Ухвала

від 29.04.2025 по справі 463/8861/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У х в а л а

29 квітня 2025 року

м. Київ

Справа № 463/8861/22

Провадження № 61-5283ск25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження

за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржниця), інтереси якої представляє адвокат Гудз Роксолана Андріївна (далі - адвокат),

на постанову Львівського апеляційного суду від 24 березня 2025 року

у справі за позовом скаржниці до Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна лікарня» (далі - позивач) про відшкодування шкоди і

в с т а н о в и в:

1. У грудні 2022 року скаржниця звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути з відповідача відшкодування 86 975,91 грн майнової шкоди та 5 000,00 грн моральної шкоди.

2. 29 жовтня 2024 року Личаківський районний суд м. Львова ухвалив рішення, згідно з яким задовольнив позов частково: стягнув із відповідача на користь скаржниці 86 975,91 грн відшкодування майнової шкоди; відмовив у задоволенні іншої частини вимог.

3. 24 березня 2025 року Львівський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою скасував рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог й ухвалив нове - про відмову в задоволенні позову в цій частині.

4. 23 квітня 2025 року адвокат в інтересах скаржниці сформувала у системі «Електронний суд» касаційну скаргу (вх. № 12892/0/220-25 від 23 квітня 2025 року), у якій просила скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

5. Верховний Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

5.1. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).

5.2. Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: (а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; (б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; (в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; (г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).

5.3. Конституційний Суд України у рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

5.4. Предметом позову є стягнення відшкодування майнової та моральної шкоди.Ціна позову становить 91 975,91 грн, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (757 000 грн = 250 х 3 028,00 грн такого мінімуму, встановленого у статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік»).

5.5. Скаржниця у касаційній скарзі зазначила, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, та справа має виняткове значення для скаржниці. Мотивувала так:

- оскільки апеляційний суд в оскарженій постанові зазначив висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які не відповідають раніше сформованим висновкам Верховного Суду, виникає необхідність у застосуванні єдиного підходу щодо визначення особи, яка відповідальна за відшкодування шкоди та має відповідати за утримання і збереження зелених насаджень на підпорядкованих територіях зеленого господарства, а саме - балансоутримувач чи виконавчий орган місцевої ради;

- скаржниця є багатодітною матір'ю та перебуває у відпустці по догляду за дитиною, тому зараз через фінансові труднощі, не має можливості відремонтувати належний транспортний засіб з огляду на вартість завданих збитків.

5.6. Скаржниця не обґрунтувала фундаментальність питання права у цій справі для формування єдиної правозастосовної практики. Можливий вплив бажаного для скаржниці висновку щодо застосування норм права на саму скаржницю не підтверджує такий фундаментальний характер. Наведені скаржницею доводи щодо винятковості справи для неї не можна вважати належно обґрунтованими. Вона не підтвердила ні те, що є багатодітною матір'ю, ні те, що вона перебуває у скрутному матеріальному становищі, крім того, ніяк не пов'язала ці доводи з тим, чому справа про відшкодування майнової та моральної шкоди внаслідок пошкодження автомобіля має для неї виняткове значення.

5.7. Наявність інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, можливо оскаржити у касаційному порядку, скаржниця не мотивувала. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

6. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України).

6.1. Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

6.2. Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).

6.3. «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53).

6.4. Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує легітимну мету і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 рокуу справі«Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, § 65).

6.5. Скаржниця отримала доступ до судів першої й апеляційної інстанцій і мала можливість навести аргументи та докази на користь її позовних вимог. Право касаційного оскарження згідно з процесуальним законом обмежене. Це обмеження спрямоване на забезпечення виконання Верховним Судом завдання із забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначені таким законом(частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Зазначена мета є легітимною.

6.6. Оскаржені судові рішення за загальним правилом у касаційному порядку оскаржити не можна. Передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків немає. За таких умов обмеження на подання касаційної скарги є пропорційними вказаній легітимній меті та не порушують сутність права скаржниці на доступ до суду.

Керуючись статтями 260, 261, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

у х в а л и в :

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 24 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна лікарня» про відшкодування шкоди.

2. Копію ухвали надіслати особі, яка подала цю скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Судді Д. А. Гудима Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко