Постанова від 09.04.2025 по справі 759/12013/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 759/12013/23 Головуючий у І інстанції Бабич Н.Д.

Провадження №22-ц/824/882/2025 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 квітня 2025 рокуКиївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Таргоній Д.О.,

суддів: Голуб С.А., Слюсар Т.А.,

за участі секретаря Доброванової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника представника ОСОБА_1 - адвоката Марченка Валерія Миколайовича на рішенняСвятошинського районного суду м. Києва від 30 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2023 року позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду з даним позовом про стягнення з відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_1 боргу за договором відсоткової поворотної позики грошових коштів від 01.02.2006 року та договором про відступлення прав вимоги від 08.07.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 01.02.2006 року між ОСОБА_4 (Позикодавець) та ОСОБА_3 (Позичальник) був укладений Договір відсоткової поворотної позики грошових коштів , на підставі якого Позичальник отримала грошові кошти в розмірі 30 300 000,00 грн, що на день укладення Договору позики становило еквівалент 6 000 000 доларів США зі строком повернення до 31 грудня 2020 року.

Для забезпечення виконання зобов`язань Позичальника за Договором позики 02.03.2009 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено:

- договір іпотеки земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 01001 га;

- договір іпотеки житлового будинкуномер АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_1 надав свою згоду на укладення Договору позики та Договорів іпотеки, оскільки на момент їх укладення вони з ОСОБА_5 перебували в зареєстрованому шлюбі.

08.07.2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено Договір про відступлення права вимоги за Договором відсоткової поворотної позики грошових коштів від 01.02.2006 року, на підставі якого позивачка ОСОБА_2 набула прав та обов'язків Позикодавця за вказаним Договором.

Станом на дату звернення до суду з даним позовом Позичальник в порушенням умов п. 2.1 Договору відсоткової поворотної позики грошових коштів від 01.02.2006 року, грошові кошти, передані згідно з Договором, не повернув.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просила суд ухвалити рішення про солідарне стягнення з відповідачів на її користь суму основного боргу в розмірі 30 300 000,00 грн, що на день позики становив 6 000 000,00 доларів США, 13 267 681,53 грн - інфляційне збільшення, та 2 208 994,52 грн - як 3 % річних, а також вирішити питання судових витрат.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 30 січня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення боргу задоволеночастково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму боргу в розмірі 30 300 000,00 грн за договором відсоткової поворотної позики грошових коштів від 01.02.2006 р., три відсотки річних в розмірі 4 008 284,41 грн, інфляційні втрати в розмірі 1 043 482,19 грн, а всього разом 35 351 766 (тридцять п`ять мільйонів триста п`ятдесят одну тисячу сімсот шістдесять шість) грн 60 коп. Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору по 6 710 (шість тисяч сімсот десять) грн 00 коп. з кожного. В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, з апеляційною скаргою в інтересах відповідача ОСОБА_1 звернувся його представник - адвокат Марченко В.М.

В доводах апеляційної скарги зазначає про те, що позивач - ОСОБА_2 при подачі позовної заяви у даній справі володіла інформацією про те, де проживає її батько - ОСОБА_1 , знала контактний номер мобільного телефону ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_6 , а також те, що у нього є постійний представник в Україні, крім цього представник є сусідом Позивача із сусідньої квартири. Однак, вказану інформацію позивач приховала від суду першої інстанції, чим порушила вимоги п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, у зв`язку із чим позовна заява не оформлена належним чином.

Зловживаючи процесуальними правами, знаючи, що ОСОБА_1 проживає в США, з метою створення перешкод останньому у реалізації права приймати участь у розгляді даної справи та позбавлення його права надати відповідні докази на спростування позовних вимог, позивачка вказала останнє місце проживання ОСОБА_1 , а саме адресу АДРЕСА_2 , яка не відповідає дійсності, оскільки відповідач там не проживає з 2011 року, чим ввела суд в оману.

Зазначені обставини стали підставою порушення судом першої інстанції вимог процесуального права, у зв'язку із розглядом справи без належного повідомлення ОСОБА_1 та у його відсутність, що позбавило відповідача можливості подати відзивна позовну заяву, зустрічний позов та докази, які би спростовували позовні вимоги.

Таким чином, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 30.01.2024 у справі № 759/12013/23 ухвалено з порушенням норм процесуального права, а саме справу розглянуто судом за відсутності відповідача ОСОБА_1 , не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду, що відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування такого рішення.

Щодо обставин укладення Договору відсоткової поворотної позики від 01.02.2006 року, зазначає, що у 2005 році за нотаріальним погодженням з ОСОБА_3 . ОСОБА_1 взяв валютний кредит у банку під заставу нерухомого майна.

На початку 2006 року Банк (АКБ «ТАС - Комерцбанк»), який надав кредит, почав вимагати збільшення розміру залогового майна.

Це дуже занепокоїло ОСОБА_3 і тоді вона вигадала договір відсоткової поворотної позики грошових коштів, який було реалізовано разом з її рідною тіткою ОСОБА_4 . Цей договір унеможливлював витребування банкомвід ОСОБА_1збільшення розміру залогового майна за рахунок житлового будинку та земельної ділянки розташованої за адресою: будинок номер АДРЕСА_1 .

Вказує, що ніякі грошові кошти за договором відсоткової поворотної позики грошових коштів від 01.02.2006 ОСОБА_4 сім`ї ОСОБА_1 не передавались. ОСОБА_4 ніколи таких грошей (6 000 000 - шість мільйонів) доларів США не бачила і не мала. Під час укладання цього договору ОСОБА_4 відразу написала колишній дружині розписку про те, що ОСОБА_4 ніяких матеріальних претензій за договором відсоткової поворотної позики грошових коштів від 01.02.2006 не має, оскільки отримала від сім`ї ОСОБА_1 таку ж саму суму грошей.

За участі дочки ОСОБА_3 (від попереднього шлюбу) ОСОБА_2 було проведено фіктивне виконання зобов`язання щодо погашення боргу подружжя ОСОБА_1 перед тіткою ОСОБА_4 за договором відсоткової поворотної позики грошових коштів від 01.02.2006.

Після нотаріальних посвідчень нібито повернення позики ОСОБА_4 , їй повернули її розписку.

В доводах апеляційної скарги також зазначає про те, що порушивши умови договорів позики та іпотеки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за спільною домовленістю, ніяким чином не повідомивши ОСОБА_1 , з метою приховування від останнього отримання грошових коштів, було продано предмет іпотеки.

Так, між ОСОБА_3 (продавець) та громадянином Китайської Народної Республіки ОСОБА_9 (покупець) 28.10.2016 року укладено договори купівлі-продажу житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 694,10 кв.м. та земельної ділянки, зареєстрованого в реєстрі за №2458-2459, кадастровий номер 8000000000:75:155:0020, площею 0,1001 га, цільове призначення якої: для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

На сьогоднішній день на житловий будинок та земельну ділянку площею 0,1001 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , накладено арешт в рамках забезпечення позову у справі № 759/19814/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_9 про визнання договорів купівлі-продажу від 26.10.2016 недійними, застосування реституції та скасування реєстрації права власності.

На сьогоднішній день постановою Київського апеляційного суду від 27.03.2024 позов ОСОБА_1 у справі № 759/19814/20 задоволено частково, прийнято рішення про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 28.10.2016, укладених між ОСОБА_3 та громадянином Китайської Народної Республіки ОСОБА_9 , а саме:

договір купівлі - продажу житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 694,1 кв. м.;

договір купівлі - продажу земельної ділянки площею 0,1001га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

договір купівлі - продажу земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Посилаючись на викладені обставини, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 29.01.2024 та ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення солідарно боргу за договором відсоткової поворотної позики грошових коштів від 01.02.2006 відмовити, а саме відмовити у стягненні боргу з ОСОБА_1 .

Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Кошельник Б.С. у відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на безпідставність її доводів, заперечує проти її задоволення, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.

Вказує на те, що наявність родинних зав`язків та дружніх відносин із відповідачкою ОСОБА_3 ніяким чином не стосується законності оскаржуваного рішення.

Щодо обізнаності про місце проживання відповідача ОСОБА_1 , представник позивача звертає увагу на те, що ОСОБА_2 не є і не була учасником перелічених відповідачем судових справ № 759/19814/20, 759/18390/21, 759/7496/23, отже не могла бути обізнаною з матеріалами справи, де було зазначено місце проживання відповідача ОСОБА_1 . Тому вважає твердження відповідача про намагання ввести суд в оману та зловживання процесуальними правами нічим іншим, як голослівними судженнями з прагненням показати позивача в негативному для суду світлі.

Вказує також, що судом першої інстанції було вжито усіх передбачених заходів для встановлення місця проживання відповідача ОСОБА_1 з метою його належного повідомлення про розгляд справи.

Позивач заперечує проти долучення до матеріалів справи заяви ОСОБА_1 від 02.02.2022р., як свідка, оскільки вона не може вважатись належним доказом по справі, не посвідчена нотаріусом або іншою особою, яка уповноважена встановлювати особу за документом та посвідчувати її слова.

Звертає увагу на наявність в матеріалах справи згоди ОСОБА_1 від 02.03.2009 року, посвідченої приватним нотаріусом КМНО Біловолом С.М. та зареєстрованої в реєстрі за №603 до нотаріальних органів про надання згоди дружині ОСОБА_3 на розпорядження майном (іпотека, продаж, міна, дарування) придбаного ними під час перебування в зареєстрованому шлюбі, за ціною йому відомою та на умовах за її власним розсудом.

Вказує також на те, що скаржник в апеляційній скарзі сам підтверджує, що договір відсоткової поворотної позики від 01.02.2006 року укладався в інтересах сім'ї. Жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що кошти, отримані за договором відсоткової поворотної позики грошових коштів від 01.02.2006 р., використані не в інтересах сім'ї, скаржником не наведено та матеріали справи не містять, отже презумпція, встановлена положеннями статті 65 СК України, не спростована.

Вважає також, що продаж ОСОБА_3 житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:155:0020 жодним чином не відноситься до зобов`язання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 як солідарних боржників виконати зобов`язання перед ОСОБА_2 на підставі договору про відступлення прав вимоги за Договором відсоткової поворотної позики грошових коштів від 01.02.2006 р., укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .

Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Єркін М.СМ. у поданому відзиві на апеляційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. Доводи апеляційної скарги вважає безпідставними.

Вказує, що відповідач ОСОБА_1 був обізнаний про отриману позику за Договором від 01.02.2006 року, а також дав свою згоду на укладення та підписання договору іпотеки або внесення змін до існуючих, шляхом видачі заяви від 12.12.2013 року, посвідченої Даніелом Лерманом, акредитованим нотаріусом штата Каліфорнія, США, графство Лос -Анжелес, 12 грудня 2013 року, апостиль №58430.

Звертає увагу апеляційного суду на те, що відповідач ОСОБА_1 в апеляційній скарзі визнав, що на момент укладення Договору позики від 01.02.2006 р. у подружжя існували кредитні валютні зобов`язання перед банком, а залучені за договором позики кошти були використані для сплати щомісячних платежів за кредитним договором, укладеним ОСОБА_1 , добудову та впорядкування будинку по АДРЕСА_1 , що в подальшому був переданий в іпотеку за цим договором.

Решту доводів апеляційної скарги вважає необґрунтованими, просить відхилити.

08 квітня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду від представника ОСОБА_2 - адвоката Кошельник Богдани Сергіївни, представника ОСОБА_3 - адвоката Єркіна Максима Миколайовича та представника ОСОБА_1 - адвоката Марченка Валерія Миколайовича подано спільну заяву про затвердження мирової угоди, укладеної між сторонами, наступного змісту:

1. ОСОБА_3 самостійно виконує на користь ОСОБА_2 рішення Святошинського суду міста Києва від 30 січня 2024 року у справі № 759/12013/23 у строк, встановлений для пред`явлення виконавчого документу у справі № 759/12013/23 до виконання, на загальну суму 35 351 766,60 грн.

2. ОСОБА_2 приймає виконання за рішенням Святошинського суду міста Києва від 30 січня 2024 року у справі №759/12013/23 та не ініціює відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вказаних рішень відносно ОСОБА_1 .

3. ОСОБА_1 не виконує рішення Святошинського суду міста Києва від 30 січня 2024 року у справі № 759/12013/23 у зв`язку з його відмовою від позову до ОСОБА_3 у справі № 759/19814/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до громадянина Китайської Народної Республіки ОСОБА_9 та ОСОБА_3 , третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мазарчук Наталія Володимирівна, про визнання договорів купівлі-продажу недійними, застосування реституції та скасування реєстрації прав власності.

4. У випадку неприйняття Верховним Судом відмови ОСОБА_1 від позову у справі № 759/19814/20, або у випадку, якщо ОСОБА_1 пред`явить будь-які інші (нові) вимоги до ОСОБА_3 щодо будь-якого із переліченого нерухомого майна, а саме: житловий будинок загальною площею 694,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці площею 0,1001 га, кадастровий номер 8000000000:75:155:0020; земельна ділянка площею 0, 1001 га, кадастровий номер 8000000000:75:155:0020, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка площею 0,1 га, кадастровий номер 8000000000:75:155:0007, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 припиняє добровільне самостійне виконання рішення Святошинського суду міста Києва від 30 січня 2024 року у справі №759/12013/23, про що повідомляє ОСОБА_2 .

5. У випадку отримання ОСОБА_2 повідомлення від ОСОБА_3 про припинення добровільного самостійного виконання рішення Святошинського суду міста Києва від 30 січня 2024 року у справі № 759/12013/23, ОСОБА_2 має право пред`явити виконавчі листи у справі № 759/12013/23 для примусового виконання.

6. ОСОБА_2 не пред`являтиме до примусового виконання рішення Святошинського суду міста Києва від 30 січня 2024 року у справі №759/12013/23 в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судового збору у розмірі 6 710,00 грн.

7. ОСОБА_2 не пред`являтиме до примусового виконання Рішення Святошинського суду міста Києва від 30 січня 2024 року у справі №759/12013/23 в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судового збору у розмірі 6 710,00 грн.

8. Позивач ОСОБА_2 підтверджує, що умови цієї Мирової угоди та наслідки її затвердження судом їй зрозумілі, не будуть суперечити її правам та інтересам, вона визнає умови цієї Мирової угоди та не буде жодним чином перешкоджати її виконанню.

9. Відповідач ОСОБА_3 підтверджує, що умови цієї Мирової угоди та наслідки її затвердження судом їй зрозумілі, не будуть суперечити її правам, вона визнає умови цієї Мирової угоди та не буде жодним чином перешкоджати її виконанню.

10. Відповідач ОСОБА_1 підтверджує, що умови цієї Мирової угоди та наслідки її затвердження судом йому зрозумілі, не будуть суперечити його правам, він визнає умови цієї Мирової угоди та не буде жодним чином перешкоджати її виконанню.

11. Сторони цієї Мирової угоди погодилися, що витрати на сплату судового збору покладаються на ту сторону, яка їх понесла.

12. Сторони заявляють, що ні в процесі укладення цієї Мирової угоди, ні в процесі виконання її умов не були, не будуть і не можуть бути порушені права будь-яких третіх осіб, а наслідки затвердження мирової угоди судом, що передбачені ст. 175 ЦПК України, сторонам роз`яснені та зрозумілі.

13. Ця Мирова угода підписана Сторонами шляхом обміну оригіналом у 4 примірниках Мирової угоди і підписання у такій послідовності:

ОСОБА_1 особисто підписує 4 (чотири) примірники оригіналу Мирової угоди за адресою свого проживання в АДРЕСА_6, і надсилає 4 (чотири) примірники оригіналу Мирової угоди ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 .

ОСОБА_3 особисто підписує 4 (чотири) примірники оригіналу Мирової угоди за адресою свого проживання в АДРЕСА_7, і надсилає 4 (чотири) примірники оригіналу Мирової угоди представнику ОСОБА_2 адвокату Кошельник Богдані Сергіївні за адресою: АДРЕСА_4 .

ОСОБА_2 особисто або в особі уповноваженого представника - адвоката Кошельник Богдани Сергіївни підписує 4 (чотири) примірники оригіналу Мирової угоди і надсилає:

1 примірник підписаної Мирової угоди всіма Сторонами - ОСОБА_1 за адресою його проживання в АДРЕСА_6;

1 примірник підписаної Мирової угоди всіма Сторонами - ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 ;

1 примірник підписаної Мирової угоди всіма Сторонами залишається у ОСОБА_2 ;

1 примірник підписаної Мирової угоди всіма Сторонами - у Верховний Суд до справи № 759/12016/23.

14. Ця Мирова угода набирає чинності з моменту вступу у законну силу рішення Київського апеляційного суду про її визнання та закриття провадження у справі № 759/12013/23.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Кошельник Б.С. та представник відповідача ОСОБА_10 - адвокат Єркін М.М. підтримали спільну заяву сторін, просили суд затвердити укладену між сторонами мирову угоду та закрити провадження у даній справі.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Марченко В.М. у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, направив на адресу Київського апеляційного суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника апелянта.

Заслухавши представників сторін, які взяли участь у судовому засіданні, дослідивши зміст мирової угоди та спільної заяви сторін про її затвердження, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про відмову у затвердженні мирової угоди та продовження розгляду справи, з огляду на наступне.

Мирова угода - це угода сторін, в якій вони викладають прийнятний для них варіант вирішення судової справи, розподіляють спірні права та обов`язки, або відмовляються від таких шляхом досягнення компромісу. Наслідком затвердження мирової угоди судом є припинення провадження по справі, а також встановлення, припинення чи зміна прав та обов`язків для сторін.

Відповідно до ч. 1-5 ст. 207 ЦПК України, мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії.

Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі.

Суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними або одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Відповідно до положень статті 373 ЦПК України, в суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу.

Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 206, 207 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.

Цивільним процесуальним законом покладено на суд обов`язок під час визнання мирової угоди перевірити, чи не суперечать умови мирової угоди закону, чи не порушують такі умови права, свободи та інтереси інших осіб, чи не суперечать дії законного представника однієї із сторін мирової угоди інтересам особи, яку він представляє, чи мають представники сторін відповідні повноваження на укладення мирової угоди та роз`яснити сторонам наслідки визнання мирової угоди.

Умови мирової угоди мають бути викладені чітко та недвозначно з тим, щоб не виникало неясності спорів з приводу її змісту під час виконання. Суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору.

Таким чином, вирішуючи питання про затвердження мирової угоди, суд має врахувати, що умови мирової угоди не можуть суперечити закону, а також брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із таким затвердженням.

Метою мирової угоди є врегулювання спору між сторонами, а її умови можуть стосуватися лише прав та обов`язків сторін і предмету спору, тобто матеріально-правової вимоги позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Не може визнаватися судом мирова угода, умови якої не пов`язані зі спірними правовідносинами.

Укладена в цивільному процесі мирова угода породжує права та обов`язки для осіб не тільки процесуальні, а й матеріальні. Тому мирова угода має матеріальний зміст, укладається сторонами, затверджується судом відповідно до вимог цивільного процесуального права, з урахуванням норм матеріального цивільного права.

Предметом позову у даній справі є солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості за договором позики, а також стягнення інфляційних витрат та штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання.

