Ухвала

від 28.04.2025 по справі 1-14/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 1-14/11 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/976/24 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2025 року у м. Львові Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 10 вересня 2024 року,

з участю: прокурора ОСОБА_7

захисника-адвоката ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),

заявника ОСОБА_6

встановив:

вищезазначеною ухвалою залишено без задоволення заяву ОСОБА_6 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Червоноградського міського суду Львівської області від 22 червня 2011 року у справі № 1-14/11.

Не погоджуючись з цією ухвалою, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі із наступними доповненнями просить ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 10 вересня 2024 року скасувати та скерувати справу для нового розгляду в суд першої інстанції.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначає, що у 2008 році відносно нього було порушено кримінальну справу за заявою потерпілого ОСОБА_9 , за результатами якої у 2011 році його було засуджено за ст.ст.190, 364 КК України до 2 років умовного терміну покарання. Стверджує, що усі звинувачення та свідчення були зроблені в усній формі та не підтверджені фактами.

На думку апелянта, в своїй ухвалі суддя першої інстанції прикриває штучне створення та підроблення доказів, завідома неправдиві показання потерпілого ОСОБА_10 та його батька ОСОБА_11 , працівників МБТІ, протизаконні дії у справі № 1-14/11 у слідстві які проводив ОСОБА_12 . Також прикриває дії працівника міліції-Владики, який не мав ніяких повноважень на будь які дії у даній справі (лист начальника поліції ОСОБА_13 ) за діями якими прикритий факт дачі хабаря, з використанням службових повноважень.

Також зазначає, що слідчий Червоноградської прокуратури «втягнув у конфлікт інтересів» свідків, щоб вони давали неправдиві покази проти нього.

Стверджує, що пред`явлені йому звинувачення є однобічні, покази свідків та потерпілого неправдиві, факти перекручені з порушенням законів. Такі дії, на його думку є упередженими та такими, що порушують КК України, ЦК України, Конституцію України, де є факти про порушення прав людини, зловживання службовим становищем з боку прокуратури та поліції.

Звертає увагу, що суд першої інстанції в ухвалі зазначив свідчення свідків не повно залишивши важливі факти поза увагою, про що свідчить викладення у рішенні лише доводів, доказів сторони, на користь якої приймається рішення.

При апеляційному розгляді справи заявник та його захисник підтримали подану апеляційну скаргу та просили таку задоволити.

Прокурор частково підтримав апеляційну скаргу, просив скасувати оскаржувану ухвалу та скерувати справу на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, пояснення присутніх учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно дост. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно достатті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Порядок здійснення провадження за нововиявленими обставинами врегульований главою 34 КПК України, у якій наведений вичерпний перелік нововиявлених обставин, за наявності яких можуть бути переглянуті судові рішення, що набрали законної сили.

Так, відповідно до частини 2 статті 459 КПК України нововиявленими обставинами визнаються:

- штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок;

- скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути;

- інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

У пунктах 4, 5 частини 2 статті 462 КПК України вказано, що у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами зазначаються обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду, обґрунтування з посиланням на обставини, що підтверджують наявність нововиявлених обставин, та зміст вимог особи, яка подає заяву до суду.

Разом з цим, тлумачення термінів «нововиявлені обставини», «обставини», що вживаються у ст. 459 КПК України, має здійснюватися в системному зв`язку з іншими положеннями КПК України, у першу чергу зі ст. 91 цього Кодексу, яка визначає обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Таким чином, системне тлумачення положень ст. 459, пунктів 4, 5 ст. 462, ст. 91 КПК України вказує на те, що перегляд судових рішень, які набрали законної сили, за нововиявленими обставинами є екстраординарною процедурою перегляду судових рішень, що має місце у виняткових випадках, коли після завершення розгляду кримінальної справи у звичайному порядку (в судах першої, апеляційної і касаційної інстанцій) виявлені обставини, які:

1) об`єктивно існували на момент ухвалення відповідних судових рішень, але не були відомі та не могли бути відомі суду й особі, яка звертається із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами, під час судового провадження, і стали відомі вже після ухвалення відповідного судового рішення;

2) перебувають в органічному зв`язку з елементами предмета доказування в кримінальному провадженні, тобто вони можуть мати значення для оцінки або безпосередньо обставин, які підлягають доказуванню, або доказів, покладених в основу судового рішення;

3) мають істотне значення, оскільки самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

За змістом статей 459 - 467 КПК України, процедура перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами за своєю правовою природою не є повторним розглядом справи по суті, повторною апеляцією чи касацією, вона не передбачає нового встановлення фактичних обставин кримінального провадження та усунення суперечностей у доказах. У цьому випадку суд не розглядає обвинувачення по суті, а лише перевіряє наявність передбачених у ч. 2 ст. 459 КПК України обставин, на які учасники судового провадження посилаються як на нововиявлені, та надає оцінку тому, чи могли вказані обставини, що не були відомі суду на час розгляду справи, вплинути на правильність рішення суду, яке належить переглянути.

Предметом судового розгляду в порядку провадження за нововиявленими обставинами виступає не обвинувальний акт (висунуте особі обвинувачення), а судове рішення, зокрема вирок суду, що набрав законної сили, яким установлено наявність чи відсутність винуватості особи у вчиненні інкримінованого їй злочину.

За приписами статей 1, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Зокрема, як слідує із рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Праведная проти Росії» (заява № 69529/01, пункти 27-28) та рішення у справі «Попов проти Молдови» № 2 (заява № 19960/04, пункт 46), процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.

Як, неодноразово наголошував у своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини (рішення у справі «Брумареску проти Румунії», заява N 28342/95, пункт 61, рішення у справі «Желтяков проти України», заява № 4994/04, пункт 42, рішення у справі «Христов проти України», заява № 24465/04, пункт 33), що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.

Принцип правової (юридичної) визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення у справі «Рябих проти Росії», заява N 52854/39, пункт 52, у справі «Желтяков проти України», заява № 4994/04, пункт 43).

Перевіривши матеріали кримінального провадження за заявою ОСОБА_6 , колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в повній мірі дотримався вимог кримінального процесуального закону з огляду на наступне.

Як убачається з матеріалів провадження, ОСОБА_6 звернувся до Червоноградського міського суду Львівської області із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Червоноградського міського суду Львівської області від 22.06.2011 року, яким його засуджено за ст.ст.190 ч.3, 364 ч.2, 70 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади в громадських організаціях строком на 2 роки, з іспитовим строком 2 роки, зобов`язано засудженого ОСОБА_6 повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично реєструватися в органах кримінально-виконавчої системи.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 16.03.2012 року вищевказаний вирок змінено, зазначено, що покладені на ОСОБА_6 обов`язки, передбачені ст. 76 КК України, контролює кримінально-виконавча інспекція, вважати ОСОБА_6 позбавленим права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій в громадських організаціях, терміном на 2 роки.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.01.2013 року вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 22.06.2011 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 16.03.2012 року щодо ОСОБА_6 змінено. Перекваліфіковано дії ОСОБА_6 з ч.2 ст.364 КК України на ч.2 ст.364-1 КК України (в ред. від 07.04.2011 року) і призначено покарання у виді штрафу у розмірі 400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 6800 грн., з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій в громадських організаціях строком на 2 роки. Вважати ОСОБА_6 засудженим за ч.3 ст.190 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій в громадських організаціях строком на 2 роки. На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладенням обов`язків, передбачених п.п.3, 4 ст.76 КК України.

