Ухвала від 28.04.2025 по справі 924/185/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

УХВАЛА

"28" квітня 2025 р. Справа № 924/185/25

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Димбовського В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, Одеська область, м. Чорноморськ

до Обслуговуючого кооперативу ''Житлово-будівельний кооператив'' Парус-12'', м. Хмельницький

про стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 1630096,02 грн., 827528,69 грн. інфляційні витрати, 153541,65 грн. три відсотка річних

ВСТАНОВИВ:

19.02.2025 до Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області до Обслуговуючого кооперативу "Житлово - будівельний кооператив "Парус 12" про стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 1630096,02 грн., 827528,69 грн. інфляційні витрати, 153541,65 грн. три відсотка річних.

Як убачається з матеріалів справи, зокрема, з даних реєстру документів Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, замовником (відповідачем) на підставі проєктної документації код PD01:9185-8875-6826-6905 у період з 12.04.2019 по 01.04.2021р. здійснювалося будівництво житлового будинку з вбудованими приміщеннями.

Відповідно до листів від 18.10.2024, від 11.02.2025 Управлінням капітального будівництва Чорноморської міської ради на запит Чорноморської окружної прокуратури повідомлено, що у зв`язку із будівництвом об`єкта замовник (відповідач) протягом 10 робочих днів після початку будівництва для визначення розміру пайової участі заяву із документами, що підтверджують вартість будівництва, до органу місцевого самоврядування не подавав.

Об`єктом пайової участі у розвитку інфраструктури м. Чорноморська, як вказано вище, є індивідуально визначене майно - житловий будинок загальною площею 5497 кв.м, що розташований за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Лазурна, 2-Б. Черга І, Пусковий комплекс № 3.

Ухвалою суду від 20 лютого 2025р. відкрито провадження у справі № 924/185/25, підготовче засідання призначено на 14:30 "20" березня 2025р

20.03.2025 року судом постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 12год. 00хв. ''17'' квітня 2025 року.

17.04.2025 року представником відповідача висловлено усне клопотання про передачу справи за підсудністю.

17.04.2025 року судом постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про відкладення підготовчого засідання на 12год. 30хв. ''28'' квітня 2025 року.

28.04.2025 року через систему ''Електронний суд'' від представника позивача надійшло клопотання, згідно якого просив суд передати справу №924/185/25 за територіальною підсудністю до Господарського суду Одеської області.

Розглянувши матеріали позовної заяви, дослідивши норми чинного законодавства, суд зазначає наступне.

Предметом господарського процесу як форми діяльності суду є господарські спори або інші справи, віднесені до компетенції господарських судів Господарським процесуальним кодексом України та іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарський процесуальний кодекс України встановлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання (п.п. 6, 10, 15 ч. 1 ст. 20 цього Кодексу).

З огляду на приписи ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Під територіальною підсудністю розуміється властивість певної справи належати до відання одного з однорідних судів в залежності від просторових меж його юрисдикції, або, простіше, просторова компетенція однорідних судів.

Отже, територіальна підсудність господарських справ фактично зумовлює відмежування компетенції із розгляду цих справ однорідними судами за просторовою характеристикою, тобто залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.

Згідно з частинами першою і другою статті 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ГПК України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Ст. 30 ГПК України врегульовано виключну територіальну підсудність справ та наведено перелік категорій справи, які підлягають розгляду за правилами виключної підсудності.

Виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування при пред`явленні позову інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності, передбачені у ст. 27 - 29 ГПК України.

Згідно ч. 3 ст. 30 ГПК України встановлено виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, - господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Предметом спору у справі є стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 1630096,02 грн., 827528,69 грн. інфляційні витрати, 153541,65 грн. три відсотка річних у зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку сплатити кошти пайової участі.

Відповідно до практики Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 20.09.2018 у справі №902/919/17, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Відповідно до ст. 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

За таких обставин, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

При цьому виключна підсудність встановлена з метою забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Зазначені у законі суди можуть здійснити такий розгляд, оскільки в районі їх діяльності знаходиться основна маса доказів.

Правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у справі № 638/1988/17 року від 10.04.2019.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18 виснувала, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах у справі №460/4286/16-ц від 23.01.2018 та у справі № 640/16548/16-ц від 16.05.2018 до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (ст. 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (ст. ст. 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (ст. ст. 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Верховний Суд у своїй постанові від 20.06.2019 у справі №626/47/19 виснував, що оскільки позовні вимоги виникли з приводу нерухомого майна, а саме плати за користування землею (безпідставно збережених коштів), то підсудність за цим позовом має визначатися відповідно до правил виключної підсудності.

У постанові від 28.08.2019 у справі № 415/4214/15-ц Верховний Суд дійшов аналогічних висновків про те, що спір виник з приводу нерухомого майна, а саме відшкодування збитків, заподіяних безоплатним користуванням земельною ділянкою, то підсудність такої справи має визначатись за правилами виключної підсудності.

Також у постанові від 16.02.2021 у справі №911/2390/18 Велика Палата Верховного Суду розглянула питання про те, чи поширюються правила територіальної підсудності спорів, що виникають з приводу нерухомого майна, на спори, предметом яких є грошові кошти в межах розрахунку за таке майно, чи їх предметом має бути нерухоме майно безпосередньо.

ВПВС визначила, що словосполучення "з приводу нерухомого майна" у ч. 3 ст. 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередній об`єкт спірних правовідносин. Позиція ВПВС ґрунтується, зокрема, на висновку про те, що, враховуючи аналіз змін у законодавчому регулюванні та лексичне тлумачення поняття, виключна підсудність справ застосовується до відповідних правовідносин загалом, а не щодо їх окремих складових. Тому на спори, предметом яких є стягнення заборгованості, що виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми ч. 3 ст. 30 ГПК України.

Матеріально-правова вимога у даній справі, про стягнення безпідставно збережених коштів, безпосередньо пов`язана з нерухомим майном, адже в силу Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 року №132-ІХ протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайова участь).

Тому, на думку суду у даній справі між сторонами наявний спір з приводу нерухомого майна.

Як слідує з матеріалів справи об`єкт нерухомості знаходиться за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Лазурна, 2-Б. Черга І, Пусковий комплекс № 3,

Частиною 3 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 9 ст. 176 ГПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 чч. 1, 3 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Спори між судами щодо підсудності не допускаються (ч.6 ст.31 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, враховуючи вищевикладене справу №924/185/25 слід передати за підсудністю до Господарського суду Одеської області.

Керуючись ч. 3 ст. 30, ст. ст. 31, 232-235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Справу № 924/185/25 за позовом Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, Одеська область, м. Чорноморськ до Обслуговуючого кооперативу ''Житлово-будівельний кооператив'' Парус-12'', м. Хмельницький про стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 1630096,02 грн., 827528,69 грн. інфляційні витрати, 153541,65 грн. три відсотка річних направити за виключною підсудністю до Господарського суду Одеської області (65119, м. Одеса, проспект Шевченка, 29).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом 10 днів до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Повну ухвалу складено 01.05.2025р.

СуддяВ.В. Димбовський