Рішення
від 21.04.2025 по справі 925/1260/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2025 року м. Черкаси Справа № 925/1260/24

Господарський суд Черкаської області у складі судді Зарічанської З.В., за участю секретаря судового засідання Філіпової І.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом керівника Золотоніської окружної прокуратури,

в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає:

позивач - Черкаська обласна військова адміністрація,

до відповідача - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Чкалова,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

- Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Золотоніське лісове господарство",

- Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства,

- Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Центральний лісовий офіс",

про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою та скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки,

за участю представників сторін:

від прокуратури - Архипенко В.О., прокурор відділу Черкаської обласної прокуратури, службове посвідчення № 078476 від 05.10.2023,

від позивача - Мішенко О.О., в порядку самопредставництва, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань,

від відповідача - Мовчанюк М.М., адвокат, довіреність від 16.10.2024 (в режимі відеоконференцзв`язку), Курінний В.М. (в порядку самопредставництва);

від Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Золотоніське лісове господарство" - участі не брали;

від Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства - участі не брали;

від Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Центральний лісовий офіс" - Момотенко І.Г., провідний юрисконсульт (в порядку самопредставництва), наказ від 19.12.2024 № 59-к, посадова інструкція провідного юрисконсульта.

До Господарського суду Черкаської області надійшла позовна заява керівника Золотоніської окружної прокуратури, в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає Черкаська обласна військова адміністрація з вимогами:

- усунути перешкоди Черкаській обласній військовій адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом зобов`язання Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Чкалова (далі - СТОВ ім. Чкалова) повернути частину земельної ділянки з кадастровим номером 7125182400:02:000:0051, а саме площею 0,2104 га, що розташована в адміністративних межах Іркліївської об`єднаної територіальної громади (колишня Жовнинська сільська рада);

- усунути перешкоди Черкаській обласній військовій адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом скасування вчиненої 08.11.2022 у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 7125182400:02:000:0051 загальною площею 2,4499 га, що розташована в адміністративних межах Іркліївської об`єднаної територіальної громади (колишня Жовнинська сільська рада), з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки.

Ухвалою від 04.11.2024 суд відкрив провадження у справі №925/1260/24 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 02.12.2024 о 16:30. Встановив сторонам строк для подання заяв по суті.

Ухвалою від 05.11.2024 суд задовольнив вимогу керівника Золотоніської окружної прокуратури, викладену у позові, про залучення третіх осіб та залучив до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Золотоніське лісове господарство", Центрально-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства.

11.11.2024 на виконання вимог ухвали суду від 05.11.2024 Золотоніська окружна прокуратура надала докази надсилання копії позовної заяви з додатками на адреси третіх осіб.

25.11.2024 відповідач подав:

- заяву про застосування строків позовної давності;

- відзив на позовну заяву, в якому заявив клопотання про поновлення строку подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою від 27.11.2024 суд у задоволенні клопотання СТОВ імені Чкалова, викладеного у відзиві на позовну заяву, про поновлення строку подання відзиву на позовну заяву відмовив, відзив на позов прийняв до розгляду як вчасно поданий.

Ухвалою занесеною до протоколу судового засідання від 02.12.2024 суд на підставі ч. 3 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів та на підставі п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України відклав підготовче засідання до 09.01.2025 о 15:00.

03.12.2024 Золотоніська окружна прокуратура подала відповідь на відзив.

13.12.2024 Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Золотоніське лісове господарство" подало пояснення третьої особи на стороні позивача.

13.12.2024 Центрально-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства подало пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

23.12.2024 Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Золотоніське лісове господарство" подало клопотання про долучення доказів.

07.01.2025 відповідач подав клопотання з вимогами: виключити третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - філію "Золотоніське лісове господарство" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" з учасників справи. Визнати причини неявки в судове засідання представника відповідача поважними. Відкласти розгляд справи на іншу дату та час.

09.01.2025 позивач подав заяву про проведення засідання за відсутності учасника справи.

Ухвалами занесеними до протоколу судового засідання від 09.01.2025 суд:

- прийняв письмові пояснення третіх осіб;

- відмовив у задоволенні клопотання відповідача в частині виключення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача філію "Золотоніське лісове господарство" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" з учасників справи;

- задовольнив клопотання відповідача в частині відкладення підготовчого засідання;

- на підставі п. 2 ч. 2 ст. 202 та ст. 183 ГПК України відклав підготовче засідання до 23.01.2025 о 14:30.

23.01.2025 відповідач подав заяву про залишення позову без розгляду.

23.01.2025 Черкаська обласна прокуратура подала заяву про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - філії "Центральний лісовий офіс" державного спеціалізованого підприємства "Ліси України".

23.01.2025 Черкаська обласна прокуратура подала лист, до якого долучила докази надсилання заяви про залучення третьої особи відповідачу.

23.01.2025 відповідач подав заяву про залишення без розгляду заяви про залучення третьої особи - філії "Центральний лісовий офіс" (заперечення на заяву).

23.01.2025 Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Центральний лісовий офіс" подало клопотання про долучення до матеріалів справи копії наказу № 2328 від 31.12.2024 Держлісагентства Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про затвердження передавальних актів філій, що координуються Центральним лісовим офісом.

У зв`язку із оголошенням повітряної тривоги, зокрема на території Черкаської області, судове засідання 23.01.2025 не відбулося.

Ухвалою від 23.01.2025 суд підготовче засідання у справі № 925/1260/24 призначив на 03.02.2025 о 09:30.

31.01.2025 Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Центральний лісовий офіс" подало клопотання, яке по суті є поясненням щодо наявності повноважень у провідного юрисконсульта філії "Центральний лісовий офіс" Момотенко І.Г. представляти інтереси Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".

03.02.2025 відповідач подав заперечення на клопотання про долучення доказів, що надійшло до суду 23.01.2025.

03.02.2025 відповідач подав клопотання про витребування доказів з вимогою витребувати у позивача оригінали документів: Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування Золотоніського держлісгоспу 1992 року; Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування Великобурімського лісництва філії "Золотоніське лісове господарство" 2003 року; Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування Великобурімського лісництва філії "Золотоніське лісове господарство" 2013 років.

Присутня у судовому засіданні 03.02.2025 прокурор зауважила, що у прокуратури відсутні такі документи, такі документи перебувають у Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України". Представниця філії "Центральний лісовий офіс" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" зазначила про наявність таких документів у юридичної особи та можливість їх надання суду.

Ухвалою від 03.02.2025 суд поновив відповідачу строк для подання клопотання про витребування доказів. Клопотання СТОВ ім. Чкалова задовольнив частково. Зобов`язав Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" надати Господарському суду Черкаської області до 20.02.2025 включно: Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування Золотоніського держлісгоспу 1992 року; Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування Великобурімського лісництва філії "Золотоніське лісове господарство" 2003 року; Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування Великобурімського лісництва філії "Золотоніське лісове господарство" 2013 року. Відклав підготовче засідання до 24.02.2025 о 12:00.

Вирішення клопотання прокурора про залучення третьої особи, витребування судом доказів, суд відклав до наступного судового засідання.

19.02.2025 Момотенко І.Г., як представник Державного спеціалізованого підприємства "Ліси України" за довіреністю за допомогою системи "Електронний суд" подала заяву.

Ухвалою від 20.02.2025 суд заяву Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" повернув без розгляду.

24.02.2025 Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" безпосередньо до канцелярії суду та за допомогою системи "Електронний суд" подало заяву, з вимогами: задовольнити заяву прокурора щодо залучення до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Центральний лісовий офіс" ДП "Ліси України" та залучити до участі в справі представника третьої особи на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Центральний лісовий офіс" ДП "Ліси України" - Момотенко І.Г., що діє на підставі довіреності №685 від 30.12.2024 та надати доступ до електронної справи № 925/1260/24. Разом із заявою Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" надало копії планово-картографічних матеріалів, витребуваних судом.

У судовому засіданні 24.02.2025 представник відповідача оголосив усне клопотання про надання додаткового часу для ознайомлення із заявою про залучення третьої особи та надання заперечень.

