Рішення

від 01.05.2025 по справі 922/677/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" травня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/677/25

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ», місто Київ, доДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ХАРКІВСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ТА ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ ЗЕМЛЕУСТРОЮ», місто Харків, простягнення збитків, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ», звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ХАРКІВСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ТА ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ ЗЕМЛЕУСТРОЮ», про стягнення збитків у розмірі 22 000,00 грн. Підставою позову визначено договір № 40/РПЗ від 24.05.2023 року.

1. РУХ СПРАВИ У ГОСПОДАРСЬКОМУ СУДІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

04 березня 2025 року, ухвалою Господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» до розгляду та відкрито позовне провадження у справі № 922/677/25. Розгляд справи № 922/677/25 вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачеві, згідно статті 251 Господарського процесуального кодексу України, встановлено строк п`ятнадцять днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов.

Відповідач своїм правом на подання відзиву у справі не скористався. Як вбачається з довідки про доставку електронного листа, ухвала суду від 04 березня 2025 року є доставленою 04.03.25 16:35. Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ГПК України, а саме до 19.03.2025 не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до частини 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Згідно частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Суд констатує про те, що ним було дотримано строки розгляду справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України"). Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

2. ОПИС ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА, ЩО ВИКЛАДЕНА У ПОЗОВНІЙ ЗАЯВІ

Як зазначено у позовній заяві, між АТ «Укргазвидобування» та Державним підприємством «Харківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» укладений Договір № 40/РПЗ від 24.05.2023 р. (надалі «Договір»). Відповідно до п. 1.1 Договору виконавець зобов`язується надати замовнику з дотриманням вимог законодавства наступні послуги: за кодом CPV ДК 021:2015 79420000-4 (Управлінські послуги) «Послуги з розробки робочих проектів землеустрою щодо рекультивації порушених земель 40 шт. під об`єкти у Харківській, Полтавській, Дніпропетровській, Донецькій, Луганській областях» (далі - проект рекультивації), а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити належним чином надані послуги на умовах визначених цим Договором. На виконання наведених умов Договору відповідач розробив проекти землеустрою щодо рекультивації порушених земель при проведенні розвідувальних робіт по спорудженню свердловин. Водночас, як зазначає позивач, Державним підприємством «Харківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» сформовано податкові накладні №№ 7, 6, 5, 4, 3, 2, 1 від 02.10.2023 р. та № 2 від 05.09.2023 р., однак в установлений Податковим кодексом України строк ці податкові накладні в реєстр не внесені та не зареєстровані, що підтверджується квитанціями. Позивач зазначає, що згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України на відповідача покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН, чим зумовлено обґрунтоване сподівання позивача на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту. Враховуючи вищенаведене, позивач зазначає, що відповідачем складено та надіслано на реєстрацію до ЄРПН 8 податкових накладних на загальну суму ПДВ 22 000,00 грн, які були зареєстровані в ЄРПН з істотним порушенням строку реєстрації (більше ніж на 365 календарних днів з дати їх складання), що в силу положень абзацу 5 п. 198.6 ст. 198 ПКУ позбавляє позивача можливості включити до податкового кредиту суму податку за такими податковими накладними, а отже і скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання, що свідчить про понесення АТ «Укргазвидобування» збитків у зазначеній сумі.

3. ВІДНОСНО ВИРІШЕННЯ СПОРУ ПО СУТІ

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини. В статті 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. При цьому, ст. 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд. Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У відповідності до ст. 173 ГК України, зі змістом якої кореспондуються і приписи ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, 24 травня 2023 року між Державним підприємством «ХАРКІВСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ТА ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ ЗЕМЛЕУСТРОЮ» (виконавець, відповідач) та АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» (замовник, позивач) укладено договір про надання послуг № 40/РП3. Відповідно до п. 1.1 Договору Виконавець зобов`язується надати Замовнику з дотриманням вимог законодавства наступні послуги: за кодом CPV ДК 021:2015 79420000-4 (Управлінські послуги) «Послуги з розробки робочих проектів землеустрою щодо рекультивації порушених земель 40 шт. під об`єкти у Харківській, Полтавській, Дніпропетровській, Донецькій, Луганській областях (далі проект рекультивації)», а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити належним чином надані послуги на умовах визначених цим Договором. Загальна ціна Договору, визначена в п. 3.1 Договору та становить 660 000,00 грн, в тому числі ПДВ (20%) 110 000,00 грн. Відповідно до п. 5.8 Договору, приймання-передача наданих послуг оформляється актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується уповноваженими представниками Сторін.

Як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем, на виконання наведених умов Договору відповідач розробив проекти землеустрою щодо рекультивації порушених земель при проведенні розвідувальних робіт по спорудженню свердловин, про що сторонами підписані акти приймання-передачі виконаних робіт:

1) 05.09.2023 року на суму 16 500,00 грн., в тому числі ПДВ 2 750,00 грн за об`єктом № 535 Кегичівського родовища на території Кегичівської селищної територіальної громади, Красноградського району, Харківської області за межами населених пунктів на землях приватної власності. Граничний строк реєстрації податкової накладної в ЄРПН - 05.10.2023 року. Податкова накладна № 2 від 05.09.2023 року сформована відповідачем, але її реєстрація зупинена. Згідно з квитанцією від 06.01.2025 зареєстрована в ЄРПН лише 06.01.2025 року;

2) 02.10.2023 року на суму 16 500,00 грн., в тому числі ПДВ 2 750,00 грн за об`єктом № 180 Єфремівського родовища на території Олексіївської сільської територіальної громади, Лозівського району, Харківської області за межами населених пунктів на землях приватної власності. Граничний строк реєстрації податкової накладної в ЄРПН - 05.11.2023 року. Як вбачається з квитанції від 29.12.2023 року, податкова накладна № 7 від 02.10.2023 року сформована відповідачем, але її реєстрація зупинена. Згідно з квитанцією від 06.01.2025 року податкова накладна зареєстрована в ЄРПН лише 06.01.2025 р;

3) 02.10.2023 року на суму 16 500,00 грн., в тому числі ПДВ 2 750,00 грн за об`єктом № 569 Західно-Хрестищенського родовища на території Мартинівської сільської територіальної громади, Полтавського району, Полтавської області за межами населених пунктів на землях приватної власності. Граничний строк реєстрації податкової накладної в ЄРПН - 05.11.2023 року. Як вбачається з квитанції від 29.12.2023 року, податкова накладна № 4 від 02.10.2023 року сформована відповідачем, але її реєстрація зупинена. Згідно з квитанцією від 06.01.2025 року дана податкова накладна зареєстрована в ЄРПН лише 06.01.2025 року;

4) 02.10.2023 року на суму 16 500,00 грн., в тому числі ПДВ 2 750,00 грн за об`єктом № 560 Західно-Хрестищенського родовища на території Мартинівської сільської територіальної громади, Полтавського району, Полтавської області за межами населених пунктів на землях приватної власності. Граничний строк реєстрації податкової накладної в ЄРПН - 05.11.2023 року. Як випливає з квитанції від 29.12.2023 року, податкова накладна № 5 від 02.10.2023 року сформована відповідачем, але її реєстрація зупинена. Дана податкова накладна згідно квитанції від 06.01.2025 року зареєстрована в ЄРПН лише 06.01.2025 року;

5) 02.10.2023 року на суму 16 500,00 грн., в тому числі ПДВ 2 750,00 грн за об`єктом № 250 Єфремівського родовища на території Олексіївської сільської територіальної громади, Лозівського району, Харківської області за межами населених пунктів на землях приватної власності. Граничний строк реєстрації податкової накладної в ЄРПН - 05.11.2023 року. Як вбачається з квитанції від 29.12.2023 року, податкова накладна № 3 від 02.10.2023 року сформована відповідачем, але її реєстрація зупинена. Дана податкова накладна згідно квитанції від 06.01.2025 року зареєстрована в ЄРПН лише 06.01.2025 року;

6) 02.10.2023 року на суму 16 500,00 грн., в тому числі ПДВ 2 750,00 грн за об`єктом № 14 Моспанівського родовища на території Малинівської селищної територіальної громади, Чугуївського району, Харківської області за межами населених пунктів на землях приватної власності. Граничний строк реєстрації податкової накладної в ЄРПН - 05.11.2023 року. Як вбачається з квитанції від 29.12.2023 року, податкова накладна № 6 від 02.10.2023 року сформована відповідачем, але її реєстрація зупинена. Дана податкова накладна згідно квитанції від 06.01.2025 р зареєстрована в ЄРПН лише 06.01.2025 року;

7) 02.10.2023 року на суму 16 500,00 грн., в тому числі ПДВ 2 750,00 грн за об`єктом № 248 Єфремівського родовища на території Олексіївської сільської територіальної громади, Лозівського району, Харківської області за межами населених пунктів на землях приватної власності. Граничний строк реєстрації податкової накладної в ЄРПН - 05.11.2023 року. Як вбачається з квитанції від 28.12.2023 р., податкова накладна № 1 від 02.10.2023 року сформована відповідачем, але її реєстрація зупинена. Дана податкова накладна згідно квитанції від 06.01.2025 року зареєстрована в ЄРПН лише 06.01.2025 року;

8) 10.10.2023 року на суму 16 500,00 грн., в тому числі ПДВ 2 750,00 грн за об`єктом № 169 Єфремівського родовища на території Олексіївської сільської територіальної громади, Лозівського району, Харківської області за межами населених пунктів на землях приватної власності. Граничний строк реєстрації податкової накладної в ЄРПН - 05.11.2023 року. Як випливає з квитанції від 28.12.2023 р., податкова накладна № 2 від 02.10.2023 р. не правильно сформована відповідачем, її реєстрація зупинена. Дана податкова накладна згідно квитанції від 06.01.2025 року зареєстрована в ЄРПН лише 06.01.2025 року.

Як зазначає позивач та вбачається із вищенаведених документів, після подання на реєстрацію вищенаведених податкових накладних їх реєстрацію зупинено. У відповідності до квитанцій від 24 та 25 січня 2024 року визначено, що податкові накладні підлягають реєстрації на підставі рішення комісії, однак під час реєстрації виявлені помилки, а саме: недостатній ліміт на рахунку ПДВ відповідача. Тобто, податкові накладні не змогли бути зареєстрованими 24 та 25 січня 2024 року через відсутність у відповідача коштів на рахунку ПДВ. Фактична реєстрація спірних податкових накладних відбулася 06 січня 2025 року.

Згідно із п. 198.6. ПКУ суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних. У відповідності до п. 198.6 ПКУ у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг строків, зазначених у цьому пункті, переривається на період зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Враховуючи зазначені вище норми, суд зазначає, що одна податкова накладна складена 05.09.2023 року, а інші 02.10.2023 року. Реєстрація податкової накладної від 05.09.2023 року зупинена 28.12.2023 року, а податкових накладних від 02.10.2023 року зупинена 28.12.2023 та 29.12.2023 року, відповідно. Комісією ДПС визначено по податковій накладній від 05.09.2023 року та по податковим накладним від 02.10.2023 року 24.01.2024 року та 25.01.2025 року, що вони підлягають реєстрації. З урахуванням викладеного, суд зазначає наступне:

1) по податковій накладній від 05.09.2023 року 365-денний строк на включення сум до податкового кредиту закінчився 01 жовтня 2024 року з урахування переривання строку на період зупинення реєстрації податкової накладної. Водночас, податкова накладна фактично зареєстрована лише 06 січня 2025 року, що позбавило позивача права на включення сум до податкового кредиту;

2) по податковим накладним від 02.10.2023 року 365-денний строк на включення сум до податкового кредиту закінчився 27 жовтня 2024 року та 28 жовтня 2024 року (відповідно) з урахування переривання строку на період зупинення реєстрації податкової накладної. Водночас, податкова накладна фактично зареєстрована лише 06 січня 2025 року, що позбавило позивача права на включення сум до податкового кредиту.

Відповідно до частин першої та другої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Згідно з частиною першої статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків. Тому позовна вимога покупця про зобов`язання продавця здійснити таку реєстрацію не є способом захисту у господарських правовідносинах і не підлягає розгляду в суді жодної юрисдикції. Належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає. Вирішуючи питання про стягнення збитків, заподіяних неналежним складенням та реєстрацією податкових накладних, суди повинні встановити наявність чи відсутність усіх елементів складу господарського правопорушення. Доведення наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками, покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає те, що протиправні дії заподіювана є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків презюмується.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18, від 01.03.2023 у справі № 925/556/21.

Відповідно до підпункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. 3а змістом пунктів 198.1, 198.2 статті 198 цього Кодексу до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. За приписами п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних. Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін. Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем). Платник податку має право зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну та/або розрахунок коригування, складені починаючи з 1 липня 2015 року, в яких загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу. Якщо сума, визначена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов`язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі № 925/556/21 виснувала таке. З 1 січня 2015 ПК України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ. Застосовуючи в контексті спірних правовідносин норми статей 22, 1166, 1173 ЦК України, підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17, підпункту 114.3.2. пункту 114.2 статті 114 та пункту 201.10 статті 201 ПК України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що збільшення податкового кредиту є майновим інтересом покупця товарів/послуг, який з 1 січня 2015 року за загальним правилом реалізовується після виконання продавцем у публічно-правових відносинах з державою обов`язку скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну.

Об`єднана палата КГС ВС у постанові від 03.08.2018 у справі № 917/877/17 виснувала, що згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України на продавця покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту. Оскільки саме від продавця (який має законом визначений обов`язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов`язок), залежить реалізація покупцем означеного вище майнового інтересу, пов`язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (продавець, підрядник) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.

Об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 01.12.2023 № 926/3347/22 виснувала, що чинне законодавство не містить вимог щодо певних засобів доказування, якими можуть підтверджуватися обставини (факти), що стосуються реєстрації податкових накладних. Крім того, право позивача надавати докази щодо таких обставин (фактів) не може бути обмежене діями чи бездіяльністю контролюючого органу щодо проведення чи не проведення ним відповідної перевірки. В контексті доказування такої складової цивільного правопорушення як протиправна поведінка заподіювача збитків, відсутність матеріалів податкової перевірки (акта або рішення) відповідного контролюючого органу, не може звільняти продавця від відповідальності за завдані покупцю майнові збитки, а господарський суд у такому випадку має як самостійно оцінити надані докази, зокрема ті, що стосуються реєстрації податкових накладних, так і самостійно здійснити оцінку дій чи бездіяльності продавця, у тому числі щодо порушення ним податкового законодавства.

Верховний Суд у постанові від 07.06.2023 у справі № 916/334/22 дійшов висновків про те, що саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем. Хоча обов`язок відповідача зареєструвати податкову накладну (розрахунок коригування до податкової накладної) є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, але саме невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків. Докази у вигляді податкових накладних, податкових декларацій, розрахунків коригування, рішення суду про стягнення боргу у зобов`язальних правовідносинах не є належними і допустимими доказами вчинення відповідачем порушення податкового зобов`язання. Об`єднана палата у вказаній постанові зазначила, що в цілому, погоджуючись із зазначеними висновками щодо тягаря доказування, а також з тим, що рішення суду про стягнення боргу у зобов`язальних правовідносинах не є належними і допустимими доказами вчинення відповідачем порушення податкового зобов`язання, вважає за необхідне частково відступити від цих висновків шляхом уточнення. Зазначене уточнення полягає в тому, що обставини (факти), що стосуються реєстрації податкових накладних, можуть підтверджуватися не тільки матеріалами відповідної перевірки контролюючим органом, а й, зокрема, податковими накладними, розрахунками коригування тощо; господарський суд має повноваження самостійно надавати оцінку правомірності чи неправомірності дій чи бездіяльності відповідача, зокрема стосовно відповідності його дій чи бездіяльності при виконанні зобов`язання податковому законодавству України, якщо це необхідно для вирішення спору. Якщо відповідач не виконав встановлений законом обов`язок з реєстрації податкових накладних чи виконав його неналежним чином, що підтверджується рішенням про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, то це викликає неможливість включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, та, відповідно, неможливість зменшення податкового зобов`язання на вказану суму, яка фактично є збитками позивача.

Подібні правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18, від 01.03.2023 у справі № 925/5556/21, об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2018 у справі № 908/76/18, від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21, від 31.01.2023 у справі № 904/72/22.

В пункті 5.27 постанови Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 916/334/22 зазначено висновок, що факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов`язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни. Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду звертає увагу, що як обов`язок платника податку скласти та зареєструвати податкову накладну, так і обов`язок особи, якою заподіяно шкоду, відшкодувати її (зокрема шляхом відшкодування збитків) передбачені законом (стаття 201 ПК, статті 1168, 1192 ЦК України), а тому не можуть встановлюватись договором (див. mutatis mutandis постанову Верховного Суду від 19.04.2023 у cправі № 910/17014/21 (пункт 6.21)). Отже, відносини сторін врегульовані не умовами договору, а безпосередньо законом.

За змістом ст. 11, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», акти приймання-передачі виконаних робіт за вищенаведеним Договором є первинними документами, що підтверджує здійснення господарської операції з надання послуг та відповідно до вищенаведених норм податкового законодавства така операція є підставою для виникнення у відповідача обов`язку скласти податкові накладні та внести їх в ЄРПН у строки, визначені ПК України. Відповідач, відповідно до вищенаведених норм, був зобов`язаний скласти та подати на реєстрацію в ЄРПН податкові накладні за датою виконання робіт або датою зарахування коштів від замовника. Чинне законодавство не передбачає реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН замовником надання послуг, отже з огляду на положення статті 201 Податкового кодексу України саме на відповідача покладено обов`язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкові накладні та/або розрахунки коригування до таких податкових накладних. При цьому, у разі відсутності коштів на рахунку відповідача в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, останній мав перерахувати такі кошти на цей рахунок.

З вищенаведених обставин справи вбачається протиправна поведінка відповідача у спірних правовідносинах, оскільки податкові накладні в кінцевому випадку зареєстровані поза межами строків, що надають право позивачу на включення цих сум до складу податкового кредиту, саме через бездіяльність відповідача, що виражена не перерахуванням коштів на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в строк для включення позивачем суми до податкового кредиту. Вказаний у п.198.6 ст.198 ПК строк у 365 днів для можливості включення або коригування суми у відповідному розмірі до податкового кредиту в інші періоди є у даному випадку вичерпаним, що свідчить про втрату позивачем права на податковий кредит у розмірі 22 000,00 грн, що і є збитком. З огляду на те, що податкові накладні щодо вищенаведених господарських операцій за укладеним між сторонами договором надання послуг не були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних вчасно, що в свою чергу призвело до неможливості включення суми податку на додану вартість у розмірі за цими операціями до податкового кредиту позивача, суд дійшов до висновку про наявність прямого причинно-наслідкового зв`язку між несвоєчасно зареєстрованими податковими накладними та неможливістю включення суми ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками останнього. При цьому, в бездіяльності відповідача щодо наповнення свого рахунку вчасно та, відповідно, вчасної реєстрації податкової накладної є виключно вина відповідача.

Враховуючи наведені висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, за якими несвоєчасне реєстрація податкової накладної є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов`язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни, в той час як вказаний у п.198.6 ст.198 ПК строк у 365 днів для можливості включення або коригування суми у відповідному розмірі до податкового кредиту в інші періоди є у даному випадку вичерпаним, що свідчить про втрату позивачем права на податковий кредит, суд дійшов висновку про задоволення позову. Позивачем доведено наявність в діях відповідача складу правопорушення, як підстави для його відповідальності у вигляді відшкодування збитків в заявленому позивачем розмірі.

При цьому, судом враховується, що на період воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, в порядку приписів п. 89 підрозділу 2 розділу XX ПК України тимчасово було зупинено перебіг строків, визначених ПКУ (п. 102.9 ПКУ), у тому числі було зупинено й перебіг строків і для формування податкового кредиту. Проте приписи п. 102.9 та пп. 69.9 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ, діяли до 01.08.2023 року, а отже не охоплюються в межах спірних правовідносин.

4. ВІДНОСНО РОЗПОДІЛУ СУДОВИХ ВИТРАТ

Таким чином, суд прийшов до висновку про повне задоволення позовних вимог.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про повне задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем, покладаються на відповідача.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-6, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, п. 2 ч. 1 ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області, -

УХВАЛИВ:

Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ задовольнити повністю.

Стягнути з ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ХАРКІВСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ТА ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ ЗЕМЛЕУСТРОЮ» (61165, місто Харків, вул. Космічна, буд. 21; код ЄДРПОУ: 00689237) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» (04053, місто Київ, вулиця Кудрявська, будинок 26/28; код ЄДРПОУ: 30019775) збитки у розмірі 22 000,00 грн, а також судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 2 422,40 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "01" травня 2025 р.

СуддяН.В. Калініченко