Ухвала від 17.04.2025 по справі 752/8383/25

Справа № 752/8383/25

Провадження № 6/752/329/25

У Х В А Л А

іменем України

17 квітня 2025 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Хоменко В.С.

при секретарі Павлюх П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва подання Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія» «Злагода» Іоніна Дмитра Євгеновича, стягувач: Національний банк України,-

ВСТАНОВИВ:

у квітні 2025 року Голосіївське ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) звернулося до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа керівника боржника - ПАТ «СК» «Злагода» Іоніна Д.Є.

В обґрунтування подання заявник посилається на те, що на виконанні Голосіївського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) перебуває виконавче провадження № 57088103 з примусового виконання, в тому числі, виконавчого листа № 826/13371/17, виданого 07.03.2018 року Окружним адміністративним судом м. Києва про стягнення з ПАТ «СК» «Злагода» на користь Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (правонаступник Національний банк України) штрафу в розмірі 10 200,00 грн.

Зазначає, що рішення до теперішнього часу не виконано, боржник ухиляється від його виконання, не вживає заходів щодо виконання рішення за рахунок належного йому майна та доходів.

Відтак, просив застосувати до керівника боржника такий захід забезпечення виконання судового рішення, як тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа.

Згідно ч. 4 ст. 441 ЦПК України суд негайно розглядає подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Державний виконавець для розгляду подання не з`явився.

Суд, розглянувши подання, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

З доданих до матеріалів заяви документів, вбачається що 07.03.2018 року Окружним адміністративним судом м. Києва в справі № 826/13371/17 видано виконавчий лист про стягнення з ПАТ «СК» «Злагода» на користь Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг штрафу в розмірі 10 200,00 грн.

18.04.2018 представник Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг звернувся до Голосіївського ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) із заявою про примусове виконання виконавчого листа № 826/13371/17 від 07.03.2018 року.

Постановою старшого державного виконавця Голосіївського ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Маріуцою Т.В. від 28.08.2018 року відкрито виконавче провадження № 57088103 з примусового виконання виконавчого листа № 826/13371/17, виданого 07.03.2018 року Окружним адміністративним судом м. Києва, про стягнення ПАТ «СК» «Злагода» на користь Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг штрафу в розмірі 10 200,00 грн і виконавчого збору в розмірі 1 020,00 грн.

Також судом з`ясовано, що 26.03.2025 року головним державним виконавцем Голосіївського ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Куц О.В. прийнято постанову про арешт коштів боржника ПАТ «СК» «Злагода» в межах виконавчого провадження № 57088103, при примусовому виконанні: виконавчого листа № 522/12419/15-ц, виданого 02.11.2016 року Приморським районним судом м. Одеси про стягнення 1 001,00 грн, наказу № 910/4416/17, виданого 16.05.2017 року Господарським судом м. Києва про стягнення 9 977,04 грн, наказу № 910/5601/17, виданого 13.06.2017 року Господарським судом м. Києва про стягнення з ПАТ «СК» «Злагода» на користь ДП «Ексбуд» ВАТ «ДАК» «Автомобільні дороги України» боргу в розмірі 14 074,64 грн, виконавчого листа № 826/13371/17, виданого 07.03.2017 року Окружним адміністративним судом м. Києва про стягнення ПАТ «СК» «Злагода» заборгованості в розмірі 10 200,00 грн, виконавчого листа № 826/16090/17, виданого 10.07.2018 року Окружним адміністративним судом м. Києва про стягнення з ПАТ «СК» «Злагода» в дохід держави штрафу в розмірі 34 000,00 грн. Стягувач Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

В межах виконавчого провадження № 57088103 державним виконавцем направлені платіжні інструкції до банківських установ з метою списання коштів, здійснено запити до Державної служби статистики, Регіонального сервісного центру МВС України в м. Києві, Державної служби з питань праці (Південно-західного, Центрального, Західного, Північно-східного, Східного міжрегіональних управлінь), ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, Київського міського бюро технічної інвентаризації, Державної податкової служби України про наявність будь-якого майна, що зареєстровано за боржником.

Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, що передбачені законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 6 цього Закону передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли: він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Підставою для тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України є встановлення факту ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням.

В силу ст. 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Подання державного виконавця повинно бути обґрунтованим, тобто містити зазначення обставин, що підтверджують необхідність обмежити право особи на виїзд за межі України.

Згідно п. 19 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов`язання за рішенням.

Згідно п. 2 розділу ХІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, подання про тимчасове обмеження у праві виїзду, має обов`язково містити, зокрема, обґрунтування наявності фактів ухилення боржника - фізичної особи від виконання своїх зобов`язань.

Під ухиленням від виконання зобов`язань необхідно розуміти такі дії чи бездіяльність з боку боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним рішення суду, за наявності при цьому можливостей вчинити дії в порядку його виконання та за відсутності об`єктивних обставин, які перешкоджають виконанню.

Відповідно до ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосовано судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання.

Ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо.

Однак, воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов`язання заходів визначається судом.

Мотивування судового рішення про обмеження права лише двома складовими: наявністю статусу боржника у виконавчому провадженні та непогашенням боргу в добровільному порядку, що зумовлюють необхідність у тимчасовому обмеженні права на виїзд за межі України з метою забезпечення повного та своєчасного виконання виконавчих документів не відповідає вимогам законодавства.

Юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду передбачені законом саме за ухилення від виконання зобов`язань, а не за наявність факту їх невиконання

При цьому, під ухиленням від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням слід розуміти такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним таких обов`язків.

Саме невиконання боржником самостійно зобов`язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Згідно ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Виходячи зі змісту ст. 33 Конституції України, ст. 313 ЦК України, п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України, і в`їзду в Україну громадян України», в їх системному зв`язку, вбачається, що право боржника (в даному випадку керівника юридичної особи - боржника ПАТ «СК «Злагода» Іоніна Д.Є.) на свободу пересування може бути обмежено лише у виключних випадках у зв`язку з навмисними діями останнього, що спрямовані на ухилення від виконання зобов`язань, покладених рішенням суду.

Ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) позначає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків, у зв`язку з чим і здійснюється примусове виконання.

При зверненні з поданням державний виконавець не надав жодних доказів того, що будь-яка кореспонденція щодо виконавчого провадження № 57088103 надсилалась на адресу боржника, та керівника товариства, та поверталась до відділу без вручення адресатам за закінченням терміну зберігання.

Тобто, ні одного належного та допустимого доказу на підтвердження тих обставин, що державним виконавцем вчинено передбачені законом дії для доведення до відома боржника - юридичної особи ПАТ «СК «Злагода», а також його керівника, інформації про відкриття 28.08.2018 року вказаного виконавчого провадження, накладення арешту на кошти боржника 26.03.2025 року, а також викликів до відділу державної виконавчої служби, матеріали справи не містять та державним виконавцем таких доказів в розпорядження суду не надано.

Більше того, матеріали подання не містять жодного підтвердження того, що керівником ПАТ «СК «Злагода» є ОСОБА_1 .

Відтак, доводи державного виконавця про неявку керівника товариства ПАТ «СК «Злагода» за неодноразовими викликами до відділу, не надання пояснень з приводу невиконання наказу та вимоги, не ґрунтуються на доказах, а тому є припущеннями.

Посилання виконавця на те, що боржник жодних дій спрямованих на виконання рішення суду не здійснив, відхиляються судом, оскільки в даному випадку державний виконавець мав навести, в чому саме полягає факт ухилення боржника від виконання рішення, так як сам по собі факт наявності виконавчого провадження та вчинення певних виконавчих дій не можуть бути належною підставою обмеження права боржника у виїзді за межі України. Крім того, доведення факту умисного ухилення боржника від виконання зобов`язання покладено саме на державного виконавця.

З урахуванням вказаних норм права та наявних у матеріалах справи доказів, суд надходить до висновку про те, за відсутністю доказів, які б давали підстави вважати, що боржник може виїхати за кордон з метою ухилення від сплати боргу, та які б свідчили, що боржник ухиляється від виконання рішення суду, не вбачається підстав для задоволення подання державного виконавця про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.

Суд вважає, що будь-яких доказів ухилення боржника від виконання рішення суду, а також доказів про реальну можливість відповідача виконати зазначене рішення матеріали подання не містять.

За таких обставин, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення подання Голосіївського ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ)про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника ПАТ «СК «Злагода» Іоніна Д.Є.

На підставі викладеного, керуючись ст. 258-260, 441 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

у задоволенні подання Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія» «Злагода» ОСОБА_1 , стягувач: Національний банк України - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 15-ти днів з дня її проголошення відповідно до вимог, встановлених ст. 353-356 ЦПК України.

Суддя В.С. Хоменко