Постанова

від 01.05.2025 по справі 520/1012/25

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2025 р. Справа № 520/1012/25Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Калиновського В.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2025, головуючий суддя І інстанції: Лук`яненко М.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 17.03.25 по справі № 520/1012/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , Управління соціального захисту населення адміністрації Київського району м. Харків

про стягнення моральної та матеріальної шкоди, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі ГУ ПФУ в Харківській області, пенсійний орган), Управління соціального захисту населення адміністрації Київського району м. Харків (далі -УСЗНА Київського району м. Харків), в якому просить:

- стягнути моральну шкоду у розмірі 100 000 (сто тисяч гривень 00 коп.) з відповідача, ГУ ПФУ в Харківській області, на користь позивача ОСОБА_1 за втрати немайнового характеру (пункт 3 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.95 № 4») внаслідок моральних та фізичних страждань, погіршення стану здоров`я, які заподіяні незаконними та протиправними діями відповідача, чим завдано позивачу та його сім`ї моральну шкоду: через хвилювання через протиправні дії яких він неодноразово потрапляв до лікарні, погіршилися побутові умови проживання, стали гіршими стосунки у сім`ї, що підтверджено чеками на лікування та виписками медичних установ, що завдало йому істотної шкоди охоронюваним його правам та інтересам;

- стягнути матеріальну шкоду у розмірі 100 000 (сто тисяч гривень 00 коп.) з відповідача, ГУ ПФУ в Харківській області, на користь позивача ОСОБА_1 за втрати майнового характеру, які полягають у припиненні та непоновленні виплати/щомісячної доплати соціальних пільг ОСОБА_1 , який своїми незаконними та протиправними діями завдав позивачу та його сім`ї матеріальну шкоду: через хвилювання через протиправні дії яких він неодноразово потрапляв до лікарні, погіршилися побутові умови проживання, стали гіршими стосунки у сім`ї, що підтверджено чеками на лікування та виписками медичних установ, що завдало йому істотної шкоди охоронюваним його правам та інтересам;

- стягнути моральну шкоду з відповідача, УСЗНА Київського району м. Харків у розмірі, 100 000 (сто тисяч гривень 00 коп.) на користь позивача ОСОБА_1 за втрати немайнового характеру (пункт 3 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.95 № 4») внаслідок моральних та фізичних страждань, погіршення стану здоров`я, який заподіяними своїми незаконними та протиправними діями відповідач завдав позивачу та його сім`ї матеріальну шкоду: через хвилювання через протиправні дії яких він неодноразово потрапляв до лікарні, погіршилися побутові умови проживання, стали гіршими стосунки у сім`ї, що підтверджено чеками на лікування та виписками медичних установ, що завдало йому істотної шкоди охоронюваним його правам та інтересам;

- стягнути матеріальну шкоду з відповідача, УСЗНА Київського району м. Харків у розмірі 100 000 (сто тисяч гривень 00 коп.) на користь позивача ОСОБА_1 за втрати майнового характеру, які полягають у припиненні виплати/щомісячної доплати соціальних пільг ОСОБА_1 , який своїми незаконними та протиправними діями завдав позивачу та його сім`ї матеріальну шкоду: через хвилювання через протиправні дії яких він неодноразово потрапляв до лікарні, погіршилися побутові умови проживання, стали гіршими стосунки у сім`ї, що підтверджено чеками на лікування та виписками медичних установ, що завдало йому істотної шкоди охоронюваним його правам та інтересам;

- визнати зловживання своїми процесуальними правами начальника ГУ ПФУ в Харківській області, ОСОБА_2 , начальника УСЗНА Київського району м. Харків, ОСОБА_3 , якими допущені дії та бездіяльність з метою перешкоджання судочинству та накласти штраф окремо на кожного у сумі 3 (трьох) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб), якими допущені дії та бездіяльність з метою перешкоджання судочинству та накласти штраф окремо на кожного за завдання дискримінації особі з інвалідністю 2 групи (за ознаками інвалідності, непоновлення пільг на протязі з травня 2021 року по грудень 2024 року за рішенням суду в воєнний час) які безпідставно позбавили позивача законного права отримувати пільги завдяки злочинним діям перевертням (за різними надуманими підставами) як інвалід армії 2 групи, який має право на пільги /статус «Особа з інвалідністю внаслідок військової служби», яка полягає у ненаданні 50 - відсоткової знижки плати за користування житлом (квартирної плати) та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) в жилих будинках усіх форм власності в межах встановлених норм, передбачених законодавством порушення та згідно з п. 5 ст. 12 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, а також звільненим з військової служби особам, які стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби, та членам їх сімей, які перебувають на їх утриманні, батькам та членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження служби;

винести окрему ухвалу та направити до правоохоронного органу з метою невідкладного внесення відомостей до ЄРДР невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення внести відомості про скоєння кримінального правопорушення до ЄРДР та розпочати досудове слідство відносно начальника ГУ ПФУ в Харківській області ОСОБА_2 , начальника УСЗНА Київського району м. Харків, ОСОБА_3 до якого позивач підозрює має відношення дана посадова особа, в діях якої, на його думку вбачаються ознаки кримінального правопорушення передбачені ст. 190, 191, 364, 365, 367 КК України заволодіння чужим майном в особливо великих для нього розмірах в воєнний час.

Заперечуючи вимоги адміністративного позову, ГУ ПФУ в Харківській області просив суд закрити провадження у справі в частині вимог щодо стягнення з відповідачів моральної та матеріальної шкоди; в іншій частині - в задоволенні позову відмовити. Зазначив, що оскільки позивачем при оскарженні дій відповідачів по справі № 520/8234/24 не заявлялась вимога про відшкодування шкоди, то вдруге заявляти адміністративний позов вже з вимогою про стягнення моральної та матеріальної шкоди, заподіяної, на думку позивача, цією ж протиправною дією/бездіяльністю, позивач не може, оскільки ця вимога тепер може розглядатися тільки в порядку цивільного судочинства. Щодо інших позовних вимог посилався на відсутність підстав для постановлення окремої ухвали в порядку ст. 149 та ст. 249 КАС України.

Заперечуючи вимоги адміністративного позову, УСЗНА Київського району м. Харків зазначив, що будь-які зобов`язання до управління відповідно до рішення суду від 03.09.2024 у справі № 520/8234/24 відсутні. Посилається на те, що питання про стягнення шкоди в адміністративній справі не може бути самостійною позовною вимогою, якщо вона не пов`язана і не заявлена одночасно з вимогами про визнання дій чи бездіяльності протиправними. Також вказує, що УСЗНА Київського району м. Харків не вчиняло будь-яких дій визначених ст. 149 КАС України, а тому відсутні підстави для застосування до керівника управління штрафу, як одного з заходів процесуального примусу визначених ст. 145 КАС України.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 закрито провадження у справі № 520/1012/25 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Харківській області, УСЗНА Київського району м. Харків про стягнення моральної та матеріальної шкоди, зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснено позивачу, що вирішення питань виконання судового рішення покладається на суд, який його прийняв в силу положень статтей 382, 383 КАС України.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції зазначив, що з урахуванням положень ч. 5 ст. 21 КАС України питання про стягнення шкоди (матеріальної чи моральної) не може бути самостійною (окремою) позовною вимогою, якщо вона не пов`язана і не заявлена одночасно з вимогами про визнання дій/бездіяльності протиправними.

Також суд зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. Вимоги про визнання зловживання своїми процесуальними правами посадових осіб відповідачів та накладення на них штрафів, а також щодо винесення окремої ухвали та направлення її до правоохоронних органів, в окремому судовому провадженні не розглядаються.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2025, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Визнати зловживання своїми процесуальними правами начальника ГУ ПФУ в Харківській області, ОСОБА_2 , начальника УСЗНА Київського району м. Харків, ОСОБА_3 , якими допущені дії та бездіяльність з метою перешкоджання судочинству та накласти штраф окремо на кожного у сумі 3 (трьох) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб), якими допущені дії та бездіяльність з метою перешкоджання судочинству та накласти штраф окремо на кожного за завдання дискримінації особі з інвалідністю 2 групи (за ознаками інвалідності, непоновлення пільг на протязі з травня 2021 року по грудень 2024 року за рішенням суду в воєнний час) які безпідставно позбавили позивача законного права отримувати пільги завдяки злочинним діям перевертням (за різними надуманими підставами) як інвалід армії 2 групи, який має право на пільги /статус «Особа з інвалідністю внаслідок військової служби», яка полягає у ненаданні 50 - відсоткової знижки плати за користування житлом (квартирної плати) та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) в жилих будинках усіх форм власності в межах встановлених норм, передбачених законодавством порушення та згідно з п. 5 ст. 12 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, а також звільненим з військової служби особам, які стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби, та членам їх сімей, які перебувають на їх утриманні, батькам та членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження служби.

