Постанова

від 30.04.2025 по справі 924/1009/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2025 року Справа № 924/1009/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р. , суддя Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Першко А.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Косар О.О.

від відповідача: Кривовяза Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - "Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 17 лютого 2025 року у справі №924/1009/24 (повний текст складено 26 лютого 2025 року)

за позовом Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - "Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки"

про стягнення 774265,49 грн.

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство Державної компанії "Укрспецекспорт" - "Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" про стягнення 774265,49 грн. заборгованості з додаткової плати за договором комісії №3/84-Д від 21 жовтня 2016 року.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 17 лютого 2025 року у справі №924/1009/24 частково задоволено позов Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - "Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" про стягнення 774265,49 грн.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" на користь Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" 397082,02 грн. (триста дев`яносто сім тисяч вісімдесят дві гривні 02 коп.) заборгованості з додаткової плати за договором комісії від 21 жовтня 2016 року №3/84-Д, 5956,23 грн. (п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят шість гривень 23 коп.) витрат із сплати судового збору.

У позові в частині стягнення 377183,47 грн. заборгованості з додаткової плати відмовлено.

Вказане рішення мотивоване тим, що пунктом 5 Додаткової угоди №2 від 02 лютого 2017 року сторони встановили механізм визначення (нарахування) додаткової плати, зазначивши, що вона нараховується за період з дати перерахування коштів комітенту до дати їх повернення комісіонеру. Факт перерахування позивачем 62661,11 Євро грошових коштів, що еквівалентно 1925129,88грн. та неповернення їх відповідачем у визначений строк встановлено рішенням господарського суду Хмельницької області від 25 червня 2019 року та постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11 грудня 2019 року у справі №924/132/1. Відповідно до наявних в матеріалах справи копій платіжних доручень останній платіж погашення боргу за вказаним рішенням відповідачем здійснено 19 серпня 2022 року. З урахуванням пункту 4 Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог №57 від 30 червня 2020 року місцевим судом здійснено перерахунок заявленої до стягнення додаткової плати та встановлено її розмір у сумі 397082,02 грн.

Не погодившись з ухваленим рішенням в частині, позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 17 лютого 2025 року у справі №924/1009/24 в частині відмови в позові про стягнення 377183,47 грн заборгованості з додаткової плати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що позивачем здійснено нарахування додаткової плати з 01 лютого 2019 року по 18 серпня 2022 року (дата остаточного повернення коштів відповідачем). Загальний розмір нарахованої додаткової плати за період з 01 лютого 2019 року по 18 серпня 2022 року становить 1121952,46 грн. Таким чином розмір додаткової плати за договором комісії №3/84-Д від 21 жовтня 2016 року за період з 01 лютого 2019 року по 18 серпня 2022 року становить: 1121952,46 грн - 345947,85 грн - 1738,12 грн = 774265,49 грн, з яких: 1121952,46 грн загальна сума додаткової плати за період 01 лютого 2019 року по 18 серпня 2022 року; 345947,85 грн сума взаємозаліку за Угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог №37 від 13 березня 2020 року; 1738,12 грн - сума коригувань бухгалтерських проведень.

Стосовно суми взаємозаліку відповідно до Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог №57 від 30 червня 2020 року в розмірі 602039,06 грн, скаржник повідомляє, що на вказану суму було зменшено заборгованість по сумі основного боргу, про що зазначено в уточнюючому розрахунку додаткової плати. Крім цього, зменшення суми основного боргу підтверджується і гарантійним листом відповідача від 06 травня 2022 року №519 (Додаток №9 до позовної заяви).

Крім того, апелянт звертає увагу суду, що 04 серпня 2022 року супровідним листом №27/9-2373 (додаток № 12 до позовної заяви) Комісіонером на адресу Комітента було направлено Звіт комісіонера від 31 липня 2022 року №62 (додаток № 11 до позовної заяви), із розрахунком додаткової плати за Договором комісії. За результатами розгляду Звіту комісіонера від відповідача жодних обгрунтованих заперечень не надійшло. Таким чином, враховуючи умови пункту 6.4 Договору комісії, норми статті 1022 Цивільного кодексу України, а також відсутність обгрунтованих заперечень Комітента щодо Звіту комісіонера від 23 серпня 2022 року № 62. Звіт вважається прийнятим Комітентом, а заборгованість з додаткової плати визнаною.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" також не погодилося з рішенням місцевого суду в частині та звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 17 лютого 2025 року у справі №924/1009/24 в частині задоволення вимог про стягнення 397082,02 грн заборгованості з додаткової плати та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції безпідставно відкинув доводи скаржника, про те що додаткова угода №2 від 02 лютого 2017 року має ознаки договору позики та відповідно позивач мав право на отримання відсотків за користування позикою у межах погодженого сторонами строку позики (до 31 грудня 2018 року відповідно до додаткової угоди №3 від 22 грудня 2017 року). Скаржник вважає, що відносини, які розглядаються в справі №924/1009/24, подібні до тих, які розглядались у справі №910/7897/20. І питання не про предмет спору, а те, що фактично також договір комісії, також додаткова угода, кошти передані на умовах делькредере.

