Ухвала

від 01.05.2025 по справі 160/3718/25

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

01 травня 2025 рокуСправа №160/3718/25

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сластьон А.О., перевіривши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

05 лютого 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

-визнати протиправними дії Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Дніпропетровській області щодо незарахування ОСОБА_1 пільгової вислуги років у підрозділах карного розшуку за час проходження служби з 16.08.1977 до 01.03.1995 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992;

-зобов`язати Ліквідаційну комісію Головного управління МВС України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років період служби в пільговому обчисленні, зокрема, в частині зарахування раніше не врахованого до вислуги років на пільгових умовах часу служби, а саме періоди: з 16.08.1997 до 16.09.1977 - інспектором карного розшуку ВВС Ленінського райвиконкому м. Дніпропетровська УМВС Дніпропетровського облвиконкому; з 16.09.1977 до 15.02.1983 у підрозділі карного розшуку ВВС Кіровського райвиконкому м. Дніпропетровська УМВС Дніпропетровського облвиконкому: з 15.02.1983 до 01.05.1987 у підрозділі карного розшуку ВВС Кіровського райвиконкому м. Дніпропетровська УМВС Дніпропетровського облвиконкому: з 01.05.1987 до 01.01.1991 у підрозділі карного розшуку ВВС Амур-Нижньодніпровського райвиконкому м. Дніпропетровська УВС Дніпропетровського облвиконкому: з 01.01.1991 до 16.09.1991 у підрозділі карного розшуку УВС Дніпропетровської області; з 16.09.1991 до 01.11. 1991 року у підрозділі карного розшуку УВС Дніпропетровської області; з 01.11. 1991 до 03.08.1992 у підрозділі карного розшуку УВС Дніпропетровської області; з 03.08.1992 до 01.03.1995 року в управлінні по боротьбі зорганізованою злочинністю УВС Дніпропетровської області відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» згідно постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17.07.1992.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року відкрито спрощене провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

06.03.2025 через підсистему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти заявлених позовних вимог. Також, відповідачем подано до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з тих підстав, що позивачем пропущено строки звернення до суду. Зокрема, відповідач вказав, що позивача звільнено з військової служби 01.03.1995 та в цей же час призначено пенсію за вислугу років. Відповідач звернув увагу, що розрахунок вислуги років проведено ще 28.02.2007, на підтвердження чого позивач надав до позовної заяви відповідний розрахунок. Натомість, позивач звернувся за захистом своїх прав в частині перерахунку пільгової вислуги років та зарахування її до календарної вислуги лише в лютому 2025 року, з порушенням визначеного КАС України строку звернення до суду. Так, на переконання відповідача, позивач був обізнаний з порушенням своїх прав ще з лютого 2007 року, коли розраховувалася вислуга років як в календарному, пільговому, так і в загальному обчисленні. З цих підстав відповідач просив залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 .

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року позовну заяву залишено без руху після відкриття провадження та запропоновано позивачу надати обґрунтовану заяву/клопотання щодо визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, про поновлення такого строку звернення із належними доказами поважності причин його пропуску або ж надати докази, які свідчать про дотримання строку звернення до суду.

17 березня 2025 року від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду.

Суд, ознайомившись з даною заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду, вважає що позовна заява має бути залишена без розгляду з наступних підстав.

Згідно частини 1 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 2 статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 121 КАС України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Предметом розгляду у даній справі є правомірність проведеного відповідачем розрахунку пільгової вислуги років позивача.

Відповідно до посвідчення № НОМЕР_1 ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ (далі Закон № 2262) з 01 березня 1995 року.

Також, з матеріалів справи вбачається, що розрахунок вислуги років на пенсію працівника органів внутрішніх справ ОСОБА_1 здійснювався 28.02.2007.

Позивач вважає, що при зарахуванні та обчисленні вислуги років на пільгових умовах повинен враховуватися час проходження служби в спеціальних підрозділах органів внутрішніх справ, чого відповідачем не було здійснено.

Попри те, що розрахунок вислуги здійснювався ще в лютому 2007 року, позивач звернувся до суду лише в лютому 2025 року, що свідчить про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до пункту 6.30. постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2024 року у справі №990/236/24 порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави виснувати про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Щоб переконатись, що особа могла і повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод, інтересів), суд повинен установити обставини, які б беззаперечно свідчили, що обізнаність особи була ймовірною, а ступінь ймовірності є високим і достатнім для висновку, що строк звернення до суду особа пропустила з поважних причин.

Пунктом 6.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2024 року у справі № 990/236/24 вказано, що Велика Палата Верховного Суду наголошує, що підставою для поновлення пропущеного строку на звернення до адміністративного суду можуть бути визнані лише обставини, які становили об`єктивну непереборну перешкоду для звернення до суду.

Натомість позивач як у заяві про поновлення строку звернення до суду, так і в позовній заяві таких обставин не вказав.

За ч. 1 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися про дійсний стан свого права (інтересу) не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07.08.2024 року у справі №520/31098/23.

З тексту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що позивач дізнався про порушення своїх прав під час ознайомлення з послужним списком попри те, що розрахунок вислуги років було проведено ще 28.02.2007, на підтвердження чого позивач сам надав до позовної заяви відповідні докази. Зазначені обставини свідчать про обізнаність позивача з діями відповідача щодо розрахунку вислуги ще з 2007 року.

При цьому, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що він звернувся до суду в межах шестимісячного строку з моменту, коли фактично дізнався про наявність порушення своїх прав.

До того ж, ані позовна заява, ані заява про поновлення строку на звернення до адміністративного суду не містять посилань позивача на обставини непереборної сили, які б зумовили неможливість звернення позивача до суду у строк, передбачений чинним законодавством.

Відповідно до частини 4 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно з пунктом 8) частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

За таких обставин, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Керуючись ст. 240 ст. ст. 241-243, 256 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя А.О. Сластьон