Ухвала від 28.04.2025 по справі 911/3301/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про закриття апеляційного провадження

"28" квітня 2025 р. Справа№ 911/3301/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання Цікра А.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 28.04.2025

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 (член СВК «Княжицьке-Україна») на рішення Господарського суду Київської області від 20.02.2024 (повний текст ухвали підписано 22.03.2024)

у справі №911/3301/23 (суддя Черногуз А.Ф.)

за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Княжицьке-Україна»

до Броварської міської ради Броварського району Київської області

про витребування майна з чужого незаконного володіння,-

В судовому засіданні 28.04.2025 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину ухвали.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 20.02.2024 у справі №911/3301/23 у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 (член СВК «Княжицьке-Україна») 02.04.2025 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та витребувати з чужого незаконного володіння Броварської міської ради Броварського району Київської області земельну ділянку площею 0,1375 га з кадастровим номером 3221284001:01:080:0045 в АДРЕСА_1 на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Княжицьке-Україна».

В апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтоване поданням скарги протягом 20 днів з моменту ознайомлення з матеріалами справи 28.03.2025.

Апелянт вважає, що вказаним рішенням було вирішено питання про його права, інтереси та/або обов`язки.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- судом не були в повній мірі досліджені всі обставини справи та не було залучено всіх учасників справи, зокрема його та ОСОБА_2 , не враховано його (апелянта) права та інтереси щодо земельної ділянки, яка є предметом розгляду у даній справі;

- вважає, що його майнові права, як члена Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені Щорса (ідентифікаційний код 30839466) на земельну ділянку за кадастровим номером 3221284001:01:080:0045 площею 0,1375 га в АДРЕСА_1 були порушені, оскільки вона вибула у власника незаконно, безкоштовно та протиправно, в результаті чого ні підприємство, ні він не отримали ні доходу, ні дивідендів;

- листом за вих.№67 від 28.03.2025 СВК «Княжицьке-Україна» повідомило про неможливість виплати йому дивідендів, яке повинно бути здійснено після врегулювання спору по земельній ділянці за кадастровим номером 3221284001:01:080:0045 площею 0,1375 га в АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2025 поновлено ОСОБА_1 (член СВК «Княжицьке-Україна») пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 20.02.2024 у справі №911/3301/23, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (член СВК «Княжицьке-Україна») на рішення Господарського суду Київської області від 20.02.2024 у справі №911/3301/23, призначено до розгляду апеляційну скаргу на 28.04.2025.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 28.04.2025 представник позивача підтримав доводи апелянта про вирішення судом питання про права, інтереси та обов`язки ОСОБА_1 .

В судовому засіданні апеляційної інстанції 28.04.2025 представник відповідача заперечував доводи апелянта, заперечуючи вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та обов`язки ОСОБА_1 .

Апелянт в судове засідання апеляційної інстанції 28.04.2025 не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка апелянта обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.

Стаття 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Згідно зі ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі п. 4 ч. 3 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь - якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, в зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.

Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов`язків скаржника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про залучення такої особи у якості третьої особи та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №911/2635/17 від 11.07.2018.

Вказуючи в апеляційній скарзі про те, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції вирішено питання про права та інтереси ОСОБА_1 , апелянт посилається на те, що:

судом не були в повній мірі досліджені всі обставини справи та не було залучено всіх учасників справи, зокрема його та ОСОБА_2 , не враховано його (апелянта) права та інтереси щодо земельної ділянки, яка є предметом розгляду у даній справі;

- вважає, що його майнові права, як члена Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені Щорса (ідентифікаційний код 30839466) на земельну ділянку за кадастровим номером 3221284001:01:080:0045 площею 0,1375 га в АДРЕСА_1 були порушені, оскільки вона вибула у власника незаконно, безкоштовно та протиправно, в результаті чого ні підприємство, ні він не отримали ні доходу, ні дивідендів;

- листом за вих.№67 від 28.03.2025 СВК «Княжицьке-Україна» повідомило про неможливість виплати йому дивідендів, яке повинно бути здійснено після врегулювання спору по земельній ділянці за кадастровим номером 3221284001:01:080:0045 площею 0,1375 га в АДРЕСА_1 .

