Ухвала від 01.05.2025 по справі 907/273/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"01" травня 2025 р. м. УжгородСправа № 907/273/25

Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,

за участю секретаря судового засідання Піпар А.Ю.

розглянувши матеріали заяви Фізичної особи-підприємця Фарберова Володимира Наумовича б/н від 23.04.2025

про забезпечення позову

у справі №907/273/25

за позовом Фізичної особи-підприємця Фарберова Володимира Наумовича, м. Хуст Закарпатської області

до відповідача Хустської міської ради, м. Хуст Закарпатської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Комунального некомерційного підприємства «Хустська центральна лікарня імені Віцинського Остапа Петровича» Хустської міської ради, м. Хуст Закарпатської області

про визнання протиправним одностороннє розірвання договору оренди та усунення перешкод у користуванні майном

За участю представників:

позивача Гальчишак М.В., адвокат, ордер серії АО №1173277 від 30.04.2025; Литвин С.Й., адвокат, ордер, серії АО №1166316 від 12.03.2025;

відповідача Кадар А.Ф., в порядку самопредставництва;

третьої особи Росоха Ю.В., заступник директора з юридичних питань та адміністративної діяльності, довіреність від 30.04.2025 №03-07/227, посадова інструкція від 01.04.2024 №375, в порядку самопредставництва

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Фарберов Володимир Наумович звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Хустської міської ради в якому просить суд:

- визнати протиправним одностороннє розірвання договору № 2-22 оренди нежитлових приміщень від 31 січня 2022 року;

- усунути перешкоди в праві користування орендованими нежитловими приміщеннями, на підставі Договору № 2-22 оренди нежитлових приміщень від 31 січня 2022 року.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/273/25 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 березня 2025 року.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 19 березня 2025 року суд залишив без руху позовну заяву та встановив позивачу строк для усунення недоліків, виявлених судом.

Зважаючи на усунення позивачем недоліків позовної заяви в установленому порядку та строк, суд, ухвалою від 02 квітня 2025 року прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, залучив до участі у справі третю особу, встановив учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті спору та призначив у справі підготовче засідання на 01 травня 2025 року.

Разом із тим 23 квітня 2025 року представник позивача подав до суду в електронній формі за допомогою підсистеми «Електронний суд» заяву від 23.04.2025 про забезпечення позову у якій просить суд до набрання рішенням Господарського суду Закарпатської області у справі № 907/273/25 законної сили вжити заходи забезпечення позову, а саме: Заборонити Хустській міській раді вчиняти будь які дії щодо предмета спору, зокрема заборонити вчинення дій, щодо господарської діяльності фізичної особи-підприємця Фарберова Володимира Наумовича, котра пов`язана з користуванням орендованим приміщенням (вбудоване нежитлове приміщення першого поверху будинку Хустської центральної лікарні за адресою: Закарпатська область, м. Хуст, вул. І. Франка, 113 площею 29,6 м.кв.) на підставі Договору № 2-22 оренди нежитлових приміщень від 31.01.2022 року, включаючи заборону щодо відключення електропостачання, водопостачання та інших комунальних послуг, до вирішення питання по суті справи.

Заява позивача обґрунтовується отриманням 23.04.2025 від відповідача листа від 17.04.2025 року № 02-09/943 з інформацією про те, що 24.04.2025 року о 10 годині 00 хвилин буде присутня комісія для відключення електропостачання від лічильника електроенергії.

Зазначає, при цьому, що безпідставне та необґрунтоване одностороннє розірвання Договору відповідачем до закінчення строку дії договору оренди вже призвело до завдання збитків, а в подальшому, без вжиття відповідних заходів забезпечення позову у даній справі, може призвести і до повного припинення господарської діяльності позивача, яка безпосередньо пов`язана із володінням та користуванням Об`єктом оренди.

У зв`язку з перебуванням судді Лучка Р.М. у період з 17.04.2025 до 25.04.2025 у відпустці відповідно до ухвали від 28.04.2025 судом за правилами ст. 140 ГПК України призначено заяву позивача про забезпечення позову до розгляду в судовому засіданні 01.05.2025 та встановлено відповідачу та третій особі строк до 30.04.2025 для подання суду письмових пояснень щодо поданої позивачем заяви.

