Ухвала

від 29.04.2025 по справі 522/23168/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/806/25

Справа № 522/23168/24 1-кс/522/2329/25

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6

захисника адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 03.04.2025 року, відносно

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

підозрюваного у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 22024160000000468 від 12.10.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України,-

установив

Зміст оскарженого судового рішення

Оскарженою ухвалою слідчого судді задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу Управління СБ України в Одеській області та відносно ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 31.05.2025 року, без визначення розміру застави.

Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що прокурором надано матеріали (докази), якими обґрунтовується підозра та які є достатніми для переконання що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді захисник підозрюваного ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій вважає оскаржувану ухвалу необґрунтованою, просить її скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого та обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби або визначити розмір застави до 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що ризики, на які посилається слідчий у клопотанні недоведені; оскаржувана ухвала не містить в собі обґрунтувань щодо неможливості застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу або визначення застави.

Крім того наголошує, що ОСОБА_8 раніше не судимий, має постійне місце проживання, сім`ю, пред`явлену підозру визнає, у скоєному кається.

Позиції учасників апеляційного розгляду

Захисник підозрюваного ОСОБА_8 -адвокат ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Прокурор ОСОБА_6 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача; пояснення учасників апеляційного розгляду; дослідивши матеріали судового провадження; обговоривши доводи апеляційної скарги; колегія суддів дійшла висновку про таке.

Мотиви апеляційного суду

Стаття 370КПК Українипередбачає,що судоверішення повиннобути законним,обґрунтованим івмотивованим. Законнимє рішення,ухвалене компетентнимсудом згідноз нормамиматеріального праваз дотриманнямвимог щодокримінального провадження,передбачених цимКодексом. Обґрунтованимє рішення,ухвалене судомна підставіоб`єктивно з`ясованихобставин,які підтвердженідоказами,дослідженими підчас судовогорозгляду таоціненими судомвідповідно дост.94цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Питання, які слідчий суддя повинен вирішити при застосуванні відносно особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначені змістом ст.ст. 177, 178, 183 КПК.

Відповідно до вимог ст.177КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст.178КПК та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Під час апеляційного перегляду оскарженої ухвали встановлено, що слідчий суддя дотримався вказаних вимог закону при розгляді клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Слідчий суддя, приймаючи рішення про доцільність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, врахував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування такого запобіжного заходу та обґрунтовано дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання органу досудового розслідування, в зв`язку з відсутністю достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам дієво запобігти існуючим ризикам.

Колегія суддів вважає, що слідчим суддею на законних підставах не визначено розмір застави підозрювану як альтернативного запобіжного заходу при обранні запобіжного заходу у виді триманні під вартою, з огляду на таке.

Згідно ч.6 ст.176 КПК під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 109-114-2, 258-258, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

Тобто законодавцем визначено, що під час дії воєнного стану до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України, за наявністю ризиків, передбачених ст.177 КПК, застосовується запобіжний захід виключно у виді тримання під вартою.

Докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження, долучених до клопотання органу досудового розслідування, в повній мірі враховані слідчим суддею та вказують на те, що на даній стадії досудового розслідування існує обґрунтована підозра причетності ОСОБА_8 до вчинення інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 1 ст.114-1 КК України.

Апеляційний суд вважає, що долучені до клопотання слідчого докази, є такими, що вказують на наявність обставин та відомостей, які можуть переконати суд та неупередженого спостерігача, що підозрюваний можливо вчинив інкримінований йому злочин. Ці докази, на даній стадії досудового розслідування, є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».

Колегія суддів визнає необґрунтованими доводи сторони захисту в частині відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК, які зазначені в оскарженій ухвалі слідчого судді, з огляду на таке.

Так, підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв`язків, будь яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Також, СПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Обставини даного кримінального провадження, на думку апеляційного суду, дають достатні підстави припускати, що ОСОБА_8 розуміючи можливість призначення суворого покарання, яке йому загрожує у разі доведеності його вини за результатами розгляду кримінального провадження, може здійснити спроби переховування від органу досудового розслідування чи суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК, не можна визнавати недоведеним.

На думку апеляційного суду також існує ризик можливого впливу підозрюваного на свідків в даному кримінальному провадженні (п.3 ч.1 ст.177 КПК), які мають бути допитані в подальшому безпосередньо судом відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК, а тому підозрювана на даному етапі досудового розслідування може вдатись до спроб схилити їх до зміни показів в рамках даного кримінального провадження, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Ризик продовжити вчинення кримінального правопорушення в якому підозрюється, також не виключаються, оскільки відповідно до підозри та матеріалів кримінального провадження, підозрюваний здійснюючи інкриміновані йому дії вочевидь розумів їх протиправність.

Наявність вище зазначених ризиків, дають достатні підстави вважати, що застосування на даному етапі досудового розслідування кримінального провадження найсуворішого запобіжного заходу є обґрунтованим та дієвим, поряд з менш суворими запобіжними заходами, які на переконання апеляційного суду не будуть здатні забезпечити належну поведінку підозрюваного під час досудового розслідування.

Апеляційний суд також не вбачає підстав для визначення альтернативного запобіжного заходу у виді застави, оскільки ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України.

Колегія суддів приймає до уваги посилання захисника про те, що підозрюваний має місце постійне місце проживання, його сімейний стан, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, однак вказані обставини не можливо визнати такими, що беззаперечно можуть гарантувати запобігання існуючим ризикам без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Матеріали справи не містять інших даних про застереження, які б унеможливлювали перебування підозрюваного під вартою за станом здоров`я. Стороною захисту апеляційному суду також не надано будь-яких документів, які б свідчили про неможливість перебування підозрюваного під вартою.

Колегія суддів звертає увагу, що доцільність необхідності подальшого утримання підозрюваної під вартою буде перевірена через нетривалий час в порядку ст.199 КПК України, в тому числі і з урахуванням результатів досудового розслідування.

Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний суд вважає, що висновок слідчого судді про існування достатніх підстав для обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах справи, а дані про особу підозрюваного і сама підозра у вчиненні тяжкого злочину, дають достатні підстави вважати, що на даний час дійсно існують зазначені слідчим суддею ризики, які виправдовують тримання підозрюваного під вартою.

За наведених обставин апеляційний суд приходить до висновку про неспроможність доводів захисника стосовно незаконності оскарженої ухвали, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала слідчого судді - залишенню без змін.

Керуючись статтями 177, 178, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -

постановив

Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 03.04.2025 року, відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 22024160000000468від 12.10.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4