Ухвалами занесеними до протоколу судового засідання від 24.02.2025 суд:

- відмовив в задоволенні клопотання представника відповідача про надання додаткового часу для підготовки заперечень;

- на підставі ст. 50 ГПК України залучив до участі у справі третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Центральний лісовий офіс";

- оголосив технічну перерву для створення протоколу судового засідання з новим учасником справи та його представником.

Після продовження судового засідання, ухвалою занесеною до протоколу судового засідання від 24.02.2025 суд оголосив перерву в судовому засіданні до 03.03.2025 о 10:00.

03.03.2025 Черкаська обласна державна адміністрація подала заяву про проведення засідання за відсутності учасника справи з вимогою провести судове засідання, призначене на 10:00 03.03.2025 без участі її представника.

У судовому засіданні 03.03.2025 представник відповідача оголосив усне клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні для надання можливості йому ознайомитись з оригіналами документів, наданими представником третьої особи.

Ухвалою занесеною до протоколу судового засідання від 03.03.2025 суд оголосив перерву на 30 хвилин.

Після перерви 03.03.2025 суд продовжив судове засідання та ухвалою занесеною до протоколу судового засідання від 03.03.2025 на підставі п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 13.03.2025 о 15:30.

03.03.2025 прокурор Черкаської обласної прокуратури подав заяву про долучення доказів.

11.03.2025 відповідач подав клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи.

Ухвалою занесеною до протоколу судового засідання від 13.03.2025 суд на підставі п. 2 ч. 2 ст. 202 та ст. 216 ГПК України задовольнив клопотання відповідача про відкладення (перенесення) розгляду справи та відклав розгляд справи до 10.04.2025 об 11:30.

У судовому засіданні 10.04.2025 суд заслухав вступні слова прокурора, представників позивача, відповідача та Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Центральний лісовий офіс", закінчив з`ясування обставин та перевірку їх доказами, які містяться в матеріалах справи і на стадії судових дебатів оголосив перерву в судовому засіданні до 21.04.2025 об 11:00.

21.04.2025 Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" подало додаткові пояснення.

Ухвалою занесеною до протоколу судового засідання від 21.04.2025 суд на підставі ч. 2 ст. 118 ГПК України залишив додаткові пояснення третьої особи без розгляду, оскільки такі подані після закінчення встановлених процесуальних строків.

У судовому засіданні 21.04.2025 суд заслухав виступи прокурора, присутніх представників позивача, відповідача та Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Центральний лісовий офіс" в судових дебатах та оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Представники Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Золотоніське лісове господарство" та Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства у судовому засіданні 21.04.2025 участі не брали, про дату та час розгляду справи належно повідомлені, що підтверджується довідками про доставку електронних листів (копій ухвал суду від 10.04.2025) до їх електронних кабінетів.

Суд враховує, що на підставі наказу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" від 18.10.2024 № 1847 "Про припинення філії "Золотоніське лісове господарство" припинено філію "Золотоніське лісове господарство" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" шляхом її закриття. Згідно з наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" від 31.12.2024 № 2328 "Про затвердження передавальних актів філій, що координуються Центральним лісовим офісом", затверджено передавальні акти активів та пасивів на балансових та позабалансових рахунках, матеріалів лісовпорядкування та документів, які підтверджують речові права на земельні ділянки, нерухоме майно та інше по філіях, що координуються Центральним лісовим офісом, зокрема, філії "Золотоніське лісове господарство" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".

Відповідно до п. 3.1 Положення про філію "Центральний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", філія є відокремленим підрозділом Підприємства, який не має статусу юридичної особи. Філія діє від імені ДП "Ліси України" та в його інтересах, здійснює делеговані Підприємством функції відповідно до мети, завдань та предмету діяльності Підприємства.

Станом на момент ухвалення рішення у справі, філію "Золотоніське лісове господарство" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, припинено як юридичну особу.

З Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що отриманий судом 21.04.2025 стосовно юридичної особи Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" (ДП "Ліси України") випливає, що такої філії як "Золотоніське лісове господарство" вже немає серед підрозділів юридичної особи ДП "Ліси України"; водночас Державне підприємство "Золотоніське лісове господарство" є в переліку юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа ДП "Ліси України".

З огляду на викладене, Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Центральний лісовий офіс" є правонаступником Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Золотоніське лісове господарство", яке у свою чергу було правонаступником Державного підприємства "Золотоніське лісове господарство".

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІ ЧР 044463 від 10.09.2002 ОСОБА_1 на підставі рішення Жовнинської сільської ради № 16-5 від 09.11.2001 отримала у власність земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,4499 га. У подальшому вказана земельна ділянка відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 115462 від 28.08.2008 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13.04.2006 серії ВСР 970451 перейшла у власність СТОВ імені Чкалова. Як наслідок, 08.11.2022 державним реєстратором виконавчого комітету Іркліївської сільської ради зареєстровано право власності індексний номер 65456208 на земельну ділянку з кадастровим номером 7125182400:02:000:0051 площею 2,4499 га за СТОВ ім. Чкалова. Категорія вказаної земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Однак, прокурор стверджує, що згідно з інформацією філії "Золотоніське лісове господарство" ДП "Ліси України" від 07.08.2024 № 305, на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування Золотоніського держлісгоспу 1992 року частина вказаної земельної ділянки, а саме площею 0,2104 га до 09.11.2001 (дата прийняття рішення Жовнинської сільської ради про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки) перебувала в межах земель лісогосподарського призначення державної форми власності, та постійним землекористувачем якої був Золотоніський держлісгосп.

Усуваючи недоліки позовної заяви прокурор зазначив, що ним допущено описку і правильний вихідний номер даної інформації є № 158/22.13-2024 від 16.09.2024, а не від 07.08.2024 № 305.

Далі прокурор зазначає, що відповідно до інформації філії "Золотоніське лісове господарство" ДП "Ліси України" від 30.11.2023 № 912 встановлено, що на підставі матеріалів лісовпорядкування державного підприємства "Золотоніське лісове господарство" 2003, 2013 р.р. частина вказаної земельної ділянки площею 0,2104 га розташована в межах земель лісогосподарського призначення державної форми власності, постійним землекористувачем якої є Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" (балансоутримувач - філія "Золотоніське лісове господарство", як правонаступник державного підприємства "Золотоніське лісове господарство").

Також, прокурор стверджує, що на підставі матеріалів лісовпорядкування встановлено, що частина спірної земельної ділянки, а саме 0,2104 га, вкрита лісом та є частиною виділу 1 кварталу 34 Великобурімського лісництва філії "Золотоніське лісове господарство" ДП "Ліси України" (адміністративні межі Іркліївської ОТГ - колишня Жовнинська сільська рада, за межами населеного пункту).

Крім того, прокурор зазначає, що ДП "Золотоніський лісгосп" та ДП "Ліси України" дозволи на вилучення вказаної земельної ділянки із постійного користування не надавали, що підтверджується листами від 30.11.2023 № 912 та від 12.02.2024 № 48. Також, згідно з інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання "Укрдержліспроект" від 06.06.2024 № 04-677 та долученого до неї фрагменту з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталів Великобурімського лісництва ДП "Золотоніське лісове господарство" за матеріалами базового лісовпорядкування 2003 та 2013 років, земельна ділянка з кадастровим номером 7125182400:02:000:0051 накладається на землі державного лісового фонду (квартал 34, виділ 1).

Отже, прокурор зазначає, що частина земельної ділянки за кадастровим номером 7125182400:02:000:0051, а саме площею 0,2104 га, яка знаходиться в адміністративних межах Іркліївської ОТГ (колишня Жовнинська сільська рада) відноситься до земель державного лісового фонду та у приватній власності СТОВ ім. Чкалова не може перебувати для не лісогосподарських цілей.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що він є законним власником земельної ділянки з кадастровим номером 7125182400:02:000:0051 площею 2,4499 га. Право власності на вказану земельну ділянку виникло у відповідача ще в 2008 році на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 115462 від 28.08.2008, який зареєстровано у Відділі земельних ресурсів у Чорнобаївському районі Черкаської області 28.08.2008 за №020879700009, відповідно до вимог законодавства, яке діяло на той момент. Відповідач набув право власності на вказану земельну ділянку із земель приватної форми власності в порядку спадкування. Попереднім власником земельної ділянки була громадянка ОСОБА_1 . Зазначена фізична особа була власником земельної ділянки на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії II ЧР 044463 від 10.09.2002, виданого на підставі рішення Жовнинської сільської ради № 16-5 від 09.11.2001. В свою чергу ОСОБА_1 набула право власності на вказану земельну ділянку в порядку розпаювання земель КСП імені Чкалова, які перебували в колективній власності КСП імені Чкалова на підставі відповідного Державного акту про право колективної власності на землю. Таким чином, за твердженням відповідача, спірна земельна ділянка перебуває в приватній власності з 10.09.2002, а до того перебувала у колективній власності КСП імені Чкалова, що підтверджується Розпорядженням Чорнобаївської районної державної адміністрації №133 від 11.07.2002.

Відповідач звертає увагу на те, що позивач не надав до суду жодного належного та допустимого доказу про те, що частина земельної ділянки з кадастровим номером 7125182400:02:000:0051 була віднесена до земель лісового фонду та була надана в постійне користування Золотоніському держлісгоспу, правонаступником якого нібито є ДП "Ліси України". Станом на 10.09.2002 (дату видачі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії II ЧР 044463 від 10.09.2002) Лісовим кодексом України (ст. 9 кодексу) було передбачено, що право постійного користування земельними ділянками лісового фонду посвідчується державним актом на право постійного користування землею, а не матеріалами лісовпорядкування, як зазначає позивач. Посилання позивача на п. 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України відповідач вважає безпідставним. Оскільки вказаний пункт був внесений та набрав чинності лише 16.01.2020 ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" від 05.12.2019 № 340-IX, тобто вказаний пункт набрав чинності через 17 років після вибуття земельної ділянки з кадастровим номером 7125182400:02:000:0051 із колективної форми власності у приватну.

Відповідач вважає, що позивач фактично оспорює право власності відповідача на земельну ділянку, а не просить усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою. Задоволення позовних вимог, на думку відповідача, призведе до позбавлення його права власності на всю земельну ділянку, хоча позивач нібито заявляє свої права лише на частину земельної ділянки.

У відповіді на відзив прокурор заперечує проти доводів відповідача викладених у відзиві, з підстав, наведених ним у позовній заяві та наголошує на тому, що відповідно до п. 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Тому, на думку прокурора, при вирішення питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно врахувати положення п. 5 розділу VII "Прикінцеві положення" ЛК України. Крім того, прокурор зазначає, що моніторингом безкоштовного сервісу Google Earth та публічної кадастрової карти, а саме фрагментів з показом земельної ділянки з кадастровим номером 7125182400:02:000:0051 встановлено, що частина спірної земельної ділянки вкрита лісом, що, на його думку, додатково підтверджує факт віднесення вказаної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення.

Прокурор не погоджується з твердженнями відповідача про те, що спірна земельна ділянка площею 2,4499 га перебуває у приватній власності з 10.09.2002, а до того перебувала у колективній власності КСП ім. Чкалова, оскільки на підставі рішення Жовнинської сільської ради № 16-5 від 09.11.2001 ОСОБА_1 отримала у власність вказану земельну ділянку. Також прокурор вважає хибними твердження відповідача щодо неналежного способу захисту.

Треті особи - Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Золотоніське лісове господарство" (до її припинення) та Центрально-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства у поданих поясненнях підтримали позовні вимоги прокурора та зазначили, що на підставі матеріалів лісовпорядкування державного підприємства "Золотоніське лісове господарство" 2003, 2013 р.р. частина вказаної земельної ділянки, на якій відбулось накладення, розташована в межах земель лісогосподарського призначення державної форми власності, постійним землекористувачем якої є Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" (балансоутримувач - філія "Золотоніське лісове господарство", як правонаступник державного підприємства "Золотоніське лісове господарство").

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив таке.

09.11.2001 Жовнинська сільська рада ухвалила рішення № 16-5 Про передачу в натуру земельних часток (паїв), відповідно до якого, розглянувши матеріали по передачі в натуру земельних часток (паїв) власникам сертифікатів Жовнинської сільської ради Чорнобаївського району, які підготовлені Черкаським філіалом інституту землеустрою, вирішила:

1. Надати власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) колишнього КСП ім. Чкалова у приватну власність земельні ділянки у розмірах, вказаних у додатку № 1 до даного рішення.

2. Земельні ділянки використовувати для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

3. Доручити Черкаському філіалу інституту землеустрою заповнити державні акти на право приватної власності на землю.

4. Громадянам, які отримали земельні частки (паї) в натурі повернути сертифікати на право на земельну частку (пай) до районної державної адміністрації.

5. До використання земельних ділянок приступити після збору урожаю попереднім землекористувачем.

Додатком до вказаного рішення є Список співвласників землі Жовнинської сільської ради, яким передаються у приватну власність земельні частки (паї), в якому під номером 49 вказано ОСОБА_1 , № ділянки 51, сертифікат серії ЧР № 0079725, площа земельної ділянки - 2,45 га.

Згідно з Державним актом на право приватної власності на землі від 10.08.2002 ІІ-ЧР № 044463, ОСОБА_1 на підставі рішення Жовнинської сільської ради від 09.11.2001 передано землю для сільськогосподарського виробництва. Кількісна характеристика земель, переданих у приватну власність - 2,45 га сільськогосподарських угідь - ріллі.

Згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку від 28.08.2008 серія ЯЖ № 105462, СТОВ ім. Чкалова на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13.04.2006 серія ВСР 970451 є власником земельної ділянки площею 2,4499 га у межах згідно з планом. Земельна ділянка розташована в адміністративних межах Жовнинської сільської ради. Цільове призначення (використання) земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Згідно з планом меж земельної ділянки, її кадастровий номер - 7125182400:02:000:0051.

08.11.2022, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, зареєстровано право власності СТОВ ім. Чкалова щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7125182400:02:000:0051 площею 2,4499 га.

Державне спеціалізоване господарське підприємства "Ліси України" в особі філії "Золотоніське лісове господарство" листом від 30.11.2023 № 912, який також назвало заява № 6 про здійснення представництва інтересів держави у сфері земельних та лісових відносин, звернулось до Золотоніської окружної прокуратури, у якому просило, зокрема, здійснити представництво інтересів держави (власника землі - Черкаської обласної військової адміністрації) у даних правовідносинах, заявити негаторний позов до СТОВ ім. Чкалова, яке є власником, серед іншого, земельної ділянки з кадастровим номером 7125182400:02:000:0051 площею 2,4499 га з метою захисту як державних інтересів, так і законних інтересів постійного землекористувача - Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (балансоутримувач - філія "Золотоніське лісове господарство") щодо витребування частини земельної ділянки (в межах накладення) лісогосподарського призначення із чужого незаконного володіння та усунення перешкод в її користуванні на користь держави.

Прокурор у позовній заяві (с. 3 позовної заяви, абзац п`ятий) стверджує, що відповідно до інформації від 30.11.2023 № 912 встановлено, що на підставі матеріалів лісовпорядкування державного підприємства "Золотоніське лісове господарство" 2003, 2013 р.р. частина вказаної земельної ділянки [кадастровий номер 7125182400:02:000:0051] площею 0,2104 га розташована в межах земель лісогосподарського призначення державної форми власності, постійним землекористувачем якої є Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" (балансоутримувач - філія "Золотоніське лісове господарство", як правонаступник державного підприємства "Золотоніське лісове господарство").

Проте твердження прокурора не відповідає змісту листа, на який він посилається. Так у листі № 912 від 30.11.2023 директор філії "Золотоніське лісове господарство" ДП "Ліси України" зазначив, що стосується досліджуваної земельної ділянки, що:

"Адміністрацією філії "Золотоніське лісове господарство" у листопаді 2023 року, за результатами звірки матеріалів лісовпорядкування із даними Державного земельного кадастру, встановлений факт перебування у приватній власності земельних ділянок:

...

- 7125182400:02:000:0051 площею 2,4499 га, власник - СТОВ ім. Чкалова (в 2022 році здійснено державну реєстрацію).

Категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Однак постійним землекористувачем частини вказаних земельних ділянок, згідно даних матеріалів лісовпорядкування ДП "Золотоніський лісгосп" 2013 р., є Державне спеціалізоване господарське підприємство ДП "Ліси України" (балансоутримувач - філія "Золотоніське лісове господарство"), як правонаступник державного підприємства "Золотоніське лісове господарство".

Тобто в результаті накладення земельних ділянок із кадастровими номерами: ... та 7125182400:02:000:0051 відбулось незаконне вилучення земельної ділянки вкритої лісом, яка є частиною виділу 1 кварталу 34 Великобурімського лісництва філії (вкрита лісом та має наступні таксаційні показники: склад насадження 4Дз6Фкб, 61 років, тип лісорослинних умов Д2ГД, клас бонітету 2, повнота 0,9) філії Золотоніське лісове господарство" ДП "Ліси України" (адміністративні межі Іркліївської ОТГ (колишня Жовнинська сільська рада), за межами населеного пункту) та має державну форму власності (власник земель лісогосподарського призначення - Черкаська обласна державна адміністрація).

Отже, наголошуємо, що частина наведених ділянок (в межах накладення) є землями лісогосподарського призначення державної форми власності, що на підставі матеріалів лісовпорядкування (згідно ст.ст. 47, 48 ч. 5 розділу VIII ЛК України) перебуває у постійному користуванні ДП "Ліси України" (балансоутримувач земель - філія "Золотоніське лісове господарство")."

Отже у своєму листі № 912 від 30.11.2023 директор філії "Золотоніське лісове господарство" ДП "Ліси України" повідомив прокурора лише про часткове накладення земельної ділянки кадастровий номер 7125182400:02:000:0051 на землі лісогосподарського призначення, які є такими в силу приписів ст. 47, 48 , ч. 5 розділу VIII Лісового кодексу України, проте в листі відсутня інформація щодо площі накладення, ні точної ні орієнтовної.

Відтак прокурор у своїй позовній заяві стверджує про площу накладення без жодного підтвердження ДП "Ліси України" про таку площу, тобто прокурор самостійно визначив площу накладення в розмірі 0,2104 га.

Водночас такими твердженнями прокурор вводить суд в оману, що площа накладення 0,2104 га встановлена згідно з інформацією філії "Золотоніське лісове господарство" ДП "Ліси України", що надана у листі № 912 від 30.11.2023. Прокурор не зазначає ким саме встановлена така площа накладення. Суд враховує, що прокурор не є експертом, тому він самостійно не має повноважень на встановлення площі накладення.

Відповідно до довідки № 815.22.13-2023 від 20.11.2023 Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Золотоніське лісове господарство" повідомляється, що, зокрема, земельна ділянка із кадастровим номером 7125182400:02:000:0051 площею 2,4499 га на підставі матеріалів лісовпорядкування державного підприємства "Золотоніське лісове господарство" 2003, 2013 р.р. (згідно ст. ст. 47, 48 ч. 5 розділу VІІІ ЛК України) частково розташована в межах земель лісогосподарського призначення державної форми власності та перебуває у постійному користуванні державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", правокористувач - філія "Золотоніське лісове господарство" (виділ 1 квартал 34 Великобурімського лісництва). Місце розташування ділянок - адміністративні межі Іркліївської ОТГ (кол. - Жовнинська сільська рада) Золотоніського району Черкаської області, за межами населеного пункту. ДП "Ліси України" є правонаступником державного підприємства "Золотоніське лісове господарство". Адміністрація ДП "Золотоніський лісгосп", ДП "Ліси України" дозволу на вилучення вказаних земель із постійного користування не надавала.

Додатками до зазначеної довідки є копія титульної сторінки плану лісонасаджень ДП "Золотоніський лісгосп" Великобурімське лісництво Черкаська область, загальна площа 3 102 га, лісовпорядкування 2013 року, копія сторінки проекту організації та розвитку лісового господарства Державного підприємства "Золотоніське лісове господарство" Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства Великобурімського лісництва - таксаційний опис, відомості поквартальних підсумків, вид. 1 кв. 34, копія фрагменту планшету 7 Великобурімського лісництва, викопіювання ортофотоплану із графічним позначенням земельної ділянки, що розташована в межах земель ДП "Золотоніський лісгосп", яке містить напис ручкою "накладення" та зазначення кадастрового номеру спірної земельної ділянки 7125182400:02:000:0051 та площі накладення 0,2104 га. Викопіювання ортофотоплану надано в копії, проте на ній видно підпис провідного інженера та засвідчено печаткою, ймовірно, філії "Золотоніське лісове господарство "ДП "Ліси України".

Дане викопіювання є єдиним письмовим документом, де дійсно зазначається площа накладення спірної земельної ділянки на землі, які за твердженням прокурора є землями лісового призначення і знаходяться у користуванні ДП "Ліси України".

Проте таке викопіювання зроблено провідним інженером філії "Золотоніське лісове господарство" ДП "Ліси України", тобто зацікавленою особою, яка не є експертом, що має право визначати таке накладення і відповідну площу.

Відтак такий доказ, виготовлений самостійно особою, на захист інтересів яких подано позов (як постійного користувача), тому не є достатнім для точного з`ясування ні самого накладення, ні тим паче площі накладення, в разі його існування.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. (ст. 78 ГПК України)

Суд, зважаючи на особу, яка створила такий доказ не може вважати такий доказ достовірний.

У відповідь на запит прокурора, 12.02.2024 філія "Золотоніське лісове господарство" надала лист № 48 Щодо надання відповіді, в якому повідомила, що постійним землекористувачем, зокрема, частини земельної ділянки з кадастровим номером 7125182400:02:000:0051 площею 2,4499 га згідно даних матеріалів лісовпорядкування ДП "Золотоніський лісгосп" 2013 р., є Державне спеціалізоване господарське підприємство ДП "Ліси України" (балансоутримувач - філія "Золотоніське лісове господарство"), як правонаступник державного підприємства "Золотоніське лісове господарство". Тобто, в результаті накладення земельної ділянки з кадастровим номером 7125182400:02:000:0051 відбулось незаконне вилучення земельної ділянки вкритої лісом, яка є частиною виділу 1 кварталу 34 Великобурімського лісництва філії.

Також у листі № 48 від 12.02.2024 філія "Золотоніське лісове господарство" зазначила про судову практику Верховного Суду, відповідно до якої враховується положення пункту 5 розділу VIII "Прикінцеві положення Лісового кодексу України та визнається, що планово-картографічні матеріали лісовпорядкування є належними доказами підтвердження права державної власності на землі лісогосподарського призначення. Аналіз такої судової практики судом буде здійснено нижче.

Додатком до зазначеного листа є викопіювання з плану лісонасаджень ДП "Золотоніський лісгосп" Великобурімське лісництво Черкаська область, загальна площа 3 102 га, лісовпорядкування 2013 року за підписом інженера л/г В.І. Бургай. На зазначеному викопіюванні містяться написи ручкою із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок, однією з яких, є спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7125182400:02:000:0051 та стрілкою відмічено її розташування на плані. (а.с. 61, том 1)

Суд встановив, що із даного плану неможливо встановити ні площу накладення ні, безпосередньо самого накладення земельних ділянок, оскільки земельна ділянка кадастровий номер 7125182400:02:000:0051 не позначена (відсутні її контури).

02.02.2024 Золотоніська окружна прокуратура звернулась до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області з листом, в якому, керуючись ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" просила надати інформацію в межах повноважень, зокрема, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7125182400:02:000:0051.

23.02.2024 Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області надіслало Золотоніській окружній прокуратурі лист № 10-23-0.21-1395/2-24 про надання інформації, в якому зазначило, що земельна ділянка з кадастровим номером 7125182400:02:000:0051 перебуває у приватній власності з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У відповідь, 11.03.2024 Черкаська обласна військова адміністрація надіслала Золотоніській окружній прокуратурі лист, в якому зазначила, що запитувана в запиті Золотоніської окружної прокуратури інформація про земельні ділянки міститься в Державному земельному кадастрі.

08.05.2024 Золотоніська окружна прокуратура звернулась до ВО "Укрдержліспроект" з листом, в якому з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді просила надати інформацію, чи накладається, зокрема земельна ділянка з кадастровим номером 7125182400:02:000:0051, на земельні ділянки лісогосподарського призначення Великобурімського лісництва Філії "Золотоніське лісове господарство".

06.06.2024 на запит Золотоніської окружної прокуратури, ВО "Укрдержліспроект" надало лист № 04-677 від 06.06.2024 такого змісту:

"На Ваш запит ВО "Укрдержліспроект" надає фрагмент картографічних матеріалів з нанесеними межами кварталів 33, 34, 40 Великобурімського лісництва ДП "Золотоніський лісгосп" за матеріалами лісовпорядкування 2013 року та межами земельної ділянки згідно наданих координат, окрім ділянки з кадастром номером 7125180800:02:001:6001 в зв`язку з відсутністю наданих координат.

Додаток на трьох аркушах у одному примірнику.

Генеральний директор (підпис) Віктор Мельниченко"

Суд враховує, що ВО "Укрдержліспроект" створене з метою проведення лісовпорядкування на всій території лісового фонду України, яке включає систему державних заходів, спрямованих на забезпечення охорони і захисту, раціонального використання, підвищення продуктивності лісів та їх відтворення, оцінку лісових ресурсів, а також підвищення культури ведення лісового господарства. ВО "Укрдержліспроект" здійснює комплекс лісовпорядних робіт для всіх лісокористувачів, незалежно від форм власності і відомчої підпорядкованості за єдиною системою в порядку, встановленому Державним агентством лісових ресурсів України за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища, тобто володіє інформацією про лісовпорядкування. (постанова Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 361/6826/16)

Водночас в листі на запит прокурора Генеральний директор ВО "Укрдержліспроект" не зазначив жодної інформації щодо накладення чи ненакладення земельної ділянки з кадастровим номером 7125182400:02:000:0051 на землі лісогосподарського призначення.

Прокурор надав суду один аркуш ймовірно додатків до листа ВО "Укрдержліспроект" - фрагмент картографічних матеріалів з нанесеними межами квартала № 34 Великобурімського лісництва, ДП "Золотоніський лісгосп" за матеріалами лісовпорядкування 2013 року та земельними ділянками за наданими координатами, зокрема з кадастровим номером 7125182400:02:000:0051.

Із такого фрагменту (а.с. 78, том 1) видно накладення ділянки 2 (7125182400:02:000:0051) на підділянку 1, ділянки 34. Проте такий фрагмент не містить жодних площ, масштабу чи інших вимірних показників, а також не містить підписів повноважних осіб, хто проаналізував таке розташування спірної земельної ділянки у порівнянні з землями лісового призначення.

Отже, всупереч твердженням прокурора у позовній заяві (с. 4 позову, абзац перший) ВО "Укрдержліспроект" не надавало інформації стосовно того, що спірна земельна ділянка накладається на землі лісогосподарського призначення.

Також суд зауважує, що надано копію фрагменту картографічних матеріалів з нанесеними межами кварталів 33, 34, 40 Великобурімського лісництва ДП "Золотоніський лісгосп" за матеріалами лісовпорядкування 2013 року, а не 2003 року, як стверджує прокурор в позовній заяві. Також суд враховує, що спірна земельна ділянка передана у приватну власність у 2001 році (рішення Жовнинської сільської ради № 16-5 від 09.11.2001, державний акт на право власності від 10.09.2002), тобто і до складання матеріалів лісовпорядкування 2003 року.

З огляду на викладене лист ВО "Укрдержліспроект" з додатком не підтверджує взагалі накладання спірної земельної ділянки на квартал 34 Великобурімського лісництва ДП "Золотоніський лісгосп" на час передачі такої земельної ділянки у власність, тобто станом на 09.11.2001.

28.08.2024 Золотоніська окружна прокуратура звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області з листом, в якому керуючись ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" просила надати інформацію з приводу підстав видачі Державного акту на земельну ділянку з кадастровим номером 7125182400:02:000:0051 з копіями документів на підтвердження та копію документації із землеустрою, на підставі якої вказана земельна ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі та її Поземельної книги.

У відповідь на запит прокурора, 06.09.2024 Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області надало лист, в якому зазначило, що земельна ділянка з кадастровим номером 7125182400:02:000:0051 площею 2,4499 га з цільовим призначенням - Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою - Черкаська область, Чорнобаївський район, Жовнинської сільської ради:

- на підставі рішення Жовнинської сільської ради від 09.11.2001 № 16-5 належала гр. ОСОБА_1 . Державний акт на право приватної власності на землю від 10.09.2002 р. серія ІІ-ЧР 044463; площа 2,45 га;

- на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13.04.2006 серія ВСР 970451 належить СТОВ ім. Чкалова. Державний акт на право власності на земельну ділянку від 28.08.2008 серія ЯЖ 115462.

09.09.2024 Золотоніська окружна прокуратура звернулась до філії "Золотоніське лісове господарство" з листом, в якому витребувала інформацію про те, чи відносилась частина земельної ділянки з кадастровим номером 7125182400:02:000:0051 до земель лісогосподарського призначення державної форми власності до передачі 09.11.2001 земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 .

В листі від 16.09.2024 № 158/22.13-2024 у відповідь на запит прокурора, Філія "Золотоніське лісове господарство" зазначила, що згідно планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування Золотоніського держлісгоспу 1992 року, частина ділянки - виділ 1 кварталу 34 Великобурімського лісництва, яка увійшла до складу незаконно вилученої земельної ділянки 7125182400:02:000:0051 площею 2,4499 га до 09.11.2001 перебувала у складі земель лісогосподарського призначення (лісового фонду) Золотоніського держлісгоспу. Таким чином, відповідне рішення Жовнинської сільської ради № 16-5 від 09.11.2001 про передачу у власність ділянки ОСОБА_1 прийнято незаконно, оскільки неправомірно змінено вид цільового призначення ділянки; неправомірно змінено форму власності - з державної на приватну, шляхом її передачі у власність фізичних та юридичних осіб; неправомірно змінено категорію земель - із лісогосподарського призначення на землі сільськогосподарського призначення; та протиправно, без погодження землекористувача на вилучення, позбавлено ДП "Золотоніське лісове господарство" права користування земельною ділянкою. Додатком до зазначеного листа є копія з плану лісонасаджень Велико-Бурімського лісництва Золотоніського держлісгоспу Черкаської області лісовпорядкування 1992 року.

До суду надано копію плану лісонасаджень 1992 року у дуже великому масштабі, проаналізувати який для встановлення чи є він тотожний планам 2003, 2013 років неможливо через маленький розмір, а також через те, що суд не володіє спеціальними знаннями для проведення такого аналізу. Жодних порівнянь із земельною ділянкою кадастровий номер 7125182400:02:000:0051 для визначення можливого накладення її на землі лісового призначення за планом 1992 року до листа від 16.09.2024 не надано.

Прокурор у позові та заяві про усунення недоліків, стверджує, що відповідно до інформації, яка міститься у листі від 16.09.2024 встановлено, що частина земельної ділянки кадастровий номер 7125182400:02:000:0051 площею 0,2104 га розташована в межах земель лісогосподарського призначення державної форми власності.

Проте судом досліджено вище і встановлено, що ні лист від 16.09.2024 ні доданий до нього додаток не містить інформації про накладення саме площею 0,2104 га. Тобто і це твердження прокурора не відповідає матеріалам справи, на які він посилається.

Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Центральний лісовий офіс" надало до справи копії плану лісонасаджень Велико-Бурімського лісництва Золотоніського держлісгоспу Черкаської області лісовпорядкування 2003 року, загальна площа 3 102 га; план лісонасаджень ДП "Золотоніський лісгосп" Великобурімське лісництво Черкаська область лісовпорядкування 2013 року; матеріали Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО "Укрдержліспроект"; оглядовий план проектувальних заходів Велико-Бурімського лісництва Золотонішського держлісгоспу Черкаської області лісовпорядкування 1992 року; план лесонасаждений Велико-Буримского лесничества Золотоношского лесхоззага Черкасской области лесоустройство 1982 г.

Суд доходить висновку, що зі змісту всіх наведених матеріалів випливає, що можливо на спірній земельній ділянці з кадастровим номером 7125182400:02:000:0051 і містяться лісові насадження або по її межі проходить лінія земель лісогосподарського призначення, водночас, жодна із зазначених схем та планів не містить відомостей про розмір земельних ділянок, їх площі. Через таку неточність планово-картографічних матеріалів, неможливо без експертного дослідження достовірно встановити чи вирахувати площу накладення спірної земельної ділянки на землі лісогосподарського призначення.

Також прокурор додав до справи викопіювання з Публічної кадастрової карти та сервісу Google Earth, з яких також неможливо без спеціальних знань встановити площу накладення земель лісогосподарського призначення на спірну земельну ділянку. Крім того такий доказ може свідчити лише про те, що на маленькій частині спірної земельної ділянки можуть рости дерева або ж колір змінено у зв`язку з іншими насадженнями на цій частині, проте за знімками Google Earth неможливо встановити, що це землі лісогосподарського призначення, тим більше, що вони перебувають у постійному користуванні ДП "Ліси України".

При обговоренні можливого призначення експертизи прокурор не зазначив про її необхідність, вважаючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для встановлення як факту накладення частини спірної земельної ділянки на землі, що перебувають у постійному користуванні ДП "Ліси України" так і площі такого накладення.

Отже, прокурор наполягає на тому, що частина земельної ділянки за кадастровим номером 7125182400:02:000:0051, а саме площею 0,2104 га, яка знаходиться в адміністративних межах Іркліївської ОТГ (колишня Жовнинська сільська рада) відноситься до земель державного лісового фонду та у приватній власності СТОВ ім. Чкалова не може перебувати для не лісогосподарських цілей, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Розглядаючи спір суд враховує такі положення чинного законодавства.

Відповідно до ст. 5 Лісового кодексу України (далі - ЛК України в редакції, чинній станом на 09.11.2001 - момент передачі спірної земельної ділянки у приватну власність), землі лісового фонду поділяються на: а) лісові: вкриті лісовою (деревною і чагарниковою) рослинністю; не вкриті лісовою рослинністю, які підлягають залісенню (зруби, згарища, рідколісся, пустирі та інші), зайняті лісовими шляхами, просіками, протипожежними розривами тощо; б) нелісові: зайняті спорудами, пов`язаними з веденням лісового господарства, трасами ліній електропередач, продуктопроводів та підземними комунікаціями тощо; зайняті сільськогосподарськими угіддями (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища, надані для потреб лісового господарства); зайняті болотами і водоймами в межах земельних ділянок лісового фонду, наданих для потреб лісового господарства. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісового фонду, визначення їх меж провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством.

Усі ліси в Україні є власністю держави. Від імені держави лісами розпоряджається Верховна Рада України. Верховна Рада України делегує відповідним Радам народних депутатів свої повноваження щодо розпорядження лісами, визначені цим Кодексом та іншими актами законодавства. Ради народних депутатів в межах своєї компетенції надають земельні ділянки лісового фонду у постійне користування або вилучають їх в порядку, визначеному Земельним та цим кодексами. Надання земельних ділянок лісового фонду у тимчасове користування провадиться без їх вилучення у постійних користувачів у порядку, визначеному цим Кодексом. (ст. 6 ЛК України)

До відання обласних Рад народних депутатів у галузі регулювання лісових відносин на їх території належить, зокрема, надання земельних ділянок лісового фонду за межами населених пунктів у постійне користування та припинення права користування ними. (п. 1 ч. 1 ст. 13 ЛК України)

Користування земельними ділянками лісового фонду може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земельні ділянки лісового фонду надаються спеціалізованим лісогосподарським підприємствам, іншим підприємствам, установам, організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи (далі - постійні лісокористувачі), для ведення лісового господарства, а також для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт в порядку, передбаченому цим Кодексом. Право постійного користування земельними ділянками лісового фонду посвідчується державним актом на право постійного користування землею. (ч. 1, 2, 4 ст. 9 ЛК України)

Із викладеного випливає, що на час надання у приватну власність земельної ділянки, якій у подальшому присвоєно кадастровий номер 7125182400:02:000:0051 (тобто станом на 09.11.2001) право постійного користування земельними ділянками лісового фонду спеціалізованого лісогосподарського підприємства, яким на той час було Державне підприємство "Золотоніське лісове господарство", посвідчувалось виключно державним актом на право постійного користування землею.

У листі № 48 від 12.02.2024 Філія "Золотоніське лісове господарство" ДП "Ліси України" повідомило прокурора (а.с. 57, том 1), що на всі факти незаконного вилучення (часткового накладення) земельних ділянок, документами, що підтверджують право постійного користування у ДП "Ліси України" є матеріали лісовпорядкування державного підприємства "Золотоніське лісове господарство"; з об`єктивних причин, правовстановлюючі документи (державні акти на право постійного користування, із 2013 р. - державна реєстрація у ДЗК та ДРРП тощо) на вказані земельні ділянки підприємством не були виготовлені.

Отже на час передачі спірної земельної ділянки у приватну власність документи, які б підтверджували право постійного користування спеціалізованого лісогосподарського підприємства на частину такої ділянки були відсутні.

08.02.2006 Верховна Рада Україна прийняла Закон України "Про внесення змін до Лісового кодексу України", яким внесла зміни до Лісового кодексу України, виклавши його в новій редакції, й, зокрема, доповнивши його Розділом VIII "Прикінцеві положення".

Відповідно до п. 5 Розділу VIII ЛК України (в редакції Закону від 08.02.2006, чинній з 29.03.2006 до 15.01.2020) до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Відповідно до чинної редакції п. 5 Розділу VIII Прикінцеві положення ЛК України до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Суд встановив, що у новій редакції Лісового кодексу України не зазначено про розповсюдження його положень на час до його прийняття, тому суд доходить висновку, що планово-картографічні матеріали лісовпорядкування є документами, що підтверджують право постійного користування земельними лісовими ділянками лише з 29.03.2006. До цієї дати таким документом, в силу приписів Лісового кодексу України, що наведені вище, міг бути лише державний акт на право постійного користування, який відсутній в матеріалах справи і якого немає взагалі, про що повідомила філія "Золотоніське лісове господарство" ДП "Ліси України".

Тому суд доходить висновку, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що на час передачі спірної земельної ділянки у приватну власність у 2001 році, частина цієї земельної ділянки належала до земель лісогосподарського призначення і перебувала у постійному користуванні Державного підприємства "Золотоніське лісове господарство".

Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України 1992 року (далі - "ЗК України 1992 року" в редакції, чинній станом на 09.11.2001 - момент передачі спірної земельної ділянки у приватну власність) відповідно до цільового призначення всі землі України поділяються на: 1) землі сільськогосподарського призначення; 2) землі населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів); 3) землі промисловості, транспорту, зв`язку, оборони та іншого призначення; 4) землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; 5) землі лісового фонду; 6) землі водного фонду; 7) землі запасу.

Віднесення земель до категорій провадиться відповідно до їх цільового призначення.

Переведення земель з однієї категорії до іншої здійснюється у разі зміни цільового призначення цих земель.

Віднесення земель до відповідних категорій і переведення їх з однієї категорії до іншої провадиться органами, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання їх у користування, а в інших випадках - органами, які затверджують проекти землеустрою і приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення.

Отже Жовнинська сільська рада 09.11.2001 мала повноваження приймати рішення про передачу спірної земельної ділянки у власність та відносити таку земельну ділянку до відповідної категорії, визначивши, що земельні ділянки використовувати для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, тобто віднесено до категорії земель сільськогосподарського призначення.

Відповідно до ст. 4 ЗК України 1992 року у державній власності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність. Не можуть передаватись у колективну та приватну власність землі лісового фонду, за винятком невеликих (до 5 гектарів) ділянок лісів, що входять до складу угідь сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств.

З викладеного випливає, що землі лісового фонду в розумінні значень ЗК України 1992 року в межах до 5 га могли перебувати у колективній чи приватній власності.

Застосування норм земельного та лісового законодавства при визначенні правового режиму земель лісогосподарського призначення має базуватися на пріоритетності норм земельного законодавства перед нормами лісового законодавства, а не навпаки (аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 30 квітня 2024 року у справі № 913/50/22).

В Указі Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 08.08.1995 № 720/95 установлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Із дослідженого слідує, що рішенням від 09.11.2001 Жовнинської сільської ради надано у приватну власність земельні ділянки, які утворились шляхом паювання сільськогосподарських угідь КСП ім. Чкалова, матеріали по паюванню підготовлені Черкаським філіалом інституту землеустрою. Водночас у колективній власності КСП ім. Чкалова могли перебувати землі лісового фонду до 5 га, які в подальшому були розпайовані та передані у власність членам КСП ім. Чкалова.

На сьогодні чинним законодавством також визначена можливість перебування земель лісового фонду, зокрема, у приватній власності.

Так відповідно до ч. 1 ст. 8, ст. 10 ЛК України, у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Ліси в Україні можуть перебувати у приватній власності. Суб`єктами права приватної власності на ліси є громадяни та юридичні особи України.

Отже, всупереч твердженням прокурора, землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у приватній власності.

Відтак прокурор, стверджуючи, що постійним користувачем частини (0,2104 га) спірної земельної ділянки є Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" (балансоутримувач - філія "Золотоніське лісове господарство", як правонаступник державного підприємства "Золотоніське лісове господарство"), в подальшому - правонаступник - Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Центральний лісовий офіс", не надав жодних доказів на підтвердження існування його права постійного користування на частину земельної ділянки на час її відведення і передачі у приватну власність. Тому право відповідного спеціалізованого лісогосподарського підприємства на частину спірної земельної ділянки під час передачі всієї земельної ділянки у приватну власність не могло бути порушене, оскільки таке підприємство не мало такого права постійного користування на спірну частину досліджуваної земельної ділянки.

При розгляді справи суд аналізує практику Верховного Суду, на яку посилався директор філії "Золотоніське лісове господарство" ДП "Ліси України" у своєму листі від 12.02.2024 № 48 (а.с. 56-59, том 1), як на підставу для застосування у спірних відносинах норми п. 5 Прикінцевих положень ЛК України.

Так у нижче досліджених постановах Верховного Суду набуття відповідачами у власність земельних ділянок відбувалось після внесення змін до Лісового кодексу України шляхом викладення його в новій редакції, в тому числі після появи Розділу VIIІ Прикінцеві положення Лісового кодексу України, зокрема, пункту п`ятого цього розділу, а саме після 29.03.2006, яким встановлено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

У справі № 359/11910/14-ц (постанова від 16.06.2021) земельні ділянки передані у власність відповідачів 24.11.2008, у справі № 363/669/17 (постанова від 30.09.2020) земельну ділянку передано у власність відповідачу 03.01.2012, у справі № 369/9900/16-ц (постанова від 15.07.2020) - 17.07.2011, у справі № 488/5476/14-ц (постанова від 21.02.2018) - 01.10.2009, у справі № 707/2192/15-ц (постанова від 30.01.2018) - 14.03.2014, у справі № 369/16418/18 (постанова від 07.10.2020) - 29.01.2010, у справі № 380/375/17 (постанова від 06.04.2021) - 31.05.2016, у справі № 369/16416/18 (постанова від 09.06.2021) - 16.10.2012, у справі № 369/16317/18 (постанова від 24.11.2021) - 05.11.2009.

З викладеного випливає, що у всіх проаналізованих випадках застосування Верховним Судом норми п. 5 Прикінцевих положень ЛК України (у редакції чинній з 29.03.2006), право власності на земельні ділянки надане відповідачам після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Лісового кодексу України", яким внесено зміни до Лісового кодексу України, шляхом викладення його в новій редакції, в тому числі, доповнено його Розділом VIII "Прикінцеві положення" та пунктом 5 вказаного розділу.

Тобто у справах, що наведені, планово-картографічні матеріали в силу положень п. 5 Розділу VIIІ Прикінцеві положення Лісового кодексу України, який набрав чинності 29.03.2006, підтверджували право постійного користування державних лісогосподарських підприємств, і в період їх чинності, як документів, які підтверджують право постійного користування передача у приватну власність земельних ділянок, що входять за такими матеріалами до складу земель, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, визнавалась незаконним.

Тоді як у справі, що розглядається передача земельної ділянки у приватну власність у 2001 році була здійснена до того, як планово-картографічні матеріали набули статусу документів, що підтверджують право постійного користування державних лісогосподарських підприємств.

У справі, що розглядається земельну ділянку було передано у приватну власність рішенням Жовнинської сільської ради від 09.11.2001 і така передача на час ухвалення рішення сільської ради, як встановлено судом вище, не суперечила нормам чинного законодавства, оскільки станом на 09.11.2001 у юридичної особи - Державного підприємства "Золотоніське лісове господарство", правонаступником якої є ДП "Ліси України" не було жодних правовстановлюючих документів, які в силу приписів законодавства, що було чинне станом на 09.11.2001 могли підтверджувати право постійного користування спірною частиною земельної ділянки, відтак передача у приватну власність як всієї земельної ділянки так і її частини станом на 09.11.2001 не суперечило нормам законодавства, а відтак здійснювалась правомірно, тому твердження прокурора, що частина земельної ділянки вилучена незаконно не підтвердилась в ході розгляду справи.

Також суд зауважує, що навіть в разі врахування планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, прокурором не доведено, а зі змісту останніх суд не може самостійно, без спеціальних знань, достовірно встановити, в якій саме частині (площі) спірна земельна ділянка накладається на землі лісогосподарського призначення (подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 21.11.2023 у справі № 911/3444/21).

На підтвердження площі накладення прокурор надав один документ - викопіювання ортофотоплану виконане провідним інженером філії "Золотоніське лісове господарство" ДП "Ліси України" (а.с. 52, том 1), що не є достатнім і належним доказом на підтвердження такої суттєвої обставини, як площа накладення.

У зв`язку з недоведеністю прокурором права державної власності та права постійного користування на будь-яку частину земельної ділянки кадастровий номер 7125182400:02:000:0051 суд відмовляє у задоволенні позову повністю.

Щодо належного способу захисту суд зазначає таке.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

При цьому, варто звернути увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово робила висновки, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц, від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

Суд враховує правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду від 22.01.2025 у справі № 446/478/19.

У вказаній справі № 446/478/19 розглядалися вимоги Акціонерного товариства «Укрзалізниця» (далі - АТ «Укрзалізниця») до Кам`янка-Бузької міської ради та фізичної особи про визнання недійсним рішення Кам`янка-Бузької міської ради від 28.01.2011 № 10 та державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 506931 від 06.06.2011, виданого фізичній особі, оскільки земельна ділянка, яка знаходиться у постійному користуванні АТ «Укрзалізниця», частково накладається на земельну ділянку, надану у власність фізичній особі.

У пунктах 78- 81 вказаної постанови від 22.01.2025 у справі № 446/478/19 Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що:

«… усталеною є практика Великої Палати Верховного Суду про неефективність такого способу захисту прав особи, як визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 9.67; від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21, пункт 8.13; від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21, пункт 180; від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, пункт 143).

Оскаржуване рішення Кам`янка-Бузької міської ради від 28.01.2011 № 10 вичерпало свою дію виконанням (на підставі рішення ради видано державний акт на право власності на земельну ділянку). Визнання цього рішення недійсним не поновить порушене право або законний інтерес позивача.

Крім того, рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване. Цей підхід у судовій практиці також є усталеним [див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17 (пункт 6.27), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (пункт 35), від 01.02.2020 у справі № 922/614/19 (пункт 52), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 83), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109), від 08.08.2023 у справі № 910/5880/21 (пункт 53)]. Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - «суд знає закони». Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення [постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109), від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21 (пункт 181)].

Отже, у такій категорії спорів позивач може, зокрема, обґрунтовувати свій позов протиправністю рішення органу місцевого самоврядування, відповідно до якого відповідачу було передано частину земельної ділянки, яка накладається на смугу відведення залізниці. Натомість суд має надати оцінку відповідному рішенню органу місцевого самоврядування в мотивувальній частині судового рішення».

Велика Палата Верховного Суду неодноразово викладала висновки, відповідно до яких, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи (стягнення з неї) нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову щодо такого майна, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння, є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за кінцевим набувачем, який є відповідачем [див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.112018 у справі № 488/5027/14-ц (пункти 98, 123), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116), від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13(пункт 10.29), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц(пункт 146)].

У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86), від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 38), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (пункт 34), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 74), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 148).

Отже, належним способом захисту права особи, яка позбавлена володіння земельною ділянкою, є віндикаційний позов.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.01.2025 у справі № 446/478/19 наголосила, що витребування як належний спосіб захисту у цій справі не може бути застосовано щодо всієї земельної ділянки площею 0,1259 га, така вимога може розглядатися тільки щодо тієї частини земельної ділянки, що накладається на смугу відведення залізниці. АТ «Укрзалізниця» має довести, яка саме земельна ділянка, в яких межах накладається на смугу відведення залізниці. Захистити право без ідентифікації земельної ділянки неможливо (див. близькі за змістом висновки у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.03.2018 у справі № 441/123/16).

Отже, для вирішення подібних спорів земельна ділянка (підстави для витребування якої наявні - тобто така земельна ділянка накладається на смугу відведення залізниці) має бути ідентифікована, зокрема, шляхом визначення координат поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі (стаття 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

Виконання дослідження з визначення координат поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі потребує спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо. Тому результати таких досліджень можуть міститись, зокрема, у висновку експерта. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

За змістом частини 1 ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні, яка ідентифікується насамперед її просторовим розташуванням, що описується через її межі. Частина земельної ділянки, яка накладається на смугу відведення залізниці та межі якої відомі, може бути витребувана від особи, яка незаконно заволоділа такою земельною ділянкою.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що не може бути належним (правомірним) спосіб захисту, який спричиняє втручання у право на майно, щодо якого немає спору. Іншими словами, повернення сторін у попередній стан призведе до того, що фізична особа буде позбавлена права власності не тільки на ту частину земельної ділянки, яка накладається на земельну ділянку АТ «Укрзалізниця», а й на ту частину земельної ділянки, яка не є спірною і правомірність надання у власність фізичній особі якої не ставиться під сумнів. Таке втручання не може визнаватися законним.

Підсумовуючи наведене вище, Велика Палата Верховного Суду у постанові 22.01.2025 у справі № 446/478/19 вказала, що у спорах з подібними обставинами належним способом захисту є віндикаційний позов про витребування частини земельної ділянки, що накладається.

У постанові 22.01.2025 у справі № 446/478/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: «… віндикаційний позов дозволяє в більшій мірі вирішити питання втручання у право особи на мирне володіння майном, забезпечує дотримання пропорційності та балансу інтересів, дослідження добросовісності набувача майна, що є важливим для розгляду подібних спорів.

Судове рішення про витребування частини земельної ділянки, що накладається, є підставою для внесення інформації щодо прав на земельні ділянки до Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в порядку, визначеному законодавством.

Тому в контексті обставин справи № 446/478/19 та заявлених позовних вимог належним (правомірним) способом захисту може бути позов речово-правового характеру, зокрема віндикаційний позов про витребування тієї частини земельної ділянки, що належить на праві постійного користування АТ «Укрзалізниця» та накладається на земельну ділянку, що знаходиться у власності фізичної особи».

У справі № 916/1395/22, де висувались подібні вимоги про усунення перешкод в користуванні частиною земельної ділянки і судами встановлено, що спір стосується земельної ділянки на якій частково знаходяться землі лісового фонду, Верховний Суд у своїй постанові від 15.04.2025 вказав, із посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2025 у справі № 446/478/19, що належним способом захисту права позивача у даному випадку є віндикаційний позов про витребування тієї частини земельної ділянки, власником якої є держава.

Вказаним спростовуються доводи прокурора щодо необхідності врахування правової позиції, яка викладену в постанові Верховного Суду у справі № 369/10847/19 від 18.01.2023 щодо неналежності віндикації як способу захисту у разі, якщо спірна земельна ділянка накладається на землі лісового фонду.

Велика палата Верховного Суду у постанові від 22.01.2025 у справі № 446/478/19 навела інший правовий висновок про те, що належним способом захисту в разі часткового накладення земельних ділянок є саме віндикація, витребування частини земельної ділянки із визначенням координат поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі шляхом проведення відповідної експертизи. І хоч предметом розгляду була інша категорія земель, суд враховує, що такі висновки підлягають загальному застосуванню, в тому числі і щодо земель лісогосподарського призначення. До подібних висновків дійшов і Верховний Суд у постанові від 15.04.2025 у справі № 916/1395/22.

Обрання позивачем неналежного чи неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц (пункт 127), від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 (пункт 148).

Щодо наявності підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді у спірних правовідносинах, господарський суд зазначає таке.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Враховуючи положення Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Системне тлумачення абзацу першого частини третьої статті 23 Закону дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 587/430/16-ц).

Порушення державного інтересу у спірних правовідносинах полягає, на думку прокурора, у тому, що земля, як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Прокурор покликається на позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15 та зазначає, що прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (ст. 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус, як землі відповідно державної чи комунальної власності. У цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

02.02.2024 Золотоніська окружна прокуратура звернулась до Черкаської обласної військової адміністрації з листом, в якому, керуючись положеннями ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" просила надати інформацію, зокрема, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7125182400:02:000:0051 та про те, чи вживались Черкаською ОДА заходи з метою витребування вказаної земельної ділянки. У разі невжиття заходів, чи планує Черкаська ОДА вживати будь-які заходи щодо вказаних земельних ділянок.

У відповідь, 11.03.2024 Черкаська обласна військова адміністрація надіслала Золотоніській окружній прокуратурі лист, в якому зазначила, що в разі підтвердження фактів, викладених у запиті Золотоніської окружної прокуратури, право держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації на розпорядження землями державної форми власності у відповідності до ст. 122 Земельного кодексу України, є порушеним. З огляду на вищевикладене та у зв`язку з відсутністю у Черкаської обласної військової адміністрації коштів для сплати судового збору, остання зважаючи на необхідність утвердження принципів законності на території Черкаської області та відновлення права держави не буде заперечувати щодо подання Золотоніською окружною прокуратурою позовної заяви в інтересах держави.

26.09.2024 Золотоніська окружна прокуратура звернулась до Черкаської обласної військової адміністрації з листом, в якому на підставі ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомила, що в інтересах Черкаської обласної військової адміністрації підготовлено позовну заяву до СТОВ ім. Чкалова про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою та скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки, вирішується питання щодо скерування вказаної позовної заяви до Господарського суду Черкаської області для розгляду по суті.

Отже, враховуючи нездійснення позивачем заходів для звернення до суду з позовом, враховуючи повноваження прокурора самостійно визначати, у чому полягає порушення інтересів держави і визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, суд дійшов висновку, що прокурор в даному випадку належно обґрунтував та довів підстави для представництва інтересів держави в суді.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності суд зазначає, що відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Оскільки, суд відмовляє у задоволенні позову з підстав його необґрунтованості, суд не досліджує питання спливу позовної давності.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на прокурора.

Представник відповідача заявив у судовому засіданні про намір подати докази про понесення витрат на правничу допомогу.

На підставі ч. 8 ст. 129, ст. 221, п. 5 ч. 6 ст. 238 ГПК України суд призначає судове засідання для вирішення питання про судові витрати.

Керуючись ст. 74, 76-77, 129, 221, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Судове засідання для вирішення питання про судові витрати призначити на 05.05.2025 о 12:30.

Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Черкаської області за адресою: 18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, в залі судових засідань № 3.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення надіслати учасникам справи та представнику відповідача за допомогою системи "Електронний суд".

Повне рішення складено та підписано 01.05.2025.

Суддя Зоя ЗАРІЧАНСЬКА


Суд	Господарський суд Черкаської області
Дата ухвалення рішення	21.04.2025
Оприлюднено	05.05.2025
Номер документу	127050010
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них щодо припинення права користування земельною ділянкою, з них щодо визнання незаконним акта, що порушує право користування земельною ділянкою, з них щодо усунення порушення прав власника

Зарічанська З.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 21.04.2025 по справі 925/1260/24ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —925/1260/24

Рішення від 21.04.2025

Рішення
від 21.04.2025 по справі 925/1260/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