Дослідивши матерали справи, колегією суддів встановлено наступне.

Позивач заявив до суду позов з вимогою витребувати з чужого незаконного володіння Броварської міської ради земельну ділянку площею 0,1375 га з кадастровим номером 3221284001:01:080:0045 в АДРЕСА_1 .

За твердженнями позивача, в лютому 2022 року Сільськогосподарському виробничому кооперативу імені Щорса стало відомо, що 05.10.2021 Броварська міська рада Броварського району Київської області зареєструвала право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3221284001:01:080:0045 площею 0,1375 га за адресою: АДРЕСА_1 , в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 335053640 від 08.06.2023. Підставою набуття права власності на вищезгадану земельну ділянку вказно Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин".

В той же час, позивач вказував на те, що відповідно до довідки Головного управління Держгеокадастру у Київській області №785/19-22 від 22.02.2022 вказано, що земельна ділянка за кадастровим номером 3221284001:01:080:0045, площею 0,1375 га, в АДРЕСА_1 за своїм місцезнаходженням знаходиться в складі (на території) земель колективної власності ВАТ «Княжицьке» згідно Державного акта на право колективної власності на землю серії КВ від 04.07.1997 №5.

ВАТ «Княжицьке» (ідентифікаційний код 00849600) згідно Державного акту на право колективної власності на землю (серія КВ №б/н від 04.07.1997) було передано в колективну власність 1932,8 га землі в межах згідно з планом, за рішенням Княжицької сільської Ради народних депутатів від 18.03.1997 (15-ХХ1І скл.). Зазначений акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №5.

Позивач заявляв, що СВК ім. Щорса є юридичною особою, до якого перейшли всі права та обов`язки КСП ім. Щорса, а відповідно і ВАТ «Княжицьке». Відповідно до змін і доповнень, що є невід`ємною частиною його Статуту, затверджених Броварською РДА 14.06.2000, СВК ім. Щорса створений шляхом реорганізації КСП імені Щорса, зареєстрованого головою Броварської РДА в Київській області 15.12.1999 за №1243, код 00849600, і є правонаступником його прав та обов`язків в частині переданого йому майна та зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) до бюджетів всіх рівнів.

Позивач стверджує, що фактичним та законним власником земельної ділянки з кадастровим номером 3221284001:01:080:0045 площею 0,1375 га є СВК ім. Щорса, яка належить останньому на праві власності згідно Державного акту на право колективної власності на землю (серія КВ №б/н від 04.07.1997). При цьому позивач наполягав на тому, що вищевказану земельну ділянку нікому не відчужував.

Представник позивача 08.06.2023 звернувся з досудовою претензією до Відповідача, в якій просив розглянути на черговій сесії Броварської міської ради питання щодо передачі земельної ділянки за кадастровим номером 3221284001:01:080:0045 площею 0.1375 га в с.Княжичі по вул.Слави 21 у власність СВК імені Щорса (ідентифікаційний код 30839466, місцезнаходження: Україна, 07455, Київська обл., Броварський р-н, с. Княжичі, вул. Марії Лагунової, буд.107).

Відповідач 30.06.2023 надав позивачу відповідь на претензією вих. №1.12.4- 10/03/10740 від 30.06.2023, в якій зазначив, що питання щодо передачі земельної ділянки за кадастровим номером 3221284001:01:080:0045 площею 0.1375 га в АДРЕСА_1 у власність Сільськогосподарському виробничому кооперативу імені Щорса, можливо лише після завершення чи скасування воєнного стану.

Рішенням Господарського суду Київської області від 20.02.2024 у справі №911/3301/23 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Сільськогосподарський виробничий кооператив "Княжицьке - Україна" звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення від 20.02.2024 у справі №911/3301/23 скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є невмотивованим, прийнятим місцевим судом при неповному дослідженні доказів та встановленні обставин, які були з`ясовані. При цьому скаржник стверджував, що:

- СВК ім. Щорса є титульним володільцем земельної ділянки з кадастровим номером 3221284001:01:080:0045 площею 0,1375 га в АДРЕСА_1 , що кореспондується з довідкою Головного управління Держгеокадастру у Київській області №785/19-22 від 22.02.2022 р., в якій вказано, що земельна ділянка за кадастровим номером 3221284001:01:080:0045 площею 0,1375 га в АДРЕСА_1 , за своїм місцезнаходженням знаходиться в складі (на території) земель колективної власності ВАТ "Княжицьке" згідно Державного акта на право колективної власності на землю серії КВ від 04.07.1997 №5, правонаступником якого є СВК ім. Щорса;

- відповідач не пересвідчився в ліквідації (припиненні) КСП імені Щорса, оскільки відповідач у судовому засіданні повідомив, що такий запит про ліквідацію підприємства не робився. А у разі, якщо КСП імені Щорса не ліквідоване, то і у відповідача відсутня правова підстава для державної реєстрації на земельну ділянку;

- згідно постанови Верховного Суду від 17.02.2021 у справі №361/3699/16-ц в мотивувальній частині судового рішення зазначається, що: "Судами встановлено, що СВК імені Щорса створене шляхом реорганізації КСП імені Щорса і є правонаступником його прав та обов`язків у частині переданого йому майна. Відповідно до витягу з протоколу № 3 загальних зборів власників майна та земельних ділянок реорганізованого КСП ім. Щорса від 12 лютого 2006 року прийнято рішення про продаж на торгах нерухомого майна, що входить до цілісного комплексу реформованого КСП ім. Щорса, що знаходиться у колективній власності.".

Інше судове рішення свідчить про те, що судами вже встановлено, що СВК ім. Щорса є правонаступником ВАТ "Княжицьке" (в т.ч. КСП ім. Щорса) про що свідчить Постанова Верховного Суду від 10.05.2018 року по справі №361/337/15-а, де зазначається: " 13. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії І-КВ №001799 та державного акту на право колективної власності на землю серії КВ, виданих ВАТ "Княжицьке" 04 липня 1997 року на підставі рішень Княжицької сільради від 18 березня 1997 року, ВАТ "Княжицьке" на території Княжицької сільради передано у постійне користування земельну ділянку площею 232 га та у колективну власність земельну ділянку площею 1932,8 га, для сільськогосподарського виробництва.

Згідно із рішенням загальних зборів від 17 листопада 1999 року (протокол № 2) ВАТ "Княжицьке" перереєстровано у КСП ім. Щорса, правонаступником прав та обов`язків останнього у зв`язку з ліквідацією відповідно до рішення загальних зборів від 01 лютого 2000 року (протокол № 1) у частині переданого майна є СВК ім. Щорса.

15 червня 2000 року КСП ім. Щорса передало, а СВК ім. Щорса прийняв нерухоме та рухоме майно, яке станом на 14 червня 2000 року перебувало на балансі та у власності КСП ім. Щорса (об`єкти нерухомості, сільськогосподарську техніку, землі під будівлями, господарськими дворами, садом, лісосмугами, шляхами), що підтверджується актом прийому-передачі.".

Крім того, до апеляційної скарги позивачем долучено: копію постанови Верховного Суду від 17.02.2021 р. по справі № 361/3699/16-ц, копію постанови Верховного Суду від 10.05.2018 року по справі №361/337/15-а та копію Протоколу Загальних зборів учасників КСП Імені Щорса №4-а від 27.05.2000 р.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2024 у справі №911/3301/23 апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Княжицьке - Україна" залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Київської області від 20.02.2024 у справі №911/3301/23 залишено без змін.

Судами під час розгляду справи було зазначено наступне.

