Постанова

від 30.04.2025 по справі 2-587-09

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 2-587-09

провадження № 61-14981св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,

учасники справи:

заявник (стягувач) - ОСОБА_1

заінтересована особа (боржник) - Селянсько-фермерське господарство «Сокіл - 1999»,

особа, дії якої оскаржуються, - начальник Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністрества юстиції (м. Одеса) Кукаріна Наталія Олександрівна,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2024 року у складі судді Шаповалової І. С. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Свистунової О. В., Пищиди М. М.,

Історія справи

Короткий зміст скарги

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся зі скаргою на бездіяльність начальника Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Павлоградського ВДВС) Кукаріної Н. О.

Скарга мотивована тим, Павлоградським ВДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2-587-2009, виданого 09 липня 2009 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області, про стягнення з Селянсько-фермерського господарства «Сокол» (далі - СФГ «Сокол»), яке змінило найменування на Селянсько-фермерське господарство «Сокіл - 1999» (далі - СФГ «Сокіл - 1999»), на користь ОСОБА_1 190 000 грн, судових витрат в сумі 1 700 грн.

05 вересня 2018 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області ухвалено рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до СФГ «Сокол» про стягнення інфляційних витрат, 3% річних за невиконання зобов`язання задоволено частково. Стягнено з СФГ «Сокол» на користь ОСОБА_1 за прострочення виконання зобов`язання в період 2015-2017 роки в розмірі 131 860 грн, а також суму сплаченого судового збору в розмірі 1 318,60 грн, загальна сума 133 178,60 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. За рішенням суду був виданий виконавчий лист від 26 лютого 2019 року, який також пред`явлений до виконання.

Виконавчі провадження були об`єднані в одне зведене виконавче провадження.

01 квітня 2023 року та 10 травня 2023 року ОСОБА_1 на ім`я начальника Павлоградського ВДВС Кукаріної Н. О. подав заяви, в яких, посилаючись на статтю 4 Закону України «Про виконавче провадження», просив накласти арешт на посіви, що знаходяться на земельних ділянках: поле площею 38,2, кадастровий номер 223587500:01:003:0032 (рілля); площею 7,8 га, кадастровий номер 223587500:01:003:0292 (рілля); поле площею 34 га (пасовище) кадастровий номер 223587500:01:003:0033.

19 вересня 2023 року ОСОБА_1 отримав відповідь Кукаріної Н. О . від 18 вересня 2023 року про те, що у неї відсутня інформація про земельні ділянки, якими користується боржник.

Заявник вважав вказану відповідь неправомірною, оскільки всі фізичні особи, які розпаювали земельну ділянку, є членами СФГ «Сокол», голова СФГ «Сокол» всі ці роки здає звітність 29-сг про те, що СФГ «Сокол» щорічно має врожай, а не пайовики СФГ «Сокол». Заявник просив накласти арешт саме на посіви, а не на земельні ділянки. Згідно з пунктом 5.2 статуту СФГ «Сокол» права володіння та користування земельними ділянками, що знаходяться у власності членів господарства здійснює господарство. Вихід членів СФГ «Сокол» був зроблений після рішення суду про стягнення з СФГ «Сокол» коштів з метою ухилення від виконання рішення суду. На теперішній час відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку видом користування спірних земельних ділянок є «для ведення фермерського господарства», тобто боржник користується спірними земельними ділянками.

Щодо строку звернення зі скаргою вказав, що вчасно (28 вересня 2023 року) звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність державної виконавчої служби. Однак його скарга була повернута без розгляду ухвалою суду від 02 жовтня 2023 року, копія якої була надано заявнику 10 травня 2023 року.

Заявник просив:

поновити строк на подання скарги;

визнати неправомірною бездіяльність начальника Павлоградського ВДВС Кукаріної Н. О. щодо не накладення стягнення на посіви, що знаходяться на земельних ділянках: поле площею 38,2 га, кадастровий номер 1223587500:01:003:0032, поле площею 34 га, кадастровий номер 1223587500:01:003:0033, земельна ділянка, площею 7,8 га, кадастровий номер 1223587500:01:003:0292 по зведеному виконавчому провадженню № НОМЕР_1;

зобов`язати начальника Павлоградського ВДВС Кукаріну Н. О.провести стягнення на посіви, що знаходяться на земельних ділянках: поле площею 38,2 га, кадастровий номер 1223587500:01:003:0032, поле площею 34 га, кадастровий номер 1223587500:01:003:0033, земельна ділянка, площею 7,8 га, кадастровий номер 1223587500:01:003:0292 по зведеному виконавчому провадженню № НОМЕР_1.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2024 року, яка залишена без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року, відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця.

Судові рішення мотивовані тим, що:

правова належність земельних ділянок особам, які є членами СФГ «Сокол», не є ототожненням з належністю майна безпосередньо СФГ, що кореспондується з положеннями розділу 5 статуту СФГ «Сокол» та статтею 12 Закону України «Про фермерське господарство», в редакції на час виникнення спірних правовідносин;

заявником не доведено, що земельна ділянка, площею 38,2 га, кадастровий номер 1223587500:01:003:0032, земельна ділянка, площею 34 га, кадастровий номер 1223587500:01:003:0033, земельна ділянка, площею 7,8 га, кадастровий номер 1223587500:01:003: 0292 належать безпосередньо боржнику у виконавчому провадженню № НОМЕР_1 - СФГ «Сокол»;

всі інші доводи скарги зведені до незгоди стягувача ОСОБА_1 з раніше постановленою за аналогічних доводів та правових підстав ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2021 року (справа № 2-587-09, провадження № 4-с/185/26/21), яка залишена без змін постановою Дніпровського апеляційного суд від 15 березня 2022 року.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій просить ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

залучений у справі представник СФГ «Сокіл- 1999» не має і не мав будь-яких повноважень від боржника СФГ «Сокол». В справі відсутні будь-які відомості про заміну сторони боржника на СФГ «Сокіл - 1999»;

відповідь начальника державної виконавчої служби від 18 вересня 2023 року неправомірна, оскільки голова СФГ «Сокол» здає звіти 29-сг, СФГ «Сокол» щорічно має врожай, а не пайовики СФГ «Сокол», які є членами господарства, саме на посіви на цій землі він прохав накласти арешт, а не на земельні ділянки. Вихід членів з господарства був зроблений після рішення суду про стягнення з СФГ «Сокол» коштів з метою ухилення від виконання рішення суду, отже посадова особа державної виконавчої служби неправомірно не проводить стягнення на земельних ділянках, що належить колишнім членам господарства і якими користується боржник;

відповідно до статті 12 Закону України «Про фермерське господарство» землі фермерського господарства можуть складатися із земельних ділянок, що належать громадянам України - членам фермерського господарства на праві власності, користування. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство. Тобто, на думку заявника, вказана норма свідчить, що посіви на земельних ділянках, що належать громадянам України - членам фермерського господарства на праві власності, належать не вказаним власникам земельних ділянок, а юридичній особі - фермерському господарству. Проте апеляційний суд зробив інші висновки.

Вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень статті 12 Закону України «Про фермерське господарство».

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано справу з суду першої інстанції.

У грудні 2024 року матеріали цивільної справи № 2-587-09 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 29 листопада 2024 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження, оскільки касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).

Фактичні обставини

Суди встановили, що на виконанні у державного виконавця Павлоградського ВДВС перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_1, в межах якого стягувач ОСОБА_1 01 квітня 2023 року та повторно звернувся із заявою до начальника Павлоградського ВДВС, в якій просив накласти арешт та провести стягнення посівів сільськогосподарських культур, належних боржнику СФГ «Сокол», на земельних ділянках, що належать членам СФГ «Сокол»: земельна ділянка, площею 38,2 га, кадастровий номер 1223587500:01:003:0032, земельна ділянка, площею 34 га, кадастровий номер 1223587500:01:003:0033, земельна ділянка, площею 7,8 га, кадастровий номер 1223587500:01:003: 0292.

