Рішення

від 23.04.2025 по справі 910/15234/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.04.2025Справа № 910/15234/24

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді Блажівської О.Є. за участю секретаря судового засідання Демидової А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №910/15234/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "АГРО-АЛЬЯНС" (49089, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Макарова, 14-А; код ЄДРПОУ 41963194)

до відповідача держави російської федерації в особі Міністерства юстиції російської федерації (119991, російська федерація, м. Москва, вул. Житня, 14, код ЄДРПОУ 1037739688)

про відшкодування збитків у розмірі 267 484 911, 50 грн.,

за участю представників:

позивача - Гордійчук Ю.В.,

відповідача- не зявився,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Стислий виклад позовних вимог.

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "АГРО-АЛЬЯНС" з позовом до держави російська федерація в особі Міністерства юстиції російської федерації та Відкритого акціонерного товариства "Російські залізничні дороги" про відшкодування збитків у розмірі 267 484 911, 50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним. Позивачу на праві приватної власності належить наступне рухоме майно: 1) Суховантажна баржа «УСК-101); 2) Суховантажна баржа «УСК-102); 3) Суховантажне судно «Браватену»; 4) Суховантажне судно «Борисфен»; 5) Буксир-штовхач «Фортіс»; 6) Суховантажне судно «Ірида» (далі - Майно), що підтверджується свідоцтвами про право власності на судно: серії АВ № 001092, серії АВ № 001092, серії АВ № 001095, серії АВ № 001097, серії АВ № 001098, серії АВ № 001099, серії АВ № 000752. Між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальності «Шипярд1930» було укладено договір оренди причалу від 24.05.2021 р. № 123/21, за умовами якого причал у місті Херсон, Карантинний острів, б. 1, є місцем перебування Суховантажної баржи «УСК-101», Суховантажна баржа «УСК-102», Суховантажного судна «Браватен, Суховантажне судно «Борисфен, Буксир-штовхача «Фортіс», Суховантажне судно «Ірида». 24 лютого 2022 року відбулося пряме та відкрите збройне вторгнення Російської Федерації в Україну. Військова агресія Російської Федерації відносно України, у тому числі окупація Херсонської міської територіальної громади включаючи місто Херсон, є загальновідомими обставинами та не підлягають доказуванню. Згідно із розділом ІІ «Тимчасово окуповані Російською Федерацією території України» Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.12.2022 року № 309 «Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», Херсонську міську територіальну громаду визначено як територію України, що є тимчасово окупованою Російською Федерацією, починаючи з 01.03.2022 р. по 11.11.2022. Разом із тим відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 726-р від 12.06.2020 року «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Херсонської області» м. Херсон увійшов до Херсонської міської територіальної громади.Таким чином, з 01.03.2022 р. по 11.11.2022 р. місто Херсон та вказане майно Позивача були повністю під контролем Російської Федерації. Після деокупації міста Херсон, представники Позивача прибувши до місця перебування Майна, а саме, причалу у місті Херсон, Карантинний острів, б. 1, з`ясували, що суховантажі «Браватень» і «Борисфен» повністю знищені внаслідок підриву, здійсненого російськими військовими; відсутні на причалі вантажні баржі «УСК-101» і «УСК-102», буксир-штовхач «Фортіс» і суховантаж «Іріда», захоплені російськими військами, про що було складено акт інвентаризації від 19.12.2022 року. Факт знищення та заволодіння Російською Федерацією Майном також підтверджується отриманими при складанні вказаного акту поясненнями свідків цих подій, а саме ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які під час окупації перебували за місцезнаходженням Майна та були очевидцями того, як військові РФ використовували судна Позивача, частину яких у подальшому було знищено (вантажні судна «Браватен», «Борисфен»), а іншу частину вивезено у невідомому напрямку. Крім того, за фактом названих подій Відділенням поліції № 2 Херсонського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Херсонській області внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинення кримінального правопорушення за № 120232310200000329. Виходячи із наведеного не може лишатися обґрунтованого сумніву того, що Російська Федерація внаслідок своєї агресії завдала збитків Позивачу. Відповідно до звіту про оцінку вартості майнових збитків та упущеної вигоди Позивача, виготовленого відповідно до положень Методики суб`єктом оціночної діяльності - фізичною особою - підприємцем Марковим Дмитром Миколайовичем, що діє на підставі Сертифікату Фонду державного майна України суб`єкта оціночної діяльності від 14 грудня 2021 року № 905/21, майнові та фінансові збитки, які були завдані Позивачу внаслідок збройної агресії РФ, станом на 02.08.2024 р. становлять 267 484 911, 50 грн. з урахуванням ПДВ (двісті шістдесят сім мільйонів чотириста вісімдесят чотири тисячі дев`ятсот одинадцять гривень, п`ятдесят копійок). Зважаючи на викладене, виходячи із стандарту вірогідності доказів, є підстави констатувати, що розмір шкоди, яка має бути відшкодована Позивачу внаслідок збройної агресії РФ становить 267 484 911, 50 грн. (двісті шістдесят сім мільйонів чотириста вісімдесят чотири тисячі дев`ятсот одинадцять гривень, п`ятдесят копійок), що на день подання даного позову за офіційним курсом Національного банку України еквівалентно 6 443 975, 48 Доларів США (1 Долар США = 41,5093 гривні).

Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву у відповідності до приписів ст. 178 ГПК України не скористався.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2024 вказану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 5 днів з дня вручення ухвали суду, у визначений спосіб, шляхом: - надання довіреності, яка містить візуальне подання паперового документа, отриманого шляхом сканування (фотографування), з підписами уповноважених осіб та повною інформацією щодо обсягу повноважень у Станько В.І. на підписання даної позовної заяви; надання до суду доказів які підтверджують відправлення відповідачам по справі копії позовної заяви і доданих до неї документів; доказів надсилання копії заяви про усунення недоліків позовної заяви з доданими документами відповідачу.

20.12.2024 до канцелярії суду від позивача надійшли докази усунення недоліків позовної заяви, а саме: копію довіреності, яка містить візуальне подання паперового документа, отриманого шляхом сканування (фотографування), з підписами уповноважених осіб та повного інформацією щодо обсягу повноважень у Станька В.І. на підписання даної позовної заяви; докази, які підтверджують відправлення відповідачам по справі копії позовної заяви і доданих до неї документів (з перекладом на російську мову); докази, які підтверджують надсилання відповідачам по справі копії заяви про усунення недоліків позовної заяви з доданими документами (з перекладом на російську мову).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 05.02.2025.

У судове засідання 05.02.2025 представники позивача та відповідача 1 та 2 не зявилися, належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, шляхом оприлюдненя у Єдиному державному реєстрі судових рішень веб-порталу «Судова влада України» в мережі Інтернет, відомості якого є офіційними, а доступ безоплатний та цілодобовий згідно Закону України «Про доступ до судових рішень». Від учасників справи клопотань, заяв про відкладення розгляду підготовчого засідання та/або про неможливість прибути у судове засідання, призначене на 05.02.2025, та про розгляд підготовчого засідання за відсутності позивача та відповідачів, до суду не подано.

05.02.2025 фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2025 відкладено підготовче засідання у даній справі на 05.03.2025.

У судове засідання 05.03.2025 з`явився представник позивача, надав усні пояснення щодо заявлених позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2025 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. Відкладено підготовче засідання у даній справі на 09.04.2025.

У судовому засіданні 09.04.2025 представник позивача подав до суду заяву про уточнення свої позовні вимоги у частині визначення у позові кола відповідачів у справі, просив суд виключити з кола відповідачів Відкрите акціонерне товариство «Російські залізничні дороги» та задовольнити заявлені позовні вимоги до держави російська федерація в особі Міністерства юстиції російської федерації у повному обсязі.

09.04.2025 через систему «Електронний суд» до суду надійшла аналогічна заява.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "АГРО-АЛЬЯНС" про уточнення позовних вимог в частині визначення у позовній заяві кола відповідачів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.04.2025.

23.04.2025 у судовому засіданні представником позивача подано до суду довідку про загальну балансову вартість майна, станом на 24.02.2024. Дану довідку судом залучено до матеріалів справи та передано до канцелярії суду для реєстрації.

24.04.2025 довідку про загальну балансову вартість майна, станом на 24.02.2024 канцелярією суду зареєстровано за вх. № 07-11/36007/25.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 23.04.2025 з`явився представник позивача.

23.04.2025 у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити у повному обсязі.

23.04.2025 відповідач у судове засідання не з`явився.

Щодо дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №990/80/22, Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.

При цьому, Верховний Суд виходив з того, що країна-агресор діяла поза межами свого суверенного права на самооборону, навпаки, віроломно порушила усі суверенні права України, діючи на її території, тому безумовно Російська Федерація надалі не користується в такій категорії справ своїм судовим імунітетом. Такі висновки наведено в постановах Верховного Суду від 08 та 22 червня 2022 року у справах №490/9551/19 та №311/498/20.

Таких самих висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18 травня 2022 року у справі №428/11673/19 та у справі №760/17232/20-ц, зазначивши додаткові аргументи непоширення судового імунітету Російської Федерації у спірних правовідносинах, а саме: підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції; судовий імунітет Російської Федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004); підтримання імунітету Російської Федерації є несумісним з міжнародно-правовими зобов`язаннями України у сфері боротьби з тероризмом; судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення нею державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.

За приписами ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

Іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (ст. 365 Господарського процесуального кодексу України України).

Згідно з ч. 1 ст. 367 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Російської Федерації регулюється Угодою про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992, прийнявши відповідний нормативний акт - Постанову Верховної Ради України «Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності» від 19.12.1992. Згідно вищезазначеної Угоди Компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зобов`язуються надавати взаємну правову допомогу. Взаємне надання правової допомоги включає вручення і пересилання документів і виконання процесуальних дій, зокрема проведення експертизи, заслуховування сторін, свідків, експертів та інших осіб. При наданні правової допомоги компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зносяться одна з одною безпосередньо. При виконанні доручень про надання правової допомоги компетентні суди та інші органи, в яких просять допомоги, застосовують законодавство своєї держави. При зверненні про надання правової допомоги і виконання рішень документи, що додаються, викладаються мовою держави, яка запитує, або російською мовою.

Разом з тим, у зв`язку з військовою агресією держави-відповідача проти України, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан.

Відповідно до ч.1 ст.12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

За зверненням Мін`юсту, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресію Росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.

Згідно з листом Міністерства юстиції України «Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану» №25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022, з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування.

Крім того, у зв`язку з агресією з боку держави-відповідача та введенням воєнного стану АТ «Укрпошта» з 25.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з державою-відповідачем.

Відповідно до ч.2 ст.367 Господарського процесуального кодексу України судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Разом з тим у зв`язку із порушенням російською федерацією цілей та принципів статуту ООН, Гельсінського Заключного Акта, Паризької Хартії для Нової Європи та ряді інших документів ОБСЄ, у зв`язку із широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти суверенітету та територіальної цілісності України, Міністерство закордонних справ України 24.02.2022 нотифікувало МЗЗ РФ про прийняте Україною рішення розірвати дипломатичні відносини з Росією, що були встановлені Протоколом про встановлення дипломатичних відносин між Україною та Російською Федерацією від 14.02.1992.

Відтак діяльність дипломатичних представництв України в Росії та Росії в Україні, а також будь-яке дипломатичне спілкування припинено відповідно до Віденської Конвенції про дипломатичні зносини 1961 року.

Отже подальше застосування відповідного алгоритму для подачі будь-яких судових документів до російської сторони дипломатичними каналами не є можливим з огляду на розірвання дипломатичних відносин та евакуацію всіх співробітників дипломатичних та консульських установ України через повномасштабну агресію Російської Федерації проти України.

З огляду на вищенаведене, на період збройного конфлікту у відносинах з державою-агресором унеможливлено застосування міжнародних договорів України з питань правового співробітництва, у тому числі у зв`язку із припиненням поштового сполучення.

Відтак, взявши до уваги вищенаведене, враховуючи неможливість виконання судового доручення про вручення відповідачу судових документів про відкриття провадження у справі №910/15234/24 дипломатичними каналами, повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи здійснювалось шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Також позивачем здійснено переклад позовної заяви з додатками та надіслано позовну заяву російській федерації на електрону адресу Міністерства юстиції російської федерації.

Також, всі процесуальні документи суду по справі №910/15234/24 оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень веб-порталу «Судова влада України» в мережі Інтернет, відомості якого є офіційними, а доступ безоплатний та цілодобовий згідно Закону України «Про доступ до судових рішень».

При цьому відповідно до ч.4 ст.122 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання та про необхідність вчинення ним дій процесуального характеру.

В судовому засіданні 23.04.2025 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду.

ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Товариству з обмеженою відповідальністю «ТД «АГРО-АЛЬЯНС» на праві власності належить:

- буксир-штовхач «Фортіс», рік випуску 1975, СРСР свідоцтво про право власності на судно серії АВ №001099 від 06.07.2020;

- суховантажна баржа УСК-101, рік випуску 1986, Нідерланди, свідоцтво про право власності на судно серії АВ №001098 від 06.07.2020;

- суховантажна баржа УСК-102, рік випуску 1986, Югославія свідоцтво про право власності на судно серії АВ №001097 від 06.07.2020;

- суховантажне судно «Браватен», рік випуску 1957, Румунія свідоцтво про право власності на судно серії АВ №001092 від 10.04.2020;

- суховантажне судно «Борисфен», рік випуску 1967, Румунія свідоцтво про право власності на судно серії АВ №001095 від 10.04.2020;

- суховантажне судно «ІРИДА», рік випуску 1967, м. Комарно, Словакія свідоцтво про право власності на судно серії АВ №000752 від 23.07.2021.

Як зазначає позивач у позовній заяві, між ТОВ «ТД «АГРО-АЛЬЯНС» та Товариством з обмеженою відповідальності «Шипярд1930» було укладено договір оренди причалу від 24.05.2021 р. № 123/21, за умовами якого причал у місті Херсон, Карантинний острів, б. 1, є місцем перебування Суховантажної баржи «УСК-101», Суховантажна баржа «УСК-102», Суховантажного судна «Браватен, Суховантажне судно «Борисфен, Буксир-штовхача «Фортіс», Суховантажне судно «Ірида».

Позивач у позовній заяві зазначає, що з 01.03.2022 р. по 11.11.2022 р. місто Херсон та вказане майно були повністю під контролем Російської Федерації. Після деокупації міста Херсон, представники Позивача прибувши до місця перебування Майна, а саме, причалу у місті Херсон, Карантинний острів, б. 1, з`ясували, що суховантажі «Браватень» і «Борисфен» повністю знищені внаслідок підриву, здійсненого російськими військовими; відсутні на причалі вантажні баржі «УСК-101» і «УСК-102», буксир-штовхач «Фортіс» і суховантаж «Іріда», захоплені російськими військами, про що було складено акт інвентаризації від 19.12.2022 року. Факт знищення та заволодіння Російською Федерацією Майном також підтверджується отриманими при складанні вказаного акту поясненнями свідків цих подій, а саме ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , які під час окупації перебували за місцезнаходженням Майна та були очевидцями того, як військові РФ використовували судна Позивача, частину яких у подальшому було знищено (вантажні судна «Браватен», «Борисфен»), а іншу частину вивезено у невідомому напрямку

За фактом названих подій Відділенням поліції № 2 Херсонського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Херсонській області внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинення кримінального правопорушення за № 120232310200000329.

Відповідно до звіту про оцінку вартості майнових збитків та упущеної вигоди Позивача, виготовленого відповідно до положень Методики суб`єктом оціночної діяльності - фізичною особою - підприємцем Марковим Дмитром Миколайовичем, що діє на підставі Сертифікату Фонду державного майна України суб`єкта оціночної діяльності від 14 грудня 2021 року № 905/21, майнові та фінансові збитки, які були завдані Позивачу внаслідок збройної агресії РФ, станом на 02.08.2024 р. становлять 267 484 911, 50 грн. з урахуванням ПДВ (двісті шістдесят сім мільйонів чотириста вісімдесят чотири тисячі дев`ятсот одинадцять гривень, п`ятдесят копійок).

Як зазначає Позивач, вказане свідчить про те, що Російська Федерація внаслідок своєї агресії завдала збитків ТОВ «ТД «АГРО-АЛЬЯНС», які становлять 267 484 911, 50 грн. (двісті шістдесят сім мільйонів чотириста вісімдесят чотири тисячі дев`ятсот одинадцять гривень, п`ятдесят копійок), що на день подання даного позову за офіційним курсом Національного банку України еквівалентно 6 443 975, 48 Доларів США (1 Долар США = 41,5093 гривні)

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Судом під час розгляду справи по суті було досліджено докази, якими позивач обґрунтовував свої доводи, а саме копії: акту інвентаризації майна, яке належить ТОВ «ТД «АГРО-АЛЬЯНС» від 19.12.2022; лист Головного управління Національної поліції в Херсонській області слідче управління від 10.03.2023 № 2188/8/02-2023; витягу з ЄРДР; поштового конверту; свідоцтва про право власності на судно серії АВ №001099 від 06.07.2020; свідоцтва про право власності на судно серії АВ №001098 від 06.07.2020; свідоцтва про право власності на судно серії АВ №001097 від 06.07.2020; свідоцтва про право власності на судно серії АВ №001092 від 10.04.2020; свідоцтва про право власності на судно серії АВ №001095 від 10.04.2020; свідоцтва про право власності на судно серії АВ №000752 від 23.07.2021; звіту про оцінку ринкової вартості майнових та фінансових збитків, станом на 02.08.2024; довідки, станом на 24.02.2022.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтею 1166 Цивільного кодексу України, доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.

Обов`язковою умовою притягнення до відповідальності за завдану шкоду є встановлення протиправності дій відповідно до положень застосованого матеріального закону.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага. У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки за загальним правилом зазначеної статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі. Мова йде про реальну шкоду та упущену вигоду.

Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року військова агресія російської федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, російську федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.

Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16 березня 2022 року у справі щодо звинувачень в геноциді за Конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти російської федерації) зобов`язав російську федерацію припинити військову агресію проти України.

Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24 березня 2022 року, якою додатково засуджує військову агресію росії проти України, вимагає від російської федерації припинення військових дій, в тому числі атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14 квітня 2022 року «Про Заяву Верховної Ради України «Про вчинення російською федерацією геноциду в Україні» визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24.02.2022, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №210/4458/15-ц, від 30 січня 2020 року у справі №287/167/18-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 серпня 2017 року у справі №761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії російської федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.

Відповідно до статей 1 та 2 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Суверенітет України поширюється на всю її територію. Україна є унітарною державою. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

У преамбулі Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» вказано, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та Законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Відповідно до частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Отже, протиправність діяння відповідача як складовий елемент факту збройної агресії росії проти України в розумінні частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні, а також визнано на найвищому міжнародному рівні.

Обов`язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв`язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинно-наслідкового зв`язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05 лютого 2019 року у справі №914/1131/18, від 26 лютого 2019 року у справі №914/385/18, від 10 квітня 2019 року у справі № 04/6455/17, від 05 листопада 2019 року у справі №915/641/18.

При цьому одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення своїх вимог чи заперечень.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18 листопада 2019 року у справі №902/761/18, від 20 серпня 2020 року у справі №914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Президентом України підписано Указ «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року (надалі - Указ). Даним Указом із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року було введено в Україні воєнний стан, строком на 30 діб, який в подальшому продовжений відповідними Указами Президента та наразі не завершений.

Позовною заявою встановлено, що між ТОВ «ТД «АГРО-АЛЬЯНС» та Товариством з обмеженою відповідальності «Шипярд1930» було укладено договір оренди причалу від 24.05.2021 р. № 123/21, за умовами якого причал у місті Херсон, Карантинний острів, б. 1, є місцем перебування Суховантажної баржи «УСК-101», Суховантажна баржа «УСК-102», Суховантажного судна «Браватен, Суховантажне судно «Борисфен, Буксир-штовхача «Фортіс», Суховантажне судно «Ірида», які належать Позивачу на праві приватної власності.

16.04.2022 постановою Кабінету Міністрів України № 457 «Про підтримку окремих категорій населення, яке постраждало у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України» визначено перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій (абзац четвертий підпункту 1 пункту 1).

Згідно із розділом ІІ «Тимчасово окуповані Російською Федерацією території України» Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.12.2022 року № 309 «Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», Херсонську міську територіальну громаду визначено як територію України, що є тимчасово окупованою Російською Федерацією, починаючи з 01.03.2022 р. по 11.11.2022 р.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 726-р від 12.06.2020 року «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Херсонської області» м. Херсон увійшов до Херсонської міської територіальної громади.

Отже, з 01.03.2022 р. по 11.11.2022 р. місто Херсон та вказане майно ТОВ «ТД «АГРО-АЛЬЯНС» було повністю під контролем Російської Федерації.

19.12.2022 директором ТОВ «ТД «АГРО-АЛЬЯНС» затверджено акт інвентаризації майна, яке належить ТОВ «ТД «АГРО-АЛЬЯНС» (код ЄДРПОУ 41963194) і яке пошкоджено внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України.

Так, згідно даного акту, ТОВ «ТД «АГРО-АЛЬЯНС» у складі: Голова комісії - Гайовий P.O.; Член комісії - Галицький Микола Іванович; Член комісії - Погрібний Олег Іванович після деокупації міста Херсона провело інвентаризацію майна, яке належить Товариству, яке на 24.02.2022р. і на момент окупації знаходилось міста Херсона внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України та встановила наступне: На дату окупації міста Херсон, рухоме майно, а саме: Суховантажна баржа «УСК- 101»; Суховантажна баржа «УСК-102»; Суховантажне судно «Браватен»; Суховантажне судно «Борисфен»; Буксир-штовхач «Фортіс»; Суховантажне судно «Ірида» знаходилось на причалі в місті Херсон, Карантинний острів, б. 1, у відповідності до договору оренди причалу №123/21 від 24.05.2021 року укладеного між Товариством та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ШИПЯРД1930», код ЄДРПОУ 40726336.

Також згідно даного акту, 19 грудня 2022 року комісією Товариства після прибуття на місце перебування вказаного майна на причалі в місті Херсон, Карантинний острів, б. 1 встановила наступне: Суховантажне судно «Браватен» повністю знищено внаслідок його підриву військовими Російської Федерації; Суховантажне судно «Борисфен» повністю знищено внаслідок його підриву військовими Російської Федерації; Суховантажна баржа «УСК-101» викрадено і знаходиться в невідомому місці; Суховантажна баржа «УСК-102» викрадено і знаходиться в невідомому місці; Буксир-штовхач «Фортіс» викрадено і знаходиться в невідомому місці; Суховантажне судно «Ірида» викрадено і знаходиться в невідомому місці.

Матеріалами справи також встановлено, що листом Головного управління Національної поліції в Херсонській області слідче управління від 10.03.2023 № 2188/8/02-2023 ТОВ «ТД «АГРО-АЛЬЯНС» повідомлено, що за фактами, викладеними у зверненні, слідчим відділенням відділу поліції №2 Херсонського районного управління поліції ГУНП в Херсонській області 08.03.2023 внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023231020000329 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.438 КК України.

У даному випадку матеріалами справи підтверджується, що саме внаслідок збройної агресії російської федерації знищено (викрадено) майно ТОВ «ТД «АГРО-АЛЬЯНС» (Суховантажна баржа «УСК-101», Суховантажна баржа «УСК-102», Суховантажне судно «Браватен, Суховантажне судно «Борисфен, Буксир-штовхача «Фортіс», Суховантажне судно «Ірида»), яке знаходилося на причалі у місті Херсон, Карантинний острів, б. 1.

Щодо вини як складового елементу цивільного правопорушення законодавством України не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах. Зазначений висновок підтверджується Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21 квітня 2021 року у справі №648/2035/17, постанові від 14 лютого 2018 року у справі №686/10520/15-ц.

Cуд враховує те, що захист права власності гарантується першою статтею Додаткового протоколу до Європейської конвенції з прав людини, а відповідальність за порушення вказаного права покладається безпосередньо на державу і настає у тому випадку, коли будь-яке діяння держави має своїм прямим наслідком застосування до особи забороненого поводження.

Згідно з пунктами 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року відповідальність у формі відшкодування збитків у випадку порушення правил і звичаїв ведення воєнних дій покладається саме на державу в цілому як воюючу сторону. Відтак, стягнення відповідної шкоди також має здійснюватись із держави в цілому за рахунок усіх наявних у неї активів, зокрема і майна підрозділів специфічного апарату держави, який реалізує її функції, в тому числі як державних органів, так і інших підприємств, організацій, установ, які реалізовують відповідні державні функції.

Відповідно до правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц, належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) «у випадках, коли застосування правила державного імунітету від юрисдикції обмежує здійснення права на доступ до суду, суд має встановити, чи обставини справи виправдовують таке обмеження» (Sabeh El Leil v. France (скарга № 34869/05), рішення від 29 червня 2011 року, § 51; Oleynikov v. Russia (скарга № 36703/04), рішення від 14 березня 2013 року, § 59).

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ обмеження права на справедливий суд, зокрема, шляхом застосування судового імунітету держави, є таким, що відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція 1950 року) лише у разі, якщо таке обмеження: 1) переслідує законну мету, 2) є пропорційне меті, яка переслідується, та 3) не порушує самої сутності права на доступ до суду (Ashingdane v the United Kingdom (скарга № 8225/78), рішення від 28 травня 1985 року, § 57; Oleynikov v. Russia (скарга № 36703/04), рішення від 14 березня 2013 року, § 55; Fogarty v. the United Kingdom (скарга № 37112/97), рішення від 21 листопада 2001 року, § 33; Cudak v. Lithuania (скарга № 15869/02), рішення від 23 березня 2010 року, § 55).

Російська федерація порушує норми міжнародного права, оскільки вчиняє збройну агресію проти України, тому на неї не поширюється судовий імунітет, вона не може посилатись на імунітет від судового переслідування в Україні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 травня 2022 року справі № 760/17232/20-ц.

За приписами пунктів 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року також передбачено, що договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Вона є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил.

Таким чином, відповідно до наведених положень Цивільного кодексу України та наведеної Конвенції, за шкоду, спричинену порушенням законів і звичаїв війни, відповідальність несе воююча держава в цілому, незважаючи на те, який конкретно підрозділ її збройних сил заподіяв шкоду.

За таких умов пред`явлення позовних вимог до російської федерації як до держави в цілому не лише відповідає положенням матеріального закону, але являє собою ефективний спосіб захисту права позивача.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року №326 затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації (далі Порядок), який встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації (далі - шкода та збитки), починаючи з 19 лютого 2014 року.

Згідно з п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №326 Міністерствам, іншим центральним та місцевим органам виконавчої влади постановлено розробити і затвердити у шестимісячний строк методики, передбачені Порядком, затвердженим цією постановою.

Згідно з пп. 18 п. 2 Порядку визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за таким напрямом: економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств, - напряму включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.

Основні показники, які оцінюються (зокрема): вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна підприємств недержавної форми власності; вартість втрачених фінансових активів підприємств недержавної форми власності; упущена вигода підприємств недержавної форми власності.

Відповідно до п. 5 Загальних засад (додаток до постанови Кабінету міністрів України від 20.03.2022 №326) оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи.

Незалежна оцінка збитків проводиться суб`єктами оціночної діяльності - суб`єктами господарювання, визнаними такими Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі - суб`єкти оціночної діяльності), із дотриманням національних стандартів оцінки майна та Міжнародних стандартів оцінки майна з урахуванням особливостей, що визначені цими Загальними засадами та методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку.

Матеріали справи містять копію Звіту про оцінку ринкової вартості майнових та фінансових збитків, затвердженого ФОП Марков Д.М. (суб`єкт оціночної діяльності), станом на 02.08.2024, згідно якого майнові та фінансові збитки, які були завдані Позивачу внаслідок збройної агресії РФ, станом на 02.08.2024 р. становлять 267 484 911, 50 грн. з урахуванням ПДВ (двісті шістдесят сім мільйонів чотириста вісімдесят чотири тисячі дев`ятсот одинадцять гривень, п`ятдесят копійок).

Так, згідно даного звіту, Суб`єкт оціночної діяльності - Фізична особа - підприємець Марков Дмитро Миколайович, що діє на підставі Сертифікату Фонду державного майна України суб`єкта оціночної діяльності №905/21 від 14 грудня 2021 року (далі - «Виконавець - Оцінювач») та Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД «АГРО - АЛЬЯНС», код ЄДРПОУ - 41963194 (далі - «Замовник»), згідно Договору на проведення оцінки майна №0208 - 01 від 02 серпня 2024 року, провів оцінку ринкової вартості - майнових та фінансових збитків, які були завдані Товариству з обмеженою відповідальністю «ТД «АГРО - АЛЬЯНС», код ЄДРПОУ - 41963194, внаслідок із збройною агресією Російської Федерації.

Оцінка майна проводилось станом на 02 серпня 2024 року, з подальшою метою - визначення ринкової вартості об`єкта оцінки для подальшого визначення збитків, завданих внаслідок збройної агресії, для цілей подання позовів (у тому числі колективних) постраждалими до судових інстанцій, зокрема міжнародних, а також подання позову державою Україна до міжнародних судових інстанцій. Вид вартості, що визначалась - ринкова вартість. При визначенні ринкової вартості було використано, наступні підходи - порівняльний та дохідний. За результатами проведеної оцінки майна Оцінювачем надається висновок про наступне: Ринкова вартість об`єкту незалежної оцінки - майнових та фінансових збитків, які були завдані Товариству з обмеженою відповідальністю «ТД «АГРО - АЛЬЯНС», код ЄДРПОУ - 41963194, внаслідок із збройною агресією Російської Федерації (далі - Об`єкт оцінки), курс НБУ гривні до долара США - 41,1390 грн., до Євро - 44,4013 грн., на дату оцінки (https://minfin.com.ua/currency/nbu/usd/2024-08-02/), визначена за допомогою - порівняльного підходу та дохідного підходу, станом на 02 серпня 2024 року.

Оцінка майна проводилось на підставі наступних документів, для виконання оцінки: Наказу №3 від 01.08.2023 року про призначення на посаду директора; Рішення єдиного учасника ТОВ «ТД «АГРО - АЛЬЯНС», код ЄДРПОУ - 41963194, зареєстровано за номером №2924 від 25.07.2023 року; Повідомлення про вчинення правопорушень, вихідний номер №24/02/22 - 01 від 24.02.2023 року; Акту інвентаризації майна, яке належить ТОВ «ТД «АГРО - АЛЬЯНС», код ЄДРПОУ - 41963194, яке пошкоджено внаслідок військової агресії Російською Федерацією проти України; Листа від Головного управління Національної поліції в Херсонській області, слідче управління, вихідний номер №2188/8/02 - 2023 від 10.03.2023 року; Витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань від 08.03.2023 року; Фінансової звітності мікропідприємства, баланс на 31.12.21 року, форма №1 - мс; Звіту про фінансовий результат за 2021 рік; Фінансової звітність мікропідприємства, баланс на 31.12.22 року, форма №1 - мс; Звіту про фінансовий результат за 2022 рік; Свідоцтва про право власності на суховантажну баржу «УСК - 101», серія СВ №001148 від 06.07.2020 року; Свідоцтва про право плавання під державним прапором України на суховантажну баржу «УСК - 101», серія СВ №001098 від 06.07.2020 року; Обмірного свідоцтва на суховантажну баржу «УСК - 101», №314 - 08289 - 20 від 13.10.2020 року; Свідоцтва про придатність до плавання на суховантажну баржу «УСК - 101», №314 - 08288 - 20 від 13.10.2020 року; Опису суховантажної баржі «УСК - 101»; Свідоцтва про право власності на суховантажну баржу «УСК - 102», серія СВ №001097 від 06.07.2020 року; Свідоцтва про право плавання під державним прапором України на баржу «УСК - 102», серія СВ №001147 від 06.07.2020 року; Обмірного свідоцтва на суховантажну баржу «УСК - 102», №311 - 07592 - 20 від 17.09.2020 року; Свідоцтва про придатність до плавання на суховантажну баржу «УСК - 101», №311 - 07590 - 20 від 17.09.2020 року; Класифікаційного свідоцтва на суховантажну баржу «УСК - 102», №311 - 07591 - 20 від 17.09.2020 року; Опису суховантажної баржі «УСК - 102»; Свідоцтва про право власності на суховантажне судно «Браватен», серія СВ №001092 від 10.04.2020 року; Свідоцтва про право плавання під державним прапором України на суховантажне судно «Браватен», серія СВ №001370 від 10.04.2020 року; Свідоцтва на суховантажне судно «Браватен», на радіообладнання №311 - 03964 - 20 від 02.06.2020 року; Дозволу на експлуатацію морської суднової станції на суховантажне судно «Браватен», №МС-65- 0429973 від 01.06.2020 року; Обмірного свідоцтва на суховантажне судно «Браватен», №311 - 03969 - 20 від 02.06.2020 року; Класифікаційного свідоцтва на суховантажне судно «Браватен», №311 - 03960 - 20 від 02.06.2020 року; Свідоцтва про придатність до плавання на суховантажне судно «Браватен», №311 - 03959 - 20 від 02.06.2020 року; Свідоцтва про право власності на суховантажне судно «Борисфен», серія СВ №001095 від 17.04.2020 року; Свідоцтва про право плавання під державним прапором України на суховантажне судно «Борисфен», серія СВ №001140 від 18.05.2020 року; Свідоцтва на суховантажне судно «Борисфен», на радіообладнання №311 - 05169 - 20 від 10.07.2020 року; Дозволу на експлуатацію морської суднової станції на суховантажне судно «Борисфен», №МС-65- 0434385 від 03.07.2020 року; Обмірного свідоцтва на суховантажне судно «Борисфен», №311 - 05165 - 20 від 10.07.2020 року; Класифікаційного свідоцтва на суховантажне судно «Борисфен», №311 - 05164 - 20 від 10.07.2020 року; Класифікаційного свідоцтва на суховантажне судно «Борисфен», №314 - 04007 - 21 від 18.06.2021 року; Свідоцтва про придатність до плавання на суховантажне судно «Борисфен», №311 - 05163 - 20 від 10.07.2020 року; Опису на суховантажне судно «Борисфен», проект №375; Свідоцтва про право власності на суховантажне судно «Ірида», серія СВ №000752 від 15.09.2020 року; Свідоцтва про право плавання під державним прапором України на суховантажне судно «Ірида», серія СВ №001197 від 23.07.2021 року; Свідоцтва про придатність до плавання на суховантажне судно «Ірида», №102 - 06097 - 21 від 14.08.2021 року; Класифікаційного свідоцтва на суховантажне судно «Ірида», №102 - 06098 - 21 від 14.08.2021 року; Свідоцтва на суховантажне судно «Ірида», на радіообладнання №102 - 06102 - 21 від 14.08.2021 року;

