Рішення від 30.04.2025 по справі 320/10120/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2025 року справа №320/10120/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕНКА ЛОДЖІСТІКС» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕНКА ЛОДЖІСТІКС» з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, в якій просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.02.2024 № 00038060701, № 00038090701.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки не відповідають критеріям правомірності, закріпленим у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, чим порушують права та законні інтереси позивача. Окрім того представник позивача наголосив, що висновки податкового органу щодо нереальності господарських операцій з контрагентами, сформовані за результатом перевірки позивача, не відповідають дійсності та ґрунтуються на припущеннях перевіряючих, тож прийняті на підставі таких висновків спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.03.2024 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Представником відповідача подано до суду письмовий відзив на позов, в якому зазначено, що спірні рішення прийняті відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені податковим законодавством, за результатами перевірки позивача, якою виявлені порушення ним вимог Податкового кодексу України при формуванні витрат та податкового кредиту, отже є правомірними та скасуванню не підлягають.

Розглянувши подані сторонами (їх представниками) документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Відповідачем проведено щодо Товариства документальну планову виїзну перевірку податкового, валютного та іншого законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, контроль за дотримання якого покладено на контролюючі органи, за результатами якої складно акт від 18.12.2023 № 27664/10-36-07-01-14/40308613 (далі - акт), яким зафіксовано, що перевіркою встановлено порушення, зокрема:

-пункту 44.1, пункту 44.2., пункту 44.3 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся на загальну суму 3 537 535 грн, в тому числі за 4 квартал 2018 року в сумі 296877 грн, за 1 квартал 2019 року в сумі 207 047 грн, за 2 квартал 2019 року в сумі 308 362 грн, за 3 квартал 2019 року в сумі 407 919 грн, за 4 квартал 2019 року в сумі 360 201 грн, за 1 квартал 2020 року в сумі 155 038 грн, за 2 квартал 2020 року в сумі 110 321 грн, за 3 квартал 2020 року в сумі 184 903 грн, за 4 квартал 2020 року в сумі 398 900 грн, за 1 квартал 2021 року в сумі 315 193 грн, за 2 квартал 2021 року в сумі 322 270 грн, за 3 квартал 2021 року в сумі 470 503 грн;

-пункту 44.1, пункту 44.3 статті 44, підпункту «а» пункту 198.1 та абзаців першого і другого пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 3 930 594 грн, в тому числі за жовтень 2018 року в сумі 139 400 грн, за листопад 2018 року в сумі 109635 грн, за грудень 2018 року в сумі 80 828 грн, за січень 2019 року в сумі 65932 грн, за лютий 2019 року в сумі 76 589 грн, за березень 2019 року в сумі 87531 грн, за квітень 2019 року в сумі 117786 грн, за травень 2019 року в сумі 133 972 грн, за червень 2019 року в сумі 90 867 грн, за липень 2019 року в сумі 156131 грн, за серпень 2019 року в сумі 143 679 грн, за вересень 2019 року в сумі 153 433 грн, за жовтень 2019 року в сумі 161 122 грн, за листопад 2019 року в сумі 121 173 грн, за грудень 2019 року в сумі 117929 грн, за січень 2020 року в сумі 56582 грн, за лютий 2020 року в сумі 66866 грн, за березень 2020 року в сумі 48817 грн, за квітень 2020 року в сумі 19905 грн, за травень 2020 року в сумі 36 158 грн, за червень 2020 року в сумі 66516 грн, за липень 2020 року в сумі 43 769 грн, за серпень 2020 року в сумі 76 035 грн, за вересень 2020 року в сумі 85 644 грн, за жовтень 2020 року в сумі 140 874 грн, за листопад 2020 в сумі 168 053 грн, за грудень 2020 року в сумі 134295 грн, за січень 2021 року в сумі 55348 грн, за лютий 2021 року в сумі 131 783 грн, за березень 2021 року 163 084 грн, за квітень 2021 року в сумі 84 796 грн, за травень 2021 року 131 972 грн, за червень 2021 року в сумі 141 310 грн, за липень 2021 року в сумі 125 627 грн, за серпень 2021 року в сумі 172 132 грн, за вересень 2021 року в сумі 225 021 грн.

Наведені висновки сформовані відповідачем на підставі таких обставин.

Податок на прибуток та податок на додану вартість занижено внаслідок неправомірного визначення фінансово-господарських операцій з наступними суб`єктами господарювання, а саме: ТОВ «ХАСКІ МЕНЕДЖМЕНТ», ТОВ «МАРІН ПРО», ТОВ «АЛЬЯНС-БЕЗПЕКА».

На підтвердження взаємовідносин з ТОВ «ХАСКІ МЕНЕДЖМЕНТ», позивачем надані контролюючому органу під час перевірки, такі документи: договір № 01-01/18 про виконання робіт від 29.12.2017, акти надання послуг до договору, акти здачі-приймання робіт до договору, податкові накладні, документи бухгалтерського обліку (виписки по рахункам 631, 231, 6442, 311), а також акти обліку виконаних робіт.

Крім зазначених документів, позивачем до перевірки не надано документів, які могли б підтвердити фактичне надання послуг/виконання робіт ТОВ «ХАСКІ МЕНЕДЖМЕНТ» на користь позивача, а саме: інформацію про дати та номери записів в журналах регістрах (внутрішній облік, охорона об`єктів, інші), які підтверджують прохід/вихід осіб залучених до виконання робіт/надання послуг на/з території (складських приміщень) платника податків, ознайомлення в журналах платника податків, інформацію про записи в журналах/регістрах, які підтверджують проходження представників/працівників ТОВ «ХАСКІ МЕНЕДЖМЕНТ», залучених до виконання робіт третіх юридичних та/або фізичних осіб відповідно до вимог чинного законодавства (в тому числі, але не виключно по цивільно-правовим договорам), які здійснювали надання послуг/виконання робіт інструктажу з техніки безпеки, правилами з охорони праці, пожежної безпеки (п. 2.3.5. Договору передбачено, що Замовник зобов`язаний повідомити робітників Виконавця про особливості цього об`єкту, потенційно небезпечні фактори (працююча техніка, автотранспорт, обладнання, лінії електропередач тощо), прийняті на цьому Об`єкті правила з охорони праці, пожежної безпеки тощо).

На підтвердження взаємовідносин з ТОВ «МАРІН ПРО», позивачем надані контролюючому органу під час перевірки, такі документи: договір № 09-01-03 про надання послуг від 01.09.2018, акти надання послуг до договору, податкові накладні, документи бухгалтерського обліку (виписки по рахункам 631, 231, 6442, 311), а також акти обліку виконаних робіт.

Крім зазначених документів, позивачем до перевірки не надано документів, які могли б підтвердити фактичне надання послуг/виконання робіт ТОВ «МАРІН ПРО» на користь позивача, а саме: інформацію про дати та номери записів в журналах регістрах (внутрішній облік, охорона об`єктів, інші), які підтверджують прохід/вихід осіб залучених до виконання робіт/надання послуг на/з території (складських приміщень) платника податків, ознайомлення в журналах платника податків, інформацію про записи в журналах/регістрах, які підтверджують проходження представників/працівників ТОВ «МАРІН ПРО», залучених до виконання робіт третіх юридичних та/або фізичних осіб відповідно до вимог чинного законодавства (в тому числі, але не виключно по цивільно-правовим договорам), які здійснювали надання послуг/виконання робіт інструктажу з техніки безпеки, правилами з охорони праці, пожежної безпеки (п. 2.1.7. Договору передбачено, що Замовник зобов`язаний повідомити робітників Виконавця про особливості цього об`єкту, потенційно небезпечні фактори (працююча техніка, автотранспорт, обладнання, лінії електропередач тощо), прийняті на цьому Об`єкті правила з охорони праці, пожежної безпеки тощо).

На підтвердження взаємовідносин з ТОВ «АЛЬЯНС-БЕЗПЕКА» позивачем надані контролюючому органу під час перевірки, такі документи: договір № 89 про надання послуг з охорони об`єкту від 12.05.2016, акти надання послуг до договору, видаткові накладні, податкові накладні, документи бухгалтерського обліку (виписки по рахункам 631, 231, 6442, 6441, 92, 93,1521, 311).

Крім зазначених документів, позивач до перевірки не надав інформації та її документального підтвердження, які могли б підтвердити фактичне надання послуг/виконання робіт з охорони ТОВ «АЛЬЯНС-БЕЗПЕКА» на користь позиача, а саме: ПІБ працівників ТОВ «АЛЬЯНС-БЕЗПЕКА», які фактично надавали послуги/виконували роботи з надання фізичної охорони з наданням інформації про службові посвідчення (п. 2.3.1 Договору передбачено, що ТОВ «АЛЬЯНС-БЕЗПЕКА» зобов`язане забезпечити працівників охорони службовими посвідченнями), інформацію про записи журналах/регістрах які підтверджують проходження представників/працівників ТОВ «АЛЬЯНС-БЕЗПЕКА», які здійснювали надання послуг охорони інструктажу з техніки безпеки, правилами з охорони праці, пожежної безпеки тощо, інформацію про посадову особу для взаємодії з ТОВ «АЛЬЯНС-БЕЗПЕКА» з питань здійснення заходів охорони (п. 2.2.3 Договору), інформацію про записи в журналах/регістрах, які підтверджують здійснення представниками ТОВ «ДЕНКА ЛОДЖІСТІК» разом з представниками ТОВ «АЛЬЯНС-БЕЗПЕКА» перевірки несення чергування працівниками ТОВ «АЛЬЯНС-БЕЗПЕКА», які здійснюють охорону, з відображенням результатів перевірки та вказівок у книзі контролю (п. 2.2.1 Договору).

Натомість під час перевірки контролюючим органом отримана та опрацьована податкова інформація відносно контрагентів - ТОВ «ХАСКІ МЕНЕДЖМЕНТ», ТОВ «МАРІН ПРО», ТОВ «АЛЬЯНС-БЕЗПЕКА».

Щодо ТОВ «ХАСКІ МЕНЕДЖМЕНТ» встановлено, що керівник товариства ОСОБА_1 , в періоді взаємовідносин з позивачем, одночасно виконував обов`язки керівника/бухгалтера/засновника на 5 окремих суб`єктах господарювання, які зареєстровано в м. Києві, що в свою чергу, унеможливлює одночасне здійснення фінансово-господарських операцій, контроль, управління, декларування та інші заходи для ведення господарської діяльності на підприємствах. Стан платника: 0 - платник податків за основним місцем обліку. Трудові ресурси наявні. Проведеним аналізом даних Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН), встановлено декларування ТОВ «ХАСКІ МЕНЕДЖМЕНТ» одночасно за вказаний період надання подібних послуг 363 суб`єктам господарювання, які знаходяться в різних регіонах/областях, в тому числі і відмінних від регіону провадження діяльності ТОВ «ХАСКІ МЕНЕДЖМЕНТ».

З метою дослідження спроможності в частині реального здійснення ТОВ «ХАСКІ МЕНЕДЖМЕНТ» задекларованого обсягу наданих робіт/послуг з урахуванням часу, місця знаходження, працівників, які безпосередньо надавали послуги/виконували роботу, контролюючим органом направлено ТОВ «ХАСКІ МЕНЕДЖМЕНТ» письмовий запит про подання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, щодо надання обґрунтованого пояснення можливості ТОВ «ХАСКІ МЕНЕДЖМЕНТ» надання у значній кількості робіт/послуг за період з 01.10.2018 по 30.09.2021 та інформації щодо працівників та/або інших платників податків, які були залучені до виконання робіт/надання послуг в розрізі суб`єктів господарювання (контрагентів які отримували від ТОВ «ХАСКІ МЕНЕДЖМЕНТ» роботи/послуги). Також, інформацію та документальне підтвердження щодо реальності здійснення задекларованих фінансово-господарських операцій з ТОВ «ДЕНКА ЛОДЖІСТІК».

ТОВ «ХАСКІ МЕНЕДЖМЕНТ» не надано інформації та документального підтвердження реальності здійснення надання у значній кількості робіт/послуг за період з 01.10.2018 по 30.09.2021 та інформації щодо працівників та/або інших платників податків, які були залучені до виконання робіт/надання послуг в розрізі суб`єктів господарювання, деталізовані звіти щодо наданих послуг та інша інформація, у зв`язку з чим не вбачається можливим встановити зміст та обсяг господарських операцій.

Щодо ТОВ «МАРІН ПРО» встановлено, що керівник товариства ОСОБА_2 одночасно виконує обов`язки керівника/бухгалтера/засновника на 8 окремих суб`єктах господарювання, які зареєстровано в м. Києві, що в свою чергу, унеможливлює одночасне здійснення фінансово-господарських операцій, контроль, управління, декларування та інші заходи для ведення господарської діяльності на підприємствах. Стан платника: 0 - платник податків за основним місцем обліку. Трудові ресурси наявні. Проведеним аналізом даних ЄРПН встановлено декларування ТОВ «МАРІН ПРО» одночасно за вказаний період надання подібних послуг 72 суб`єктам господарювання, які знаходяться в різних регіонах/областях, в тому числі і відмінних від регіону провадження діяльності ТОВ «МАРІН ПРО».

З метою дослідження спроможності в частині реального здійснення ТОВ «МАРІН ПРО» задекларованого обсягу наданих робіт/послуг з урахуванням часу, місця знаходження, працівників, які безпосередньо надавали послуги/виконували роботу, контролюючим органом направлено направлено ТОВ «МАРІН ПРО» письмовий запит про подання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, щодо надання обґрунтованого пояснення можливості ТОВ «МАРІН ПРО» надання у значній кількості робіт/послуг за період з 01.10.2018 по 30.09.2021 та інформації щодо працівників та/або інших платників податків, які були залучені до виконання робіт/надання послуг в розрізі суб`єктів господарювання (контрагентів які отримували від ТОВ «МАРІН ПРО» роботи/послуги).

Відповідно до отриманої відповіді ТОВ «МАРІН ПРО» надано інформацію про підприємство, а саме: інформацію про реєстрацію та місцезнаходження підприємства, статутний капітал, кінцевого бенефіціарного власника, директора підприємства, мету та види діяльності; інформацію стосовно господарських відносин з ТОВ «ДЕНКА ЛОДЖІСТІКС» за період з 01.10.2018 по 30.09.2021 з наданням копію договору про надання послуг № 09-01-01 від 01.09.2018, копій доповнень та додатків до договору, копії актів надання послуг; інформацію про методи здійснення перевірки потенційних контрагентів, порядок укладання договорів та надано перелік контрагентів (з наданням копій договорів), з якими ТОВ «МАРІН ПРО» здійснювало господарські операції з надання послуг. Однак, за висновками контролюючого органу, надана інформація не дає можливості підтвердження реальності здійснення надання у значній кількості робіт/послуг за період з 01.10.2018 до 30.09.2021 та інформації щодо працівників та/або інших платників податків, які були залучені до виконання робіт/надання послуг в розрізі суб`єктів господарювання.

Щодо ТОВ «АЛЬЯНС-БЕЗПЕКА» встановлено, що керівник товариства ОСОБА_3 одночасно виконує обов`язки керівника/бухгалтера/засновника на 3 окремих суб`єктах господарювання, які зареєстровано в м. Києві, що в свою чергу, унеможливлює одночасне здійснення фінансово-господарських операцій, контроль, управління, декларування та інші заходи для ведення господарської діяльності на підприємствах. Стан платника: 0 - платник податків за основним місцем обліку. Трудові ресурси наявні. Проведеним аналізом даних ЄРПН, встановлено декларування ТОВ «АЛЬЯНС-БЕЗПЕКА» одночасно за вказаний період надання подібних послуг 23 суб`єктам господарювання (9 сг - фізична охорона об?єктів, 14 сг пультова охорона), які знаходяться у різних регіонах/областях, в тому числі відмінних від регіону провадження діяльності ТОВ «АЛЬЯНС-БЕЗПЕКА».

Згідно вищевикладених фактів, встановлено, що ТОВ «ХАСКІ МЕНЕДЖМЕНТ» (податковий номер 39823983), ТОВ «МАРІН ПРО» (податковий номер 41924800), ТОВ «АЛЬЯНС-БЕЗПЕКА» (податковий номер 38348416) оформлюють нереальне постачання (надання) товарів, робіт/послуг шляхом неправомірної реєстрації податкових накладних в ЄРПН щодо нереальної поставки (продажу) товарів, послуг/робіт на адресу ТОВ «ДЕНКА ЛОДЖІСТІК» для створення видимості фактичного здійснення господарської операції з постачання (надання) товарів, робіт/послуг.

Таким чином, ТОВ «ДЕНКА ЛОДЖІСТІК» здійснює викривлення показників податкової звітності через недостовірне їх визначення, зокрема, нереальне придбання товарів, робіт/послуг у ТОВ «ХАСКІ МЕНЕДЖМЕНТ», ТОВ «МАРІН ПРО», ТОВ «АЛЬЯНС-БЕЗПЕКА».

Перевіркою встановлено відсутність у ТОВ «ХАСКІ МЕНЕДЖМЕНТ», ТОВ «МАРІН ПРО», ТОВ «Альянс-БЕЗПЕКА» об`єктивно необхідних для вчинення господарських операцій - працівників, які безпосередньо надавали послуги/виконували роботу та/або інших платників податків, які були залучені до виконання робіт/надання послуг в розрізі суб`єктів господарювання з урахуванням часу, місця знаходження безпосереднього надання послуг/виконання робіт, унеможливлюють вчинення вказаними контрагентами тих чи інших дій, що становлять зміст господарських операцій.

Відповідно, перерахування платником податків коштів за нереальною господарською операцією (з невідомого джерела походження) не зменшує активів платника податків (зменшення власного капіталу підприємства), що виключає можливість їх кваліфікації як втрати.

З вищенаведеного вбачається здійснення операцій, які в свою чергу не мають необхідного документального підтвердження, а саме придбання товарів, послуг/робіт у вказаних контрагентів, у яких відсутнє законне та руху активу, що вказує на отримання позивачем вищезазначених товарів, послуг/робіт, як з джерела невідомого походження.

Сам факт перерахування позивачем коштів на користь таких контрагентів за відсутністю реального постачання (походження) останнім товарів, послуг/робіт не може враховуватись в бухгалтерському обліку, оскільки перерахування грошових коштів здійснюється на підставі платіжного доручення з недостовірним зазначенням даних в його реквізитах (призначення платежу за товари/послуги, які фактично не отримано та відсутня можливість достовірно ідентифікувати реальне призначення платежу по вказаній операції.

З врахуванням абзацу 8 статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (із змінами та доповненнями), пункту 5 П(С)БО № 15 «Дохід», пункту 5 П(С)БО № 11 «Зобов`язання», позивачу необхідно було відобразити в бухгалтерському обліку операції, з придбання товарів, послуг/робіт у відповідних контрагентів як з джерела невідомого походження.

Враховуючи вищевикладене, в порушення вказаних норм, позивачем не відображено у складі доходів суму 19652 970 грн, у тому числі по операціях з придбання товарів, послуг/робіт з контрагентами - ТОВ «ХАСКІ МЕНЕДЖМЕНТ», ТОВ «МАРІН ПРО», ТОВ «АЛЬЯНС-БЕЗПЕКА», як з джерела невідомого походження.

Перевіркою встановлено, що позивачем в порушення податкового законодавства надано до перевірки первинні документи, з яких не вбачається можливим встановити зміст та обсяг господарських операцій, також і персонал, який приймав участь, вказані лише узагальнюючі дані переліку ймовірних виконаних послуг. Відсутні деталізовані звіти щодо наданих послуг та інша інформація по контрагентам.

Також, позивачем не надано інформації щодо контрагентів, а саме: про існування у платника затвердженої процедури для відбору/перевірки платників податків (постачальників), чим керувались посадові особи при виборі контрагента, чи є у штаті підрозділи, відповідальні за зазначені функції, яким внутрішнім документом затверджена така процедура, чи була дотримана така процедура при відборі постачальника, чим керувалися працівники (посадові особи) такою процедурою під час вибору, які відмінності існували у процедурі відбору в порівнянні з іншими постачальниками, з яких джерел отримано інформацію про постачальника; чи здійснювалась платником перевірка доброчесності та репутації постачальника на ринку, яким чином, з яких джерел використовувалась інформація, яка саме інформація. Чи здійснювався аналіз наявності негативної інформації та порушених кримінальних справ стосовно постачальника, чи перевірялась податкова/фінансова звітність (чи є в наявності копії) на предмет спроможності виконання своїх зобов`язань; в чому були економічні переваги придбання товарів в порівнянні з іншими постачальниками (ціна, умови оплати, умови доставки, якість, репутація, обсяги товарів/послуг тощо), які інші альтернативні постачальники товарів/послуг були знайдені платником при пошуку; інформації про реквізити документів (назва, номер, дата інше), якими підтверджувались повноваження та засвідчувалась особа платника податків, що приймали участь у господарській операції; інформації про порядок підпису/укладення договорів/угод: особиста зустріч, відправка поштою, реєстрація в журналі вихідної кореспонденції, реквізити платіжних та первинних документів, пов`язаних з поштовими послугами; отримання поштою, доставка кур`єром/працівником тощо; інформації про порядок здійснення замовлення послуг у платників податків: форма замовлення, спосіб передачі із зазначенням безпосередніх реквізитів/контактних даних телефон/факс, електронна пошта, особиста зустріч інше; інформації про первинні документи (реквізити), що супроводжували отримання таких послуг (угода, платіжні доручення, банківські виписки, видаткові накладні, акти виконаних робіт, звіти); інформації про працівників які персонально (ПІБ.) від платників податків були відповідальним та їх виконували (надавали), яким способом. Чи надавалися до/під час надання послуг/отримання товарів працівниками документи, які посвідчують їх посади, та/або дозволи на вчинення певних дій; інформації про працівників платника податків (ПІБ, посада), які були персонально присутні (спостерігали, контролювали) під час надання послуг (робіт), чи відбувалося надання останніми вказівки щодо вчинення певних дій; інформації про працівників платника податків (ПІБ, посада) хто перевіряв якість наданих послуг/отриманих виробничих запасів, яким чином; інформації про вигляд в якому відбулося закріплення результатів послуг/робіт (складання певних документів, звітів, створення, поліпшення, зміна об`єктів матеріального світу тощо); інформації про дати та номери записів в журналах/регістрах (внутрішній облік, охорона об`єктів, інші), які підтверджують прохід/вихід, осіб на/з території (складських приміщень) платника податків, ознайомлення в журналах платника податків; інформації субпідрядники для виконання робіт (послуг) та чи передбачено на це право домовленістю між платниками податків.

Перевіряючі констатували, що забороняється приймати до виконання документи на господарські операції, які суперечать законодавчим і нормативним актам. При цьому з урахуванням норм Податкового кодексу України зазначено, що саме на контролюючі органи покладається обов`язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Відтак, вибір позивачем контрагентами- ТОВ МЕНЕДЖМЕНТ» (податковий номер 39823983), ТОВ «МАРІН ПРО» (податковий номер 41924800), ТОВ «АЛЬЯНС-БЕЗПЕКА» (податковий номер 38348416) та інші передумови (зокрема, щодо ініціативи) укладання з ними договорів мають штучний (уявний) характер, а оформлені правочини не опосередковувались реальним виконанням операцій, які становить їх предмет.

Враховуючи вищевикладене, перевіркою встановлено відсутність в дійсності операцій, які є предметом відповідних правочинів та неправомірність (безпідставність) документального оформлення нереальних господарських операцій між позивачем та зазначеними контрагентами при складанні первинних документів, та їх відображення в обліку.

Встановлені дані і факти, доводять нереальність господарської операції, щодо складених (наданих) позивачем для цілей оподаткування документів. Фактично, позивачем здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій з відповідними контрагентами.

Перевіркою встановлено, що позивач при виборі контрагентів та укладенні з ним договорів не було проаналізовано (ретельно перевірено) контрагентів на предмет наявності у них майнових (вартісних) активів, наявності працівників (або залучених за договорами ЦПХ), наявності складів для збереження товарів, наявності основних засобів для здійснення господарської діяльності, відсутності кримінальних проваджень, відсутності адреси масової реєстрації, відсутності інших ознак статусу ризиковості платника. Тобто, Товариство діяло без належної обачності.

Не погоджуючись з висновками акту, позивач подав відповідачу заперечення до акту перевірки, які були залишені без задоволення в частині порушень щодо податку на прибуток та податку на додану вартість, а висновки акту в цій частині залишені без змін.

На підставі акта відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

від 06.02.2024 № 00038060701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 3537535,00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 158041 грн;

від 06.02.2024 № 00038090701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 3930594,00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 393059,00 грн.

Вважаючи такі податкові повідомлення-рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою про їх скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходячи з положень норм законодавства, які діяли на момент їх виникнення, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи з наведених норм основного закону у зв`язку з положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, здійснюючи судовий розгляд справи, перевіряє оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність вищенаведеним закріпленим процесуальним законом критеріям.

При цьому, принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття.

Зокрема, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 01.07.2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) (заява № 37801/97, пункт 36), вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: взяти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

Разом з тим, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Таким чином, рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

У свою чергу, за приписами частини першої статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі Кодекс).

За приписами підпункту 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Кодексу, податкове законодавство України ґрунтується, у тому числі, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Згідно з підпунктами 16.1.2.-16.1.5. пункту 16.1. статті 16 Кодексу, платник податків зобов`язаний, зокрема: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи; подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язкова зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

У свою чергу, відповідно до статей 19, 20 Кодексу, контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, окрім іншого: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Контролюючі органи мають право, зокрема: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення (підпункт 20.1.4. пункту 20.1.); визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов`язань платників податків (підпункт 20.1.18. пункту 20.1.); застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи (підпункт 20.1.19. пункту 20.1.).

Водночас, посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, окрім іншого: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1., 21.1.4. пункту 21.1. статті 21 Кодексу).

Відповідно до пункту 44.1. статті 44 Кодексу, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпунктів 14.1.36., 14.1.181., 14.1.191 пункту 14.1. статті 14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу; постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

За приписами підпункту 134.1.1 пункту 134.1. статті 134 Кодексу об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (пункт 135.1. статті 135 Кодексу).

Відповідно до пунктів 5-6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Відповідно до пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20 зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Згідно з пунктом 185.1. статті 185 Кодексу, об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

За приписами пункту 187.1. статті 187 Кодексу, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.

Згідно з пунктом 198.1. статті 198 Кодексу, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2. статті 198 Кодексу).

Пунктом 198.3. статті 198 Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6. статті 198 Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, наведені норми дозволяють платнику податку формувати витрати та податковий кредит по придбанню товарів (робіт, послуг) у зв`язку з їх реальним придбанням та на підставі відповідних первинних документів, у тому числі, розрахункових, платіжних та інших документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, є первинний документ, який складається під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У свою чергу, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі Закон № 996-XIV).

Закон № 996-XIV визначає такі поняття, зокрема: активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; зобов`язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди; економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників); національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку в державному секторі - нормативно-правовий акт, яким визначаються принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності для розпорядників бюджетних коштів, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування, розроблений на основі міжнародних стандартів бухгалтерського обліку для державного сектору та затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту.

Частиною другою статті 3 Закону № 996-XIV визначено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Права і обов`язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

За приписами пунктів 2.1., 2.3., 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: печатка, ідентифікаційний код підприємства, установи з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства.

Отже, формування показників доходів, витрат та зобов`язань, при визначенні фінансового результату до оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за звітний податковий період здійснюється виходячи з національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Одночасно, аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для врахування їх у податковому та бухгалтерському обліку, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій.

Таким чином, за умови подання платником податків належним чином оформлених документів, які згідно з правовими нормами повинні бути виписані на господарські операції певного виду, задекларовані платником податків дані податкового обліку вважаються підтвердженими (правомірними), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.

Наведене узгоджується, як з нормою абзацу першого пункту 56.4 статті 56 Кодексу, відповідно до якої обов`язок доведення, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених Кодексом або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладено саме на контролюючий орган, так і з нормою підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК щодо презумпції правомірності рішень платника податків, які в сукупності закріплюють презумпцію добросовісності податкової поведінки платника податків.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків сформував свої дані податкового обліку, не відповідають дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень як протиправних, прийнятих контролюючим органом з підстав формування платником податків даних свого податкового обліку за наслідками фіктивних господарських операцій.

Тобто, контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам за умови доведення факту, що відомості, які містяться в таких документах, є недостовірними.

Визначальним щодо податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є сукупність обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій.

Отже висновок суду про реальність господарських операцій для цілей податкового обліку, тобто про відповідність даних, зазначених у первинних документах, об`єктивним обставинам вчинення господарської операції, повинен бути результатом належного аналізу зібраних у справі доказів.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 27.07.2022 у справі №908/1719/21(908/2090/21).

В силу положень частин п`ятої, шостої статті 13 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» та частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді даної справи суд враховує висновки Верховного Суду щодо застосування відповідних норм.

Судом встановлено, що позивачем на підставі належно складених первинних документів (договорів, актів, податкових накладних тощо), оформлених за результатами господарських операцій з контрагентами ТОВ «ХАСКІ МЕНЕДЖМЕНТ», ТОВ «МАРІН ПРО», ТОВ «АЛЬЯНС-БЕЗПЕКА», в бухгалтерському та податковому обліку відображені доходи, витрати та податковий кредит від таких операцій.

Матеріалами справи підтверджено, що взаємовідносини позивача зі вказаними контрагентами оформлені договорами, а саме: з ТОВ «ХАСКІ МЕНЕДЖМЕНТ» - № 01-01/18 про виконання робіт від 29.12.2017 (з урахуванням додатків та додаткових угод); з ТОВ «МАРІН ПРО» - № 09-01-03 про надання послуг від 01.09.2018 (з урахуванням замовлення на надання послуг (додаток № 1) та доповнень до додатку № 1), з ТОВ «АЛЬЯНС-БЕЗПЕКА» - № 89 про надання послуг з охорони об`єкту від 12.05.2016 (з урахуванням додаткової угоди та протоколів узгодження договірної ціни на надання послуг з охорони об`єкту), які надавались до перевірки контролюючому органу.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів та реальності господарських операцій з контрагентами, позивачем надані суду такі первинні документи: акти надання послуг, рахунки на оплату, акти здачі-приймання робіт, акти обліку робіт, акт звіряння, податкові накладні (зареєстровані в ЄРПН). Оплата послуг позивачем підтверджується платіжними інструкціями. Зазначені первинні документи підписані представниками сторін та засвідчені печатками у встановленому порядку (у тому числі, електронним підписом). Вказані документи подавалися позивачем контролюючому органу під час перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що зазначені контрагенти позивача зареєстровані в ЄДРПОУ. ТОВ «АЛЬЯНС-БЕЗПЕКА» має ліцензію на надання послуг з охорони власності та громадян.

ТОВ «АЛЬЯНС-БЕЗПЕКА» листом підтвердило, що в межах договору№ 89 про надання послуг з охорони об`єкту від 12.05.2016 здійснювало охорону офісного та складського приміщення позивача (договір розірвано у березні 2022 року). Протягом 01.10.2018-30.06.2021 органами ДПС перевірка з питань вказаних взаємовідносин з позивачем не проводилась, запити контролюючих органів про надання інформації не надходили. Вироків щодо ТОВ «АЛЬЯНС-БЕЗПЕКА» з питань взаємовідносин з позивачем судами не виносилось. Судових справ з предметом щодо ознак фіктивної діяльності ТОВ «АЛЬЯНС-БЕЗПЕКА» немає.

Також, позивачем надані суду докази взаємодії з ТОВ «ХАСКІ МЕНЕДЖМЕНТ» в межах наданих послуг за договором (листування).

Окрім того, з матеріалів справи судом встановлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ «АЛЬЯНС-БЕЗПЕКА» (виконавець) укладено договір № 243 від 01.02.2021, за яким останній зобов`язується виконати за завдання замовника монтаж і налагодження системи охоронно-тривожної сигналізації за адресою: с. Чайки, вул. Антоновича, 1-а, корп.1, замовник прийняти і оплатити виконані роботи. На підтвердження виконання умов та реальності господарської операції за договором, сторонами складені такі первинні документи: рахунок на оплату, видаткову накладну, податкову накладну, акт здачі-приймання робіт (надання послуг), платіжну інструкцію.

Водночас судом встановлено, що контролюючим органом вказаний договір № 243 та документи про його виконання під час перевірки позивача не досліджувались, натомість суми податку на додану вартість за податковою накладною, виписаною в межах вказаного договору, та витрати на оплату наданих послуг включені до визначених відповідачем сум податкових зобов`язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Наведене вказує на формалізм проведеної контролюючим органом перевірки позивача, а також відсутність мети встановлення дійсного змісту взаємовідносин позивача з контрагентом, по якому в результаті спірними податковими повідомленнями-рішеннями донараховані податкові зобов`язання.

Дослідивши надані позивачем первинні документи, оформлені в результаті взаємовідносин з контрагентами - ТОВ «ХАСКІ МЕНЕДЖМЕНТ», ТОВ «МАРІН ПРО», ТОВ «АЛЬЯНС-БЕЗПЕКА», судом встановлено, що вони відповідають вимогам Кодексу, Закону № 996-XIV та Положення № 88, щодо їх складання, містять обов`язкові реквізити та підтверджують зміст здійснених господарських операцій. При цьому суд не вбачає дефектів їх складання.

Отже, у взаємозв`язку з вищенаведеними обставинами та нормами, здійснивши юридичний аналіз зібраних у справі доказів суд встановив, що взаємовідносини позивача з контрагентами ґрунтувалися на договірних засадах, в межах яких складалися первинні документи. Усі первинні документи по взаємовідносинам з контрагентами надавалися відповідачу позивачем під час перевірки.

В акті перевірки контролюючим органом не наведені доводи щодо недоліків або неналежного складання первинних документів (невідповідність вимогам Закону № 996-XIV) по взаємовідносинам позивача з контрагентами, окрім зауваження щодо підписання актів обліку виконаних робіт лише відповідальною особою позивача (не підписано контрагентами).

Разом з тим, зважаючи на вказане суд зазначає, що первинним документом, що підтверджує факт виконання робіт або надання послуг є саме акти приймання виконаних робіт (послуг), які у даному випадку складені позивачем та контрагентами, підписані їх представниками та скріплені печатками, подавалися як під час перевірки (описані в акті перевірки без зауважень до їх змісту), так і суду. Окремого обов`язкового складання, окрім актів приймання виконаних робіт (послуг), актів обліку виконаних робіт підписаних сторонами договору, чинне законодавством не вимагає, тож наявність у позивача таких актів, складених та підписаних лише ним, не може свідчити про нереальність його господарських операцій з контрагентами за наявності інших первинних документів (актів наданих послуг, актів здачі-приймання робіт), які визначають зміст здійснених господарських операцій.

Окрім того, господарські операції з контрагентами відображені позивачем належним чином у податковому та бухгалтерському обліку. Підписи представників позивача та контрагентів на первинних документах є достатнім та належним доказом приймання-передачі товарів/робіт/послуг, що свідчить про реальність таких господарських операцій.

Будь-яких зауважень з посиланням на норми діючого на момент перевірки законодавства щодо дефектності первинних документів, складених за результатами взаємовідносин позивача з контрагентами, відповідачем не наведено.

Посилання відповідача у додаткових письмових поясненнях на невідповідність первинних документів (рахунків на оплату, актів здачі-приймання робіт (надання послуг), податкових накладних) вимогам Закону № 996-XIV, оскільки підписи та печатки на них проставлені шляхом вирізання та накладання за допомогою фотошопу, що є недійсними реквізитами документів, сприймаються судом критично з підстав того, що: по-перше податкові накладні зареєстровані в ЄРПН, тобто визнані контролюючим органом належними документами; по-друге, такі висновки можуть бути зроблені лише кваліфікованим експертом під час проведення експертизи документів, а не базуватися на припущеннях представника відповідача, які він вважає обґрунтованими доводами.

Згідно з доводами представника позивача, які не спростовані відповідачем належними та допустимими доказами, первинні документи по взаємовідносини позивача з відповідними контрагентами формувалися за допомогою системи електронного документообігу M.E.Doc, тож є достовірними та належними у розумінні Кодексу, Закону № 996-XIV та Положення №88.

Окрім вищевказаного суд критично сприймає висновки акту перевірки та доводи відповідача про нереальність господарських операцій позивача з контрагентами, сформовані на підставі податкової інформації про контрагентів, а не оцінці складених за результатами господарських операцій первинних документів. Як вже зазначено судом, відповідач не навів зауважень до змісту і форми наданих під час перевірки первинних документів з контрагентами. Окрім того, висновки акту перевірки не спростовують фактичного руху активів позивача за договірними відносинами зі зазначеними контрагентами.

Щодо таких доводів суд зазначає, що податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого обов`язку передбаченого податковим законодавством або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-замовника права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту (постанови Верховного Суду від 09.03.2021 у справі № 826/7270/18, від 24.01.2018 у справі №824/942/13, від 14.03.2018 у справі №803/1198/16).

Виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, та податкового кредиту можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи. Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків (неподання звітності) не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків (постанови Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 826/11879/13-а, від 12.06.2018 у справі №802/1155/17-а, від 12.06.2018 у справі № 2а-1484/12/1370 тощо).

Відсутність у контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутсорсингу (оренда персоналу).

Податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах щодо контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону (постанова Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №804/939/16).

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи, норм податкового законодавства та правових позицій Верховного Суду, суд доходь висновків про те, що наведені відповідачем в акті перевірки висновки є необґрунтованими та не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на формування витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з відповідними контрагентами.

З наведених вище мотивів та враховуючи встановлені обставини справи, суд вважає спірні податкові повідомлення-рішення такими, що не відповідають критеріям правомірності та підлягають скасуванню в силу своєї протиправності.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Враховуючи встановлені обставини справи в сукупності суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність прийнятих ним спірних податкових повідомлень-рішень.

У підсумку, з урахування вищезазначеного в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір у сумі 30280,00 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У взаємозв`язку з вищенаведеним та керуючись статтями 6, 7, 9, 14, 73-78, 90, 132, 134, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕНКА ЛОДЖІСТІКС» задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 06.02.2024 № 00038060701, № 00038090701.

3.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕНКА ЛОДЖІСТІКС» сплачений судовий збір у розмірі 30280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Державної податкової служби у Київській області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Василенко Г.Ю.