Рішення

від 23.04.2025 по справі 747/596/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 747/596/24

Провадження № 2/747/13/25

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

23.04.2025 року селище Талалаївка

Талалаївський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді Тіщенко Л.В.

секретаря Зірки В.П.

представника позивача Шеремета М.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в селищі Талалаївка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАС АГРО ПІВНІЧ» до ОСОБА_1 , фермерського господарства «ЛОГВИНЕНКА М.М.» про визнання недійсним договору найму (оренди), -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з даним позовом до відповідачів. В обґрунтування позову зазначає, що 19 серпня 2024 року між ТОВ «ТАС АГРО ПІВНІЧ» та ОСОБА_1 було укладено Договір оренди землі, згідно якого позивач передала в оренду земельну ділянку площею 3, 4575 га кадастровий номер 7425384500:05:001:3057, розташовану в адміністративних межах Української сільської ради Прилуцького району Чернігівської області. Відповідно до п. 3.1. Договору оренди землі даний договір укладено на 7 років 4 місяці 12 днів до 31.12.2031 року. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права, однак при цьому сам Договір набуває чинності з дати його укладання. 23 серпня 2024 року було подано заяву зареєстрована за № 62614227 про державну реєстрацію права оренди за Договором оренди землі. 29 серпня 2024 року Державним реєстратором Талалаївської селищної ради було винесено рішення № 74795912 про відмову в проведенні реєстраційних дій у зв`язку з тим, що наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, а саме 23.08.2024 між ОСОБА_1 та ФГ «ЛОГВИНЕНКА М.М.» зареєстровано право оренди земельної ділянки кадастровий номер 7425384500:05:001:3057 площею 3, 4575 га на підставі договору оренди землі від 22.08.2024 року. Згідно інформаційної довідки № 393318431 від 03.09.2024 державним реєстратором було внесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 74732313 від 23.08.2024, згідно якого зареєстровано право оренди земельної ділянки кадастровий номер 7425384500:05:001:3057 площею 3, 4575 га на підставі договору оренди землі від 22.08.2024 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ «ЛОГВИНЕНКА М.М.» зі строком дії 10 років. Отже позивачу стало відомо про наявність іншого договору оренди, який укладено між ОСОБА_1 та ФГ «ЛОГВИНЕНКА М.М.» щодо тієї самої земельної ділянки. На даний час позивач не має можливості зареєструвати належним чином своє право оренди, оскільки існує зареєстроване право оренди між відповідачами. Таким чином відповідач ОСОБА_1 порушила право позивача на використання земельної ділянки шляхом укладання договору з відповідачем ФГ «ЛОГВИНЕНКА М.М.». Позивач вважає, що договір від 23.08.2024 укладений між відповідачами може бути визнаний недійсним в частині, яка суперечить правам позивача, і вимоги позивача спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони мали до вчинення правочину.

Тому представник позивача просить суд визнати недійсним договір оренди землі від 22.08.2024, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «ЛОГВИНЕНКА М.М.», згідно якого зареєстроване право оренди земельної ділянки площею 3, 4575 га кадастровий номер 7425384500:05:001:3057; та витребувати у ФГ «ЛОГВИНЕНКА М.М.» земельну ділянку площею 3, 4575 га кадастровий номер 7425384500:05:001:3057, розташовану в адміністративних межах Української сільської ради Прилуцького району Чернігівської області.

Ухвалою від 01 листопада 2024 року відкрито спрощене загальне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 26 листопада 2024 року, яке було відкладено для належного повідомлення відповідачів на 17 січня 2025 року та на 25 лютого 2025 року, відповідачі про проведення підготовчого судового засідання повідомлені шляхом поміщення оголошення на сайті судової влади України. Ухвалою підготовчого судового засідання від 25 лютого 2025 року закрито підготовче провадження по справі та призначено до судового розгляду по суті на 31 березня 2025 року, про місце, дату і час судового засідання відповідачів повідомити шляхом поміщення оголошення на сайті судової влади України. Судове засідання 31 березня 2025 року відкладено на 23 квітня 2025 року у зв`язку з неявкою учасників справи. Відповідача ОСОБА_1 та ФГ «Логвиненка М.М.» повідомлено про розгляд справи шляхом поміщення оголошення на веб-сайті судової влади України у відповідності до ст. 128 ЦПК України. Крім того, на підготовчому судовому засіданні задоволено клопотання представника позивача та витребувано у відповідача - фермерського господарства «Логвиненка М.М» копію договору оренди землі від 22.08.2024 року з усіма додатками, змінами та доповненнями, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Логвиненка М.М.», встановлено відповідачу термін для надання витребуваних документів до 25 березня 2025 року. Відповідачем зазначена ухвала суду в частині витребування документів не була виконана, тому судом у відповідності до ст 148 ЦПК України до відповідача - ФГ «Логвиненка М.М.» - ухвалою від 23 квітня 2025 року застосовано захід процесуального примусу у вигляді штрафу. У судовому представник позивача ОСОБА_2 позов підтримав і просив задовольнити, оскільки відповідачка 19 серпня 2024 року уклала з ТОВ «ТАС АГРО ПІВНІЧ» договір оренди належної їй земельної ділянки, тобто взяла не себе певні зобов`язання по дотриманню його умов, але вже 23 серпня 2024 року уклала договір оренди цієї самої земельної ділянки з ФГ «Логвиненка М.М.», який позивач просить суд визнати недійсним. Протиправні дії відповідачки щодо укладення договору оренди з іншою юридичною особою унеможливлюють користування позивачем орендованою земельною ділянкою, яку позивач просить суд витребувати у відповідача з чужого незаконного володіння.

