Рішення від 30.04.2025 по справі 640/23062/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2025 року м. Київ №640/23062/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖИІ ВЕРНОВА УКРАЇНА» до Миколаївської митниці як відокремленого структурного підрозділу Державної митної служби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови у прийняття митної декларації,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДжиІ Україна" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Миколаївської митниці ДФС (далі - відповідач), у якій просить суд визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 24.05.2019 №UA504000/2019/000277/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA504060/2019/00036.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою митного оформлення товару Київській митниці Держмитслужби уповноваженим представником позивача було подано митну декларацію від 15.05.2019 № UA 504060/2019/003097. Стверджує, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному у частині 2 статті 53 Митного кодексу України, підтверджують митну вартість товару та містять об`єктивні відомості про складові митної вартості товару, а подані документи не містять розбіжностей. Проте, митний орган зазначених документів не визнав достатніми для підтвердження митної вартості товару, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості - резервного. Вважає, що відповідач не мав правових підстав для коригування митної вартості товару, а оскаржуване рішення про коригування митної вартості не містить належного обґрунтування.

Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов, в якому зазначив, що подані позивачем разом із митною декларацією документи містять розбіжності та невідповідності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, що не дають можливості впевнитись в достовірності заявленої митної вартості, зокрема здійснити перевірку числових значень складових митної вартості товару.

Позивач також надав до суду заяву, в якій просить замінити найменування позивача на Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЖИІ ВЕРНОВА УКРАЇНА», розглянувши яку, суд вказує про наявність підстав для її задоволення, оскільки, згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, найменування ТОВ "ДжиІ Україна" змінено на ТОВ «ДЖИІ ВЕРНОВА УКРАЇНА».

Від відповідача надійшло клопотання про заміну відповідача правонаступником. У вказаному клопотанні відповідач просить суд замінити відповідача у цій справі № 640/23062/19 з Чорноморської митниці Держмитслужби на її правонаступника - Державну митну службу в особі відокремленого структурного підрозділу Миколаївська митниця (вул. Маріупольська, 57-а, м. Миколаїв, 54017, код ЄДРПОУ відокремленого підрозділу 44017652).

Розглянувши зазначене клопотання, суд вказує про наявність правових підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2020 року №895 вирішено реорганізувати територіальні органи Державної митної служби за переліком згідно з додатком шляхом їх приєднання до Державної митної служби. До вказаного переліку (додаток до постанови № 895) увійшла й Чорноморська митниця.

Також постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2020 року № 895 визначено, що територіальні органи Державної митної служби, що реорганізуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною митною службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень і функцій територіальних органів, що реорганізуються. Таке рішення приймається Державною митною службою після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної митної служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структури, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій.

Наказом Державної митної служби України № 460 від 19.10.2020 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби України як відокремлених підрозділів» створено територіальний орган як відокремлений підрозділ Державної митної служби - Миколаївську митницю (код ЄДРПОУ ВП:44017652, місцезнаходження: Україна, 54017, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вул. Маріупольська, будинок 57-А), яка є правонаступником Чорноморської митниці.

Наказом Державної митної служби України № 489 від 29.10.2020 затверджено Положення про Миколаївську митницю.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 року № 895 та після проведення відповідних заходів Державною митною службою України видано наказ від 30.06.2021 року № 472 «Про початок здійснення митницями як відокремленими підрозділами Державної митної служби України покладених на них функцій і повноважень з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи», яким наказано митницям як відокремленим структурним підрозділам Держмитслужби розпочати з 00 годин 01 липня 2021 року здійснювати покладені на них Митним кодексом України, законодавчими та іншими нормативно-правовими актами, Положеннями про митницю функцій і повноважень з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, обліковується запис про державну реєстрацію Миколаївської митниці (код ЄДРПОУ відокремленого підрозділу 44017652) як відокремленого підрозділу Державної митної служби України.

