Ухвала

від 01.05.2025 по справі 308/10312/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/10312/24

Закарпатський апеляційний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.05.2025 м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді судове провадження 11-сс/4806/123/25, за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.02.2025.

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора Ужгородської окружної прокуратури про арешт майна у кримінальному провадженні № 42023070000000281 від 08.12.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 3 ст. 240 КК України та накладено арешт на майно, вилучене 03.02.2025 за адресою Закарпатська область Мукачівський район, с. Голубине, 462, а саме мобільний телефон марки iPhone 15 pro max серійний номер НОМЕР_1 та HDD диск марки Toshiba 1Tb MK1059 GSM, які належать ОСОБА_5 .

Клопотання мотивоване тим, що СУ ГУ НП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування в об`єднаному кримінальному провадженні, відомості про яке 08.12.2023 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42023070000000281за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 3 ст. 240 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 , будучи на посаді заступника директора з технічної частини ДП Санаторій «Сонячне Закарпаття» приватного акціонерного товариства лікувально оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (код ЄДРПОУ: 02583780), наказом директора ДП «Санаторій Сонячне Закарпаття» № 1 від 02.01.2020 призначений відповідальною особою за дотриманням вимог про охорону навколишнього природного середовища, тобто дотриманням вимог виробничого процесу та підприємства в цілому, в період часу з 01.01.2024 по 04.07.2024, усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи наслідки у вигляді порушення встановлених правил охорони та використання надр, переслідуючи корисливий мотив, з метою незаконного збагачення, за попередньою змовою з іншими на даний час невстановленими досудовим розслідуванням особами з числа працівників ДП «Санаторій «Сонячне Закарпаття» ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», які у порушення вимог ст. 19, 23, 28, 51 Кодексу України «Про надра», ст. 24 Гірничого Закону України та ст. 34, 40, 43 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 615 від 30.05.2011, якими

-2-

встановлюються організаційні, кваліфікаційні і технічні вимоги для здійснення видобування вуглекислих мінеральних вод, придатних для внутрішнього та зовнішнього лікування, а також для промислового розливу, на частині підділянки санаторію «Сонячне Закарпаття» ділянки «Нова Поляна» Полянського родовища, зі свердловини № 10-к(р), що розташована на відстані 2 км, на захід від с. Поляна, на території земельних ділянок з кадастровими номерами 2124084200:07:001:0013 та 2124084200:07:001:0014, та належать Плосківській сільській раді Мукачівського району Закарпатської області, але перебувають в оренді ДП «Санаторій «Сонячне Закарпаття» код ЄДРПОУ 04351535, здійснив незаконний видобуток вуглекислих мінеральних вод, придатних для внутрішнього та зовнішнього лікування, а також для промислового розливу, яка, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення» від 12.12.1994 за № 827 зі змінами і доповненнями в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1370 від 28.12.2011, відноситься до корисних копалин загальнодержавного значення, а саме видобування такої корисної копалини у понад встановлені ліміти загальним об`ємом 14669 м3.

03.02.2025 на підставі ухвали слідчого судді від 31.01.2025 проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_5 , що за адресою: АДРЕСА_1 ,в ході якого виявлено та вилучено мобільний телефон марки iPhone 15 pro max серійний номер НОМЕР_1 та HDD диск марки Toshiba 1Tb MK1059 GSM, які належать ОСОБА_5 .

Постановою слідчого від 04.02.2025 вказаний мобільний телефон та HDD диск визнано речовим доказами у даному кримінальному провадженні № 42023070000000281від08.12.2023.

Клопотання мотивовано тим, щощо вилучений під час обшуку мобільний телефон та HDD диск мають значення речових доказів у кримінальному провадженні, є необхідними для проведення певних процесуальних та слідчих дій, оскільки є достатні підстави вважати, що вони зберегли на собі сліди вчиненого кримінального правопорушення, а також можуть містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. На підставі вищенаведеного прокурор просить клопотання задовольнити та накласти арешт на вищезазначені мобільний телефон та HDD диск.

Ухвала про накладення арешту на майно мотивована тим, що зазначене у клопотанні майно визнане речовим доказом у кримінальному провадженні, розпочатого за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 3 ст. 240 КК України та з урахуванням можливості використання вилученого майна як доказу в кримінальному провадження, з метою збереження речового доказу та досягнення повноти та всебічності у даному кримінальному провадження, слідчий суддя прийшов до висновку про наявність достатність підстав для накладення арешту на це майно, яке відповідає критеріям, передбачених ч. 1 ст. 170 КПК України.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 просить ухвали слідчого судді від 12.02.2025 скасувати. Ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою, а викладені у ній висновки такими, що не відповідають фактичним обставинам. зазначає, що слідчий суддя не врахував відсутність підстав для накладення арешту на мобільний телефон та HDD диск належні ОСОБА_5 , оскільки останній не має та не мав ніякого відношення до ДП Санаторій «Сонячне Закарпаття» ПАТ лікувальнооздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» і доступ до вказаного мобільного телефону не ускладнювався.

-3-

Судове провадження розглядається за відсутності прокурора, власника майна, неявка яких з урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України не перешкоджає його розгляду. При цьому враховується, що вказані особи належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді, а також те, що від них не надходили заяви чи клопотання про відкладення розгляду судового провадження на інший термін та відомості про поважність причин їх неявки.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.

За приписами ст. 370, 372 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Цим вимогам закону ухвала слідчого судді від 12.02.2025 відповідає у повній мірі.

Як вбачається з клопотання, СУ ГУ НП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування в об`єднаному кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42023070000000281від08.12.2023за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 3 ст. 240 КК України.

З матеріалів судового провадження вбачається, що досудове розслідування проводиться за фактом розтрати посадовими особи Дочірнього підприємства санаторій «Сонячне Закарпаття» ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (код ЄДРПОУ: 02649977), за попередньою змовою, в умовах воєнного стану, в період з 02.02.2024 по 30.06.2024, поза обліком, ввірених їм вуглекислих мінеральних вод, придатних для внутрішнього та зовнішнього лікування, а також для промислового розливу з свердловини № 10-к(р) частини підділянки санаторію «Сонячне Закарпаття» ділянки «Нова Поляна» Полянського родовища.

03.02.2025 в ході обшуку за адресою АДРЕСА_1 , який проводився на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31.01.2025 (справа № 308/10040/24, провадження 1-кс/308/639/25) вилучено належні ОСОБА_5 мобільний телефон марки iPhone 15 pro max серійний номер НОМЕР_1 та HDD диск марки Toshiba 1Tb MK1059 GSM.

04.02.2025 мобільний телефон марки iPhone 15 pro max серійний номер НОМЕР_1 та HDD диск марки Toshiba 1Tb MK1059 GSM визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

10.02.2025 прокурор Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна в кримінальному в провадженніза№ 42023070000000281від08.12.2023за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 3 ст. 240 КК України

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, передбачений п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, який застосовується на підставі ухвали слідчого судді, постановленої згідно з вимогами ст. 170 - 173 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт

-4-

майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

За змістом ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Отже, саме до компетенції органу досудового розслідування належить встановлення чи є вказане майно знаряддям чи предметом злочину, для чого, з метою його збереження, запобігання приховування, пошкодження, псування, зникнення, втраті, знищення, використання, пересування, передачі, відчуження, слідчим суддею правомірно накладене на нього арешт як на речовий доказ.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

З матеріалів судового провадження вбачається, що слідчий суддя відповідно до вимог ст. 170-173 КПК України, з`ясував всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна, в тому числі належно перевірив наведені в клопотанні прокурора доводи про наявність підстав для накладення арешту на майно.

З матеріалів клопотання вбачається, що постановою старшого слідчого відділу СУ ГУ НП в Закарпатській області від 04.02.2025, вилучені в ході санкціонованого обшуку, проведеного 03.02.2025, мобільний телефон марки iPhone 15 pro max серійний номер НОМЕР_1 та HDD диск марки Toshiba 1Tb MK1059 GSM, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 42023070000000281від08.12.2023.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали провадження містять достатньо даних вважати, що вказане у клопотанні майно має доказове значення щодо встановлення обставин кримінального провадження і обґрунтовано залучено до матеріалів кримінального провадження як речові докази, що

-5-

свідчить про наявність обґрунтованих підстав для прокурора звертатись з клопотанням про арешт майна, та обґрунтованих підстав для слідчого судді накласти арешт на таке майно, з огляду на те, що таке майно підпадає під критерії, визначені положеннями ст. 98 КПК України, тому доводи як адвоката ОСОБА_6 з приводу безпідставності накладення арешту на це майно є необґрунтованими.

Таким чином, як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, відповідно до вимог ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовими доказами в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 цього Кодексу.

Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст. 170-174 КПК України, та згідно ч. 2, 3 ст. 170 цього Кодексу, слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Колегія суддів уважає, що на даному етапі досудового розслідування, є всі підстави вважати, що вказане майно відповідає критеріям визначеним у ст. 98 КК України та при цьому враховує правову кваліфікацію та обставини кримінального провадження.

За таких обставин, є достатні підстави вважати, що арештоване майно є доказом у кримінальному провадженні № 42023070000000281від 08.12.2023, тому колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді щодо необхідності на час звернення слідчого з відповідним клопотанням в прийнятті рішення про накладення арешту на майно, оскільки лише такий захід забезпечення кримінального провадження може забезпечити належне збереження майна, яке є речовим доказом.

З урахуванням наведеного слідчий суддя, всупереч тверджень адвоката ОСОБА_6 , встановив належні правові підстави, передбачені ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно.

Всупереч доводів апеляційної скарги, матеріали судового провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна для виконання завдань арешту майна, якими є запобігання можливості розпорядження вищевказаним майном, в тому числі і його відчуження й користування .

Колегія суддів зазначає, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення.

Слідчий суддя визначає лише, чи може майно бути предметом, доказом кримінального правопорушення, засобом чи знаряддям його вчинення, або воно набуте злочинним шляхом чи є доходом від вчиненого злочину або за рахунок доходів від вчиненого злочину та чи містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що прокурор довів існування достатніх підстав вважати, що вилучені мобільний телефон та HDD диск, могли бути використані як засіб чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та мають доказове значення для кримінального провадження, а відтак задля запобігання ризику знищення речових доказів, які необхідні для встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні, обґрунтовано наклав арешт на дане майно, забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

-6-

У свою чергу, в кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Колегія суддів враховує, що при вирішенні питання про арешт майна, слідчий суддя, дослідив усі матеріали, що мають значення для вирішення питання про накладення арешту, врахував правову підставу для накладення арешту, достатність доказів, що вказують на вчинення кримінальних правопорушень, наслідки арешту майна для інших осіб, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, тому необхідність накладення арешту на вказане майно, як захід забезпечення кримінального провадження, обґрунтована та доцільна.

Крім того, власник арештованого майна не позбавлений права звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна в порядку, передбаченому абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, в якому визначено, що арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Доводи апеляційної скарги про те, що в клопотанні не зазначено правових підстав щодо обґрунтування накладення арешту на вказане майно не можуть вважатись обґрунтованими, з огляду на наявні дані в матеріалах клопотання.

Посилання в апеляційній скарзі на порушення слідчим суддею вимог ст. 170 КПК України, не приймаються до уваги, оскільки арешт на вказане майно накладено з метою збереження речових доказів, і не суперечить вимогам ч. 3 ст. 170 цього Кодексу.

Апеляційний суд не вбачає підстав сумніватися в розумності та співрозмірності такого обмеження права власності на майно завданням кримінального провадження. Можливість настання надмірно тяжких наслідків арешту майна для власників майна апеляційним судом також не встановлено.

Доводи апеляційної скарги про те, що вилучений за місцем проживання ОСОБА_5 мобільний телефон та HDD диск не мають відношення до обставин кримінального провадження, колегія суддів оцінює критично, оскільки дані обставини можуть бути підтверджені лише шляхом проведення перевірки під час досудового розслідування для спростування або підтвердження даних доводів.

Таким чином, під час проведення обшуку слідчим виявлено та вилучено речі, які мають значення для кримінального провадження та наведено обґрунтування чому зазначене у клопотанні майно підлягає арешту.

Разом з тим, доводи представника власника майна про те, що ОСОБА_5 жодного відношення до ДП «Санаторій «Сонячне Закарпаття», а відтак і до даного кримінального провадження не має, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки згідно вимог ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку накладення арешту з метою забезпечення збереження речових доказів арешт накладається на майно будь-якої фізичної або

-7-

юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, тому відсутність жодного процесуального статусу у кримінальному провадженні ОСОБА_5 не перешкоджає арешту майна з метою забезпечення його збереження.

Арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Колегія суддів уважає, що прийняте слідчим суддею рішення узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини, в тому числі із правовими позиціями, викладеними у рішеннях, якими констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також Суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, слідчий суддя, вирішуючи питання про арешт майна, діяв відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням обставин визначених у ст. 170-173 КПК України та положень, закріплених у ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», з наведенням мотивів прийняття зазначеного рішення.

Порушень норм кримінального процесуального закону, невідповідності висновків слідчого судді фактичним обставинам кримінального провадження, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає, а тому доводи адвоката ОСОБА_6 про незаконність та необґрунтованість ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими та безпідставними і такі апеляційний суд відхиляє.

Згідно з положеннями п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.

При розгляді апеляційної скарги колегія суддів, враховуючи положення кримінального процесуального закону, не перешкоджала учасникам судового розгляду в наданні ними доказів, можливостях доведення переконливості висунутих ними аргументів.

При прийнятті рішення колегія суддів враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом, ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги, положення ст. 220, 317 цього Кодексу про те, що саме за клопотанням учасників процесу сторони обвинувачення чи захисту апеляційний суд визначає необхідність дослідження тих чи інших доказів для з`ясування фактичних обставин справи, і те, що адвокат ОСОБА_6 не довів обґрунтованість доводів апеляційної скарги про незаконність ухвали слідчого судді про накладення арешту на майно.

-8-

Керуючись ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.02.2025 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42023070000000281 від 08.12.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 3 ст. 240 КК України, - без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді