Рішення від 23.12.2024 по справі 752/18255/24

Справа № 752/18255/24

Провадження № 2/752/6789/24

Заочне Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23 грудня 2024 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Плахотнюк К.Г.,

за участі секретаря судового засідання: Ахмеяна Б.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Венеція», товариство з обмеженою відповідальністю «Ліко-Холдінг» про відшкодування матеріальної шкоди, -

в с т а н о в и в:

позивачка ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Алієв В.В., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди.

Позовні вимоги, розмір яких в подальшому був зменшений, мотивовано тим, що ОСОБА_1 є власницею автомобіля марки MAZDA, державний номер НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 28.06.2024 р.

Зазначає, що 14.07.2024 р. близько 20:00 припаркувала свій автомобіль на паркомісці біля будинку, де проживає. 16.07.2024 р. близько 22:00 позивачкою було виявлено, що її автомобіль пошкоджено. 17.07.2024 р. було подано заяву до поліції. Зі слів адміністратора салону краси подія трапилась 15.07.2024 внаслідок падіння предмета (облицювальної плитки) на автомобіль. Візуальний огляд місця події встановив, що на 6-му поверсі за адресою: АДРЕСА_1 облицювальна плитка звисає з підлоги балкону, створюючи небезпеку для перехожих та припаркованих транспортних засобів. Власником квартири з якої випала плитка є ОСОБА_2 .

Матеріальна шкода становить 79 541,15 грн, що підтвержується рахунком № СКмС - 0014822 від 19.07.2024 року.

З урахуванням зазначеного позивачка просить стягнути з відповідача на свою користь завдану шкоду у розмірі 25 880 грн та вирішити питання судових витрат.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва Плахотнюк К.Г. від 02.09.2024 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін .

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

18.10.2024 року на адресу суду надійшли пояснення ТОВ «ТМО «Ліко-Холдінг» у яких Товариство просило виключити його з числа учасників справи оскільки позивач не вказав як рішення суду може вплинути на права або обов`язки ТОВ «ТМО «Ліко-Холдінг» та не вказав підстави залучення до справи.

19.12.2024 року на адресу суду надійшли пояснення ТОВ «Управляюча компанія «Венеція» у яких зазначило, що балкон (лоджія) не є спільним майном будинку, оскільки є невід`ємною частиною квартири і разом з ним є приватною власністю певної особи. Відповідальність за технічний стан квартири, в тому числі окремих її приміщень, конструктивних елементів, обладнання тощо несуть власники квартири. позивач не вказав як рішення суду може вплинути на права або обов`язки ТОВ «УК «Венеція» та не вказав підстави залучення до справи.

У судовому засіданні сторони відсутні, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином шляхом надсилання SMS, причини неявки своїх представників не повідомили.

Треті особи заявили клопотання про розгляд справи за відсутності ТОВ «ТМО «Ліко-Холдінг» та ТОВ «УК «Венеція».

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаих або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до п. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або ос пореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власницею автомобіля марки MAZDA, державний номер НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 28.06.2024 р.

Зі змісту листа ТОВ «УК «Венеція» № 666 від 02.09.2024 року вбачається, що автомобіль позивачки було пошкоджено від падіння плитки, на 6-му поверсі будинку по АДРЕСА_1 з підлоги балкону звисає плитка, створюючи небезпеку для пішоходів та припаркованих автомобілів. В ході перевірки встановлено, що дійсно плитка на краях підлоги балкону квартири АДРЕСА_2 за вказаною адресою знаходиться в незадовільному стані. Власнику квартири було направлено припис з вимогою відремонтувати плитку на підлозі балкону та в подальшому слідкувати за технічним станом належного йому майна, а також попередженою про відповідальність.

Відповідно до листа Голосіївського УП ГУНП у м. Києві № 210312-2024 від 17.10.2024 року 28.08.2024 року на підставі ухвали Голосіївського районного суду м. Києва у справі № 752/17461/24 слідчим відділом було внесено відомості до ЄРДР за №12024100010002593 з правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 194 КК України.

Обґрунтовуючи поданий позов, позивачка зазначила, що власницею квартири АДРЕСА_3 , з балкону якої випала плитка, яка пошкодила її автомобіль ОСОБА_1 є ОСОБА_2 , а тому обов`язок відшкодувати заподіяну матеріальну шкоду належить саме відповідачу.

За змістом положень частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦПК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Зобов`язання про відшкодування шкоди це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦПК України).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода,завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, дає підстави для висновку, що саме потерпілий має довести належними та допустимими доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Разом з тим матеріали справи не містять доказів належності квартири АДРЕСА_3 саме ОСОБА_2 .

Суд зазначає, що позивач не був позбавлений можливості звернутись до суду із клопотанням про витребування відповідних доказів того, що саме ОСОБА_2 на праві власності належить зазначена квартира, однак таким правом він не скористався. Поряд з цим, суд у відповідності до положень ст.ст. 13, 81 ЦПК України, не збирає докази самостійно.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Позивач не надав суду доказів того, що квартира АДРЕСА_3 на праві власності належить ОСОБА_2 та того, що саме з її вини позивачу було нанесено матеріальну шкоду, і тому саме вона є належним відповідачем у зазначеній справі.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 22.05.2018 року у справі № 915/1015/16 у спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.

У разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоду, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв`язок, відповідач доводить відсутність протиправності та вини (схожий висновок див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21).

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала при якому протиправність є причиною, а шкода- наслідком.

Матеріали справи не містять доказів вини (дії чи бездіяльності) саме відповідача.

З огляду на те, що позивачем не надано жодного належного доказу на підтвердження факту завдання шкоди (збитків) саме відповідачем, заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

В силу положень ст. 141 ЦПК України судові витрати не відшкодовуються.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 22, 81, 141, 258, 259, 261, 263-265, 268 ЦПК України, ст. 1166 ЦК України, суд, -

у х в а л и в:

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Венеція», товариство з обмеженою відповідальністю «Ліко-Холдінг» про відшкодування матеріальної шкоди, відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя К.Г. Плахотнюк