Таким чином, станом на час судового розгляду справи саме Миколаївська митниця є митним органом, який у зоні своєї діяльності, якою є територія Миколаївської області, Україна, безпосередньо здійснює митну справу, забезпечує виконання завдань, покладених на митні органи, а також реалізацію делегованих повноважень Державної митної служби України як її відокремлений підрозділ.

У відповідності до ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи вищевикладене, суд вказує про наявність підстав для заміни відповідача у порядку процесуального правонаступництва шляхом визнання належним відповідачем в особі Миколаївської митниці як відокремленого структурного підрозділу Державної митної служби (вул. Маріупольська, 57-а, м. Миколаїв, 54017, код ЄДРПОУ відокремленого підрозділу 44017652).

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.11.2019 відкрито загальне провадження у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.05.2020 замінено первинного відповідача - Миколаївську митницю ДФС на правонаступника - Чорноморську митницю Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43335608, місцезнаходження: 73000, м. Херсон, вул. Гоголя, 13).

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю, та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 20.10.2023 справа розподілена судді Лисенко В.І.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.11.2023 р. прийнято до провадження адміністративну справу та визначено здійснювати розгляд справи одноособово суддею Лисенко В.І. за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вказує наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 24 травня 2019 року Миколаївською митницею ДФС було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA504000/2019/000277/2 та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA504060/2019/00036.

У самому Рішенні зазначено, що метод за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) не застосовується на підставі вимог частини б статті 54 МКУ у зв?язку з невідповідністю обраного декларантом методу визначення митної вартості товару.

Рішення прийняте у зв?язку з декларуванням уповноваженим декларантом позивача на підставі договору про надання послуг митного представника від 20.08.2018 р. №S-2018-3769 товарів згідно вантажної митної декларації форми МД-2 №UA504060/2019/003341 від 28.05.2019 р. та відповідних документів: зовнішньоекономічного контракту №01/02 від 23.04.2019 р., рахунку-проформи №PRI_ 797518_PI_Tower Replacement від 11.03.2019 р., митних декларацій країни відправлення №234120190419500874 та № 234120190419500875; листа відправника щодо ціни товару від 21.05.2019 р.

Як зазначено у самому спірному рішенні, позивачеві було запропоновано надати перелік додаткових документів, передбачених ст. 53 МК України, витребуваних митницею: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов?язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов?язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 3) виписку з бухгалтерської документації (щодо оплати складових митної вартості, витрат на страхування, упаковки, маркування, витрат на навантаження; 4) каталоги, специфікації, виробника товару; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 6) митну декларацію країни відправлення.

Позивачем для підтвердження заявленої ним митної вартості товару, надано відповідачу наступні документи:

- висновок цінової експертизи ДП «Держзовнішінформ» від 20.08.2019 р. №222/160;

- замовлення на аналогічний товар №430043061-1, №430043061, №430042193-1, №430042193;

- інвойси на замовлення аналогічного товару №CS-TGNTB41, №CS-TGNTB38, №CS-TGTZA01, №CS-TGTZA02;

- лист відправника, щодо виробництва товару від 07.08.2019 р.

Зазначені документи (копії додаються) надані на підтвердження ціни товару та експертної ціни, підтвердженої ДП «Держзовнішінформ».

Позивач звертався до відповідача з проханням щодо скасування Рішення, проте відповідач листом від 27.08.2019 р. №4404/10/14-70-19-32 відмовив позивачеві у цьому.

У зв`язку з цим, позивачем з метою завершення митного оформлення, випуску товару у вільний обіг і уникнення збільшення власних збитків, було подано вантажну митну декларацію форми МД-2 № UA504060/2019/003341 від 28.05.2019 р., у якій, у графі 48 п. В «Подробиці розрахунків» рядку 2 зазначено суму: 1 284 905,41 - сума коригування (збільшення суми ПДВ).

Платіжними дорученнями від 14.05.2019 р. на суму 1 665 327,89 грн. та від 27.05.2019 р. на суму 1 266 457,13 грн. позивачем було сплачено суму коригування митної вартості - 1 284 905,41 грн.

Здійснюючи аналіз документів, наданих при митному оформленні товарів, які заявлялись за митною декларацією № UA 504060/2019/003097, відповідач своїм Рішенням про коригування митної вартості товарів від 24.05.2019 №UA504000/2019/000277/2 визначив її за другорядним (резервним) методом, мотивуючі своє рішення тим, що декларантом для митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують числові значення.

Не погоджуючись зі спірним рішенням відповідача про коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною першою статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п?ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об?єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Тобто, МК України передбачено та встановлено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Відповідно до частини третьої-п?ятої статті 53 МК України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов?язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов?язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов?язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв?язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в шій статті.

Згідно з частиною шостою статті 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Частиною другою статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною 1 статті 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно із статтею 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); г) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч.2 ст.55 МКУ, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

В «Правилах заповнення рішення про коригування митної вартості товарів», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 р. за № 883/21195, зокрема в правилах заповнення гр.33 Рішення, зазначено, що при визначенні митної вартості відповідно до положень статті 64 МКУ (за якою і винесено оскаржуване рішення) обов`язково зазначається номер та дата митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Стосовно тверджень відповідача про неправильне застосування позивачем методу за ціною договору (контракту) товарів, які імпортуються (вартість операції), суд вказує на їх безпідставність, оскільки у спірній правовідносинах вартість товару, який не підлягав грошовій оплаті його одержувачем постачальнику і яка вказана у первинних товаросупровідних документах, є вартістю операції. Відтак, у відповідача не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості «за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)» за умови наявності вартості операції, якою, в тому числі, і є вказана у первинних документах вартість товару.

При цьому, Митний кодекс України не містить будь-яких заборон або приписів щодо неможливості застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту), при здійснення безоплатної передачі товарів.

Крім того, позивач неодноразово здійснював митне оформлення безоплатної передачі товарі і визначав ціну за основним методом - за ціною договору (контракту), без будь-яких заперечень митних органів, що підтверджується копіями відповідних митних декларацій №UA100200/2019/016556, №UA100200/2019/016557.

Стосовно посилань відповідача у спірному рішенні на надання позивачем рахунку, складеного раніше договору, суд вказує про їх необгрунтованість з огляду на наступне.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема: 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об?єктом купівлі-продажу).

У відповіді на питання категорії 202.07. (Які існують вимоги до оформлення рахунка-фактури, інвойсу або іншого документа, що надається для проведення митних процедур з зазначенням вартості товару (наявність реквізитів, підпису та печаток тощо)?) Загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу Інформаційно-довідкового департаменту ДПС (посилання в мережі Інтернет: http://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques) зазначено наступне.

Рахунок-проформа, як правило, не містить вимоги щодо обов?язкової сплати та може виписуватися в таких випадках: товар поставляється на безоплатній основі; товар поставляється відповідно до договору, іншого ніж договір купівлі-продажу; за товар повинна бути здійснена попередня оплата тощо.

Затвердженої форми рахунка-фактури чи рахунка-проформи та вимог щодо їх заповнення законодавством України не передбачено.

Міжнародною практикою допускається використання рахунків-фактури без підпису особи, що його склала .

Отже, Митним кодексом України передбачено, що рахунок-проформа є документом, який підтверджує митну вартість товару. При цьому, сама суть рахунку-проформи зводиться лише до зовнішнього оформлення певних даних, без використання суті рахунку - підстави для оплати.

Академічний тлумачний словник української мови (1970-1980) (посилання в мережі Інтернет: http://sum.in.ua/s/proforma) визначає слово ПРОФОРМА як «Зовнішня формальність, видимість».

Слово проформа - рrо forma має латинське походження і означає «заради форми, для видимості».

Рахунки-проформи складаються при безоплатних поставках, виключно для митного та бухгалтерського оформлення товарів. Крім того, рахунки-проформи можуть складатися як до так і після укладення договору.

Формування рахунку-проформи до укладення договору не суперечить чинному законодавству та охоплюється принципом свободи договору, а тому, у випадку складення таких рахунків до укладення договору, така дія має розцінюватися як пропозиція передати певні товари із зазначенням їх вартості, а не як розбіжність у документах, що підтверджують митну вартість товарів.

Враховуючи вищевикладене, факт складання рахунку-проформи раніше договору не порушує приписів чинного законодавства України і жодним чином не впливає на можливість визначення митної вартості товару за ціною договору (контракту).

Крім того, Верховний суд України у своїй постанові від 11.04.2018 року у справі № 804/4680/16 зазначив про те, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв?язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Щодо правильності визначення митної вартості товарів, суд вказує наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України «Питання Міністерства економіки» від 29.03.2001 року №310 ДП «Держзовнішінформ» передано до сфери управління Міністерства економіки України.

Відповідно до пп. 220, 224, 234, 308 п, 4 Положення про Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 459, Мінекономіки відповідно до покладених на нього завдань: здійснює контроль за додержанням суб?єктами зовнішньоекономічної діяльності вимог національного законодавства та положень міжнародних договорів України; забезпечує реалізацію єдиної митно-тарифної політики, готує пропозиції щодо вдосконалення нормативно-правової бази з питань митно-тарифного регулювання; проводить аналіз стану розрахунків за зовнішньоекономічними операціями та розробляє пропозиції щодо вдосконалення механізму проведення зазначених розрахунків і порядку здійснення контролю за ними; здійснює заходи, спрямовані на вдосконалення зовнішньоекономічної діяльності, захист інтересів вітчизняних товаровиробників сільськогосподарської продукції на зовнішньому ринку та розвиток внутрішнього ринку.

Відповідно до листа Державного митного комітету України від 17 жовтня 1996 року №11/2-7737 «Щодо створення інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків» висновки, підготовлені ДП «Держзовнішінформ» мають силу офіційних експертиз стосовно умов виконання імпортно-експертних контрактів, рівня цін за цими контрактами, а також інших аспектів ЗЕД та повинні прийматись до уваги митними органами при ціновому контролю.

Судом встановлено, що, згідно листа ДП «Держзовнішінформ» від 20.08.2019 року №222/160, було повідомлено про проведення цінової експертизи і визначено відповідність цін, вказаних у рахунку-проформі від 11.03.2019 року №PRI_797518_PI_Tower Replacement.

Враховуючи вищезазначене, вказана у Рішенні підстава для його прийняття безоплатність поставки та невідповідність рахунку-проформи є безпідставними, при тому, що відповідність ціни товару підтверджена відповідною ціновою експертизою.

Стосовно посилань на взаємопов`язаність осіб продавця і покупця, що вплинуло на ціну (так як митна вартість товарів заявлена на експорт в країні виробництва вища за заявлену вартість декларантом в Україні) не приймаються до уваги судом з огляду на наступне.

Згідно ч. 12-15 ст. 58 МК України, той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

У разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв`язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Крім того, відповідачем не було надано жодних обґрунтувань про будь-який можливий вплив будь-якої пов?язаності. У зв?язку з цим, позивач був позбавлений можливості реалізувати надане ч. 15 ст. 58 МК України право відповіді та доказування відсутності впливу взаємозв?язку продавця і покупця на ціну товару.

Дана обставина підтверджується тим, що наприкінці оскаржуваного рішення міститься перелік додаткових документів, передбачених ст. 53 МКУ витребуваних митницею, у якому відсутні документи щодо пов?язаності покупця і продавця, не враховуючи про будь-яке обґрунтування такої пов?язаності та її впливу на митну вартість товару.

Вказані твердження відповідача про пов?язаність покупця і продавця і про вплив цього на митну вартість товару є безпідставними.

У постанові Верховного Суду від 13.03.2018 року у справі №804/5688/16 зазначено, що приписи законодавства зобов?язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обгрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим у силу частини п?ятої ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Зокрема, у вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що, стосовно взаємопов?язаності позивача та продавця (CENTRA VIS SALES (Switzerland) S.A.) та впливу такої пов?язаності на вартість товару, то враховуючи положення частин 12 - 15 ст. 58 Митного кодексу України, зокрема якими визначено, що у разі відсутності обгрунтування контролюючим органом впливу цієї обставини на ціну товару, вважається, що такі не вплинули на ціну оцінюваних товарів, та враховуючи, що позивач скориставшись своїм правом надав докази відсутності впливу взаємозв?язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, зокрема надав висновок про вартісну характеристику товарів за імпортним договором, підготовлений Державним підприємством «Держзовнішінформ» від 03.08.2016 №112/1373, відповідно до якого рівень імпортних цін відповідає ціновій політиці компанії постачальника та компаній-виробників у взаємовідносинах з українськими контрагентами.

У розглядуваній справі митна вартість товарів також підтверджена висновком цінової експертизи згідно листа ДП «Держзовнішінформ» від 20.08.2019 року № 222/160.

Стосовно посилань відповідача на відсутність надання позивачем аналогічних замовлень суд вказує про їх безпідставність з огляду на наступне.

Позивачем для митного оформлення товару і для обґрунтування його ціни було надані аналогічні замовлення:

- № 430042193, предметом якого є аналогічні металоконструкції баштового типу (KIT TOWER-110MHH-5);

- № 430043061, предметом якого є аналогічне кільце основи вежі (TOWER BASE RING).

Проте, судом встановлено, що відповідач не прийняв до уваги зазначені докази, оскільки умови поставки у вказаних замовленнях були FAS, в той час як у рахунку-проформі від 11.03.2019 року №PRI 797518 PI Tower Replacement, за яким було прийняте оскаржуване Рішення, умови поставки - DAP.

При цьому, згідно Інкотермс 2010, умови поставки FAS означають, що поставка відбулася - у момент, коли товар розміщено уздовж борту судна на причалі, на баржі в зазначеному порту відвантаження, в той час як умови поставки ДАР означають, що поставка відбулася - у момент, коли товар надано у розпорядження покупця на транспортному засобі, який прибув і готовий до розвантаження в узгодженому місці призначення.

Проте, відповідач проігнорував той факт, що надане позивачем замовлення № 430042193 на металоконструкції баштового типу (KIT TOWER-110MHH-5) розраховане на поставку 31 такої металоконструкції. При одночасній купівлі 31 одиниці товару, його ціна безумовно буде нижчою від ціни придбання лише 1 екземпляру. Це факт стає очевидним, враховуючи ціну однієї одиниці - 293 031,09 Євро та ціну партії в 31 одиницю - 9 083 963,79 Євро.

Це ж саме стосується і замовлення № 430043061 на кільця основи вежі (TOWER BASE RING), ціна яких 23 600,00 Євро, вказана з розрахунку придбання 22 одиниць.

Отже, оптова ціна завжди є меншою від ціни роздрібної покупки. Різниця у ціні на придбання оптової партії співставна з вартістю доставки товару роздрібному покупцеві. Тому, неприйняття відповідачем аналогічних замовлень № 430042193 та No 430043061, ціна в яких є орієнтиром для правомірності ціни, вказаної у рахунку-проформі від 11.03.2019 року №PRI 797518_PI_Tower Replacement, є недоведеними.

Крім того, відповідач не зазначив, яким чином надані аналогічні замовлення №430042193 та №430043061 можуть вплинути на визначення митної вартості і не запросив у позивача будь-яких конкретних документів або пояснень.

Стосовно посилань відповідача на відмінність виробників, вказаних у експортній митній декларації країни відправлення, та при заявлені на імпорт в Україні суд вказує про її необгрунтованість з огляду на наступне.

У спірному рішенні зазначено, що, згідно інформації з експортних декларацій країни відправлення від 27/02/2019 №234120190419500874 та №234120190419500875 виробником товару є ТОВ «Чуншань Фенлі Шебей (Ляньюньган)» відповідно до інформації митної декларації № UA504060/2019/003097 - CS Wind China Lt. Вартість товарів згідно експортних декларацій країни відправлення відрізняється від вартості у рахунку проформі, переклад експортних декларацій не містить всієї інформації, яка наведена в примірниках на китайській мові.

Разом з тим, судом встановлено, що позивач повідомляв відповідача листом про те, що згідно інформації наданої продавцем та з експортних декларацій країни відправлення від 27.02.2019 року №234120190419500874 та №234120190419500875 GE Wind Energy GmbH замовив виготовлення продукції та здійснив оплату на користь CS Wind Corporation Korea. Остання, у свою чергу, через свій підрозділ CS Wind China розмістила замовлення у Чжуншань Фені Шебей (Ляньюньган).

Судом встановлено також, що на другій сторінці вантажно-митної декларації форми МД-2 №UA504060/2019/003341 від 28.05.2019 р. у розділі «До графи 9 Виробником зазначено саме ТОВ «Чжуншань Фенлі Шебей (Ляньюньган)»; Торгова марка - GE, що доводить хибність висновків митного органу.

Відповідач також зазначив, що вартість товарів згідно експортних декларацій країни відправлення відрізняється від вартості у рахунку проформі. Разом з тим, відповідач безпідставно не врахував, що у експортних деклараціях ціна вказана у доларах США (USD), в той час як рахунку-проформі позивача - у євро (EUR). Загальновідомим є той факт, що протягом 2019 року курс євро був вищим від курсу долара США, тому крос-курс цих валют (їх співвідношення) EUR/USD був вищим від одиниці. При цьому, відповідач не обґрунтував яким чином будь-які вказані сумніви впливають на визначення митної вартості.

Стосовно доводів відповідача про ненадання позивачем доказів страхування товарів, суд вказує про їх необгрунтованість з огляду на на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у спірному рішенні зазначено, що, відповідно до листа-роз?яснення від 22.05.2019, поставлений товар згідно рахунку проформи від 11/03/2019 №PRI_797518_PI_Tower Replacement було застраховано. Умови поставки DAP згідно Incoterms не передбачають обов?язків зі страхування товарів, при цьому декларантом не надано документального підтвердження включення даних витрат до вартості товару.

Суд вказує, що, згідно пп. 7 ч. 10 ст. 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема:

7) витрати на страхування цих товарів.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що до митної вартості товару декларантом можуть бути додані також витрати, які є складовими митної вартості, за умови, якщо вони не включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Логіка зазначеного припису в тому, що згадані витрати на страхування можуть додаватися до ціни, але лише тоді, коли вони до такої ціни не включалися.

В даній справі, ціна товару, вказана в рахунку-проформі продавця, включає всі витрати, тобто всі складові митної вартості. Позивач окремо не вказував ціну страхування і не просив відповідача додати вартість такого страхування до митної вартості, вказаної в рахунку-проформі.

Позивачем задекларована митна вартість сформована з огляду на ціну товару, згідно рахунку-проформи, без додавання жодних витрат, які потребують окремого підтвердження.

Викладене свідчить, що усі витрати, які могли б розцінюватися як складові митної вартості у розумінні ч. 10 ст. 58 МК України включені до ціни придбаного позивачем товару.

Враховуючи те, що позивачем до митної вартості не додавалися витрати (складові митної вартості), висновок відповідача про відсутність у поданих документах відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості є необґрунтованим та безпідставним.

При цьому, суд враховує, що умови поставки були відомі відповідачеві, крім того, жодних доказів понесення додаткових витрат позивачем не було надано відповідачу, що свідчить про безпідставність доводів щодо відсутності у поданих документах необхідних відомостей щодо складових митної вартості товару.

Стосовно джерела інформації, яке слугувало підставою для коригування митної вартості імпортованого товару, суд зазначає, що показники автоматизованої інформаційної системи не є безумовним джерелом інформації для визначення митної вартості товару, оскільки в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв?язку з чим така інформаційна база не містить всіх об?єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню. Отже, відомості з інформаційних систем митних органів не можуть слугувати беззаперечним джерелом інформації про митну вартість конкретного товару та бути підставою для здійснення коригування.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові від 04.11.2021 р. у справі № 120/2634/19-а.

На переконання суду правильність визначення ним митної вартості товару за ціною договору, а також об?єктивна можливість застосування першого методу повинні були бути належним чином спростовані відповідачем.

При цьому, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (й складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності ї визначення декларантом.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 10.10.2019 у справі №809/1469/16.

Відтак, у митного органу були відсутні підстави для витребування додаткових документів у позивача.

Проте, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані позивачем для митного оформлення товару. При цьому документи, які надавалися відповідачу при митному оформленні товару, є належними та у повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товару.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Вказана позиція суду узгоджується із правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 04 квітня 2018 року по справі №826/27058/15.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що висновки відповідача щодо відсутності документального підтвердження заявленої позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування їх вартості є протиправним. Належних та допустимих доказів зворотнього не надано відповідачем.

Таким чином, в вищезазначених документах, які були надані позивачем разом з митною декларацією, судом встановлено відсутність розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, відсутні ознаки підробки, та вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар.

Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідач всупереч вищезазначених вимог МК України безпідставно відмовив позивачу у здійсненні митного оформлення товару за методом визначення митної вартості за ціною договору (основний метод) по митній декларації від 15.05.2019 № UA 504060/2019/003097, що свідчить про необґрунтованість прийнятого оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару.

Суд вказує, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.

На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Таким чином, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах викликані безпідставними припущеннями. Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та його числові значення.

При вирішенні спору суд керується усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16), за висновками якого митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, які зобов`язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Отже, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

На переконання суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Таким чином, підстави вважати, що рішення відповідача про коригування митної вартості товару від 24.05.2019 №UA504000/2019/000277/2 є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні. Тому таке рішення, на думку суду, є протиправним.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості товару, оскільки позивач надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозяться, та дають можливість визначити його митну вартість за ціною договору шляхом застосування першого методу, у зв`язку із чим з наведених вище мотивів та підстав позовні вимоги належить задовольнити.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправної картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA504060/2019/00036, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 9, 10 статті 264 Митного кодексу України митний орган не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.

Частиною дванадцятою статті 264 Митного кодексу України передбачено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи митного органу про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.

Стаття 24 Митного кодексу України гарантує кожній особі право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів до митного органу вищого рівня або до суду, якщо вважає, що такими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси, створено перешкоди для їх реалізації або на неї незаконно покладено будь-які обов`язки.

Судом встановлено, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA504060/2019/00036 мотивована прийняттям митним органом рішення про коригування митної вартості від 24.05.2019 №UA504000/2019/000277/2, неправомірність якого знайшла підтвердження під час розгляду справи, а тому суд вважає, що картка відмови також є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, під час звернення позивача з даним позовом до суду останнім сплачено судовий збір за заявлені позовні вимоги у розмірі 1921,00 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним документом, які підлягають стягненню з відповідача на користь останнього у повному обсязі.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Миколаївської митниці Державної фіскальної служби про коригування заявленої митної вартості товару від 24.05.2019 №UA504000/2019/000277/2.

Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA504060/2019/00036.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖИІ ВЕРНОВА УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 33832023; місцезнаходження: 03067, Україна, місто Київ, проспект Перемоги, будинок, 53, офіс, 404) судовий збір у сумі 1921,00 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривня 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Миколаївської митниці як відокремленого структурного підрозділу Державної митної служби (вул. Маріупольська, 57-а, м. Миколаїв, 54017, код ЄДРПОУ відокремленого підрозділу 44017652).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.