Постанова

від 29.04.2025 по справі 682/56/25

НЕ ВКАЗАНО

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2025 року

м. Хмельницький

Справа № 682/56/25

Провадження № 22-ц/820/1041/25

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Янчук Т.О. (суддя-доповідач),

Грох Л.М., ЯрмолюкаО.І.,

секретаря: Шевчук Ю.Г.,

учасники справи: представник апелянта адвокат Маринюк С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 березня 2025 року (суддя Зеленська В.І.) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Берездівської сільської ради Шепетіського району Хмельницької області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

в с т а н о в и в :

У січні 2025 року ОСОБА_4 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Берездівської сільської ради Шепетіського району Хмельницької області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_5 , який проживав та був зареєстрований в с. Манятин Шепетівського району Хмельницької області. Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина, зокрема, на житловий будинок АДРЕСА_1 . Позивачка у визначений законом строк не звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_5 , так як з квітня 2015 року і на момент закінчення строку прийняття спадщини лікувалась, працювала, займала відповідальне посадове становище, а тому не мала фізичної можливості вчасно прибути до нотаріуса для подання заяви про прийняття спадщини. У зв`язку із захворюванням у 2016 році позивачці була встановлена третя група інвалідності до 2019 року, а з 2019 року - довічно. У 2025 році ОСОБА_4 звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_5 , проте нотаріус відмовив їй у прийнятті заяви у зв`язку з пропуском визначеного законом строку для прийняття спадщини. На думку позивачки, вона пропустила строк звернення до нотаріуса з поважних причин.

Із урахуванням викладеного, просила суд визначити ОСОБА_1 додатковий строк три місяці з дня набрання рішення суду законної сили, для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 березня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 не надала належних доказів та не довела обставин, які б підтвердили існування об`єктивних перешкод, у зв`язку з якими у неї виникли істотні труднощі для звернення до нотаріуса у встановлений законом строк.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що у постанові Верховного Суду від 17.02.2022 року, №953/15603/20, яку застосував у своєму рішенні суд першої інстанції, вказано, що оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду. Позивача, за його згодою в судовому засіданні, було допитано, як свідка, яка пояснила, що навіть під час лікування, як вказано в листках непрацездатності - амбулаторно, вона була фактично прикута до ліжка, так як мала захворювання грижі, які сковували її тіло та обмежували її в життєдіяльності, також інвалідність позивачки встановлена вперше з 15.03.2016 року по 01.04.2019 року, а надалі довічно, у зв`язку з загальним захворюванням, тому в даному конкретному випадку об`єктивні для подання заяви про прийняття спадщини труднощі, хвороба позивача виникли під час перебігу шестимісячного строку призначеного для прийняття спадщини, тривали після закінчення шестимісячного строку, в результаті хвороби позивачу встановлена третя група інвалідності, яка встановлена довічно, тобто захворювання, яке призвело до стійкого розладу функцій організму.

Відзиву на апеляційну скаргу від інших учасників по справі не надходило.

В судовому засіданні представник апелянтки адвокат Маринюк С.О. підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Інші учасники по справі в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 , адвоката Маринюка С.О., дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 , 1937 р.н., постійно проживав та був зареєстрований на АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою № 431 від 23.05.2019, виданою Берездівською сільською радою Славутського району Хмельницької області (а.с.42).

ОСОБА_5 на праві власності належало домоволодіння АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 20.11.2004 р (а.с.11-12) та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 20.11.2004 р (а.с.13).

Згідносвідоцтва просмерть серія НОМЕР_1 від 13серпня 2024року ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Манятин Славутського району Хмельницької області. (а.с.5).

Після смерті ОСОБА_5 заведена спадкова справа № 28/2020 за заявою спадкоємця за заповітом ОСОБА_3 , із матеріалів якої вбачається, що рішенням Славутського міськрайонного суду від 26.12.2019 року ОСОБА_3 визначено додатковий строк для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_5 в три місяці. ОСОБА_3 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку. Інші спадкоємці ОСОБА_5 не зверталися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини.

Відповідач ОСОБА_2 є сином ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 від 27 грудня 1984 року, а отже спадкоємцем першої черги за законом. Спадщину після смерті батька ОСОБА_5 не приймав, про що свідчать матеріали спадкової справи № 28/2020. (а.с. 40-54).

Позивачка ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 від 18 вересня 1961 року, свідоцтвом про укладення шлюбу серія НОМЕР_4 від 6 червня 1982 року, з якого вбачається, що позивачка після реєстрації шлюбу змінила прізвище ОСОБА_6 на ОСОБА_7 , та експертним висновком № 056/11-а від 04.01.2025 про те, що записи особового імені ОСОБА_8 (свідоцтво про народження (повторно), запис ОСОБА_5 ) та ОСОБА_9 , похідна форма імені по батькові ОСОБА_10 (свідоцтво про народження, запис ОСОБА_11 , батько ОСОБА_12 ) попри розбіжності в документах, наданих для експертизи, а також в інших документах зазначеної особи є ідентичними (а.с.6,7,8).

ОСОБА_1 , як спадкоємець першої черги за законом відповідно до ст. 1261 ЦК України, спадщину після смерті батька ОСОБА_5 не приймала, про що свідчать матеріали спадкової справи № 28/2020.

Позивачкою надано листки непрацездатності серія АГЩ №012320 від 07.04.2015 (а.с.80), серія АГЩ № 012580 від 06.05.2015 (а.с.14), серія АГЩ И№040089 від 08.06.2015 (а.с.81), в яких зазначено, що ОСОБА_1 перебувала на амбулаторному лікуванні з 07.04.2015 по 30.04.2015, з 06.05.2015 по 29.05.2015 та з 02.06.2015 по 08.06.2015 у зв`язку із загальним захворюванням.

15 березня 2016 року ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності у зв`язку з загальним захворюванням до 01.04.2019, що підтверджується Довідкою МСЕК АВ № 0687052 (а.с.79); з 12.03.2019 ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності у зв`язку з загальним захворюванням довічно, що підтверджується довідкою МСЕК АВ № 0040243 (а.с.78).

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої та третьої статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини; 2) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини; 3) ці обставини визнані судом поважними (див. постанову Верховного Суду від 20 березня 2024 року у справі № 545/1231/23).

Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22, від 10 липня 2024 року у справі № 522/13476/23.

Вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються індивідуально в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи (див. постанову Верховного Суду від 07 грудня 2023 року у справі № 548/2415/21).

Головною ознакою поважних причин є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини (постанова Верховного Суду від 31 липня 2024 року у справі № 706/275/22 (провадження № 61-12010св23)).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 зазначила, що суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, позивачка посилалась на те, що з квітня 2015 року і на момент закінчення строку прийняття спадщини вона перебувала на амбулаторному лікуванні, працювала, займала відповідальне посадове становище, а тому не мала фізичної можливості вчасно прибути до нотаріуса для подання заяви про прийняття спадщини. У зв`язку із захворюванням у 2016 році позивачці була встановлена третя група інвалідності до 2019 року, а з 2019 року довічно.

У справі, яка переглядається, спадкодавець помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому встановлений законом строк для прийняття спадщини сплив 27 травня 2015 року.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що за обставинами цієї справи посилання позивачки на її перебування на амбулаторному лікуванні не є істотними труднощами для звернення із заявою про прийняття спадщини, не свідчить про поважність причин пропуску встановленого законом строку на прийняття спадщини.

Правозастосовча практика Верховного Суду у подібних правовідносинах є незмінною та усталеною.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачка не довела поважних причин пропуску встановленого законом строку на прийняття спадщини.

Апелянтом не надано доказів про існування об`єктивних, непереборних, істотних труднощів для спадкоємця першої черги за законом для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_5 протягом дев`яти років після його смерті.

Наведені у апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, має бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року).

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

У зв`язку з тим, що суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишає без задоволення, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 березня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02 травня 2025 року.

Судді: Т.О. Янчук

Л.М. Грох

О.І. Ярмолюк