Рішення від 17.04.2025 по справі 908/44/25

номер провадження справи 15/1/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2025 Справа № 908/44/25

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова Ігоря Сергійовича, за участі секретаря судового засідання Бойко Н.А., розглянувши матеріали

за позовом Запорізької міської ради, 69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Спецмашремонт, 69008, м. Запоріжжя, вул. Штабна, буд. 9

про стягнення коштів

за участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача: Білик Н.О., самопредставництво, виписка з ЄДРЮОФОПтаГФ від 26.04.2024;

від відповідача: Загрія Р.О., адвокат, посвідчення ЗП № 001504 від 29.11.2017, ордер серії АР № 1219286 від 23.01.2025;

вільний слухач: Кравець Л.О., ID-паспорт № НОМЕР_1 ;

установив

03.01.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Запорізької міської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Спецмашремонт про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 01.01.2020 по 31.03.2024 в розмірі 1 150 222,58 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.01.2025, справу № 908/44/25 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 09.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/44/25. Справі присвоєно номер провадження 15/1/25. Розгляд справи призначено здійснювати за загальними правилами позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 19.02.2025 об 11:20 год.

24.01.2025 через підсистему Електронний суд від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вих. б/н від 24.01.2025) з документами на підтвердження викладених у відзиві аргументів.

03.02.2025 через підсистему Електронний суд від відповідача додатково до матеріалів відзиву надано копію листа ГУ ДПС у Запорізькій області про сплачені відповідачем суми земельного податку за період з 2012 по 2024.

Ухвалою суду від 19.02.2025 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів і підготовче засідання відкладено на 12.03.2025 об 11:30 год.

12.03.2025, до початку підготовчого засідання, через підсистему Електронний суд від позивача до суду надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи у зв`язку із перебування уповноваженого представника позивача на лікарняному, на підтвердження чого до клопотання надано копію листа непрацездатності.

Ухвалою суду від 12.03.2025 відкладено підготовче засідання на 02.04.2025 о 12:00 год.

Ухвалою суду від 02.04.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу № 908/44/25 до судового розгляду по суті в засіданні на 17.04.2025 об 11:00 год.

У судовому засіданні 17.04.2025 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу Акорд.

Судом перевірено повноваження представників сторін. Відводів складу суду не заявлено.

Позивач підтримав позовні вимоги, з підстав, викладених у позовній заяві. В обґрунтування вимог вказав, що відповідач набув у власність об`єкти нерухомого майна, які розташовані на земельній ділянці комунальної власності. За період з 01.01.2020 по 31.03.2024 користувався земельними ділянками без правовстановлюючих документів та не сплачувати кошти за користування земельними ділянками. Просить позов задовольнити та стягнути з відповідача дохід, отриманий від безпідставно набутого майна, за період з 0 1.01.2020 по 31.03.2024 в розмірі 1 150 222,58 грн.

Відповідач щодо позову заперечив з наступних підстав: в розрахунку спірної суми позивачем не були враховані проведені відповідачем оплати за фактичне користування земельною ділянкою. Позивачем не надано на підтвердження заборгованості в якості належних доказів - витягів з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2020-2023, тому заборгованість за вказаний період не підтверджена належним чином. Крім того позивачем неправомірно здійснено нарахування за період з 01.01.2022 по 28.02.2022, оскільки в силу норм законодавства відповідач звільняється від сплати плати за землю за вказаний період.

Після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення рішення із повідомленням часу проголошення скороченого рішення. У судому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд установив.

На підставі договору купівлі-продажу від 24.10.2011 відповідач придбав нерухоме майно: головний корпус інв. № 1001, побутову інв. № 1002, трансформаторну підстанцію інв. № 1004, будівлю складу інв. № 1005, будівлю складу інв. № 1006, бокс інв. № 1022 /реєстраційний номер майна 10313553/, склад ПММ інв. № 1005 /реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1080561923101/, що розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Штабна, буд. 9.

Право власності відповідача на нерухоме майно зареєстровано 03.11.2011, про що свідчить Витяг про державну реєстрацію прав № 31910568.

Вказані об`єкти нерухомого майна знаходяться на земельній ділянці кадастровий номер: 2310100000:02:021:0032, площею 1,2220 га, та яка належить Територіальній громаді м. Запоріжжя в особі Запорізької міської раді на праві комунальної власності.

Станом на 14.05.2024 між Запорізькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Завод Спецмашремонт не укладено договір оренди землі за адресою: м. Запоріжжя, вул. Штабна, буд. 9, звернень з приводу оформлення зазначеної земельної ділянки, не надходило, рішення про передачу вказаної земельної ділянки в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю Завод Спецмашремонт не готувалось, відповідно до листа Департаменту управління активами Запорізької міської ради № 3139/01/01-07/3774 від 14.05.2024.

Згідно з інформацією Департаменту фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради (вих. № 06.1-14/732 від 29.04.2024) Товариство з обмеженою відповідальністю Завод Спецмашремонт (код за ЄДРПОУ 33134397) за період з 01.01.2021 по 31.03.2024 як платник орендної плати за землю в інформаційно-аналітичній системі управління планування та виконання місцевих бюджетів Logica не зареєстрований.

Наведене вище свідчить про безоплатне та безпідставне використання Товариством з обмеженою відповідальністю Завод Спецмашремонт земельної ділянки комунальної форми власності площею 1,2220 га, кадастровий номер 2310100000:02:021:0032, з цільовим призначенням: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, без правовстановлюючих документів, за період часу з 01.01.2021 по 31.03.2024, що є порушенням вимог ст. 206 Земельного кодексу України щодо платності використання землі.

28.11.2018 Запорізька міська рада прийняла рішення № 26 Про встановлення розміру орендної плати за землю, яким було встановлено розміри орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності (у відсотках від їх нормативної грошової оцінки).

Відповідно до додатку до вказаного рішення, річний розмір орендної плати за земельну ділянку, якою користується відповідач (цільове призначення земельної ділянки: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, за рішенням міської ради вона відноситься до категорії інші земельні ділянки м. Запоріжжя) становить 3 відсотки від їх нормативної грошової оцінки.

Відповідно до витягу № НВ-2300051922024 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 09.04.2024, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:02:021:0032 становить 10 864 313,20 грн у цінах 2024 року.

Відповідно до даних офіційного сайту Державної податкової служби України Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру на виконання статті 289 Податкового кодексу України повідомила про значення коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 1996 2023 роки.

Зокрема, значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2020 рік склав 1,0; за 2021 рік складав 1,1, за 2022 рік складав 1,15 та за 2023 рік складав 1,051.

Значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за вказані періоди застосовані позивачем для розрахунку недоотриманого доходу за фактичне користування відповідачем земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючих документів, що посвідчують право оренди (користування), за період з 01.01.2020 по 31.03.2024 наступним чином:

- за 2024 рік: нормативна грошова оцінка земельної ділянки 10 864 313,20 грн.; річний розмір орендної плати у 2024: 10 864 313,20 грн * 3 % = 325 929,40 грн; 325 929,40 грн / 366 днів = 890,52 грн на день; розмір орендної плати за період з 01.01.2024 по 31.03.2024: 890,52 грн * 90 днів = 80 146,80 грн;

розмір недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення документу, що посвідчує право оренди за період з 01.01.2024 по 31.03.2024 складає: 80 146,80 грн;

- за 2023 рік: 10 864 313,20 грн (нормативна грошова оцінка земельної ділянки в цінах 2024) / 1,051 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2023) = 10 337 120,08 грн (нормативна грошова оцінка земельної ділянки в цінах 2023); річний розмір орендної плати за земельну ділянку: 10 337 120,08 грн * 3% = 310 113,60 грн;

розмір недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення документу, що посвідчує право оренди за 2023 складає: 310 113,60 грн;

- за 2022 рік: 10 337 120,08 грн (нормативна грошова оцінка земельної ділянки в цінах 2023) / 1,15 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2022) = 8 988 800,07 грн (нормативна грошова оцінка земельної ділянки в цінах 2022); річний розмір орендної плати за земельну ділянку: 8 988 800,07 грн * 3% = 269 664,00 грн;

розмір недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення документу, що посвідчує право оренди за 2022 складає: 269 664,00 грн;

- за 2021 рік: 8 988 800,07 грн (нормативна грошова оцінка земельної ділянки в цінах 2022) / 1,1 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2021) = 8 171 636,43 грн (нормативна грошова оцінка земельної ділянки в цінах 2021); річний розмір орендної плати за земельну ділянку: 8 171 636,43 грн * 3% = 245 149,09 грн;

розмір недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення документу, що посвідчує право оренди за 2021 складає: 245 149,09 грн;

- за 2020 рік: 8 171 636,43 грн (нормативна грошова оцінка земельної ділянки в цінах 2021) / 1,0 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2020) = 8 171 636,43 грн (нормативна грошова оцінка земельної ділянки в цінах 2020); річний розмір орендної плати за земельну ділянку: 8 171 636,43 грн * 3% = 245 149,09 грн;

розмір недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення документу, що посвідчує право оренди за 2020 складає: 245 149,09 грн.

Загальний розмір недоотриманих доходів за фактичне користування відповідачем земельною ділянкою за період з 01.01.2020 по 31.03.2024 позивачем визначено у загальному розмірі 1 150 222,58 грн (245 149,09 грн (за 2020 ) + 245 149,09 грн (за 2021) + 269 664,00 грн (за 2022) + 310 113,60 грн (за 2023) + 80 146,80 грн (за період з 01.01.2024 по 31.03.2024).

Позивач направив відповідачу вимогу (вих. № 01-02-11/2277 від 11.10.2024) про повернення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за спірний період, до якого було надано розрахунок суми доходу та витяг № НВ-2300051922024 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 09.04.2024.

Вимога була надіслана засобом поштового зв`язку 14.10.2024, про що свідчить опис вкладення до цінного листа з відбитком календарного штемпеля від 14.10.2024, фіскальний чек відділення поштового зв`язку від 14.10.2024 та накладна про здійснення поштового відправлення № 6912600024397 від 14.10.2024.

Стягнення суми 1 150 222,58 грн як недоотриманого доходу за фактичне користування відповідачем земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 01.01.2020 по 31.03.2024, стало предметом позову у даній справі.

Проаналізувавши фактичні обставини справи та норми чинного законодавства, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до Закону.

Статтею 206 Земельного кодексу України та ст. 270 Податкового кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.

Оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Як свідчать матеріали справи, на підставі договору купівлі-продажу від 24.10.2011 відповідач придбав нерухоме майно: головний корпус інв. № 1001, побутову інв. № 1002, трансформаторну підстанцію інв. № 1004, будівлю складу інв. № 1005, будівлю складу інв. № 1006, бокс інв. № 1022 /реєстраційний номер майна 10313553/, склад ПММ інв. № 1005 /реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1080561923101/, що розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Штабна, буд. 9. Вказані об`єкти нерухомого майна знаходяться на земельній ділянці кадастровий номер: 2310100000:02:021:0032, площею 1,2220 га, та яка належить Територіальній громаді м. Запоріжжя в особі Запорізької міської раді на праві комунальної власності.

Право власності на нерухоме майно за відповідачем зареєстровано 03.11.2011, згідно Витягу про державну реєстрацію прав № 31910568.

Наразі відповідач залишається власником об`єктів нерухомості, розташованих за адресою: м. Запоріжжя, вул. Штабна, 9, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 373369860 від 09.04.2024.

Відповідно до ст. 125 ЗК Україні право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Судом встановлено, що договори оренди землі відносно земельної ділянки, на якій розташовані належні відповідачу об`єкти нерухомості, між сторонами не були укладені.

З наведеного вище слідує, що в порушення ст. 125 ЗК України, відповідач користувався без документів, що посвідчують право власності чи право користування, земельною ділянкою за кадастровим номером 2310100000:02:021:0032 у період з 01.01.2020 по 31.03.2024.

Використання вказаної земельної ділянки відповідачем без належного правового оформлення позбавило позивача - Запорізьку міську раду, як власника землі, права отримувати від цієї ділянки дохід у розмірі орендної плати.

Статтею 206 ЗК України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст. ст. 14.1.125, 14.1.136, 288.5 ПК України).

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за приписами ч. 1 ст. 21 Закону України Про оренду землі визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У зобов`язанні з безпідставного набуття, збереження майна підлягають доведенню: а) факт набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, б) відсутність для цього підстав, встановлених договором, законом або іншими правовими актами, в) вартість безпідставного збагачення.

Тягар доказування відсутності підстав для збереження майна лежить на власнику майна. При цьому, під набуттям майна в даних правовідносинах слід розуміти збільшення вартості власного майна набувача; приєднання до нього нових цінностей, внаслідок чого потерпілий несе додаткові витрати або втрачає належне йому майно, тобто збереження майна однією особою відбувається за рахунок іншої.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

За змістом пункту 4 частини 3 ст. 1212 ЦК України, положення глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Підстави та порядок стягнення коштів, які особа мала б отримати за звичайних умов, втім не отримала, визначені також ст. 22 ЦК України та ч. 2 ст. 224, ст. 225 ГК України, за змістом яких упущеною вигодою вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, а інша сторона додержувалась правил здійснення господарської діяльності.

За приписами ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до загальних положень законодавства про відшкодування завданої шкоди таке відшкодування є мірою відповідальності. Разом з тим, обов`язок набувача повернути безпідставно набуте (збережене) майно потерпілому не належить до заходів відповідальності, оскільки боржник при цьому не несе жодних майнових затрат - він зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно утримував (зберігав).

При цьому на відміну від зобов`язань, які виникають із завдання шкоди, для відшкодування шкоди за п. 4 ч. 3 ст. 1212 ЦК України вина не має значення, оскільки важливим є сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, після набуття у власність нерухомого майна, яке розташоване за адресою м. Запоріжжя, вул. Штабна, 9, на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:02:021:0032 у відповідача виник обов`язок укласти договір оренди вказаної земельної ділянки, оскільки на ній розташовані належні відповідачу на праві власності об`єкти нерухомості, та зареєструвати на підставі такого договору право оренди землі.

Враховуючи вищевикладене, відповідач, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, збільшив вартість власного майна, а Запорізькою міською радою (потерпілим) втрачено належне їй майно (кошти від орендної плати), на отримання яких позивач цілком підставно очікував.

Згідно з положеннями частини 1 статті 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

За таких обставин, з огляду на те, що речові права відповідача на земельну ділянку не зареєстровано, останній не набув належних прав власності або користування щодо земельної ділянки, а тому використовував земельну ділянку без достатніх правових підстав.

Згідно із ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування Європейського суду з прав людини, суди застосовують при розгляді практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини Федоренко проти України від 03.06.2006 визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути існуючим майном або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні виправданими очікуваннями щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У спірних правовідносинах неотриманні Запорізькою міською радою кошти від використання земельних ділянок підпадають під визначене Європейським судом з прав людини поняття майно, на яке особа цілком виправдано очікувала, право на яке підлягає захисту.

Відповідно до вимог ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

За змістом підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України)

Отже, орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (частина 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі", підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України), з іншого боку, є однією з форм плати за землю як обов`язкового платежу в складі податку на майно нарівні із земельним податком (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Такий висновок наведено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 13.10.2021 у справі № 910/14176/20, 09.06.2020 у справі № 911/2685/18.

Подвійна правова природа орендної плати зумовлює ту обставину, що при визначенні її розміру, окрім норм цивільного, земельного законодавства та Закону України "Про оренду землі", необхідно враховувати і вимоги ПК України (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19).

Відповідно до пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

За приписами п. 8.3 ст. 8 Податкового кодексу України, до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Статтею 10 Податкового кодексу України визначено, що до місцевих податків належить у т.ч. податок на майно.

Згідно із ст. 265 Податкового кодексу України, податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку та плати за землю.

Відповідно до положень п. 12.5 ст. 12 Податкового кодексу України, офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів с нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

У свою чергу п. 12.3.4 ст. 12 Податкового кодексу України встановлено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Також слід зазначити, що базою оподаткування, відповідно до статті 271 Податкового кодексу України, є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XIII ПК.

За змістом пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України та частини першої статті 13 Закону України Про оцінку земель, для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов`язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими і затвердженими нормативами (стаття 1 Закону України Про оцінку земель).

Відповідно до положень статті 18 Закону України Про оцінку земель, нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, незалежно від їх цільового призначення проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою (частина перша статті 23 цього Закону).

Таким чином, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а виходячи з вимог статті 206 ЗК України - використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землі є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до Закону.

Як вже зазначалося раніше, за приписами статті 14.1.147 Податкового кодексу України, плата за землю обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

30.06.2015 Запорізькою міською радою прийнято рішення № 7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», згідно з яким вирішено, зокрема, впровадити оподаткування земель міста на підставі нової нормативної грошової оцінки з 01.01.2016. Рішення за № 7 було оприлюднене 14.07.2015 в газеті «Запорізька Січ» та набрало чинності з 01.01.2016.

28.11.2018 Запорізькою міською радою було прийнято рішення № 26 «Про встановлення розміру орендної плати за землю», яким було затверджено розміри орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають у комунальній власності в межах міста Запоріжжя (далі - рішення № 26). Зазначене рішення введено в дію з 01.01.2019. Відповідно до додатку до рішення № 26, розмір орендної плати за земельну ділянку, на якій розташовані належні відповідачу об`єкти нерухомості, складає 3 відсотки від нормативної грошової оцінки землі.

Рішення Запорізької міської ради від 28.11.2018 № 26 та від 30.06.2015 № 7 не скасовувалися та є чинними.

З наведеного слідує, що Запорізька міська рада в межах наділених повноважень, у відповідно до законодавства України, затвердила та встановила податок та збори на користування землями міста Запоріжжя.

Положеннями пункту 289.1 статті 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Згідно із Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 09.04.2024 нормативна грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером 2310100000:02:021:0032 складає 10 864 313,20 грн.

Відповідно до даних офіційного сайту Державної податкової служби України Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру на виконання статті 289 ПК України повідомляє про значення коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 1996 2023 роки.

Зокрема, значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2020 рік склав 1,0; за 2021 рік складав 1,1, за 2022 рік складав 1,15 та за 2023 рік складав 1,051.

Позивачем в позовній заяві наведено детальний розрахунок спірної суми, згідно з яким розмір недоотриманих доходів за фактичне користування відповідачем земельною ділянкою за кадастровим номером 2310100000:02:021:0032 визначено за період з 01.01.2024 по 31.03.2024 в сумі 80 146,80 грн, за період 2023 в сумі 310 113,60 грн, за період 2022 в сумі 269 664,00 грн, за період 2021 в сумі 245 149,09 грн, за період 2020 в сумі 245 149,09 грн., що разом складає суму 1 150 222,58 грн.

Відповідачем контррозрахунку розміру доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, заявленого позивачем до стягнення, суду не надано, заперечень щодо підходу позивача до здійснення розрахунку не наведено.

Доводи відповідача про ненадання позивачем на підтвердження заборгованості в якості належних доказів - витягів з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2020-2023, суд не вважає обґрунтованими. Відсутність витягів з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки за певний період не є підставою для висновку про відсутність обов`язку користувача земельною ділянкою сплатити суму зобов`язання за користування земельною ділянкою, а також не є доказом наявності/відсутності певної заборгованості.

Відомості про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, які фактично викладаються у формі Витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, є обов`язковими для врахування при визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, відповідно до положень пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України та частини першої статті 13 Закону України Про оцінку земель.

Згідно із наявною в матеріалах справи інформації Головного управління ДПС у Запорізькій області (вих. № 4066/6/08-01-04-08-06 від 29.01.2025) щодо нарахування та сплати земельного податку з юридичних осіб по підприємству ТОВ Завод Спецмашремонт (код ЄДРПОУ 331343967) за земельну ділянку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Штабна, 9, з кадастровим номером 2310100000:02:021:0032 за період з 2012 по 2024 роки, у 2020 році нараховані зобов`язання з орендної плати за змелю за 2020 рік (з урахуванням наданої пільги за березень 2020) на суму 108 018,19 грн, відповідачем було сплачено 124 216,13 грн; у 2021 році нараховані за рік зобов`язання на суму 117 838,03 грн, сплачено відповідачем 117 838,08 грн; у 2022 (з урахуванням Закону України від 11.04.2023 № 3050-ІХ) нараховано 21 603,64 грн, сплачено відповідачем 98 621,66 грн; у 2023 році нараховано за рік 149 065,10 грн, сплачено відповідачем 171 764,32 грн.

Відповідачем до відзиву надані копії платіжних інструкцій на підтвердження сплати протягом спірного періоду платежів із призначенням земельний податок.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Разом з тим, для кондиційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набутті (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України).

Вказана правова позиція місцевого господарського суду відповідає правовій позиції викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц.

У постанові Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.04.2023 у справі № 357/8975/20 викладено правові висновки про те, що фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 ЦК України. Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18) та від 20 вересня 2018 у справі № 925/230/17 (провадження № 12-188гс18).

Відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів (коштів) за безпідставне користування земельною ділянкою є за своїм змістом кондикційними. Разом з тим, для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України). Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18).

Неповернення Запорізькій міській раді безпідставно збереженої орендної плати за користування відповідачем земельною ділянкою порушує інтереси територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради в частині позбавлення можливості ефективного використання права комунальної власності та неотримання місцевим бюджетом відповідного доходу.

З приводу обов`язку відповідача сплатити плату за землю (орендну плату за земельні ділянки) за період з 01.03.2022 по 31.12.2022 суд зазначає наступне.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який згодом було неодноразово продовжено.

Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", який набрав чинності 17.03.2022, внесено зміни до пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, зокрема вказаний пункт доповнено підпунктом 69.14 відповідно до якого тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруд

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.

Законом України від 11.04.2023 № 3050-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно", який набрав чинності 06.05.2023, внесено зміни до підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, зокрема абзац перший вказаного пункту встановлював наступне:

За період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб підприємців..

Аналіз підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України в редакції, чинній з 06.05.2023, свідчить про те, що тимчасово, на період з 01.03.2022 по 31.12.2022, не нараховується та не сплачується плата за землю (орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що розташовані, окрім іншого, на територіях активних бойових дій та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб-підприємців або юридичних осіб (схожий за змістом висновок щодо попередньої редакції пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України викладений у постанові Касаційного адміністративного суду від 29.10.2024 у справі № 620/5747/23).

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 №1364 затверджено "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією", згідно яких перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (в подальшому - Перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій. Вказана постанова набрала чинності 25.12.2022.

На підставі вищевказаної постанови, наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за №1668/39004 (надалі Перелік № 309).

Відповідно до вказаного Переліку № 309 вся територія Запорізького району (код UA23060000000070350) станом на момент набрання чинності Законом України від 11.04.2023 № 3050-IX віднесена до території активних бойових дій з 12.03.2022 по 31.12.2022.

При цьому, що у пункті 2.3 вказаного Переліку № 309 по коду UA23060000000070350 не міститься виключень щодо територіальних громад Запорізького району, а тому твердження позивача про те, що Запорізька територіальна громада не входить до території Запорізького району є необґрунтованим.

З огляду на наведене вище законодавче врегулювання порядку звільнення від сплати земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, зокрема, за наявності затвердженого переліку відповідних територій, безпідставними також є твердження позивача про самостійне дослідження обставин проведення чи непроведення активних бойових дій на території безпосередньо міста Запоріжжя.

Враховуючи вказане вище правове регулювання, положення підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України та той факт, що вся територія Запорізького району віднесена до території активних бойових дій з 12.03.2022 по 31.12.2022, суд дійшов висновку, що відповідач мав право у період з 01.03.2022 по 31.12.2022 не сплачувати плату за землю - орендну плату за користування земельними ділянками, які розташована в місті Запоріжжя під об`єктами нерухомості, належними відповідачу.

Суд також визнає необґрунтованими посилання позивача на наявність різних редакцій Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, відповідно до який територія Запорізького району відносилася до території можливих/активних бойових дій, оскільки як уже було наголошено вище, станом на момент набрання чинності Законом України від 11.04.20253 № 3050-IX пункт 2.3 Переліку визначав всю територію Запорізького району територією активних бойових дій.

З огляду на вказане, суд вважає безпідставним включення позивачем до періоду нарахування недоотриманих доходів (плати за землю орендної плати за земельні ділянки) за фактичне користування земельними ділянками у 2022 році період з 01.03.2022 по 31.12.2022.

У зв`язку із зазначеним, суд погоджується із запереченнями відповідача в частині відсутності у позивача законних підстав для заявлення вимоги про повернення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 01.03.2022 по 31.12.2022, та визнає правомірним нарахування позивачем недоотриманих доходів за фактичне користування відповідачем земельною ділянкою протягом 2022 року за період з 01.01.2022 по 28.02.2022 в сумі 44 944,00 грн з наступного розрахунку:

- 8 988 800,07 грн (нормативна грошова оцінка земельної ділянки в цінах 2022); річний розмір орендної плати за земельну ділянку: 8 988 800,07 грн * 3% = 269 664,00 грн;

- розмір недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення документу, що посвідчує право оренди за 2022 за період з 01.01.2022 по 28.02.2022 складає: 269 664,00 грн / 12 * 2 = 44 944,00 грн.

Таким чином, правомірним та обґрунтованим є нарахування позивачем суми недоотриманих доходів за фактичне користування відповідачем земельною ділянкою без оформлення документу, що посвідчує право оренди, у період з 01.01.2020 по 31.03.2024 в загальному розмірі 335 362,20 грн.

Суд вважає, що виходячи із розрахунку заборгованості та правових підстав її нарахування, вона фактично є заборгованістю із плати за землю (орендної плати за земельні ділянки), які відповідач мав би сплатити за умови користування земельними ділянками на підставі договорів оренди землі. У відповідача відсутній обов`язок сплачувати плату за землю (орендну плату за земельні ділянки) за період з 01.03.2022 по 31.12.2022 не тільки за умови наявності укладених договорів оренди земельних ділянок з урахуванням подання уточнюючих податкових декларацій, а і за відсутності договорів, оскільки не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії в силу норм чинного законодавства України. Тоді як, коригування нарахованих податкових зобов`язань з плати за землю за період березень грудень 2022 року шляхом подання в порядку, визначеному Податковим кодексом України, уточнюючої податкової декларації є правом платника податків, а не його обов`язком, та наявність пільги щодо несплати плати за землю у вказаний період не ставиться в залежність від подання або не подання уточнюючої податкової декларації.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 80 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом, інші доводи сторін не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявленої до стягнення з відповідача на користь позивача суми 335 362,20 грн. В частині стягнення суми 814 860,38 грн суд відмовляє у зв`язку із неправомірність нарахування.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Спецмашремонт (69008, м. Запоріжжя, вул. Штабна, буд. 9; ідентифікаційний код юридичної особи 33134397) на користь Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, ідентифікаційний номер юридичної особи 04053915) дохід, отриманий від безпідставно набутого майна за період з 01.01.2020 по 31.03.2024 в розмірі 335 362,20 грн (триста тридцять п`ять тисяч триста шістдесят дві гривні 20 коп.). Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Спецмашремонт (69008, м. Запоріжжя, вул. Штабна, буд. 9; ідентифікаційний код юридичної особи 33134397) на користь Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, ідентифікаційний номер юридичної особи 04053915) витрати по сплаті судового збору в розмірі 4024,35 грн (чотири тисячі двадцять чотири гривні 35 коп.). Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 01.05.2025.

Суддя І. С. Горохов