Свідоцтва на обладнання та забезпечення, на суховантажне судно «Ірида», №102 - 06101 - 21 від 14.08.2021 року; Дозволу на експлуатацію морської суднової станції на суховантажне судно «Ірида», №МС - 65 - 0473668 від 20.09.2021 року; Свідоцтва про придатність судна для перевезення навалочних вантажів, на суховантажне судно «Ірида», №№102 - 06103 - 21 від 14.08.2021 року; Опису на суховантажне судно «Ірида»; Свідоцтва про право плавання під державним прапором України на буксир - штовхач «Фортіс», серія СВ №001151 від 06.07.2020 року; Дозволу на експлуатацію морської суднової станції буксир - штовхач «Фортіс», №МС - 65 - 0454280 від 13.01.2021 року; Класифікаційного свідоцтва на буксир - штовхач «Фортіс», №312 - 00380 - 20 від 25.01.2021 року; Свідоцтва про технічну придатність судна до разового перегону, на буксир - штовхач «Фортіс» від 16.01.2021 року; Виписки з Регістру судноплавства України, на буксир - штовхач «Фортіс»; Опису буксиру - штовхача «Фортіс».

Окрім цього, згідно наявної в матеріалах справи довідки ТОВ «ТД «АГРО-АЛЬЯНС», за даними бухгалтерского обліку товариства станом на 24.02.2022, дату подачі до господарського суду міста Києва позову до держави російська федерація в особі Міністерства юстиції російської федерації про відшкодування збитків на балансі товариства перебувало наступне: Суховантажна баржа «УСК-101» (рік випуску 1986), ЗО 769 565,37 грн без урахування ПДВ; Суховантажна баржа «УСК-102» (рік випуску 1986), ЗО 769 565,37 грн без урахування ПДВ; Суховантажне судно «Браватен» (рік випуску 1957), 31 533 845,71 грн без урахування ПДВ; Суховантажне судно «Борисфен» (рік випуску 1967), 44 329 391,16 грн без урахування ПДВ; Буксир-штовхач «Фортіс» (рік випуску 1975), 24 098 300,57 грн без урахування ПДВ; Суховантажне судно «Ірида» (рік випуску 1967), 47 752 834,75 грн без урахування ПДВ. Загальна балансова вартість складає 209 253 502,90 грн. без урахування ПДВ. Вартість з урахуванням ПДВ складає 251 104 203,48 грн.

Відповідно до частини 3 статті 22 Цивільного кодексу України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Частина 2 ст. 224 Господарського Кодексу України встановлює, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

У п.8 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України зазначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 Цивільного кодексу України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Позивач як кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (стаття 614 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Підсумовуючи викладене, суд встановив, що позивачем доведено повний склад цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування збитків у розмірі 267 484 911, 50 грн. (двісті шістдесят сім мільйонів чотириста вісімдесят чотири тисячі дев`ятсот одинадцять гривень, п`ятдесят копійок), що за офіційним курсом Національного банку України еквівалентно 6 443 975, 48 Доларів США (шість мільйонів чотириста сорок три тисячі дев`ятсот сімдесят п`ять Доларів США 48 центів), у зв`язку зі знищенням майна позивача.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суду належить зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У п. 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. theUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява №38722/02)).

З урахуванням наведеного ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Права особи в суді повинні бути захищені таким способом, який реально відновить її порушені інтереси.

У зв`язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами не спростовані відповідачем.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На думку суду надані позивачем докази, про які суд вказував вище, є вірогідними. Відповідач не подав доказів на спростування вірогідності доказів наданих позивачем та не подав доказів, які б суд міг визнати більш вірогідними ніж ті, що наявні у матеріалах справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При зверненні з позовом позивач не сплачував судовий збір, оскільки звільнений від його сплати в силу приписів п. 22 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», які визначають, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовами до держави-агресора - російської федерації, про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Відповідно до частини 2 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Частиною 9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, судовий збір у справі становить 1 059 800, 00 грн, який у повному розмірі підлягає стягненню з відповідача до Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242, 255 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "АГРО-АЛЬЯНС" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, Російська Федерація, місто Москва, вулиця Житня, будинок 14) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "АГРО-АЛЬЯНС" (49089, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Макарова, 14-А; код ЄДРПОУ 41963194) майнову шкоду у розмірі 267 484 911, 50 грн. (двісті шістдесят сім мільйонів чотириста вісімдесят чотири тисячі дев`ятсот одинадцять гривень, п`ятдесят копійок), що за офіційним курсом Національного банку України еквівалентно 6 443 975, 48 Доларів США (шість мільйонів чотириста сорок три тисячі дев`ятсот сімдесят п`ять Доларів США 48 центів).

3. Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, Російська Федерація, місто Москва, вулиця Житня, будинок 14) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 059 800, 00 грн.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено 30.04.2025

Суддя Оксана БЛАЖІВСЬКА