Рішення від 30.04.2025 по справі 750/17769/24

Справа № 750/17769/24

Провадження № 2/750/743/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2025 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

судді - Рахманкулової І.П.,

секретаря Мишастої К.Б.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Авраменка Г. М.,

представника відповідачів ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Виконавчого комітету Чернігівської міської ради про зобов`язання укладення окремих договорів найму,

третя особа: Комунальне підприємство «Деснянське» Чернігівської міської ради,

в с т а н о в и в:

17 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Виконавчого комітету Чернігівської міської ради, в якому заявила вимоги про визнання протиправним відмовлення членів сім`ї ОСОБА_4 та ОСОБА_5 дати згоду на укладення окремого договору найму та про зобов`язання укладення окремих договорів найму.

Обґрунтовано позов тим, що у квартирі по АДРЕСА_1 , зареєстровані три особи, а саме: ОСОБА_5 (батько позивача), позивач ОСОБА_1 та її сестра ОСОБА_4 . Дана квартира не приватизована, перебуває у комунальній власності. Особовий рахунок № НОМЕР_1 відкрито 19.11.1983 на ОСОБА_5 .

Згідно даних особового рахунку та з технічного паспорту на квартиру видно, що квартира складається з трьох кімнат площею 17,1 кв.м, 12,7 кв.м та 7,2 кв.м, загальна площа квартири становить 62,8 кв.м, житлова площа 37 кв.м

Позивач запропонувала відповідачам укласти окремі договори найму, виділивши позивачу кімнату площею 17,1 кв.м, а відповідачам кімнати площею 12,7 кв.м та 7,2 кв.м, на що останні згоди не дали, а тому позивач звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 21січня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.

Представник Виконавчого комітету Чернігівської міської ради надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти позовних вимог та просив прийняти рішення відповідно до чинного законодавства.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що постановою виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів і президії обласної ради професійних спілок 07 січня 1985 року № 3 «Про порядок обліку громадян, потребуючих поліпшення житлових умов, і надання їм житлових приміщень по Чернігівській області» визначено розмір, у тому числі: для постановки громадян на облік для поліпшення житлових умов відсутність 6 кв.м на особу; для надання житлових приміщень відповідно до середньої забезпеченості громадян: по містам та селищам міського типу не менше 8,5 кв.м, але не більше 13,65 кв.м на одну особу. Тобто, середньою нормою забезпеченості по місту Чернігову є 8,5 кв.м житлової площі.

Згідно з копією особового рахунку, наданою комунальним підприємством «Деснянське» Чернігівської міської ради, квартира АДРЕСА_2 , трикімнатна, житловою площею 37,0 кв.м: 1 кімната 12,7 кв.м, 2- кімната 17,1 кв.м, 3-кімната 7,2 кв.м

Таким чином, кімната № 3, яка має площу 7,2 кв.м, не відповідає вимогам статті 63 Житлового кодексу. Тобто вбачається штучне погіршення умов проживання одного із мешканців квартири АДРЕСА_3 .

Також представник відповідача зазначає, що ОСОБА_1 не зверталася до виконавчого комітету Чернігівської міської ради із заявою про укладення окремих договорів найму на житло по АДРЕСА_1 , так як порядок користування квартирою не було встановлено. Будь-яких протиправних дій Виконавчий комітет Чернігівської міської ради щодо позивача не вчиняв, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якому аргументи представника виконавчого комітету вважає хибними і такими, що не відповідають вимогам статті 104 Житлового кодексу України.

Крім того, зазначає, що у позові пропонується залишити відповідачам не одну кімнату 7,2 кв.м, а дві кімнати 12,7 кв.м та 7,2 кв.м, що у сукупності складає 19,9 кв.м, що відповідає вимогам статті 63 ЖК України.

Представник відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 адвокат Кравченко В.В. подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. У відзиві представник відповідачів зазначив, що позивачем по справі в обґрунтування свого позову не надано жодних належних та допустимих доказів, які б давали підстави стверджувати про те, що укладення окремих договорів найму та виділення позивачу кімнати площею 17,1 кв.м, а відповідачам кімнати площею 12,7 кв.м та 7,2 кв.м буде відповідати законним вимогам, оскільки житлова площа однієї із кімнат, яка становить 7,2 кв.м не буде відповідати встановленим законом нормам житлової площі, санітарним нормам та буде порушувати її право співмірності користування квартирою на рівні з іншими зареєстрованими у квартирі особами.