В судовому засіданні 01.05.2025 представники позивача підтримали подану заяву про забезпечення позову та подали суду додаткові докази, які за позицією ФОП Фарберова В.Н. підтверджують незаконність відключення відповідачем електроенергії на орендованому позивачем об`єкті оренди.

Згідно з наданими відповідачем запереченнями від 30.04.2025, які підтримані в судовому засіданні 01.05.2025 представником органу місцевого самоврядування, Хустська міська рада просить суд відмовити у задоволенні заяви про застосування заходів забезпечення позову, посилаючись на ту обставину, що матеріали справи не містять доказів незаконності/ протиправності рішення Хустської міської ради №2638 від 21.02.2025 року або скасування цього рішення в судовому порядку.

При цьому, зауважує, що орендоване приміщення є спорудою цивільного захисту (протирадіаційним укриттям), що підтверджується матеріалами справи, дією правового режиму воєнного стану в Україні та в силу імперативних приписів статті 32 Глави 7 Кодексу цивільного захисту України у Хустської міської ради були наявні підстави для розірвання Договору №2-22 оренди нежитлових приміщень від 31.01.2022 року.

Також, повідомляє, що 24.04.2025 року о 10 годині 00 хвилин комісія відповідача, яка утворена на підставі розпорядження №253/02-05 від 27.12.2024 року, здійснила відключення електропостачання від лічильника електроенергії орендованого позивачем приміщення.

Також, в судовому засіданні 01.05.2025 відповідачем долучено до матеріалів справи додаткові докази, зокрема, акт від 24.04.2025 про припинення електропостачання.

Представник третьої особи в судовому засіданні 01.05.2025 при вирішенні питання вжиття заходів забезпечення позову покладається на розсуд суду.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, заслухавши доводи та заперечення учасників справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача. При цьому, суд враховує наступне.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає ст. 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).

При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду або незабезпечення таким рішенням ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 року у справі № 753/22860/17).

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 08.09.2020 року у справі № 910/1261/20, від 25.09.2020 року № 921/40/20).

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 року у справі № 916/1572/19).

Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому, важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

При використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 03.12.2020 року у справі № 911/1111/20).

Статтею 129-1 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору.

Зважаючи на те, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, то в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Наведена правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 по справі № 910/1040/18.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України). Співмірність, зокрема передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №910/17014/20 та від 28.07.2021 у справі №910/3704/21).

При використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначити обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами (пункт 8.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20).

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Предметом позову в даній справі позивачем визначено, в тому числі, усунення перешкод у користуванні орендованим приміщенням (вбудоване нежитлове приміщення першого поверху будинку Хустської центральної лікарні за адресою: Закарпатська область, м. Хуст, вул. І. Франка, 113 площею 29,6 м.кв.), яке на підставі Договору № 2-22 оренди нежитлових приміщень від 31.01.2022 року передано позивача в строкове платне користування (оренду).

З урахуванням викладеного, в даному випадку підлягає дослідженню така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Долучений до заяви про забезпечення позову лист виконавчого органу відповідача від 17.04.2025 №02-09/943 свідчить про те, що 24.04.2025 року о 10 годині 00 хвилин на орендованому позивачем об`єкті (вбудоване нежитлове приміщення першого поверху будинку Хустської центральної лікарні за адресою: Закарпатська область, м. Хуст, вул. І. Франка, 113 площею 29,6 м.кв.) буде присутня комісія для відключення електропостачання від лічильника електроенергії.

В той же час, законність дій органу місцевого самоврядування (відповідача) щодо вчинення (невчинення) перешкод позивачу у користуванні об`єктом оренди за Договором оренди від 31.01.2022 року поставлено позивачем під сумнів у даній справі шляхом подання негаторного позову.

Згідно із ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.10.2021 у справі № 910/18952/20 викладено правові висновки щодо застосування норми статті 391 Цивільного кодексу України, а саме про те, що:

1) звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем може бути лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю;

2) предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом (шляхом звільнення виробничих приміщень власника від неправомірного перебування у них майна третіх осіб, виселення з неправомірно займаних жилих приміщень власника, знесення неправомірно збудованих споруд, накладення заборони на вчинення неправомірних дій щодо майна власника);

3) підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування майном, а також факти, що підтверджують протиправні дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення цих правомочностей;

4) умовами для задоволення негаторного позову є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо); у позові має бути чітко та конкретно визначено дії, які повинен здійснити відповідач щодо усунення порушень права власника (володільця).

За встановленими судом обставинами, відповідно до наданого відповідачем акту від 24.04.2025, комісією Хустської міської ради за участі посадових осіб Комунального некомерційного підприємства «Хустська центральна лікарня імені Віцинського Остапа Петровича» Хустської міської ради було проведено відключення електроенергії на об`єкті оренди від лічильника енергії.

За змістом поданого відповідачем акту від 24.04.2025 представник позивача при вказаному відключенні був відсутній, а згідно з долученими позивачем до клопотання від 01.05.2025 листами ФОП Фарберова В.Н. від 23.04.2025 (отриманий відповідачем 23.04.2025), електронним повідомленням від 23.04.2025 позивач повідомляв відповідача про його відсутність на території України з 22.04.2025, неможливість у зв`язку з цим, бути присутнім 24.04.2025 при вирішенні питання відключення електроенергії та просив до прийняття рішення у цій справі (№907/273/25) утриматися від вчинення дій, спрямованих на перешкоджанні у користуванні об`єктом оренди.

Суд зважає, що наявний факт самовільного відключення об`єкта оренди позивача від електропостачання, як і ймовірне вчинення відповідачем інших дій, спрямованих на перешкоджання господарській діяльності позивача на орендованому останнім об`єкті без вирішення питання повернення об`єкту оренди з оренди Орендодавцю створює перешкоди Орендарю у користуванні орендованим майном.

При цьому, за наявності ініційованого позивачем спору про незаконність одностороннього розірвання договору Орендодавцем та за відсутності встановлених судом обставин щодо наявності правових підстав для виселення (звільнення) ФОП Фарберова В.Н. з орендованого за Договором № 2-22 від 31.01.2022 року приміщення, - наведені обставини унеможливлять виконання судового рішення у випадку задоволення позовних вимог про усунення перешкод у користуванні орендованим приміщенням (вбудоване нежитлове приміщення першого поверху будинку Хустської центральної лікарні за адресою: Закарпатська область, м. Хуст, вул. І. Франка, 113 площею 29,6 м.кв.).

Відхиляють, при цьому, заперечення відповідача щодо правомірності одностороннього розірвання договору та чинність рішення Хустської міської ради №2638 від 21.02.2025 року з посиланням на положення Кодексу цивільного захисту, позаяк під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.

Крім того, правові наслідки припинення договору оренди у спірних правовідносинах визначені, зокрема у ст. 785 ЦК України та ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та покладають на Орендаря обов`язок у визначений законом (або договором) строк повернути орендоване майно з оренди, а невиконання означеного обов`язку Орендарем дає право Орендодавцю на нарахування неустойки (ч. 2 ст. 785 ЦК України) та ініціювання судового провадження про примусове виселення Орендаря, в межах якого судом, в свою чергу, також надаватиметься оцінка і наявності правових підстав для одностороннього розірвання договору оренди.

З огляду на наведене, господарський суд доходить висновку про існування взаємозв`язку між обраним позивачем заходом забезпечення позову у вигляді заборони Хустській міській раді вчиняти дії щодо господарської діяльності Фізичної особи-підприємця Фарберова Володимира Наумовича, котра пов`язана з користуванням орендованим приміщенням (вбудоване нежитлове приміщення першого поверху будинку Хустської центральної лікарні за адресою: Закарпатська область, м. Хуст, вул. І. Франка, 113 площею 29,6 м.кв.) на підставі Договору № 2-22 оренди нежитлових приміщень від 31.01.2022 року, включаючи заборону щодо відключення електропостачання, водопостачання та інших комунальних послуг та предметом позовних вимог у даній справі.

Наведене, з урахуванням приписів ст. ст. 136, 137 ГПК України, дозволяє суду дійти висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог заяви позивача про забезпечення позову в цій частині.

Щодо вимоги позивача про заборону відповідачу вчиняти будь-які щодо орендованого приміщення (вбудоване нежитлове приміщення першого поверху будинку Хустської центральної лікарні за адресою: Закарпатська область, м. Хуст, вул. І. Франка, 113 площею 29,6 м.кв.) суд вважає, що така вимога не знаходиться у взаємозв`язку з заявленими у цій справі вимогами, становить непомірне втручання в компетенцію органу місцевого самоврядування як власника орендованого позивачем приміщення, а її задоволення жодним чином не впливає на можливість поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду з позовом у цій справі.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України). Співмірність, зокрема передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №910/17014/20 та від 28.07.2021 у справі №910/3704/21).

При використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначити обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами (пункт 8.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20).

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Таким чином, з огляду на обставини справи, суд враховує, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви від 23.04.2025 Фізичної особи-підприємця Фарберова Володимира Наумовича та про необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Хустській міській раді до набрання законної сили рішенням у справі №907/273/25 вчиняти дії щодо господарської діяльності Фізичної особи-підприємця Фарберова Володимира Наумовича, котра пов`язана з користуванням орендованим приміщенням (вбудоване нежитлове приміщення першого поверху будинку Хустської центральної лікарні за адресою: Закарпатська область, м. Хуст, вул. І. Франка, 113 площею 29,6 м.кв.) на підставі Договору № 2-22 оренди нежитлових приміщень від 31.01.2022 року, включаючи заборону щодо відключення електропостачання, водопостачання та інших комунальних послуг, які є співмірними заявленим позовним вимогам та будуть спрямовані на тимчасове збереження поточного стану правовідносин між сторонами та статусу спірного майна з метою унеможливлення його зміни під час розгляду спору, що відповідно, призвело б до унеможливлення виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог та створювало б перешкоди ефективному захисту та поновленню прав позивача як Орендаря за Договором оренди, рішення про розірвання якого та пов`язаний з цим негаторний позов є предметом судового розгляду в даній справі.

Позатим, суд, з врахуванням приписів статті 141 ГПК України, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність обставин, з якими законодавець пов`язує необхідність застосування зустрічного забезпечення.

Так, згідно з ст. 141 Господарського процесуального кодексу України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Крім того, відповідно до частин 1, 4 статті 141 ГПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.

Водночас, за змістом диспозитивної норми статті 141 ГПК України пред`явлення особі, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, вимог забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), є правом, а не обов`язком господарського суду (наведена правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.07.2018 по справі №916/2851/17 та від 26.11.2018 у справі №904/2925/18), так само як і питання зустрічного забезпечення може бути вирішено судом в ухвалі про зустрічне забезпечення позову, винесеній за результатами розгляду клопотання відповідача про зустрічне забезпечення, що відповідає принципу змагальності сторін, закріпленому статтею 13 цього Кодексу.

Відтак, у даному випадку незазначення в ухвалі про вирішення питання зустрічного забезпечення не можна вважати процесуальним порушенням, оскільки з метою захисту своїх прав відповідач не позбавлений можливості звернутися з клопотанням про зустрічне забезпечення.

Частиною 6 ст.140 ГПК України встановлено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 7, 13, 14, 15, 74, 86, 136-140, 232-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Фізичної особи-підприємця Фарберова Володимира Наумовича б/н від 23.04.2025 про забезпечення позову задовольнити частково.

2. Заборонити Хустській міській раді (90400, м. Хуст Закарпатської області, вул. 900-річчя Хуста, буд. 27) до набрання законної сили рішенням у справі №907/273/25 вчиняти дії щодо господарської діяльності Фізичної особи-підприємця Фарберова Володимира Наумовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), котра пов`язана з користуванням орендованим приміщенням (вбудоване нежитлове приміщення першого поверху будинку Хустської центральної лікарні за адресою: Закарпатська область, м. Хуст, вул. І. Франка, 113 площею 29,6 м.кв.) на підставі Договору № 2-22 оренди нежитлових приміщень від 31.01.2022 року, включаючи заборону щодо відключення електропостачання, водопостачання та інших комунальних послуг.

3. У решті вимог заяви Фізичної особи-підприємця Фарберова Володимира Наумовича б/н від 23.04.2025 відмовити.

Стягувач: Фізична особа-підприємець Фарберов Володимир Наумович ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Боржник: Хустська міська рада (90400, м. Хуст Закарпатської області, вул. 900-річчя Хуста, буд. 27).

Ця ухвала набирає законної сили з 01 травня 2025 року, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред`явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 01 травня 2028 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст.ст.254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу складено та підписано 01 травня 2025 року.

Суддя Р.М. Лучко