Постанова від 30.04.2025 по справі 910/15808/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/15808/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. (головуючого), Багай Н.О., Берднік І.С.

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна транспортна компанія"

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 (у складі колегії суддів: Корсак В.А. (головуючий), Алданова С.О., Євсіков О.О.) про відмову у відкритті апеляційного провадження

за первісним позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"

до Акціонерного товариства "Київмедпрепарат"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:

1. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

2. Національний банк України,

3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтакт"

про стягнення 381 422 107,76 грн

за зустрічним позовом Акціонерного товариства "Київмедпрепарат"

до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"

про визнання недійсним пункту договору

та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Акціонерного товариства "Галичфарм"

до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"

про визнання недійсним пункту договору,

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий зміст обставин справи

1.1. Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" (надалі - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит") звернулось до Господарського суду міста Києва з вимогами до Акціонерного товариства "Київмедпрепарат" (надалі - ПАТ "Київмедпрепарат") про стягнення 381422107,76 грн.

1.2. 22.06.2020 до Господарського суду міста Києва від ПАТ "Київмедпрепарат" надійшов зустрічний позов про визнання недійсним пункту 2.6 договору про мультивалютну кредитну лінію №123м-08 від 13.06.2008 з наступними змінами і доповненнями, який ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2020 був прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит".

1.3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 у справі №910/15808/19 первісний позов задоволено частково, стягнуто з ПАТ "Київмедпрепарат" на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" 41 434 941, 83 грн простроченої заборгованості по основному договору, 1 391 728, 43 грн простроченої заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, 34 275 000, 00 грн комісії за користування кредитом, 8 835 653,50 грн пені за прострочення погашення основної заборгованості, 194 970, 45 грн пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитом, 4 228 502,05 грн пені за прострочення сплати комісії та судовий збір у розмірі 672 350,00 грн, провадження у справі в частині 5 750 000,00 грн простроченої заборгованості по основному договору та 2 489 883,78 грн простроченої заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом закрито, у задоволенні зустрічного позову ПАТ "Київмедпрепарат" до ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" про визнання недійсним пункту 2.6. договору про невідновлювальну кредитну лінію від 13.06.2008 № 1253м-08 відмовлено.

1.4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 у справі №910/15808/19 залишено без змін.

1.5. Постановою Верховного Суду від 12.04.2023 постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 у справі № 910/15808/19 скасовано, справу № 910/15808/19 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

1.6. 06.09.2023 від Акціонерного товариства "Галичфарм" (надалі - АТ "Галичфарм") як третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору надійшла позовна заява про визнання пункту 2.6 договору про невідновлювальну кредитну лінію № 1253м-08 від 13.06.2008, укладеного між ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" та АТ "Київмедпрепарат", з наступними змінами і доповненнями, недійсним з моменту ухвалення рішення суду, яка була прийнята до розгляду ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2023.

1.7. Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.11.2023 у справі № 910/15808/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2024, позов ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" задоволено частково. Судом було закрито провадження у справі № 910/15808/19 в частині позовних вимог про стягнення з АТ "Київмедпрепарат" заборгованості за кредитом у розмірі 6 500 000,00 грн та заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 1 853 745,30 грн, та стягнуто з АТ "Київмедпрепарат" на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованість за кредитом у розмірі 40 684 941, 83 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 2 027 866,91 грн, комісію за управління кредитом у розмірі 34 275 000,00 грн, пеню у розмірі 13 259 126,00 грн. Одночасно судом відмовлено у задоволенні зустрічного позову АТ "Київмедпрепарат" та позову АТ "Галичфарм".

1.8. Постановою Верховного Суду від 22.01.2025 у справі № 910/15808/19 постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2023 у справі № 910/15808/19 залишено без змін.

1.9. 11.03.2025, не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 22.11.2023 у справі №910/15808/19, Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна транспортна компанія" (надалі - ТОВ "Міжрегіональна транспортна компанія"), як особа, яка не брала участь у даній справі, звернулося з апеляційною скаргою з посиланням на частину першу статті 254 Господарського процесуального кодексу України, в якій просить скасувати оскаржене рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову АТ "Київмедпрепарат" про визнання недійсним п. 2.6 договору про мультивалютну кредитну лінію №1253-м-08 від 13.6.2008. Також, в апеляційній скарзі викладено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги, оскільки про порушення своїх прав та інтересів йому стало відомо після отримання відповіді на запит як акціонера від АТ "Київмедпрепарат" 04.03.2025.

1.10. Розглянувши доводи апелянта, викладені у клопотанні про поновлення строку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність поважних причин пропуску строку апеляційного оскарження. Суд вказав, що тривала необізнаність акціонера про діяльність товариства не свідчить про дотримання стандартів належної обачності. Оцінюючи наданий апелянтом лист АТ "Київмедпрепарат" №06/754 від 04.03.2025, колегія суддів встановила, що цей доказ не підтверджує, що апелянт не знав про наявність судового спору з 2019 року, оскільки така інформація стосується господарської діяльності товариства.

1.11. У зв`язку з чим ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 апеляційну скаргу ТОВ "Міжрегіональна транспортна компанія" залишено без руху. Суд надав апелянту строк у 10 днів з дня отримання ухвали для усунення недоліків шляхом подання відповідного клопотання із зазначенням інших обставин, які могли б свідчити про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

1.12. На виконання ухвали суду апеляційної інстанції апелянт подав заяву про усунення недоліків, у якій повторно просив поновити строк на подання апеляційної скарги та прийняти її до провадження, посилаючись на те, що про порушення своїх прав дізнався лише після отримання відповіді від АТ "Київмедпрепарат" на запит. Апелянт також зазначив, що у річних звітах товариства були вказані лише реєстраційний номер справи без суттєвих деталей, що не дозволяло встановити її зв`язок із його інтересами. Фактично апелянт навів ті самі доводи, що й у первісному клопотанні.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення

2.1. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 у справі № 910/15808/19 визнано неповажними підстави пропуску строку на подання апеляційної скарги ТОВ "Міжрегіональна транспортна компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2023 у справі № 910/15808/19, відмовлено у поновленні строку на апеляційне оскарження. У зв`язку з чим відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною ТОВ "Міжрегіональна транспортна компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2023 по справі № 910/15808/19 та повернуто апеляційну скаргу ТОВ "Міжрегіональна транспортна компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2023 у справі № 910/15808/19 разом з доданими до неї документами скаржнику.

2.2. Ухвала суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що апелянт, звертаючись із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, послався на обставини, пов`язані з його незалученням до участі у справі в суді першої інстанції, статусом акціонера АТ "Київмедпрепарат" та тим, що про можливе порушення своїх прав йому стало відомо лише після отримання відповіді товариства 04.03.2025. Проте суд визнав наведені причини такими, що не є поважними, оскільки вони зумовлені свідомою пасивною поведінкою апелянта, а не об`єктивно непереборними обставинами, що свідчить про недотримання ним вимог процесуального законодавства.

У повторному клопотанні апелянт також вказав, що річні звіти товариства не містили суттєвих деталей справи, а лише її реєстраційний номер, що не дозволяло йому встановити зв`язок справи зі своїми інтересами. Водночас суд апеляційної інстанції звернув увагу, що тривала відсутність інтересу апелянта до діяльності товариства, акціонером якого він є, не відповідає належній поведінці власника цінних паперів та не може виправдовувати пропуск процесуального строку.

Крім того, суд встановив суперечливість пояснень апелянта, оскільки в апеляційній скарзі він зазначав, що дізнався про розгляд справи лише 04.03.2025, тоді як у заяві про усунення недоліків вказував на обізнаність із реєстраційним номером справи раніше.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження та ухвалила відмовити у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

3.1. У своїй касаційній скарзі ТОВ "Міжрегіональна транспортна компанія" просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду його апеляційної скарги.

3.2. ТОВ "Міжрегіональна транспортна компанія", звертаючись із касаційною скаргою, стверджує, що дії суду апеляційної інстанції слід кваліфікувати як прояв надмірного формалізму, який призвів до фактичного обмеження права скаржника на доступ до правосуддя. На думку Скаржника, його необізнаність про ухвалене рішення є об`єктивною причиною, що унеможливила своєчасний захист його порушених прав, зокрема шляхом подання апеляційної скарги у строки, визначені процесуальним законодавством. Зазначене Скаржник обгрунтовує правовою позицією Верховного Суду, викладену у постанові від 14.06.2023 у справі № 308/10650/19.

Таким чином, ТОВ "Міжрегіональна транспортна компанія" наполягає на тому, що суд апеляційної інстанції мав врахувати зазначені обставини як підставу для поновлення строку на подання апеляційної скарги, а відмова у цьому є неправомірною.

3.3. Ухвалою Суду від 10.04.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Міжрегіональна транспортна компанія" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 у справі № 910/15808/19 у письмовому провадженні.

3.4. 23.04.2025 від Національного банку України надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити без задоволення касаційну скаргу ТОВ "Міжрегіональна транспортна компанія", а ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 про відмову у відкритті апеляційного провадження на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2023 у справі № 910/15808/19 - залишити без змін.

4. Позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Суд вважає, що касаційна скарга ТОВ "Міжрегіональна транспортна компанія" не підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Предметом касаційного оскарження є ухвала Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 у справі № 910/15808/19, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Міжрегіональна транспортна компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2023 з підстав недоведеності поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Суд апеляційної інстанції встановив, що рішення суду першої інстанції було ухвалене 22.11.2023, а його повний текст складено 04.12.2023. Останнім днем для оскарження цього рішення в апеляційному порядку було 25.12.2023. Водночас апеляційну скаргу ТОВ "Міжрегіональна транспортна компанія" було подано лише 11.03.2025, тобто із суттєвим пропуском строку.

При поданні апеляційної скарги Апелянтом надано клопотання про поновлення строку, яке обґрунтовано тим, що: 1) він не брав участі у розгляді справи в суді першої інстанції, 2) є акціонером АТ "Київмедпрепарат", 3) про порушення своїх прав дізнався лише після отримання відповіді від АТ "Київмедпрепарат" 04.03.2025.

4.3. Оцінюючи наведені доводи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені обставини не є поважними причинами пропуску строку. Суд наголосив, що апелянт, будучи акціонером АТ "Київмедпрепарат", має право та обов`язок реалізовувати свої корпоративні права, включаючи доступ до інформації про діяльність товариства, відповідно до статей 25 та 27 Закону України "Про акціонерні товариства". Водночас його тривала необізнаність щодо діяльності товариства, акціонером якого він є, не може вважатися поведінкою, що відповідає стандартам належної обачності. Суд також зазначив, що повторне подання аналогічних доводів, які вже були визнані необґрунтованими, свідчить про свідоме недотримання ним процесуальних вимог. Наведені причини пропуску строку не мають об`єктивного характеру та залежали виключно від дій самого апелянта. У зв`язку з чим суд апеляційної інстанції не встановив підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

4.4. ТОВ "Міжрегіональна транспортна компанія" у касаційній скарзі наголошує на тому, що дії суду апеляційної інстанції є проявом надмірного формалізму, що фактично призвів до обмеження права Скаржника на доступ до правосуддя. ТОВ "Міжрегіональна транспортна компанія" стверджує, що його необізнаність про ухвалене рішення, є об`єктивною причиною, яка унеможливила своєчасне звернення до суду апеляційної інстанції. В обгрунтування своєї позиції ТОВ "Міжрегіональна транспортна компанія" посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 14.06.2023 у справі № 308/10650/19.

4.5. Втім Суд не погоджується з такою позицією Скаржника з огляду на таке.

4.6. Відповідно до частини першої статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

4.7. Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який згідно з частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Отже, суд з урахуванням конкретних обставин справи має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку і залежно від встановленого постановити ухвалу про поновлення або відмову у поновленні цього строку.

4.8. Відповідно пункту 1 частини другої статті 256 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

4.9. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

4.10. У розумінні статті 86 Господарського процесуального кодексу України питання про поважність причин пропуску процесуального строку вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

4.11. Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

4.12. Частиною третьою статті 256 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

4.13. Виходячи зі змісту частин другої та третьої статті 256 Господарського процесуального кодексу України, клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку. При цьому поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили його пропуск. У кожному випадку суд, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Зазначені правові позиції наведені у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 912/2325/17, від 18.01.2019 у справі № 921/396/17-г, від 19.06.2020 у справі № 926/1037-б/15, від 16.04.2021 у справі № 904/3258/14, від 17.05.2018 у справі № 904/5618/17, від 08.10.2019 у справі № 5011-46/18261-2012.

4.14. У постанові Верховного Суду від 14.06.2023 у справі № 308/10650/19, на яку посилається Скаржник, акцентовано увагу на необхідності забезпечення права особи на судовий захист і доступ до правосуддя, а також на недопустимості формального підходу судів у випадках, коли особа була позбавлена можливості подати апеляційну скаргу у межах встановленого процесуального строку через несвоєчасне направлення повного тексту судового рішення судом першої інстанції.

4.15. Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 03.05.2022 у справі № 904/1875/19 зазначено, що з приписів частини другої статті 261 Господарського процесуального кодексу України не вбачається безумовного обов`язку суду відкрити апеляційне провадження у випадку подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки. Натомість, як вбачається з системного аналізу положень даної статті, суд у такому випадку надає оцінку наведеним апелянтом причинам пропуску строку апеляційного оскарження на предмет їх поважності.

Наведена норма не встановлює безумовного обов`язку суду поновити строк на апеляційне оскарження та прийняти до розгляду апеляційну скаргу у будь-якому разі подання її особою, яка не була залучена до участі у справі. Скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строку оскарження судового рішення покладає на нього обов`язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку і у разі, коли відповідну апеляційну чи касаційну скаргу подано особою, не залученою до участі у справі. Разом з цим, неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, не є безумовною підставою визнання причин пропуску строку поважними та поновлення цього строку.

Системний аналіз вказаних процесуальних норм свідчить, що подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки, захищає її саме від передбаченої частиною другою статті 261 Господарського процесуального кодексу України безумовної відмови у відкритті апеляційного провадження (якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення), тобто незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, проте не звільняє вказану особу від обов`язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, передбаченого іншими вищенаведеними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 909/117/17, від 03.04.2023 у справі № 906/1357/20, 02.10.2024 у справі № 9/41.

4.16. Суд зазначає, що питання поважності причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. До таких причин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.

Отже, у контексті забезпечення реалізації права на оскарження судового рішення та вирішення питання поновлення строків на таке оскарження у рішеннях Європейського суду з прав людини, у т. ч. рішення у справі "МПП "Голуб" проти України" від 18.10.2005, рішення справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, рішення у справі "Меньшакова проти України" від 08.04.2010, рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, сформувалась стала практика, відповідно до якої поновлення строків на оскарження може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважний, об`єктивно незалежний від волі та поведінки скаржника.

4.17. У постанові Верховного Суду від 14.12.2020 у справі № 521/2816/15-ц наголошено, що саме до повноважень національних судів належить вирішувати питання про будь-яке поновлення строку на апеляційне оскарження, такі повноваження не є необмеженими. Національні суди зобов`язані навести підстави. У кожній справі суди мають перевірити, чи можуть підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження виправдати втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує свободу розсуду судів щодо часу або підстав для поновлення строків.

4.18. Відтак, за змістом наведених норм та судової практики Верховного Суду, на яку посилається Скаржник, подання апеляційної скарги особою, яка не була повідомлена про розгляд справи або не була залучена до участі в ній, навіть у разі, якщо рішення суду стосується її прав, інтересів та (або) обов`язків, не звільняє цю особу від обов`язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Суд, у свою чергу, має оцінити надані стороною пояснення та докази на предмет їхньої поважності та обґрунтованості відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

4.19. У цій справі суд апеляційної інстанції здійснив аналіз підстав пропуску строку на апеляційне оскарження зазначених ТОВ "Міжрегіональна транспортна компанія" у клопотаннях, а саме що, апелянт не брав участі у розгляді справи в суді першої інстанції, є акціонером АТ "Київмедпрепарат", про порушення своїх прав дізнався лише після отримання відповіді від АТ "Київмедпрепарат" 04.03.2025. Суд апеляційної інстанції, керуючись положеннями процесуального законодавства, оцінив подані докази та пояснення, враховуючи їхню обґрунтованість і можливість визнання зазначених причин поважними.

4.20. При цьому суд обґрунтовано взяв до уваги положення Закону України "Про акціонерні товариства", які гарантують акціонерам право на участь в управлінні товариством та доступ до інформації про його господарську діяльність, що свідчить про наявність у ТОВ "Міжрегіональна транспортна компанія" як акціонера фактичної можливості своєчасно дізнатися про існування відповідного провадження.

4.21. Водночас ТОВ "Міжрегіональна транспортна компанія" не навело належних пояснень щодо причин неможливості реалізації свого права на отримання інформації про діяльність товариства або своєчасного звернення до суду. Доводи апелянта зводилися виключно до необізнаності про факт порушення прав до моменту отримання відповіді на запит, що, як обґрунтовано зазначив суд, зумовлено його пасивною поведінкою, а не об`єктивно непереборними обставинами.

Таким чином, відсутність у ТОВ "Міжрегіональна транспортна компанія" додаткових обґрунтувань щодо причин пропуску строку на апеляційне оскарження, разом із встановленою судом наявністю у нього реальної можливості своєчасно отримати інформацію про існування провадження, з урахуванням тривалості правовідносин у справі, свідчить про обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

4.22. У такий спосіб Скаржник, по суті, намагається ініціювати повторну оцінку обставин та доводів, які вже були належним чином досліджені судом апеляційної інстанції та визнані необґрунтованими. Однак такі дії виходять за межі компетенції суду касаційної інстанції, завданням якого є перевірка правильності застосування норм матеріального та процесуального права, а не переоцінка фактичних обставин справи чи доказів, які вже отримали належну правову оцінку судами нижчих інстанцій. Зазначене узгоджується з положеннями статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

4.23. Ураховуючи викладене, висновок Північного апеляційного господарського суду про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження є обґрунтованим, а застосування пункту 4 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу відповідає вимогам процесуального законодавства.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.3. Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Частина друга цієї ж статті забороняє скасовувати правильне по суті й законне рішення з одних лише формальних міркувань.

5.4. Оскільки наведені Скаржником підстави касаційного оскарження не підтвердилися під час касаційного провадження, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення у справі - залишенню в силі.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Судовий збір за подання касаційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на Скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ТОВ "Міжрегіональна транспортна компанія" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 у справі № 910/15808/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді Н. Багай

І. Берднік