Рішення від 01.05.2025 по справі 904/737/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.05.2025 Справа № 904/737/25За позовом Приватного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспесталь" ім.А.М.Кузьміна", м. Запоріжжя

до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), м. Дніпро

про стягнення

Суддя Ярошенко В.І.

Без участі (виклику) представників сторін

ПРОЦЕДУРА

Приватне акціонерне товариство "Електрометалургійний завод "ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ" ім.А.М.Кузьміна" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про стягнення заборгованості за Договором про відшкодування витрат за комунальні послуги орендованих нежитлових приміщень № 25174/21-06200653 у розмірі 4 969, 79 грн.

Ухвалою суду від 03.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; відповідачу для подання відзиву на позов встановлено 15-тиденний строк з дня отримання даної ухвали.

04.03.2025 від Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 06.03.2025 відмовлено у задоволенні клопотання Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про перехід зі спрощеного позовного провадження до загального позовного провадження.

12.03.2025 від Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшов відзив на позов.

19.03.2025 від Приватного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспесталь" ім.А.М.Кузьміна" надійшла відповідь на відзив.

З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Узагальнена позиція позивача викладена у позовній заяві та відповіді на відзив

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 25174/21-06200653 про відшкодування витрат за комунальні послуги нежитлових приміщень від 17.05.2021 в частині повної та своєчасної оплати за надані комунальні послуги: водопостачання та тепловідведення.

Позивач зазначає, що Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) є правонаступником Південно-Східного міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) та є належним відповідачем у справі, що не заперечується відповідачем у відзиві. Позивачем в листі № 16/269 від 07.11.2024 зазначено про повторне направлення рахунку-фактури № 4287128 від 30.11.2021. Наявність акту за листопад 2021 року не передбачено умовами договору № 25174/21, оскільки оплата послуг здійснюється на підставі рахунку, виставленого орендарем.

Узагальнена позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог.

Відповідач вказує на те, що рахунок-фактура № 4287128 від ПрАТ «Дніроспецсталь» за комунальні послуги за листопад 2021 року, датований 30.11.2021, до закінчення 2021 року до відповідача не надходив. Враховуючи те, що розпорядники бюджетних коштів мають право брати бюджетне фінансове зобов`язання виключно протягом бюджетного періоду (один календарний рік: початок з 1 січня кожного року і закінчення 31 грудня того ж року), то оплатити вищезазначений рахунку в поточному бюджетному періоді не можливо. Крім того, за інформацією Управління бухгалтерського обліку та планово-фінансової діяльності Південного міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) по договору про відшкодування втрат за комунальні послуги орендованих нежитлових приміщень №25174/21 від 17.05.2021 акт наданих послуг з відшкодування витрат за комунальні послуги за листопад 2021 року не надходив.

Крім того, відповідач зазначає, що позов пред`явлено передчасно, до неналежного відповідача, а належним відповідачем є Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), оскільки управління перебуває у стані припинення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

21.12.2020 між Приватним акціонерним товариством "Електрометалургійний завод "Дніпроспесталь" ім.А.М.Кузьміна" (орендодавець) та Південно-Східним міжрегіональним управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) укладено договір оренди № 06200542.

Відповідно до п.1.1. договору, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування частину нежитлового приміщення, розташованого в будинку за адресою: м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 6, кім. 108, 109, 127-133 (3 поверх) , загальною площею 163,98 м2, в тому числі: 96,6 м2 - основна площа та 67,38 м2 - місця загального користування.

Мета використання розміщення Відділу державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та громадських формувань у Запорізькій області Управління державної реєстрації Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)(пункт 1.2 договору).

Згідно п. 1.3. договору, строк оренди з 01.12.2020 по 30.11.2021, строк дії договору з 01.12.2020 по 30.11.2021.

Відповідно до п.3.5. договору, орендар взяв на себе зобов`язання, своєчасно і в повному обсязі оплачувати орендодавцю вартість оренди і компенсувати вартість спожитих енергоресурсів.

На виконання укладеного договору оренди, орендодавцем передано, а орендарем прийнято в строкове платне користування вищевказаний об`єкт оренди, що підтверджується актом приймання-передачі від 01.12.2020.

17.05.2021 між Приватним акціонерним товариством "Електрометалургійний завод "Дніпроспесталь" ім.А.М.Кузьміна" (орендодавець) та Південно-Східним міжрегіональним управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) укладено договір № 25174/21 06200653 про відшкодування витрат за комунальні послуги нежитлових приміщень.

Відповідно до п.1.1. договору, орендар відшкодовує витрати за надані комунальні послуги: водопостачання, водовідведення, теплопостачання.

Орендар користується частиною нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд.6, кім.108, 109, 127-133 загальною площею 163,98 м2, в тому числі: 96,6 м2 - основна площа та 67,38 м2 - місця загального користування (пункту 1.2 договору).

Пунктом 1.3. договору, визначено, що орендоване приміщення використовується для розміщення Відділу державної реєстрації засобів масової інформації та громадських формувань у Запорізькій області Управління державної реєстрації Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

Згідно з п.2.1. договору, сума відшкодування за комунальні послуги за даним договором складає 25 174, 26 гри в т.ч. ПДВ 4 195,71 грн: теплопостачання - 24 577,95 в т.ч. ПДВ 4 096,33 грн; водопостачання - 382,03 грн в т.ч. ПДВ 63,67 грн; водовідведення - 214,28 грн в т.ч. ПДВ 35,71 грн.

Розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата послуг проводиться на поточний рахунок орендодавця, вказаний у п.7 даного договору, щомісячно до 7 числа місяця, наступного за звітним, на підставі рахунку, виставленого орендодавцем. У разі виставлення рахунку пізніше зазначеного терміну, орендар зобов`язаний оплатити рахунок протягом 10 днів з дня його поштового відправлення орендодавцем, або вручення уповноваженому представнику орендаря під підпис не пізніше ніж до 20 числа місяця, що настає за розрахунковим (пункт 2.3 договору).

Відповідно до п.5.1 договір вважається укладеним з моменту підписання та діє по 30.11.2021р. - в частині надання послуг, а в частинні проведення розрахунків за послуги - до повного здійснення розрахунків. Керуючись пунктом 3 статті 631 Цивільного кодексу України, сторони домовились, що умови цього Договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, а саме з 01.01.2021.

Пунктом 6.2 договору, визначено, що до цього договору додається: додаток №1 плановий розрахунок витрат на відшкодування витрат орендодавцю за комунальні послуги на період з 01.01.2021 по 30.11.2021.

На виконання умов договору № 25174/21 06200653 від 17.05.2021 орендодавцем виставлено орендарю рахунок-фактуру № 4287128 від 30.11.2021 про відшкодування витрат у листопаді 2021: на воду, на каналізацію, на опалення, загальною сумою 4 969, 79 грн з ПДВ

Однак, відповідачем належним чином не виконані зобов`язання за договором № 25174/21 06200653 про відшкодування витрат за комунальні послуги нежитлових приміщень від 17.05.2021 не здійснено своєчасну оплату за отримані комунальні послуги.

07.11.2024 орендодавцем направлено орендарю лист-претензію № 16/268 в вимогами щодо виконання взятих на себе зобов`язань за договором оренди № 06200542 від 21.12.2020 в частині своєчасного відшкодування наданих послуг за листопад 2021 та повторно надіслано на адресу орендаря рахунок фактуру для здійснення оплати. Однак, вказана вимога залишена відповідачем без виконання.

Доказів оплати вказаної заборгованості відповідачем не надано суду.

Таким чином, несплачена відповідачем сума заборгованості становить 4 969, 79 грн, що і стало причиною звернення позивача до суду.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо суми основного боргу

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення заборгованість за комунальні послуги надані в орендованому відповідачем приміщенні за договором № 25174/21 06200653 від 17.05.2021 за період листопад 2021 року у розмірі 4 969, 79грн.

Відповідно до п.2.3 вказаного договору, сторонами погоджено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата послуг проводиться на поточний рахунок орендодавця, вказаний у п.7 даного договору, щомісячно до 7 числа місяця, наступного за звітним, на підставі рахунку, виставленого орендодавцем. У разі виставлення рахунку пізніше зазначеного терміну, орендар зобов`язаний оплатити рахунок протягом 10 днів з дня його поштового відправлення орендодавцем, або вручення уповноваженому представнику орендаря під підпис не пізніше ніж до 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Факт виставлення рахунку та надсилання відповідачу підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Суд звертає увагу на те, що Відповідно до частини першої статті 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Частина друга ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості за договором у розмірі 4 969, 79 грн.

Щодо посилання відповідача в частині не направлення відповідачу рахунку фактури та акта виконаних робіт з надання послуг з відшкодування витрат за комунальні послуги орендованих нежитлових приміщень за листопад 2021 року, суд зазначає, що згідно з частинами 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У пункті 30 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи "Щодо якості судових рішень" міститься положення, згідно з яким дотримання принципів змагальності та рівності сторін є необхідними передумовами сприйняття судового рішення як належного сторонами, а також громадськістю.

Принцип змагальності необхідно розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та принцип ефективної участі.

Пункт 4 статті 129 Конституції України змагальність сторін прямо пов`язує зі свободою в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Наразі сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс.

Так, згідно висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони та одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Разом з тим, на позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування у справі, який може змінюватися в процесі її розгляду (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 зі справи № 910/4994/18).

Поряд із цим, за результатом оцінки судом наданих сторонами доказів, за висновками суду наявними матеріалами справи в їх сукупності підтверджуються обставини того, що позивачем було передано, а відповідачем отримано вищенаведені рахунок-фактуру для проведення розрахунків між сторонами за договором.

Суд погоджується з твердженнями позивача, що умовами договору № 25174/21 06200653 про відшкодування витрат за комунальні послуги нежитлових приміщень від 17.05.2021 сторонами погоджено, що оплата послуг проводиться на поточний рахунок орендодавця на підставі рахунку, виставленого орендодавцем.

В той же час, у разі виставлення рахунку пізніше зазначеного терміну, орендар зобов`язаний оплатити рахунок протягом 10 днів з дня його поштового відправлення орендодавцем, або вручення уповноваженому представнику орендаря під підпис не пізніше ніж до 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у визначені договором строки сплату комунальних послуг не здійснив на загальну суму 4 969, 79 грн у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам договору не виконав, в результаті чого у відповідача утворилась прострочена заборгованість перед позивачем за наведеним договором у зазначеному вище розмірі, яку останній просив суд стягнути в позовній заяві.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсним чи розірвання договору № 25174/21 06200653 про відшкодування витрат за комунальні послуги нежитлових приміщень від 17.05.2021 суду також не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення даного договору на час його підписання та в процесі виконання з боку сторін відсутні.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 4 969, 79 грн є доведеними та обґрунтованими, у зв`язку з чим підлягають до задоволення у повному обсязі.

Щодо належного відповідача

Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує на те, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, оскільки Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (код ЄДРПОУ 43314918) перебуває у стані припинення, реорганізація не завершена, а тому його не можна вважати таким, що припинило свою діяльність. Пред`явлення позовних вимог до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) є передчасним.

Відповідно до частини 1 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

09.10.2019 Постановою Кабінету Міністрів України № 870 установлено, що Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) є правонаступником Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровський області.

16.08.2022 Постановою Кабінету Міністрів України № 912 Про реорганізацію міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) реорганізовано шляхом його приєднання до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

22.09.2022 Наказом Міністерства юстиції України № 4011/5 реорганізовано Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) шляхом його приєднання до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Статтею 117 Конституції України встановлено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України Про Кабінет Міністрів України Постанови Кабінету Міністрів України, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування.

18.08.2022 Постанова № 912 від 18.08.2022 набрала чинність за даними сайту Верховної Ради України.

Враховуючи вищевикладене, Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з 18.08.2022 є правонаступником Південно-Східного міжрегіонального управління (м. Дніпро), а тому є належним відповідачем у вказаній справі.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 028 грн покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 231, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (49005, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд. 21А; код ЄДРПОУ 43315529) на користь Приватного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспесталь" ім.А.М.Кузьміна" (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, будинок 81, код ЄДРПОУ 00186536) суму заборгованості в розмірі 4 969, 79 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.І. Ярошенко