Постанова від 29.04.2025 по справі 160/11268/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 квітня 2025 року м. Дніпросправа № 160/11268/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),

суддів: Шлай А.В., Кругового О.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 в адміністративній справі №160/11268/24 (суддя Турлакова Н.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ГРІН АВТО РЕНТ до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-

в с т а н о в и В:

У квітні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю ГРІН АВТО РЕНТ звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті, у якій просили визнати протиправною та скасувати в повному обсязі постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №040028 від 13.03.2024.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 адміністративний позов задоволено .

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державна служба України з безпеки на транспорті подала апеляційну скаргу, в якій просили прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що 07.02.2024 року посадовою особою Укртрансбезпеки на підставі направлення на рейдову перевірку №000124 та тижневого графіка перевірок проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт щодо ТОВ «Грін Авто Рент».

Водій надав для перевірки товарно-транспортні накладні. Під час зазначеної перевірки було виявлено, що ТЗ Нісан, реєстраційний номер НОМЕР_1 перевозились пасажири за відсутності у водія на момент перевірки паперової копії протоколу перевірки технічного стану до транспортного засобу , що зафіксовано в Акті №АР038099 від 07.02.2024 року.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, Товариство з обмеженою відповідальністю ГРІН АВТО РЕНТ (код ЄДРПОУ 42978259) 02.05.2019 зареєстровано як юридична особа, та має наступні види діяльності:

46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення (основний);

77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у.;

77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів;

52.10 Складське господарство;

68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна;

45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів;

52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту;

46.44 Оптова торгівля фарфором, скляним посудом і засобами для чищення;

46.45 Оптова торгівля парфумними та косметичними товарами;

46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами;

46.76 Оптова торгівля іншими проміжними продуктами;

46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

На підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 02.02.2024 №000124 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області 07.02.2024 о 00 год. 30 хв. проведено перевірку транспортного засобу марки Nissan (легковий), номерний знак НОМЕР_1 , який належить ТОВ ГРІН АВТО РЕНТ на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , водій ОСОБА_1 .

За результатами рейдової перевірки посадовими особами відповідача складено акт від 07.02.2024 №038099.

Не погодившись з постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач оскаржив таку постанову до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень, не доведено належним та допустимими доказами, що позивач надавав послуги з перевезення пасажирів, тобто виступав автомобільним перевізником в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт», тому не мав обов`язку мати на час перевірки документи, передбачені статтею 39 Закону №2344-ІІІ.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Правовідносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень врегульовано Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року №2344-ІІІ (далі - Закон №2344).

Порядок призначення та проведення перевірки позивачем не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції не перевіряється.

Відповідно до пункту 15 Порядку №1567 під час рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до статті 48 Закону №2344 автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Згідно з абз.3 частини першої статті 60 Закону №2344 за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із пунктом 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком

Відповідно до пункту 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пунктами 26, 27 Порядку №1567 визначено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Отже, в силу приписів частини першої статті 60 Закону №2344 відповідальність за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту несе саме автомобільний перевізник.

Згідно із статтею 1 Закону №2344 автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Статтею 31 Закону №2344 передбачено, що відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника, зобов`язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під`їзних шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних маршрутів), розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.

Тобто, відповідальності за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів підлягають автомобільні перевізники, а не власники транспортних засобів, за умови, що вони не використовують транспортний засіб, а лише володіють майновими правами на нього у відповідності до статті 1 ПДР України.

Так, за визначеннями, наведеними у статті 1 Закону №2344 автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху - власник транспортного засобу - фізична або юридична особа, яка володіє майновими правами на транспортний засіб, що підтверджується відповідними документами.

Відтак, законодавство України розмежовує поняття власника транспортного засобу та автомобільного перевізника.

З матеріалів справи вбачається, що 02.02.2024 року на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 07.02.2024 року №000124 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області було проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільний транспортом ТОВ «ГРІН АВТО РЕНТ».

В ході проведення перевірки зупинено транспортний засіб марки Nissan н.з. НОМЕР_1 , та виявлено порушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», абз.3 частини першої перевезення пасажирів за відсутності на момент проведення перевірки документів визначених статтею 39 цього Закону, а саме: відсутня паперова копія протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу Nissan н.з. НОМЕР_1 .

За результатами проведеної перевірки відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області складено акт №038099 від 07.02.2024 року.

Внаслідок виявленого порушення відповідачем винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №040028 від 13.03.2024 року, якою на позивача накладено штраф у розмірі 17000,00 грн..

Спір між сторонами виник внаслідок застосування норм Закону України «Про автомобільний транспорт» оскільки позивач наголошує, що не є автомобільним перевізником.

При цьому, позивач не заперечував факт відсутності під час проведення перевірки паперової копії протоколу перевірки технічного транспортного засобу, в той же час зазначив, що він не виступав автомобільним перевізником, який здійснює перевезення пасажирів, а транспортний засіб використовував для власних потреб без мети отримання прибутку.

З урахуванням зазначеного, саме відповідач по справі мав довести факт здійснення позивачем перевезення пасажирів, та що на момент виявлення правопорушення він є автомобільним перевізником у розумінні Закону №2344.

Натомість, відповідачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанцій не надано доказів того, що ТОВ «ГРІН АВТО РЕНТ» 07.02.2024 року о 00 год. 30 хв. надавало послуги з перевезення пасажирів, тобто виступало автомобільним перевізником в розумінні Закону №2344, та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи не підтверджується факт вчинення позивачем правопорушення у сфері законодавства про автомобільний транспорт, відтак застосування до нього адміністративно-господарського штрафу згідно з оскаржуваною постановою є протиправним.

Враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Вирішуючи питання про можливість касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає таке.

Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 КАС України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 КАС України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті -залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 р. - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за винятком наявності підстав передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддяЛ.А. Божко

суддяА.В. Шлай

суддяО.О. Круговий