Рішення

від 01.05.2025 по справі 904/109/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.05.2025м. ДніпроСправа № 904/109/25

За позовом Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Приватного підприємства "Альянс-І", м. Львів

про визнання відсутнім права оренди земельної ділянки, припинення державної реєстрації права оренди земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку

Суддя Красота О.І.

за участю секретаря судового засідання Куц І.І.

Представники:

від Прокуратури: Карюк Д.О., посв. № 069940 від 01.03.2023;

від Позивача: Боговенко С.Ю., виписка з ЄДРПОУ;

від Відповідача: не з`явився;

СУТЬ СПОРУ:

Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради з позовом до Приватного підприємства "Альянс-І" і просить суд:

- визнати відсутнім право оренди Приватного підприємства "Альянс-І" земельної ділянки площею 3,9397 га, кадастровий номер 1210100000:03:074:0027, яка знаходиться на вул. Космічній у районі будинку № 30 у м. Дніпро;

- припинити державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 3,9397 га, кадастровий номер 1210100000:03:074:0027 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 192363412101) за Приватним підприємством "Альянс-І" (номер запису про інше речове право 3457197 від 20.11.2013);

- зобов`язати Приватне підприємство "Альянс-І" повернути територіальній громаді в особі Дніпровської міської ради земельну ділянку площею 3,9397 га, кадастровий номер 1210100000:03:074:0027, яка знаходиться на вул. Космічній у районі будинку № 30 у м. Дніпро, за актом приймання-передачі.

Ухвалою суду від 20.01.2025 позовну заяву залишено без руху; встановлено Прокурору семиденний строк з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви, а саме надати в паперовому вигляді якісні додатки до позову.

27.01.2025 від Прокурора надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 03.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 04.03.2025 о 10:00 год.

Прокурор та представник Позивача у підготовчому засіданні 04.03.2025 надали пояснення щодо позовних вимог.

Відповідач у підготовче засідання 04.03.2025 не з`явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується списком АТ "Укрпошта" № 254/2025 згрупованих відправлень "Рекомендований лист" і Трекінгом АТ "Укрпошта", згідно з яким відправлення № 0610228932496 було повернуто відділенням поштового зв`язку з відміткою "одержувач відсутній за вказаною адресою".

Ухвалою суду від 04.03.2025 відкладено підготовче засідання на 03.04.2025 о 10:00 год.

04.03.2025 від Позивача надійшли пояснення на позовну заяву, в яких він погоджується із доводами останньої та просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у підготовче засідання 03.04.2025 не з`явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується конвертом АТ "Укрпошта", повернутим відділенням поштового зв`язку з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Ухвалою суду від 03.04.2025 закрито підготовче провадження; призначено справу до судового розгляду по суті на 01.05.2025 о 12:00 год.

Прокурор у судовому засіданні 01.05.2025 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник Позивача у судовому засіданні 01.05.2025 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання 01.05.2025 не з`явився, відзив на позов не подав, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується конвертом АТ "Укрпошта", повернутим відділенням поштового зв`язку з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

У порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 01.05.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши пояснення Прокурора та представника Позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

06.09.2007 між Дніпропетровською міською радою (нова назва Дніпровська міська рада) (далі Позивач, Орендодавець) та Приватним підприємством "Альянс-І" (далі Відповідач, Орендар), на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 27.06.2007 № 170/16, укладено Договір оренди землі комунальної власності площею 3,9397 га, яка знаходиться на вул. Космічній, в районі будинку 30 у м. Дніпропетровську (Дніпрі), кадастровий номер 1210100000:03:074:0027, який посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І.П., за реєстраційним номером №5979, строком на три роки (далі Договір).

Вказаний Договір зареєстровано у Дніпропетровському міському відділі Дніпропетровської регіональної філії Центру Державного земельного кадастру, про що 04.10.2007 у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 040710400569.

Згідно з п. 5.1 Договору його укладено для проектування та будівництва багатофункціонального комплексу.

Також, відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:03:074:0027, який є невід`ємною частиною Договору, зокрема згідно з п. 3, на вказаній земельній ділянці знаходиться невелика кількість побутового та промислового сміття, залізобетонні опори електромережі, на земельній ділянці розташовані дерева у великій кількості, територія земельної ділянки вкрита різноманітною рослинністю.

Надалі, на підставі рішення Дніпропетровської міської ради № 222/43 від 25.02.2009, між Позивачем та Відповідачем укладено Додатковий договір до договору оренди землі (кадастровий номер 1210100000:03:074:0027) від 17.04.2009, яким термін дії Договору продовжено до 01.02.2014.

Крім того, між Позивачем та Відповідачем укладено Додатковий договір до Договору оренди землі (кадастровий номер 1210100000:03:074:0027) від 20.11.2013, яким термін дії Договору продовжено до 01.02.2021.

Також, 16.10.2013 рішенням державного реєстратора Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області Кір`ян М.Ю. зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:03:074:0027 загальною площею 3,9397 га за Територіальною громадою міста Дніпропетровська (Дніпра) в особі Дніпропетровської міської ради (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 192363412101).

Після закінчення строку дії Договору оренди землі, а саме 01.02.2021 його дія сторонами правочину не поновлювалась та не продовжувалась.

До того ж, відповідно до п. 6.5 Договору на Відповідача було покладено обов`язок, серед іншого, одержати в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю міської ради дозвіл на проведення будівельних робіт.

Згідно з п. 6.6 Договору протягом десяти днів з моменту введення в експлуатацію об`єкта Відповідач має звернутись до Позивача для забезпечення оформлення документів на право користування земельною ділянкою по фактичному розміщенню об`єкта.

Разом з тим, за результатами опрацювання інформації Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпропетровської міської ради від 06.06.2024 № 12/19-264, встановлено, що згідно з даними інформаційної бази містобудівного кадастру на земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:03:074:0027 по вул. Космічній у районі буд. № 30 Відповідачем надано містобудівні умови та обмеження для проєктування об?єкта будівництва «Будівництво багатофункціонального комплексу за адресою: м. Дніпро, вул. Космічна у районі буд. №30» від 11.12.2020 № 15/29-214. Зазначено також, що розміщення зазначеного об?єкта в межах території громадської забудови (проєктної та існуючої) відповідає вимогам містобудівної документації.

При цьому, Прокурор зазначає, що будь-які об`єкти нерухомого майна на спірній земельній ділянці відсутні.

За наслідками обстеження спірної земельної ділянки Інспекцією з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради складено Акт обстеження земельної ділянки від 30.05.2024, в якому фактично встановлено і підтверджено відсутність на земельній ділянці із кадастровим номером 1210100000:03:074:0027 будь-яких ознак здійснення будівництва багатофункціонального комплексу. Земельна ділянка частково огороджена парканом, єдиним наявним на території земельної ділянки об`єктом нерухомого майна є цегляна недобудова, висотою приблизно пів метра, орієнтовною площею 35 кв.м, функціональне призначення недобудови встановити не виявилось можливим. Земельна ділянка поросла травою, чагарником, деревами та іншими земельними насадженнями.

Таким чином, земельна ділянка, що розташована по вул. Космічній у районі буд. № 30 у м. Дніпрі, є вільною від забудови із залишками будівельних матеріалів, котрі не можуть за своїм функціональним призначенням вважатись об`єктом нерухомості багатофункціонального комплексу. Право власності на будь-які будівлі та споруди за Відповідачем на вказаній земельній ділянці не зареєстровано.

Крім того, Відповідачем протягом дії Договору оренди землі належним чином не виконувались зобов`язання щодо своєчасної сплати у повному обсязі орендної плати за земельну ділянку комунальної власності, що призвело до виникнення заборгованості.

Відповідно до п. 4.5 Договору орендна плата вноситься Орендарем, незалежно від результатів діяльності Орендаря щомісячно протягом 30 календарних днів, наступним за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з п. 4.4 Додаткового договору (від 20.11.2013) до Договору (від 06.09.2007) орендна плата вноситься Орендарем у строки, визначені чинним законодавством.

При цьому, опрацюванням інформації Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 14.11.2024 № 52473/5/04-36-04-02-11 встановлено, що відповідно переліків договорів оренди землі, наданих Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради у відповідності до п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу на 2021 рік, інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Орендарем земельної ділянки площею 3,9397 га з кадастровим номером 1210100000:03:074:0027, яка знаходяться за адресою: м. Дніпро, на вул. Космічній, в районі будинку № 30 є Відповідач. Термін дії Договору - до 01.02.2021. У переліках договорів оренди землі, наданих Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради на 2022 - 2024 роки, інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відсутні відомості стосовно оформлення документів на землю Відповідачем на земельні ділянки на території м. Дніпро.

Згідно з даними інформаційно-комунікаційних систем контролюючого органу податковий борг станом на 01.02.2021 складав 503 754,70 грн. Станом на 11.11.2024 за Відповідачем заборгованість за основним платежем складає 3 958 095,80 грн., за штрафними санкціями 989 523,95 грн., пеня - 1 528 556,46 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19.06.2023 у справі № 380/5148/23 задоволено позов Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Приватного підприємства "Альянс-І" про стягнення податкової заборгованості з орендної плати за землю у сумі 6 476 176,21 грн.

Викладене свідчить про свідоме невиконання Відповідачем своїх зобов`язань за Договором, що є істотним порушенням його умов.

При цьому, відповідно до п. 7.1 Договору "Умови повернення земельної ділянки" після припинення дії Договору орендар повертає Орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду, а п. 7.8 цього Договору визначено, що повернення земельної ділянки здійснюється за актом приймання-передачі.

Згідно з ч. 1 ст. 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі Орендар зобов`язаний повернути Орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених Договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до Орендодавця.

При цьому, згідно з листом Позивача від 05.08.2024 № 7/11-1743 Відповідачем земельну ділянку, кадастровий номер 1210100000:03:074:0027, яка знаходиться у районі буд. № 30 на вул. Космічній у м. Дніпрі за актом приймання-передачі Позивачу не повернуто.

Отже, Відповідач умови п. 7.1 Договору про повернення земельної ділянки за актом приймання-передачі не виконав, чим також порушено ч. 1 ст. 34 Закону України "Про оренду землі".

Також, згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:074:0027, у реєстрі станом на 16.12.2024 міститься запис про реєстрацію права оренди (номер запису про інше речове право 3457197 від 20.11.2013; на підставі договору оренди землі від 06.09.2007 № 5979, Додаткового договору до Договору оренди землі від 17.04.2009 № 1396, Додаткового договору до Договору оренди землі від 20.11.2013 № 2489).

Оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, відповідний запис, враховуючи припинення дії Договору оренди землі, формально наділяє Відповідача певними юридичними правами щодо земельної ділянки і одночасно позбавляє відповідних прав законного власника - державу в особі Позивача.

Прокурор зазначає, що зважаючи на закінчення дії Договору оренди землі, Відповідач порушує право власності Позивача на вільне володіння, користування та розпорядження вищевказаною земельною ділянкою.

Вказані обставини стали підставою для звернення Прокурора з позовом до суду.

Ухвалюючи рішення, господарський суд виходив з таких підстав.

06.09.2007 між Позивачем та Відповідачем, на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 27.06.2007 № 170/16, укладено Договір оренди землі комунальної власності площею 3,9397 га, яка знаходиться на вул. Космічній, в районі будинку 30 у м. Дніпропетровську (Дніпрі), кадастровий номер 1210100000:03:074:0027, строком на три роки.

Надалі, на підставі рішення Дніпропетровської міської ради № 222/43 від 25.02.2009, між Позивачем та Відповідачем укладено Додатковий договір до Договору оренди землі (кадастровий номер 1210100000:03:074:0027) від 17.04.2009, яким термін дії Договору продовжено до 01.02.2014.

Крім того, між Позивачем та Відповідачем укладено Додатковий договір до Договору оренди землі (кадастровий номер 1210100000:03:074:0027) від 20.11.2013, яким термін дії Договору продовжено до 01.02.2021.

Після закінчення строку дії Договору оренди землі, а саме 01.02.2021, його дія сторонами правочину не поновлювалась та не продовжувалась.

Відповідно до п. 7.1 Договору "Умови повернення земельної ділянки" після припинення дії Договору Орендар повертає Орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду, а п. 7.8 цього Договору визначено, що повернення земельної ділянки здійснюється за актом приймання-передачі.

Згідно з ч. 1 ст. 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

При цьому, згідно з листом Дніпровської міської ради від 05.08.2024 № 7/11-1743 Відповідачем земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:03:074:0027, яка знаходиться у районі буд. № 30 на вул. Космічній у м. Дніпрі за актом приймання-передачі Позивачу не повернуто.

Отже, Відповідач умови п. 7.1 Договору про повернення земельної ділянки за актом приймання-передачі не виконав, чим також порушено ч. 1 ст. 34 Закону України "Про оренду землі".

За змістом ст. 93 Земельного кодексу України, ст.ст. 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 13, 21 Закону України "Про оренду землі" правовідносини щодо оренди земельної ділянки передбачають передачу орендарю земельної ділянки у володіння та користування на певний строк для її використання відповідно до умов договору та положень земельного законодавства.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 177, 181, 373, 374 Цивільного кодексу України земельна ділянка (як індивідуалізований об`єкт, що має ознаки у вигляді кадастрового номеру, площі, меж) є об`єктом права власності територіальної громади, а правомочності щодо володіння та користування орендованою земельною ділянкою, як і правомочність розпорядження, є складовими права власності територіальної громади щодо земельної ділянки.

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України і ст. 193 Господарського кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст.ст. 24, 25 Закону України "Про оренду землі" визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Відповідно до ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній станом на 25.01.2020) передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленостей щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

У цьому випадку укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із власником земельної ділянки; уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Пунктом 12.3. Розділу 12. "Зміна умов договору і припинення його дії" цього Договору визначено, що дія договору припиняється, зокрема у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до Додаткового договору до Договору оренди землі від 20.11.2013, продовжено термін дії Договору оренди землі до 01.02.2021.

20.10.2020 Відповідач звертався до Позивача із клопотанням про поновлення Договору, однак через ненадання повного пакету документів Позивач листом від 28.01.2021 № 7/9-128 повідомив Відповідача про неможливість підготовки відповідного проєкту рішення міської ради.

Оскільки зауваження, викладені у вищевказаному листі, Відповідачем не було усунуто, клопотання списано до архіву, Договір оренди поновлено не було, про що Позивачем повідомлено Відповідача листом від 05.04.2023 № 7/9-423.

Проте, після закінчення дії Договору Орендарем у порушення вимог п.п. 7.1, 7.8 Договору та ст. 34 Закону України "Про оренду землі" так і не повернуто Позивачу спірну земельну ділянку.

Відповідно до ст. 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання Договору оренди землі Орендар зобов`язаний повернути Орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених Договором.

Виходячи із системного тлумачення норм закону, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 594/376/17-ц від 10.04.2018, аналогічний висновок зроблено у постановах у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18 від 22.09.2020, № 903/1030/19 від 31.08.2021.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Статтею 1213 Цивільного кодексу України визначено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

За таких умов, для забезпечення територіальній громаді міста Дніпра реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника, Відповідач зобов`язаний повернути територіальній громаді в особі Дніпровської міської ради земельну ділянку площею 3,9397 га кадастровий номер 1210100000:03:074:0027 за актом приймання-передачі, зважаючи на закінчення дії Договору оренди землі.

При цьому, об`єкти нерухомого майна на спірній земельній ділянці відсутні, будівельні роботи не ведуться.

Також, опрацюванням інформації Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 14.11.2024 № 52473/5/04-36-04-02-11 встановлено, що податковий борг з орендної плати за землю станом на 01.02.2021 складав 503 754,70 грн. Станом на 11.11.2024 за Відповідачем заборгованість за основним платежем складає 3 958 095,80 грн., за штрафними санкціями 989 523,95 грн., пеня - 1 528 556,46 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19.06.2023 у справі № 380/5148/23 задоволено позов Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Приватного підприємства "Альянс-І" про стягнення податкової заборгованості з орендної плати за землю у сумі 6 476 176,21 грн.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (ст. 16 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України права володіння, користування та розпорядження своїм майном належать власникові.

Згідно зі ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ст. 321 Цивільного кодексу України)

За змістом ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю.

Негаторний позов подається у випадках, коли власник або титульний володілець (в тому числі орендар) має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є його спрямованість на захист права від порушень, не пов`язаних з позбавленням володіння майном, а саме у разі протиправного вчинення іншою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову.

Таким чином, власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні своєю власністю, зокрема земельною ділянкою, шляхом відновлення її до попереднього стану, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 24.02.2020 у справі №458/1046/15 (провадження № 61-976св18), висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.04.2020 у справі №916/2791/13, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц.

За змістом статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 12 Земельного кодексу України встановлено, що розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності належить до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст.

Згідно зі ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім ділянок приватної та державної власності.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни і юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Статтею 125 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (пункт "б" ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України).

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад.

Отже, право власності та користування землею набувається і реалізується в порядку та на підставах, визначених Конституцією України (ст.ст. 13, 14), Земельним кодексом України (ст.ст. 78, 81, 92, 93, 116, 118, 122, 123, 124), а також іншими законами (Законом України "Про оренду землі", Цивільним кодексом України тощо).

Законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має. Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

Таким чином, з огляду на викладені обставини справи та те, що земельна ділянка після 01.02.2021 в оренду Відповідачу не передавалась, Позивач згідно із вимогами Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" наділений повноваженнями звернутись до суду за захистом порушених прав власника земельної ділянки з позовною вимогою про повернення земельної ділянки.

Власник має право вимагати від Відповідача усунення перешкод у користуванні своєю земельною ділянкою, шляхом зобов`язання повернути її державі в особі Дніпровської міської ради, а тому ПП "Альянс-І" є належними Відповідачем за заявленою у цій справі вимогою.

Отже, неповернення за актом приймання-передачі вказаної земельної ділянки перешкоджає належному володінню, розпорядженню та користуванню майном комунальної власності, його передачі відповідальній особі з метою задоволення потреб та інтересів територіальної громади міста, у тому числі шляхом забезпечення надходження коштів до місцевого бюджету від використання майна, земельної ділянки.

Враховуючи викладене, для забезпечення територіальній громаді міста Дніпра реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо земельної ділянки комунальної форми власності належним способом захисту порушених прав є повернення Відповідачем земельної ділянки за актом приймання-передачі.

Крім того, на час пред`явлення даного позову, згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка площею 3,9397 га з кадастровим номером 1210100000:03:074:0027 зареєстрована на праві комунальної власності за Дніпровською міською радою.

Водночас, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:074:0027, у реєстрі станом на 16.12.2024 міститься запис про реєстрацію права оренди (номер запису про інше речове право 3457197 від 20.11.2013; на підставі договору оренди землі від 06.09.2007 №5979, Додаткового договору до договору оренди землі від 17.04.2009 №1396, Додаткового договору до договору оренди землі від 20.11.2013 №2489).

Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строк дії речового права встановлено до 01.02.2021, з правом пролонгації.

При цьому, як зазначалось вище, строк дії Договору, з урахуванням внесених до нього змін та доповнень, закінчився 01.02.2021 та у подальшому не поновлювався та не продовжувався.

Оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, відповідний запис, враховуючи припинення дії Договору оренди землі, формально наділяє Відповідача певними юридичними правами щодо земельної ділянки і одночасно позбавляє відповідних прав законного власника державу в особі Дніпровської міської ради.

Наявність зареєстрованого права оренди перешкоджає належному володінню, розпорядженню та користуванню майном комунальної власності, його передачі відповідальній особі з метою задоволення потреб та інтересів територіальної громади міста, у тому числі шляхом забезпечення надходження коштів до місцевого бюджету від використання майна, земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

Фактично реєстрація покликана надати відповідну силу правовстановлюючим документам і виступає формальною умовою подальшого захисту (у тому числі і судового) прав особи, що виникають з правовідносин, предметом яких є нерухоме майно.

Отже, запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію речового права оренди, яке фактично припинено, щодо земельної ділянки площею 3,9397га з кадастровим номером 1210100000:03:074:0027 є перешкодою Позивачу для реалізації речових прав на цей об`єкт.

У пункті 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.11.2023 у справі № 513/879/19 сформовано правову позицію про те, що належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону № 1952-IV судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача (див. близький за змістом підхід щодо інших правовідносин у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.14)). З огляду на вказане суди попередніх інстанцій правильно відмовили у задоволенні позову орендодавця, хоч і з інших мотивів.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

З огляду на викладене та виходячи з правової природи реєстрації прав на нерухоме майно як способу володіння ним, беручи до уваги загальні засади цивільного законодавства (аналогія права), у випадку, якщо заінтересована особа - позивач (власник земельної ділянки, інший правоволоділець) вважає, що зареєстроване за відповідачем речове право на певний об`єкт насправді не існує і нікому не належить, то належному способу захисту також відповідає вимога про припинення державної реєстрації права оренди. Судове рішення про задоволення таких позовних вимог є підставою для внесення до Державного реєстру запису про відсутність права.

Разом з тим, невідповідність чи неповна відповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови в позові з формальних підстав, якщо прагнення позивача не викликає сумніву, а позовні вимоги можуть бути витлумачені у відповідності до належного способу захисту прав (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №911/3135/20) аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду №904/7803/21 від 19.04.2023). Протилежний підхід не відповідав би завданням господарського судочинства (стаття 2 ГПК України).

З урахуванням викладеного, з метою усунення перешкод Позивачу у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою комунальної власності, наявні підстави для припинення державної реєстрації права оренди на спірну земельну ділянку за Відповідачем, відомості про яку містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Щодо наявності підстав для представництва Прокурором інтересів держави у справі суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України усі фізичні і юридичні особи здатні мати процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, боржника (процесуальна правоздатність).

Враховуючи особливий процесуальний статус прокурора в господарському процесі, як особи, яка відповідно до ст.ст. 4, 53, 55 Господарського процесуального кодексу України наділена правом звернення до суду в інтересах іншої особи держави, процесуальна правоздатність у нього настає з моменту виникнення відповідної компетенції або передбачених законом повноважень.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Так, п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України визначено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, визначеним законом.

Відповідно до ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду із позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно зі ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтереси держави".

Згідно з ч. 2 ст. 5 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, ст. 1 Земельного кодексу України, ст. 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно зі ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Статтею 324 Цивільного кодексу України передбачено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Тобто, з огляду на зазначену норму закону, прокурор може заявити в інтересах держави позов, який виражається в інтересах частини українського народу - членів територіальної громади, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює саме орган місцевого самоврядування, хоча він, цей орган, навпаки, покликаний ці інтереси захищати.

Такий підхід узгоджується з Європейською хартією місцевого самоврядування 1985 року (ратифікована Законом України від 15 липня 1997 року № 452/97-ВР), яка передбачає, що органи місцевого самоврядування при вирішенні відповідної частини публічних (суспільних) справ (public affairs) діють під власну відповідальність в інтересах місцевого населення й у правовій системі держав-учасниць, зокрема у сфері адміністративного контролю за органами самоврядування, має забезпечуватись співмірність (баланс) між заходами контролю та важливістю інтересів, які контролюючий орган має намір захищати (ст.ст. 3, 8).

Крім того, з урахуванням ст.ст. 1, 2, 6, 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", орган місцевого самоврядування представляє відповідну територіальну громаду і здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Однак первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада - жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Конституція України визначає, що місцеве самоврядування в Україні здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України (ст. 140 Конституції України).

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування територіальної громади є однією з гарантій держави.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські рада є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ст. 142 Конституції України, ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів.

Положення ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" встановлюють, що територіальним громадам міст належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно.

До повноважень міських рад у галузі земельних відносин згідно зі ст.ст. 12, 83, 122 Земельного кодексу України, ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" належить розпорядження землями комунальної власності в межах, визначених Земельним кодексом України.

На підставі ч. 2 ст. 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель також здійснюють виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у межах повноважень, визначених законом.

Враховуючи викладене, органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, є Дніпровська міська рада як розпорядник земельних ділянок комунальної власності на території міста Дніпро та як суб`єкт, уповноважений на здійснення державного контролю за використанням та охороною земель на території міста Дніпра, і зобов`язана здійснювати захист комунальних майнових прав.

Пунктами 4, 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 визначено, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, а, отже, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах і може здійснювати представництво в порядку, передбаченому процесуальним законом.

"Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

У статях 13, 14 Конституції України визначено, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами ст.ст. 4, 5 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

З огляду на викладене, положення статті 1, частини першої статті 83, частини першої статі 84, статті 122 Земельного кодексу України, статей 1, 2, 6,10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, відповідно, державної чи комунальної власності. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

У сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності та користування на землю набувається та реалізується фізичними та юридичними особами в порядку і на підставах, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Отже, правовідносини, пов`язані із вибуттям земель державної чи комунальної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Як зазначив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01.04.2008 № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (пункт 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19).

Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Крім того, вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес".

Фактично, звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання надання в користування земельних ділянок комунальної власності та дотримання конституційного принципу рівності усіх перед Законом, у зв`язку з чим прокурор звертається до суду з позовом щодо захисту інтересів держави.

Отже, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави.

У постанові від 22.08.2018 у справі № 807/62/16 Верховний Суд, посилаючись на ч. 2 ст. 19 Конституції України, зазначив, що реалізуючи повноваження належно, добросовісно та з метою, для якої вони надані, уповноважений орган фактично має обов`язок, а не право захищати інтереси держави. Зазначене є способом здійснення владних повноважень, а не способом захисту суб`єктивних прав органу, що уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Утримання земельної ділянки комунальної власності суперечить вимогам чинного законодавства щодо порядку володіння та користування землею та створює перешкоди законному власнику у реалізації повноважень щодо цієї землі.

Вказана позовна заява стосується питання права, яке становить значний суспільний інтерес, оскільки незаконне зайняття земель комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) та конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє розпоряджатись своїм майном.

Враховуючи викладене, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави.

Проте, Позивачем та його уповноваженими виконавчими органами не вжито належних та ефективних заходів, спрямованих на захист інтересів держави у встановленому законом порядку, у тому числі шляхом звернення до суду.

Дніпропетровської обласною прокуратурою неодноразово направлялись листи Позивачу, а саме: № 15/1-970ВИХ-24 від 13.05.2024, № 15/1-1322ВИХ-24 від 12.07.2024, в яких наголошувалось та зверталась увага про наявний факт порушення вимог земельного законодавства під час використання земельної ділянки площею 3,9397 з кадастровим номером 1210100000:03:074:0027, а також ставилось питання про вжиття Позивачем заходів претензійно-позовного характеру.

Однак, Позивачем та його виконавчими органами реальні й ефективні заходи захисту порушеного права, у тому числі шляхом звернення до суду із позовом досі не вжито.

Заходів цивільно-правового характеру з цього питання Позивачем не вжито, що підтверджено, зокрема листом № 7/11-1743 від 05.08.2024.

У постанові від 10.08.2021 у справі № 923/833/20 Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду наголошено, що суд, встановлюючи підстави представництва прокурора, повинен здійснити оцінку не тільки щодо виконання ним обов`язку попереднього (до звернення до суду) повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень, яке є останнім перед безпосереднім поданням позову до суду, а й наявні у справі інші докази щодо обставин, які йому передували, зокрема, попереднього листування між прокурором та зазначеним органом, яке за своїм змістом може мати різний характер.

Інтереси держави повинні захищати насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, у тому числі шляхом подання відповідних позовних заяв, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Проте для того, щоб інтереси держави не залишились незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Розглядаючи питання обґрунтування прокурором підстав представництва інтересів держави у суді, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та ув постановах Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 904/71/19, від 14.01.2021 у справі № 911/1137/19, від 13.01,2021 у справі № 918/388/19, від 12.01.2021 у справі № 922/526/19, від 10.08.2021 у справі № 923/833/20, від 20.07.2021 у справі № 908/2153/20, наголошено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 наведено правовий висновок, зокрема про те, що:

1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо: орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси; орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;

2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо: відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

При цьому, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звернувся до суду з відповідним позовом у розумний строк.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного королівства» суд проголосив, що засіб захисту повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Крім того, є категорія справ, де ЄСПЛ зазначив, що підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» ЄСПЛ у рішенні висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): «Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у разі захисту інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».

Таким чином, зазначене свідчить про нездійснення уповноваженим органом захисту порушених інтересів держави в передбаченому законом порядку.

Враховуючи, що вказані інтереси до цього часу залишаються незахищеними, вбачаються виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Дніпровської міської ради.

Позовні вимоги Прокурора в інтересах держави у даній справ не порушують ст. 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод з огляду на таке.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

При цьому, ЄСПЛ у питаннях оцінки "пропорційності", як і в питаннях наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Звернення Прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання незаконного утримання земельної ділянки комунальної власності та дотримання конституційного принципу рівності усіх перед Законом, а отже порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод у даному спорі відсутнє.

Отже, Прокурором належним чином обґрунтовано та доведено наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Дніпровської міської ради у порядку ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позовної заяви покладається на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ст.ст. 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати відсутнім право оренди Приватного підприємства "Альянс-І" (79000, м. Львів, вул. Дж. Вашингтона, 3, офіс 21, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 34822550) земельної ділянки площею 3,9397 га, кадастровий номер 1210100000:03:074:0027, яка знаходиться на вул. Космічній у районі будинку № 30 у м. Дніпро.

Припинити державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 3,9397 га, кадастровий номер 1210100000:03:074:0027 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 192363412101) за Приватним підприємством "Альянс-І" (79000, м. Львів, вул. Дж. Вашингтона, 3, офіс 21, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 34822550) (номер запису про інше речове право 3457197 від 20.11.2013).

Зобов`язати Приватне підприємство "Альянс-І" (79000, м. Львів, вул. Дж. Вашингтона, 3, офіс 21, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 34822550) повернути територіальній громаді в особі Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 75, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 26510514) земельну ділянку площею 3,9397 га, кадастровий номер 1210100000:03:074:0027, яка знаходиться на вул. Космічній у районі будинку № 30 у м. Дніпро, за актом приймання-передачі.

Стягнути з Приватного підприємства "Альянс-І" (79000, м. Львів, вул. Дж. Вашингтона, 3, офіс 21, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 34822550) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 38, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 02909938) судовий збір у розмірі 7 267,20 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Центрального апеляційного господарського суду.

Суддя О.І. Красота

Повне рішення складено

01.05.2025