельно оцінювати низку факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (п.79 рішення ЄСПЛ від 10 січня 2008 у справі «Кірнс проти Франції» (Kearns v. France) (заява № 35991/04).

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Таким чином, оцінка найкращих інтересів дитини повинна здійснюватися з врахування усіх вищенаведених елементів з оцінкою значимості кожного з них в порівнянні з іншими.

Судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 18.12.2020 року (а.с.7 том 1).

З довідки про реєстрацію місця проживання особи №23/4/2-19-8 від 28.01.2021 року виданої спеціалістом І категорії Сороківського старостинського округу №4 с.Сорока Хоростківської міської ради слідує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована в АДРЕСА_1 з 16 серпня 2017 року по теперішній час (а.с.6 том.1).

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 16.01.2021 року в справі №596/1822/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, шлюб між сторонами, зареєстрований 18 липня 2015 року Сороківською сільською радою Гусятинського району Тернопільської області було розірвано (а.с.10-11 том 1).

Рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 11 серпня 2022 року в справі №596/302/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки і піклування Гусятинської селищної ради Чортківського району Тернопільської області про визначення місця проживання дитини, за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей Хоростківської міської ради про визначення місця проживання дитини, позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено та визначено місце проживання дитини малолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей Хоростківської міської ради про визначення місця проживання дитини, відмовлено (а.с.14-21 том 1).

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 17.11.2022 року в справі №596/302/21, апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 11 серпня 2022 року залишено без змін (а.с.21-31 том 1).

Вищевказане рішення суду набрало законної сили 17 листопада 2022 року.

Із заяви від 23.11.2022 року ОСОБА_1 слідує, що у зв`язку з продовженням утримання малолітнього сина по місцю свого проживання колишнім чоловіком ОСОБА_2 всупереч рішенню Гусятинського районного суду Тернопільської області від 11.08.2022 року у справі за №596/302/21, мало місце звернення позивачки до Хоростківської міської ради про сприяння органом опіки та піклування Хоростківської міської ради та вжиття заходів до передачі дитини під її опіку (а.с. 32 том 1).

Наявність такого звернення підтвердила в судовому засіданні і представник третьої особи ОСОБА_9 .

З висновку органу опіки та піклування Хоростківської міської ради щодо розв`язання спору про відібрання дитини, ОСОБА_3 , 2017 року народження, від його батька ОСОБА_2 та передачі на виховання та утримання матері ОСОБА_1 , затвердженого рішенням №45 від 09 квітня 2024 року виконавчого комітету Хоростківської міської ради «Про затвердження висновку органу опіки та піклування Хоростківської міської ради, щодо розв`язання спору про відібрання дитини, ОСОБА_3 2017 року народження, від його батька ОСОБА_2 та передачі на виховання та утримання матері ОСОБА_1 » слідує, що з врахуванням висновку психолога згідно протоколу індивідуальної психологічної діагностики, беручи за основу у вирішенні цього спору принцип найкращих інтересів дитини, орган опіки та піклування дійшов висновку, що довготривала розлука сина з матір`ю, відсутність щоденного спілкування, ніяк не сприяють налагодженню сталих емоційних контактів. З огляду на вік дитини, потребу в материнській турботі, догляді, повноцінному розвитку, вважають, що передача малолітнього матері буде відповідати якнайкращим інтересам дитини. Щодо спору про відібрання малолітньої дитини від батька та передачу дитини матері, виходять з того, що і позивач, і відповідач мають позитивні характеристики, відповідач має належні умови для проживання дитини. Рішенням Гусятинського районного суду від 11 серпня 2022 року справа 59/302/21, визначено місце проживання малолітнього сина разом з матір`ю, яке відповідач не виконує та відмовляється в добровільному порядку передати дитину, перешкоджає сину у спілкуванні з матір`ю, дитина і надалі проживає з батьком. Вважають за доцільне передати дитину, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на виховання та утримання його матері, ОСОБА_1 (а.с.200,201,202 том 2).

Батьки мають право вимагати відібрання малолітньої дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду.(ч.2 ст.163 СК України)

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Згідно з частиною першоюстатті 162 СК Україниякщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання. Дитина не може бути повернута лише тоді, коли залишення її за попереднім місцем проживання створюватиме реальну небезпеку для її життя та здоров`я або обставини змінилися так, що повернення суперечить її інтересам.

Ця норма права встановлює правові наслідки протиправної зміни місця проживання малолітньої дитини одним із батьків (з яким вона не проживає) або третьою особою. Положення цієї статті покликані захистити права того з батьків, з ким в силу закону чи на підставі рішення суду визначено проживання дитини, від неправомірних дій другого з батьків щодо зміни її місця проживання (див. висновки у постановах Верховного Суду від 27 липня 2022 року у справі № 475/431/21 тавід 21 червня 2023 року у справі № 336/2426/20).

Відібрання дитини у контекстістатті 162 СК України- це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини, в зв`язку з чим у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати, однак з урахуванням права кожного з батьків та добросовісної поведінки батьків задля дотримання прав дитини та кожного з них.

Якщо певні сімейні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами або домовленістю (договором) сторін, до них застосовуються норми цьогоКодексу, які регулюють подібні відносини (аналогія закону) (частина першастатті 10 СК України).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 25 березня 2024 року в справі № 183/1464/22 (провадження № 61-7478сво23) висловив такі висновки про застосування норм права: «Судове рішення про визначення місця проживання дитини по своїй суті є рішенням про визнання, а за своїм змістом є рішенням немайнового характеру. Зважаючи на відсутність у судовому рішенні про визначення місця проживання дитини обов`язку вчинення дій боржником (тим з батьків, з яким фактично проживає дитина), таке рішення не підлягає примусовому виконанню. Чинне законодавство не передбачає, що невиконання одним з батьків судового рішення щодо визначення місця проживання дитини з іншим з батьків, є умовою/підставою застосуваннястатті 162 СК України. Основною умовою застосуваннястатті 162 СК Україниє факт «самочинної зміни місця проживання дитини».

УСК Україниє прогалина та відсутній регулятор, який визначав би правило поведінки учасників сімейних відносин для випадку, коли один з батьків змінив без згоди іншого з батьків місце проживання дитини до ухвалення рішення про визначення місця проживання і після ухвалення судового рішення місце проживання її не змінював.Подібною нормою єстаття 162 СК України, яка підлягає застосуванню на підставі аналогії закону.Очевидно, що позбавлення матері (батька) права ініціювати позов про відібрання дитини, у разі коли один із батьків змінив місце проживання до ухвалення рішення про визначення місця проживання і після ухвалення судового рішення місце проживання сина не змінював, суперечить принципу розумності та справедливості.

Мати (батько) має право на пред`явлення позову про відібрання дитини, у разі коли один з батьків змінив без згоди іншого з батьків місце її проживання до ухвалення рішення про визначення місця проживання і після ухвалення судового рішення місце проживання сина не змінював, згідно зстаттею 162 СК України, яка підлягає застосуванню на підставі аналогії закону».

В даному випадку, із матеріалів справи слідує, що рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 11 серпня 2022 року в справі №596/302/21 відповідачем не виконується та дитина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , продовжує проживати з батьком за адресою с.Сорока, Чортківського району Тернопільської області, а не з матір`ю ОСОБА_1 .

Факт подальшого проживання дитини з батьком, в тому числі, і після набрання судовим рішенням законної сили, не заперечується стороною відповідача та підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.

В добровільному порядку передати дитину матері відповідач не бажає та рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 11 серпня 2022 року в справі №596/302/21 не виконано відповідачем і впродовж розгляду даної справи.

Суд оцінивши та дослідивши докази, проаналізувавши у їх сукупності, приходить до висновку, що позов про відібрання дитини слід задовольнити та відібрати дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 від батька ОСОБА_2 та передати дитину матері ОСОБА_1 .

Відповідачем не доведено обставин, зокрема те, що повернення малолітньої дитини матері, з якою є визначене місце проживання дитини згідно рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 11 серпня 2022 року в справі №596/302/21, створює загрозу її життю та здоров`ю або негативно впливатиме на її розвиток, буде суперечити її інтересам.

Не бажання відповідача добровільно виконувати судове рішення щодо визначення місця проживання малолітньої дитини з матір`ю, є підставою для захисту прав позивачки ОСОБА_1 в порядку, визначеному статтею 162 СК України та саме такий спосіб захисту порушеного права відповідає вимогам статей 15, 16 ЦК України.

Також, суд вважає, що в силу вимог п.5 ч.1 ст.430 ЦПК України, у частині відібрання дитини слід допустити негайне виконання судового рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 13, 82, 263, 265, 430 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ,місце реєстрації АДРЕСА_1 ,паспорт № НОМЕР_2 ,РНОКПП НОМЕР_3 ), в інтересах якої діє адвокат Печінка Павло Володимирович (напідставі дорученнядля наданнябезоплатної вторинноїправової допомоги№216від 07.04.2022року) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ), в інтересах якого діє адвокат Гудима Лілія Романівна (на підставі ордера на надання правничої допомоги серії ВО №1083233 від 01.08.2024 року), третя особаОрган опікиі піклуванняХоростківської міськоїради Чортківськогорайону Тернопільськоїобласті (адреса:м.Хоростків,вулиця КнязяВолодимира,17,Чортківського районуТернопільської області,код ЄДРПОУ21157740) про відібрання дитини - задовольнити.

Відібрати дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 від батька ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації АДРЕСА_1 ), без позбавлення його батьківських прав та передати дитину матері ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації АДРЕСА_1 ).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок.

Рішення підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 25 квітня 2025 року.

Суддя Елла МИТРАЖИК