Рішення від 30.04.2025 по справі 320/41556/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2025 року справа №320/41556/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України та ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту також позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі по тексту також відповідач-1, АДПСУ) та ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі по тексту також відповідач-2, ПРУ ДПСУ), у якому просить суд:

- визнати протиправними дії (відмову) Адміністрація Державної прикордонної служби України щодо не включення ОСОБА_1 до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 тис. гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 24 лютого 2022 року по 31 грудня 2022 року;

- зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України включити ОСОБА_1 до списку осіб, що входять до переліку осіб, зазначених Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», та до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 тис. гривень, та здійснити нарахування виплат додаткової винагороди ОСОБА_1 із розрахунку 100 тис. грн., пропорційно розрахунку на місяць у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 24 лютого 2022 року по 31 грудня 2022 року;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити виплату ОСОБА_1 збільшеної додаткової винагороди до 100 тис. гривень згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» з урахуванням раніше виплачених сум.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що він проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) на посаді начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 та з 24.02.2022 по 31.12.2022 брав безпосередню участь в бойових діях в районах ведення бойових дій та виконував бойові (спеціальні) завдання у складі діючих на той час органів військового управління (оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », оперативно-стратегічних угруповань військ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », « ІНФОРМАЦІЯ_5 ») в умовах безпосереднього зіткнення з противником в операційних зонах вищезазначених органів військового управління, тобто брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України. Вважає, що факт виконання зазначених завдань дає йому право на отримання доплати до грошового забезпечення в збільшеному розмірі до 100 тис. гривень відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі по тексту Постанова №168).

Однак, відповідачем-1 допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у не включенні його до наказів про виплату додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, що стало причиною неправомірної не виплати відповідачем-2 додаткової винагороди у розмірі 100 тис. гривень, право на яку передбачено пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з позовом у цій справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.09.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач-1, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького стану, поліцейським та їх сім`ям під час дії військового стану», якою встановлена додаткова грошова винагорода до 30 000 грн. пропорційно розрахунку на місяць, а при безпосередній участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів розмір цієї винагороди збільшується до 100 000 грн. на місяць, пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

З метою виконання Постанови №168, АДПСУ у спірний період було видано наказ АДПС №164/0/81-22-АГ від 31.03.2022, наказ АДПС №392/0/81-22-АГ від 30.07.2022, наказ АДПС №628/0/81-22-АГ від 09.12.2022.

На підставі аналізу нормативних документів та вказаних наказів відповідач-1 зазначає, що для отримання військовослужбовцем додаткової винагороди в розмірі до 100 000 грн. визначеним переліком документів, зазначених у наказах, має бути підтверджена безпосередня участь позивача у бойових діях, або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії у період здійснення зазначених дій або заходів.

Відповідач-1 вважає, що виданню наказів АДПСУ про виплату додаткової винагороди в розмірі до 100 000 грн. ОСОБА_1 має передувати направлення на ім`я Голови Держприкордонслужби, або спеціально уповноваженої особи, донесення ПРУ ДПСУ з клопотанням встановити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду за певний період, пропорційно дням за безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення таких заходів, з наданням належним чином засвідченого встановленим порядком документального підтвердження такої участі.

Відповідач-1 стверджує, що за період з 24.02.2022 по 31.12.2022 р. на ім`я Директора Департаменту охорони державного кордону Адміністрації державної прикордонної служби України від ПРУ ДПСУ було подано шість таких донесень із загальною кількістю днів безпосередньої участі ОСОБА_1 в бойових діях, забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах виконання бойових завдань 17, за що було здійснено додаткові виплати.

Інших донесень за вказані дні не надходило, що на думку відповідача-1 свідчить про те, що ОСОБА_1 безпосередньої участі в бойових діях не приймав, окрім днів, вказаних у донесеннях.

Стосовно довідки від 15.10.2023 №12/101, що могла би бути доказом безпосередньої участі ОСОБА_1 в бойових діях, забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, то відповідач-1 стверджує, що службовою перевіркою було встановлено, що така довідка ПРУ ДПС України не опрацьовувалась, не реєструвалась і не видавалась, отже не може бути доказом у спірних правовідносинах.

Також відповідач-1 стверджує про пропуск позивачем строку звернення до суду у зв`язку з чим вважає, що наявні підстави для залишення позову без розгляду.

До відзиву на позовну заяву АДПСУ було додано клопотання про здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років;

6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

Умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

Для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо:

1) прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України Про запобігання корупції займають відповідальне та особливо відповідальне становище;

2) оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію;

3) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;

4) припинення за зверненням суб`єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців у випадках, визначених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців;

5) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо в`їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію;

6) оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

7) стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб`єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження;

8) типові справи;

9) оскарження нормативно-правових актів, які відтворюють зміст або прийняті на виконання нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним і нечинним повністю або в окремій його частині;

10) інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження;

11) перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.

Отже, частиною четвертою вищевказаної статті імперативно визначено категорії справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження.

Із положеннями наведеної правової норми процесуального закону перекликаються й приписи частини четвертої статті 257 КАС України, яка відносить справи в аналогічних спорах до переліку справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Частина ж друга статті 257 КАС України визначає, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд зауважує, що оскільки дана справа пов`язана з проходженням позивачем публічної служби, вона є справою незначної складності, яка підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Також суд зазначає, що оцінити значення справи для сторін і значний суспільний інтерес має суд в рамках конкретних правовідносин, з яких виник спір. Це означає, що вказані підстави (для розгляду справи за правилами загального позовного провадження) повинні мати своєрідне конкретизоване пояснення у вимірі певної справи; посилання на ці підстави безвідносно до конкретних фактичних підстав не достатньо для того, щоб вимагати розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом в численних постановах, зокрема, від 26 травня 2022 року у справі №640/594/20, від 22 жовтня 2021 року у справі № 200/6491/20-а, від 07 жовтня 2021 року у справі № 640/23517/20, від 05 жовтня 2021 року у справі № 640/23385/20, від 05 серпня 2021 року у справі № 200/5490/20-а, від 22 липня 2021 року у справі № 460/6542/20, від 23 червня 2021 року у справі № 520/13014/2020 тощо.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що лише посилання учасників процесу на істотне значення цієї справи для них, які належним чином не обґрунтовані та не підтверджені, не є безумовною підставою для здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

При цьому суд зауважує, що лише посилання на наявність у учасника процесу бажання щодо здійснення розгляду справи за правилами загального, а не спрощеного, позовного провадження не є достатньою підставою для задоволення відповідного клопотання, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування у справах незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, як і не вимагають обов`язкового розгляду справи саме за правилами загального позовного провадження лише з урахуванням викладеного волевиявлення учасника процесу про це. У протилежному випадку суди б мусили розглядати в обов`язковому порядку у судових засіданнях за правилами загального позовного провадження усі справи, в яких учасником процесу повідомлено про особливу важливість для нього такої справи, що зводило б нанівець власну оцінку судом обставин справи через призму необхідності чи доцільності проведення судового засідання, та нівелювало б практичну ефективність інституту спрощеного провадження в принципі. В умовах надмірного навантаження судів справами такий алгоритм дій явно б не сприяв процесуальній економії. Обставини даної справи, на переконання суду, не потребують для встановлення об`єктивної істини ані обов`язкового проведення судового засідання, ані здійснення трансформації форми адміністративного судочинства зі спрощеного у загальне позовне провадження, оскільки повний та всебічний розгляд справи є загальною процесуальною вимогою для кожного судового провадження, незалежно від його форми або того, проводиться судове засідання у справі чи ні. Крім того, суд зауважує, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання не позбавляє учасника процесу можливості надати будь-які докази чи письмові документи чи надати пояснення, виклавши їх у письмовій формі.

Також суд звертає увагу на те, що практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі Ахеп v. Germany, заява №8273/78, рішення від 25.04.2002 року VarelaAssalinocontrelePortugal, заява №64336/01). Так, y випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (не в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

При цьому, положення Кодексу адміністративного судочинства України гарантують права учасників справи безпосередньо знайомитись з матеріалами справи, зокрема і з аргументами іншої сторони та інших учасників та реагувати на ці аргументи відповідно до процесуального законодавства.

Врахувавши зміст заяв сторін, матеріали справи, предмет та підстави позову, склад учасників справи, суд не вбачає обґрунтованих підстав для розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Водночас, судом при вирішенні спору по суті будуть враховані письмові доводи учасників справи та надані ними докази.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача про здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідач-2 також заперечував проти позову з підстав, які є аналогічними тим, що викладені АДПСУ у відзиві.

Зокрема, ПРУ ДПСУ зауважує, що заява представника позивача про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 та підпорядковані йому підрозділи брали безпосередню участь в бойових діях, забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії з 24.02.2022, ніким не заперечується. Але це, на переконання відповідача-2, ніяким чином не свідчить про те, що усі без винятку їх військовослужбовці брали участь у таких діях. І додані до позовної заяви копії наказів про визначення районів бойових дій та підрозділів, які вели там бойові дії ніяк не доводять безпосередньої участі ОСОБА_1 в бойових діях, забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій, поскільки в жодному з цих наказів немає ні прізвища позивача, ні періоду виконання ним бойових задач.

Стосовно заявленої вимоги про визнання протиправними дії (відмову) Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо не включення ОСОБА_1 до наказів про виплату додаткової винагороди, відповідач-2 визнав за необхідно зазначити, що позивач у позовній заяві не вказав, в чому саме полягає порушення саме його прав, свобод і інтересів зі сторони Адміністрації Державної прикордонної служби України. Будь - якої відповіді/відмови із вищезазначеного питання Адміністрації матеріали справи не містять. Навіть більше- і не можуть в принципі містити, оскільки Позивач особисто, будь які матеріали (окрім зазначених вище шести донесень за 17 днів) щодо його безпосередньої участі в бойових діях до Адміністрації не подавалися. Відповідно, ніякого рішення про задоволення чи відмову в задоволенні такого клопотання Адміністрацією не приймалося.

Стосовно заявленої вимоги про зобов`язання Адміністрацію Державної прикордонної служби України включити ОСОБА_1 до списку осіб, що входять до переліку осіб, зазначених Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, відповідач-2 зазначив, що з урахуванням положення ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не може підміняти державний орган, дія (відмова) якого оскаржується, приймати замість нього рішення, що належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем. Суд не втручається і не може втручатися в дискреції (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень, якщо відсутня протиправна дія(бездіяльність) зі сторони такого суб`єкта, що безперечно стосується і даного спору.

Крім того, відповідач-2 також зазначив про пропуск позивачем строку звернення до суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

Наказом Голови Державної прикордонної служби України від 14.11.2019 №1158-ОС полковник ОСОБА_1 призначений на посаду начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 (Військова частинна НОМЕР_1 ).

Наказом т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.11.2019 №396-ОС полковника ОСОБА_1 зараховано у списки особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.11.2019 №398-ОС полковник ОСОБА_1 визначений як такий, що приступив до виконання обов`язків за посадою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В подальшому, у зв`язку з призначенням на іншу посаду наказом Голови Державної прикордонної служби України від 13.10.2023 №1474-ОС, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20.10.2023 №373-ОС, генерал-майор ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу управління, знятий з усіх видів грошового забезпечення по Південному регіональному управлінню.

Дослідженими судом Довідкою щодо проведених виплат додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, за період лютий 2022 січень 2023 та Архівною відомістю щодо нарахування грошового забезпечення позивачу за період лютий 2022 року - грудень 2022 року, підтверджено, що на підставі Постанови №168 ОСОБА_1 нараховано додаткову винагороду у наступному розмірі: у березні 2022 року у розмірі до 30 тис. - виплачено 29550,69 грн.; у розмірі нарахованому до 70 тис. виплачено 0 грн. (відповідно до наказу Адміністрації державної прикордонної служби України від 12.03.2022 за № 230-ОС «Про виплату винагороди»);

у квітні 2022 року у розмірі до 30 тис. - виплачено 5806,45 грн.; у розмірі нарахованому до 70 тис. виплачено 0 грн.. (відповідно до наказу Адміністрації державної прикордонної служби України від 14.04.2022 за № 194-ОС «Про виплату винагороди»);

у травні 2022 року у розмірі до 30 тис. - виплачено 30000 грн.; у розмірі нарахованому до 70 тис. виплачено 11516,16 грн.. (відповідно до наказу Адміністрації державної прикордонної служби України від 08.05.2022 за № 456 -ОС «Про виплату винагороди»);

у червні 2022 року у розмірі до 30 тис. - виплачено 30000 грн.; у розмірі нарахованому до 70 тис. виплачено 2258,06 грн.. (відповідно до наказу Адміністрації державної прикордонної служби України від 08.06.2022 за № 581-ОС «Про виплату винагороди»);

у липні 2022 року - у розмірі до 30 тис. - виплачено 30000 грн.; у розмірі нарахованому до 70 тис. виплачено 18290,32 грн.. (відповідно до наказу Адміністрації державної прикордонної служби України від 08.07.2022 за № 729-ОС «Про виплату винагороди»);

у серпні 2022 року - у розмірі до 30 тис. - виплачено 30000 грн.; у розмірі нарахованому до 70 тис. виплачено 4516,12 грн.. (відповідно до наказу Адміністрації державної прикордонної служби України від 14.08.2022 за № 866-ОС «Про виплату винагороди»);

у вересні 2022 року - у розмірі до 30 тис. - виплачено 30000 грн.; у розмірі нарахованому до 70 тис. виплачено 4516,12 грн.. (відповідно до наказу Адміністрації державної прикордонної служби України від 08.09.2022 за № 972-ОС «Про виплату винагороди»);

у жовтні 2022 року - у розмірі до 30 тис. - виплачено 30000 грн.; у розмірі нарахованому до 70 тис. виплачено 0 грн. (відповідно до наказу Адміністрації державної прикордонної служби України від 03.10.2022 за № 1075-ОС «Про виплату винагороди»);

у листопаді 2022 року - у розмірі до 30 тис. - виплачено 30000 грн.; у розмірі нарахованому до 70 тис. виплачено 0 грн. (відповідно до наказу Адміністрації державної прикордонної служби України від 03.11.2022 за № 1190-ОС «Про виплату винагороди»);

у грудні 2022 року - у розмірі до 30 тис. - виплачено 60000 грн.(за листопад та грудень); у розмірі нарахованому до 70 тис. виплачено 0 грн. (відповідно до наказу Адміністрації державної прикордонної служби України від 02.12.2022 за № 1290-ОС «Про виплату винагороди», наказу Адміністрації державної прикордонної служби України від 27.12.2022 за № 1387-ОС «Про виплату винагороди»);

у січні 2023 року - у розмірі нарахованому до 70 тис. виплачено 6924,73 грн. (за грудень 2022 року та листопад 2022 року відповідно до наказу Адміністрації державної прикордонної служби України від 27.12.2022 за № 1387-ОС «Про виплату винагороди», наказу Адміністрації державної прикордонної служби України від 11.01.2023 за № 26-ОС «Про виплату винагороди»).

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача-1 щодо не включення до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 тис. грн. та відповідно не нарахування вказаної виплати та бездіяльністю відповідача-2 щодо невиплати цієї додаткової винагороди позивачу за періоди його безпосередньої участі у бойових діях та забезпеченні заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період з 24.02.2022 по 31.12.2022, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України встановлено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до частин першої третьої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 (далі по тексту також - Закон №2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби.

Статтею 2 Закону №2232-XII встановлено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Згідно з пунктами 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).

Згідно з Інструкцією «Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України 25.06.2018 №558 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 за №854/32306, грошове забезпечення означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на всій території України введений воєнний стан.

Одночасно із введенням воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 №65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України від 03.03.2022 №2105-IX, оголошено про проведення загальної мобілізації.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі по тексту також - Постанова №168).

Відповідно до пункту 1 Постанови №168 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах .

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Спірним у межах розгляду даної справи є право на отримання збільшеної виплати додаткової винагороди до 100000 грн відповідно до Постанови №168.

Так, з метою виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (із змінами) та з метою врегулювання виплат військовослужбовцям Державної прикордонної служби України Адміністрацією Державної прикордонної служби України було видано наказ від 31.03.2022 №164-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168» (далі по тексту також - Наказ №164-АГ).

Пунктом 1 Наказу №164-АГ визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби, які проходять військову службу в органах охорони державного кордону (прикордонних загонах) виплачується додаткова винагорода (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірі 30000 гривень, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Відповідно до пункту 2 Наказу №164-АГ під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем:

бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;

бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;

бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

з завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

здійснення заходів з виводу сил та засобів з під удару противника (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

виконання польотів, пов`язаних з евакуацією військовослужбовців, цивільного населення, озброєння та інших матеріальних засобів з районів бойових дій, виконання бойових завдань кораблями, катерами, морськими суднами в морській, річковій акваторії (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій).

Пунктом 3 Наказу №164-АГ визначено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі одного з таких документів:

бойового наказу (бойового розпорядження);

журналу бойових дій (вахтового журналу) або журналу ведення оперативної обстановки або бойового донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постових відомостей (під час охорони об`єкту, на який було здійснено збройний напад, або артилерійський ракетний обстріл);

рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, КрМО, КаМО, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням, військових звань, прізвищ, імен та по-батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах, начальникам регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, які ведуть (вели) бойові дії та до яких відряджені військовослужбовці, надавати останнім довідку про участь у вказаних заходах із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі.

Відповідно до пункту 4 Наказу №164-АГ начальникам регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, до яких відряджені військовослужбовці з інших органів та підрозділів щомісячно до 5 числа поточного місяця повідомляти органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах за попередній місяць (додаток 2).

Пунктом 5 Наказу №164-АГ визначено, що виплату додаткової винагороди здійснювати на підставі наказу начальника (командира) Держприкордонслужби. В наказі про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100 000 гривень на місяць, обов`язково зазначати підстави для його видання.

Пунктом 12 Наказу №164-АГ визначено, що виплата військовослужбовцям додаткової винагороди здійснюється щомісяця (у поточному місяці за попередній) на підставі наказів начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників (командирів).

30.07.2022 Адміністрація Держприкордонслужби, посилаючись на пункт 2-1 Постанови № 168, видала наказ № 392/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168», який був уведений в дію з 01.08.2022.

Пункт 2 цього наказу визначав вичерпний перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 Постанови № 168, виконання яких у відповідні дні давало військовослужбовцю право на збільшення додаткової винагороди до 100 000 гривень пропорційно часу участі у розрахунку на місяць пропорційно часу його безпосередньої участі, а саме:

1) бойових завдань із ведення руху опору на тимчасово окупованій території України;

2) бойових завдань з пошуку, виявлення і знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб), поєднаних з безпосереднім контактом з такими групами, формуваннями, особами;

3) бойових завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;

4) польотів у районах безпосереднього ведення бойових дій або ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;

5) бойових (спеціальних) завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником;

6) бойових завдань з відбиття збройного нападу (безпосереднього вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього зіткнення з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об`єктам під час вогневого ураження;

7) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Держприкордонслужби оборони або наступу, контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави;

8) бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які виконують завдання у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно бойовим розпорядженням, поєднане з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником.

У пункті 4 наказу № 392/0/81-22-АГ встановлено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах:

1) бойового наказу (бойового розпорядження);

2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад;

3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

Згідно з пунктом 5 наказу № 392/0/81-22-АГ для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі (абзац перший пункту 5 наказу).

Для військовослужбовців Держприкордонслужби, які відряджені до органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, у підпорядкування яких вони передані, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, підтверджується довідкою, виданою керівником відповідного органу військового управління, з відображенням у ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця (абзац другий пункту 5 наказу).

У довідках, передбачених цих пунктом, обов`язково мають зазначатися відомості про підтверджуючі документи, передбачені пунктом 4 цього наказу (абзац третій пункту 5 наказу).

Відповідно до пункту 10 наказу № 392/0/81-22-АГ облік військовослужбовців, які беруть безпосередню участь в бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу та підготовку проєкту наказу про виплату додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 цього наказу, в органах Держприкордонслужби покладено на штаб органу, а у випадку відсутності штабу - на підрозділ (посадову особу), який веде облік бойових дій. Надання військовослужбовцям довідок про участь у зазначених заходах здійснює підрозділ, який веде облік особового складу.

Відповідно до пункту 11 наказу № 392/0/81-22-АГ склад органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України (абзац перший пункту 11 наказу).

Інформація про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, подаються начальниками органів Держприкордонслужби (органів військового управління (штабів угрупування військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, до 5 числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку 2 до цього наказу (абзац другий пункту 11 наказу).

Згідно з пунктом 12 наказу № 392/0/81-22-АГ виплата військовослужбовцям додаткової винагороди здійснюється щомісяця (у поточному місяці за попередній) на підставі наказів начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників (командирів). До наказу про виплату додаткової винагороди, виходячи з розміру до 100 тисяч гривень на місяць, в обов`язковому порядку додаються узагальнені дані, отримані з документів, передбачених пунктами 4-6 цього наказу.

З 01.12.2022 був уведений в дію наказ Адміністрації Держприкордонслужби від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168», в якому був дещо змінений перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 Постанови № 168, проте залишився незмінним перелік документів для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців, у тому числі відряджених, у таких бойових діях або заходах.

Суд констатує, що Верховним Судом вже неодноразово висловлювалась позиція щодо застосування зазначених наказів Адміністрації Держприкордонслужби. Зокрема, у постанові від 05 грудня 2024 року у справі №120/12613/23, Верховний Суд зазначив, що у переліку завдань, які визначають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або заходах», відсутня чітка прив`язка до меж, бойових (спеціальних) завдань та операцій здійснення самих бойових дій та заходів. Перелік охоплює широкий спектр військових дій, які можуть виконуватися військовослужбовцями як у районах ведення бойових дій, так і поза їх межами. Це означає, що виконання військовослужбовцем різноманітних військових завдань як у районах ведення бойових дій, так і поза їх межами, може вважатися підставою для визнання його участі у бойових діях або заходах.

Верховний Суд звернув увагу, що згідно з Наказом № 164-АГ підставою для виплати додаткової винагороди є наказ командира, який видається, у разі, якщо особи беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби).

Процедура підтвердження участі у бойових діях (пункт 3), згідно з Наказом № 164-АГ, здійснюється шляхом видачі довідки (додаток № 1) на підставі одного з визначених документів: бойового наказу (розпорядження); журналу бойових дій; рапорту начальника, без вимоги надання додаткових документів або сукупності інформації. Начальники органів ДПСУ зобов`язані щомісячно повідомляти органи, де проходять службу відрядженні військовослужбовці, про їх участь у бойових діях (додаток № 2).

Виходячи з наведених положень Наказу № 164-АГ, Верховний Суд дійшов висновку, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або заходах не повинно бути надмірно обмеженим. Навіть якщо надані позивачем документи не повністю відповідають вимогам Наказу № 164-АГ через формальні недоліки у документальному підтвердженні, вони можуть бути достатніми для підтвердження його права на додаткову винагороду.

Водночас Верховний Суд зауважив, що Накази №392/0/81-22-АГ і № №628/0/81-22-АГ змінили підхід до визначення «безпосередньої участі» військовослужбовців у бойових діях, звузивши та конкретизувавши критерії до певних видів бойових завдань порівняно з Наказом № 164-АГ, який діяв до 01 липня 2022 року. При цьому, хоч перелік документів для підтвердження участі у бойових діях залишився незмінним, Наказ № 392/0/81-22-АГ ввів додаткові вимоги щодо підтвердження участі у бойових діях, вимагаючи надання сукупності документів замість одного, як це було передбачено Наказом № 164-АГ. Зокрема, Наказ № 392/0/81-22-АГ вимагає надання сукупності документів, таких як бойові накази, журнали бойових дій, рапорти командирів та додаткової довідки за встановленою формою. Натомість Наказ № №628/0/81-22-АГ допускає альтернативність у наданні документів для підтвердження участі.

Підсумовуючи, Верховний Суд констатував, що при оцінці доказів, що підтверджують право особи на додаткову винагороду, необхідно враховувати зміни, внесені Наказами № 392/0/81-22-АГ та №628/0/81-22-АГ, і оцінювати надані документи відповідно до їхніх вимог. Лише на основі такого підходу можна об`єктивно визначити, чи має особа право на отримання додаткової виплати згідно з оновленими критеріями та процедурами.

Таким чином, з аналізу відповідних пунктів кожного з наказів (наказ АДПС №164/0/81-22-АГ від 31.03.22, наказ АДПС №392/0/81-22-АГ від 30.07.22, наказ АДПС №628/0/81-22-АГ від 09.12.22), у цій справі, суд зробить висновок, що у переліку завдань, які визначають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або заходах», відсутня чітка прив`язка до меж, бойових (спеціальних) завдань та операцій здійснення самих бойових дій та заходів. Такий перелік охоплює широкий спектр військових дій, які можуть виконуватися військовослужбовцями як у районах ведення бойових дій, так і поза їх межами.

Це означає, що виконання військовослужбовцем різноманітних військових завдань, як у районах ведення бойових дій, так і поза їх межами, може вважатися підставою для визнання його участі у бойових діях або заходах.

Крім того, щодо введеного в дію з 01 грудня 2022 р. наказу АДПС №628/0/81-22-АГ від 09.12.22 «Про реалізацію вимог ПКМУ від 28.02.2022 р. №168», Верховний Суд у постанові від 22.11.2023 (справа №520/690/23) зауважив, що текстуальний виклад пункту 1 Постанови №168 (щодо умов для виплати військовослужбовцям додаткової винагороди у [збільшеному] розмірі до 100 000,00 грн) має широкий зміст, що за певних умов могло б спричиняти неоднакове її розуміння та застосування, наслідком чого може бути необґрунтована невиплата військовослужбовцю додаткової винагороди або, навпаки, виплата за відсутності для цього підстав.

Поряд із цим, наказами АДПС №164/0/81-22-АГ від 31.03.22, №392/0/81-22-АГ від 30.07.22, №628/0/81-22-АГ від 09.12.22 визначено, що підставою для виплати додаткової винагороди є наказ командира, який видається, у разі, якщо особи беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби).

Процедура підтвердження участі у бойових діях на підставі відповідних пунктів кожного з наказів (наказ АДПС №164/0/81-22-АГ від 31.03.22, наказ АДПС №392/0/81-22-АГ від 30.07.22, наказ АДПС №628/0/81-22-АГ від 09.12.22), здійснюється шляхом видачі довідки (додаток №1) на підставі одного з визначених документів: бойового наказу (розпорядження); журналу бойових дій; рапорту начальника, без вимоги надання додаткових документів або сукупності інформації. Начальники органів ДПСУ зобов`язані щомісячно повідомляти органи, де проходять службу відряджені військовослужбовці, про їх участь у бойових діях (додаток №2).

У постановах від 21 березня 2024 року у справах № 560/3159/23 та № 560/12539/22, від 28 травня 2024 року у справі № 560/1200/23, від 06 червня 2024 року у справі №200/706/23 Верховний Суд вказував на те, що підтвердженням безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах є довідка керівника органу військового управління, штабу угруповання військ (сил), штабу тактичної групи, до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.

За зміст таких довідок відповідальність несе уповноважений командир (начальник), який її видав. Тож, якщо відрядженому військовослужбовцю видано довідку про підтвердження його участі у бойових діях або заходах, зміст та форма якої відповідають додаткам № 1, 2 окремого доручення, підписану уповноваженим командиром (начальником), то презюмується, що цей командир (начальник) перевірив та підтвердив наявність документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, визначених пунктом 3 вищевказаного окремого доручення, на підставі якого визначив терміни безпосередньої участі кожного конкретного відрядженого військовослужбовця у бойових діях або заходах у відповідності до повноважень, наданих йому абзацом 3 пункту 3 та абзацом 4 пункту 4 окремого доручення.

Верховний Суд у пункті 43 постанови від 21.03.2024 у справі №560/3141/23 зауважив, що зміст цих документів може ставитися під сумнів лише за наявності доказів недобросовісного чи зловмисного спотворення фіксації реальної участі конкретного військовослужбовця у бойових діях чи відповідних заходах. Іншим випадком необхідності пошуку доказів участі військовослужбовця у бойових діях чи відповідних заходах може бути ситуація втрати (знищення) документів військової частини (підрозділу) в умовах бойових дій, засвідчена відповідними документами.

Такий правовий висновок також викладено у постановах Верховного Суду від 02.07.2024 у справі №500/714/23 та від 20.06.2024 у справі №460/6992/23.

Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_6 від 15.10.2023 № 12/101 позивач брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, в тому числі з бойового управління частинами (підрозділами), що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань першого ешелону з 24.02.2022 по 15.10.2023.

В якості підстави для видачі довідки вказані такі документи:

- розпорядження АДПС України від 19.02.2022 №ш/25-235Е гриф та від 24.02.2022 №ш/25-274Е гриф);

- бойове розпорядження АДПС України №71 гриф від 05.03.2022;

- бойове розпорядження ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » №133 від 07.03.2022;

- бойове розпорядження АДПС України №23 гриф від 12.03.2022;

- бойове розпорядження ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » №53 гриф від 22.03.2022;

- бойове розпорядження ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » №359 гриф від 23.03.2022;

- бойове розпорядження ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » №513 гриф від 02.04.2022;

- бойове розпорядження ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » №1154 гриф від 07.05.2022;

- бойове розпорядження ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » з безпеки застосування військ №1597 гриф від 28.05.2022;

- бойове розпорядження ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » №2688 гриф від 07.07.2022;

- бойове розпорядження ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » №4/602 гриф від 03.08.2022;

- бойове розпорядження ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » №6002 гриф від 10.09.2022;

- бойове розпорядження АДПСУ №178 гриф від 03.10.2022;

- бойове розпорядження ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » №2413 гриф/окп/бу від 07.11.2022;

- бойове розпорядження ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » №2634 гриф/окп/Одеса від 21.12.2022;

- бойове розпорядження АДПСУ №176 гриф від 28.09.2022;

- бойове розпорядження АДПСУ №179 гриф від 28.09.2022;

- бойове розпорядження ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » №1063 гриф від 30.09.2022;

- бойове розпорядження АДПСУ №183 гриф від 07.10.2022;

- бойове розпорядження ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » №2315 гриф від 19.10.2022;

- бойове розпорядження АДПСУ №188 гриф від 20.10.2022;

- оперативна директива Головнокомандувача ЗСУ від 07.02.2023 №1 (гриф)/ДГК-ОП;

- бойовий наказ АДПСУ від 14.02.2023 №56 (гриф);

- бойове розпорядження ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » від 26.02.2023 №415 (гриф)/ОКП/бу;

- бойове розпорядження Головнокомандувача ЗСУ від 26.04.2023 №13829;

- бойове розпорядження АДПСУ від 03.05.2023 №131 (гриф);

- розпорядження ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » від 03.09.2023 №2/1601 (гриф);

- бойовий наказ ПДРУ від 06.01.2023 №7-АГ (гриф) «Про створення системи оборони»;

- бойовий наказ ПДРУ від 15.05.2023 №156-АГ (гриф) «Про створення системи вогню»;

- бойовий наказ ПДРУ від 17.09.2023 №288-АГ (гриф) «Про виконання бойових (спеціальних) завдань»;

- бойовий наказ ПДРУ від 25.09.2023 №303-АГ (гриф) «Про виконання бойових (спеціальних) завдань»;

- бойовий наказ ПДРУ від 27.09.2023 №457-АГ «Про організацію застосування мобільних вогневих груп (ВГ)».

Вказана довідка підписана першим заступником начальника регіонального управління начальником штабу ПРУ ДПСУ бригадним генералом Олександром Рибаком та начальником відділу кадрів ПРУ ДПСУ полковником Вадимом Колесником.

Відповідачі у відзивах на позовну заяву стверджували, що вказана довідка не опрацьовувалась та не видавалась, проте не надали оцінку та не спростували факт наявності вищевказаного переліку документів, які вказані в якості підстави для видачі довідки.

Лише посилання відповідачів на факт звернення до Державного бюро розслідувань з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України, не може бути визнано судом в якості належного та допустимого доказу на підтвердження факту підробки довідки від 15.10.2023 № 12/101 до закінчення досудового розслідування та прийняття судом відповідного рішення у кримінальній справі.

У зв`язку з цим у суду відсутні підстави не приймати до уваги вказану довідку, яка, у свою чергу, підтверджує право позивача на виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі за вказані у ній періоди.

Більш того, жодних ґрунтовних доказів недобросовісного чи зловмисного спотворення фіксації реальної участі генерал-майора ОСОБА_1 у бойових діях чи відповідних заходах, а також необхідності пошуку доказів його участі у бойових діях чи відповідних заходах у випадку втрати (знищення) документів військової частини (підрозділу) в умовах бойових дій, що було б засвідчено відповідними документами, суду не надано.

Таким чином, невідповідності змісту довідки від 15.10.2023 №12/101 критеріям належності, достовірності та допустимості, визначених статтями 73-75 Кодексу адміністративного судочинства України, на час розгляду справи судом не встановлено.

Верховний Суд у постановах від 05.12.2024 у справі № 120/4135/23, від 23.01.2025 у справі № 120/6981/23, від 30.01.2025 у справі № 120/7088/23 виснував, що процедура підтвердження участі у бойових діях або заходах відряджених військовослужбовців Держприкордонслужби здійснюється шляхом видачі останнім довідки на підставі одного з визначених документів (бойового наказу (розпорядження), журналу бойових дій, рапорту начальника) без вимоги надання додаткових документів або сукупності інформації.

Тож ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або заходах не повинно бути надмірно обмеженим. Навіть якщо надані військовослужбовцем документи не повністю відповідають вимогам Наказу № 164-АГ через формальні недоліки у документальному підтвердженні, вони можуть бути достатніми для підтвердження його права на додаткову винагороду.

У постановах від 28.05.2024 у справі № 120/5170/23, від 08.08.2024 у справі №280/2754/23, від 17.01.2025 у справі №120/7513/23, від 30.01.2025 у справі №120/7088/23 Верховний Суд наголосив на тому, що надсилання списків за формою згідно з додатком 2 до Наказу № 164-АГ є елементом процедури виплати додаткової винагороди, зокрема механізмом повідомлення органів, в яких військовослужбовці проходять службу про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах за попередній місяць, тоді як підтвердження такого факту здійснюється на підставі конкретно визначених документів, таких як довідка, бойовий наказ (розпорядження); журнал бойових дій; рапорт начальника, а відсутність окремих списків або порушення порядку передачі документів між військовими частинами не можуть автоматично позбавляти позивача права на винагороду, якщо інші докази свідчать про фактичну участь цього військовослужбовця у бойових діях або заходах. Отже, відсутність згадки позивача в таких списках не може виключати можливість підтвердження його участі в бойових діях іншими доказами.

Держава не може відмовити особі у виплатах, якщо існують чинні законодавчі норми, які передбачають такі виплати, а особа відповідає умовам, що висуваються цими нормами для проведення таких виплат. Для цього суди мають перевірити чи існують норми, які передбачають виплату, а також чи відповідає особа умовам для проведення таких виплат.

За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2024 у справі № 560/12539/22, від 28.05.2024 у справі № 560/1200/23, від 06.06.2024 у справі №200/706/23, від 12.12.2024 у справі № 120/10649/23, підтвердженням безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах може бути довідка командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець. За зміст таких довідок відповідальність несе уповноважений командир (начальник), який її видав.

У постановах від 21.12.2023 у справі № 200/193/23, від 26.06.2024 у справі №200/216/23, від 31.07.2024 у справі № 200/625/23, від 05.08.2024 у справі №200/4100/23, від 28.08.2024 у справі № 200/1310/23, від 04.09.2024 у справі №280/2228/23, від 30.09.2024 у справах № 200/232/23 та № 200/440/23, від 05.12.2024 у справі № 120/4135/23 та від 17.12.2024 у справі № 120/5140/23 Верховний Суд зазначив, що для відповідача підставою для виплати додаткової винагороди відповідно до пункту 1 Постанови № 168 є саме документальне підтвердження участі позивача як військовослужбовця у бойових діях (заходах) у розумінні пункту 3 цього Наказу (бойовий наказ, журнал бойових дій чи рапорт) та навіть якщо підтверджуючі докази містять формальні недоліки, але засвідчують фактичну участь у заходах, це може бути достатньо для нарахування означеної додаткової винагороди.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові 28.04.2025 у справі №260/3158/23, в якій суд касаційної інстанції, серед іншого, визнав обґрунтованим відхилення судами попередніх інстанцій доводів відповідача про те, що підставою для нарахування додаткової винагороди є виключно списки за формою згідно з додатком № 2 до Наказу № 164-АГ, які мали направлятись військовою частиною, у відрядженні якої перебував позивач, оскільки позивач не може бути позбавлений права на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі, у зв`язку з невиконанням військовою частиною формальних процедур реалізації такого права, адже в іншому випадку на позивача буде покладено тягар негативних наслідків за недотримання однією із військових частин встановленого Держприкордонслужбою порядку.

Аналогічних висновків Верховний Суд дійшов, зокрема, у постановах від 10.10.2024 у справі № 120/14641/23, від 23.09.2024 у справі № 120/4138/23, від 14.11.2024 у справі №120/4383/23 та № 120/4858/23, від 12.12.2024 у справі №120/10649/23, від 23.01.2025 у справі №120/6981/23 та інших.

У постанові від 28.04.2025 у справі №120/11159/23 Верховний Суд наголосив, що «надсилання таких списків є елементом процедури виплати додаткової винагороди, тоді як право позивача на отримання спірних сум підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_2 від 5 серпня 2022 року № 1426, яка видана на підставі бойового наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 2 квітня 2022 року №56 гриф.

Натомість порушення порядку передання документів між військовими частинами щодо безпосередньої участі військовослужбовця у забезпеченні бойових дій по забезпеченню заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не свідчить про відсутність у нього права на таку винагороду».

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 25.04.2025 у справі №120/11801/23.

Враховуючи викладене, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та не виплати позивачу додаткової винагороди, встановленої Постановою №168, за період з 24 лютого 2022 року по 31 грудня 2022 року, а також зобов`язання ПРУ ДПСУ здійснити нарахування та виплату позивачу такої допомоги за вказаний період.

При цьому, позовні вимоги щодо визнання протиправними дій (відмови) АДПСУ щодо не включення позивача до наказів про виплату додаткової винагороди, а також зобов`язання включити позивача до списку осіб та до наказів про виплату додаткової винагороди не підлягають задоволенню, оскільки не направлені на ефективний захист від порушеного права, враховуючи вищевказаний правовий висновок, заснований на позиції Верховного Суду, щодо того, що надсилання списків та видання наказів є елементом процедури виплати додаткової винагороди, тоді як право позивача на отримання спірних сум підтверджується довідкою про участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, в тому числі з бойового управління частинами (підрозділами), що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань. Натомість порушення порядку передання документів між військовими частинами щодо безпосередньої участі військовослужбовця у забезпеченні бойових дій по забезпеченню заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не свідчить про відсутність у позивача права на таку винагороду.

Також суд вважає за необхідне зауважити, що у випадку підтвердження факту підробки вищевказаної довідки відповідним рішенням суду (вироком), відповідачі будуть вправі звернутися до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню.

Твердження відповідачів про пропуск строку звернення до суду суд до уваги не приймає, враховуючи, що це питання було вирішено ухвалою суду про відкриття провадження у справі, якою було поновлено позивачу строк звернення до суду з наведенням мотивів прийняття такого рішення.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та не виплати в повному обсязі додаткової винагороди, передбаченоїпостановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000 грн за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, ОСОБА_1 за період з 24 лютого 2022 року по 31 грудня 2022 року, в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

3. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбаченупостановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000 грн за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, за період з 24 лютого 2022 року по 31 грудня 2022 року, в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, з врахуванням раніше виплачених сум.

4. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.