Також у відзиві на позовну заяву представник відповідачів просив суд врахувати висновки, викладені у рішенні Деснянського районного суду міста Чернігова від 24 березня 2021 року у справі №750/11192/20, яким було відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про встановлення порядку користування квартирою.

Крім цього, представник відповідачів зазначив, що ОСОБА_1 не проживає у спірній квартирі з 2007 року, оскільки вона фактично проживає у місті Києві, де працює логопедом в Науково-практичному центрі нейрореабілітації «Nodus», крім того, надає логопедичні послуги у приватному порядку мешканцям міста Києва, що також було встановлено Деснянським районним судом міста Чернігова під час розгляду справи №750/11192/20.

Позивач та її представник у судовому засіданні позов підтримали та просили суд його задовольнити.

Представник відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 адвокат Кравченко В.В. у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача - Виконавчого комітету Чернігівської міської ради в судовому засіданні проти позову заперечувала та просила суд відмовити позивачу у його задоволенні з підстав, вказаних у відзиві на позов.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений завчасно і належним чином.

Заслухавши пояснення позивача, представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

У квартирі АДРЕСА_2 , зареєстровані три особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Дана квартира перебуває у власності територіальної громади, мешканцями не приватизована. Особовий рахунок № НОМЕР_1 відкрито 19.11.1983 року на квартиронаймача ОСОБА_5 .

За даними технічного паспорту на квартиру, вона складається з трьох кімнат площею 17,1 кв.м, 12,7 кв.м та 7,2 кв.м, загальна площа квартири становить 62,8 кв.м, житлова площа - 37 кв.м.

Таким чином, спірна квартира за адресою АДРЕСА_1 перебуває у комунальній власності, а тому між сторонами виник спір про зміну договору найму жилого приміщення, який регулюється положеннями статей 104, 63 ЖК України.

Відповідно до статті 104 ЖК Україничлен сім`їнаймача вправівимагати,за згодоюінших членівсім`ї,які проживають разом з ним, укладення з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам статті 63 цього Кодексу.

У разі відмови членів сім`ї дати згоду на укладення окремого договору найму, а також у разі відмови наймодавця в укладенні такого договору спір може бути вирішено в судовому порядку.

У відповідності до вимог статті 63 ЖК Українипредметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок.

При цьому, не можуть бути самостійним предметом договору найму: жиле приміщення, яке хоч і є ізольованим, проте за розміром менше від встановлено для надання одній особі (частина перша статті 48), частина кімнати або кімната, зв`язана з іншою кімнатою спільним входом, а також підсобні приміщення (кухня, коридор, комора тощо).

Відповідно до частини першої статті 48 Житлового кодексу України жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України.

Відповідно до пункту 53 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, що затверджені постановою Ради Міністрів УРСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 р. N 470, жиле приміщення надається громадянам у межах 13,65 квадратного метра жилої площі на одну особу, але не менше рівня середньої забезпеченості громадян жилою площею в даному населеному пункті.

Пунктом 5 постанови виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів та Президії обласної ради профспілок від 07.01.1985 №3 «Про порядок обліку громадян, які потребують покращення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Чернігівській області» визначений розмір житлової площі для надання житлових приміщень згідно з середньою нормою забезпеченості громадян у містах, селищах міського типу області не менш 8,5 кв.м.

Судом встановлено,що рішеннямДеснянського районногосуду м.Чернігова від24березня 2021року усправі №750/11192/20,яке набралозаконної сили,відмовлено ОСОБА_5 у задоволеннійого позовудо ОСОБА_1 , ОСОБА_4 зтих підстав,що зміна умов договору найму та виділення відповідачу ОСОБА_4 кімнати площею 7,2 кв.м є неможливим, оскільки це становить менше, аніж 8,5 кв.м, на що в частині другій статті 63, 104 ЖК України міститься відповідна заборона.

