Рішення

від 22.04.2025 по справі 916/2628/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" квітня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2628/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.

секретар судового засідання Христенко А.О.

розглянувши справу за позовом: Державного підприємства "ТВК" (вул. Базова, 21, смт. Авангард, Одеська обл., 67806)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Лермана Аркадія Георгійовича ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 78015,61 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Лерман А.Г.; Коюда М.А.

УСТАНОВИВ:

Державне підприємство ТВК звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Лермана Аркадія Георгійовича, в якій, з урахуванням поданої суду заяви про уточнення позовних вимог (а.с. 20-26, т.2), просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про надання послуг з обслуговування складсько-торговельного приміщення від 26.06.2012 №ЧНС/2012 в розмірі 78015,61 грн, з яких: борг в сумі 66400,00 грн; штраф в сумі 9960,00 грн; борг за спожиту електричну енергію в сумі 80,16 грн; 3% річних в сумі 376,65 грн; інфляційні втрати в сумі 1198,80 грн.

Позиції учасників справи

Підставою позову позивач визначив обставину неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за вищевказаним договором в частині повної та своєчасної оплати послуг з обслуговування складсько-торговельного приміщення № ЧНС.

22.07.2024 відповідачем було подано суду клопотання про зупинення провадження у цій справі (а.с. 28-29, т.2), за результатом розгляду якого судом було відмовлено у його задоволенні, про що у судовому засіданні 22.07.2024 було постановлено відповідну протокольну ухвалу з проголошенням мотивів суду відповідно до ч. 10 ст. 240 ГПК України.

25.10.2024 відповідачем було подано суду заяву про застосування до вимог позивача строку позовної давності (а.с. 134-139, т.2), враховуючи, що позовні вимоги заявлені щодо послуг, які надавались у період з листопада 2018 року по лютий 2019 року, при цьому відповідач наголошує, що до вимог про стягнення штрафу застосовується позовна давність в один рік.

Також, 25.10.2024 відповідачем були подані суду письмові пояснення, які залучені судом до матеріалів справи як відзив на позов (а.с. 150-158, т.2), в яких відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи щодо позову відповідач посилається на те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження обставини фактичного надання послуг за договором, зокрема, в матеріалах справи відсутні підписані між сторонами акти приймання-передачі послуг, з яких можна встановити період надання послуг, їх обсяг, вартість тощо. Крім цього, відповідач звертає увагу, що надані позивачем договори щодо послуг з охорони, прибирання та технічного обслуговування були укладені поза межами спірного у цій справі періоду.

26.11.2024 позивачем були подані заперечення на заяву відповідача про застосування строків позовної давності (а.с. 36-57, т.3), в яких позивач посилається на те, що строки позовної давності переривались, у зв`язку з оскарженням відповідачем у судовому порядку окремих положень договору та наказів позивача про встановлення тарифів. Також позивач посилається на продовження та зупинення строків позовної давності, у зв`язку з введенням в Україні карантину та воєнного стану.

У додаткових поясненнях до заяви про застосування строків позовної давності (а.с. 89-94, т.3) відповідач наголосив, що строки позовної давності для пред`явлення вимог про стягнення суми штрафу закінчились до введення в Україні карантину та воєнного стану. При цьому, відповідач вважає, що судові спори за позовними вимогами відповідача не є підставою для переривання позовної давності для вимог позивача, які розглядаються у цій справі, оскільки вимоги Лермана А.Г. не стосувались вимог про стягнення заборгованості.

31.01.2025 відповідачем було подано суду письмові пояснення (а.с. 144-148, т.3), які в подальшому ним були відкликані.

28.02.2025 відповідачем було подано письмову промову у судових дебатах. У своїй промові відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі, наголошуючи, що в матеріалах справи відсутні докази надання позивачем послуг відповідача на спірну суму. При цьому, відповідач наголошує, що зі змісту договору вбачається, що його умовами сторони фактично погодили правовідносини з передачі державного майна у строкове користування, проте форма та зміст договору не відповідають Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

01.04.2025 позивачем було подано заяву про розгляд справи за його відсутності, при цьому позивач позовні вимоги повністю підтримує та просить суд їх задовольнити.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.06.2024 позовну заяву Державного підприємства "ТВК" було залишено без руху із встановленням позивачу п`ятиденного строку для усунення виявлених судом недоліків.

Приймаючи до уваги усунення позивачем недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, ухвалою суду від 26.06.2024 позовну заяву Державного підприємства "ТВК" було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2628/24; постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін; призначено у справі судове засідання для розгляду справи по суті на 22 липня 2024 року о 12:50.

22.07.2024 суд протокольною ухвалою оголосив перерву у судовому засіданні до 10 вересня 2024 року о 15:30, а 10.09.2024 до 01 жовтня 2024 року о 16:45.

01.10.2024 суд за клопотанням позивача постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочав розгляд справи зі стадії відкриття провадження у справі, замінив судове засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням та відклав підготовче засідання на 25 жовтня 2024 року о 12:45.

25.10.2024 суд протокольною ухвалою відклав підготовче засідання на 15 листопада 2024 року о 14:20, а 15.11.2025 на 29 листопада 2024 року о 10:45.

Судове засідання 29.11.2024 о 10:45 не відбулось, у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги. Ухвалою суду від 02.12.2024 судом було призначено підготовче засідання у справі на 17 грудня 2024 року о 13:45.

17.12.2024 суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 14 січня 2025 року о 15:30.

Далі, суд оголошував перерви у засіданнях суду при розгляді справи по суті: 14 січня 2025 року до 31.01.2025 о 14:00; 31 січня 2025 року до 18.02.2025 об 11:00; 18 лютого 2025 року до 28.02.2025 об 11:30.

Судове засідання 28.02.2025 об 11:30 не відбулось, у зв`язку з надходженням повідомлення про мінування будівлі суду. Ухвалою суду від 03.03.2025 судом було призначено судове засідання у справі на 18 березня 2025 року о 14:00.

Судове засідання 18.03.2025 о 14:00 не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Бездолі Д.О. на лікарняному. Ухвалою суду від 21.03.2025 судом було призначено судове засідання у справі на 01 квітня 2025 року о 14:00.

01.04.2025 суд протокольною ухвалою оголосив перерву у судовому засіданні до 22 квітня 2025 року о 14:00.

У судовому засіданні 22.04.2025 судом було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Обставини справи

Відповідно до статуту Державного підприємства «ТВК», затвердженого наказом Фонду державного майна України від 26.02.2020 № 327 (а.с. 13-38, т.1), останнє є державним унітарним підприємством, що діє як державне комерційне підприємство, засноване на державній власності та належить до сфери управління Фонду державного майна України. ДП «ТВК» є правонаступником державного підприємства «Південь». Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України від 15.06.2018 № 698 (а.с. 49, т.1) прийнято рішення про приватизацію об`єкта державної власності Єдиний майновий комплекс Державного підприємства «ТВК» шляхом продажу на аукціоні.

26.06.2012 між Державним підприємством "ТВК" (сторона 1) та Лерманом Аркадієм Георгійовичем (сторона 2) був укладений договір про надання послуг з обслуговування складсько-торгівельного приміщення № ЧНС/2012 (а.с. 50-51, т.1; далі - договір), згідно з п. 1.1. якого сторона 1 надає стороні 2 послуги з обслуговування складсько-торгівельного приміщення на умовах та в терміни, передбачені цим договором.

За умовами п. 2.1. договору сторона 1 зобов`язується, зокрема: передати стороні 2 в якості торгового місця складсько-торгівельне приміщення, яке належить стороні 1, розташоване на місці ЧНС, загальною торговою площею 38,5 кв.м., згідно з технічним паспортом (підп. 2.1.1.); надати стороні 2 необхідні послуги з обслуговування (підп. 2.1.2.); не перешкоджати ввезенню на територію і вивозу з неї майна, яке належить стороні 2 (підп. 2.1.3.); видати стороні 2 пропуск для входу на територію та для в`їзду автотранспорту (підп. 2.1.4.); видати стороні 2 спеціальний пропуск на право розкриття складсько-торгівельного приміщення уповноваженими нею особами, за письмовою заявою (підп. 2.1.5).

Відповідно до п. 2.2. договору сторона 2 зобов`язується, зокрема: сплачувати своєчасно послуги з обслуговування, а також витрати по тарифам та в терміни, які встановлені умовами п. 2.3.1., 2.2.3., 3.1., 3.3. та 3.4. цього договору (підп. 2.2.2.); відшкодувати витрати за спожиту електроенергію, згідно з тарифами НКРЕ на день оплати за показами лічильника, який знаходиться з зовнішньої сторони складсько-торгівельного приміщення, встановлення якого здійснюється за рахунок сторони 2 за додатковою угодою. Відшкодування витрат спожитої електроенергії здійснюється з моменту фактичного допуску сторони 2 до складсько-торгівельного приміщення за двостороннім актом (підп. 2.2.3.); компенсувати стороні 1 витрати, пов`язані зі збільшенням потужності власної трансформаторної підстанції та експлуатації власних електричних мереж у розмірі більше ніж 3,5 кВт/год за тарифами сторони 1 (підп. 2.2.4.).

Згідно з підп. 2.3.1. п. 2.3. договору сторона 1 має право, зокрема, змінювати вартість плати за обслуговування складсько-торгівельного приміщення шляхом встановлення тарифів на послуги. Вартість послуг для сторони 2 вважається узгодженою за повідомленням сторони 1.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що сторона 2 здійснює оплату послуг за обслуговування згідно тарифів на послуги, які встановлюються стороною 1. При укладені цього договору вартість послуг встановлюється у розмірі 1900,00 грн на місяць з ПДВ з терміном сплати до 20 числа поточного місяця.

Згідно з п. 3.2. договору сторона 2 відшкодовує витрати спожитої електроенергії за минулий місяць до 15 числа поточного місяця, за умовою, яка визначена підп. 2.2.3. договору.

Відповідно до п. 3.3. договору сторона 2 сплачує платежі за послуги, які визначені п. 2.2.3., 2.2.4., 2.2.6., 4.3., 4.4. цього договору, а також сплачує додаткові послуги за тарифами, які встановлюються стороною 1, за умови звернення сторони 2.

Пунктом 4.3. договору передбачено, що за прострочення платежу у розмірі, визначеному п. 3.1. та 3.2. договору, сторона 2 щомісячно сплачує штраф у розмірі 20% від суми обов`язкового щомісячного платежу.

Згідно з п. 5.1., 5.2. договору він укладений на 30 років, набуває чинності з 01.07.2012 та є дійсним до 30 червня 2042 року. Внесення змін до договору здійснюється шляхом складання додаткової угоди, що підписується сторонами або їх уповноваженими представниками, крім випадків та умов, які передбачені даним договором.

Відповідно до п. 5.4. договору він вважається розірваним стороною 1 у випадках: заборгованості сторони 2 по оплаті наданих послуг у терміни більш ніж 70 календарних днів; закінчення терміну, на який був укладений договір; інших випадках, які передбачені чинним законодавством України.

Згідно з свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця № 107883 (а.с. 56, т.1), відповідач з 23.09.1997 зареєстрований як фізична особа-підприємець.

Наказом ДП «ТВК» від 23.01.2015 № 06-а-2015 (а.с. 57-58, т.1) встановлено тариф за послугу з обслуговування згідно з додатком № 1. Наказом ДП «ТВК» від 15.02.2018 № 06-а-2018 (а.с. 59-62, т.1) встановлено тариф за послугу з обслуговування згідно з додатком № 1. Наказом ДП «ТВК» від 31.07.2018 № 37-а-2018 (а.с. 63-65, т.1) згідно з додатком № 1.

У зв`язку з виробничою необхідністю та з метою подальшого врегулювання цінової вартості величини плати за послуги відповідача, наказом ДП «ТВК» від 19.10.2018 № 43 (а.с. 66, т.1) було внесено зміни у додаток № 1 до наказу від 31.07.2018 № 37-а-2018 та встановлено з 01.11.2018 тариф за послугу з обслуговування насосної пожежної станції, загальною площею 38,5 кв.м., у розмірі 18500,00 грн щомісячно.

Засобами поштового зв`язку відповідачу було направлено повідомлення про зміну тарифу від 19.10.2018 № 145 (а.с. 67-70, т.1), яким відповідачу було доведено до відома встановлення тарифу згідно з наказом ДП «ТВК» від 19.10.2018 № 43.

Наказом ДП «ТВК» від 02.01.2019 № 1-а-2019 (а.с. 71-72, т.1), з урахуванням внесених змін наказом від 22.01.2019 № 4-а (а.с. 73-74, т.1), наказ ДП «ТВК» від 31.07.2018 № 37-а-2018 визнано таким, що втрачає чинність з 01.02.2019 та встановлено тариф на послугу з обслуговування за договорами, які були укладені до серпня 2018 року, у розмірі 14000,00 грн щомісячно.

15.02.2019 ДП «ТВК» був виданий наказ № 8-а-2019 (а.с. 75, т.1), яким вирішено розірвати договір від 26.06.2012 № ЧНС, укладений між сторонами, у зв`язку з наявністю у відповідача заборгованості більш ніж на 70 днів. Про одностороннє розірвання договору відповідача було повідомлено листом від 15.02.2019 № 9 (а.с. 76, т.1).

Засобами поштового зв`язку позивачем було направлено відповідачу претензію від 18.08.2020 № 108 (а.с. 77-82, т.1), в якій позивач вимагав сплатити заборгованість за договором у розмірі 66400,00 грн.

Відповідно до бухгалтерської довідки позивача та картки рахунку (а.с. 83-103, т.1), станом на 20.05.2024, за відповідачем рахується заборгованість по договору у загальному розмірі 76440,16 грн, з яких: борг за надані послуги у період листопад 2018 року лютий 2019 року в сумі 66400,00 грн; борг за електроенергію за березень 2019 року в сумі 80,16 грн; штраф за прострочення оплати у період листопад 2018 року січень 2019 року в сумі 9960,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 107-185, т.1), сторонами були передані на вирішення судів спори щодо договірних відносин останніх, зокрема:

- в межах справ № 509/6809/19 та № 509/6808/19 Овідіопольським районним судом Одеської області були постановлені ухвали від 21.06.2023 та від 29.09.2023 про закриття провадження у справі за позовом позивача до відповідача про стягнення заборгованості за надані послуги та роз`яснено позивачу, що спір між сторонами має бути розглянутий за правилами господарського судочинства;

- ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 08.09.2022, яка залишена без змін постановою Одеського апеляційного суду від 01.02.2023, судом закрито провадження у справі № 509/4070/19 за позовом відповідача до позивача про скасування виданих позивачем наказів про встановлення тарифів на послуги підприємства з обслуговування складсько-торгівельного приміщення за укладеними договорами, у зв`язку з підвідомчістю спору господарському суду;

- постановою Верховного Суду від 01.09.2021 закрито провадження у справі № 509/978/19 за позовом відповідача до позивача про визнання недійсним підп. 2.3.1. та п. 5.4. договору з моменту його укладення та про усунення перешкод відповідачу у користуванні предметом договору, у зв`язку з підвідомчістю спору господарському суду;

- рішенням Господарського суду Одеської області від 22.09.2022 у справі № 916/919/22 відповідачу відмовлено у задоволенні позову до позивача про зміну п. 2.3.1. договору, встановлення вартості послуг на рівні 1900,00 грн на місяць з ПДВ та про усунення відповідачу перешкод у користуванні предметом договору про надання послуг від 26.06.2012 № ЧНС/2021;

- рішенням Господарського суду Одеської області від 08.05.2024 у справі № 916/2418/23 відповідачу було відмовлено у задоволенні позову до позивача про визнання недійсним наказу позивача від 19.10.2018 №43 про зміну плати за обслуговування насосної пожарної станції та визнання нечинним наказу позивача від 15.02.2019 №8-а-2019 про розірвання договору надання послуг з обслуговування складсько-торгівельного приміщення від 26.06.2012 №ЧНС.

Також, сторонами були подані суду судові рішення в аналогічних справах, зокрема:

- рішення Господарського суду Одеської області від 12.08.2024 у справі № 916/2527/24 (а.с. 56-59, т.2, а.с. 106-109, т.3), яким з відповідача на користь позивача було стягнуто заборгованість за наданими послугами на підставі договору від 06.03.2018 № С1-25/2018. Як вбачається зі змісту цього судового рішення, судом було встановлено, зокрема, про підписання між сторонами акту звірки щодо наданих послуг по договору;

- рішення Господарського суду Одеської області від 11.03.2025 у справі № 916/2526/24 (а.с. 33-35, т.4), яким з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість за наданими послугами на підставі договору від 06.03.2018 № С1-25/2018. Як вбачається зі змісту цього судового рішення, судом було встановлено, зокрема, про підписання між сторонами акту звірки щодо наданих послуг по договору, а також додаткової угоди про розірвання договору, в якій відповідач визнав обставину наявності заборгованості перед позивачем;

- постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 (а.с. 110-123, т.3), якою рішення Господарського суду Одеської області від 12.08.2024 у справі № 916/2527/24 залишене без змін;

- постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.11.2024 у справі № 916/2244/24 (а.с. 132-142, т.3), якою залишене без змін рішення першої інстанції про відмову ДП «ТВК» у задоволенні позову про стягнення заборгованості по договору про надання послуг, умови якого є аналогічними з договором від 26.06.2012 №ЧНС/2012. Так, апеляційний суд у вказаній постанові наголосив, що господарська операція пов`язана не з самим фактом підписання договору, а з фактом руху активів суб`єкта господарювання та руху його капіталу, натомість сам по собі договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку, оскільки останній лише свідчить про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, у той час як первинні документи складаються лише за фактом надання послуг (виконання робіт, передачі товару тощо). Суд апеляційної інстанції зауважив також на тому, що у матеріалах справи відсутні та позивачем до місцевого господарського суду не подано жодного належного у розумінні процесуального закону доказу на підтвердження надання відповідачеві послуг з обслуговування складсько-торговельного приміщення за договором, у тому числі актів приймання-передачі наданих послуг або будь-яких інших первинних документів. Також, в силу узгоджених сторонами умов договору наданню позивачем послуг з обслуговування складсько-торгівельного приміщення повинне передувати надання відповідачеві відповідного приміщення, між тим у матеріалах справи відсутні докази набуття відповідачем у володіння/користування зазначеного приміщення (зокрема, на підставі відповідного акту приймання-передачі майна тощо). Крім цього, суд критично оцінив посилання позивача на часткову оплату відповідачем заборгованості, що, на переконання Державного підприємства "ТВК" свідчить про визнання заборгованості, оскільки наявність заборгованості за договором не була підтверджена позивачем за допомогою належних та допустимих доказів та в матеріалах справи були відсутні платіжні документи, які б свідчили про перерахування відповідачем коштів на користь позивача;

- постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 у справі № 916/2738/24 (а.с. 4-12, т.4), якою залишене без змін рішення першої інстанції про відмову ДП «ТВК» у задоволенні позову про стягнення заборгованості по договору про надання послуг, умови якого є аналогічними з договором від 26.06.2012 №ЧНС/2012. Висновки суду у цій постанові є схожими з висновками суду апеляційної інстанції, які викладені у постанові від 14.11.2024 у справі № 916/2244/24.

Як встановлено судом, у даній справі між сторонами не було досягнуто згоди зі спірних питань, а в межах цієї справи позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача (а.с. 190, т.1; 20-23, 68, т.2): борг за договором в сумі 66400,00 грн (за період з 01.11.2018 по 28.02.2019); штраф в сумі 9960,00 грн (20% від суми боргу по зобов`язанням за період з листопад 2018 року січень 2019 року); борг за спожиту у лютому 2019 року електроенергію в сумі 80,16 грн; 3% річних в сумі 376,65 грн (за загальний період з 01.11.2018 по 28.02.2019); інфляційні втрати в сумі 1198,80 грн (за загальний період з 01.11.2018 по 28.02.2019).

Під час розгляду справи позивачем були подані докази (а.с. 69-121, т.2) на підтвердження того, що позивач, з метою надання послуг відповідачу за договором, залучав на договірних засадах інших суб`єктів господарювання, а саме: укладений між ДП «ТВК» та ТОВ «ООО Комплекселектромонтаж» договір на оперативне технічне обслуговування та експлуатацію від 01.10.2021 № 01-01/10/2021 з додатками; укладений між ДП «ТВК» та ТОВ «Об`єкт Сервіс» договір про надання послуг з прибирання та догляду приміщень та територій від 21.07.2021 № 2.21/07К з додатками; укладений між ДП «ТВК» та ТОВ «Гепард-1» договір на охорону об`єкта від 14.07.2021 № 51 з додатками; укладений між ДП «ТВК» та ТОВ «Гепард 1» договір про надання послуг по моніторингу систем відеобезпеки від 17.07.2021 з додатками.

Разом з цим, позивачем не було подано суду жодних доказів надання позивачем відповідачу послуг з обслуговування складсько-торгівельного приміщення за спірний період, які є об`єктом договору, зокрема актів приймання-передачі послуг, актів звірки, звітів, рахунків на оплату електроенергії тощо.

Законодавство, застосоване судом до спірних відносин

Положеннями п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно з ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Вказане цілком кореспондується з положеннями статті 193 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених зазначеним Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» (далі Закон): первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У відповідності до ст. 78 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Позиція суду

Як встановлено судом, між сторонами у справі був укладений договір про надання послуг з обслуговування складсько-торгівельного приміщення від 26.06.2012 № ЧНС/2012, за умовами якого позивач зобов`язався надавати відповідачу послуги з обслуговування складсько-торгівельного приміщення на умовах та в терміни, передбачені цим договором, а відповідач, у свою чергу, зобов`язався сплачувати кошти за надані послуги з обслуговування, а також витрати по тарифам, які встановлені договором.

Так, зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що він за своєю юридичною природою є змішаним договором, зокрема, містить елементи договору про надання послуг. Загальне правило статті 903 ЦК України передбачає оплатність послуги за договором про надання послуги, якщо договором передбачено надання послуг за плату, у зв`язку з чим, правила та вимоги щодо оплатності послуг застосовуються у разі їх надання. Тоді як за відсутності факту та доказів надання відповідних послуг надавач послуг позбавлений права та підстав вимагати їх оплати від отримувача послуг (Таке тлумачення статті 903 ЦК України міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у cправі № 915/102/21 та у постановах Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 у справі № 916/2738/24 та від 14.11.2024 у справі № 916/2244/24 з аналогічних правовідносин).

Судом встановлено, що під час розгляду справи відповідач не заперечував обставину укладення договору з позивачем, натомість не визнав обставини фактичного надання позивачем послуг у спірному періоді. Так, в силу закону, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Тобто, укладаючи договір сторони фактично виражають намір виконати певні дії (операції) в майбутньому на відповідних умовах, в цей же час, сам по собі договір не є доказом проведення відповідних господарських операцій, зокрема, щодо надання/споживання послуг. Отже, обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання товару/роботи/послуги і подальшою господарською діяльністю.

Між цим, за результатом досліджених у справі доказів судом встановлено, що позивачем не подано жодного належного у розумінні процесуального закону доказу на підтвердження надання відповідачу послуг з обслуговування складсько-торговельного приміщення за договором від 26.06.2012 № ЧНС/2012 у період з листопада 2019 року по лютий 2020 року, зокрема, актів приймання-передачі наданих послуг або будь-яких інших первинних документів. Також не надано позивачем і доказів щодо фактичної передачі відповідачу на підставі договору у користування складських приміщень.

Що стосується поданих позивачем доказів укладення з іншими контрагентами договорів щодо надання послуг з охорони, прибирання та технічного обслуговування, суд виснує, що ці договірні відносини позивача з надавачами послуг були укладені поза межами спірного у цій справі періоду, а тому не можуть підтверджувати обставину надання послуг на спірну суму.

Отже, оскільки позивачем не подано суду доказів надання послуг відповідачу на спірну суму у спірному періоді, а також враховуючи, що відповідачем обставина споживання цих послуг заперечується, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача спірної заборгованості. При цьому, оскільки позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача сум штрафу, 3% річних та інфляційних втрат є похідними від вимог про стягнення основного боргу та безпосередньо залежать від задоволення основних вимог, відсутні підстави для задоволення позову в цій частині також.

Між цим, аналізуючи питання обсягу щодо надання оцінки кожному з аргументів доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд керується висновками, викладеними Європейським судом з прав людини, який у справі Серявін та інші проти України, які зводяться до того, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

За встановлених обставин, у задоволенні позову Державного підприємства "ТВК" слід відмовити повністю.

Водночас, враховуючи, що у задоволенні позову позивача було відмовлено з мотивів, щодо яких зазначено судом, питання щодо застосування строку позовної давності за заявою відповідача судом не вирішується.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позов позивача не підлягає задоволенню, понесені останнім судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись ст. 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати, понесені позивачем, покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 02 травня 2025 р.

Суддя Д.О. Бездоля