Ухвала

від 29.04.2025 по справі 686/27293/24

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У х в а л а

29 квітня 2025 року

м. Київ

Справа № 686/27293/24

Провадження № 61-3103ск25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження

за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржник)

на постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 лютого 2025 року

за заявою скаржника про забезпечення його позову до ОСОБА_2 про стягнення відшкодування моральної шкоди та

в с т а н о в и в :

1. У жовтні 2024 року скаржник звернувся до суду із зазначеним позовом. 2 січня 2025 року подав до суду заяву про забезпечення позову.

2. 6 січня 2025 року Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області постановив ухвалу, згідно з якою відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову.

3. 12 лютого 2025 року Хмельницький апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою залишив без змін зазначену ухвалу.

4. 8 березня 2025 року скаржник подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати зазначену постанову апеляційного суду та задовольнити заяву про забезпечення позову.

5. Верховний Суд вважає, що підстав для відкриття касаційного провадження немає.

5.1. За змістом пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України та пункту 9 частини третьої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.

5.2. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).

5.3. Ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу (частина перша статті 406 ЦПК України).

5.4. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку (пункт 2 частини першої статті 389 ЦПК України).

5.5. Скаржник подав касаційну скаргу на постанову апеляційного суду, згідно з якою цей суд залишив без змін ухвалу суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову. Пункт 2 частини першої статті 389 ЦПК України визначив виключний перелік ухвал суду першої інстанції, які у касаційному порядку можна оскаржити окремо від рішення суду після їхнього перегляду в апеляційному порядку. Ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у цьому переліку відсутня. Тому немає гарантованого права касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції за результатами перегляду такої ухвали в апеляційному порядку. З огляду на те, що скаржник подав касаційну скаргу на судові рішення, касаційне оскарження яких не передбачене, у відкритті касаційного провадження слід відмовити (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (пункти 23, 49) і від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20).

6. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України).

6.1. Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

6.2. Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).

6.3. «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53).

6.4. Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує легітимну мету, і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 рокуу справі«Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, § 65).

6.5. Скаржник отримав доступ до судів першої й апеляційної інстанцій, зокрема мав можливість навести аргументи на користь заяви про забезпечення позову. Право касаційного оскарження згідно з процесуальним законом обмежене. Це обмеження спрямоване на забезпечення виконання Верховним Судом завдання із забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначені таким законом(частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Зазначена мета є легітимною.

6.6. Скаржник подав касаційну скаргу на судове рішення, яке не можна оскаржити у касаційному порядку. Відмова у задоволенні заяви про забезпечення позову не позбавляє скаржника можливості за наявності для цього підстав просити суд про вжиття заходів такого забезпечення. За таких умов обмеження на подання скаржником касаційної скарги є пропорційними вказаній легітимній меті та не порушують сутність його права на доступ до суду.

Керуючись статтями 260, 261, 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

у х в а л и в :

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 лютого 2025 року за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову скаржника до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди.

2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали скерувати особі, яка подала цю скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Судді Д. А. Гудима Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко