Рішення

від 28.04.2025 по справі 903/43/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 квітня 2025 року Справа № 903/43/25

Господарський суд Волинської області у складі судді Дем`як В.М., за участі секретаря судового засідання Назарова Н.В., розглянувши справу

за позовом: Заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ківерцівської міської ради

до відповідача: ОСОБА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Сільськогосподарське приватне підприємство Заріччя Агро

про розірвання договорів оренди землі та повернення земельних ділянок

Представники сторін:

прокурор: Костюк Наталія Володимирівна, службове посвідчення №071760 від 01.03.2023;

від позивача: не прибули;

від відповідача: не прибули;

від третьої особи: не прибули

Встановив: Заступник керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ківерцівської міської ради звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом до ОСОБА_1 в якому просить суд:

- розірвати договір оренди землі від 16.03.2018, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області та ОСОБА_1 , зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.03.2018, номер запису 25554180, предметом якого є земельна ділянка з кадастровим номером 0721884800:03:000:0736, площею 5,7125 га.;

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути Ківерцівській міській раді земельну ділянку з кадастровим номером 0721884800:03:000:0736, площею 5,7125 га, що розташована за межами населених пунктів Ківерцівської міської ради;

- розірвати договір оренди землі від 16.03.2018, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області та ОСОБА_1 , зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.03.2018, номер запису 25553303, предметом якого є земельна ділянка з кадастровим номером 0721884800:03:000:0707, площею 12,0116 га.;

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути Ківерцівській міській раді земельну ділянку з кадастровим номером 0721884800:03:000:0707, площею 12,0116 га, що розташована за межами населених пунктів Ківерцівської міської ради;

- розірвати договір оренди землі від 28.08.2018, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області та ОСОБА_1 , зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.09.2018, номер запису 27903965, предметом якого є земельна ділянка з кадастровим номером 0721884800:03:000:0735, площею 24,1403 га.;

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути Ківерцівській міській раді земельну ділянку з кадастровим номером 0721884800:03:000:0735, площею 24,1403 га, що розташована за межами населених пунктів Ківерцівської міської ради;

- розірвати договір оренди землі від 27.12.2018, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області та ОСОБА_1 , зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.03.2021, номер запису 40844184, предметом якого є земельна ділянка з кадастровим номером 0721884800:03:000:0706, площею 28,6329 га.;

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути Ківерцівській міській раді земельну ділянку з кадастровим номером 0721884800:03:000:0706, площею 28,6329 га, що розташована за межами населених пунктів Ківерцівської міської ради;

- розірвати договір оренди землі від 10.09.2019, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області та ОСОБА_1 , зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.02.2021, номер запису 40730955, предметом якого є земельна ділянка з кадастровим номером 0721884800:03:000:0765, площею 40,6656 га.

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути Ківерцівській міській раді земельну ділянку з кадастровим номером 0721884800:03:000:0765, площею 40,6656 га, що розташована за межами населених пунктів Ківерцівської міської ради.

- розірвати договір оренди землі від 10.09.2019, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області та ОСОБА_1 , зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.02.2021, номер запису 40731442, предметом якого є земельна ділянка з кадастровим номером 0721884800:03:000:0766, площею 40,6656 га.

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути Ківерцівській міській раді земельну ділянку з кадастровим номером 0721884800:03:000:0766, площею 40,6656 га, що розташована за межами населених пунктів Ківерцівської міської ради;

- розірвати договір оренди землі від 10.09.2019, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області та ОСОБА_1 , зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.02.2021, номер запису 40731190, предметом якого є земельна ділянка з кадастровим номером 0721884800:03:000:0820, площею 17,4355 га.;

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути Ківерцівській міській раді земельну ділянку з кадастровим номером 0721884800:03:000:0820, площею 17,4355 га, що розташована за межами населених пунктів Ківерцівської міської ради;

- розірвати договір оренди землі від 10.09.2019, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області та ОСОБА_1 , зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.02.2023, номер запису 49202946, предметом якого є земельна ділянка з кадастровим номером 0721887200:06:000:1172, площею 28,519 га.;

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути Ківерцівській міській раді земельну ділянку з кадастровим номером 0721887200:06:000:1172, площею 28,519 га, що розташована за межами населених пунктів Ківерцівської міської ради.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що відповідач всупереч умовам договорів тривалий час не виконує обов`язок щодо внесення орендної плати. Прокурор доводить, що порушення відповідачем договірних зобов`язань шляхом систематичної (два і більше рази) повної несплати орендної плати за користування земельними ділянками є підставою для розірвання договорів оренди землі на підставі пункту д частини першої статті 141 Земельного Кодексу України та повернення земельних ділянок орендодавцю.

Ухвалою суду від 13.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 03.02.2025. Залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Сільськогосподарське приватне підприємство Заріччя Агро.

Ухвалою суду від 03.02.2025 відкладено підготовче засідання на 12.03.2025.

11 березня 2025 року відділом документального забезпечення та контролю Господарського суду Волинської області за вх. №01-54/20/25 було зареєстровано клопотання ОСОБА_1 про ознайомлення з матеріалами справи №903/43/25. 11.03.2025 відповідачу - ОСОБА_1 надано можливість ознайомитися з матеріалами справи №903/43/25.

Також, 11.03.2025 ОСОБА_1 через відділ документального забезпечення та контролю суду подав клопотання за вх.№01-75/828/25 у якому просить розгляд справи відкласти у зв`язку з тим, що пізно дізнався про існування такого позову, повідомив, що позовної заяви з додатками не отримував, крім того повідомив про намір укласти договір про надання правової допомоги з адвокатом для представництва інтересів в судді.

Ухвалою суду від 12.03.2025 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 14.04.2025. Відкладено підготовче засідання на 24.03.2025.

Ухвалою суду від 24.03.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.04.2025.

Представник позивача у судове засідання не прибув, через відділ документального забезпечення та контролю суду подав заяву за вх.№01-87/1202/25 від 27.03.2025 у якому просить судове засідання проводити без участі представника міської ради, позовні вимоги прокурора підтримує.

Представник третьої особи у судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, причин неявки суду не повідомив.

Відповідач, всупереч створеним судом відповідних умов та наданих строків, своїм правом на участь в судовому розгляді не скористався, відзиву на позов не подав, причин особистої неявки чи неявки в засідання суду свого представника суд не повідомив, хоча про день на час розгляду справи в суді повідомлявся належним чином.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає судову справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків право на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку.

Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні рівні умови сторонам для представлення своєї правової позиції та надання доказів і вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника позивача, третьої особи та відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Присутня в судовому засідання прокурор з посиланнями на обставини, викладені у позовній заяві, а також на докази, долучені до справи, пред`явлені до відповідачів позовні вимоги підтримала, просила суд позов задоволити.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив:

За змістом частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Статтею 35 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що спори, пов`язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладена функція представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Право звернення прокурора до суду в інтересах держави передбачено також ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 53 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з статтею 23 Закону України прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За приписами частин третьої та четвертої статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Поняття «інтереси держави» на даний час в законі не закріплене, проте таке визначення міститься в рішенні Конституційного суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999, згідно якого поняття «інтереси держави» є оціночним і в кожному конкретному випадку прокурор або його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Пунктом 3 вказаного рішення суд в загальному, не пов`язуючи поняття з конкретними нормами, які підлягають тлумаченню, вказує, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих за захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Статтями 14 Конституції України та 373 Цивільного кодексу України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно статті 2 Закону України «Про охорону земель» визначено, що об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Статтею 16 Закону України «Про місцеве самоврядування» визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відповідач порушує норми земельного законодавства, а також умови договору оренди землі, що призводить до відсутності надходжень до бюджету орендної плати за спірні земельні ділянки та неможливості реалізації соціально-економічних і культурних програм територіальної громади.

Прокурор доводить, що наявність існуючих договорів оренди між Ківерцівською міською радою та Трикушем Н.В. перешкоджає вільному розпорядженню зазначеними земельними ділянками та укладенню договорів оренди з іншими платоспроможними землекористувачами.

Несвоєчасне внесення орендної плати створює перешкоди з використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення функцій та повноважень органу місцевого самоврядування, реалізації програм соціально-економічного розвитку, чим суттєво зачіпаються інтереси держави.

Отже, правовідносини із використання земель становлять суспільний інтерес, а несплата коштів за використання земельних ділянок такому суспільному інтересу не відповідає.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес».

Отже, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Зі змісту положень ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» вбачається, що прокурор, звертаючись до суду з позовною заявою в інтересах держави, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, яким не здійснюється або неналежним чином здійснюється захист цих інтересів.

Згідно ст.13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 324 ЦК України передбачено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

До повноважень сільських рад у галузі земельних відносин, відповідно до ст. ст. 83, 122 Земельного кодексу України Земельного кодексу України, ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», належить розпорядження землями комунальної власності в межах, визначених Земельним кодексом України.

Сільські ради на їхній території передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Отже, належним власником (розпорядником) спірних земельних ділянок є Ківерцівська міська рада.

Згідно з правовою позицією Верховного суду, висловленою в ухвалі від 10.07.2018 у справі №812/1689/16, постанові від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, «не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

У постанові Великої Палати ВС від 15.10.2019 у справі №903/129/18, зазначено, що сам факт не звернення до суду відповідного органу з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження щодо захисту інтересів держави, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Крім цього, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18 зазначено, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Згідно зі ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, у тому числі шляхом звернення до суду.

Статтею 17 Цивільного кодексу України передбачено, що орган місцевого самоврядування здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом. Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду.

Відповідно до ст.ст. 319, 386 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Прокурор зазначає, що Ківерцівська міська рада має право звернутися до суду за захистом порушеного права як власник та розпорядник земель комунальної власності на території ради.

Ківерцівська міська рада була проінформована про те, що за вказаними договорами упродовж 2022-2024 років ОСОБА_1 не сплачує орендну плату, внаслідок чого утворилась заборгованість. Враховуючи свої повноваження, Ківерцівська міська рада могла вжити заходів стягнення вказаних коштів, дострокового розірвання договорів оренди та повернення ділянок.

Натомість міською радою заходів до припинення порушення законодавства не вжито, а у відповіді на запити Луцької окружної прокуратури проінформовано про те, у зв`язку з відсутністю коштів на судові витрати міська рада не заперечує щодо представництва її інтересів в суді за позовами до ОСОБА_1 .

Верховним Судом у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 (12-72гс19) зазначено, що незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи позивача про неможливість самостійно звернутись до суду з відповідним позовом, сам факт незвернення до суду з позовною заявою, яка б відповідала вимогам процесуального законодавства та відповідно мала змогу захистити інтереси Українського народу, свідчить про те, що зазначений орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Окрім того, у постанові Верховного Суду від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15 вказано, що прокурор, встановивши не усунуті порушення інтересів держави, має не тільки законне право, а й обов`язок здійснити захист.

На виконання вимог ст. 23 Закону України Про прокуратуру Луцька окружна прокуратура повідомила позивача про намір звернутися до господарського суду в їх інтересах із зазначеним позовом листом від 24.12.2024 №53-10970ВИХ-24, а відтак судом досліджені обставини за яких прокурор має право подати позов до господарського суду та встановив їх наявність у даній справі.

Луцькою окружною прокуратурою за результатами вивчення інформації про використання фізичними особами земельних ділянок, розміщених на території Луцького району Волинської області встановлено підстави для представництва інтересів держави в суді, зокрема, встановлено випадки систематичної несплати орендної плати за користування земельними ділянками з кадастровими номерами 0721884800:03:000:0706 площею 28,6329 га, 0721884800:03:000:0707 площею 12,0116 га, 0721884800:03:000:0735 площею 24,1403 га, 0721884800:03:000:0736 площею 5,7125 га, 0721884800:03:000:0765 площею 40,6656 га, 0721884800:03:000:0766 площею 40,6656 га, 0721884800:03:000:0820 площею 17,4355 га, 0721887200:06:000:1172 площею 28,519 га.

Суд встановив, що між ГУ Держгеокадастру у Волинській області (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) укладено вісім договорів оренди землі сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зокрема:

1) 16.03.2018 договір оренди землі сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 0721884800:03:000:0736 площею 5,7125 га, яка розташована за межами населених пунктів Озерської сільської ради Ківерцівського (на даний час Луцького) району;

2) 16.03.2018 договір оренди землі сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 0721884800:03:000:0707 площею 12,0116 га, яка розташована за межами населених пунктів Озерської сільської ради Ківерцівського (на даний час Луцького) району;

3) 28.08.2018 договір оренди землі сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 0721884800:03:000:0735 площею 24,140 га, яка розташована за межами населених пунктів Озерської сільської ради Ківерцівського (на даний час Луцького) району;

4) 27.12.2018 договір оренди землі сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 0721884800:03:000:0706 площею 28,6329 га, яка розташована за межами населених пунктів Озерської сільської ради Ківерцівського (на даний час Луцького) району;

5) 10.09.2019 договір оренди землі сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 0721884800:03:000:0765 площею 40,6656 га, яка розташована за межами населених пунктів Тростянецької сільської ради Ківерцівського (на даний час Луцького) району;

6) 10.09.2019 договір оренди землі сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 0721884800:03:000:0766 площею 40,6656 га, яка розташована за межами населених пунктів Тростянецької сільської ради Ківерцівського (на даний час Луцького) району;

7) 10.09.2019 договір оренди землі сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 0721884800:03:000:0820 площею 17,4355 га, яка розташована за межами населених пунктів Тростянецької сільської ради Ківерцівського (на даний час Луцького) району;

8) 19.08.2020 договір оренди землі сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 0721887200:06:000:1172 площею 28,519 га, яка розташована за межами населених пунктів Тростянецької сільської ради Ківерцівського (на даний час Луцького) району.

Підставою для передачі вказаних земельних ділянок в оренду та відповідно передумовою виникнення договірних правовідносин стали земельні торги у формі аукціону з продажу права оренди земельних ділянок.

Відповідно до пунктів 2.7 вищезазначених договорів сторони погодились, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок з кадастровими номерами:

1. 0721884800:03:000:0736 площею 5,7125 га становить 149 281,02 грн;

2. 0721884800:03:000:0707 площею 12,0116 га становить 294 746,92 грн;

3. 0721884800:03:000:0735 площею 24,1403 га становить 437 523,46 грн;

4. 0721884800:03:000:0706 площею 28,6329 га становить 619 278,27 грн;

5. 0721884800:03:000:0765 площею 40,6656 га становить 309 513, 76 грн;

6. 0721884800:03:000:0766 площею 40,6656 га становить 332 128,01 грн;

7. 0721884800:03:000:0820 площею 17,4355 га становить 297 467,70 грн;

8. 0721887200:06:000:1172 площею 28,519 га становить 114 548,19 грн.

Пунктами 4.1-4.4 договорів від 16.03.2018, від 28.08.2018, від 27.12.2018, від 10.09.2019 та від 19.08.2020 передбачено, що орендар не пізніше трьох банківських днів з дня укладення договору оренди сплачує річну орендну плату за перший рік користування земельною ділянкою, а орендна плата на наступні роки сплачується орендарем, відповідно до Податкового кодексу України.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється щорічно з урахуванням її цільового призначення, коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженнями Кабінетом Міністрів України формами, заповнюються під час укладення або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Орендна плата вноситься орендарем у строки, визначені Податковим кодексом України у розмірі встановленому п. 4.2. договору.

Пунктами 8.1.1 та 8.4.8 договорів від 16.03.2018, від 28.08.2018, від 27.12.2018, від 10.09.2019 та від 19.08.2020 визначено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати, а орендар в свою чергу зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату.

Пунктами 12.1 договорів від 16.03.2018, від 28.08.2018, від 27.12.2018, від 10.09.2019 та від 19.08.2020 передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договорів сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства та договорів оренди земельних ділянок.

Відомості про укладення договорів оренди земельних ділянок від 16.03.2018, від 28.08.2018, від 27.12.2018, від 10.09.2019 та від 19.08.2020 внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (Том 1, а.с. 62-69).

Прокурор зазначає, що на підставі вищезазначених договорів оренди землі між ГУ Держгеокадастру у Волинській області та Трикушем Н.В. виникли договірні правовідносини.

В подальшому, наказом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 21.10.2019 № 3-1926/15-19-СГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» та акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність, рішення Тростянецької сільської ради Ківерцівського району від 06.12.2019 № 6/5, рішення Ківерцівської міської ради від 07.12.2019 № 1/30 «Про початок реорганізації Тростянецької сільської ради та Журавичівської сільської ради шляхом приєднання до Ківерцівської міської ради», спірні земельні ділянки перейшли у комунальну власність Ківерцівської міської ради (Том 1, а.с. 35-46).

На підставі зазначених документів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Ківерцівською міською радою зареєстровано право власності 13.05.2020 (щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0721884800:03:000:0766), 19.05.2020 (щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 0721884800:03:000:0765 та 0721884800:03:000:0820), 27.05.2020 (щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0721884800:03:000:0706), 03.03.2021 (щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 0721884800:03:000:0707, 0721884800:03:000:0735, 0721884800:03:000:0736), 16.08.2022 (щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0721887200:06:000:1172).

Прокурор доводить, що ОСОБА_1 всупереч умовам договорів оренди тривалий час не виконує свій обов`язок, визначений вказаними договорами, а саме не вносить орендну плату.

На запит Луцької окружної прокуратури Головне управління ДПС у Волинській області повідомило окружну прокуратуру про те, що станом на 05.06.2023 заборгованість з орендної плати Трикуша Н.В. становить 251 569,06 грн. (Том 1, а.с. 79), станом на 21.09.2023 заборгованість з орендної плати становить 314 651,83 грн. (Том 1, а.с. 86), а станом на 13.10.2023 вказана заборгованість становить 335 679,42 грн. (Том 1, а.с. 89).

Відповідно до інформації ГУ ДПС у Волинській області від 23.12.2024 №11681/5/03 20-13-04-05, станом на 01.12.2024 за даними ІКС органів ДПС «Податковий блок» за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) обліковується податковий борг по орендній платі з фізичних осіб в сумі 382 972,16 грн. Заборгованість виникла по причині несплати щомісячного нарахування в сумі 21027,59 грн, а саме: за 2022 рік задекларовано до сплати податкове зобов`язання в сумі 252331,11 грн; за 2023 рік задекларовано до сплати податкове зобов`язання в сумі 252331,11 грн. Протягом 2022-2024 років ОСОБА_1 сплачено до бюджету 152 193,13 грн. (Том 1, а.с. 94).

Інформація щодо систематичної несплати орендної плати також підтверджується листами Ківерцівської міської ради за №662/06-03/2-23 від 29.05.2023, №1276/06-03/2-23 від 21.09.2023, №2128/06-03/2-24 від 17.12.2024 (Том 1, а.с. 97-104).

Відтак, прокурор доводить, що орендар станом на час звернення до суду має заборгованість з орендної плати за землю станом на 01.12.2024 - 382 927,16 грн.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, ст.11 Цивільного кодексу України обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

Суд встановив, що в даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладені між останніми договори оренди землі предметом судових розглядів не виступали, недійсними судом не визнавалися, сторонами розірваними чи зміненими не були.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі», яка кореспондується зі ст. 93 Земельного кодексу України, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України «Про оренду землі).

Відповідно до ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним.

Згідно зі статтями 1, 13 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України) (ч. 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до положень ст. ст. 179, 180 ГК України укладений Договір є господарським, а майново-господарські зобов`язання, що виникли внаслідок його укладення, відповідно до ст. 175 ГК України регулюються положеннями ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань. Аналогічні норми передбачені ст. ст. 525, 526 ЦК України.

Частиною 1 ст. 96 ЗК України передбачено, що землекористувачі зобов`язані: забезпечувати використання землі за цільовим призначенням; додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату; не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору.

Згідно ст.ст. 628, 629 ЦК України та ст. 180 ГК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Системний аналіз норм законодавства України дає підстави для висновку про те, що орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оренду землі», пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК кодексу України, з іншого - є однією з форм плати за землю як загальнодержавного податку нарівні із земельним податком (пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до п. 269.1 ст. 269 ПК України платниками податку є, зокрема, землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.

Податковий кодекс України визначив обов`язок орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати (висновок Верховного Суду України у постанові від 02.12.2014 в адміністративній справі 21-274а14, №42010791).