Як вбачається зі змісту укладеної між сторонами мирової угоди, в разі її затвердження судом спір між сторонами не вирішується, натомість виконання умов вказаної мирової угоди ставиться в залежність від результатіврозгляду по суті іншої судової справи, а саме справи № 759/19814/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до громадянина Китайської Народної Республіки ОСОБА_9 та ОСОБА_3 , третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мазарчук Наталія Володимирівна, про визнання договорів купівлі-продажу недійними, застосування реституції та скасування реєстрації прав власності.

Крім того, виконання сторонами умов мирової угоди поставлено в пряму залежність від виконання ОСОБА_3 рішення Святошинського суду міста Києва від 30 січня 2024 року у справі № 759/12013/23, що суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки при затвердженні апеляційним судом мирової угоди рішення суду першої інстанції, яким завершено розгляд даної справи, визнається нечинним.

З огляду на вказане, умови мирової угоди не вирішують існуючий між сторонами спір, суперечать вимогам закону та фактично є невиконуваними, що є підставою для відмови в її затвердженні та продовженні розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників судового розгляду, які підтримали свої позиції, викладені у апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Повідомлення сторін про час і місце розгляду справи проводиться відповідно до вимог ст.ст.128-130 ЦПК України.

Відповідно до положень ч. 11 ст.128 ЦПК України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.

Згідно з приписами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначив, що відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився повторно, про час, день та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення судової повістки (а. с. 170, 179, 180,182, 187), причини неявки не відомі, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Разом з тим, зі змісту позовної заяви вбачається, що при зверненні до суду з даним позовом ОСОБА_2 зазначене останнє відоме місце проживання відповідача ОСОБА_1 : АДРЕСА_5 .

Як вбачається з даних ІТС «Реєстр територіальної громади м. Києва», отриманих судом першої інстанції на стадії до відкриття провадження у даній справі, інформації щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вказаному реєстрі не знайдено.

З огляду на вказане, апеляційний суд не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідач ОСОБА_1 про час, день та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення судової повістки, оскільки з огляду на відсутність даних про зареєстроване місце проживання відповідача, у відповідності до положень ч. 11 ст. 128 ЦПК, належним повідомленням слід вважати опублікування оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днівдо судового засідання.

Поряд із цим матеріали справи не містять даних про опублікування судом першої інстанції оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про виклик відповідача до суду.

Таким чином, недотримання судом норм процесуального права призвело до порушення права відповідача на справедливий суд, що в силу п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не може бути залишене в силі та підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення по суті спору.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 01.02.2006 р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено Договір відсоткової поворотної позики грошових коштів (том І а.с. 203-204). За умовами вказаного договору позикодавець передала, а позикодавець отримав у борг кошти у розмірі 30 300 000,00 грн, що на день позики становило 6 000 000,00 доларів США (п. 1.2 Договору).

У відповідності до п. 3.1 договору, договір позики може забезпечуватись іпотекою нерухомого майна, а саме: земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий № 75155020, 01001 га. та житловим будинком АДРЕСА_1 , про що будуть укладені відповідні договори іпотеки.

Позика надана ОСОБА_3 строком до 31 грудня 2020 року (пункт 2.1 Договору).

Для забезпечення виконання зобов`язань позичальника за Договором позики від 01.02.2006 р., 02.03.2009 р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки земельної ділянкиза адресою: АДРЕСА_1 , площею 01001 га. (том І а.с. 124-126).

Відомості про договір іпотеки внесено до Державного реєстру правочинів (том І а.с. 129) та до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (том І а.с. 130-136).

02.03.2009 між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки житлового будинку номер АДРЕСА_1 (том І а.с. 100-102).

Відомості про договір іпотеки внесено до Державного реєстру правочинів (том І а.с. 103) та до Державного реєстру речових прав нга нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (том І а.с. 106-115).

Судом також встановлено, що на час укладення Договору відсоткової поворотної позики грошових коштів ОСОБА_3 перебувала в зареєстрованому шлюбу з ОСОБА_1 (том І а.с. 21).

Встановлено також, що відповідач ОСОБА_1 надавав нотаріально посвідчену заяву про згоду на розпорядження його дружиною ОСОБА_3 майном (іпотека, продаж, міна, дарування), придбаним ними під час перебування в зареєстрованому шлюбі, за ціною йому відомою та на умовах за її власним розсудом. Заява датована 02.03.2009 р. (том І а.с. 82).

08.07.2015 р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено Договір відступлення (передачі) прав вимоги за договором іпотеки земельної ділянки від 02.03.2009 р. посвідченим 02.03.2009 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біловолом С.М., зареєстрованим в реєстрі за № 612 (том І а.с. 10-11), за яким первісний іпотекодержатель відступає новому іпотекодержателу право вимоги за договором іпотеки земельної ділянки від 02.03.2009 р., включаючи, але не обмежуючи право стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки земельної ділянки і за рахунок предмету іпотеки задовольнити свої вимоги за договором позики у повному розмірі у разі невиконання ОСОБА_10 зобов`язання за договором позики.

08.07.2015 р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір відступлення (передачу) прав вимоги за договором іпотеки житлового будинку від 02.03.2009 р. посвідченим 02.03.2009 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біловолом С.М., зареєстрованим в реєстрі за № 610 (том І а.с. 12-13), за яким первісний іпотекодержатель відступає новому іпотекодержателу право вимоги за договором іпотеки житлового будинку від 02.03.2009 р., включаючи, але не обмежуючи право стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки житлового будинку і за рахунок предмету іпотеки задовольнити свої вимоги за догором позики у повному розмірі у разі невиконання ОСОБА_10 зобов`язання за договором позики.

08.07.2015 р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір відступлення (передачу) прав вимоги за Договором відсоткової поворотної позики грошових коштів від 01.02.2006 р. В матеріалах справи даний договір відсутній, однак сторони не оспорюють, що вказаний договір дійсно укладений, але він був втрачений.

Крім того, про наявність договору від 08.07.2015р., укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про відступлення (передачу) прав вимоги за Договором відсоткової поворотної позики грошових коштів від 01.02.2006 р., підтверджується іншими матеріалами справи, зокрема: договорами відступлення (передачі) прав вимоги за договором іпотеки житлового будинку та земельної ділянки від 08.07.2015 р., в яких є посилання на відступлення ОСОБА_4 прав вимоги на користь ОСОБА_2 за договором відсоткової поворотної позики грошових коштів від 01.02.2006 р.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначенихродовими ознаками.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України за договором позики на позичальникові лежить обов`язок повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки право вимоги.

Відповідно до частини четвертої статті 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Тлумачення частини четвертої статті 65 СК України вказує на те, що той з подружжя, хто не брав безпосередньо участі в укладенні договору, стає зобов`язаною стороною (боржником), за наявності двох умов: 1) договір укладений другим із подружжя в інтересах сім`ї; 2) майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї. Лише поєднання вказаних умов дає підстави кваліфікувати другого з подружжя як зобов`язану особу (боржника).

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд України в постанові від 19 червня 2013 року у справі № 6-55цс13, та Верховний Суд у постановах від 25 вересня 2019 року у справі № 569/2255/17 від 04 грудня 2019 року у справі № 235/5555/16-ц, від 12 лютого 2020 року у справі № 2-2093/10.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказуванняпокладається на сторін, суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Матеріально-правовий зміст обов`язку подавати докази полягає в тому, що у випадку його невиконання суб`єктом доказування і неможливості отримання доказів суд має право визнати факт, на якийпосилалася заінтересована сторона, неіснуючим, чи навпаки, як це має місце при використанні презумпції, існуючим, якщо інше не доказано другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Надаючи оцінку зібраним по справі доказам, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку про те, що матеріалами справи підтверджується факт отримання ОСОБА_3 за Договором відсоткової поворотної позики грошових коштів від 01.02.2006 р., які були використані в інтересах сім`ї. Відповідачем ОСОБА_1 зазначеного не спростовано.

З огляду на вказане, враховуючи, що відповідачі своєзобов`язання за договором позики не виконали і борг не повернули, вимоги позивача, як правонаступника первісного кредитора, щодо солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача боргу в розмірі 30 300 000,00 грн, що на день позики становило 6 000 000,00 доларів США, грунтуються на вимогах чинного законодавства та підтверджуються матеріалами справи.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 18 ПРИКІНЦЕВИХ ТА ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Воєнний стан в Україні запроваджено Указом Президента «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, з 05:30 24.02.2022 строком на 30 діб, а потім був подовжений відповідно до:Указу Президента від 14.03.2022 № 133/2022, затвердженого Законом України від 15.03.2022 № 2119-IX, - з 05:30 26.03.2022 строком на 30 діб;Указу Президента від 18.04.2022 № 259/2022, затвердженого Законом України від 21.04.2022 № 2212-IX, - з 05:30 25.04.2022 строком на 30 діб;Указу Президента від 17.05.2022 № 341/2022, затвердженого Законом України від 22.05.2022 № 2263-IX, - з 05:30 25.05.2022 строком на 90 діб; Указу Президента від 12.08.2022 № 573/2022, затвердженого Законом України від 15.08.2022 № 2500-ІХ, - з 05:30 23.08.2022 строком на 90 діб; Указу Президента від 07.11.2022 № 757/2022, затвердженого Законом України від 16.11.2022 № 2738-ІХ, - з 05:30 21.11.2022 строком на 90 діб; Указу Президента від 06.02.2023 № 58/2023, затвердженого Законом України від 07.02.2023 № 2915-ІХ, - з 05:30 19.02.2023 строком на 90 діб; Указу Президента від 01.05.2023 № 254/2023, затвердженого Законом України від 02.05.2023 № 3057-ІХ, - з 05:30 20.05.2023 строком на 90 діб; Указу Президента від 26.07.2023 № 451/2023, затвердженого Законом України від 27.07.2023 № 3275-ІХ, - з 05:30 18.08.2023 строком на 90 діб; Указу Президента від 06.11.2023 № 734/2023, затвердженого Законом України від 08.11.2023 № 3429-ІХ (до 15.02.2024).

Таким чином, на час дії воєнного стану заборонено стягнення штрафних санкцій, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Позивачем нараховано 3 відсотки річних за період з 01.01.2021 р. по квітень 2023 р., разом з тим до стягнення підлягає 3% річних за період з 01.01.2021 р по 23.02.2022 р. в розмірі 1 043 482,19 грн, які розраховані відповідачем та не спростовані позивачем.

Інфляційні втрати за період з за період 01.01.2021 р по 23.02.2022 р становлять 1 043 482,19 грні також підлягають до солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача.

Згідно з частинами 1, 2, 13 ст.141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Виходячи з положень ст.141 ЦПК Україниколегія суддів вважає необхідним стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заявипо 6 710 грн 00 коп.з кожного.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Марченка Валерія Миколайовича - задовольнити частково.

Скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 30 січня 2024 року та ухвалити по справі нове рішення.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення боргу задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму боргу в розмірі 30 300 000,00 грн за договором відсоткової поворотної позики грошових коштів від 01.02.2006 р., три відсотки річних в розмірі 4 008 284,41 грн, інфляційні втрати в розмірі 1 043 482,19 грн, а всього разом 35 351 766 (тридцять п`ять мільйонів триста п`ятдесят одну тисячу сімсот шістдесять шість) гривень 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору по 6 710 (шість тисяч сімсот десять) грн 00 коп. з кожного.

В задоволенні позовних вимогв іншій частині - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач Д.О. Таргоній

Судді: С.А. Голуб

Т.А. Слюсар