Рішення

від 02.05.2025 по справі 462/2303/25

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 462/2303/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 травня 2025 року суддяЗалізничного районногосуду м.Львова ІванюкІ.Д.розглянувши впорядку спрощеногопозовного провадженнябез повідомлення(виклику)сторін вприміщенні судув м.Львові цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до Комунальної 3-ої стоматологічної поліклініки м.Львова про стягнення невиплаченої заробітної плати,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 01.04.2025 року звернулася в суд з позовом до Комунальної 3-ої стоматологічної поліклініки м.Львова про стягнення невиплаченої заробітної плати у розмірі 169600 грн. за період з квітня 2023 року по лютий 2025 року. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона працює на посаді лікаря стоматолога-терапевта, що також встановлено судовими рішеннями від 16.08.2023 у справі № 462/3828/23, від 22.10.2018 року у справі №462/5498/18, від 26.08.2020 року у справі №462/3160/20, від 05.04.2018 у справі № 462/572/18. На час подання до суду позовної заяви трудові відносини між нею та відповідачем не припинені, наказ про звільнення відсутній, однак із серпня 2017 року відповідач не нараховує та не виплачує їй заробітну плату. Рішенням Залізничного районного суду від 16.08.2023 року стягнуто з Комунальної третьої стоматологічної поліклініки міста Львова на користь ОСОБА_1 154026,75 гривень невиплаченої заробітної плати за період з травня 2020 по березень 2023 року.Однак, з квітня 2023 року по лютий 2025 року відповідач вкотре допустив заборгованість із заробітної плати перед нею. Оскільки мінімальний розмір заробітної плати, гарантований законом, за вказаний період визначений Законами України «Про державний бюджет України на 2023 рік», «Про державний бюджет України на 2024 рік», «Про державний бюджет України на 2025 рік» та становив у 2023 році - 6700 гривень, у 2024 році - з 1 січня - 7100 гривень, з 1 квітня - 8000 гривень, у 2025 році 8000 грн, то виходячи із цього розхрахунку просить позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 02.04.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення /виклику/ сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач відзиву на позовну заяву у визначений судом п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження, не подав, заяви про поновлення строку для подання такого до суду також не надходило.

У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи наведене, відповідно до ч.8 ст.178 та ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, вивчивши зібрані по справі докази, оглянувши матеріали цивільної справи, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

У відповідності до ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Із змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 82 ЦПК України).

Рішеннями Залізничного районного суду м. Львова від 16.08.2023 у справі № 462/3828/23, від 22.10.2018 року у справі №462/5498/18, від 26.08.2020 року у справі №462/3160/20, від 05.04.2018 у справі № 462/572/18, встановлено, що ОСОБА_1 працює на посаді лікаря стоматолога-терапевта у Комунальній 3-ій стоматологічній поліклініці м. Львова. Відомості про припинення трудових відносин між позивачем та відповідачем - відсутні.

Відповідно до рішення Залізничного районного суду м. Львова від Залізничного районного суду від 16.08.2023 року стягнуто з Комунальної третьої стоматологічної поліклініки міста Львова на користь ОСОБА_1 154026,75 гривень невиплаченої заробітної плати за період з травня 2020 по березень 2023 року/а.с.16-17/.

Крім того, рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 05.04.2018 стягнуто з Комунальної 3-ої стоматологічної поліклініки м. Львова на користь ОСОБА_1 17470,75 грн заборгованості по заробітній платі за період з серпня по грудень 2017 року /а.с. 21-22/.

Рішенням Залізничногорайонного судум.Львова від22.10.2018стягнуто зКомунальної 3-оїстоматологічної поліклініким.Львова накористь ОСОБА_1 29784 грн заборгованості по заробітній платі за період з січня по серпень 2018 року /а.с. 18-19/.

Рішенням Залізничногорайонного судум.Львова від26.08.2020стягнуто зКомунальної 3-оїстоматологічної поліклініким.Львова накористь ОСОБА_1 90327грн нарахованої,але невиплаченоїзаробітної плати. Згідно рішення заборгованість по заробітній платі стягнута за період з вересня 2018 року по травень 2020 року /а.с. 20/.

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу, наданих Пенсійним фондом України, ОСОБА_2 за період з квітня 2023 по лютий 2025 року не отримала заробітну плату.

Згідно із ст. 2 КЗпП України право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку.

Відповідно до ст. 115 Кодексу законів про працю України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно із ч. 1 ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

У частині першій статті 1 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року, який є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини у сфері оплати праці, міститься аналогічне визначення поняття заробітна плата.

Згідно із приписами ст. 2 Закону України«Про оплату праці» основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 4 ст. 95 Кодексу законів про працю України мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

У пункті 20постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»роз`яснено, що у будь-якому випадку оплата праці при виконанні працівником місячної (годинної) норми праці (обсягу робіт) не може бути нижчою від встановленої законом мінімальної заробітної плати. При визначенні, чи не є заробітна плата нижчою від мінімальної, до неї не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати.

Згідно із п.8 ч.1 ст. 40 Бюджетного Кодексу України розмір мінімальної заробітної плати на відповідний бюджетний період визначається Законом про Державний бюджет України.

Статтею 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік» було встановлено у 2023 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 6700 грн.

Статтею 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» було встановлено у 2024 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 7100 грн, з 1 квітня - 8000 грн.

Статтею 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» було встановлено у 2025 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 8000 грн.

Так, сума невиплаченої заробітної плати за період з квітня 2023 року по лютий 2025 року становить 169600 грн, з розрахунку: квітень грудень 2023 (9 місяців) ? 6700 грн = 60300 грн; грудень лютий 2024 (3 місяці) ? 7100 грн = 21300 грн; квітень грудень 2024 (9 місяців) ? 8000 грн = 72000 грн; січень лютий 2025 (2 місяці) ? 8000 грн = 16000 грн. Загальна сума: 60300 грн + 93300 грн + 16000 грн = 169600 грн.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що позивач перебуває у трудових відносинах із відповідачем та з квітня 2023 року по лютий 2025 року останній не нараховує і не виплачує їй заробітної плати, доказів того, що трудові відносини між сторонами припинені суду не надано, а тому суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Згідно із ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Із врахуванням вказаного, суд дійшов висновку, що з відповідача слід стягнути 1696 грн судового збору на користь держави.

На підставі наведеного та керуючись ст. 2, 12, 81, 89, 141, 263- 265, 280, 282 ЦПК України, ст. 94, 115 Кодексу законів про працю України, Законом України «Про Державний бюджет України», суд

ухвалив:

Позов задовольнити.

Стягнути з Комунальної 3-ої стоматологічної поліклініки м. Львова на користь ОСОБА_1 169600 (сто шістдесят дев`ять тисяч шістсот) грн невиплаченої заробітної плати за період з квітня 2023 року по лютий 2025 року.

Стягнути з Комунальної 3-ої стоматологічної поліклініки м. Львова на користь держави 1696 (одну тисячу шістсот дев`яносто шість) грн судового збору.

Допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Комунальна 3-я стоматологічна поліклініка м. Львова, код ЄДРПОУ: 01984317, місцезнаходження: вул. С. Петлюри, 17, м. Львів.

Суддя Іванюк І.Д.