Ухвала

від 29.04.2025 по справі 337/2683/24

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 337/2683/24

провадження № 61-4580ск25

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

розглянувши касаційні скарги ОСОБА_1

на постанову Запорізького апеляційного суду від 05 березня 2025 року та додаткову постанову Запорізького апеляційного суду від 22 квітня 2025 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства

з обмеженою відповідальністю «Керуюча Компанія «Партнер-Хаус», третя особа,

яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча Компанія «Партнер Хаус», про визнання недійсним договору про надання послуг,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом

до ТОВ «Керуюча компанія «Партнер-Хаус», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - ТОВ «Керуюча компанія «Партнер Хаус», про визнання недійсним договору про надання послуг.

Хортицький районний суд м. Запоріжжя рішенням від 10 грудня 2024 року позов ОСОБА_1 задовольнив.

Визнав недійсним договір № 01/12/2020 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 10 грудня 2020 року, укладений між

ТОВ «Керуюча компанія «Партнер-Хаус», ЄДРПОУ 44003865, як управителем,

та співвласниками багатоквартирного будинку за місцезнаходженням:

м. Запоріжжя, вул. Кияшка, буд. 42, в особі, уповноважених загальними зборами, співвласників багатоквартирного будинку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,

які діяли на підставі протоколу від 15 серпня 2020 року.

Вирішив питання розподілу судових витрат.

Запорізький апеляційний суд постановою від 05 березня 2025 року скасував рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 10 грудня 2024 року та ухвалив нове рішення, яким відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Вирішив питання розподілу судових витрат.

10 березня 2025 року ТОВ «Керуюча компанія «Партнер-Хаус» звернулося

до Запорізького апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, у якій просило стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Керуюча компанія «Партнер-Хаус» витрати на правничу допомогу у розмірі 31 000 грн.

Запорізький апеляційний суд додатковою постановою від 22 квітня 2025 року заяву ТОВ «Керуюча компанія «Партнер-Хаус» про ухвалення додаткового рішення задовольнив частково.

Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Керуюча Компанія «Партнер-Хаус» на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі

11 500, 00 грн, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції.

У задоволені заяви ТОВ «Керуюча компанія «Партнер-Хаус» про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, відмовив.

08 квітня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Коломоєць І. В., через підсистему «Електронний суд» надіслала

до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Запорізького апеляційного суду від 05 березня 2025 року у вказаній справі.

22 квітня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Коломоєць І. В., через підсистему «Електронний суд» надіслала

до Верховного Суду касаційну скаргу на додаткову постанову Запорізького апеляційного суду від 22 квітня 2025 року у вказаній справі.

Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Вивчивши касаційні скарги та додані до них матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вони подані на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка

є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень

та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі

№ 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права

та більшим ступенем формальності процедур.

У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод),

та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах

з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу

до категорії малозначних помилково.

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на положення статті 19 у системному зв`язку з нормами статей 274,

389 та 394 ЦПК України суд вправі віднести справу до категорії малозначних

на будь-якій стадії її розгляду.

Предметом позову у цій справі є вимоги немайнового

характеру - визнання недійсним договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком.

З огляду на характер спірних правовідносин, зазначена справа є малозначною справою відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України. Справа

є незначної складності, виходячи із приписів частини четвертої

статті 274 ЦПК України, не входить до переліку тих справ, що підлягають обов`язковому розгляду в порядку загального позовного провадження.

Додаткове судове рішення як похідне від первісного судового акта є його невід`ємною складовою частиною й інший порядок оскарження додаткового судового рішення ЦПК України не визначений, а отже касаційне оскарження додаткового рішення здійснюється за правилами, встановленими цим Кодексом для основного рішення.

Отже судові рішення у цій справі за загальним правилом не підлягають касаційному оскарженню. Норми процесуального закону, якими врегульовано процедуру доступу до суду касаційної інстанції, слід визнати такими,

що відповідають критеріям правової визначеності та передбачуваності.

Застосування критерію малозначності у цій справі є передбачуваним, судовий спір було розглянуто судами двох інстанцій.

Сама по собі незгода заявника із судовими рішеннями, висновками щодо встановлених обставин та оцінкою доказів не є підставою для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.

Ураховуючи предмет позову, складність правових питань, вирішених судами

під час розгляду цієї справи, судові рішення, ухвалені у ній, не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно

до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права

на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).

Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов`язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі.

У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб

(п. 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018року).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє

у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано

на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційні скарги подано на судові рішення, ухвалені у малозначній справі; що не підлягають касаційному оскарженню, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків колегією суддів не встановлено, тому у відкритті касаційного провадження

у справі слід відмовити.

Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 05 березня 2025 року та додаткову постанову Запорізького апеляційного суду від 22 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча Компанія «Партнер-Хаус», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча Компанія «Партнер Хаус», про визнання недійсним договору про надання послуг.

Копію ухвали та додані до скарг матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

А. І. Грушицький

Є. В. Петров