Відповідачі ОСОБА_1 та ФГ «Логвиненка М.М.» в судове засідання повторно не з`явились, відзиву на позов не подали, про дату час і місце судового розгляду неодноразово повідомлялись через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, тому у відповідності до положень ч.11 ст. 128 ЦПК України відповідачі вважаються належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи. Суд, за згодою позивача, ухвалив провести розгляд справи на підставі доказів, що містяться у справі, з винесенням заочного рішення по справі, що відповідає положенню ст. 280 ЦПК України, коли у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, заперечення на позов не подав, позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування даних умов.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні фактичні обставини справи.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3,4575 га кадастровий номер 7425384500:05:001:3057. На дану земельну ділянку зареєстроване інше речове право право оренди 23.08.2024 на підставі договору оренди від 22.08.2024, орендар ТОВ «ТАС АГРО ПІВНІЧ», орендодавець ОСОБА_1 . Зазначені обставини підтверджуються інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, яка сформована 03.09.2014 року (а.с. 16-17) 19 серпня 2024 року між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ТОВ «ТАС АГРО ПІВНІЧ» укладено договір оренди землі шляхом його підписання сторонами. За умовами договору орендодавець передала в оренду земельну ділянку площею 3, 4575 га кадастровий номер 7425384500:05:001:3057, розташовану в адміністративних межах Української сільської ради Прилуцького району Чернігівської області. Відповідно до п. 3.1. Договору оренди землі даний договір укладено на 7 років 4 місяці 12 днів до 31.12.2031 року. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права, однак договір набирає чинності з дати його укладання. Умовами договору передбачено, що орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється за погодженням сторін у розмірі 16 480, 54 грн за один повний календарний рік користування земельною ділянкою. Орендна плата нараховується з дати передачі земельної ділянки в оренду, але не раніше дати укладання договору (п.4.1) Договором оренди також встановлено, що орендодавець запевняє орендаря, що з дня укладання (підписання) даного договору орендодавець зобов`язується не вчиняти дій, направлених на передачу земельної ділянки чи прав на неї в користування будь-яким іншим третім особам; не вчиняти дій, направлених на передачу земельної ділянки чи прав на неї у заставу та як внесок до статутного капіталу (фонду) юридичних осіб; не вчиняти будь-яких дій, направлених на відчуження або на встановлення будь-яких обмежень (обтяжень) відносно земельної ділянки (п.8.2) Пунктом 9.2.1.6 Договору встановлено, що до обов`язків орендодавця відноситься те, що після підписання даного Договору оренди не вчиняти дій, направлених на односторонню відмову від виконання положень цього договору оренди в тому числі, але не виключно не вчиняти дій, направлених на перешкоджання орендарю у підготовці та здійсненні ним дій, направлених на проведення державної реєстрації речового права (права оренди земельної ділянки) за цим договором в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; не вчиняти дій, направлених на передачу земельної ділянки (на підставі будь-яких документів, угод, правочинів) у користування будь-яким іншим третім особам; не вчиняти будь-яких інших дій, внаслідок здійснення яких реєстрація речового права (права оренди) за цим договором за орендарем стане неможливою. Договір підписаний орендодавцем ОСОБА_1 та представником орендаря ТОВ ТАС АГРО ПІВНІЧ» Зіненком С.М. (а.с. 9-12) 23.08.202 року представник ТОВ «ТАСАГРО ПІВНІЧ» звернувся до Державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7425384500:05:001:3057 на підставі договору оренди землі від 19.08.2024 між ОСОБА_1 та ТОВ «ТАС АГРО ПІВНІЧ» (а.с.13) 29 серпня 2024 року Державним реєстратором прийнято рішення про відмову в проведенні реєстраційної дії на підставі заяви від 23.08.2024, оскільки наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, а саме 23.08.2024 між ОСОБА_1 та ФГ «Логвиненка М.М.» зареєстровано право оренди земельної ділянки кадастровий номер 7425384500:05:001:3057 площею 3, 4575 га на підставі договору оренди землі від 22.08.2024 (а.с. 19) Представник позивача звертався до відповідача ФГ «Логвиненка М.М.» з адвокатським запитом про надання йому копії договору оренди землі від 22.08.2024 року (а.с.14)

Судом після встановлення фактичних обставин справи визначено, що до спірних правовідносин застосовуються наступні норми права.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. За змістом ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Майнові відносини, що виникають з договору оренди земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм Цивільного Кодексу щодо договору, в тому числі договору найму, регулюються також актами земельного законодавства - Земельним кодексом України та Законом України «Про оренду землі», який є спеціальним нормативно-правовим актом у сфері правовідносин з оренди земельних ділянок.

Вирішуючи позовну вимогу про визнання недійсним договору оренди землі від 22.08.2024, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ «Логвиненка М.М.», суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.4 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом відповідно ч.2 ст.792 ЦК України. Згідно зі ст.1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відповідно до положень ст.13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Відповідно до роз`яснень п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 2009 року «Про практику розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу. Цивільні відносини регулюються однаково на всій території України у відповідності до ст.4 ЦК України. Відповідно до ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Таким чином, до актів цивільного законодавства належить і Закон України «Про оренду землі», який визначає вимоги до змісту договору оренди земельної ділянки. Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. У відповідності до ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України. У ст.2 ЦПК України визначені завдання та основні засади цивільного судочинства, серед яких змагальність та диспозитивність. Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. У ч. 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. У частині першій та пунктах 4, 5 частини першої статті 177 ЦПК України в чинній редакції передбачено, що в позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні, та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини. Позовна заява обов`язково повинна містити предмет позову та підстави позову. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Представником позивача в позовній заяві не зазначено, на якій саме підставі, встановленій ст 215 ЦК України, договір оренди землі від 22.08.2024 має бути визнаний судом недійсним, які вимоги ст 203 ЦК України не додержано, що б стало підставою для визнання договору оренди недійсним, не було це встановлено і в ході судового розгляду, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Вирішуючи позовну вимогу про витребування у відповідача ФГ «Логвиненка М.М.» земельну ділянку площею 3, 4575 га, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність у відповідності до п.6 ст 3 ЦК України. Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства. Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд згідно ст. 13 ЦПК України. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у відповідності до ч.1 ст 15, ч.1 ст 16 ЦК України. Відповідно до ч.2 ст 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. Відтак зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Аналіз норм процесуального права, а також норм статей 4, 15, 16 ЦК України дає підстави стверджувати, що захисту в суді підлягає не будь яке право особи, а саме порушене. Звертаючись до суду з позовом, особа повинна довести як те, що вона мала це право, що її права були дійсно порушеними, так і особу, яка їх порушила.

Що стосується самої позовної вимоги щодо витребування, то цивільне законодавство України витребування майна з чужого незаконного володіння регулює шляхом надання можливості подачі позовів до суду віндикаційного та негаторного - у відповідності до положень ст 387 та ст 391 ЦК України. Відправним моментом, який надає право витребовувати є наявність у того, хто витребовує, будь-якого права на те майно, яке він просить витребувати.

Судом встановлено, що позивачем не було набуто права оренди на спірну земельну ділянку, оскільки зазначене право не зареєстроване належним чином. З встановлених в ході розгляду справи обставин суд приходить до висновку, що оскільки позивач не набув у встановленому законом порядку жодного права на земельну ділянку, він не є стороною договору оренди, тому у спірних правовідносинах права та інтереси позивача не порушені і позивач не має права витребовувати земельну ділянку у відповідача. Таким чином позов не може бути задоволений як безпідставний, так як в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, а не набуте право не може бути порушене.

Зважаючи на викладене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст 15, 16, 627 ЦК України, ст 13, 43, 89, 128, 130, 131, 211, 247, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 353-354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАС АГРО ПІВНІЧ» до ОСОБА_1 , фермерського господарства «ЛОГВИНЕНКА М.М.» про визнання недійсним договору найму (оренди) - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлений 02 травня 2025 року.

Суддя Л.В.Тіщенко