Відповідно до статуту СФГ «Сокіл - 1999», код ЄДРПОУ 30172563, затвердженого засновником СФГ «Сокіл - 1999» ОСОБА_4 08 березня 2024 року, цей статут є новою редакцією статуту СФГ «Сокіл - 1999», код ЄДРПОУ 30172563, зареєстрований у Павлоградській районній державній адміністрації 21 лютого 2005 року, у новій редакції 21 серпня 2006 року, та у редакції, затвердженій засновником фермерського господарства 06 листопада 2023 року, зареєстрований 13 листопада 2023 року.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

У частині першій статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).

Заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами (пункт 1 частини першої статті 10 Закону України «Про виконавче провадження»).

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку (частина перша, пункт 6 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

У частині першій статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Відповідно до пунктів «а» та «б» частини першої статті 12 Закону України «Про фермерське господарство», тут і далі у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, до складу земель фермерського господарства входять земельні ділянки, що належить на праві власності фермерського господарства як юридичній особі та земельні ділянки, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності.

Згідно з частиною другою статті 12 Закону України «Про фермерське господарство» права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Відповідно до пункту «в» частини першої статті 14 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство має право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену сільськогосподарську продукцію.

Згідно із частиною першою статті 27 Закону України «Про фермерське господарство» трудові відносини у фермерському господарстві базуються на основі праці його членів.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 лютого 2020 року у справі 918/335/17 (провадження № 12-160гс19) зазначено, що: «особа, яка володіє та користується земельними ділянками, є належним землекористувачем та набуває права власності на врожай (посіви і насадження сільськогосподарських культур, вироблену сільськогосподарську продукцію), що вирощений на таких земельних ділянках».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 січня 2020 року у справі № 908/2606/18 (провадження № 12-130гс19) зазначено, що:

«19. Фермерське господарство є окремою організаційно-правовою формою господарювання, передбаченою, зокрема, статтею 114 ГК України. Так, згідно з частиною першою зазначеної статті фермерське господарство є формою підприємництва громадян з метою виробництва, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції.

20. Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 973-IV фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

32. Майно фермерського господарства належить йому на праві власності. У власності фермерського господарства може перебувати будь-яке майно, в тому числі земельні ділянки, житлові будинки, господарські будівлі і споруди, засоби виробництва тощо, яке необхідне для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і набуття якого у власність не заборонено законом. Порядок володіння, користування і розпорядження майном фермерського господарства здійснюється відповідно до його Статуту, якщо інше не передбачено угодою між членами фермерського господарства та законом (частини перша, третя та п`ята статті 20 Закону № 973-IV).

33. Землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство (частини перша та друга статті 12 Закону № 973-IV).

34. Отже, у фермерського господарства право володіння та користування земельною ділянкою, що належить його члену на праві приватної власності, виникає в силу прямої вказівки закону. Іншими словами, фермерське господарство має право володіння та користування такими земельними ділянками під час членства особи у цьому господарстві. Зазначене не суперечить висновку Великої Палати Верховного Суду, сформульованому у пункті 89 постанови від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, згідно з яким факт володіння нерухомим майном (possessio) може підтверджуватися, зокрема (тобто, не виключно), державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння».

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом (абзац 2 частини третьої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) (частина друга статті 451 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

Постанова суду апеляційної інстанції складається з, зокрема, мотивувальної частини із зазначенням: мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу (підпункт в пункту 3 частини першої статті 382 ЦПК України).

Касаційний суд зауважує, що законодавець імперативно визначив необхідність здійснювати відхилення доводу (аргументу) апеляційної скарги чи відзиву, з яким апеляційний суд не погоджується. При цьому не має значення, чи стосується такий довід (аргумент) судового рішення по суті, чи тільки процесуального питання (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року в справі № 501/1672/22 (провадження № 61-16084св23), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2024 року в справі № 441/1159/21 (провадження № 61-14938св23)).

У справі, що переглядається:

ОСОБА_1 звернувся зі скаргою на бездіяльність начальника Павлоградського ВДВС Кукаріної Н. О., в якій вказав, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби знаходиться зведене виконавче провадження в тому числі з виконання виконавчого листів № 2-587-2009, виданого 09 липня 2009 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області, про стягнення з СФГ «Сокол» на користь ОСОБА_1 190 000 грн, судових витрат в сумі 1 700 грн та від 26 лютого 2019 року про стягнення з СФГ «Сокол» на користь ОСОБА_1 за прострочення виконання зобов`язання в період 2015-2017 роки в розмірі 131 860 грн, а також судового збору в розмірі 1 318,60 грн. 01 квітня 2023 року та 10 травня 2023 року ОСОБА_1 на ім`я начальника Павлоградського ВДВС Кукаріної Н. О. подав заяви, в яких просив накласти арешт на посіви, що знаходяться на земельних ділянках: поле площею 38,2, кадастровий номер 223587500:01:003:0032 (рілля); площею 7,8 га, кадастровий номер 223587500:01:003:0292 (рілля); поле площею 34 га (пасовище) кадастровий номер 223587500:01:003:0033. Проте, отримав відповідь про відсутність інформації про земельні ділянки, якими користується боржник. Разом з тим, згідно з пунктом 5.2 Статуту СФГ «Сокол» права володіння та користування земельними ділянками, що знаходяться у власності членів господарства, здійснює господарство. Вихід членів СФГ «Сокол» був зроблений після рішення суду про стягнення з СФГ «Сокол» коштів з метою ухилення від виконання рішення суду;

суди відмовили у задоволенні скарги, оскільки заявником не доведено, що спірні земельні ділянки належать безпосередньо боржнику у виконавчому провадженню № НОМЕР_1 - СФГ «Сокол» (перейменовано на СФГ «Сокіл - 1999»);

колегія суддів зауважує, що суди зробили передчасний висновок про відмову у задоволенні скарги та не врахували, що:

фермерське господарство є формою підприємництва громадян з метою виробництва, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції;

відповідно до статуту СФГ «Сокол» (нова редакція) (державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 21 серпня 2006 року) головою СФГ «Сокол» є ОСОБА_4 , членами господарського товариства, крім засновника, також є: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 . Членами господарства можуть стати інші члени сім`ї засновника, а також його родичі, що визнають та дотримуються статуту господарства. Землі господарства можуть складатися з земельних ділянок, що належать громадянам - членам господарства на праві приватної власності. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів господарства, здійснює господарство (пункти 3.3, 5, 1, 5.2 Статуту) (т. 1, а. с. 27-34);

за даними Державного земельного кадастру про право власності на речові права на земельну ділянку, наданими Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру станом на 29 вересня 2023 року, цільове призначення земельних ділянок: площею 38,2 га, кадастровий номер 1223587500:01:003:0032; площею 34 га, кадастровий номер 1223587500:01:003:0033; площею 7,8 га, кадастровий номер 1223587500:01:003:0292 - «01.02 Для ведення фермерського господарства», категорія земель «землі сільськогосподарського призначення». У розділі «Відповідно до відомостей про суб`єктів права власності на земельну ділянку» вказані (т. 1, а. с. 15-26):

ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_7 , ОСОБА_15 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 (земельна ділянка, кадастровий номер 1223587500:01:003:0032);

ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_15 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 (земельна ділянка, кадастровий номер 1223587500:01:003:0292);

ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_15 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (земельна ділянка, кадастровий номер 1223587500:01:003:0033);

спірні земельні ділянки відповідно до державних актів розташовані на території Троїцької сільської ради Павлоградського району, Дніпропетровської області, цільове призначення вказаних земельних ділянок - для ведення фермерського господарства;

апеляційний суд не перевірив доводів апеляційної скарги про те, чи є фермерське господарство користувачем спірних земельних ділянок, не з`ясував вид цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами 1223587500:01:003:0032, 1223587500:01:003:0033, 1223587500:01:003:0292, отриманих громадянами у власність, чи увійшли спірні земельні ділянки до земель фермерського господарства СФГ «Сокол» (змінено найменування на СФГ «Сокіл - 1999»), а також залишив поза увагою, що у фермерського господарства право володіння та користування земельними ділянками, що належать його членам на праві приватної власності, виникає в силу прямої вказівки закону.

З огляду на викладене, постанову суду апеляційної інстанції слід скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду ухвалена з порушенням норм процесуального права. У зв`язку з чим, касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову апеляційного суду скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року скасувати.

Справу № 2-587-09 передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту ухвалення постанови судом касаційної інстанції постанова Дніпровського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко