Рішення

від 10.03.2025 по справі 445/287/24

БУСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 445/287/24

Провадження № 2/439/16/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2025 року м. Броди

Бродівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Рахімової О.В.,

за участю секретаря судового засідання Скорик І.Б.,

представника позивача Макух А.В.

представника відповідача Дем`янець В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду в м. Броди цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 адвоката Макух Аліни Василівни до ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» про відшкодування моральної шкоджи,

встановив:

представник позивача ОСОБА_1 адвокат Макух Аліна Василівна звернулася до суду з позовною заявою до відповідача ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» про відшкодування моральної шкоди.

Заявлені вимоги мотивують тим, що внаслідок ДТП, яка відбулася 19.09.2021 р. за участі водія ОСОБА_2 , що перебував у трудових відносинах з ТОВ «УХЛК» вона втратила рідного брата ОСОБА_3 , який був дуже близькою для неї людиною. У зв`язку із смертю брата вона пережила страшний душевний біль, який терпить і до сих пір. Також зазначає, що за станом здоров`я не могла самостійно дбати про себе, а брат який проживав з нею допомагав їй по господарству та піклувався про неї. У зв`язку із цим просить відшкодувати їй моральну шкоду посилаючись на частину 2 статті 1167, частину 1 статті 1172, статтю 1187, частину 2 статті 1188 Цивільно кодексу України, оскільки на думку позивача шкода завдана внаслідок ДТП з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить іншій особі відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосереднім винним водієм. А тому, просить стягнути з відповідача на її користь 500 000,00 грн моральної шкоди та судові витрати.

Ухвалою Бродівського районного суду Львівської області від 22 лютого 2024 року провадження по справі відкрито та призначено підготовче судове засідання.

21 березня 2024 року підготовче провадження у цивільній справі закрито. Справу призначино до судового розгляду по суті в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні.

Представник позивача Макух А.В. в судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі, просить його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_5 в судовому засіданні позов заперечив, просить суд відмовити в його задоволенні з підстав зазначених у відзиві на позовні заву.

В обґрунтування відзиву покликається на те, що із постанови про закриття кримінального провадження від 24.12.2021, встановлено, що шкода пішоходу ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 була завдана лише внаслідок його власних безвідповідальних дій, він у стані алкогольного сп`яніння в темну пору доби, на неосвітленій ділянці дороги переходив її в недозволеному для цього місці, при цьому перебуваючи в темному одязі та нічим себе не виділяючи, що стало причиною ДТП. Водночас в діях водія забезпеченого транспортного засобу ОСОБА_2 не вбачалося не відповідностей ПДР України, які б з технічної точки зору, знаходилися у причинному зв`язку з виникненням даної ДТП. Оскільки водій з урахуванням всіх обставин не мав можливості завчасно виявити пішохода та відвернути зіткнення з ним.

Представник відповідача зазначає, що частиною 2 ст. 1168 ЦК України визначає коло суб`єктів, яким відшкодовується моральна шкода внаслідок смерті фізичної особи з урахуванням підстав визначених ст. 1167 та умов визначених ст. 1187 ЦК України. З копій доданих до позовної заяви документів вбачається, що покійний ОСОБА_3 був рідним братом позивачки. Проте, закон не визначає рідних сестер та братів до категорії осіб, які мають право на відшкодування моральної шкоди, яка завдана смертю фізичної особи. Право на таке відшкодування мають зокрема особи, які проживали з покійним однією сім`єю. Для встановлення факту проживання однією сім`єю повинні бути усталені відносини, які притаманні подружжю, однак без реєстрації шлюбу.

Представник відповідача наголошує, що позивачка не довела належними та допустимими доказами факт спільного проживання з покійним ОСОБА_3 , крім того, у наданих позивачкою документах, є розбіжності в фактичному місці проживання ОСОБА_3 . А тому, представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні повідомив, що знає позивача та загиблого - брата позивачки, який тільки влітку проживав з позивачкою, а взимку не проживав, бо працював кочегаром в своєму селі. Влітку приїздив періодично, як і дочка позивачки, бо ОСОБА_1 потрібна допомога. Зараз їй допомагають сусіди.

Свідок ОСОБА_7 дала аналогічні пояснення, що загиблий періодично, то приїздив, то від`їздив, постійно не проживав з позивачкою: як всі, на свята приїздив і так допомогти, бо дочка позивача мешкає далеко.

Суд, заслухавши пояснення сторін, свідків, вивчивши та дослідивши матеріали справ, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

До загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до приписів ст. 12, ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно частини першої та другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що 19.09.2021 близько 04:45 год. на 443 км + 70 м автодороги М06, сполученням Київ-Чоп, неподалік населеного пункту м. Броди Золочівського району Львівської області, автопоїзд в складі сідлового тягача марки «FORD CARGO 1842TXHR», реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом марки «KASSBOHRER XS MAXIMA», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , рухаючись по напрямку до м. Київ, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя с. Лагодів, Золочівського району Львівської області. Внаслідок наїзду пішохід від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці події.

Смерть ОСОБА_3 підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 14 грудня 2021 року (а. с. 8).

По факту даної дорожньо-транспортної пригоди розпочато кримінальне провадження № 1202140000000836 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, про що внесені відомості в ЄРДР 19.09.2021 року.

З витребуваних матеріалів кримінального провадження вбачається, що відповідно постанови про закриття кримінального провадження від 24.12.2021 року - кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 1202140000000836 від 19.09.2021 року закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України на підставі п.2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Також з матеріалів кримінального провадження вбачається, що шкода пішоходу ОСОБА_3 була завдана лише внаслідок його власних безвідповідальних дій, він у стані алкогольного сп`яніння в темну пору доби, на неосвітленій ділянці дороги переходив її в недозволеному для цього місці, при цьому перебуваючи в темному одязі та нічим себе не виділяючи, що стало причиною ДТП. Водночас в діях водія забезпеченого транспортного засобу ОСОБА_2 не вбачалося не відповідностей ПДР України, які б з технічної точки зору, знаходилися у причинному зв`язку з виникненням даної ДТП. Оскільки водій з урахуванням всіх обставин не мав можливості завчасно виявити пішохода та відвернути зіткнення з ним.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 був братом ОСОБА_1 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження (а. с. 6,7).

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України, передбачено, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, слід враховувати, що відповідно до ст.1187 ЦК України шкода, завдана особі, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок, і оскільки завдання шкоди є наслідком дії джерела підвищеної небезпеки незалежно від наявності вини завдавача шкоди. При цьому в такому випадку відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду) лише, якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч.5 ст.1187 ЦК України, п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Відповідно до роз`яснень, які викладені у п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Пунктом 5 даної Постанови також роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Частиною 2 статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Однак, згідно частини 2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Тобто частина 2 ст. 1168 ЦК України визначає коло суб`єктів, яким відшкодовується моральна шкода внаслідок смерті фізичної особи з урахуванням підстав визначених ст. 1167 та умов визначених ст. 1187 ЦК України.

Закон не визначає рідних сестер та братів до категорії осіб, які мають право на відшкодування моральної шкоди, яка завдана смертю фізичної особи. Право на таке відшкодування мають зокрема особи, які проживали з покійним однією сім`єю. Для встановлення факту проживання однією сім`єю повинні бути усталені відносини, які притаманні подружжю, однак без реєстрації шлюбу.

Згідно довідки № 312 від 02.01.2024 виданої Старостою Суховільського Старостинського округу вбачається, що ОСОБА_3 проживав без реєстрації в с. Суховоля разом із сестрою ОСОБА_1 і вели спільне господарство.

Натомість в лікарському свідоцтві про смерть № 74/2021 від 20.09.2021 р. в п. 7 «Місце проживання померлого» зазначено, що ОСОБА_3 проживав по АДРЕСА_1 .

Окрім того, з відповіді від 06.03.2024 р. вих. № 60 Старости Суховільського Старостинського округу вбачається, що ОСОБА_1 дійсно зареєстрована та проживає в АДРЕСА_2 . ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 періодично її навідував, але на постійній основі за даною адресою не проживав, у зв`язку із чим просять внести відповідні коригування до раніше наданої довідки № 312 від 02.01.2024 року.

Також, з відповіді від 08.03.2024 року № 12 Старости Язлівчицького старостинського округу вбачається, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 постійно проживав та був зареєстрований в житловому будинку який належав йому на основі права власності на нерухоме майно, за адресою АДРЕСА_1 один.

Відповідно до інформаційної довідки № 368863871 від 07.03.2024 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, відсутні будь які відомості в тому числі інформація про власника щодо об`єкта нерухомості в АДРЕСА_2 , де зареєстрована позивачка.

Таким чином, позивачем доведено наявність заподіяної шкоди, як і доведено наявність неправомірних (протиправних) дій відповідача.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до переконання, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження обставин проживання з потерпілим однією сім`єю, а саме по собі посилання на спільне проживання та ведення спільного господарства без реального доведення зазначених обставин не є підставою для відшкодування моральної шкоди яка завдана смертю фізичної особи, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1166, 1167, 1168, 1187, 1188 ЦК України, 12, 13, 18,76-81, 89, 133,137, 141, 211, 263-265, 274-279, ч.1 ст. 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

В задоволенні позову представника позивача ОСОБА_1 адвоката Макух Аліни Василівни до ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» про відшкодування моральної шкоджи - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Рахімова