Рішення від 01.05.2025 по справі 280/471/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 травня 2025 року (09:50)Справа № 280/471/25 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді КалашникЮ.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), Військово-лікарської комісії при Комунальному некомерційному підприємстві «Клініка «Сімейний лікар» Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області (70401, Запорізька область, Запорізький район, с. Миколай-Поле, вул. Центральна, буд. 46а) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

21.01.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідач 1), Військово-лікарської комісії при Комунальному некомерційному підприємстві «Клініка «Сімейний лікар» Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області (далі відповідач 2), в якій, з урахуванням уточненої позовної заяви (вх. №9074 від 27.02.2025) позивач просить:

1) визнати протиправним медичний огляд ОСОБА_1 , проведений 19.12.2024 Військово-лікарської комісії при Комунальному некомерційному підприємстві «Клініка «Сімейний лікар» Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області;

2) визнати протиправною та скасувати довідку Військово-лікарської комісії при Комунальному некомерційному підприємстві «Клініка «Сімейний лікар» Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 19 грудня 2024 року №10801 про визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби;

3) зобов`язати Військово-лікарську комісію при Комунальному некомерційному підприємстві «Клініка «Сімейний лікар» Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області провести повторний медичний огляд в порядку визначеному чинним законодавством України;

4) визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 20.12.2024 №452, яким позивача направлено на військову службу до військової частини НОМЕР_3 .

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач є психічно хворою особою та особою, яка має нервові тики - надання йому зброї в руки є небезпечним, як для позивача особисто, так і для оточуючих, оскільки позивач не може контролювати свої рухи, через банальне тримання зброї позивач може вбити або скалічити, як себе так і оточуючих. Відповідно до Довідки військово-лікарської комісії від 19 грудня 2024 року №10801, позивачу встановлено діагноз: здоровий. На підставі статті 3 графи II Розкладу хвороб, графи ТДВ Б Гр. дод. 3 до Наказу МО України №402 від 14.08.2008: Придатний до військової служби. Водночас, під час проходження військово-лікарської комісії (BЛК): медичного огляду по суті не було, один і той самий лікар проставив штампи «придатний» у всі графи, зазначене відбувалось без моєї згоди; дійсний стан здоров`я позивача був проігнорований, позивачу не було надано можливості надати медичні документи, що підтверджують наявність, у тому числі хронічних психічних захворювань; зазначені документи не долучили до особової справи, а фактичний огляд взагалі не проводився; позивача не було ознайомлено з постановою BЛК. Позивач зазначає, що в рамках медичного огляду військово-лікарською комісією позивачу не було проведено: лабораторних досліджень (аналіз крові, сечі, серологічні аналізи крові), електрокардіографії, огляду хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, окулістом, отоларингологом, стоматологом, дерматологом, як того вимагає Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України №402. В подальшому, 20.12.2024 відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 20.12.2024 №452 позивача направлено до військової частини НОМЕР_3 та надано статус військовослужбовця. Позивач зауважує, що має хронічні захворювання, а саме: з дитинства стояв на обліку у КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» ЗОР із діагнозами: «Змішаний специфічний розлад розвитку»; «Психічний розлад внаслідок дисфункції головного мозку»; Поширені серійні комбіновані тики, резидуальний період на резидуальному фоні; генералізовані тики. Синдром Де Ла Туретта. Отже, наявна у позивача медична документація та діагнози, вказані у ній підтверджують наявність у позивача психічних захворювань та необхідність виключення позивача з військового обліку на підставі п. «а» ст. 18 Додатку №1 (пункт 1.2 глави 1 розділу II) Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України №402. Разом з цим, 31.01.2019 позивач був визнаний непридатним/обмежено придатним до військової служби (ст. 216 Розкладу хвороб, наказ МО України №402). Відповідне рішення було ухвалене медичною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 про, що є відповідна позначка у військовому квитку серії НОМЕР_4 від 20.04.2011. Просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 04.03.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

12.03.2025 до суду від представника відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву (вх.№11682), в якому останній зазначає, що 19.12.2024 ВЛК КНП «Клініка «Сімейний лікар» Широківської с/р за направленням №108/01 від 19.12.24 ІНФОРМАЦІЯ_4 , була проведена військово-лікарська експертиза гр. ОСОБА_1 . За результатами проходження військово-лікарської комісії, гр. ОСОБА_1 визнано здоровим та видана довідка про придатність до військової служби. Медичні документи про стан здоров`я, які б вплинули на прийняття рішення військово-лікарською комісією, позивачем не були надані ні під час проходження медичного огляду, ні навіть під час судового оскарження, що свідчить про відсутність документів, які б могли вплинути на результат прийняття рішення та бути підставою для звільнення позивача з військової служби. Крім того, вважає, що позивачем порушений порядок оскарження постанови (довідки) військово-лікарської комісії. ВЛК КНП «Клініка «Сімейний лікар» Широківської с/р є позаштатною постійно діючою комісією. Згідно із нормами Положення №402, у разі непогодження із постановами позаштатних ВЛК, особа має право звернутися до ВЛК вищого рівня із скаргою на дії чи рішення ВЛК. У свою чергу, ВЛК регіону мають право скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд. Оскарженню у судовому порядку, за приписами п. 2.4.10. розділу І Положення № 402 підлягають тільки постанови ВЛК регіонів та постанови ЦВЛК. Як виходить зі змісту позовної заяви позивач не оскаржував довідку ВЛК КНП «Клініка «Сімейний лікар» Широківської с/р до військово-лікарської комісії вищого рівня. Беручи до уваги ті обставини, що перевірка рішень позаштатних ВЛК на предмет того, чи дотримані всі умови та критерії, передбачені Положенням №402 при проведенні медичного огляду військового, належить до функцій ВЛК регіону чи ЦВЛК, а остаточного рішення, яке підлягає судовому оскарженню, ВЛК регіону чи ЦВЛК не приймали, отже, позивачем не був дотриманий порядок, визначений Положенням №402 щодо процедури оскарження результатів медичного огляду. З урахуванням зазначеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

21.03.2025 до суду від представника відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву (вх.№13620), в якому останній зазначає, що 19.12.2024 на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 13.12.2024 №326 «Про організацію проведення оповіщення військовозобов`язаних офіцерського, сержантського та рядового складу групами оповіщення на тиждень» уповноважені представники ІНФОРМАЦІЯ_2 проводили оповіщення військовозобов`язаних. При проведенні оповіщення, солдат, ОСОБА_1 19.12.2024 був зупинений на вулиці Володимира Українця у м. Запоріжжя. Під час перевірки військово-облікового документа уповноваженими представниками ІНФОРМАЦІЯ_2 було встановлено, що ОСОБА_1 не мав при собі військово-облікового документа. У зв`язку з чим, для уточнення персональних даних громадянина ОСОБА_1 було доставлено за адресою розташування ІНФОРМАЦІЯ_2 . У приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 складено протокол про адміністративне правопорушення №1277 від 19.12.2024, передбачений частиною 3 статті 210-1 КУпАП. Відповідно до абзацу 2 та абзацу 3 пункту 69 Порядку № 560 від 16.05.2024 особи, які не проходили медичний огляд або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, направляються на військово-лікарську комісію. Після перевірки облікових даних ОСОБА_1 був направлений для проходження військово-лікарської комісії до КНП «Сімейний лікар» ШСР ЗР ЗО для встановлення придатності до проходження військової служби за станом здоров`я. Позивачу видано направлення №10794 від 19.12.2024 для проходження військово-лікарської комісії. За результатами військово-лікарської комісії ОСОБА_1 , відповідно до довідки військово-лікарської комісії №10801 від 19.12.2024 визнаний придатним до військової служби, на підставі графи II Розладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, ТДВБ (Дод.3 до Наказу МО України №402 від 2008). На виконання вимог чинного законодавства, на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію» на підставі висновку військово-лікарської комісії від 19 грудня 2024 року, військовозобов`язаний ОСОБА_1 був заформований до складу команди та відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 20.12.2024 № 452 направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_3 . На підставі вищевикладеного, вважає що дії посадових осіб відповідача 1 здійснені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо направлення ОСОБА_1 для проходження військової служби під час мобілізації до військової частини НОМЕР_3 законним та винесеним в межах правового поля. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 19.12.2024 ВЛК при КНП «Клініка «Сімейний лікар» ШСР ЗРЗО за направленням ІНФОРМАЦІЯ_2 №108/01 від 19.12.2024, проведена військово-лікарська експертиза ОСОБА_1 , що підтверджується Книгою протоколів засідань ВЛК (копія витягу долучено до матеріалів справи, т.2 а.с.47-49).

За результатами проходження військово - лікарської експертизи, ОСОБА_1 визнаний придатним до військової служби, що підтверджується Постановою військово-лікарської комісії оформленою Довідкою військово-лікарської комісії від 19.12.2024 №10801 (т.1 а.с.32).

Позивач у позовній заяві зазначає, що під час проведення військово-лікарської експертизи позивача, членами військово-лікарської комісії не було дотримано вимог Наказу Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», що призвело до надання невірної оцінки ступеню придатності позивача до військової служби. Вказує на те, що дійсний стан здоров`я позивача був проігнорований, позивачу не було надано можливості надати медичні документи, що підтверджують наявність, у тому числі хронічних психічних захворювань; зазначені документи не долучили до особової справи, а фактичний огляд взагалі не проводився.

Вважаючи протиправною довідку військово-лікарської комісії від 19.12.2024 №10801 про придатність ОСОБА_1 до військової служби, а також наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 20.12.2024 №452, яким позивача направлено на військову службу до ВЧ НОМЕР_3 , позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами частини першої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суб`єктом владних повноважень на підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Законодавством, яке підлягає застосуванню у площині спірних правовідносин є Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» від 19 листопада 1992 року №2801-XII (далі - Закон №2801-XII, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Положення №402 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону №2801-XII законодавство України про охорону здоров`я базується на Конституції України і складається з цих Основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров`я.

Так, статтею 70 Закону №2801-XII визначено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом №2232-ХІІ.

Частиною третьою статті 1 вказаного Закону передбачено, що військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

З метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України 14 серпня 2008 року затверджено Положення №402.

Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при військових комісаріатах і закладах охорони здоров`я Міністерства оборони України, Служби безпеки України та інших військових формувань, а також Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Положення №402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Пунктом 1.2 розділу І Положення №402 визначено, що військово-лікарська експертиза - це:

медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України);

визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом;

установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів.

Згідно з абзацами 1-3 пункту 2.1 розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Відповідно до абзаців1-5 пункту 2.2 розділу І Положення №402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать:

Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК);

ВЛК регіону;

ВЛК евакуаційного пункту;

ВЛК пересувної госпітальної бази.

Пунктом 2.3 розділу І Положення №402 передбачено, що Центральна військово-лікарська комісія є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.

Начальник ЦВЛК безпосередньо підпорядковується директору Військово-медичного департаменту (далі - ВМД) Міністерства оборони України. Усі штатні ВЛК Збройних Сил України безпосередньо підпорядковуються начальнику ЦВЛК (підпункт 2.3.2 пункту 2.3 розділу І Положення №402).

На ЦВЛК покладається, зокрема організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України (абзац 1 підпункту 2.3.3 пункту 2.3 розділу І Положення №402).

Як передбачено підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 розділу I Положення №402, ЦВЛК має право, зокрема: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи; витребовувати документи в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, поранення, травми, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв`язок, запитувати від військових, цивільних лікувальних закладів, військових частин, військових комісаріатів і ВВНЗ додаткові дані для аналізу, узагальнення та оцінки результатів військово-лікарської експертизи; розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України.

Згідно з підпунктом 2.3.5 пункту 2.3 розділу I Положення №402, Постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Відповідно до підпункту 2.4.5 пункту 2.4 розділу І Положення №402, ВЛК регіону має право, зокрема: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК.

Рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд. (підпункт 2.4.6. пункту 2.4 розділу І Положення №402).

Відповідно до підпункт 2.6.1. пункту 2.6. розділу І Положення №402 до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать:

госпітальні ВЛК;

гарнізонні ВЛК;

ЛЛК;

ВЛК високомобільних десантних військ;

ВЛК військових комісаріатів;

ВЛК територіального центру комплектування (далі - ВЛК ТЦК);

ВЛК цивільного лікувального закладу з правами госпітальної ВЛК

Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку (підпункт 2.4.10. пункту 2.4 розділу І Положення №402).

За підпунктом 2.7.3 пункту 2.7. розділу І Положення №402 на госпітальну (гарнізонну) ВЛК покладається:

проведення медичного огляду осіб, указаних у пункті 1.2 розділу I Положення (крім допризовників), з метою визначення ступеня придатності до військової служби та в інших випадках, указаних у пункті 1.4 розділу II Положення;

ведення книги протоколів ВЛК та здавання її в архів;

проведення контролю за повнотою та якістю обстеження під час проведення медичного огляду, терміном проведення обстеження;

проведення разом із провідними медичними спеціалістами ВМКЦ регіонів та начальниками медичної служби військових частин, що знаходяться у зоні відповідальності військового лікувального закладу, детального аналізу визнання військовослужбовців непридатними (обмежено придатними) до військової служби, розробка пропозицій щодо покращення стану здоров`я військовослужбовців та попередження їх дострокового звільнення з військової служби за станом здоров`я. Узагальнення пропозицій та надання їх до штатної ВЛК.

Рекомендації штатних ВЛК щодо організації лікувально-діагностичної роботи в цілях військово-лікарської експертизи є обов`язковими для виконання.

За підпунктом 2.7.4 пункту 2.7. розділу І Положення №402 госпітальна (гарнізонна) ВЛК має право:

приймати постанови відповідно до цього Положення;

перевіряти з метою військово-лікарської експертизи організацію та стан лікувально-діагностичної роботи у військових лікувальних, цивільних лікувально-профілактичних закладах і у військових частинах, дислокованих у гарнізоні;

залучати до роботи на правах членів комісії медичних та військових фахівців за запитом голови ВЛК.

Пунктом 1.1 розділу ІІ Положення №402 передбачено, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема військовослужбовців до військової служби.

Відповідно до підпункту 1.2 розділу ІІ Положення №402 Постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (далі - ТДВ) (додаток 3).

Розклад хвороб розроблений відповідно до вимог Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я 10-го перегляду (далі - МКХ-10).

Порядок встановлення причинного зв`язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, які призвані на збори, та колишніх військовослужбовців зі службою у Збройних Силах України визначено положеннями розділу 21 розділу II Положення №402, пунктами 21.1-21.5 якого передбачено, що у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв`язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення.

Причинний зв`язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов`язаних і резервістів, призваних військовими комісаріатами на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК (пункт 21.2).

Причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців визначають штатні ВЛК; у колишніх військовослужбовців інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, - штатні ВЛК цих військових формувань та оформлюють протоколом за формою, наведеною в додатку 19 (пункт 21.3).

При медичному огляді військовослужбовців, призваних на збори військовозобов`язаних, резервістів під час навчальних зборів, кандидатів на навчання у ВВНЗ, направлених військовими комісаріатами, коли їм встановлено діагноз і постанова оформлюється свідоцтвом про хворобу або довідкою, ВЛК встановлюється причинний зв`язок захворювання (поранення, контузії, каліцтва, травми) (пункт 21.4).

Звертаючись до суду із позовом у зв`язку із незгодою з рішенням ВЛК, викладеним у довідці військово-лікарської комісії від 19.12.2024 №10801 про придатність позивача до військової служби, ОСОБА_1 зазначає, що його ступінь придатності до військової служби було визначено невірно.

Як убачається із наведених вище норм Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні військово-лікарські комісії, які проводять медичний огляд осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу І Положення №402 з метою визначення придатності за станом здоров`я до військової служби військовослужбовців та установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), за результатами якого приймають постанови, що оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання ВЛК.

До штатних ВЛК належать, зокрема, ВЛК регіону, до повноважень яких належить розгляд скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи. ВЛК регіону також мають право оглядати військовослужбовців, скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд. Постанови регіональних ВЛК можуть бути оскаржені до ЦВЛК або до суду.

Суд звертає увагу на те, що згідно з Положенням №402, у разі незгоди із рішеннями госпітальні та гарнізонні ВЛК, особа має право звернутися до ВЛК вищого рівня із відповідною скаргою, а у разі незгоди із ВЛК вищого рівня - звернутися до ЦВЛК або до суду.

Однак немає даних про те, що позивач звертався до регіональної ВЛК зі скаргою чи заявою щодо перегляду постанови ВЛК викладеним у довідці військово-лікарської комісії від 19.12.2024 №10801 про придатність позивача до військової служби. Не надав позивач також і доказів звернення зі скаргою до ЦВЛК.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що перевірка рішення госпітальної (гарнізонної) ВЛК на предмет того, чи дотримані всі умови та критерії, передбачені Положенням №402 при проведенні медичного огляду військового, належить до функцій ВЛК регіону чи ЦВЛК, а остаточного рішення, яке підлягає судовому оскарженню, з приводу придатності позивача до військової служби та встановлення причинного зв`язку захворювань, ВЛК регіону чи ЦВЛК (в межах справи) не приймали, тому позивач не дотримався вимог Положення №402 щодо процедури оскарження результатів медичного огляду, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні вимог адміністративного позову.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26.02.2025 по справам №240/13173/22 та №600/3273/22-а.

Згідно частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У цьому контексту варто звернути увагу на постанову від 10 лютого 2022 року у справі №160/7153/20 у якій Верховний Суд наголосив, що перевірка правильності прийнятого військово-лікарською комісією рішення виключно за медичними показниками не входить до компетенції адміністративного суду.

Адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною другою статті 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 12 лютого 2021 року у справі №820/5570/16 від 12 червня 2020 року у справі №810/5009/18 про те, що надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби виходить за межі судового розгляду суду.

Дискреційні повноваження - це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким. З огляду на положення статті 2 КАС України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Отже, питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити їх законність лише в межах дотримання процедури прийняття таких. Однак, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суд не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідності дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

Враховуючи наведене суд приходить до висновку про передчасність звернення позивача до суду з вимогами до відповідача 1 оскільки він не скористався своїм правом на оскарження рішення ВЛК у порядку, передбаченому Положенням №402.

Подібний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 26.02.2025 по справам №240/13173/22 та №600/3273/22-а.

Інші вимоги до іншого відповідача є похідними від вимог до відповідача 1, у зв`язку з чим не підлягають задоволенню.

До того ж, можливі порушення ВЛК при КНП «Клініка «Сімейний лікар» щодо медичного огляду ОСОБА_1 під час його призову не є свідченням непридатності позивача до військової служби та не є підставою для звільнення позивача з військової служби відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», яка визначає виключний перелік таких підстав.

У контексті вказаного варто наголосити, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

Аналогічно проведення медичного огляду ОСОБА_1 військово-лікарською комісією в порядку, визначеному Положення №402, також не впливатиме на відновлення порушеного права позивача в контексті процедури призову позивача на військову службу, яка є предметом спору до відповідача 2.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05 лютого 2025 року по справі №160/2592/23.

Так, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 05 лютого 2025 року по справі №160/2592/23 за позовом військовослужбовця до районного ТЦК і військової частини про визнання протиправними дій щодо призову і зобов`язання прийняти рішення про звільнення зі служби вказав, що «визнання процедури призову протиправною не спричиняє звільнення незаконно мобілізованого з військової служби, тобто, не відновлює попереднього становища особи, призваної на військову службу. Як зазначив КАС ВС, «процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною», тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу…

… відновлення порушеного права повинне відбуватися в межах спірних правовідносин за участю їх учасників.

У спірних правовідносинах порушеним було право позивача на належну процедуру його призову на військову службу під час мобілізації. Обраний же позивачем спосіб захисту порушеного права, який надалі застосували суди обох інстанцій за наслідками розгляду справи, звільнення з військової служби є неефективним, адже не вирішує правомірності акта, який приймається за результатом проведеної процедури призову позивача на військову службу.

Такий спосіб захисту порушеного права втручатиметься в інші правовідносини, які врегульовані іншими правовими нормами, що не досліджувалися судами попередніх інстанцій, і створюватиме ситуацію невиконуваності судового рішення».

Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Підсумовуючи наведене, суд не може погодитись з обґрунтованістю доводів та вимог позивача.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Враховуючи усі вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до приписів ст. 139 КАС України, з огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення судових витрат відповідачем, підстав для їх розподілу немає.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), Військово-лікарської комісії при Комунальному некомерційному підприємстві «Клініка «Сімейний лікар» Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області (70401, Запорізька область, Запорізький район, с. Миколай-Поле, вул. Центральна, буд. 46а) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 01.05.2025.

Суддя Ю.В. Калашник