Рішення від 30.04.2025 по справі 640/29486/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2025 року м. Київ №640/29486/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ-Буд ЛТД» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Світ-Буд ЛТД» з позовом до Київської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою митного оформлення товару Київській митниці Держмитслужби уповноваженим представником позивача було подано митну декларацію від 18.09.2020 № UA 100320/2020/627886. Стверджує, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному у частині 2 статті 53 Митного кодексу України, підтверджують митну вартість товару та містять об`єктивні відомості про складові митної вартості товару, а подані документи не містять розбіжностей. Проте, митний орган зазначених документів не визнав достатніми для підтвердження митної вартості товару, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості - резервного. Вважає, що відповідач не мав правових підстав для коригування митної вартості товару, а оскаржуване рішення про коригування митної вартості не містить належного обґрунтування.

Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов, в якому зазначив, що подані позивачем разом із митною декларацією документи містять розбіжності та невідповідності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, що не дають можливості впевнитись в достовірності заявленої митної вартості, зокрема здійснити перевірку числових значень складових митної вартості товару.

Позивач також надав до суду відповідь на відзив, у якій підтримав свою позицію, викладену в позовній заяві.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2020 вказану позовну заяву прийнято до провадження та відкрито провадження у справі.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.

02.05.2023 вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 02.05.2023 справа розподілена судді Лисенко В.І.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.05.2023 прийнято до провадження адміністративну справу та визначено здійснювати розгляд справи одноособово суддею Лисенко В.І. за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вказує наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою здійснення митного оформлення товару в режимі імпорту, поставленого на виконання контракту від 06.05.2020 №7-SB-PR, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «СВІТ-БУД ЛТД» і компанією «Zhongshan Jiaweihao Lighting Tehnology CO. LTD», (Китайська народна республіка), позивачем до Київської митниці Держмитслужби 18.09.2020 було подано електронну митну декларацію № UA 100320/2020/627886, відповідно до якої позивачем митна вартість товару була визначена за основним (першим) методом визначення митної вартості, який передбачений ст. 58 Митного кодексу України.

При поданні вказаної митної декларації позивачем було надано наступні документи: (повний перелік наведений в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18.09.2020 №UA100320/2020/00279):

- Рахунок-фактура (інвойс) від 08.05.2020 №SV-BUD-3;

- Коносамент від 29.07.2020 №G0120072258;

- Автотранспортна накладна від 16.09.2020 №4407;

- Декларація про походження товарів від 08.05.2020 №SV-BUD;

- Банківський платіжний документ від 14.05.2020 б/н;

- Банківський платіжний документ від 22.07.2020 б/н;

- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 16.09.2020 №610;

- Прайс-лист від 01.05.2020 б/н;

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, від 06.05.2020 №7-SB-PR;

- Договір-контракт на перевезення від 15.06.2020 №06/17-2017;

- Копія митної декларації країни відправлення від 25.07.2020 №516620200660164015;

- Митна декларація, за якою відмовлено у випуску товарів від 18.09.2020 №UA100320/2020/6277886.

Проте, 18.09.2020 від відповідача надійшло повідомлення №461284 в якому було зазначено, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та документи не містять достовірних та об?єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення, а саме:

1) відсутні банківські документи про проплату сум водієві або документи, які підтверджують витрати водія в процесі здійснення транспортування. Відсутня інформація від перевізника про наявність або відсутність проплат по страхуванню вантажу, якщо такі були;

2) не надано усіх документів на підтвердження складової митної вартості по доставці товару до митного кордону України, визначені наказом Міністерства фінансів від 24.05.2012 №599;

Запропоновано додатково надати: - договір (угоду, контракт) з третіми особами. пов?язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; - рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом) у разі їх наявності (крім наданих); - рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов?язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту) у разі їх наявності; - ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів у разі їх наявності; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

16.09.2020 позивачем було подано заяву, в який надані пояснення, щодо неможливості надання додаткових документів у зв?язку з їх необов?язковістю для митного оформлення в силу ст. 53 МК України та відсутністю у позивача, запропоновано митному органу надати дозвіл на випуск товару у вільний обіг у відповідності до ч.7 ст. 55 МК України за умови забезпечення сплати різниці митних платежів між сумою митних платежів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій.

Здійснюючи аналіз документів, наданих при митному оформленні товарів, які заявлялись за митною декларацією № UA 100320/2020/627886, відповідач своїм Рішенням про коригування митної вартості товарів від 18.09.2020 №100320/2020/000196/2 визначив її за другорядним шостим (резервним) методом, мотивуючі своє рішення тим, що декларантом для митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують числові значення.

Основним аргументом підвищення митної вартості, митний орган вважає наявність джерела інформації, яким він користується при здійсненню контролю за правильністю визначення митної вартості, а саме МД від 11.06.2020 №UA500130/2020/220059, де зазначено, що митна вартість визначена за резервним методом, тобто зі збільшенням митної вартості на вимогу митного органу.

Не погоджуючись зі спірним рішенням відповідача про коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною першою статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п?ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об?єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Тобто, МК України передбачено та встановлено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Відповідно до частини третьої-п?ятої статті 53 МК України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов?язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов?язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов?язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв?язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в шій статті.

Згідно з частиною шостою статті 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Частиною другою статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною 1 статті 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно із статтею 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); г) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч.2 ст.55 МКУ, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

В «Правилах заповнення рішення про коригування митної вартості товарів», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 р. за № 883/21195, зокрема в правилах заповнення гр.33 Рішення, зазначено, що при визначенні митної вартості відповідно до положень статті 64 МКУ (за якою і винесено оскаржуване рішення) обов`язково зазначається номер та дата митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Стосовно джерела інформації, які слугували підставою для коригування митної вартості імпортованого товару, суд зазначає, що показники автоматизованої інформаційної системи не є безумовним джерелом інформації для визначення митної вартості товару, оскільки в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв?язку з чим така інформаційна база не містить всіх об?єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню. Отже, відомості з інформаційних систем митних органів не можуть слугувати беззаперечним джерелом інформації про митну вартість конкретного товару та бути підставою для здійснення коригування.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові від 04.11.2021 р. у справі № 120/2634/19-а.

На переконання суду правильність визначення ним митної вартості товару за ціною договору, а також об?єктивна можливість застосування першого методу повинні були бути належним чином спростовані відповідачем.

При цьому, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (й складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності ї визначення декларантом.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 10.10.2019 у справі №809/1469/16.

Відтак, у митного органу були відсутні підстави для витребування додаткових документів у позивача.

Проте, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані позивачем для митного оформлення товару. При цьому документи, які надавалися відповідачу при митному оформленні товару, є належними та у повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товару.

Щодо тверджень відповідача про ненадання перевізних (транспортних) документів суд вказує про їх необгрунтованість з огляду на наступне.

Відповідно до «Правил заповнення декларації митної вартості» затверджених наказом Міністерства фінансів від 24.05.2012 №599, то для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, на адресу відповідача було надано довідку про транспортні витрати від 16.09.2020 №610 по перевезенню вантажу від місця завантаження (на умовах FOB NANSHA) до митного кордону України Чорноморський морський порт в сумі 57000,00 грн. контейнеру №DFSU6444407, договір транспортного експедирування від 15.06.2017 №06/17-2017, додаткова угода до договору транспортного експедирування від 01.07.2017, (в якій зазначено, що оплата за послуги перевезення здійснюється на умовах відстрочки 30 календарних днів), коносамент від 29.07.2020 №G0120072258 (в якому зазначено постачальника та отримувача товару, вага товару, місце навантаження та вивантаження, номер контейнеру, та інш.).

Тобто, суд вказує, що за умов надання таких документів у митного органа була можливість ідентифікувати належність транспортних витрат по доставці товару для підтвердження складової митної вартості товару.

Беручи до уваги характер поставки, а саме: оплата проводиться з відстроченням платежу на 30 календарних днів після доставки вантажу Замовнику, є зрозумілим, що на день подання митної декларації позивач міг ще не надати платіжний документ на підтвердження вартості перевезення, а надати лише довідку, яка, в свою чергу, є достатнім документом для ідентифікації вартості транспортних витрат позивача.

Крім того, МК України не містить чіткого переліку документів, які зобов?язаний полати декларант для підтвердження числових значень витрат на транспортування з чого слідує, що такі витрати можуть підтверджуватися такими доказами, які містять відомості, що дозволяють визначити розмір транспортних витрат та ідентифікувати їх з конкретним вантажем.

Подібну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 31 січня 2018 року у справі №810/2839/17, у якій, зокрема, зазначено про помилковість доводів митного органу про необхідність підтвердження транспортних витрат виключно фінансовими та/або бухгалтерськими документами, і дійшов висновку про те, що довідка про транспортні витрати в даних правовідносинах є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Таким чином, враховуючи, що розмір транспортних витрат, понесених позивачем під час перевезення оцінюваного товару, підтверджується документально, у митного органу відсутні підстав вважати непідтвердженими числові значення складових митної вартості в частині транспортних витрат.

При цьому, як встановлено судом, до митного оформлення на підтвердження митної вартості позивачем було надано - зовнішньоекономічний контракт, інвойс, розрахунок вартості перевезення імпортованого товару до митного кордону України, міжнародна транспортна накладна, які в своїй сукупності надають можливість встановити складові митної вартості товару.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Вказана позиція суду узгоджується із правовими висновками, викладеними у постанові від 04 квітня 2018 року по справі №826/27058/15.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що висновки відповідача щодо відсутності документального підтвердження заявленої позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування їх вартості є протиправним. Належних та допустимих доказів зворотнього не надано відповідачем.

Таким чином, в вищезазначених документах, які були надані позивачем разом з митною декларацією, судом встановлено відсутність розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, відсутні ознаки підробки, та вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар.

Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідач всупереч вищезазначених вимог МК України безпідставно відмовив позивачу у здійсненні митного оформлення товару за методом визначення митної вартості за ціною договору (основний метод) по митній декларації від 18.09.2020 № UA 100320/2020/627886, що свідчить про необґрунтованість прийнятого оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару.

Суд вказує, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.

На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Таким чином, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах викликані безпідставними припущеннями. Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та його числові значення.

При вирішенні спору суд керується усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16), за висновками якого митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, які зобов`язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Отже, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

На переконання суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Таким чином, підстави вважати, що рішення відповідача про коригування митної вартості товару від 18.09.2020 №100320/2020/000196/2 є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні. Тому таке рішення, на думку суду, є протиправним.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості товару, оскільки позивач надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозяться, та дають можливість визначити його митну вартість за ціною договору шляхом застосування першого методу, у зв`язку із чим з наведених вище мотивів та підстав позовні вимоги належить задовольнити.

Щодо процесуального правонаступництва відповідача у справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Деякі питання територіальних органів Державної митної служби від 30.09.2020 року №895 вирішено реорганізувати територіальні органи Державної митної служби за переліком згідно з додатком шляхом їх приєднання до Державної митної служби, в тому числі і Київську митницю Держмитслужби.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 №895 установлено, що територіальні органи Державної митної служби, що реорганізуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною митною службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень і функцій територіальних органів, що реорганізуються. Таке рішення приймається Державною митною службою після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної митної служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структури, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій.

На теперішній час до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про утворення філії (іншого відокремленого підрозділу) - Київської митниці (код ЄДРПОУ ВП: 43997555).

Згідно з частиною першою статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку замінити відповідача у справі правонаступником, а саме: Київську митницю Держмитслужби її правонаступником - Київською митницею (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 8-А, код ЄДРПОУ ВП: 43997555).

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, під час звернення позивача з даним позовом до суду останнім сплачено судовий збір за заявлені позовні вимоги у розмірі 2837,31 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним документом, які підлягають стягненню з відповідача на користь останнього у повному обсязі.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Державної митної служби України про коригування заявленої митної вартості товару від 18.09.2020 №100320/2020/000196/2.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Софілайт" (код ЄДРПОУ 39364360; місцезнаходження: вул. Сім`ї Хохлових, буд. 8а, м. Київ, 04119) судовий збір у сумі 2837,31 (дві тисячі вісімсот тридцять сім) гривень 31 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Київської митниці (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 8-А, код ЄДРПОУ ВП: 43997555).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.