В обґрунтування своєї заяви, як на підставу перегляду вироку за нововиявленими обставинами, ОСОБА_6 зазначає, що експерт оцінювач ОСОБА_14 надавнеправдиві свідчення проти нього про те, що він не повернув договір, укладений між ЛОАІ та ЧМБТІ, а юридичні документи недолучив, а тому висновок є недійсний, що спростовується описом документів інвентаризації на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Про арешт будівлі йому це було не відомо; під час розгляду справи №1-14/11 він повідомляв, що між експертом оцінювачем ЧМБТІ ОСОБА_15 та потерпілим ОСОБА_16 ( ОСОБА_17 ) була змова про взяття хабара. Розгляд справи було призупинено та доручено дослідити цей факт. Директор ЧМБТІ доручила відновити документацію, однак така відновлена не була. Слідчим прокуратури не було проведено дій по окремому судовому дорученні, він звернувся із запитом до МБТІ про витребування непотрібних документів;висновок Червоноградського МБТІ від 14.09.2007 року про вартість майна у розмірі 15094 грн. має юридичну силу, за цією вартістю була реалізована будівля на вул. Молодіжна, 2 у м. Червонограді. Експерт оцінювач ЧМБТІ ОСОБА_18 надавав свідчення, що висновок недійсний у зв`язку відсутністю договору та юридичних документів, які ОСОБА_6 не передав; усудовому засіданні у справі № 1-14/11 експерт оцінювач ОСОБА_14 надавав свідчення про те, що ЛОАІ звернулась за новою оцінкою на будівлю на вул. Молодіжна, 2 і томуним була зроблена нова оцінка на суму приблизно 75-78 тис. грн., чим ввів суд в оману. Нової оцінки проведено не було, такий висновок в описі про звіт відсутній; довіреність від імені голови ЛОАІ використано не за призначенням, у зв`язку з чим відкрито кримінальне провадження № 12014140150002376 від 23.12.2014 року;у довідці про залишкову вартість будівлі на вул. Молодіжна, 2 у м.Червонограді у 75790, 95 грн. підроблено підпис голови ЛОАІ, у зв`язку з чим відкрито кримінальне провадження № 12014140150002376 від 23.12.2014 року;витяг з реєстру прав власності на нерухома майно від 07.04.2009 року, виданий як нова оцінка будівлі на вул. Молодіжна, 2 у м. Червонограді на суму 75790, 95 грн. є сфабрикований та виданий протизаконно; будівля на вул. Молодіжна, 2 у м.Червонограді була фактично реалізована за 15094, 00 грн., що підтверджується договором купівлі-продажу від 30.04.2009 року. Важає, що обвинувачення проти нього надумані, неправдиві, спрямовані на уникнення відповідальності за дачу хабара експерту-оцінювачу ОСОБА_14 за занижену оцінку по висновку від 14.09.2007 року (кримінальне провадження № 12013150150000689 від 25.05.13 року за ст.ст. 364, 190 КК України).Цивільний позов ОСОБА_9 мотивував тим, що отримав кредит у розмірі 60000 грн. для оплати вартості бараку, за користування яким протягом року сплачує проценти. Судом прийнято необгрунтоване рішення у цій частині, оскільки цивільний позов у судовому засіданні не обговорювався.

Перевіривши наведені обставини, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що жодна із обставин, на які посилається ОСОБА_6 , як на нововиявлені, не є такими в розумінні ч.2 ст.459 КПК України.

При цьому, судом першої інстанції здійснено аналіз обставин, на які посилався ОСОБА_6 , як на нововиявлені, та наведено достатні мотиви, з яких вказані обставини не можна вважати нововиявленими.

Зокрема, суд в обґрунтування вказав, що лист, підписаний директором КП ЛОР «Червоноградське МБТІ» ОСОБА_19 від 23.02.2010 року № 268 (т. 4, а.с. 13), договір купівлі-продажу від 30.04.2009 року, укладений між Львівською обласною асоціацією інвалідів Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організації інвалідів України» та ОСОБА_20 (т. 4, а.с. 18-19), витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 07.04.2009 року (т.4 а.с.16) висновок про вартість майна від 14.09.2007 року(т. 4, а.с. 5), та запит старшого слідчого прокурорури м. Червонограда від 10.02.2010 року №174-0174 (т.4 а.с. 8), були відомі суду та вже перевірялися під час розгляду справи по суті, а отже, не можуть бути нововиявленими.

Також суд обґрунтовано зазначив, що довіреність Львівської обласної асоціації інвалідів, видана ОСОБА_20 від 05.03.2009 року (т. 4 а.с. 7), довідка Львівської обласної асоціації інвалідів від 11.03.2009 року № 335/А-66 про залишкову балансову вартість нежитлового приміщення ЛОАІ ВОІ СОІУ м. Червоноград, вул. Молодіжна, 2 станом на 01.01.2009 року (т.4 а.с. 15), відповідь начальника Червоноградського МВ ГУМВС України у Львівській області від 06.03.2009 року №1101 (т.4 а.с. 4), запит голови асоціації ВОІ СОІУ про видачу витягу з реєстру на право власності (т.4 а.с. 6), опис документів інвентаризації справи на домоволодіння №2 на вул. Молодіжна у м.Червонограді від 07.04.2009 року (т.4 а.с.14) та показання свідків ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , на які посилається заявник, хоча й не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні вироку, однак самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами не доводять неправильність вироку.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що посилання заявника на те, що слідчим прокуратури не було виконано судового доручення відповідно до постанови Червоноградського міського суду від 25.01.2010 року є безпідставним, оскільки обставина була відомою суду на час судового розгляду при ухваленні вироку, а тому така не є нововиявленою у розумінні п. 4 ч. 2 ст. 459 КПК України. Будучи допитаним як свідок, колишній слідчий прокуратури ОСОБА_25 підтвердив правомірність своїх дій під час досудового слідства у судовому засіданні й доказів протилежного суду не подано.

Судом першої інстанції було допитано за клопотанням ОСОБА_6 потерпілого ОСОБА_9 та свідків ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_21 , ОСОБА_28 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , при цьому вказані свідки не повідомили суду інші обставини, розбіжностей з їх даними раніше показами не встановлено.

Твердження в апеляційній скарзі про зловживання з боку органів досудового розслідування, а також примушування свідків давати неправдиві показання щодо нього, не є нововиявленими обставинами, оскільки такі обставини не підтверджені жодними іншими матеріалами, окрім тверджень самого заявника. При цьому,відповідно до ч. 3 ст. 459 КПК України, лише вироком суду або, принаймні, матеріалами розслідування, має бути підтверджений будь-який факт зловживання слідчого, прокурора, суду під час кримінального провадження, чи фальсифікація матеріалів провадження, для того, щоб такий факт міг бути прийнятий судом у якості нововиявленої обставини.

Фактично, у своїй заяві ОСОБА_6 не погоджується з обвинувальним вироком суду та просить надати зазначеним доказам іншу оцінку, що не являється нововиявленими обставинами в розумінні ст. 459 КПК України.

Заявник не наводить таких обставин чи юридичних фактів, які на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати, оскільки учасники кримінального провадження не знали про них та, відповідно, не могли надати суду дані про них та які могли б суттєво вплинути на вирішення кримінального провадження, а також тих, що об`єктивно існували на момент вирішення кримінальної справи та не були відомі і не могли бути відомі на той час суду та хоча б одній особі, яка брала учать у справі, та про існування яких стало відомо після ухвалення судового рішення.

Таким чином, у апеляційній скарзі з урахуванням доповнень не наведено доводів, які би свідчили, що в цьому провадженні були допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, не встановлено такого і судом апеляційної інстанції.

Отже, апеляційний суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, яка скасуванню з викладених в апеляційній скарзі мотивів не підлягає.

Керуючись ст. ст. 376, 404,405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а:

апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 10 вересня 2024 року без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий

Судді