Ухвала

від 30.04.2025 по справі 185/9729/15-ц

ПАВЛОГРАДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 185/9729/15-ц

Провадження № 2/185/2/25

У ХВ АЛ А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

про закриття провадження по справі

30 квітня 2025 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Юдіної С.Г., за участю секретаря Мінарської О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальності «КРЕДИТ ІНВЕСТМЕНТ ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Банк професійного фінансування» звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства закритого типу «ДОНЕЦЬКПРОМЕЛЕКТРОМОНТАЖ», ОСОБА_1 в якому просило суд стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 9/кл/2013 від 22.04.2013 у розмірі 4302284, 75 грн.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилався на те, що між ПАТ «ПРОФІН БАНК» та АТЗТ «ДОНЕЦЬКПРОМЕЛЕКТРОМОНТАЖ» укладений кредитний договір № 9/кл/2013 від 22.04.2013 за яким позичальнику була відкрита відновлювальна кредитна лінія і надано кредит 2000000 грн. У забезпечення виконання зобов`язань позичальника за Кредитним договором між ПАТ «ПРОФІН БАНК» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 10/2013 від 22.04.2013 року. Зобов`язання за Кредитним договором та договором поруки не виконані у зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з позовом.

Ухвалою суду від 21.12.2015 року провадження у даній справі за позовом ПАТ «ПРОФІН БАНК» до Акціонерного товариства закритого типу «ДОНЕЦЬКПРОМЕЛЕКТРОМОНТАЖ» закрито.

Зазначена справа перебувала у провадженні судді Павлоградського міськрайонного суду Гаврилова В.А.

Згідно розпорядження керівника апарату суду від 06.03.2024 року призначено повторний авторозподіл справи.

Згідно протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями дана цивільна справа передана на розгляд судді Павлоградського міськрайонного суду Врони А.О.

Згідно розпорядження керівника апарату суду від 01.10.2024 року призначено повторний авторозподіл справи.

Згідно протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями справа передана на розгляд судді Юдіній С.Г.

Ухвалою суду від 01.04.2025 року залучено до участі у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк професійного фінансування» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якості правонаступника позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «КРЕДІТ ІНВЕСТМЕНТ ГРУП».

До Павлоградськго міськрайонного суду від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Українця М.П. надійшло клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України, у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Представник позивача адвокат Нейрановський А.О. в судове засідання не з`явився, надав суджу заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача адвокат Українець М.П. в судове засідання не з`явився, надав суду заяву.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За вимогами частинипершоїстатті18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства; а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Тобто, за певних умов обидві сторони у цивільному процесі можуть і не бути фізичними особами, якщо тільки такий спір не належить до юрисдикції іншого суду, зокрема господарського.

Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року чітко розмежував юрисдикцію судів за правилами цивільного та господарського судочинства щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, встановивши у пункті 1 частини першої статті 20 ГПК України, що критерієм розмежування юрисдикції у таких спорах є суб`єктний склад основного зобов`язання.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Пункт 1 частини першої статті 20 ГПК України виключив з-під юрисдикції господарського суду спори щодо всіх правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, сторонами якого не є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. А частина перша статті 19 ЦПК України у системному зв`язку з частиною першою статті 2, частиною першою статті 5, статтею 46, частиною першою статті 47, частиною другою статті 48 цього кодексу не встановлюють обмежень щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами акцесорного зобов`язання є винятково юридичні особи та (або фізичні особи-підприємці).

Отже з 15 грудня 2017 року - з дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року - спір щодо правочину, укладеного для забезпечення виконання основного зобов`язання, належить до юрисдикції господарського суду лише тоді, якщо сторонами основного зобов`язання є тільки юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. Іншими словами, до юрисдикції господарського суду не належить, зокрема, спір щодо виконання договору, укладеного для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо хоча би однією стороною основного зобов`язання є фізична особа, яка не є підприємцем.

З вказаної дати, якщо хоча би однією зі сторін основного зобов`язання є фізична особа, яка не є підприємцем, спір щодо правочину, укладеного для забезпечення виконання основного зобов`язання, розглядається за правилами цивільного судочинства незалежно від того, чи заявляє позивач одночасно вимоги до фізичної особи-сторони основного зобов`язання та до сторони (сторін) акцесорного зобов`язання, зокрема незалежно від того, чи об`єднані позовні вимоги щодо виконання кредитного договору з вимогами щодо виконання договорів іпотеки, поруки тощо, укладених для забезпечення основного зобов`язання.

До юрисдикції господарських судів належать спори щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Положення пункту 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України пов`язують належність до господарської юрисдикції справ у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не з об`єднанням позовних вимог до боржника у забезпечувальному зобов`язанні з вимогами до боржника за основним зобов`язанням, а з тим, що сторонами основного зобов`язання мають бути юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Саме такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 березня 2019 року у справі № 904/2530/18.

Відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2022 у справі № 345/1537/21 зазначено, що з 15 грудня 2017 року - дати набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» спір щодо правочину, укладеного на забезпечення виконання основного зобов`язання, належить до юрисдикції господарського суду, якщо таке основне зобов`язання є господарським і спір щодо нього підлягає розгляду за правилами господарського судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №753/12916/15-ц).

Враховуючи що сторонами основного зобов`язання, а саме кредитного договору № 9/кл/2013 від 22.04.2013 року є юридичні особи, спір щодо правочину, укладеного на забезпечення виконання основного зобов`язання (договору поруки № 10/2013 від 22.04.2013 року) не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до п. 1. ч. 1 ст. 255 Цивільного процесуального кодексу України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Провадження у цивільній справі № 185/9729/15-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальності «КРЕДИТ ІНВЕСТМЕНТ ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя С. Г. Юдіна