Рішення від 01.05.2025 по справі 200/1539/25

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 травня 2025 року Справа№200/1539/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зінченка О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Добропільського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування постанов,-

УСТАНОВИВ:

03 березня 2025 року до Донецького окружного адміністративного суду через свого представника адвоката Макєєва О.В., який діє на підставі ордеру від 03.03.2025, звернувся із позовною заявою ОСОБА_1 (далі-позивач) до Добропільського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі-відповідач), в якій просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову від 24.01.2025 ВП № 75944190 Добропільського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення зі ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 64101,74 грн;

- визнати протиправною та скасувати постанову від 30.01.2025 ВП № 77031681 Добропільського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення зі ОСОБА_1 додаткового виконавчого збору у сумі 64101,74 грн;

- визнати протиправною та скасувати постанову від 05.09.2024 ВП № 75944190 Добропільського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження зі ОСОБА_1 у сумі 200 грн;

- визнати протиправною та скасувати постанову від 30.01.2025 ВП № 77031567 Добропільського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення зі ОСОБА_1 додаткових витрат виконавчого провадження у сумі 200 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем винесено спірні постанови про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження у розмірі 200 грн від 05.09.2024 та про стягнення виконавчого збору у розмірі 64101,74 в рамках виконавчого провадження ВП 75944190 від 24.01.2025, і як наслідок, постанови від 30.01.2025 ВП № 77031681 про відкриття ВП про стягнення зі ОСОБА_1 додаткового виконавчого збору в розмірі 64101,74 грн. та постанови про відкриття ВП № 77031567 від 30.01.2025 про стягнення зі ОСОБА_1 додаткових витрат виконавчого провадження у сумі 200 грн.

Представник позивача звернувся до відповідача із заявою про закінчення ВП № 77031681 та ВП № 77031567, проте відповідачем надано відповідь на адвокатський запит, яким відмовлено в закритті проваджень, так як справляння виконавчого збору є обов`язковим стягненням з боржника на користь Державного бюджету України.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалою суду від 07 березня 2025 року позовну заяву заяви ОСОБА_1 до Добропільського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування постанов залишено без руху, встановлено особі, яка звернулася із позовною заявою, десятиденний строк від дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даною позовною заявою, у якій зазначити поважні причини пропуску такого строку та надати докази поважності причин пропуску такого строку, докази сплати судового збору (оригінал квитанції) у загальному розмірі 1937,92 грн.

Представником позивача до суду надано докази сплати судового збору та клопотання про поновлення строку звернення до суду із даною позовною заявою.

Ухвалою суду від 17 березня 2025 року поновлено строк звернення до суду із даною позовною заявою, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Добропільського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування постанов про визнання протиправною та скасування постанов за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог, просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування відзиву зазначив, що на примусовому виконанні у Добропільському відділі державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебували виконавчі провадження ВП 75946647 та ВП 75944190 з примусового виконання наказу № 905/511/24 від 12.06.2024 виданого Господарським суду Донецької області про стягнення у солідарному порядку з Фермерського господарства «АГРО-ІМПЕРІЯ» (85022, Донецька область, Добропільський район, с. Ганнівка, вул. Комарова, буд. 71, код ЄДРПОУ 38890781) та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором №б/н від 25.10.2021 у розмірі 633416,36 грн, яка складається з 500000 грн - сума основного боргу, 133416,36 грн. - відсотки за користування кредитом, а також судовий збір у розмірі 7601,00 грн.

16.12.2024 на адресу відділу надійшов лист стягувача Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" про погашення заборгованості згідно наказу № 905/511/24 від 12.06.2024 виданого Господарським суду Донецької області у повному розмірі.

30.01.2025 в рамках виконавчого провадження ВП 75944190 про стягнення з ОСОБА_1 винесено постанову про зняття арешту з коштів та закінчено виконавчео провадження в порядку п. 9 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір та витрати виконавчого провадження не стягнуто.

Згідно ч. 1 п. 5 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору та постанови державних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження є виконавчим документом та підлягають примусовому виконанню.

30.01.2025 державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 77031681 про стягнення виконавчого збору у розмірі - 64101,74 грн, та виконавче провадження № 77031567 - про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження на суму - 200,00 грн.

До витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату, зокрема, виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень.

У відповідності до ст. 27 Закону Україні «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Отже, позовні вимоги, на думку відповідача, задоволенню не підлягають.

Частиною 6 статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) встановлено, що якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

З 04 квітня 2025 року по 15 квітня 2025 року суддя Зінченко О.В. перебував у відрядженні, з 16 квітня 2025 року по 30 квітня 2025 року включно перебував у щорічній відпустці згідно наказу ДОАС, тому розгляд справи вирішено 01 травня 2025 року, тобто у перший після них робочий день.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Донецької області по справі № 905/511/24 від 12.06.2024 року позовні вимоги Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" задоволено повністю. Вирішено стягнути солідарно з Фермерського господарства «АГРО-ІМПЕРІЯ» (85022, Донецька область, Добропільський район, с. Ганнівка, вул. Комарова, буд. 71, код ЄДРПОУ 38890781) та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором №б/н від 25.10.2021 у розмірі 633416,36 грн, яка складається з 500000 грн - сума основного боргу, 133416,36 грн. - відсотки за користування кредитом, а також судовий збір у розмірі 7601,00 грн.

На примусовому виконанні у Добропільському відділі державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебували виконавчі провадження ВП 75946647 та ВП 75944190 з примусового виконання наказу № 905/511/24 від 12.06.2024 виданого Господарським суду Донецької області про стягнення у солідарному порядку з Фермерського господарства «АГРО-ІМПЕРІЯ» (85022, Донецька область, Добропільський район, с. Ганнівка, вул. Комарова, буд. 71, код ЄДРПОУ 38890781) та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором №б/н від 25.10.2021 у розмірі 633416,36грн, яка складається з 500000 грн - сума основного боргу, 133416,36 грн. - відсотки за користування кредитом, а також судовий збір у розмірі 7601,00 грн.

Добропільським ВДВС у Покровському районі Донецької області в рамках виконавчого провадження АСВП 75946647 стягнуто з Фермерського господарства «АГРО-ІМПЕРІЯ» (код ЄДРПОУ 38890781) борг, виконавчий збір, судові витрати та постановою від 04.12.2024 року виконавче провадження закінчено.

16.12.2024 на адресу відділу надійшов лист стягувача Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" про погашення заборгованості згідно наказу № 905/511/24 від 12.06.2024 виданого Господарським суду Донецької області у повному розмірі

04.12.2025 року Добропільський ВДВС у Покровському районі направив до відома ФГ «Агро-Імперія», АТ КБ «Приватбанк» та Господарському суду Донецької області постанову про закінчення виконавчого провадження від 04.12.2025р., винесену при примусовому виконанні Наказу у справі №905/511/24 від 29.07.2024р., виданого Господарським судом Донецької області.

30.01.2025 в рамках виконавчого провадження ВП 75944190 про стягнення зі ОСОБА_1 винесено постанову про зняття арешту з коштів та закінчено виконавче провадження в порядку ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір та витрати виконавчого провадження не стягнуто.

30.01.2025 державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 77031681 про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі - 64101,74 грн, та виконавче провадження № 77031567 - про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження на суму - 200,00 грн.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, єЗакон України від 02 червня 2016 року №1404-VIII Про виконавче провадження (далі - Закон № 1404)

Відповідно до статті 1 Закону №1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 42 Закону №1404 передбачено, що:

1.Кошти виконавчого провадження складаються з:

1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленомустаттею 27цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;

2) авансового внеску стягувача;

3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

2. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

3. Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.

Розмір та видивитрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

4. На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» та з метою приведення нормативно-правових актів у відповідність до вимог чинного законодавства наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року № 2832/5), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 2 квітня 2012 року за № 489/20802 затверджена Інструкція з організації примусового виконання рішень ( надалі Інструкція № 512/5), якою зокрема, передбачено:

- ця Інструкція розроблена відповідно до Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон), інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню. ( пункт 1 розділу І Інструкції № 512/5);

- фінансування виконавчого провадження здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження, визначених статтею 42 Закону. Використання коштів виконавчого провадження органами державної виконавчої служби здійснюється відповідно до Порядку використання коштів виконавчого провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 року № 554. ( пункт 1 розділу VI. «Фінансування виконавчого провадження» Інструкції № 512/5);

- витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження. Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення. Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу). Витрати, пов`язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження: виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв`язку)). ( абзаци 1- 4 пункту 2 розділу VI. «Фінансування виконавчого провадження» Інструкції № 512/5);

- у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6, 8 частини першої статті 37 Закону, чи закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 6, 7, 9-15 частини першої статті 39 Закону, витрати виконавчого провадження не були стягнуті, державний виконавець виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає види та суми витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією. Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження. (абзаци 7-8 пункту 2 розділу VI. «Фінансування виконавчого провадження» Інструкції № 512/5).

Отже, системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що під додатковими витратами виконавчого провадження є, зокрема, виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв`язку).

Як вбачається з вищенаведених положень Закону № 1404-VІІІ та Інструкції № 512/5, то витрати виконавчого провадження - це фактично понесені державним виконавцем витрати під час організації та проведення виконавчих дій (витрати на пересилку поштової кореспонденції, друк документів тощо). Такі витрати компенсуються за рахунок боржника, безвідносно до того чи виконано рішення боржником у добровільному порядку.

При цьому, суд враховує, що до повноважень державного виконавця при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження віднесено одночасне прийняття постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, а у разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII, постанова про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією, а відтак позовні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови від 05.09.2024 ВП № 75944190 Добропільського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження зі ОСОБА_1 у сумі 200 грн та, як наслідок, визнання протиправною та скасування постанови від 30.01.2025 ВП № 77031567 Добропільського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення зі ОСОБА_1 додаткових витрат виконавчого провадження у сумі 200 грн задоволенню не підлягають.

Відповідно до частин 1 та 2статті 27 Закону № 1404-VІІІ, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Отже, за змістом частини 2статті 27 Закону № 1404-VIII, сума виконавчого збору обчислюється саме від суми, що підлягає примусовому стягненню з боржника та передачі стягувачу за виконавчим документом.

На виконання вимог частини 4статті 27 Закону № 1404-VIII, державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Тобто, стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

При цьому, розмір виконавчого збору вираховується із суми, що підлягає примусовому стягненню.

У той же час, відповідно до ст. 541 Цивільного кодексу України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом.

В силу положень ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Отже, законодавством передбачено порядок погашення заборгованості солідарними боржниками. При цьому питання стягнення виконавчого збору з солідарних боржників окремо законодавством не врегульовано.

Як встановлено судом вище, Добропільським ВДВС у Покровському районі Донецької області в рамках виконавчого провадження АСВП 75946647 стягнуто з Фермерського господарства «АГРО-ІМПЕРІЯ» (код ЄДРПОУ 38890781) борг, виконавчий збір, судові витрати та постановою від 04.12.2024 року виконавче провадження закінчено.

Водночас, аналіз статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" дає суду підстави для висновку, що основним критерієм для визначення суми виконавчого збору є сума стягнення, а не кількість боржників у виконавчому провадженні.

Отже, за наведених обставин, розмір виконавчого збору по одному виконавчому документу при солідарному зобов`язанні не збільшується на кількість солідарних боржників.

При цьому, судом встановлено, що також підтверджено і сторонами, що виконавчий збір сплачено в повному обсязі Фермерським господарством «АГРО-ІМПЕРІЯ».

Відтак, в розглядуваному випадку постанова заступника начальника відділу Добропільського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 24.01.2025 ВП № 75944190 про стягнення зі ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 64101,74 грн не відповідає критеріям, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому є протиправною та підлягає скасуванню, як і постанова від 30.01.2025 ВП № 77031681 Добропільського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відкриття виконавчого провадження про стягнення зі ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 64101,74 грн.

Отже, в розглядуваному випадку позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо відшкодування позивачу витрат за надані правничі послуги адвоката, суд зазначає наступне.

Частинами першою, третьою статті 132 КАС Українивизначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. Принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Разом з цим при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 28.04.2021, від 08.02.2022 у справах №640/3098/20 та №160/6762/21 відповідно, від 18.08.2022 у справі № 540/2307/21.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну допомогу адвоката надано: копію ордера на надання правничої (правової) допомоги серії АН № 1635885 від 03.03.2025; свідоцтво про право зайняття адвокатської діяльністю серія КВ№ 000002 від 20.02.2017, договір про надання правничої допомоги від 04.02.2025; квитанцію до прибуткового касового ордеру № 7 від 04.02.2025 на суму 15000,00 грн., з яких 2000,00 грн. за участь в судових засіданнях.

У пункті 269 Рішення у справі «East/West Alliance Limitedпроти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.08.2022 справі №520/6658/21).

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи складність справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін), предмет спору та значення справи для сторін, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 15 000,00 грн є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг, оскільки послуги, надані позивачу охоплюються загальною діяльністю адвоката щодо складання позовної заяви і подання її до суду, відсутності судових засідань. При цьому, суд зазначає, що сторони несуть витрати на професійну правничу допомогу адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану із справою.

Таким чином, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 5 500,00 грн.

Зважаючи на те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 2906,88 грн., судовий збір у сумі 1937,92 відповідно до положень частин 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись статтями 2-17, 19, 20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 287, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Добропільського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (юридична адреса: 85000, Донецька обл., місто Добропілля, вулиця Першотравнева, будинок 83, ЄДРПОУ 34550933) про визнання протиправними та скасування постанов, - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Добропільського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 24.01.2025 ВП № 75944190 про стягнення зі ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 64101,74 грн.

Визнати протиправною та скасувати постанову Добропільського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 30.01.2025 ВП № 77031681 про відкриття виконавчого провадження про стягнення зі ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 64101,74 грн.

Стягнути з Добропільського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (юридична адреса: 85000, Донецька обл., місто Добропілля, вулиця Першотравнева, будинок 83, ЄДРПОУ 34550933) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1937,92 грн (одна тисяча дев`ятсот тридцять сім гривень 92 копійки).

Стягнути з Добропільського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (юридична адреса: 85000, Донецька обл., місто Добропілля, вулиця Першотравнева, будинок 83, ЄДРПОУ 34550933) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 5500, 00 грн. (п`ять тисяч п`ятсот гривень).

Повний текст рішення складено та підписано 01 травня 2025 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя О.В. Зінченко