Винести окрему ухвалу та направити до правоохоронного органу з метою невідкладного внесення відомостей до ЄРДР невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення внести відомості про скоєння кримінального правопорушення до ЄРДР та розпочати досудове слідство відносно начальника ГУ ПФУ в Харківській області ОСОБА_2 , начальника УСЗНА Київського району м. Харків, ОСОБА_3 до якого позивач підозрює має відношення дана посадова особа, в діях якої, на його думку вбачаються ознаки кримінального правопорушення передбачені ст. 190, 191, 364, 365, 367 КК України заволодіння чужим майном в особливо великих для нього розмірах в воєнний час.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що до проведення попереднього засідання ним, через канцелярію суду, направлена заява (вх. № 26867/25, прийнята о 11:55) про уточнення позовних вимог, а саме : визнати дії відповідачів протиправними, якими не виконано рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі № 520/8234/24. Посилається на порушення судом першої інстанції, під час розгляду справи, норм процесуального права. Зазначає, що суддя першої інстанції відмовилась розглядати подану ним уточнену позовну заяву, не роз`яснила позивачу його права та обов`язки, чим порушила процедуру проведення судового засідання. Також зазначає, що позивач не отримував повістку на судове засідання призначене на 17.03.2025 та ухвалу суду про відмову в задоволенні клопотання про повернення відзиву на позов. Вказує, що суд першої інстанції отримавши конверт, який було повернуто за закінченням терміну зберігання мав повідомити позивача про розгляд справи іншими засобами зв`язку, у тому числі за номером телефону. Також посилається на те, що розгляд справи відбувся під час оголошення у місті «Повітряної тривоги». Зазначає, що суд має відкладати розгляд справи, якщо на початок судового засідання триває «Повітряна тривога».

Вказує, що не поновлення позивачу пільг з травня 2021 по січень 2025, тобто протягом 43 місяців, як особи з інвалідністю, факт дискримінації особи з інвалідністю 2 групи, невиконання рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі № 520/8234/24 є доказом, що відповідає загальним правилам з відшкодування шкоди, як майнової, так і моральної.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідачів не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини першої статті 5 КАС України (далі - КАС) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 КАС адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Пунктом 2 частини першої статті 4 КАС визначено поняття публічно-правового спору - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження

У межах даної справи позивачем, окрім іншого, заявлені позовні вимоги: щодо стягнення з відповідачів матеріальної та моральної шкоди за невиконання відповідачами рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2024 у справі № 520/8234/24; щодо визнання зловживання своїми процесуальними правами посадових осіб відповідачів та накладення на них штрафів.

Тобто, заявлені позовні вимоги пов`язані з невиконанням судового рішення в адміністративній справі № 520/8234/24.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, регулюються відповідними статтями розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, частиною 1 статті 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до ч. 4 ст. 372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

В даному випадку, правовідносини між позивачем та відповідачами виникли під час завершальної стадії судового провадження по справі № 520/8234/24.

Відповідно до частини 5 статті 21 КАС вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Зі змісту цієї норми вбачається, що адміністративні суди розглядають вимоги про відшкодування (стягнення або зобов`язання виплати) матеріальної та моральної шкоди лише за наявності пов`язаного публічно-правового спору, тобто якщо одночасно заявляються також конкретні вимоги щодо:

- визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акту чи окремих його положень;

- визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень;

- визнання протиправними дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, або зобов`язання утриматись від вчинення певних дій, або вчинити певні дії;

- інших обставин, які вказують на існування між сторонами конкретного невирішеного публічно-правового спору, через існування якого особі було завдано відповідної шкоди;

- інших порушень прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин.

Отже, в адміністративному судочинстві вимоги про відшкодування матеріальної (моральної) шкоди є похідними від вимог про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень і розглядаються виключно за умови наявності вимоги про вирішення публічно-правового спору.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.04.2020 у справі №180/1560/16-а.

Як убачається з позовної заяви, звертаючись до адміністративного суду з вимогами про стягнення з ГУ ПФУ в Харківській області, УСЗНА Київського району м. Харків моральної та матеріальної шкоди позивач ОСОБА_1 вимог вирішення публічно-правового спору не заявляє.

Зважаючи на те, що заподіяння моральної шкоди позивач пов`язує з протиправними діями відповідачів щодо тривалого порушення його прав на виконання рішення суду у справі № 520/8234/24 то вимогу про її стягнення, з огляду на наведені вимоги процесуального закону, він міг заявити тільки одночасно з вимогою про визнання цих дій протиправними. Однак, оскільки він таким правом не скористався, то і відсутні підстави вирішувати вимогу про стягнення моральної шкоди в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 08.11.2018 у справі № 818/673/17 та від 08.08.2019 у справі № 818/572/17, від 10.03.2020 у справі № 818/699/17.

При цьому, вирішення питань виконання судового рішення покладається на суд, який його прийняв в силу положень статтей 382, 383 КАС України.

Як вбачається з Єдиного реєстру судових рішень, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2025 у справі № 520/8234/24 прийнято звіт ГУ ПФУ в Харківській області про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2024 по справі № 520/8234/24.

Судом встановлено, що ГУ ПФУ в Харківській області виконано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2024 по справі № 520/8234/24, призначено ОСОБА_1 пільги на оплату житлово-комунальних послуг за період з липня 2021 по квітень 2024 (включно), що підтверджено повідомлення про призначення пільг на оплату житлово - комунальних послуг від 31.03.2025.

Відповідно до частини першої статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Частиною четвертою статті 249 КАС України визначено, що в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

Колегія суддів зазначає, що стаття 249 КАС України дає можливість суду у процесуальний спосіб відреагувати на порушення закону, стосовно яких він не може самостійно вжити заходів для усунення цих порушень, причин та умов, що їм сприяли.

Окрема ухвала є формою реагування суду на порушення норм права, причини та умови, що спричинили (зумовили) ці порушення, з метою їх усунення та запобігання таким порушенням у майбутньому.

Підставою для постановлення окремої ухвали є виявлення порушення закону і встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню порушення. Відтак окрема ухвала може бути постановлена у разі, коли під час судового розгляду справи встановлено певне правопорушення. Юридична кваліфікація правопорушення судом не здійснюється. Водночас суд може в окремій ухвалі зазначити, елементи якого складу правопорушення слід перевірити.

Колегія суддів звертає увагу на те, що суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу лише у разі задоволення заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в порядку статті 383 КАС України.

Враховуючи вищенаведені висновки суду, колегія суддів приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення позову в частині визнання зловживання своїми процесуальними правами посадових осіб відповідачів та накладення на них штрафів, а також щодо винесення окремої ухвали та направлення її до правоохоронних органів.

При цьому, колегія суддів також зазначає, що вимоги про визнання зловживання своїми процесуальними правами посадових осіб відповідачів та накладення на них штрафів, а також щодо винесення окремої ухвали та направлення її до правоохоронних органів, в окремому судовому провадженні не розглядаються.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права, викладений в постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 806/2143/1517 від 17.04.2019 у справі № 355/1648/15-а, від 21.08.2019 у справі № 295/13613/16, від 22.08.2019 у справі № 522/10140/17 та від 21.11.2019 у справі № 802/1933/18-а.

Щодо доводів позивача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме неотримання позивачем повістки на судове засідання призначене на 17.03.2025 та ухвали суду про відмову в задоволенні клопотання про повернення відзиву на позов, колегія суддів вважає їх безпідставними з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи копія ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2025, якою клопотання позивача про повернення відзиву ГУ ПФУ в Харківській області залишено без задоволення та призначено підготовче засідання по справі на 17.03.2025 разом з судовою повісткою були направлені ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку за адресою зазначеною в позовній заяві : АДРЕСА_1 .

Конверт повернувся до суду з позначкою : «Адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 133-139).

Колегія суддів зазначає, що частиною 1 статті 131 КАС України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до змісту абз. 4 ч. 4 ст. 124 КАС України у разі відсутності учасників справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їм належним чином.

За правилами ч. 11 ст. 126 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Виходячи з положень пунктів 83 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою КМУ № 270 від 05.03.2009 рекомендовані поштові відправлення з позначкою «Судова повістка», адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання поштових відправлень, під розпис. У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду.

Колегія суддів зазначає, що до повноважень адміністративних судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Правову позицію аналогічного змісту викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 16.05.2023 по справі № 340/2148/22, від 31.10.2023 у справі № 420/15100/20.

Враховуючи, що процесуальні документи направлялись на адресу позивача, однак поштове відправлення повернулось з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», вважається що особа належним чином повідомлена про розгляд справи.

При цьому, колегія суддів зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, а саме протоколу судового засідання від 17.03.2025 Голубка Г.Г. був присутній в судовому засіданні під час розгляду справи.

Щодо посилання позивача не неправомірність прийняття судом першої інстанції відзиву на позовну заяву ГУ ПФУ в Харківській області, оскільки відсутні належні докази відправки даного відзиву позивачу, колегія суддів зазначає наступне.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 запропоновано відповідачам у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання копії ухвали про відкриття спрощеного провадження у справі подати до суду відзив на адміністративний позов разом з усіма доказами, що обґрунтовують доводи, які в ньому наведені або заяву про визнання позову.

Від відповідача ГУ ПФУ в Харківській області, до суду надійшов відзив на позов - 03.02.2025, з доказами його направлення позивачу (список № 31.01.2025 згрупованих відправлень «Рекомендований лист»).

Колегія суддів зазначає, що з урахуванням положень КАС України, у даному конкретному випадку список № 31.01.2025 згрупованих відправлень «Рекомендований лист» слід визнати достатнім доказом направлення відзиву на позов позивачу.

До того ж як вбачається з матеріалів справи, за заявою позивача від 19.02.2025 він особисто отримав копію відзиву на позов у приміщенні суду, про що свідчить його особистий підпис на вказаній заяві (а.с. 117).

Отже, у суду відсутні підстави вважати, що відзив на позов відповідача ГУ ПФУ в Харківській області, не відповідає вимогам КАС України.

Щодо посилань позивача на те, що суддя першої інстанції відмовилась розглядати подану ним уточнену позовну заяву, не роз`яснила позивачу його права та обов`язки, та те, що розгляд справи відбувся під час оголошення у місті «Повітряної тривоги», колегія суддів зазначає наступне.

Досліджений судом апеляційної інстанції звукозапис судового засідання від 17.03.2024 у суді першої інстанції спростовує аргументи позивача. З даного звукозапису вбачається, що позивачу роз`яснено його права та обов`язки.

Клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з оголошенням у місті «Повітряної тривоги» позивачем не заявлялось.

Посилання позивача на те, що суддя першої інстанції відмовилась розглядати подану ним уточнену позовну заяву, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Як вбачається з матеріалів справи та системи Діловодство спеціалізованого суду, уточнена позовна заява була зареєстрована канцелярією Харківського окружного адміністративного суду після закінчення розгляду справи, а саме : 17.03.2025 о 14:33.

Згідно з звукозаписом судового засідання під час дослідження питання щодо клопотань перед початком засідання, ОСОБА_1 повідомив суд, що ним до початку розгляду справи до канцелярії надано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів підтвердження матеріальної та моральної шкоди, а саме чеків та квитанцій.

Жодних доказів того, що уточнена позовна заява була подана ОСОБА_1 до початку розгляду справи, позивачем до суду не надано.

Враховуючи вищенаведене, доводи позивача щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального законодавства є помилковими.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

В даному випадку справу вирішено вірно.

Крім того, колегія суддів зазначає, що зазначені позивачем, на його думку, порушення судом першої інстанції норм процесуального права, не може бути підставою для прийняття рішення про задоволення позову.

Решта наведених позивачем доводів не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд.

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 по справі № 520/1012/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя А.О. Бегунц Судді О.В. Присяжнюк В.А. Калиновський