Ухвала від 02.05.2025 по справі 563/749/25

справа № 563/749/25

провадження № 1-кс/563/132/25

УХВАЛА

02 травня 2025 року м. Корець

Слідчий суддя Корецького районного суду Рівненської області ОСОБА_1 , розглянувши матеріали за заявою ТзОВ "Технічні накриття" в особі директора ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 подану у порядку ст. 206 КПК України, -

встановив:

02 травня 2025 року до слідчого судді Корецького районного суду Рівненської області надійшла скарга ТзОВ "Технічні накриття" в особі директора ОСОБА_2 , подана в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у порядку ст. 206 КПК України.

В обґрунтуванні скарги зазначено, що ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) та ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) незаконно утримуються озброєними особами у військовій формі (фактично перебувають під вартою) у невідомому приміщенні, розташованому на АДРЕСА_1 .

Заявлено, що вказані особи вже понад 24 години утримуються під вартою проти їхньої волі озброєними людьми всупереч вимогам ч. 2 ст. 28, ст. 29 і ст. 62 Конституції України, а також низці міжнародних актів, які є частиною національного законодавства України. Жодних документів вони не підписували, від проходження ВЛК відмовилися на підставі ч. 3 ст. 28 Конституції України. Крім того, на їхню вимогу щодо обов`язкової присутності адвоката під час складання процесуальних документів і надання правової допомоги, а також присутності законних представників та захисників прав, їм було грубо відмовлено.

У зв`язку з вищевказаним просить слідчого суддю зобов`язати начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 звільнити позбавлених свободи осіб.

Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Слідчий суддя, згідно з п.18 ч.1 ст.3 КПК України, здійснює судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (п.10 ч.1 ст.3 КПК України).

Положеннями ч.3 ст.26 КПК України визначено, зокрема, що слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України.

Згідно з ч.1 ст.206 КПК України кожен слідчий суддя, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.

Частиною 2 ст.206 КПК України, яка встановлює загальні обов`язки судді щодо захисту прав людини, визначено, що якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов`язаний постановити ухвалу, якою має зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з`ясування підстав позбавлення свободи.

Положеннями ч.3 ст.206 КПК України передбачено, що слідчий суддя зобов`язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.

Тримання під вартою є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом, пов`язаним із позбавленням особи свободи, і полягає в примусовій ізоляції підозрюваного, обвинуваченого шляхом поміщення його в установи тримання під вартою на певний строк із підпорядкуванням вимогам режиму цих установ.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про попереднє ув`язнення» (зі змінами та доповненнями) підставою для попереднього ув`язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, а також постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбачених статтею 615 КПК України.

Згідно з ст.4 Закону України «Про попереднє ув`язнення» (зі змінами та доповненнями) - установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.

Таким чином, відповідно до ч.1 ст.206 КПК України та Закону України «Про попереднє ув`язнення» (зі змінами та доповненнями) вбачається, що слідчий суддя може зобов`язати орган державної влади чи службову особу додержатися прав такої особи, якщо вона тримається під вартою в слідчому ізоляторі Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, чи ізоляторі тимчасового тримання.

Зі змісту скарги не вбачається, що відносно ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 здійснюється кримінальне провадження чи особа тримається під вартою в установі, перелік яких передбачено ст.4 Закону України «Про попереднє ув`язнення».

Матеріали скарги не містять даних, з яких можливо було б встановити, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 тримаються під вартою в межах територіальної юрисдикції Корецького районного суду Рівненської області, та з урахуванням того, що слідчий суддя наділений процесуальними повноваженнями вирішувати виключно питання, що належать до його компетенції, приходить до висновку про відсутність підстав для відкриття провадження за скаргою ТзОВ "Технічні накриття" в особі директора ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 подану у порядку ст. 206 КПК України, без надання правової оцінки доводам викладеним у ній по суті.

Крім того, у слідчого судді відсутні повноваження, визначені КПК України, для з`ясування підстав позбавлення волі особи у інших випадках, не пов`язаних із сферою дії Кримінального процесуального закону, визначених КПК України для з`ясування підстав позбавлення волі особи у інших випадках, не пов`язаних із досудовим розслідуванням конкретного кримінального провадження та розгляду у порядку ст.206 КПК України скарги, поданої не в рамках кримінального провадження.

Виходячи з обставин клопотання та вищевказаних правових норм, слідчий суддя приходить до висновку, що затримання громадянина працівниками ТЦК та СП, утримання його без відповідного судового рішення, не підлягає оскарженню до слідчого судді, оскільки такі правовідносини врегульовані чинним законодавством про мобілізацію та мобілізаційну підготовку, а у разі, якщо такі дії мають ознаки кримінального правопорушення відповідними нормами Закону України «Про Державне бюро розслідувань» та ст.214 КПК України.

При цьому, слідчий суддя звертає увагу представника скаржника на те, що у разі порушення прав чи інтересів службовими (посадовими) особами ТЦК та СП, працівниками поліції чи військової частини при здійсненні ними свої повноважень, пов`язаними із мобілізацією, для судового захисту вона вправі звернутись із адміністративним позовом до компетентного адміністративного суду, а у разі вчинення щодо неї (нього) протиправних дій, що містять ознаки кримінальних правопорушень, до правоохоронного органу із заявою про вчинення кримінального правопорушення.

Стаття 206 КПК України не містить порядку ухвалення рішення слідчого судді про відмову у відкритті провадження, яке подано в порядку ст.206 КПК України.

Проте ч.4 ст.304 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд, відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.

Положеннями ч.6 ст.9 КПК України встановлено, що у разі якщо норми положення КПК України не регулюють, або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст.7 КПК України.

Таким чином, слідчий суддя враховуючи наведене, також, те що в поданій скарзі не зазначено які права заявника, що підлягають захисту, порушено вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження за скаргою ТзОВ "Технічні накриття" в особі директора ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 подану у порядку ст. 206 КПК України.

Керуючись ст.ст. 206, 309 КПК України, слідчий суддя,-

ухвалив:

Відмовити у відкритті провадження за скаргою ТзОВ "Технічні накриття" в особі директора ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 подану у порядку ст. 206 КПК України.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Слідчий суддя: