Рішення від 29.04.2025 по справі 320/16840/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2025 року № 320/16840/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області про визнання протиправними та скасування рішень та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення Петрівської сільської ради про затвердження містобудівної документації, а саме: рішення від 11.03.2021 №148 Про внесення змін до генерального плану села Нові Петрівці; рішення Петрівської сільської ради від 08.07.2021 №394, яким затверджено План зонування території села Нові Петрівці Вишгородського району Київської області - на підставі яких прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 у передачі земельної ділянки у приватну власність (приватизації земельної ділянки);

- визнати протиправним та скасувати рішення Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області №1613 від 22 вересня 2023 року «Про відмову громадянці ОСОБА_1 в затвердженні технічної документації з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) кадастровий номер 3221886001:03:262:0178 площею 0, 25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у зв`язку із невідповідністю містобудівної документації села Нові Петрівці Вишгородського району Київської області;

- зобов`язати відповідача затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) громадянки ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3221886001:03:262:0178 площею 0,25 га на найближчому пленарному засіданні чергової сесії Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області та передати її у власність ОСОБА_1 .

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.10.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

Свої вимоги позивач мотивує відсутністю правових підстав для прийняття оскаржуваних рішень.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві наголошує, що оскаржувані рішення прийняті відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені у наданому суду відзиві.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, у якій заперечено такі доводи відповідача.

Заслухавши у судовому засіданні 13.02.2025 позиції присутніх представників учасників справи (позивача), дослідивши наявні у справі докази, судом вирішено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив таке.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є власницею житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 11.03.2021 №148 «Про внесення змін до генерального плану села Нові Петрівці» внесено зміни до генерального плану села Нові Петрівці.

Крім того, рішенням Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 08.07.2021 №394 затверджено «План зонування території села Нові Петрівці Вишгородського району Київської області».

Позивач, як власниця житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , звернулась до відповідача з заявою про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Рішенням Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області №1556 від 18.08.2023 надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 0, 25 га, розташованої в с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області.

Рішенням Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області №1613 від 22.09.2023 відмовлено ОСОБА_1 в затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) кадастровий номер 3221886001:03:262:0178 площею 0, 25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) у зв`язку з невідповідністю містобудівної документації села Нові Петрівці Вишгородського району Київської області.

Даним рішенням відповідача відмовлено у безкоштовній приватизації (передачі в приватну власність) земельної ділянки кадастровий номер 3221886001:03:262:0178 площею 0,25 га з підстав її накладення на території вулиць, майданів(в межах червоних ліній) доріг та проїздів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для відмови ОСОБА_1 в затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) слугувало те, що в технічній документації, розробленої Державним підприємством «Центр державного земельного кадастру» Київської обласної філії, камерально виявлено невідповідність в частині накладання новосформованої земельної ділянки з кадастровим номером 3221886001:03:262:0178 на території вулиць, майданів (в межах червоних ліній) доріг та проїздів, та те г розробником технічної документації, не враховано вимоги статті 29 Закону Україна «Про землеустрій».

Відповідно до частини 8 статті 186 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Визначення поняття «червоні лінії» наведене у пункті 14 статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» відповідно до якого червоні лінії - визначені в містобудівній документації щодо пунктів геодезичної мережі межі існуючих та запроектованих вулиць, доріг, майданів, які розділяють території забудови та території іншого призначення.

У відповідності до статті 38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і спор т, інших об`єктів загального користування.

Статтею 39 Земельного кодексу України визначено, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

У відповідності до частини 2 статті 83 Земельного кодексу України усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування перебувають у комунальній власності.

Пунктом «а» частини 4 статті 83 Земельного кодексу України визначено, що до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи,' набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо.

Згідно частини 1 статті 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про автомобільні дороги» межі вулиці за її шириною визначаються "червоними лініями". Розташування будь-яких об`єктів, будівель, споруд або їх частин у межах "червоних ліній" вулиці не допускається.

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка є комунальною власністю, водночас, Генеральним планом села Нові Петрівці передбачено облаштування дороги, яка проходитиме по частині спірної земельної ділянки, яка перебуває у користуванні позивача.

Беручи до уваги наведене, судом встановлено правомірність відмови відповідачем ОСОБА_1 в затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж вказаної вище земельної ділянки в натурі (на місцевості) з огляду на вимоги частини 8 статті 186 Земельного кодексу України.

У позовній заяві позивач посилається на те, що згідно частин 1, 2 статті 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.

Вилучення земельних ділянок здійснюється за письмовою згодою землекористувачів, а в разі незгоди землекористувачів - у судовому порядку, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини. Справжність підпису на документі, що підтверджує згоду землекористувача на вилучення земельної ділянки, засвідчується нотаріально.

Однак, добровільної відмови чи згоди на припинення права користування та вилучення частини її земельної ділянки ОСОБА_1 не надавала і не підписувала, рішення суду з даного приводу не приймалось.

У контексті наведеного, суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 2 статті 92 Земельного кодексу України права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

а)органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

б)громадські організації осіб з інвалідністю України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації; _

в)релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності;

г)публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", та акціонерне товариство, утворене відповідно до Закону України "Про акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом";

ґ) заклади освіти незалежно від форми власності;

д)співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень розташованих у багатоквартирному будинку;

е)оператор газотранспортної системи, оператор газосховища та оператор системи передачі;

є) господарські товариства в оборонно-промисловому комплексі, визначені частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності";

ж)акціонерне товариство "Національна суспільна телерадіокомпанія України", утворене відповідно до Закону України "Про суспільні медіа України".

3.Право постійного користування земельними ділянками може вноситися державою до статутного капіталу господарського товариства, утвореного відповідно до Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", а також господарського товариства в оборонно-промисловому комплексі, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

Передача земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної, комунальної власності у постійне користування дозволяється лише для будівництва та обслуговування об`єктів нерухомого майна (будівлі, споруди), а також у випадках передачі у постійне користування державному, комунальному підприємству, установі, організації земельної ділянки, вилученої із постійного користування іншого державного, комунального підприємства, установи, організації.

Отже, наведені положення не врегульовують питання користування земельною ділянкою фізичними особами.

У зв`язку з наведеним, до спірних правовідносин не можуть застосовуватись вимоги статті 149 Земельного кодексу України, яка передбачає порядок вилучення земельних ділянок із постійного користування.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування рішення Петрівської сільської ради про затвердження містобудівної документації, а саме: рішення від 11.03.2021 №148 «Про внесення змін до генерального плану села Нові Петрівці»; рішення Петрівської сільської ради від 08.07.2021 №394, яким затверджено План зонування території села Нові Петрівці Вишгородського району Київської області - на підставі яких прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 у передачі земельної ділянки у приватну власність (приватизації земельної ділянки), суд зазначає таке.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної документації» генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Частиною 1 статті 18 Закону України «Про регулювання містобудівної документації» встановлено, що план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

Частиною 1 статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної документації» визначено, що детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Статтею 24 Закону України «Про регулювання містобудівної документації» встановлено, що у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється. Зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території забороняється.

Частиною 1 статті 25 Закону України «Про регулювання містобудівну документації» визначено, що режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій.

Частиною 4 статтею 26 Закону України «Про регулювання містобудівної документації» встановлено право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Також, Законом України «Про регулювання містобудівної документації» визначений порядок розробки та прийняття генерального плану населеного пункту та плану зонування території.

Суд звертає увагу на те, що позивачем за час розгляду справи не було наведено доводів щодо допущення відповідачем порушення порядку прийняття таких рішень.

Більше того, як вже зазнавалось, план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон. В свою чергу, позивачем не наводиться заперечень щодо відповідності Плану зонування території села Нові Петрівці Вишгородського району Київської області вимогам генерального плану села Нові Петрівці, а тому, з огляду на вимоги Закону України «Про регулювання містобудівної документації», суд не вбачає правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення Петрівської сільської ради від 08.07.2021 №394, яким затверджено План зонування території села Нові Петрівці Вишгородського району Київської області.

В свою чергу, суд звертає увагу на те, що повноваження відповідача щодо прийняття генерального плану села Нові Петрівці є його дискреційними повноваженнями, які реалізуються ним у межах, визначених Законом України «Про регулювання містобудівної документації».

Зокрема, відповідно до вимог частини 10 статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної документації» проектні рішення генерального плану населеного пункту повинні включати межі та правові режими всіх режимоутворюючих об`єктів та всіх обмежень у використанні земель (у тому числі обмежень у використанні земель у сфері забудови), встановлених до або під час розроблення проекту генерального плану (у тому числі межі та правові режими територій і об`єктів природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду, прибережних захисних смуг, водоохоронних зон, пляжних зон, інших охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель).

Водночас, позивачем було не наведено аргументів щодо недотримання відповідачем порядку, визначеного Законом України «Про регулювання містобудівної документації», при розробці та прийнятті генерального плану села Нові Петрівці, тобто позивачем не доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, а тому суд не вбачає правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд зазначає, що решта доводів та тверджень учасників справи, у контексті наведених правових вимог, не впливають на висновки суду за наслідком розгляду даної справи.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1)чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2)чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішень на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області (07354, Київська область, Вишгородський район, село Нові Петрівці, вулиця Свято-Покровська, будинок 171; код ЄДРПОУ 04359620) про визнання протиправними та скасування рішень та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.