Ухвала

від 01.05.2025 по справі 915/463/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

УХВАЛА

01 травня 2025 року Справа № 915/463/25

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Семенчук Н.О.

за участю секретаря судового засідання Могила А.С.,

за участі представників учасників справи:

прокурор - Маркевич А.М.

від 1-го позивача (представник 1-го позивача) - в підготовче засідання не з`явився,

від 2-го позивача (представник 2-го позивача) - в підготовче засідання не з`явився,

від відповідача (представник відповідача) - Компанієць О.М., Білецька О.В.,

в ході підготовчого засідання розглянувши заяву №39-5-6-2890ВИХ-25 від 25.03.2025 (вх.№4636/25 від 25.03.2025) заступника керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону про забезпечення позову, у справі

за позовом: заступника керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону

в інтересах держави в особі:

1) Адміністрації Державної прикордонної служби України,

електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1

2) Військової частини НОМЕР_1

електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія", 54017, м.Миколаїв, вул. Погранична, буд. 39/1;

електронна пошта: kanc@elektropostach.mk.ua

про: визнання недійсними додаткових угод до договору постачання електричної енергії споживачу та стягнення безпідставно одержаних постачальником грошових коштів,

25.03.2025 заступник керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону звернувся до Господарського суду Миколаївської області в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України та Військової частини НОМЕР_1 з позовною заявою №39-5-6-2891ВИХ-25, яка сформована в системі "Електронний суд" 25.03.2025 (вх.№ 4617/25), в якій просить суд:

- визнати недійсними додаткові угоди від 12.10.2022 № 1-22, від 12.10.2022 № 2-22 та від 08.11.2022 № 3-22 до Договору від 18.07.2022 № 100/261/199-22 постачання електричної енергії споживачу, укладені між Військовою частиною НОМЕР_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія";

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" на користь Адміністрації Державної прикордонної служби України в особі Військової частини НОМЕР_1 безпідставно одержані грошові кошти на загальну суму 452 815,98 гривень.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що укладення з порушенням вимог законодавства додаткових угод від 12.10.2022 № 1-22, від 12.10.2022 № 2-22 та від 08.11.2022 № 3-22 до Договору від 18.07.2022 № 100/261/199-22 постачання електричної енергії споживачу, призвело до порушення матеріальних інтересів держави, оскільки Військова частина НОМЕР_1 отримала менше електричної енергії за значно вищою ціною у порівнянні з укладеним Договором у початковій редакції. Вказує, що постачальник внаслідок укладення оспорюваних додаткових угод, безпідставно одержав грошові кошти у загальній сумі 452 815,98 грн., які відповідно до приписів ст.1212 ЦК України підлягають поверненню споживачу.

Разом із поданням позовної заяви прокурором подано до суду заяву №39-5-6-2890ВИХ-25 від 25.03.2025 (вх. № 4636/25) про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" в розмірі 452 815,98 грн, які знаходяться в банківських установах на всіх рахунках цього відповідача, інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначає, що з урахуванням специфіки предмету закупівлі та правовідносин, що виникли між сторонами, процедура повернення сплачених за договором коштів без вжиття заходів забезпечення позову буде неможлива та неефективна, тому тільки вжиття заходів до забезпечення позову є реальною гарантією ефективного захисту порушених інтересів держави. Вказує, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія», як юридична особа, станом на дату подання заяви, не перебуває ні в процесі припинення, ані в процесі провадження у справі про банкрутство, санації, а займається наступною діяльністю: торгівля електроенергією (основний); торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи. Згідно даних ЄДРПОУ статутний капітал товариства складає лише 200 000 гривень. Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів право власності на нерухоме майно за товариством не зареєстроване. Указане свідчить про можливість реального виконання рішення суду за позовом прокурора (у разі задоволення позовних вимог про стягнення грошових коштів) лише шляхом звернення стягнення на кошти ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» (їх вилучення/списання з рахунків), у той час як можливість товариством в будь-який момент розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, нічим не обмежена, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення. Вказує, що застосування судом заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти товариства у межах предмета позову буде адекватним та таким, що забезпечує збалансованість інтересів учасників справи, у повному обсязі співвідноситиметься із заявленими прокурором вимогами майнового характеру та гарантуватиме досягнення реального і ефективного захисту порушених прав держави у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову у частині стягнення коштів.

Відповідач через систему "Електронний суд" надав клопотання (вх.№4707/25 від 26.03.2025) в якому просить суд відмовити в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ "Миколаївська електропостачальна компанія". Вказує, що заявник не надав належної оцінки фінансової звітності Товариства, яка оприлюднена на офіційному сайті за посиланням https://elektropostach.mk.ua/files/about_company/financial_statements/Financial_report_2023.pdf відповідно до якої за 2023 рік активи Товариства складали 159 436 000,00 грн., при цьому прибуток за 2023 рік склав 91 789 000,00 грн. Наведені данні про фінансові результати Товариства свідчать, що Товариство є платоспроможнім, тому доводи заявника про те що Товариство може ухилятися від виконання рішення не відповідають фактам. Відповідно до даних, що містяться у витягу з ЄДРПОУ відносно Товариства не відкрито, жодного виконавчого провадження. Всі судові рішення про стягнення коштів Товариство виконує у добровільному порядку, не чекаючи відкриття виконавчого провадження. Вказує, що Товариство, жодного разу не ухилялося від виконання рішення суду, більш того такі рішення були виконані Товариством без застосування заходів примусового виконання. Зазначає, що задовольняючи заяву про накладення арешту на кошти Товариства, фактично будуть арештовані кошти у сумі 15 395 743,32 грн, що значно перевищує позовні вимоги. Також вважає, що накладення арешту на грошові кошти буде втручанням в його господарську діяльність, оскільки Товариство буде позбавлено можливості розпоряджатися власним коштами. Вказує, що твердження заявника що можливість Товариства в будь-який момент розпоряджатися коштами, які знаходяться на його рахунках в майбутньому утруднить виконання судового рішення не підтверджуються жодними доказами, а є спробою втручання в господарську діяльність, що негативним чином відобразиться на постачанні електричної енергії побутовим споживачам Миколаївської області, можливість здійснювати розрахунки із виробниками та операторами системи розподілу та передачі та направлені на дискредитацію Товариства перед іншими учасниками ринку електричної енергії.

Ухвалою суду від 27.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання та розгляд заяви №39-5-6-2890ВИХ-25 від 25.03.2025 (вх.№4636/25) про забезпечення позову призначено на 29.04.2025 об 11:00.

У підготовчому засіданні 29.04.2025 прокурор заяву про забезпечення позову підтримав та просив суд її задовольнити.

Представник відповідача у підготовчому засіданні 29.04.2025 проти заяви про забезпечення позову заперечив та просив суд відмовити в її задоволенні.

У підготовчому засіданні 29.04.2025 для поставлення ухвали судом оголошено перерву до 01.05.2025.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

У відповідності до вимог статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з положеннями пункту 1 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Таким чином, із змісту вищенаведених процесуальних норм вбачається, що необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення.

Отже, інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання подальшого судового рішення.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб.

Обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Також заходи забезпечення позову не є додатковим засобом відповідальності або стимулювання відповідача до виконання певних дій, а діють виключно як засіб забезпечення ефективного вирішення існуючого спору та реального виконання рішення суду.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.

Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.

У вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти чи майно відповідача, суд повинен дотриматися розумного балансу між необхідністю забезпечити можливе майбутнє виконання судового рішення та неприпустимістю блокування господарської діяльності відповідача з огляду на значний розмір заявленого у позовній заяві боргу.

Суд зазначає, що позовом у процесуальному сенсі є вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову являються предмет і підстава.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Підставами заявленого позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Так, предметом позову у даній справі є вимоги позивачів до відповідача про визнання недійсними додаткових угод до договору постачання електричної енергії споживачу та повернення безпідставно одержаних грошових коштів, які були сплачені за такими договорами.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що укладення з порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі» та ч.3 ст.632 ЦК України, додаткових угод від 12.10.2022 № 1-22, від 12.10.2022 №2-22 та від 08.11.2022 № 3-22 до Договору від 18.07.2022 № 100/261/199-22 постачання електричної енергії споживачу, призвело до порушення матеріальних інтересів держави, оскільки Військова частина НОМЕР_1 отримала менше електричної енергії за значно вищою ціною у порівнянні з укладеним Договором у початковій редакції. Вказує, що постачальник внаслідок укладення оспорюваних додаткових угод, безпідставно одержав грошові кошти у загальній сумі 452 815,98 грн., які відповідно до приписів ст.1212 ЦК України підлягають поверненню споживачу.

Таким чином, предметом спору у даній справі є, зокрема й вимога майнового характеру до ТОВ "Миколаївська електропостачальна компанія" про стягнення грошових коштів.

Оскільки виконання в майбутньому судового рішення у справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів, тому застосування заходу забезпечення позову, обраного заявником, безпосередньо пов`язане із предметом позову.

Так, на переконання суду, застосування обраного прокурором заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти ТОВ "Миколаївська електропостачальна компанія", у межах суми заявлених позовних вимог, безпосередньо пов`язане із предметом позову у цій справі та є адекватним заходом забезпечення позову, оскільки такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення в майбутньому, у разі задоволення позову.

Суд звертаючись до правової позиції викладеної у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22 наголошує на тому, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент, як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Крім того, аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 07.04.2023 у справі № 910/8671/22, від 20.04.2023 у справі № 914/3316/22, від 27.04.2023 у справі №916/3686/22, від 09.06.2023 у справі № 37з-23.

Також, оскільки в силу положень статті 192 Цивільного кодексу України гроші є платіжним засобом, то відповідач може в будь-який момент розрахуватись коштами і доведення позивачем доказами такого його права і, відповідно, можливості не вимагається.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Так, заявлений позивачем захід забезпечення позову про накладення арешту на грошові кошти (в межах ціни позову), є адекватним, розумним, та співмірним із заявленою позовною вимогою (майнового характеру) та пов`язаним з нею заходом забезпечення позову, адже попередить можливе порушення прав позивача щодо можливого ухилення відповідача від виконання рішення суду (у разі задоволення позовних вимог про стягнення грошових коштів).

Одночасно, суд вважає, що у даному випадку вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи унеможливлення виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу, мають суто процесуальний забезпечувальний характер та їх вчинення жодним чином не впливає на вирішення справи по суті.

Також, суд зазначає, що за обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі №905/446/22).

Саме відповідач має можливість повно доводити наведені обставини, зокрема спростувати підстави для накладення арешту на грошові кошти на відкритих ним рахунках, зазначити про наявність у нього на рахунках достатньої кількості грошових коштів, про наявність майна тощо, що може свідчити про можливість реального та фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову. Тобто спростувати обставини імовірності утруднення виконання рішення суду про задоволення позову в разі невжиття заходів забезпечення позову.

Однак, суд зазначає, що ТОВ "Миколаївська електропостачальна компанія" наразі не доведено недоцільності чи неспівмірності заходів забезпечення, про вжиття яких просить прокурор, що такі заходи забезпечення позову створюють або можуть створити перешкоди господарській діяльності товариства, а також не спростовано обставини ймовірності утруднення виконання рішення суду про задоволення позову в разі невжиття заходів забезпечення позову. Не надано доказів на підтвердження наявності на рахунках відповідача достатньої кількості грошових коштів, про наявність майна тощо, що могло б достеменно свідчити про можливість реального та фактичного виконання судового рішення в майбутньому, в разі задоволення позову.

Слід також зазначити, що у випадку арешту коштів на рахунках гроші залишаються у власності відповідача і знерухомлюються з метою недопущення виведення грошових коштів з його рахунків й уникнення виконання судового рішення у майбутньому. Відсутні будь-які підстави вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження прав відповідача чи втручання в його господарську діяльність, адже грошові кошти залишаються у його володінні та користуванні, а можливість розпоряджатися тимчасово обмежується на певний час лише щодо частини коштів, а не всіх коштів відповідача, і спрямовані на запобігання перешкод у виконанні судового рішення у разі задоволення позову у цій справі.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03.12.2020 у справі № 911/1111/20, від 21.01.2022 у справі № 910/5079/21.

Суд також зазначає, що в силу приписів статей 48, 59 Закону України «Про виконавче провадження» рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби.

Отже, накладення арешту на грошові кошти ТОВ "Миколаївська електропостачальна компанія", у межах суми заявлених позовних вимог, не спричинить неможливість сплати товариством заробітної плати, податків, зборів і обов`язкових платежів.

Враховуючи вищевикладене, заява №39-5-6-2890ВИХ-25 від 25.03.2025 (вх.№4636/25 від 25.03.2025) заступника керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.73, 74, 136, 137, 138, 139, 140, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву №39-5-6-2890ВИХ-25 від 25.03.2025 (вх.№4636/25 від 25.03.2025) заступника керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону про забезпечення позову - задовольнити.

2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" (54017, м.Миколаїв, вул. Погранична, буд. 39/1, код ЄДРПОУ 42129888) у межах суми позову у розмірі 452 815,98 грн., які знаходяться в банківських установах на рахунках відповідача, інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову.

3. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" дана ухвала про вжиття заходів забезпечення позову є виконавчим документом.

Строк пред`явлення ухвали до примусового виконання 3 (три) роки.

4. Стягувач за даною ухвалою: Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )

Боржник за даною ухвалою: Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" (54017, м.Миколаїв, вул.Погранична, буд.39/1, код ЄДРПОУ 42129888)).

Відповідно до ч.1 ст. 144 Господарського процесуального кодексу України, ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.1 ст.235 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ст.ст.254, 255 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Н.О. Семенчук