Постанова від 01.05.2025 по справі 910/11575/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" травня 2025 р. Справа№ 910/11575/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Барсук М.А.

суддів: Кропивної Л.В.

Руденко М.А.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал спірітс груп"

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2024

у справі №910/11575/24 (суддя Щербаков С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія партнер"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал спірітс груп"

про стягнення 39 639, 91 грн, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія партнер" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал спірітс груп" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 39 639, 91 грн, з яких: 38 200, 00 грн - основний борг, 125, 25 грн - 3 % річних, 229, 20 грн - інфляційні втрати та 1 085, 46 грн - пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № Т-2004 про надання послуг із супроводу та доставки товарів від 20.04.2023 року.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.12.2024 у справі №910/11575/24 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал спірітс груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія партнер" 38 200, 00 грн - основного боргу, 122, 11 грн - 3 % річних, 229, 20 грн - інфляційних втрат, 1 058, 33 грн - пені, 3 025,69 грн - судового збору та 7 000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині позову - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що з урахуванням п.3.2 договору та положень ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідач зобов`язаний був оплатити надані послуги протягом 65 календарних днів від дати надання послуг, після отримання оригіналів документів.

Також суд першої інстанції здійснив власний розрахунок 3 % річних, інфляційних втрат та пені.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобал спірітс груп" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2024 у справі №910/11575/24 та ухвалити нове, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія партнер" в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- відповідач не отримував від позивача документів по даному договору, тому на думку останнього, строк оплати у відповідача не настав;

- із експрес-накладної ТОВ «Нова-Пошта» №20450937004212 від 04.06.2024 (далі «Експрес-накладна») не можливо встановити, що саме за документи, по якому перевезенню чи за якою господарською операцією чи договором були відправлені позивачем;

- в матеріалах справи відсутні докази отримання позивачем відправлення від відповідача за Експрес-накладною;

- в матеріалах справи відсутні докази підтверджуючі домовленість сторін щодо вартості послуг із надання професійної правничої допомоги;

- при присудженні до стягнення суми судового збору судом першої інстанції не враховано положення ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та п.2.ч.1.чт. 129 ГПК України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/11575/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Кропивна Л.В.

Ухвалою суду від 13.01.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал спірітс груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2024 у справі №910/11575/24 залишено без руху та надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків шляхом подання доказів сплати судового збору в сумі 3 633,60 грн.

Ухвалою суду від 28.01.2025 відкрито апеляційне провадження та повідомлено сторін, що справа буде розглянута без повідомлення (виклику) учасників справи.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв`язку з перебуванням судді Пономаренко Є.Ю. у відпустці.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи №910/11575/24 сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя - Барсук М.А., судді Руденко М.А., Кропивна Л.В.

Ухвалою суду від 26.03.2025 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал спірітс груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2024 у справі №910/11575/24.

Частина 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлено.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

20.04.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія партнер" (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобал спірітс груп" (далі - замовник) укладено договір № Т-2004 про надання послуг із супроводу та доставки товарів, умовами якого передбачено, що замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання організувати за рахунок замовника транспортно-експедиційне обслуговування (ТЕО), перевезення вантажів, а також надання інших послуг замовнику, узгоджених в Додаткових угодах до цього Договору.

Умови транспортування, вид вантажу, вид транспорту, вартість послуг виконавця узгоджуються сторонами в заявках встановленої форми, які є невід`ємною частиною даного договору (п. 1.2. договору).

Відповідно до пп. 2.1.1. п. 2.1. договору, виконавець зобов`язується організувати перевезення вантажів замовника, або надання інших послуг замовнику на умовах, узгоджених сторонами в заявці.

В свою чергу, згідно пп. 2.2.4 п. 2.2. договору, замовник зобов`язується своєчасно оплачувати рахунки за послуги виконавця по ставками і розцінками, попередньо узгодженими сторонами.

За умовами п.3.1. договору, перелік послуг, що надаються, а також вартість послуг виконавця узгоджуються сторонами шляхом підписання Заявки встановленої форми, що є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 3.2. договору, оплата послуг проводиться протягом 65 (шістдесяти п`яти) календарних днів від дати надання послуг, після отримання оригіналів документів (рахунок, акт виконаних робіт, податкова накладна, товаро-транспортна накладна). Сторони можуть домовитися про інші умови оплати послуг Виконавця, що обмовляється в заявці на надання послуг з ТЕО.

У п. 3.3. договору сторони погодили, що вартість послуг виконавця вказується в заявці замовника на виконання робіт, а також рахунку і включає в себе компенсацію узгоджених сторонами витрат виконавця, а також винагороду виконавцеві з урахуванням ПДВ.

Згідно п. 3.4. договору, обов`язковою умовою для оплати послуг із супроводу та доставці Товару згідно даного Договору, є наявність у Замовника оформлених в установленому чинним законодавством України порядку відповідної накладної, товаро-транспортної накладної встановленого зразка, міжнародної товаро-транспортної накладної, коносамента, електронної податкової накладної та інших документів, передбачених чинним законодавством та умовами цього Договору, а також відповідність узгодженої вартості послуг зазначеної в Актах приймання - передачі наданих послуг сторонами вартості послуг. При відсутності одного із зазначених документів, а також в разі їх неналежного оформлення або наявності розбіжностей у відомостях або даних, замовник повинен письмово попередити виконавця протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання відповідного Акту приймання - передачі наданих послуг. В такому випадку Виконавець повинен протягом 7 (семи) календарних днів, з моменту отримання такого письмового повідомлення від Замовника, надати Замовнику відповідні виправлені або коригувальні документи.

Відповідно до п. 4.3.3. договору, за несвоєчасну оплату послуг виконавця замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з рахунку виконавця.

Цей договір укладено на термін до 31.12.2023 року, вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами договірних зобов`язань (п. 7.9. договору).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем були надані відповідачу послуги із супроводу та доставки вантажу, про що позивачем складено та підписало товарно-транспортну накладну №1577 від 30.05.2024, акт надання послуг №432 від 01.06.2024 на суму 38 200,00 грн та рахунок на оплату №432 від 01.06.2024 на суму 38 200,00 грн.

Позивач зазначає, що на виконання умов п. 3.4. договору, ним було сформовано податкову накладну №432 від 01.06.2024, яку зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних 06.06.2024 за №9153195826, що підтверджується відповідною квитанцією про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім того, на підтвердження виконання умов п. 3.4. договору щодо надсилання відповідачу акту надання послуг №432 від 01.06.2024 на суму 38 200,00 грн, рахунку на оплату №432 від 01.06.2024 на суму 38 200,00 грн, товарно-транспортної накладної та податкової накладної, позивачем надано суду експрес-накладну ТОВ "Нова-Пошта" №20450937004212 від 04.06.2024.

За твердженням позивача, відповідачем вказані документи отримано 05.06.2024, проте відповідач за надані послуги не розрахувався, акт надання послуг №432 від 01.06.2024 на суму 38 200,00 грн не підписав, вмотивовану відмову від його підписання не надав, у зв`язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 38 200, 00 грн.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання щодо оплати наданих послуг, зокрема, щодо погашення заборгованості у розмірі 38 200, 00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 125, 25 грн - 3 % річних за період з 09.08.2024 по 17.09.2024, 229, 20 грн - інфляційні втрати за період з 09.08.2024 по 17.09.2024 та 1 085, 46 грн - пені за період з 09.08.2024 по 17.09.2024.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно з приписами ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами у справі договору, колегія суддів вважає, що даний договір є змішаним та містить ознаки як договору надання послуг, за яким відповідно до ст. 901 ЦК України одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором, так і договору перевезення вантажу, за яким відповідно до ст. 307 ГК України та ст. 909 ЦК України одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно з п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (далі - Правила), договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов`язки та відповідальність сторін щодо їх додержання; перевізник - фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно- матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Пунктом 11.1 цих Правил визначено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, яка містить всі обов`язкові реквізити, визначені Законом України «Про автомобільний транспорт», форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках (п. 11.3 Правил).

У разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається перевізнику (п. 11.5 Правил).

Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (далі - Положення №88), згідно з п. 1.2 якого, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Пунктом 2.1 Положення №8 передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», документом для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для водія є, серед інших, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Таким чином, товарно-транспортна накладна підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів (якщо таке перевезення здійснюється на договірних умовах), документує рух матеріальних цінностей та є одним із доказів реальності здійснення господарської операції з постачання товарів.

Відсутність товарно-транспортної накладної, тим не менш, не може бути самостійною підставою вважати господарську операцією такою, що не відбулася, а причини відсутності ТТН у кожному конкретному випадку мають бути досліджені судом.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Отже, для здійснення транспортно-експедиторської діяльності наявність товарно-транспортного документа (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо) є обов`язковою. В такому випадку товарно-транспортний документ є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції, а його відсутність, відповідно, свідчить про формальне документальне оформлення транспортно-експедиторської послуги.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надавались послуги по супроводу та доставці товарів на суму 38 200,00 грн згідно заявки № 24001002 із зазначенням маршруту, дати та часу завантаження/розвантаження, марки автомобіля.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначає про те, що оскільки заявка підписана лише зі сторони позивача, а тому вартість послуг у розмірі 38 200,00 грн сторонами не узгоджена.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору та на підставі заявки, позивачем доставлено транспортний засіб до місця завантаження (30.05.2024), отримано вантаж для перевезення та здійснено перевезення вантажу за визначеною заявкою, що підтверджується виписаною у місці завантаження товарно-транспортною накладною №1577 від 30.05.2024.

Вантаж було доставлено вантажоодержувачу (відповідачу) та отримано останнім, про що свідчить підписи останнього на відповідній товарно-транспортній накладній.

При цьому колегія суддів зазначає, що товарно-транспортна накладна №1577 від 30.05.2024 містить ідентичні відображеним у заявці № 24001002 від 30.05.2024 відомості щодо замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, перевізника, маршруту, місця завантаження/розвантаження вантажу та марки автомобіля, що дає підстави стверджувати, що вказана заявка була погоджена (надана) відповідачем.

Відтак, підписання відповідачем товарно-транспортної накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фіксує факт здійснення господарської операції і є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отримані послуги.

Відповідно до п. 3.2. договору оплата послуг проводиться протягом 65 (шістдесяти п`яти) календарних днів від дати надання послуг, після отримання оригіналів документів (рахунок, акт виконаних робіт, податкова накладна, товаро-транспортна накладна).

Згідно п. 3.4. договору, обов`язковою умовою для оплати послуг із супроводу та доставці Товару згідно даного Договору, є наявність у Замовника оформлених в установленому чинним законодавством України порядку відповідної накладної, товаро-транспортної накладної встановленого зразка, міжнародної товаро-транспортної накладної, коносамента, електронної податкової накладної та інших документів, передбачених чинним законодавством та умовами цього Договору, а також відповідність узгодженої вартості послуг зазначеної в Актах приймання - передачі наданих послуг сторонами вартості послуг. При відсутності одного із зазначених документів, а також в разі їх неналежного оформлення або наявності розбіжностей у відомостях або даних, замовник повинен письмово попередити виконавця протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання відповідного Акту приймання - передачі наданих послуг. В такому випадку Виконавець повинен протягом 7 (семи) календарних днів, з моменту отримання такого письмового повідомлення від Замовника, надати Замовнику відповідні виправлені або коригувальні документи.

З матеріалів справи слідує, що на виконання умов наведених пунктів договору, позивачем складено та підписано товарно-транспортну накладну №1577 від 30.05.2024, акт надання послуг №432 від 01.06.2024 на суму 38 200,00 грн та рахунок на оплату №432 від 01.06.2024 на суму 38 200,00 грн.

На виконання п. 3.4. договору позивачем також було сформовано податкову накладну №432 від 01.06.2024, яку зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних 06.06.2024 за №9153195826, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

04.06.2024 позивачем надіслано відповідачу вказані вище документи, що підтверджується експрес-накладною ТОВ "Нова-Пошта" №20450937004212 від 04.06.2024, в якій зазначено: тип відправлення: документи; опис: документи; плановий час доставки 05.06.2024.

Відповідач підписаний акт надання послуг №432 від 01.06.2024 на суму 38 200,00 грн не повернув, будь-яких заперечень щодо обсягу, якості та вартості наданих послуг не надав.

Зважаючи на те, що умовами договору сторони не передбачили конкретного способу надіслання/передачі виконавцем замовнику документів в підтвердження наданих послуг, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про виконання позивачем п. 3.4. договору шляхом направлення документів за допомогою служби доставки «Нова-Пошта».

При цьому, сам по собі факт неотримання відповідачем кореспонденції, яку позивач надіслав на офіційну адресу відповідача не може вважатися поважною причиною невиконання дій, обумовлених таким поштовим відправленням, оскільки викликаний не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Колегія суддів зазначає, що направлення листа на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника. (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

А тому доводи апелянта стосовно відсутності доказів отримання надісланої на адресу відповідача кореспонденції службою доставки «Нова-Пошта» колегія суддів відхиляє.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, строки та в порядку, що встановлені договором.

Колегія суддів наголошує, що ч. 5 ст. 626 ЦК України чітко закріплює презумпцію відплатності договору, якщо сторонами не встановлено інше, ч. 2 ст. 901 ЦК України містить норму про можливість застосування положень глави 63 до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відтак, зважаючи на підписання сторонами товарно-транспортної накладної за договором, обов`язок відповідача-отримувача послуг оплатити вартість виконаних робіт виникає в силу закону (ст. ст. 626, 903 ЦК України, ст. 311 ГК України) та не може ставитися в залежність від не направлення/неотримання останнім акту виконаних робіт, рахунку на оплату тощо.

При цьому, зважаючи на встановлені судом обставини даної справи (підписання сторонами договору, ідентичність інформації, що міститься в заявці, з інформацією наявною в товарно-транспортній накладній, підписання сторонами товарно-транспортної накладної, реєстрація позивачем податкової накладної) не отримання документів передбачених п. 3.4. договору не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України, а отже не звільняє відповідача від обов`язку з оплати наданих послуг.

Таким чином, ураховуючи встановлені вище обставини та беручи до уваги, що надані позивачем докази в підтвердження позовних вимог, є більш вірогідними ніж доводи наведені відповідачем в їх спростування (без надання жодних доказів), колегія суддів погоджується з судом першої інстанції та вважає, що позивачем належним чином виконано умови п. 3.4. договору.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Беручи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем зобов`язань з оплати отриманих послуг, строк виконання якого настав, суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача 38 200, 00 грн заборгованості.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем допущено помилку у визначені періоду та, відповідно, розміру нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Так, з урахуванням п.3.2 договору та положень ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідач зобов`язаний був оплатити надані послуги протягом 65 (шістдесяти п`яти) календарних днів від дати надання послуг, після отримання оригіналів документів, тобто до 09.08.2024 включно, тож починаючи з 10.08.2024 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання.

Водночас, позивач здійснював нарахування інфляційних втрат та 3 % річних з 09.08.2024.

А тому є вірним висновок суду першої інстанції, що обґрунтованою є сума 3 % річних у розмірі 122,11 грн, яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 10.08.2024 по 17.09.2024, а також сума інфляційних втрат у розмірі 229, 20 грн за період з 10.08.2024 по 17.09.2024.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 085, 46 грн - пені за період з 09.08.2024 по 17.09.2024.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 4.3.3. договору, за несвоєчасну оплату послуг виконавця замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з рахунку виконавця.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі спливом 6 місяців.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, при розрахунку пені позивачем допущено помилку у визначенні періоду та розміру нарахування пені, оскільки як зазначено вище прострочення виконання грошового зобов`язання відбулося починаючи з 10.08.2024.

А тому, за вірно здійсненим судом першої інстанції розрахунком, розмір пені становить 1 058,33 грн., яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 10.08.2024 по 17.09.2024.

Стосовно заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн колегія суддів зазначає наступне.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, актів наданих послуг тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

На підтвердження понесених ним судових витрат позивач долучив до матеріалів справи копію договору про надання правової допомоги від 01.09.2024, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія партнер" та адвокатом Дієрдієвим Олексієм Сергійовичем, відповідно до умов якого до якого замовник доручає, а адвокат зобов`язується надати замовнику правову (правничу) допомогу при розгляді в судах загальної юрисдикції всіх інстанцій справ, що стосуються замовника з усіма правами, передбаченими чинним законодавством України.

Згідно п. 3.1. договору, вартість послуг адвоката за цим договором визначається за домовленістю сторін.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2024 року або до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань (п. 5.1. договору).

16.09.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія партнер" та адвокатом Дієрдієвим Олексієм Сергійовичем складено та підписано акт прийому-передачі № 1 наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 01.09.2024 року, відповідно до якого адвокатом надані наступні послуги:

- здійснено консультацію замовнику щодо способу захисту порушених прав, здійснено огляд судової практики у спорах суміжних із предметом спору Замовника, кількість годин - 1, вартість - 2000,00 грн;

- аналіз первинних документів, наданих замовником на підтвердження наявності заборгованості, формування правової позиції щодо предмета спору, кількість годин - 2, вартість - 4000,00 грн;

- зібрано докази, вивчено та проаналізовано документи, надані Замовником для судового захисту інтересів у справі про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал спірітс груп", а саме: суми основного боргу - 38 200 грн. 00 коп., пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ- 1 085 грн. 46 коп., втрат від інфляції за період прострочення - 229 грн. 20 коп., суми 3 % річних за період прострочення - 125 грн. 25 коп., написання позовної заяви та формування додатків до неї; кількість годин - 2, вартість - 4000,00 грн.

Загальна вартість наданих послуг складає - 10 000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 16.09.2024 позивачем було здійснено оплату за надані адвокатом послуги з правничої допомоги згідно договору про надання правової допомоги від 01.09.2024 року у розмірі 10 000, 00 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № б/н від 16.09.2024.

Стосовно доводів відповідача щодо не погодження в договорі розміру гонорару адвоката та не співмірності такої суми, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Колегією суддів враховано, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.

Тобто, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Оскільки умовами договору про надання правової допомоги сторони узгодили, що вартість послуг визначається за домовленістю сторін, а в подальшому між товариством та адвокатом без жодних зауважень підписано акт прийому-передачі де відображено вид послуг, кількість витраченого часу та їх вартість, колегія суддів вважає, що сторони дійшли згоди щодо вартості послуг за договором. Таким чином є безпідставні твердження скаржника про недоведеність позивачем розміру понесених витрат на правову допомогу.

Водночас, як зауважила Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц, Верховний Суд у справі № 905/1795/18, у справі № 922/2685/19, нормами процесуального законодавства передбачено основні критерії визначення та розподілу судових витрат такі, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу в цій справі суд також враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20, згідно з якими для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Крім того Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію стосовно того, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з огляду на поведінку сторін з урахуванням всіх аспектів і складності справи, суд першої інстанції, враховуючи, що запропонований позивачем до відшкодування розмір судових витрат на правову допомогу у суді першої інстанції у даному випадку не повністю відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності у розумінні приписів ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, дійшов до вірного висновку про покладення на відповідача лише 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, які відповідають принципам співмірності, обґрунтованості та пропорційності.

Відповідних висновків суду першої інстанції стосовно співмірності покладення на відповідача саме 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу відповідач не спростував.

Стосовно доводів відповідача щодо невірно стягнутих сум судового збору колегія суддів зазначає наступне.

Також, оскаржуваним рішенням стягнуто з відповідача 3 025,69 грн. судового збору за подачу позову.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі

Відповідно пп 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена ставка судового збору - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на заявлені позовні вимоги (39 639,91 грн) ставка судового збору за подачу такого позову становила 3 028,00 грн (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Водночас, позовна заява була подана позивачем в електронній формі через систему «Електронний суд».

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 916/228/22 (провадження № 12-26гс22) зазначила, що суд застосовує коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору в разі подання до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою статті 4 Закону України «Про судовий збір», в електронній формі. Особи, які після 04 жовтня 2021 року подають до суду документи в електронній формі з використанням системи «Електронний суд», мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України «Про судовий збір».

А тому, враховуючи подачу позовної заяви в електронній формі, обґрунтованим розміром судового збору, який підлягав сплаті позивачем, була сума 2 422,40 грн (3 028,00 грн * 0,8).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено 3 028,00 грн судового збору згідно платіжної інструкції № 1689. Тобто позивачем було здійснено переплату судового збору у сумі 605,60 грн.

Оскільки позовні вимоги були задоволені частково, з відповідача на користь позивача підлягало стягненню 2 420,55 грн.

Водночас, поклавши на відповідача 3 025,69 грн судового збору, суд першої інстанції не врахував положення частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до приписів ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З огляду на приписи законодавства, позивач не позбавлений права звернутись до суду першої інстанції із клопотанням про повернення надмірно сплаченого судового збору за подачу позову (605,60 грн).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до приписів ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Оскільки у даному випадку судом першої інстанції при розподілі сум судового збору невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал спірітс груп" підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2024 у справі № 910/11575/24 - зміні в частині розподілених сум судового збору.

Водночас, оскільки рішення суду змінюється лише в частині розподілених сум судового збору, які не є самостійними позовними вимогами та не входять до ціни позову, тобто не підлягають оплаті окремо судовим збором при зверненні до суду із апеляційною скаргою, враховуючи, що частково задоволені судом першої інстанції позовні вимоги залишені без змін судом апеляційної інстанції, тому судові витрати апелянта за подання апеляційної скарги згідно ст. 129 ГПК України покладаються на заявника у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

У Х В А Л И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал спірітс груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2024 у справі № 910/11575/24 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2024 у справі № 910/11575/24 змінити в частині розподілу сум судового збору, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія партнер" - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал спірітс груп" (вул. Польова, буд. 24, м. Київ, 03056, ідентифікаційний код - 42735405) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія партнер" (просп. Металургів, буд. 12-А, м. Запоріжжя, 69006, ідентифікаційний код - 43204190) 38 200 (тридцять вісім тисяч двісті) грн 00 коп. - основного боргу, 122 (сто двадцять дві) грн 11 коп.- 3 % річних, 229 (двісті двадцять дев`ять) грн 20 коп.- інфляційних втрат, 1 058 (одну тисячу п`ятдесят вісім) грн 33 коп. - пені, 2 420 (дві тисячі чотириста двадцять) грн 55 коп. - судового збору та 7 000 (сім тисяч) грн 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині позову - відмовити.»

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи № 910/11575/24 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя М.А. Барсук

Судді Л.В. Кропивна

М.А. Руденко