Апелянт звертає увагу суду, що пунктом 2 додаткової угоди №2 від 02 лютого 2017 року до договору комісії №3/84 від 21 жовтня 2016 року передбачено, що додаткова плата нараховується щомісячно. Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Однак формулювання початку відліку строку позовної давності, яке застосоване судом першої інстанції вирване з контексту, оскільки пунктом 5 додаткової угоди №2 від 02 лютого 2017 року до договору комісії №3/84 від 21 жовтня 2016 року регулює не лише повернення окремо додаткової плати, а й повернення суми переданих коштів (делькредере). З вимогою про повернення делькредере додаткової плати ДП ДК "Укрспецекспорт" - "Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" звернулась 11 лютого 2019 року подавши позов про стягнення 1 925 129,88 грн та 559 657,40 грн додаткової плати. Тому з 11 лютого 2019 року починається перебіг позовної давності.

На переконання апелянта, додаткова угода №2 до Договору комісії №3/84-Д не містить фактичної прив`язки до необхідності існування обов`язку покупця з оплати товарів (виробів), а по своїй суті унормовує порядок надання комісіонером у користування за плату коштів комітенту в будь-який час на його прохання і лише передбачає можливість їх повернення шляхом зарахування отриманих від продавця коштів в якості оплати поставлених товарів (виробів). Скаржник вважає, що умови оспорюваної угоди є більш наближеними до умов кредитного договору, тому правове регулювання такого правочину має здійснюватися згідно із положеннями глави 71 Цивільного кодексу України та інших законів, що регулюють даний вид господарської діяльності. З огляду на таке, помилковим є рішення, про те, що після закінчення терміну дії Договору комісії №3/84-Д від 21 жовтня 2016 року правомірним є стягнення додаткової плати.

Апелянт зауважує також, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що ТОВ "НТК ЗТМ" за результатами укладення Договору комісії №3/84-Д від 21 жовтня 2016 року на виготовлення 95200 Л-30-1 для пострілів калібру 30 мм до гармати 2А72, поніс виробничі витрати у розмірі 2 656 556,21 грн.(підприємство реалізувало ланку лише в середині 2022 року). За рішенням суду у справі №924/132/19 з відповідача стягнуто 559 657,40 грн. додаткової плати. Крім цього за розрахунками позивача, які заперечує відповідач, нараховано 1 121 952, 46 грн. Таким чином загальна сума нарахованої додаткової плати становить 1 681 609,86 грн., що становить 87% суми основного боргу - 1 925 129,88 грн. В цей же час позивач договір комісії не виконав, у зв`язку із припиненням співробітництва з іноземним партнером, за якого поручився у Додатковій угоді №1 Договору комісії №3/84-Д від 21 жовтня 2016 року і для потреб якого виготовлявся товар за договором комісії, фінансових витрат не поніс та отримав повернення боргу та додаткову плату.

Листом №924/1009/24/1619/25 від 21 березня 2025 року матеріали справи витребувано з Господарського суду Хмельницької області.

31 березня 2025 року до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №924/1009/24.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04 квітня 2025 року у справі №924/1009/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - "Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 17 лютого 2025 року у справі №924/1009/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 30 квітня 2025 р. об 10:15 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №2.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04 квітня 2025 року у справі №924/1009/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 17 лютого 2025 року у справі №924/1009/24. Об`єднано апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" та Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - "Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 17 лютого 2025 року у справі №924/1009/24 для спільного розгляду в межах апеляційного провадження.

11 квітня 2025 року від Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - "Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останнє просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ТОВ "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" на рішення у справі №924/1009/24.

15 квітня 2025 року від представника Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - "Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" Косар Оксани Олександрівни надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16 квітня 2025 року у справі №924/1009/24 задоволено заяву представника Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - "Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" Косар Оксани Олександрівни про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в справі №924/1009/24.

16 квітня 2025 року на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" Кривовязової Наталії Олексіївни надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17 квітня 2025 року у справі №924/1009/24 задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" Кривовязової Наталії Олексіївни про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в справі №924/1009/24.

21 квітня 2025 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" надійшов відзив на апеляційну скаргу у справі №924/1009/24. Відповідач просить суд залишити апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" без задоволення. Відповідач просить суд врахувати, що погашення заборгованості за рішення суду відбувалось на вкрай невигідних для ТОВ "НТК "ЗТМ" умова, тобто спочатку погашалась додаткова плата, а не сума основної заборгованості. Правових підстав для нарахування у 2019 2022 роках додаткової плати ДП ДК "Укрспецекспорт" "Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" не має.

В судовому засіданні 30 квітня 2025 року, яке проводилось в режимі відеоконференції у відповідності до статті 197 ГПК України, представники позивача та відповідача повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційних скаргах та у відзивах на неї.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг та відзивів на них, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення місцевого господарського суду підлягає частковому скасуванню.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 21 жовтня 2016 року між ДП Науково - технічний комплекс "Завод точної механіки" (Комітент) та Дочірнім підприємством Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" (Комісіонер) укладено договір комісії №3/84-Д, відповідно до пункту 1.1 якого КОМІТЕНТ доручає КОМІСІОНЕРУ, а КОМІСІОНЕР бере на себе зобов`язання від свого імені за комісійну плату укласти на умовах, що не суперечать цьому Договору, в інтересах КОМІТЕНТА та за рахунок останнього Контракт з інозамовником, надалі "Покупець", на експортну поставку Товарів, згідно з Додатком № 1 до Договору, який є невід`ємною частиною цього Договору, на умовах СІР - склад Покупця, м. Чачак, Сербія, відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року.