Крім того, суд у вказаному вище рішенні зазначив, що кімната № 3 площею 7,2 кв.м, яку позивач ОСОБА_5 тоді просив виділити у користування відповідачу ОСОБА_4 , має єдине вікно, яке виходить на лоджію І площею 1.5 кв.м, вихід до якої передбачений з кімнати № 4 площею 17,1 кв.м.

Таким чином, при виділенні в користування кімнати № 4 площею 17,1 кв.м та лоджії І площею 1.5 кв.м комусь із користувачів квартири призведе до порушення прав інших користувачів, оскільки вікно це конструкція, що заповнює спеціально створюваний проріз у зовнішній стіні будинку і призначена для освітлення, інсоляції та провітрювання приміщення.

Рішення Деснянськогорайонного судум.Чернігова від 24 березня 2021 року у справі №750/11192/20 набрало законної сили, сторонами не оскаржувалося.

ОСОБА_1 у судовому засіданні повідомила, що фактично вона має бажання здійснити приватизацію квартири, проте відповідачі не хочуть подавати заяви на приватизацію, а тому їхньою відмовою порушуються її права на набуття у власність частини квартири, право на приватизацію якої вона має.

При цьому, позивач пояснила, що вона користується кімнатою площею 17,1 кв.м, з якої мається вихід на лоджію площею 1,5 кв.м, а тому фактично її кімната є у спільному користуванні всіх мешканців, які ходять на лоджію. При цьому, відповідач ОСОБА_5 користується кімнатою площею 12,7 кв.м з лоджією 2,8 кв.м, а відповідач ОСОБА_4 користується кімнатою площею 7,2 кв.м і відповідачі свої кімнати зачиняють, а позивач не може зачинити свою кімнату площею 17,1 кв.м, так як має забезпечити вихід на лоджію іншим користувачам.

Позивач не зверталася до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради із заявою про укладення з нею окремого договору найму. Позивач зазначає, що вирішення питання про укладення договору найму з нею на кімнату площею 17,1 кв.м та залишення двох інших кімнат у спільному користуванні обох відповідачів не призведе до порушення їх прав та дасть їй можливість приватизувати належне їй на праві користування житлове приміщення без згоди інших мешканців квартири.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19).

Таким чином, заявлені позивачем вимоги про визнання протиправним відмовлення членів сім`ї ОСОБА_4 та ОСОБА_5 дати згоду на укладення окремого договору найму та про зобов`язання укладення окремих договорів найму не є належними способами захисту прав позивача.

Фактично позивач бажає встановлення порядку користування квартирою у такий спосіб, щоб у її користування було виділено кімнату 17,1 кв.м з виходом на лоджію 1,5 кв.м, а відповідачам у спільне користування було виділено дві окремі житлові кімнати площею 7,2 кв.м та 12,7 кв.м з виходом на лоджію площею 2,8 кв.м.

Виходячи із засад рівності прав всіх мешканців квартири на користування житловою площею 37 кв.м в квартирі АДРЕСА_2 , кожному із мешканців припадає по 12,33 кв.м житлової площі.

Проте, житлових кімнат з такою площею у квартирі немає.

У разі виділення в користування позивачу кімнати житловою площею 17,1 кв.м та укладення з нею окремого договору найму, іншим мешканцям квартири залишаються дві житлові кімнати площею 7,2 та 12,7 кв.м, а загальною житловою площею 19,9, тобто кожному по 9,95 кв.м, що є явно не співмірним з тією площею, яку просить виділити для себе позивач та порушить права інших користувачів житлового приміщення, адже кожен із мешканців має право на користування житловим приміщенням площею 12,33 кв.м.

Беручи до уваги наведені обставини в контексті положень статті 64 ЖК України, відповідно до яких права наймача і членів його сім`ї щодо користування квартирою є рівними, та положень статті 104 ЖК України, суд приходить до висновку, що з підстав, заявлених позивачем, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) до ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ), ОСОБА_5 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ),Виконавчого комітетуЧернігівської міськоїради (місцезнаходження:вул.Магістратська,7,м.Чернігів,ідентифікаційний кодюридичної особи - 04062015)про зобов`язанняукладення окремихдоговорів найму відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 4000 грн. у відшкодування витрат на правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 4000 грн. у відшкодування витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 01.05.2025.

Суддя