Разом з тим підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є саме договір оренди такої земельної ділянки (ч. 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі», п. 288.1 ст. 288 ПК України). У зв`язку з цим та оскільки орендну плату за землю орендар вносить орендодавцеві (ст. 21 Закону України «Про оренду землі», ст. 288 ПК України), то право на стягнення заборгованості з орендної плати має орендодавець шляхом звернення до відповідного суду в установленому порядку.

Крім цього пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Таким чином, враховуючи положення Податкового кодексу та положень Договорів 1-8 Трикуш Н.В. зобов`язаний вносити щомісячно орендну плату в розмірі визначеному договорами оренди.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 зазначеного Закону на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст. ст. 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельного кодексу України та іншими законами України.

Згідно із п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відтак, факт систематичного порушення умов договору оренди земельної ділянки щодо не сплати орендної плати є істотним порушенням та вагомою підставою для розірвання такого договору про що й свідчить усталена судова практика Верховного Суду із застосуванням такого правового наслідку як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

В пункті 10.1. постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) зазначено, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення ч. 2 ст. 651 ЦК України, якою передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Водночас, у постанові від 20.11.2024 у справі № 918/391/23 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного в її постанові від 27.11.2018 рокуу справі № 912/1385/17, шляхом його конкретизації та зазначення, що:

-пункт «д» частини першої статті 141 ЗК України як спеціальна норма права передбачає самостійну і достатню підставу для розірвання договору оренди землі у разі систематичної повної несплати орендної плати. У цьому випадку немає потреби оцінювати істотність порушення та застосовувати загальне правило, передбачене в частині другій статті 651 ЦК України, оскільки законодавство передбачає додаткову (до загальних) підставу розірвання договору оренди землі;

-якщо орендар допустив часткову несплату (недоплату) орендної плати, то застосуванню підлягає загальне правило частини другої статті 651 ЦК України, а не припис пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України. Якщо суд дійде висновку, що орендар істотно порушив умови договору та внаслідок часткової недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував, укладаючи такий договір, то такий договір має бути розірваний саме на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

У постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №183/262/17 викладено висновок про застосування норм права згідно якого «систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом».

Отже, якщо договором оренди передбачена сплата орендної плати щорічно, то систематичною може бути визнана несплата протягом 2 і більше років. Якщо сплата орендної плати передбачена щомісячно, то, відповідно, несплата протягом 2 і більше місяців може бути визнана систематичною. Якщо ж має місце лише затримка виплати орендної плати - це не є підставою для розірвання договору оренди в судовому порядку.

Аналогічна практика викладена Верховним Судом України у постанові (справа №479/1073/18) від 31.07.2020.

Розділом 11 договорів оренди від 16.03.2018, від 28.08.2018, від 27.12.2018, від 10.09.2019 та від 19.08.2020 визначено підстави зміни умов договору та припинення його дії, зокрема, пунктом 11.3 сторонами погоджено, що дія договору оренди припиняється шляхом його розірвання: за взаємною згодою сторін; за рішенням суду на вимогу однієї з сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених цим договором; внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав визначених законом.

Зазначене дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання як договору оренди, тоді як разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання.

Суд встановив, що заборгованість з орендної плати існує з травня 2022 року та відповідно до листа ГУ ДПС у Волинській області від 23.12.2024 № 11681/5/03-20-13-04-05 станом на 01.12.2024 становить 382 972,16 грн.

Відтак, оскільки орендна плата повинна була вноситися щомісячно, заборгованість є систематичною (два і більше випадків несплати), що підтверджується розрахунком заборгованості, доданим до листа ГУ ДПС у Волинській області від 23.12.2024 №11681/5/03-20-13-04-05.

Окрім того, відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що Трикушем Н.В. із Сільськогосподарським приватним підприємством «Заріччя Агро» 07.12.2022 укладено договори суборенди земельних ділянок з кадастровими номерами 0721884800:03:000:0706 площею 28,6329 га, 0721884800:03:000:0735 площею 24,1403 га, 0721884800:03:000:0765 площею 40,6656 га, 0721884800:03:000:0766 площею 40,6656 га, 0721884800:03:000:0820 площею 17,4355 га, 0721887200:06:000:1172 площею 28,519 га. Відповідно до інформації ГУ ДПС у Волинській області від 24.12.2024 СПП «Заріччя Агро» платником орендної плати в контексті вимог ПКУ за земельні ділянки, які використовуються ним на підставі договорів суборенди, не виступає. Інформація щодо заборгованості СПП «Заріччя-Агро» перед ОСОБА_1 у ГУ ДПС у Волинській області відсутня.

Згідно п. 11 договорів суборенди, сторонами узгоджено, що суборендна плата вноситься 1 раз на рік до 12 серпня поточного року шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок орендаря в особі ОСОБА_1 .

Прокурор зазначає, що відповідач не сплачує орендні платежі та станом на час звернення до суду має заборгованість з орендної плати за землю 382 972,16 грн., доказів спростування вказаного відповідачем не надано.

Суд встановив, що відповідач не виконав свої зобов`язання належним чином, у зв`язку з чим, неотримання позивачем очікуваного при укладенні договору результату встановлює істотність порушення відповідачем його умов.

Враховуючи, що у даній справі наявне порушення ОСОБА_1 договірних зобов`язань шляхом систематичної (два і більше рази) повної несплати орендної плати за користування земельними ділянками з кадастровими номерами 0721884800:03:000:0706 площею 28,6329 га, 0721884800:03:000:0707 площею 12,0116 га, 0721884800:03:000:0735 площею 24,1403 га, 0721884800:03:000:0736 площею 5,7125 га, 0721884800:03:000:0765 площею 40,6656 га, 0721884800:03:000:0766 площею 40,6656 га, 0721884800:03:000:0820 площею 17,4355 га, 0721887200:06:000:1172 площею 28,519 га, таке порушення є достатньою підставою для розірвання договорів оренди землі на підставі пункт «д» частини першої статті 141 ЗК України.

Розірвання договорів та повернення у власність територіальної громади земельних ділянок у випадку встановлення протиправної поведінки самого орендаря здійснюється на підставі закону та укладеного з ним договору, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до суспільних інтересів у тому, щоб така передача в оренду землі сприяла досягненню максимального економічного ефекту від оренди об`єктів комунальної власності, оскільки ненадходження до бюджету плати за оренду землі створює перешкоди для утворення та використання фінансових ресурсів, потрібних для забезпечення функцій та повноважень органів місцевого самоврядування. Також задоволення позовних вимог не порушуватиме принцип пропорційності втручання у право на мирне володіння майном, оскільки таке втручання є прогнозованим наслідком недобросовісних дій самого орендаря, який свідомо допустив систематичне неналежне виконання договірних зобов`язань у повному обсязі, як-от: двічі не сплачував орендну плату у повному розмірі.

Подібні висновки викладені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 918/119/21.

Неналежне виконання умов договору, а саме невиконання обов`язку зі сплати орендної плати є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого Договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/826/18 та від 24.10.2019 у справі № 243/322/17).

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про те, що у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за договором, позивач значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору, тому позовна вимога про розірвання договору оренди землі є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 34 Закону України «Про оренду землі» унормовано, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Пунктом 6.1 договорів передбачено, що після припинення договору оренди орендар протягом 5 робочих днів повертає орендодавцеві земельну ділянку в стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Вимога про повернення земельних ділянок є похідною від вимоги про розірвання договорів оренди. Тож, за наявності правових підстав для розірвання договорів оренди неодмінним є обов`язок орендаря повернути земельні ділянки, що були у його користуванні.

У зв`язку із розірванням договорів оренди землі ОСОБА_1 зобов`язаний повернути земельні ділянки, які є предметом таких договорів, орендодавцю - Ківерцівській міській раді, шляхом складення відповідних актів.

Отже, суд дійшов висновку, що договори оренди землі від 16.03.2018, від 28.08.2018, від 27.12.2018, від 10.09.2019 та від 19.08.2020 слід розірвати та зобов`язати ОСОБА_1 повернути Ківерцівській міській раді земельні ділянки з кадастровими номерами 0721884800:03:000:0736, 0721884800:03:000:0707, 0721884800:03:000:0735, 0721884800:03:000:0706, 0721884800:03:000:0765, 0721884800:03:000:0766, 0721884800:03:000:0820, 0721887200:06:000:1172.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати в сумі 38 758,40 грн. покладаються на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 73, 74, 75, 76-80, 123, 129, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Розірвати договір оренди землі від 16.03.2018, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області та ОСОБА_1 , зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.03.2018, номер запису 25554180, предметом якого є земельна ділянка з кадастровим номером 0721884800:03:000:0736, площею 5,7125 га.

3. Зобов`язати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути Ківерцівській міській раді (ЄДРПОУ 26516861) земельну ділянку з кадастровим номером 0721884800:03:000:0736, площею 5,7125 га, що розташована за межами населених пунктів Ківерцівської міської ради.

4. Розірвати договір оренди землі від 16.03.2018, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області та ОСОБА_1 , зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.03.2018, номер запису 25553303, предметом якого є земельна ділянка з кадастровим номером 0721884800:03:000:0707, площею 12,0116 га.

5. Зобов`язати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути Ківерцівській міській раді (ЄДРПОУ 26516861) земельну ділянку з кадастровим номером 0721884800:03:000:0707, площею 12,0116 га, що розташована за межами населених пунктів Ківерцівської міської ради.

6. Розірвати договір оренди землі від 28.08.2018, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області та ОСОБА_1 , зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.09.2018, номер запису 27903965, предметом якого є земельна ділянка з кадастровим номером 0721884800:03:000:0735, площею 24,1403 га.

7. Зобов`язати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути Ківерцівській міській раді (ЄДРПОУ 26516861) земельну ділянку з кадастровим номером 0721884800:03:000:0735, площею 24,1403 га, що розташована за межами населених пунктів Ківерцівської міської ради.

8. Розірвати договір оренди землі від 27.12.2018, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області та ОСОБА_1 , зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.03.2021, номер запису 40844184, предметом якого є земельна ділянка з кадастровим номером 0721884800:03:000:0706, площею 28,6329 га.

9. Зобов`язати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути Ківерцівській міській раді (ЄДРПОУ 26516861) земельну ділянку з кадастровим номером 0721884800:03:000:0706, площею 28,6329 га, що розташована за межами населених пунктів Ківерцівської міської ради.

10. Розірвати договір оренди землі від 10.09.2019, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області та ОСОБА_1 , зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.02.2021, номер запису 40730955, предметом якого є земельна ділянка з кадастровим номером 0721884800:03:000:0765, площею 40,6656 га.

11. Зобов`язати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути Ківерцівській міській раді (ЄДРПОУ 26516861) земельну ділянку з кадастровим номером 0721884800:03:000:0765, площею 40,6656 га, що розташована за межами населених пунктів Ківерцівської міської ради.

12. Розірвати договір оренди землі від 10.09.2019, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області та ОСОБА_1 , зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.02.2021, номер запису 40731442, предметом якого є земельна ділянка з кадастровим номером 0721884800:03:000:0766, площею 40,6656 га.

13. Зобов`язати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути Ківерцівській міській раді (ЄДРПОУ 26516861) земельну ділянку з кадастровим номером 0721884800:03:000:0766, площею 40,6656 га, що розташована за межами населених пунктів Ківерцівської міської ради.

14. Розірвати договір оренди землі від 10.09.2019, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області та ОСОБА_1 , зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.02.2021, номер запису 40731190, предметом якого є земельна ділянка з кадастровим номером 0721884800:03:000:0820, площею 17,4355 га.

15. Зобов`язати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути Ківерцівській міській раді (ЄДРПОУ 26516861) земельну ділянку з кадастровим номером 0721884800:03:000:0820, площею 17,4355 га, що розташована за межами населених пунктів Ківерцівської міської ради.

16. Розірвати договір оренди землі від 10.09.2019, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області та ОСОБА_1 , зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.02.2023, номер запису 49202946, предметом якого є земельна ділянка з кадастровим номером 0721887200:06:000:1172, площею 28,519 га.

17. Зобов`язати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути Ківерцівській міській раді (ЄДРПОУ 26516861) земельну ділянку з кадастровим номером 0721887200:06:000:1172, площею 28,519 га, що розташована за межами населених пунктів Ківерцівської міської ради.

18. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Волинської обласної прокуратури (м. Луцьк, вул. Винниченка, 15, код ЄДРПОУ 02909915) понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 38 758,40 грн.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повний текст рішення складено 02.05.2025.

СуддяВ. М. Дем`як