Так, з матеріалів справи слідує, що на підставі державного акта на право колективної власності на землю серії КВ б/н від 04.07.1997, Княжицькою сількою радою народних депутатів було передано у колективну власність ВАТ "Княжицьке" 1932,8 га землі згідно з доданим планом для сільськогосподарського виробництва на підставі рішення Княжицької сільської ради народних депутатів.

При цьому позивач стверджував, що він є правонаступником ВАТ "Княжицьке", зокрема і прав щодо спірної земельної ділянки, яка була передана відповідно до акту від 04.07.1997.

Як встановлено судом, згідно з Актом прийому-передачі від 15.06.2000 ліквідаційною комісією КСП ім. Щорса передано СВК ім. Щорса нерухоме і рухоме майно, яке станом на 14.06.2000 перебувало на балансі і у власності КСП ім. Щорса.

В акті від 15.06.2000 зафіксовано, що голова ліквідаційної комісії КСП імені Щорса передала, а член правління СВК імені Щорса прийняв для обрахування на балансі СВК імені Щорса, як колективну власність членів КСП імені Щорса, нерухоме і рухоме майно, яке станом на 14.06.2000 перебуває на балансі КСП імені Щорса (ЄДРПОУ 00849600) і є пайовим фондом членів КСП імені Щорса (об`єкти нерухомості, сільгоспмашини, велика рогата худоба, свині, оборотні засоби, меблі, інвентар), землі під будівлями, господарськими дворами, садом, лісосмугами, шляхами, а саме: МТФ - 55 га, літній табір- 20 га, сортувальний пункт - 1,5 га, МТП + автопарк - 7.0 га, будівельна бригада - 1,5 та, склад міндобрив і хімсклад - 1,5 га, біолабораторія - 0,34 га, овочевий склад - 0,8 га, вагова - 1,5 га, центральна контора - 0,98 га, стара контора - 0,15 га, їдальня - 0,18 га, погріб - 0,24 га, плівкові теплиці - 22 га, сад - 25 га, лісосмуги на полях - 8 га, шляхи - 7,5 га, разом для обрахування на балансі СВК імені Щорса, як землі колективної власності членів КСП імені Щорса, передаються землі площею 153,19 га.

Майно спільного майнового паю членів КСП імені Щорса обраховується в СВК імені Щорса як таке, що перебуває в оренді. Неподільне майно, не витребуване майно (нерухомість, земельні ділянки) зараховуються на баланс СВК імені Щорса до настання правових підстав для подальшого розпорядження ним.

Підставою для складання вказаного акту зазначено державну реєстрацію змін та доповнень до статуту СВК імені Щорса від 14.06.2000 року щодо правонаступництва КСП імені Щорса, ЄДРПОУ 00849600, протокол засідання ліквідаційної комісії КСП імені Щорса від 14.06.2000 року.

У той же час судом встановлено, що 17.11.1999 було проведено загальні збори акціонерів ВАТ "Княжицьке", що оформлені протоколом №1, по питанню 3 порядку денного якого (про зміну організаційно-правової форми підприємства) було вирішено: просити регіональне відділення ФДМ України по Київській області перетворити акціонерне товариство ВАТ "Княжицьке" у КСП ім. Щорса; створити КСП ім. Щорса на базі майна ВАТ "Княжицьке", що ліквідується; правонаступником ліквідованого товариства вважати новостворене КСП ім. Щорса; доручити новообраному голові правління провести перереєстрацію підприємства.

В подальшому, 01.02.2000 було проведено загальні збори КСП ім. Щорса, що оформлені протоколом № 3, з якого вбачається, що до повістки дня зборів було включено зокрема питання про реформування КСП ім. Щорса та створення на його базі с/г виробничого кооперативу, про створення ліквідаційної комісії. Протоколом № 3 було вирішено зокрема:

створити на базі КСП ім. Щорса сільськогосподарський кооператив ім. Щорса;

доручити новообраним членам правління виступити засновниками новоствореного кооперативу;

створити ліквідаційну комісію КСП, головою якої призначено Руденко Т.М.

Також, 01.02.2000 було проведено установі збори СВК ім. Щорса, що оформлені протоколом № 1, з якого вбачається, що до повістки денної було включено наступні питання: затвердження установчого договору про створення та діяльність виробничого кооперативу ім. Щорса; затвердження статуту СВК ім. Щорса; вибори голови правління, членів правління та ревізійної комісії.

Рішенням зборів затверджено установчий договір, проект статуту, вирішено провести реєстрацію статуту, обрано голову правління с/г виробничого правління Руденко Т.М., затверджено склад правління та ревізійну комісію.

Також в матеріалах справи наявна копія установчого договору про створення та діяльність СВК ім. Щорса затвердженого установчими зборами 01.02.2000 та зареєстрованого Державною адміністрацією Броварського району Київської області рішенням від 29.02.2000 та копія угоди про внесення змін та доповнень, що є невід`ємною частиною установчого договору про створення та діяльність СВК імені Щорса (код 30839466), що затверджена зборами учасників 10.03.2000 року (протокол № 4) та зареєстована Державною адміністрацією Броварського району Київської області 14.06.2000 року, згідно якої учасники кооперативу домовились внести зміни до установчого договору про створення та діяльність виробничого кооперативу ім. Щорса, викласти пункт 1.1 статті 1 в такій редакції: "Засновники цим погоджуються створити сільськогосподарський виробничий кооператив імені Щорса (надалі - "Кооператив"), шляхом виділення з колективного сільськогосподарського підприємства імені Щорса, зареєстрованого головою Броварської районної державної адміністрації Київської області 15.12.1999 № 1243, код 00849600, який є правонаступником його прав та обов`язків в частині переданого йому майна. та зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) до бюджетів усіх рівнів".

Тобто, як обгрунтовано вказав місцевий суд, підставою складення даного акту приймання-передачі від 15.06.2000 року стало не рішення загальних зборів КСП Імені Щорса оформлене протоколом №3 від 01.02.2000 р., як єдиного органу який мав такі повноваження, а дії ліквідаційної комісії з посиланням на внесення змін до статуту іншої юридичної особи - СВК імені Щорса щодо правонаступництва, в той час як в первинній редакції установчого договору СВК імені Щорса не було жодної згадки про правонаступництво та яка створювалась без згадки про виділення з КСП та за відсутності відповідного рішення загальних зборів КСП про виділення з КСП відповідної юридичної особи.

Також суд першої інстанції правильно констатував, що згадка у загальних зборах КСП ім Щорса, що оформлені протоколом №3, про створення СВК свідчить лише про досягнення на зборах КСП домовленості частини членів створити самостійну юридичну особу, оскільки рішення про реорганізацію (перетворення) виділення не приймалось.

Відповідно до статті 37 ЦК Української РСР у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання). При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов`язки) переходить до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов`язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.

Згідно з положеннями Закону України «Про підприємства в Україні» (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносини) колективне підприємство визначено як вид підприємств в Україні; ліквідація та реорганізація яких, відповідно до статті 34 (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) здійснюється за рішенням власника з дотриманням вимог антимонопольного законодавства, а у випадках, передбачених цим Законом, - за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або арбітражного суду; підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України; при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» (в редакції, що діяла на момент проведення загальних зборів КСП) підприємство самостійно володіє, користується і розпоряджається належними йому об`єктами власності. Право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном. Право власності підприємства охороняється законом. Належне йому майно може бути передано державним, кооперативним та іншим підприємствам, організаціям і громадянам за рішенням загальних зборів членів підприємства або зборів уповноважених.

Статтею 7 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» визначалося, що майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Суб`єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.

Статтею 31 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» визначено, що реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) та ліквідація підприємства проводяться за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) його членів або за рішенням суду чи арбітражного суду. У разі злиття підприємства з іншим підприємством усі майнові права та обов`язки кожного з них переходять до новоствореного підприємства. У разі поділу підприємства до новостворених підприємств переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов`язки реорганізованого підприємства. При виділенні з підприємства одного або кількох нових підприємств до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) відповідних частинах майнові права і обов`язки реорганізованого підприємства. При перетворенні одного підприємства в інше до новоствореного підприємства переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.

Таким чином, за приписами наведених нормативно-правових актів, що діяли в період ліквідації КСП ім. Щорса та створення СВК ім. Щорса, при злитті, приєднанні чи перетворенні підприємства правонаступник реорганізованого підприємства отримує за передаточним балансом його зобов`язання та майно.

Вбачається, що КСП ім. Щорса було ліквідоване. В той же час, членами КСП була створена інша юридична особа СВК ім. Щорса, якій було передано певна частина майна КСП головою ліквідаційної комісії.

В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували прийняття на загальних зборах КСП рішення про передачу будь-якого майна іншій юридичній особі, та визначення переліку майна, яке було вирішено передати, як і не вирішувалось питання переходу всіх учасників КСП в порядку реорганізації до СВК ім. Щорса, що б дало суду можливість констатувати факт перетворення юридичної особи (зміну організаційно-правової форми) та факт універсального правонаступництва.

Також неможливо констатувати факт правонаступництва в частині майна, переданого ліквідаційною комісією за актом прийому-передачі від 15.06.2000, враховуючи що докази прийняття загальними зборами рішення безпосередньо про виділення з КСП в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, з припиненням КСП ім. Щорса припинилась колективна власність на майно, а до СВК ім. Щорса могло бути передано майно спільного майнового паю членів КСП ім. Щорса на правах оренди або "неподільне майно, не витребуване майно" лише на баланс до настання правових підстав для подальшого розпорядження ним.

Оскільки вищевказана земельна ділянка не передавалась позивачу, не передавались і відповідні права, пов`язані з таким майном, зокрема, щодо прав на землю. Тому відсутні підстави стверджувати про правонаступництво позивачем прав та обов`язків КСП ім. Щорса, на підставі змін до Статуту.

В контексті посилань позивача на статут СВК ім. Щорса, як на доказ правонаступництва, місцевий господарський суд правомірно зазначив, що статут юридичної особи є одностороннім актом цієї юридичної особи, який не є підставою правонаступництва щодо іншої юридичної особи, якщо таке правонаступництво не виникло відповідно до закону.

До того ж, ВАТ "Княжицьке" (КСП ім. Щорса) (код ЄДРПОУ 00849600) і СВК ім. Щорса (код ЄДРПОУ 30839466) є різними юридичними особами (з різними кодами ЄДРПОУ), тому відсутні підстави стверджувати про безумовне і в повному обсязі правонаступництво СВК ім. Щорса земельної ділянки за кадастровим номером 3221284001:01:080:0045 в с. Княжичі по вул. Слави, 21, Броварського району Київської області.

За наведених обставин, апеляційна інстанція зазначила, що СВК ім. Щорса не набуло правонаступництва за Державними актами в повному обсязі, до нього в порядку правонаступництва могли перейшли лише права та обов`язки в частині фактично переданого майна та не розпайованої землі під таким майном, і відповідні права підлягали оформленню в установленому законодавством порядку на новостворене підприємство СВК ім. Щорса.

До того ж, питання правонаступництва СВК ім. Щорса досліджувалось судом в межах справи №911/2099/16, де позивачем був СВК ім. Щорса, що заявляв вимогу про визнання недійсним рішення суб`єкта владних повноважень щодо надання у власність земельних ділянок, визнання недійсним запису про право власності на земельну ділянку та наполягав на протиправності надання у власність третій особі земельної ділянки за умови, що право власності попереднього власника ВАТ "Княжицьке" - КСП імені Щорса - СВК імені Щорса у встановленому законом порядку не було припинене.

Залишаючи без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2017 та рішення Господарського суду Київської області від 29.09.2016, Вищий господарський суд України в постанові від 19.09.2017 дійшов, зокрема, такого висновку:

"КСП ім. Щорса та СВК ім. Щорса є різними юридичними особами, а правонаступництво обмежується майном, переданим за актом прийому-передачі від 15.06.2000";

"перехід до позивача частини прав та обов`язків КСП ім. Щорса є підставою для оформлення відповідного обсягу прав на землю у встановленому чинним законодавством порядку. Однак, Державні акти на ВАТ "Княжицьке", правонаступником якого було КСП ім. Щорса, не є правопідтверджуючими документами на землю для СВК ім. Щорса, яке є іншою юридичною особою з визначеним (обмеженим) обсягом правонаступництва майном за Актом від 14.06.2000".

При цьому колегією суддів відхилено посилання апелянта на преюдиційнійсть встановлених у постанові Верховного Суду від 17.02.2021 у справі №361/3699/16-ц, від 10.05.2018 у справі №361/337/15-а (провадження №К/9901/8055/18), постанові Київського апеляційного суду від 21.05.2024 у справі №361/6858/22 (провадження №22-ц/824/1311/2024) та від 06.12.2022 у справі 2-143/10 (провадження №22-ц/824/11704/2022) обставин правонаступництва СВК ім. Щорса, оскільки факт правонаступництва, мова про який йде в наведених судових рішеннях, ґрунтується виключно на поясненнях представника СВК ім. Щорса і судом це питання окремо не досліджувалося.

В постановах від 02.07.2019 у справі №48/340, від 03.07.2018 у справі №917/1345/17 та від 24.05.2018 у справі №922/2391/16 Верховний Суд зазначив, що преюдиційне значення мають лише встановлені судом обставини, а не правова їх оцінка. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом наведеної норми преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ.

Між тим, вище зазначений правовий висновок детально описаний, зокрема, у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 922/2391/16: "Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності."

За наведених обставин в сукупності, колегія суддів погодилась з висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем факту набуття статусу правонаступника землекористувача спірної земельної ділянки, яка була у складі переданих ВАТ "Княжицьке" за державним актом земель у колективну власність, що свідчить про відсутність права, яке підлягає захисту.

Таким чином, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, враховуючи що позивач не довів наявності у нього права власного суб`єктивного права або охоронюваного законом інтересу щодо спірної земельної ділянки, як обов`язкової передумови реалізації права на судовий захист, права позивача не вважаються порушеним відповідачами, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відмову в позові.

З огляду на викладене, колегія суддів при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині рішення Господарського суду Київської області від 20.02.2024 у справі №911/3301/23 не міститься жодних висновків щодо прав, інтересів та/або обов`язків скаржника - Лисенка А.М.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не наведено очевидного та безумовного (чи навіть імовірного) зв`язку оскаржуваного рішення з правами, інтересами та/або обов`язками скаржника.

Безпідставними є доводи апелянта про те, що суд вирішив питання про його права, інтереси та обов`язки, оскільки такі не ґрунтуються на матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що апелянтом не доведено вирішення оскаржуваним рішенням питання про права, інтереси та / або обов`язки ОСОБА_1 .

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Так, згідно зі статтями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, якщо встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку (ч.2 ст.264 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, відсутність правового зв`язку між предметом спору у справі №911/3301/23 та правами Лисенка А.М., а питання про права, інтереси та обов`язки скаржника стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалося, колегія суддів дійшла висновку про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (член СВК «Княжицьке-Україна») на рішення Господарського суду Київської області від 20.02.2024 у справі №911/3301/23.

Керуючись ст.ст. 234, 264 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (член СВК «Княжицьке-Україна») на рішення Господарського суду Київської області від 20.02.2024 у справі №911/3301/23 закрити.

2. Матеріали справи №911/3301/23 повернути до Господарського суду Київської області.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст ухвали підписано 30.04.2025.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

А.О. Мальченко