Рішення

від 22.04.2025 по справі 620/16508/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2025 року Чернігів Справа № 620/16508/24

Чернігівський окружний адміністративний суд:

під головуванням судді Соломко І.І.,

при секретарі Лавровської В.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Гаврук Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Служби судової охорони про визнання протиправними та скасування наказів,

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі також позивач) до Служби судової охорони (далі також відповідач) про:

- визнання протиправним та скасування наказу Служби судової охорони № 334 від 29.11.2024 «Про результати проведення службового розслідування» в частині проведення атестування начальника Територіального управління Служби судової охорони у Чернігівській області полковника Служби судової охорони ОСОБА_1 , долучення копії висновку службового розслідування до особової справи полковника Служби судової охорони ОСОБА_1 .

- визнання протиправним та скасування наказу Служби судової охорони № 338 від 03.12.2024 року «Про проведення атестування співробітників Служби судової охорони» в частині проведення атестування начальника Територіального управління Служби судової охорони у Чернігівській області полковника Служби судової охорони ОСОБА_1 для визначення відповідності займаній посаді.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що службове розслідування проведено не уповноваженим органом, а висновок службового розслідування від 28.11.2024 не містить, в чому конкретно полягають виявлені порушення, та причинно-наслідковий зв`язок між фактичними обставинами, встановленими цим висновком та діями або бездіяльністю позивача. Відтак наказ, в основу якого покладений такий висновок, не є правомірним. За таких обставин просить позов задовольнити повністю.

23.12.2024 ухвалою суду ухвалою суду провадження у справі відкрито, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач у відзиві просив відмовити у задоволенні позову, оскільки що оскаржувані накази прийняті за результатами всебічного дослідження матеріалів в ході службового розслідування, з дотриманням усіх приписів законодавства України. Рішення містять посилання на підстави та мотиви його прийняття. Крім того звернув увагу, що позивач звільнений з посади за інших обставин, ніж ті, які були встановлені в ході службового розслідування, а відтак спірні накази не реалізовані і, відповідно, не порушують його права, які підлягають судовому захисту.

У відповіді на відзив позивач наголошує, що зміст резолютивної частини висновку службового розслідування від 28.11.2024 містить загальний перелік порушень позивачем службової дисципліни, без зазначення, які дії (бездіяльність) позивача є порушенням Положення про ТУ ССО в Чернігівській області. Також звертає увагу, що комплексна група центрального органу управління ССО, яка проводила службове розслідування, ні є тим органом, який уповноважений проводити службове розслідування в розумінні пункту 2 Розділу І Порядку № 342.

13.01.2025 ухвалою суду розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

04.02.2025 ухвалою суду, постановленою із занесенням до протоколу судового засідання, підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити за викладених у позові підстав. Також зазначив, що у додаткових поясненнях відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, через 5 місяців після затвердження висновку службового розслідування визначив у чому полягають виявлені порушення, при цьому самостійно змінив і доповнив обґрунтування свого рішення після затвердження висновку службового розслідування, чим порушив принцип правової визначеності та належного урядування, що є недопустимим з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28.05. 2020 у справі № 826/17201/17. Крім того зазначив, що незважаючи на те, що він звільнений з посади за станом здоров`я, спірні накази порушують його права, які підлягають судовому захисту.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з мотивів, наведених у відзиві та додаткових поясненнях.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, з`ясувавши обставини, на які посилаються учасники справи, обґрунтовуючи свою позицію, дослідивши надані ними докази на підтвердження заявлених вимог та заперечень і матеріали справи, встановив таке.

Наказом Служби судової охорони від 10.03.2020 №91 о/с по особовому складу, відповідно до частини другої статті 163 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 року №289 «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони», Положення про Службу судової охорони, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 04.04.2019 року №1051/0/15-19 (зі змінами), Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 04.04.2019 №1052/0/15-19 (зі змінами), позивач призначений на посаду начальника територіального управління Служби судової охорони у Чернігівській області.

Наказом Служби судової охорони № 263 від 13.09.2024 «Про здійснення перевірки службової діяльності територіального управління Служби судової охорони у Чернігівській області», відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пункту 20 Положення про Службу судової охорони, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя 04 квітня 2019 року № 1051/0/15-19 (зі змінами), з метою вивчення стану та надання практичної допомоги в організації управлінської діяльності, завдань з охорони приміщень судів, органів та установ системи правосуддя, підтримання громадського порядку в судах, забезпечення безпеки учасників судового процесу, організації роботи з персоналом, організації діяльності з матеріально-технічного забезпечення, оперативно-чергової служби, перевірки визначених завдань щодо фінансово-господарської діяльності, відряджено службовим автотранспортом в період з 16-го по 18 вересня 2024 року до територіального управління Служби судової охорони у Чернігівській області для роботи у складі комплексної групи працівників центрального органу управління Служби судової охорони (далі-комплексна група).

За результатами роботи комплексної групи, голові Служби судової охорони подана доповідна записка, в якій запропоновано призначити службове розслідування по факту встановлення порушень видачі та обліку службових посвідчень співробітникам ТУ Служби, про результати вжитих заходів доповісти до ЦОУ Служби встановленим порядком, за результатами перевірки, вжити вичерпних заходів з метою усунення виявлених недоліків (зауважень), забезпечити недопущення у подальшій службовій діяльності, зокрема вимог Бюджетного кодексу України під час взяття бюджетних зобов`язань, протягом 3 робочих днів із дня надходження доповідної записки від ЦОУ Служби скласти та підписати план усунення недоліків та реалізації пропозицій. Примірник плану усунення недоліків та реалізації пропозицій надіслати до ЦОУ Служби встановленим порядком.

Наказом голови Служби судової охорони від 08.10.2024 №286 призначено службове розслідування за фактом порушень начальником ТУ Служби полковником Служби судової охорони ОСОБА_1 , службової дисципліни та неналежного виконання покладених на них обов`язків визначених посадовими (функціональними) інструкціями та створено склад дисциплінарної комісії.

Наказом тимчасово виконуючого обов`язки голови Служби судової охорони від 29.11.2024 №334 «Про результати проведення службового розслідування» доручено вищій атестаційній комісії Служби судової охорони з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки, визначення відповідності займаним посадам співробітників Служби судової охорони, вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення співробітників Служби судової охорони через службову невідповідність, провести атестування начальника територіального управління Служби судової охорони (далі - ТУ Служби), у тому числі полковника Служби судової охорони ОСОБА_1 .

Наказом голови Служби судової охорони від 03.12.2024 №336 «Про проведення атестування співробітників Служби судової охорони» доручено голові Вищої атестаційної комісії Служби судової охорони (далі - Комісія) 09 грудня 2024 року, об 11:30, за адресою: м. Київ, Вознесенський узвіз, 10 Б, кабінет 208, провести засідання Комісії стосовно атестування співробітників територіального управління Служби судової охорони у Чернігівській області (далі - ТУ Служби) для визначення відповідності займаним посадам, а саме: начальника ТУ Служби полковника Служби судової охорони Рибака Олександра Анатолійовича. До 06.12.2024 відповідно до вимог Інструкції про порядок проведення атестування організувати збір, узагальнення, аналіз характеризуючих матеріалів, забезпечити підготовку та надання Голові Служби судової охорони проекту атестаційного листа на начальника ТУ Служби полковника Служби судової охорони Рибака О. А. Начальнику відділу документального забезпечення та контролю центрального органу управління Служби судової охорони довести цей наказ до начальника ТУ Служби полковника Служби судової охорони Рибака О. А. та виконавців.

Наказом Служби судової охорони від 18.02.2025 № 99 о/с позивача звільнено зі служби (за станом здоров`я).

Не погоджуючись із законністю наказів від 29.11.2024 №334 та від 03.12.2024 №336, які видані під час проходження служби, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першоїстатті 161 Закону України від 2 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів»(далі - Закон №1402-VIII), Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах.

Відповідно до частини четвертої статті 163 Закону №1402-VIII на співробітників Служби судової охорони поширюється дія Дисциплінарного статуту Національної поліції України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

До співробітників Служби судової охорони застосовуються вимоги, передбачені Законом України від 2 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII).

Відповідно до частини другоїстатті 19 Закону №580-VIII, підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Суд вважає, що за умови відсутності профільногозаконуі відсилочної норми щодо регулювання відносин про дисциплінарну відповідальність співробітниківСлужби судової охорони, застосуванню підлягає сукупність норм, що відсилають до інших нормативно-правових актів.

З урахуванням наведених положеньЗакону №1402-VIIIсуд приходить до висновку, що у спірному питанні на співробітників Служби судової охорони поширюється діяЗакону України від 15 березня 2018 року №2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України»(далі - Закон №2337-VIII), який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування, оскарження та яким затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Статут).

Службова дисципліна - дотримання поліцейськимКонституціїі законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників (стаття 1 Статуту).

Відповідно до частини першої статті 11 Статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно із цим Статутом.

Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (стаття 12 Статуту).

Аналіз наведених положеньсвідчить про те, що дисциплінарним проступком вважається протиправна дія або бездіяльність, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні своїх обов`язків та інших нормативно-правових актів.

Ці обставини, як і характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він учинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку та його ставлення до виконання посадових обов`язків з`ясовуються під час службового розслідування.

При цьому об`єктивною стороною дисциплінарного проступку є вчинення працівником дій чи бездіяльності, або прийняття рішення, що містять ознаки протиправності, тобто, суперечать вимогам законодавства. Водночас, з суб`єктивної сторони дисциплінарний проступок характеризується наявністю вини, під чим розуміється ставлення останнього до своїх протиправних дій чи бездіяльності, або рішення і їх шкідливих наслідків.

Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Тобто, для доведення вказаних обставин уповноваженому органу необхідно встановити наявність всіх елементів складу дисциплінарного проступку - об`єкту, об`єктивної сторони, суб`єкта, суб`єктивної сторони, а також врахувати інші обставини, що мають значення: ступінь тяжкості, наявність шкоди, особу працівника. Об`єктивна сторона дисциплінарного проступку складається з протиправної поведінки суб`єкта (працівника), шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ними і поведінкою особи.

Відповідно до статті 14 Статуту з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку проводиться службове розслідування. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі- повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Частиною четвертою статті 163 Закону №1402-VIII передбачено, що порядок проведення службового розслідування стосовно співробітників Служби судової охорони та утворення дисциплінарних комісій, їх повноваження встановлюються Головою Служби судової охорони.

Так, Наказом голови Служби судової охорони затверджено Порядок проведення службових розслідувань стосовно співробітників Служби судової охорони від 27.08.2021 № 342 (далі Порядок № 342), у пункті 1 Розділу ІІ Порядку № 342 якого зазначено, що підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших співробітників Служби, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Згідно з підпунктом 8 частини 2 Розділу ІІ Порядку № 342 службове розслідування призначається, зокрема, за наявністю даних про: порушення співробітником Служби службової дисципліни, невиконання чи неналежного виконання ним функціональних (посадових) обов`язків або перевищення наданих йому повноважень, порушення обмежень та заборон, визначених законодавством для співробітників Служби, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет Служби.

Службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) співробітника Служби, щодо якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або функціональних обов`язків (посадових інструкцій); ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності співробітника Служби чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують співробітника Служби, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку, (пункт 4 розділу V Порядку № 342).

Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія (пункт 2 розділу VІ Порядку № 342).

Проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії (частина перша статті 15 Статуту).

Утворення дисциплінарних комісій, їх повноваження визначаються Порядком утворення дисциплінарних комісій, їх повноваження, який встановлюється Головою Служби судової охорони (частина четверта статті 163 Закону №1402-VIII).

Водночас відповідач у спірному випадку не доводить належними доказами дотримання положень частини четвертої статті 163 Закону №1402-VIII, тобто наявність Порядку утворення дисциплінарних комісій, їх повноваження, встановленого Головою Служби судової охорони.

Отже, не доведення забезпечення відповідачем при реалізації управлінський функцій дотримання норм закону, свідчить про порушення критеріїв частини другої статті 2 КАС України.

Щодо посилань відповідача про встановлення порушень позивачем службової дисципліни та неналежного виконання покладених на них обов`язків.

Зі змісту висновку службового розслідування дисциплінарна комісія встановила, що у діянні (бездіяльності) начальника ТУ Служби полковника Служби ОСОБА_1 вбачається наявність порушення службової дисципліни, зокрема неналежне виконання вимог:

пункту 1.4, підпунктів 5.4.1, 5.4.2, 5.4.7, 5.4.15, 5.4.17, 5.4.18 та 5.4.24 пункту 5.4, підпунктів 5.5.1, 5.5.8, 5.5.9, 5.5.10, 5.5.11, 5.5.12, 5.5.13 та 5.5.15 пункту 5.5 Положення про територіальне управління Служби судової охорони у Чернігівській області;

пункту 2 наказу Служби судової охорони від 02.07.2020 № 279 Інструкції з організації та здійснення контролю за дотриманням виконавської дисципліни в Службі судової охорони;

пункту 4 розділу І Інструкції з організації та здійснення контролю за дотриманням виконавської дисципліни в Службі судової охорони, затвердженої наказом Служби від 02.07.2020 № 279;

пункту 3 наказу Служби судової охорони від 07.07.2020 № 287 Інструкції з організації та несення служби з охорони приміщень судів, органів та установ системи правосуддя, підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, забезпечення в суді безпеки учасників судового процесу;

пункту 10.5 Інструкції з організації та несення служби з охорони приміщень судів, органів та установ системи правосуддя, підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, забезпечення в суді безпеки учасників судового процесу, затвердженої наказом Служби судової охорони від 07.07.2020 № 287;

пункту 3 наказу Служби судової охорони від 02.05.2024 № 154 Інструкції з організації охорони приміщень судів, органів та установ системи правосуддя, підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, забезпечення в суді безпеки учасників судового процесу;

пункту 5 розділу III та пункт 2, 7 розділу X Інструкції з організації охорони приміщень судів, органів та установ системи правосуддя, підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, забезпечення в суді безпеки учасників судового процесу, затвердженої наказом Служби судової охорони від 02.05.2024 № 154;

пункту 2 наказу Служби судової охорони від 26.02.2024 № 64 Порядку розроблення посадових (функціональних) інструкцій співробітників Служби судової охорони та посадових інструкцій осіб, які уклали трудовий договір із Службою судової охорони;

пункту 5 Інструкції з організації обліку особового складу Служби судової охорони, затвердженої наказом Служби судової охорони від 15.12.2023 № 317;

пункту 2 наказу Служби судової охорони від 11.06.2019 № 41 Інструкції з діловодства в Службі судової охорони;

пункту 1.13 Положення про організацію професійного навчання співробітників Служби судової охорони, затвердженого наказом Служби судової охорони від 01.02.2021 № 48;

пункту 3 наказу Служби судової охорони від 20.06.2024 №192 Інструкції з організації оперативно-чергової служби в Службі судової охорони»;

пункту 1 розділу IX Інструкції з організації забезпечення, зберігання, експлуатації, обліку та списання озброєння в Службі судової охорони, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 11.10.2023 №473;

підпункту 3.5 пункту 3 Порядку направлення в службові відрядження співробітників Служби судової охорони, затвердженого наказом Служби судової охорони від 21.12.2019 № 270;

пунктів 1, 2, 7 та 10 розділу II Правил етичної поведінки працівників Служби судової охорони, затвердженої наказом Служби від 08.06.2021 № 228;

підпунктів 1 та 3 пункту 3 розділу II Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони, затвердженої рішенням Вищої ради правосуддя 04.04.2019 № 1052/0/15-19;

пункту 1 статті 1, підпунктів 1, 2 та 4 пункту 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», що виразилося у некомпетентному виконанні своїх обов`язків, системному ігноруванні вимог нормативних документів, Служби судової охорони, порушення виконавської дисципліни, відсутності контролю за зберіганням озброєння та допущення вчинку, який негативно вплинув на репутацію та роботу Служби судової охорони.

Ураховуючи викладене, з метою усунення причин допущених порушень службової дисципліни, виховання співробітників (працівників), які порушили службову дисципліну, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових порушень службової дисципліни, дисциплінарна комісія пропонує: у порядку, визначеному Інструкцією про порядок проведення атестування співробітників Служби судової охорони, затвердженому наказом Служби судової охорони від 06.06.2019 (за змінами), з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки, визначення відповідності займаним посадам співробітників Служби судової охорони, вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення співробітників Служби судової охорони через службову невідповідність провести атестування, зокрема полковника Служби судової охорони ОСОБА_1 , начальника ТУ Служби.

У свою чергу суд зазначає, що висновок службового розслідування має відповідати вимогам Порядку № 342.

У постанові від 12 лютого 2020 року у справі№ 811/1202/18Верховний Суд наголосив, що уповноваженому органу необхідно встановити наявність всіх елементів складу дисциплінарного проступку - об`єкту, об`єктивної сторони, суб`єкта, суб`єктивної сторони, а також врахувати інші обставини, що мають значення: ступінь тяжкості, наявність шкоди, особу працівника.

Водночас висновок службового розслідування від 28.11.2024 не містить всіх елементів складу дисциплінарного проступку, зокрема: в чому полягає склад дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) позивача; в чому конкретно полягають виявлені порушення положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини позивача; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності чи знімають безпідставні звинувачення з нього, відомості, що його характеризують, а також дані наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень, вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вказаних дій чи бездіяльності, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ними і поведінкою особи, що не відповідає вимогам пункту 4 розділу V Порядку № 342 та Статуту.

Отже, висновок службового розслідування від 28.11.2024 не є допустимим доказом в розумінні статті 74 КАС України, а саме по собі посилання у вказаному висновку на положення нормативних актів не вказує на невиконання позивачем своїх службових обов`язків як на юридичну ознаку дисциплінарного проступку.

Щодо посилань відповідача на те, що спірні накази не реалізовані, тому не порушують права позивача і, відповідно, не підлягають судовому захисту, суд зазначає таке.

За приписами статті55 Конституції Україникожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Право на ефективний засіб захисту прав і свобод закріплено статтею 8 «Загальної декларації прав людини», в якій передбачено кожній людині право на поновлення порушених прав компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, гарантованих Конституцією або законом.

Варто зазначити, що право на судовий захист має лише та особа, права і свободи чи інтереси якої порушуються.

Отже, для того, щоб людині було надано судовий захист суд повинен перш за все встановити чи в дійсності ця особа має права і свободи чи інтереси про захист яких вона просить.

Право на судовий захист є конституційним.

Право на отримання судового захисту означає, що суб`єкт має право звернутися до суду та матиме право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. Можливість реалізувати вказані права повинна бути забезпечена кожній особі без будь-яких дискримінаційних перепон чи занадто формалізованих ускладнень.

Відповідно до частинипершоїстатті2 Кодексу адміністративного судочинства Українизавданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За визначенням, що міститься у статті4 Кодексу адміністративного судочинства України, індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що за владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.

Індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; містять індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв отримувати не лише в письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.

Отже, акт застосування норм права (індивідуальний акт) - це індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; акт застосування норм права адресується конкретним суб`єктам і створює права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує свою дію фактами його застосування, тоді як дія індивідуального акта закінчується у зв`язку з припиненням існування конкретних правовідносин.

Верховний Суд неодноразово у своїх постановах наголошував, що гарантоване статтею55 Конституції Україний конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Право на оскарження рішення (індивідуального акта) суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої воно прийняте або прав, свобод та інтересів якої воно безпосередньо стосується.

Зафіксовані у висновку службового розслідування обставини можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень суб`єкта владних повноважень, в основу яких покладені зазначені в ньому висновки.

Аналіз норм, якими врегульовано спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що оскарженню у судовому порядку підлягають рішення, прийняті за результатами службового розслідування.

Саме рішення, прийняте за результатами службового розслідування (наказ), тягне для позивача настання негативних наслідків у вигляді порушення прав, свобод та інтересів. А тому саме таке може бути оскаржене до суду у визначеному законом випадку.

Спірний наказ від 29.11.2024 № 334 (в частині, що стосується позивача), прийнятий за результатами службового розслідування, яке оформлене висновком від 28.11.2024, отже, є індивідуально-правовим актом і тягне для позивача настання негативних наслідків у вигляді порушення прав, свобод та інтересів, які підлягають судовому захисту. При цьому навіть звільнення позивача з посади за інших обставин ( станом здоров`я) не позбавляє його права на судовий захист про визнання протиправними та скасування рішень, прийнятих під час проходження служби, тому наведені доводи відповідача суд відхиляє.

Крім того суд зазначає, шо вказаний наказ має відповідати вимогам, визначенимустатті 2 КАС України, відповідно до яких обґрунтованість є однією з обов`язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.

Системний аналіз установлених обставин справи дав змогу дійти висновку, що з метою виконання вимоги щодо обґрунтованості вказаного наказу відповідачу не достатньо вказати на висновок службового розслідування. Відповідач зобов`язаний навести опис порушення (порушень) законодавства, виявленого в ході розслідування.

У спірному наказі відповідач обмежився лише вказівкою на Порядок № 342, Інструкцію № 39 та висновок службового розслідування, проте опис порушення (порушень) законодавства, виявленого в ході розслідування, та в чому воно виразилось, у вказаному наказі не наведено, що свідчить про його нечіткість та юридичну невизначеність.

Зазначене є порушенням вимог закону в частині змісту наказу як акта індивідуальної дії.

У даному випадку суд також зазначає, що висновок службового розслідування є способом реалізації владних управлінських функцій суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією Українита законами України. Невиконання вимог закону при його складанні призводить до визнання такого висновку необґрунтованим та не породжує правових наслідків, та виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених у статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.

За таких обставин суд дійшов висновку про протиправність наказу від 29.11.2024 № 334 ( в частині, що стосується позивача) тому не переходить до дослідження питання щодо порушень позивачем норм, на які посилається відповідач у висновку службового розслідування від 28.11.2024.

Таким чином, наказ відповідача від 29.11.2024 № 334 (в частині, що стосується позивача), в основу якого покладений висновок службового розслідування від 28.11.2024, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 29.11.2024 № 334 (в частині, що стосується позивача).

Позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу від 03.12.2024 № 338 «Про проведення атестування співробітників Служби судової охорони» в частині проведення атестування начальника Територіального управління Служби судової охорони у Чернігівській області полковника Служби судової охорони ОСОБА_1 для визначення відповідності займаній посаді також підлягають задоволенню, оскільки є похідними від першої вимоги, яка задоволена судом.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, на користь позивача підлягає стягненню, сплачений ним при поданні позовної заяви, судовий збір в розмірі 1937,92 грн.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати накази Служби судової охорони від 29.11.2024 № 334, 03.12.2024 № 338 відносно ОСОБА_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Служби судової охорони на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1937,92 грн (одна тисяча дев`ятсот тридцять сім гривень 92 коп), сплачений відповідно до квитанції від 14.12.2024 року.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач: Служба судової охорони узвіз Вознесенський, 10Б,м. Київ,04053 код ЄДРПОУ 42902258.

Повний текст рішення виготовлено 01 травня 2025 року.

Суддя І.І. Соломко