24 листопада 2016 року сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору комісії №3/84-Д, за якою КОМІСІОНЕР за зверненням КОМІТЕНТА та за наявності обігових коштів може здійснити оплату частини Товару частками до моменту отримання дозволу ДСЕК України, акта технічного приймання, акта прийому-передачі Товару на рахунок КОМІТЕНТА у гривневому еквіваленті суми, що підлягає сплаті у Євро. Перерахування буде здійснюватись на умовах делькредере (пункт 3 статті 1016, глава 69 Цивільного кодексу України). В подальшому євровий еквівалент перерахованих коштів утримується із валютної виручки, що надійде від Покупця на рахунок КОМІСІОНЕРА на користь КОМІТЕНТА. При цьому КОМІСІОНЕР має право першочергового утримання цих коштів.

У разі виконання вищезазначеного зобов`язання, КОМІСІОНЕР має право на додаткову плату, яка розраховується КОМІСІОНЕРОМ виходячи з 16% річних за період з дати перерахування коштів КОМІТЕНТУ до дати надходження на розрахунковий рахунок КОМІСІОНЕРА відповідних коштів від Покупця. Додаткова плата нараховується щомісячно. Розрахунок розміру додаткової плати КОМІСІОНЕР надає КОМІТЕНТУ у відповідному звіті КОМІСІОНЕРА. Додаткова плата КОМІСІОНЕРА утримується з коштів, що надійдуть від Покупця або, у випадку з будь-яких причин відмови Покупця від придбання Товару за Контрактом, не отримання дозволу ДСЕК України до дати повернення платежу, зазначеного в пункті 4 Додаткової угоди №1 до Договору комісії, на рахунок КОМІСІОНЕРА.

При перерахуванні КОМІСІОНЕРОМ коштів, в платіжному дорученні має бути вказано: "Перерахування коштів в гривневому еквіваленті без ПДВ".

У разі перерахування КОМІСІОНЕРОМ коштів на умовах делькредере, загальна сума коштів що належить КОМІТЕНТУ за Договором комісії №3/84-Д від 21 жовтня 2016 року, буде зменшена на суму додаткової плати КОМІСІОНЕРА.

СТОРОНИ домовились, що сума перерахування на умовах делькредере за цією Додатковою угодою буде складати еквівалент 200000,00 Євро за курсом Національного банку України на дату оплати в повному обсязі або частками на розсуд КОМІСІОНЕРА.

У випадку невиконання з будь-яких причин КОМІСІОНЕРОМ та/або Покупцем доручення КОМІТЕНТА згідно з Договором комісії №3/84-Д від 21 жовтня 2016 року, відмови Покупця відпридбання Товару за Контрактом, не отримання дозволу ДСЕК України тощо, КОМІТЕНТ зобов`язується беззаперечно повернути КОМІСІОНЕРУ кошти в обсязі еквівалента200000,00 Євро за курсом Національного банку України на дату повернення коштів, що були перераховані за цією Додатковою угодою, та погасить нараховану додаткову плату протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня отримання письмової вимоги від КОМІСІОНЕРА. При цьому КОМІТЕНТ згоден з тим, що ніякі витрати КОМІТЕНТА щодо виконання Договору комісії №3/84-Д від 21 жовтня 2016 року при поверненні коштів КОМІСІОНЕРУ до уваги братися не будуть і на суму та строки повернення не впливатимуть.

За порушення строків повернення отриманих грошових коштів, визначених у цьому пункті КОМІТЕНТ сплачує КОМІСІОНЕРУ пеню у розмірі 0,05% від суми невчасно перерахованих грошових коштів за кожний день затримки перерахування, проте загальна сума пені не повинна перевищувати 32000,00 Євро.

02 лютого 2017 року сторонами підписано Додаткову угоду №2 до Договору комісії №3/84-Д, за якою КОМІСІОНЕР за зверненням КОМІТЕНТА та за наявності обігових коштів може здійснити оплату частини Товару частками до моменту отримання дозволу ДСЕК України, акта технічного приймання, акта прийому-передачі Товару на рахунок КОМІТЕНТА у гривневому еквіваленті суми, що підлягає сплаті у Євро. Перерахування буде здійснюватись на умовах делькредере (пункт 3 статті 1016, глава 69 Цивільного кодексу України). В подальшому євровий еквівалент перерахованих коштів утримується із валютної виручки, що надійде від Покупця на рахунок КОМІСІОНЕРА на користь КОМІТЕНТА. При цьому КОМІСІОНЕР має право першочергового утримання цих коштів.

У разі виконання вищезазначеного зобов`язання, КОМІСІОНЕР має право на додаткову плату, яка розраховується КОМІСІОНЕРОМ виходячи з 18% річних за період з дати перерахування коштів КОМІТЕНТУ до дати надходження на розрахунковий рахунок КОМІСІОНЕРА відповідних коштів від Покупця. Додаткова плата нараховується щомісячно. Розрахунок розміру додаткової плати КОМІСІОНЕР надає КОМІТЕНТУ у відповідному звіті КОМІСІОНЕРА. Додаткова плата КОМІСІОНЕРА утримується з коштів, що надійдуть від Покупця або, у випадку з будь-яких причин відмови Покупця від придбання Товару за Контрактом, не отримання дозволу ДСЕК України до дати повернення платежу, зазначеного в пункті 4 Додаткової угоди №1 до Договору комісії, на рахунок КОМІСІОНЕРА.

При перерахуванні КОМІСІОНЕРОМ коштів, в платіжному дорученні має бути вказано: "Перерахування коштів в гривневому еквіваленті без ПДВ".

У разі перерахування КОМІСІОНЕРОМ коштів на умовах делькредере, загальна сума коштів що належить КОМІТЕНТУ за Договором комісії №3/84-Д від 21 жовтня 2016 року, буде зменшена на суму додаткової плати КОМІСІОНЕРА.

СТОРОНИ домовились, що сума перерахування на умовах делькредере за цією Додатковою угодою буде складати еквівалент 200000,00 Євро за курсом Національного банку України на дату оплати в повному обсязі або частками на розсуд КОМІСІОНЕРА.

У випадку невиконання з будь-яких причин КОМІСІОНЕРОМ та/або Покупцем доручення КОМІТЕНТА згідно з Договором комісії №3/84-Д від 21 жовтня 2016 року, відмови Покупця відпридбання Товару за Контрактом, не отримання дозволу ДСЕК України тощо, КОМІТЕНТ зобов`язується беззаперечно повернути КОМІСІОНЕРУ кошти в обсязі еквівалента200000,00 Євро за курсом Національного банку України на дату повернення коштів, що були перераховані за цією Додатковою угодою, та погасити нараховану додаткову комісійну плату протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня отримання письмової вимоги від КОМІСІОНЕРА. При цьому КОМІТЕНТ згоден з тим, що ніякі витрати КОМІТЕНТА щодо виконання Договору комісії №3/84-Д від 21 жовтня 2016 року при поверненні коштів КОМІСІОНЕРУ до уваги братися не будуть і на суму та строки повернення не впливатимуть.

За порушення строків повернення отриманих грошових коштів, визначених у цьому пункті КОМІТЕНТ сплачує КОМІСІОНЕРУ пеню у розмірі 0,05% від суми невчасно перерахованих грошових коштів за кожний день затримки перерахування, проте загальна сума пені не повинна перевищувати 32000,00 Євро.

Додатковою угодою №3 від 22 грудня 2017 року сторони виклали пункт 14.3 договору у новій редакції, зокрема передбачили, що після повного виконання взаємних обов`язків, які передбачені умовами цього договору, дія Договору закінчується, але не пізніше 31 грудня 2018 року.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 25 червня 2019 року у справі №924/132/19 позов ДП ДК "Укрспецекспорт" - Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" до ДП "Науково - технічний комплекс "Завод точної механіки" про стягнення 2484787,28грн. задоволено частково.

Присуджено до стягнення з ДП "Науково - технічний комплекс "Завод точної механіки" на користь ДП ДК "Укрспецекспорт" - Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" 62661,11 Євро грошових коштів, що еквівалентно 1925129,88 грн. та 28876,95 грн. судового збору. У позові в частині стягнення 559657,40 грн. додаткової плати відмовлено.

У зустрічному позові Державного підприємства "Науково - технічний комплекс "Завод точної механіки" м. Кам`янець - Подільський Хмельницька область до Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державної госпрозрахункової зовнішньоторговельної та інвестиційної фірми "Укрінмаш" м. Київ про стягнення 2656556,21 грн. понесених витрат відмовлено.

Постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 11 грудня 2019 року у справі №924/132/19 рішення суду від 25 червня 2019 року скасовано в частині відмови у стягненні 559657,40 грн.

13 березня 2020 року між ДП ДК "Укрспецекспорт" - "Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" ("Сторона - 1") та ДП "Науково-технічний Комплекс "Завод точної механіки" ("Сторона - 2") укладено Угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог №37 про наступне: "Сторона - 1" і "Сторона - 2" маючи одна до одної зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, дійшли згоди на підставі статті 601 Цивільного кодексу України про зарахування таких зустрічних однорідних вимог, що випливають з нижченаведених договорів, у яких "Сторона -1" і "Сторона 2" є сторонами.

1. За договорами:

а) "Сторона - 1" є боржником, а "Сторона - 2" є кредитором у грошовому зобов`язанні за договором комісії №25/107-Д від 13 листопада 2019 року у розмірі 1365948,85 гривень (еквівалент 52825,00 дол. США по курсу НБУ 25,8580 на 13 березня 2020 року);

2. "Сторона - 2" є боржником, а "Сторона-1" є кредитором у грошовому зобов`язанні за договором №5/114-Д від 05 грудня 2019 року у розмірі 1020000,00 гривень (в тому числі ПДВ 20%);

3. "Сторона - 2" є боржником, а "Сторона-1" є кредитором у грошовому зобов`язанні за договором №3/84-Д від 21 жовтня 2016 року у розмірі 345948,85 грн. (часткове зобов`язання Сторони - 2);

4. Перелічені вище грошові зобов`язання "Сторони - 1" та "Сторони - 2" за вищенаведеними договорами у розмірі 1365948,85 гривень погашаються (припиняються у повному обсязі) заліком, оскільки зустрічні вимоги є рівними.

5. 3 підписанням цієї Угоди Сторони підтверджують наявність грошових зобов`язань "Сторони - 2" на користь "Сторони - 1" станом на 13 березня 2020 року за Договором №3/84-Д від 21 жовтня 2016 року в розмірі 2487664,73 грн., з яких: 1925129,88 грн. сума основного боргу та 559657,40 грн. - додаткова плата нарахована за період з 13 травня 2017 року 31 січня 2019 року (підтверджено постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 11 грудня 2019 року у справі №924/132/19 та 2877 грн. додаткова плата за період з 01 лютого 2019 року по 29 лютого 2020 року).

6. Підписання цієї угоди сторони свідчить про відсутність претензій сторін одна до одної в розмірі 1365948,85 грн.

30 червня 2020 року між ДП ДК "Укрспецекспорт" - "Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" ("Сторона - 1") та ДП "Науково-технічний Комплекс "Завод точної механіки" ("Сторона - 2") укладено Угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог №57 про наступне: "Сторона - 1" і "Сторона - 2" маючи одна до одної зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, дійшли згоди на підставі статті 601 Цивільного кодексу України про зарахування таких зустрічних однорідних вимог, що випливають з нижченаведених договорів, у яких "Сторона -1" і "Сторона - 2" є сторонами.

1. За договорами:

а). "Сторона - 1" є боржником, а "Сторона - 2" є кредитором у грошовому зобов`язанні за договором комісії №25/107-Д від 13 листопада 2019 року у розмірі 602039,06 гривень (еквівалент 22554,87 дол. США по курсу НБУ 26,6922 на 30 червня 2020 року);

2. "Сторона - 2" є боржником, а "Сторона-1" є кредитором у грошовому зобов`язанні за договором №3/84-Д від 21 листопада 2016 року у розмірі 602039,06 гри. (часткове зобов`язання Сторони - 2);

3. Перелічені вище грошові зобов`язання "Сторони - 1" та "Сторони - 2" за вищенаведеними договорами у розмірі 602039,06 гривень погашаються (припиняються у повному обсязі) заліком, оскільки зустрічні вимоги є рівними.

4. З підписанням цієї Угоди Сторони підтверджують наявність грошових зобов`язань "Сторони - 2" на користь "Сторони -1" за Договором №3/84-Д від 21 жовтня 2016 року в розмірі 1932612,32 грн. та 111427,85 грн. додаткова плата за період з 01 лютого 2019 року по 30 червня 2020 року.

5. Підписання цієї Угоди Сторонами свідчить про відсутність претензій Сторін одна до одної в розмірі 602039,06 грн.

10 січня 2022 року старшим державним виконавцем ВДВС у місті Кам`янці-Подільському винесено постанову №68064106 про відкриття виконавчого провадження за наказом від 26 січня 2019 року №924/132/19 про стягнення з ДП "Науково-технічний Комплекс "Завод точної механіки" 62661,11 Євро грошових коштів, що еквівалентно 1925129,88 грн. та 559657,40 грн. додаткової виплати. Залишок боргу згідно із заявою стягувача становить 1633612,32 грн.

14 лютого 2022 року відповідач направив позивачу гарантійний лист, в якому гарантував повну та своєчасну оплату боргу по частинам, в наступні строки: з 24 лютого по 04 березня 2022 року 632612,32 грн, до 30 квітня 2022 року 500000грн., до 31 серпня 2022 року 500000грн.

06 травня 2022 року відповідач повторно звернувся до позивача із гарантійним листом, в якому гарантував повну та своєчасну оплату боргу по частинам, в наступні строки: з 05 по 15 червня 2022 року 362612,32 грн, до 30 липня 2022 року 500000 грн., до 31 серпня 2022 року 500000 грн.

21 березня 2024 року позивачем направлено відповідачу претензію про сплату заборгованості по нарахованій додатковій платі комісіонера відповідно до додаткової угоди до договору комісії №3/84-Д від 21 жовтня 2016 року в розмірі 774265,49 грн.

У відповідь на претензію ТОВ "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" від 23 квітня 2024 року повідомило позивача про її відхилення у зв`язку із відсутністю зазначеної заборгованості.

У матеріалах справи наявні копії платіжних доручень №3843 від 04 листопада 2020 року, №4687 від 18 березня 2021 року, №5166 від 15 червня 2021 року, №5353 від 10 серпня 2021 року, №531 від 02 листопада 2021 року, №664 від 25 травня 2022 року, №1153 від 21 липня 2022 року, №1397 від 19 серпня 2022 року про сплату боргу за постановою Північно західного апеляційного господарського суду від 11 грудня 2019 року у справі №924/132/19.

Оскільки відповідачем заборгованість по нарахованій додатковій платі комісіонера відповідно до додаткової угоди до договору комісії №3/84-Д від 21 жовтня 2016 року в розмірі 774265,49 грн. за період з 01 лютого 2016 року по 18 серпня 2022 року не сплачена, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Місцевий господарський суд, з урахуванням пункту 4 Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог №57 від 30 червня 2020 року, здійснив власний перерахунок заявленої до стягнення додаткової плати та дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у сумі 397082,02 грн.

Однак, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду не може погодитись з такими висновками з огляду на наступне.

З положень статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 627 Цивільного кодексу України визначає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, 21 жовтня 2016 року між ДП Науково - технічний комплекс "Завод точної механіки" (Комітент) та Дочірнім підприємством Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" (Комісіонер) укладено договір комісії №3/84-Д, відповідно до пункту 1.1 якого КОМІТЕНТ доручає КОМІСІОНЕРУ, а КОМІСІОНЕР бере на себе зобов`язання від свого імені за комісійну плату укласти на умовах, що не суперечать цьому Договору, в інтересах КОМІТЕНТА та за рахунок останнього Контракт з інозамовником, надалі "Покупець", на експортну поставку Товарів, згідно з Додатком №1 до Договору, який є невід`ємною частиною цього Договору, на умовах СІР - склад Покупця, м. Чачак, Сербія, відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів "Інкотермс" у редакції 2010 р.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 25 червня 2019 року у справі №924/132/19 частково задоволено позов ДП ДК "Укрспецекспорт" - Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" до ДП "Науково - технічний комплекс "Завод точної механіки" про стягнення 2484787,28 грн.

Присуджено до стягнення з ДП "Науково - технічний комплекс "Завод точної механіки" на користь ДП ДК "Укрспецекспорт" - Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" 62661,11 Євро грошових коштів, що еквівалентно 1925129,88 грн. та 28876,95 грн. судового збору. У позові в частині стягнення 559657,40 грн. додаткової плати відмовлено.

У зустрічному позові Державного підприємства "Науково - технічний комплекс "Завод точної механіки" м. Кам`янець - Подільський Хмельницька область до Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державної госпрозрахункової зовнішньоторговельної та інвестиційної фірми "Укрінмаш" м. Київ про стягнення 2656556,21 грн. понесених витрат відмовлено.

Постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 11 грудня 2019 року у справі №924/132/19 рішення суду від 25 червня 2019 року скасовано в частині відмови у стягненні 559657,40 грн. Позов задоволено.

Присуджено до стягнення з Державного підприємства "Науково - технічний комплекс "Завод точної механіки" на користь Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" 62661,11 Євро грошових коштів, що еквівалентно 1925129,88 грн. та 559657,40 грн. додаткової плати. У зустрічному позові відмовлено.

Згідно з частиною 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов`язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів спірного матеріального правовідношення.

Колегія суддів зауважує, що преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Апеляційний господарський суд враховує, що встановлені рішенням Господарського суду Хмельницької області від 25 червня 2019 року у справі №924/132/19 та постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11 грудня 2019 року у справі №924/132/19 обставини повторного доведення не потребують.

Відносини, що виникають за договором комісії, регулюються положеннями статей 1011 - 1028 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до статті 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно статті 1012 Цивільного кодексу України договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії. Комітент може бути зобов`язаний утримуватися від укладення договору комісії з іншими особами. Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов`язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

Комітент повинен виплатити комісіонерові плату у розмірі та порядку, встановленими у договорі комісії. Якщо комісіонер поручився за виконання правочину третьою особою, він має право на додаткову плату. У разі розірвання або односторонньої відмови від договору комісії комісіонер має право на плату за фактично вчинені дії (стаття 1013 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 1014 Цивільного кодексу України врегульовано, що комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1016 Цивільного кодексу України комітент зобов`язаний забезпечити комісіонера усім необхідним для виконання обов`язку перед третьою особою. За договором, укладеним з третьою особою, комісіонер набуває права навіть тоді, коли комітент був названий у договорі або прийняв від третьої особи виконання договору. Комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою договору, укладеного з нею за рахунок комітента, крім випадків, коли комісіонер був необачним при виборі цієї особи або поручився за виконання договору (делькредере).

Частиною 2 статті 1013 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо комісіонер поручився за виконання правочину третьою особою, він має право на додаткову плату.

Відповідно до частини 5 статті 1013 Цивільного кодексу України у разі розірвання або односторонньої відмови від договору комісії комісіонер має право на плату за фактично вчинені дії.

Як вбачається з пункту 2 Додаткової угоди №2 від 02 лютого 2017 року, угодою передбачено право Комісіонера (позивача) на додаткову плату, яка розраховується Комісіонером виходячи з 18% річних за період з дати перерахування коштів Комітенту до дати надходження на розрахунковий рахунок Комісіонера відповідних коштів від Покупця. Додаткова плата нараховується щомісячно. Розрахунок розміру додаткової плати Комісіонер надає Комітенту у відповідному звіті Комісіонеру. Додаткова плата Комісіонера утримується з коштів, що надійдуть від Покупця або, у випадку з будь-яких причин відмови Покупця від придбання Товару за Контрактом, не отримання дозволу ДСЕК України до дати повернення платежу, зазначеного в пункті 4 Додаткової угоди №1 до Договору комісії, на рахунок Комісіонера. При перерахуванні Комісіонером коштів, в платіжному дорученні має бути вказано: "Перерахування коштів в гривневому еквіваленті без ПДВ".

Згідно пункту 5 Додаткової угоди у випадку невиконання з будь-яких причин Комісіонером та/або Покупцем доручення Комітента згідно з Договором комісії №3/84-Д від 21 жовтня 2016 року, відмови Покупця від придбання Товару за Контрактом, не отримання дозволу ДСЕК України тощо, Комітент зобов`язується беззаперечно повернути Комісіонеру кошти в обсязі еквівалента 200000,00 Євро за курсом Національного банку України на дату повернення коштів, що були перераховані за цією Додатковою угодою, та погасить нараховану додаткову комісійну плату протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня отримання письмової вимоги від Комісіонера. При цьому Комітент згоден з тим, що ніякі витрати Комітента щодо виконання Договору комісії №3/84-Д від 21 жовтня 2016 року при поверненні коштів Комісіонеру до уваги братися не будуть і на суму та строки повернення не впливатимуть.

З наведеної умови Додаткової угоди вбачається, що сторони встановили механізм визначення (нарахування) додаткової плати, зазначивши, що вона нараховується за період з дати перерахування коштів комітенту до дати їх повернення комісіонеру.

Факт перерахування позивачем 62661,11 Євро грошових коштів, що еквівалентно 1925129,88 грн. та неповернення їх відповідачем у визначений строк встановлено рішенням господарського суду Хмельницької області від 25 червня 2019 року та постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11 грудня 2019 року у справі №924/132/1.

Відповідно до наявних в матеріалах справи копій платіжних доручень останній платіж погашення боргу за вказаним рішенням відповідачем здійснено 19 серпня 2022 року, що також не заперечується сторонами.

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку нарахування додаткової плати здійснено за період з 01 лютого 2019 року по 31 грудня 2019 року на суму 1925129,88 грн. в розмірі 316496,41 грн, за період з 01 січня 2020 року по 21 грудня 2020 року на суму 1925129,88 грн в розмірі 343670,93 грн, за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року на суму 1825129,88 грн в розмірі 311435,69 грн, за період з 01 січня 2022 року по 18 серпня 2022 року на суму 1625129,88 грн в розмірі 150349,43 грн.

При цьому позивачем враховано часткове погашення шляхом взаємозаліку згідно з Угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог №37 від 13 березня 2020 року на суму 345948,85 грн. та коригування бухгалтерських проведень на суму 1738,12 грн. Кінцева сума становить 774265,49 грн.

Поряд із цим, місцевий господарський суд здійснюючи власний розрахунок взяв до уваги ту обставину, що пунктом 4 Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог №57 від 30 червня 2020 року сторони підтвердили наявність грошових зобов`язань ДП "Науково технічний комплекс "Завод точної механіки" на користь позивача за Договором №3/84-Д від 21 жовтня 2016 року в розмірі 1932612,32 грн. та 111427,85 грн. додаткова плата за період з 01 лютого 2019 року по 30 червня 2020 року.

Тобто, суд першої інстанції дійшов висновку, що згідно зазначеної угоди додаткова плата за період з 01 лютого 2019 року по 30 червня 2020 року становить 111427,85 грн.

Однак, колегія суддів вважає такий висновок суду таким, що не відповідає фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

З дослідженого колегією суддів вбачається, що за період з 01 лютого 2019 року по 31 грудня 2019 року нарахована додаткова плата складала 297178,97 грн, яка частково була погашена 18 грудня 2019 року у розмірі 1738,12 грн шляхом коригування бухгалтерських проведень (297178,97 - 1738,12 = 295440,85). Отже, на 01 січня 2020 року заборгованість з додаткової плати складала 295440,85 грн.

За період з 01 січня 2020 року по 30 червня 2020 року нарахована додаткова плата у розмірі 161935,85 грн, яка частково була погашена 13 березня 2020 року у розмірі 345948,85 грн шляхом взаємозаліку внаслідок укладання Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог №37 від 13 березня 2020 року (295440,85 + 161935,85 - 345948,85 = 111427,85).

Тобто, додаткова плата в розмірі 111427,85 грн, яка була визначено у пункті 4 Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог №57 від 30 червня 2020 року була актуальною на дату укладення такої угоди (з урахуванням зарахування зустрічних однорідних вимог у березні 2020 року), оскільки її загальний розмір становив 457376,70 грн. А тому місцевий господарський суд помилився зазначивши, що загальний розмір додаткової плати за період з 01 лютого 2019 року по 30 червня 2020 року становить 111427,85 грн.

Отже, залишок заборгованості з додаткової плати станом на 01 липня 2020 року складає 111427,85 грн, як це і зазначено в пункті 4 Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог №37 від 13 лютого 2020 року.

За період з 01 липня 2020 року по 31 грудня 2020 року додаткова плата нарахована у розмірі 163715,36 грн. Таким чином, заборгованість з додаткової плати станом на 01 січня 2021 року складає 275143,21 грн (111427,85 + 163715,36 = 275143,21).

За період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року нарахована додаткова плата у розмірі 307920,39 грн.

Отже, на 01 січня 2022 року заборгованість з додаткової плати складає 583063,60 грн (275143,21 + 307920,03 = 583063,60).

За період з 01 січня 2022 року по 18 серпня 2022 року нарахована додаткова плата у розмірі 148196,26 грн. Отже, на дату погашення основного боргу (18 серпня 2022 року) заборгованість Комітента з нарахованої додаткової плати склала 731259,86 грн (583063,60 + 148196,26 = 731259,86).

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення помилково не враховану суму додаткової плати за весь період з 01 лютого 2019 року по 18 серпня 2022 року на суму 43005,63 грн, яка перевірена судом апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, сума заборгованості Комітента з додаткової плати становить 774265,49 грн.

ТОВ "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" у своїй апеляційній скарзі оцінює додаткову угоду №2 від 02 лютого 2017 року як договір позики та вважає, що позивач відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України та її умов мав право на отримання відсотків за користування позикою у межах погодженого сторонами строку позики (до 31 грудня 2018 року відповідно до додаткової угоди №3 від 22 грудня 2017 року), посилаючись при цьому на позицію Верховного Суду викладену у постанові від 05 вересня 2024 року у справі №910/7897/20.

Колегія суддів відхиляє такі доводи апелянта, оскільки за умовами зазначеної додаткової угоди постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11 грудня 2019 року у справі №924/132/19 стягнуто із відповідача додаткову плату в розмірі 559657,40 грн. за період з 13 травня 2017 року по 31 січня 2019 року. Тобто, у справі №924/132/19 предметом дослідження та стягнення була додаткова плата після 31 грудня 2018 року, яка була присуджена до стягнення і рішення суду набрало законної сили та є чинним, а апелянт будучи стороною такої справи наразі позбавлений можливості заперечувати такі обставини.

В свою чергу судом не приймаються до уваги посилання на постанова Верховного Суду у справі №910/7897/20, оскільки предметом спору у даній справі було визнання угоди недійсною, а не стягнення додаткової плати. Крім того, відповідачем не ставилось питання про визнання недійсною додаткової угоди №2 від 02 лютого 2017 року.

Щодо доводів ТОВ "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" викладених у апеляційній скарзі про застосування строку позовної давності, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до положень статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Отже, позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто, сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи.

За частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд (правова позиція відображена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі №907/50/16).

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Відповідач у апеляційній скарзі доречно посилається на пункт 2 додаткової угоди №2 від 02 лютого 2017 року до Договору комісії №3/84-Д від 21 жовтня 2016 року, відповідно до якого додаткова плата нараховується щомісячно.

Однак, суд зауважує, що даним пунктом додаткової угоди не визначено строку виконання такого обов`язку зі сплати.

В свою чергу, пунктом 5 додаткової угоди №2 від 02 лютого 2017 року визначено обов`язок відповідача погасити нараховану додаткову комісійну плату протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня отримання письмової вимоги від Комісіонера.

24 березня 2024 року за №27/11-1463 позивачем було направлено на адресу відповідача претензію про сплату додаткової плати за договором комісії 2/84-Д від 21 жовтня 2016 року, яка останнім отримана 03 квітня 2024 року, що вказано у відповіді на претензію (№655 від 23 квітня 2024 року). Таким чином, строк виконання відповідачем зобов`язання з перерахування додаткової плати настав 08 квітня 2024 року.

З огляду на викладене, Дочірнє підприємство Державної компанії "Укрспецекспорт" "Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" звернулося із даним позовом до суду в межах строку позовної давності.

Доводи апелянта (відповідача) про порушення принципу пропорційності у даній справі є хибними та необґрунтованими. Застосування принципу пропорційності, зокрема його підпринципів адекватності, необхідності та stricto sensu, має бути релевантним саме до публічно-правових обмежень або втручань у права і свободи особи з боку держави. У справі №924/1009/24 предметом дослідження є приватноправовий спір між суб`єктами господарювання на підставі договору комісії, де сторони вільно узгодили умови, зокрема право на додаткову плату за користування коштами. Це є договірне зобов`язання, а не прояв державного втручання.

Принцип пропорційності не передбачає автоматичного нівелювання договірних умов лише на підставі того, що одна сторона вважає суму додаткової плати надмірною. Навпаки, укладаючи Договір комісії та підписуючи Додаткову угоду №2, відповідач прямо погодився на механізм нарахування додаткової плати у розмірі 18% річних. Такий механізм був узгоджений сторонами добровільно, без тиску, що повністю відповідає статтям 627 629 Цивільного кодексу України. Як вже зазначалося, відповідачем не було ініційовано спору щодо визнання такої додаткової угоди недійсною.

Крім того, суд апеляційної інстанції у справі №924/132/19 вже встановив обов`язок відповідача сплатити додаткову плату згідно з умовами договору, а це рішення має преюдиційне значення відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України. Отже, спроби знову оцінити справедливість або пропорційність цієї плати суперечать встановленим фактам.

Також не може бути прийнятим аргумент щодо відсутності витрат з боку позивача. Сам факт користування коштами та прострочення у їх поверненні згідно з договором і є підставою для нарахування додаткової плати. При цьому наявність чи відсутність витрат позивача не є релевантним згідно з угодою, адже саме комітент прийняв на себе ризики такого характеру, включаючи безумовне повернення суми та сплату додаткової плати незалежно від факту реалізації товару чи наявності витрат.

Таким чином, доводи щодо порушення принципу пропорційності не мають жодного обґрунтування ані в контексті практики ЄСПЛ, ані з точки зору національного договірного права.

Колегія суддів звертає увагу відповідача, що доданий позивачем до апеляційної скарги додаток №1 "Розрахунок додаткової плати, яка відображена в бухгалтерському обліку за договором комісії №3/84-Д від 21 жовтня 2016 року з ТОВ "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" не є новим доказом поданим з порушенням процесуального порядку, оскільки по своїй суті такий розрахунок є виключно розгорнутою інформацію щодо розрахунків, які подавалися до суду першої інстанції /т.1, а.с.68, 154/.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позов підлягає задоволенню повністю у розмірі 774265,49 грн. заборгованості з додаткової плати за договором комісії від 21 жовтня 2016 року №3/84-Д за період з 01 лютого 2019 року по 18 серпня 2022 року.

Таким чином, оскільки доводи Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - "Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження, оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині, якою відмовлено у позові.

На підставі статей 2, 269, 270, статті 277 ГПК - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги позивача у даній справі та скасування рішення місцевого господарського суду, з ухваленням нового про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Судові витрати на оплату судового збору за подання апеляційних скарг покладаються на сторони у відповідності до статті 129 ГПК.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - "Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 17 лютого 2025 року у справі №924/1009/24 задовольнити.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 17 лютого 2025 року у справі №924/1009/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Хмельницької області від 17 лютого 2025 року у справі №924/1009/24 скасувати в частині відмови у стягненні 377183,47 грн.

Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду Хмельницької області від 17 лютого 2025 року у справі №924/1009/24 у наступній редакції:

"Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" (вул. Годованця, 28, м. Кам`янець-Подільський, Хмельницька область, код ЄДРПОУ 23831376) на користь Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" (вул. Дехтярівська, 26, Шевченківський район, м. Київ, код ЄДРПОУ 14281072) 774265,49 грн. заборгованості з додаткової плати за договором комісії від 21 жовтня 2016 року №3/84-Д та 11613,98 грн. судового зі сплати судового збору."

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" (вул. Годованця, 28, м. Кам`янець-Подільський, Хмельницька область, код ЄДРПОУ 23831376) на користь Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" (вул. Дехтярівська, 26, Шевченківський район, м. Київ, код ЄДРПОУ 14281072) 8486,62 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №924/1009/24 повернути до Господарського суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складений "02" травня 2025 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.